Управління земельними ресурсами в Черкаській області

- створення екологічно сталих ландшафтів і агросистем.

Недоліки реформування земельних відносин і землекористування простежуються як у сфері сільськогосподарського виробництва, так і у самому управлінні земельними ресурсами. А саме:

- існуючі механізми володіння, користування і розпорядження земельними ресурсами не дозволяють здійснити перехід земельної власності до ефективно господарчих об'єктів (18,6 тис. нових агроформувань та 40 тис. фермерських);

- недосконала система державних гарантій прав на земельні ділянки та іншу нерухомість обумовлює зниження інтересу інвесторів до вкладень у вітчизняну економіку;

- існують значні недоліки у системі справляння плати за землю, що призводить до суттєвих втрат надходжень до бюджету;

- не здійснюються (через брак коштів) заплановані заходи щодо охорони земель, продовжують розорюватись деградовані схилові землі;

- залишається недосконалим державне управління ресурсами конкретних землекористувань.

Тому подальша побудова управління земельними ресурсами повинна базуватись на принципах:

1. Розвитку приватного землеволодіння і землекористування;

2. Включення землі у ринковий обіг;

3. Досягнення соціальної справедливості у перерозподілі земель;

4. Альтернативного, взаємодоповнюючого функціонування великих, середніх і дрібних сільськогосподарських підприємств будь-яких форм власності на землю і майно;

5. Забезпечення територіальних умов високої економічної ефективності і екологічно безпечного землекористування.

Управління земельними ресурсами повинно здійснюватись насамперед через землеустрій, тобто організаційно-господарські заходи.

Використання кадастрової інформації. Державний земельний кадастр відіграє особливу роль у реформуванні земельних відносин, як інформаційна база для ефективного управління земельними ресурсами, ведення системи реєстрації, землеустрою, підтримки податкової та інноваційної політики держави, становлення та розвитку ринку землі, обґрунтування розмірів плати за землю.

Державний земельний кадастр - єдина державна автоматизована геоінформаційна система документованих відомостей про земельні ділянки, розташовані в межах України, їх цільове призначення, обмеження у використанні земельних ділянок, а також дані про кількісну і якісну характеристики земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками та користувачами.

Дані державного земельного кадастру є основою для ведення містобудівного кадастру населених пунктів, кадастрів інших природних ресурсів.

Метою ведення державного земельного кадастру, згідно закону «Про Державний земельний кадастр», є:

-гарантування прав власників і землекористувачів;

-регулювання земельних відносин та управління земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель;

-здійснення землеустрою;

-контролю за використанням та охороною земель;

-обліку цінності земель у складі природних ресурсів;

-інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих фізичних та юридичних осіб;

-встановлення обґрунтованих розмірів плати за землю.

Державний земельний кадастр базується на таких основних принципах:

-обов'язковості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про всі його об'єкти;

-єдності методології ведення Державного земельного кадастру;

-об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у документах Державного земельного кадастру;

-внесення відомостей до Держаного земельного кадастру виключно на підставі та в порядку, визначеному законом;

-відкритості та доступності відомостей Державного земельного кадастру, законності їх одержання, поширення і зберігання;

-безпосередності внесення до Держаного земельного кадастру відомостей про об'єкти Держаного земельного кадастру, що змінюються;

-документування всіх відомостей Державного земельного кадастру.

В умовах ринкової економіки одним із важливих пріоритетів є правове забезпечення управління земельними ресурсами в населених пунктах. Успішному вирішенню цієї проблеми будуть сприяти матеріали кадастрового землевпорядкування, які представляють процеси збору, узагальнення, реєстрації і розповсюдження інформації про власність, вартість землекористування, які здійснюються при реалізації політики в галузі раціонального використання земельних ресурсів. Без таких матеріалів жодного вірного управлінського рішення прийняти не вдасться.

У загальному вигляді кадастрове землевпорядкування повинно передбачати:

* кадастрову зйомку земельних ділянок;

* встановлення меж зон обтяжень і обмежень щодо використання земельної ділянки;

* відновлення меж земельних ділянок на місцевості;

* виготовлення кадастрового плану;

* формування списку фактичних землекористувачів і власників землі;

* наявність пояснювальної записки.

Такі матеріали служать доброю основою для прийняття управлінських рішень щодо використання землі в населених пунктах, інформацією для виявлення платників земельного податку та орендної плати за землю, фактичного використання земельних ресурсів та ін.

При виконанні робіт з кадастрового землевпорядкування вирішуються питання щодо розбіжності місцеположення меж, розміру земельних ділянок, визначення загальної площі земельних ділянок, кількісного складу земельних угідь та ін.

В існуючих Положеннях щодо земельно-кадастрової інвентаризації земель населених пунктів, вказівках щодо кадастрового землевпорядкування регламентуються методи і послідовність їх виконання, точність і детальність відображення кадастрових об'єктів, тому на цих питаннях ми окремо зупинятися не будемо. Але зазначимо, що матеріали кадастрових зйомок служать основою для підготовки та видачі державних актів на право власності або право користування землею, виготовлення кадастрових планів (карт), на яких відображаються поточні зміни у землекористуваннях (межі земельних ділянок і склад земельних угідь, межі обмежень і обтяжень, дані грошової оцінки земель, зонування територій населених пунктів, розмежування державної, комунальної і приватної форм власності на землю та ін.).

Треба сказати, що виконання кадастрових зйомок вимагає високої кваліфікації виконавців, оскільки ефективне управління земельними ресурсами в містах повинно опиратися тільки на достовірну, якісну продукцію кадастрових зйомок. У цьому зв'язку потрібно законодавче закріпити правову персональну відповідальність виконавців (землевпорядників, геодезистів та ін.) за допущені помилки в їх роботі. Це означатиме, що виготовлення якісної кадастрової справи, до якої входять технічні, правові, економічні, екологічні документи, буде важливим інструментом управління земельними ресурсами.

Використання даних моніторингових досліджень. Надзвичайно важлива роль у проведенні державної земельної політики належить державному контролю за використанням та охороною земель. Його основне завдання полягає в забезпеченні додержання всіма суб'єктами земельних відносин -- органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами -- вимог земельного законодавства України. Саме завдяки державному, а також самоврядному та громадському контролю за використанням та охороною земель здійснюється моніторинг виконання положень чинного законодавства, забезпечується попередження земельних правопорушень, виявляються відхилення від норм чинного законодавства при використанні земельних ділянок громадянами та юридичними особами, а також видаються вказівки щодо усунення земельних правопорушень та при необхідності приймаються рішення щодо притягнення осіб, які допускають зазначені порушення, до юридичної відповідальності.

Згідно зі ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель -- спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів. На сьогодні зазначені функції здійснює Мінприроди України. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлений спеціальним Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року.

Вивчення стану земель проводиться з метою одержання інформації про їх кількісний і якісний стан та використання, забезпечення економічного механізму регулювання земельних відносин, обігу земель, удосконалення платежів за землю, розробки землевпорядних проектів, ведення обліку земельних ресурсів і моніторингу земель.

Моніторинг земель - це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів. У системі моніторингу земель проводиться збирання, оброблення, передавання, збереження та аналіз інформації про стан земель, прогнозування їх змін і розроблення наукового обґрунтувальних рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану земель та дотримання вимог екологічної безпеки. Моніторинг земель є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля.

Завданням моніторингу земель є періодичний контроль динаміки основних гнунтових процесів у природних умовах і при антропогенних навантаженнях, прогноз еколого-економічних наслідків деградації земельних ділянок з метою запобігання або усунення дії негативних процесів. До завдань монітор гину земель відносяться: довгострокові систематичні спостереження за станом земель, аналіз екологічного стану земель, своєчасне виявлення змін стану земель, оцінка цих змін, прогноз і вироблення рекомендацій про попередження і усунення наслідків негативних процесів, інформаційне забезпечення ведення державного земельного кадастру, землекористування, землеустрою, державного контролю за використанням і охороною земель, а також власників земельних дільниць.

Моніторинг земель є однією із функцій управління в сфері використання та охорони земель. Його об'єктом є земельний фонд України незалежно від форм власності на землю, цільового призначення та характеру використання. Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (зйомки, обстеження і вишукування), виявлення змін, а також оцінки: стану використання угідь, полів, ділянок, процесів, пов'язаних із мінами родючості грунтів, заростанні сільськогосподарських угідь, забруднення земель токсичними речовинами, стану берегових ліній, річок, морів, озер, водосховищ, гідротехнічних споруд, процесів, пов'язаних з утриманням ярів, сальовими потоками, землетрусами та іншими явищами, стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазовими об'єктами, очисними спорудами, а також іншими промисловими об'єктами.

Основними чинниками негативних змін стану земельних ресурсів в Черкаській області є:

1) значна розораність земель;

2) порушення і недотримування сівозмін;

3) недостатнє внесення, перш за все, органічних добрив, а на орних землях запасу сільських рад практично відсутнє внесення як органічних, так й мінеральних добрив;

4) нераціональний розподіл та використання посівних площ, значна перевага у структурі посівів технічних культур, особливо соняшнику;

5) застосування важкої техніки;

6) зменшення площ рекультивованих земель при одночасному збільшенні площ порушених земель.

Окремим показником стану земельних ресурсів області є кількість внесення пестицидів у ґрунти, що обумовлює відповідний ступінь техногенного навантаження і оцінюється за показником кг/1га ріллі. Також одним із вагомих природоохоронних заходів щодо поліпшення стану земель є створення захисних лісонасаджень.

2.3 Аналіз використання земельних ресурсів Черкаської області

У сільському господарстві земля виступає не тільки просторовим базисом для розміщення виробничих споруд, а й водночас є предметом праці, засобом праці та основним засобом виробництва. Особливості землі як засобу праці пов'язані з її родючістю. При правильному господарюванні родючість може поліпшуватися, а додаткові затрати праці у землеробстві можуть давати продукт без будь-якого витрачання того, що було вкладено в землю раніше.

З появою різних форм господарювання та власності на землю набрала актуальності ціла низка питань щодо упорядкування і підвищення ефективності використання земель в нових землекористуваннях та землеволодіннях, а тому необхідно чітко виділяти основні принципи раціонального використання земель та досліджувати шляхи їх удосконалення в умовах реалізації земельної реформи. Серед них можна виділити наступні:

1) пріоритет сільськогосподарського (продуктивного)використання земель;

2) забезпечення високої ефективності використання продуктивних земель;

3) забезпечення кругообігу органічних речовин;

4) охорона земель;

5) покращення земель.

Господарський комплекс області характеризується як індустріально-аграрний, а рівень соціально-економічного розвитку близький до середньо-республіканського.

В сучасних умовах господарювання в області значно знизився обсяг виробництва сільськогосподарської продукції, а рівень антропогенного впливу на землі залишається істотним, а в окремих випадках перевищує встановлені екологічні нормативи, що сприяє подальшій деградації земельних ресурсів.

На території Черкаської області значних розмірів набули процеси деградації грунтів. Загальна площа деградованих і малородючих грунтів орних земель становить 562,6 тис.га від загальної площі ріллі.

Найбільш загрозливими явищами є ерозія грунтів, забруднення її хімічними речовинами і промисловими викидами.

Інтенсивне руйнування грунтів внаслідок водної та вітрової ерозії, підтоплення, підкислення та засолення тісно пов'язане з нераціональною водогосподарською та виробничою діяльністю.

Внаслідок високої розораності сільськогосподарських угідь щорічно зростає еродованість орних земель. Змив родючого шару з 1 га ріллі становить 10,5 - 11,2 т\га, втрати гумусу складають 2,7 - 3,4 млн.т.

За останні роки значно погіршилась якість грунтів. В них істотно знизився вміст гумусу внаслідок недостатнього внесення мінеральних та органічних добрив. Якщо в 1980 - 1990 роках в області в середньому вносили по 8 - 12 тонн органічних і 160 - 220 кг діючої речовини мінеральних добрив, то зараз вноситься 100 - 120 кг органічних і 38 - 39 кг мінеральних добрив на гектар. Вапнування кислих грунтів проводиться на невеликих площах до 3,6 тис. га в рік.

Водною ерозією охоплено більше 361,9 тис.га сільськогосподарських угідь, або майже 28,1% загальної території області. Площа дефляційно небезпечних земель займає 19,6% від загальної площі сільськогосподарських угідь. Продовження збереження високого рівня розораності угідь, в тому числі на схилах, розширення площ просапних сільськогосподарських культур, практично повне припинення виконання протиерозійного комплексу робіт по захисту грунтів, призводять знову до прискореного розвитку деградаційних процесів, що створює загрозу екологічній безпеці області.

Низькими темпами здійснюються грунтові, геоботанічні та інші обстеження земель з метою отримання інформації про їх якісний стан, а також виявлення земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивними та хімічними речовинами.

Відсутність поновлених планово-картографічних матеріалів зйомок минулих років, а на їх основі і схем землеустрою з обґрунтуванням подальшого використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень стала головною причиною хаотичного перерозподілу земельних ресурсів, недотримання узгодженості економічних і соціальних інтересів суспільства, порушення екологічної збалансованості і стабільності довкілля та агроландшафтів.

Складною на сьогодні для нашого регіону, як і для всього суспільства в державі, є соціально-економічна проблема. Земельні ресурси у її вартості сільськогосподарської продукції відіграють провідну роль. Використання земельних ресурсів на даний час має більше соціально-економічне значення, а ніж політичне. Завданням земельної реформи було і залишається змінити ставлення до землі, а саме, використовувати земельні ресурси ефективно, раціонально і по-господарськи, відтворити та примножити їхню продуктивну силу.

Реформування торкається також і питань власності на землю, тобто володіння, користування і розпорядження земельними ресурсами. Адже лише з появою власника в нього з'являється реальний інтерес, відповідальність, соціальна справедливість та впевненість в майбутньому.

Виконання комплексу заходів спрямованих на створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру дають змогу виконати значний обсяг робіт по підтвердженню права власників та користувачів на земельні ділянки. Нині селянами оформлено 98,99% державних актів взамін земельних сертифікатів, з них видано 98,12%. Проте стримуються роботи по оформленню права власності громадян на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлових будинків, для ведення особистого селянського господарства, садівництва, гаражного будівництва.

Завершення виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки при безоплатній передачі їх у власність громадянам дає змогу забезпечувати конституційні права на землю, власникам земельних ділянок (паїв) - можливість створити агроформування на правах власності на землю із територіальною стабільністю.

Низькими темпами проводиться інвентаризація земель в межах населених пунктів та поза їх межами. Це не дає достовірної інформації про наявність земельних ділянок та їх правові засади. Значні площі використовуються безплатно, мало контролюються громадою, що слугує базою для зловживань. Роботи з інвентаризації дали б змогу виявити земельні ділянки, які можуть бути запропоновані для продажу, а також слугують першим етапом у здійсненні процесу розмежування земель державної і комунальної власності. Із загальної площі населених пунктів про інвентаризовано 38,7%, за межами населених пунктів - 51,1% від загальної площі.

Завершення робіт з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, яка здійснена на 93%, дасть змогу об'єктивно встановити орендну плату за землю для всіх суб'єктів, збільшити надходження коштів до місцевих бюджетів всіх рівнів та сприяти відповідальному і господарському відношенню власників і користувачів до використання земельних ділянок несільськогосподарського призначення.

Розмежування земель державної і комунальної власності знаходиться на початковому стані. Площа земель державної власності, що підлягають розмежуванню складає 984,2 тис.га. На початок поточного року прийнято 110 рішень про розмежування земель в межах адміністративних утворень на загальну площу 121,8 тис.га.

Визначеність меж держаної і комунальної власності дасть можливість органам місцевого самоврядування розширити свої повноваження визначені чинним законодавством. Разом з розширенням повноважень одночасно зростатиме і сума надходжень платежів за землю до бюджетів місцевих рад.

Аналіз існуючого стану використання земельних ресурсів Черкащини дає підстави стверджувати, що за площею та біопродуктивним потенціалом земельного фонду область є однією з провідних у країні, але надмірність навантаження на природні ресурси зумовлює актуальність розробки заходів збереження природно-ресурсного потенціалу регіону та ефективність використання.

Визначені головні проблеми, які перешкоджають розвитку земельних відносин регіону. Передбачені заходи та обсяги фінансування спрямовані на розв'язання пріоритетних завдань. Для їх виконання потрібно здійснити організаційні, економічні та землевпорядні механізми з розвитку земельних відносин в міській і сільській місцевості шляхом:

1.Спрямування діяльності органів виконавчої влади на виконання Програми розвитку земельних відносин у Черкаській області на 2012-2015 роки через проведення стратегічного аналізу, прогнозування, моніторингу та здійснення управлінських функцій на місцях.

2.Запровадження державного дієвого контролю за цільовим використанням землі через встановлення плати за землю залежно від нормативної грошової оцінки.

3.Спрямування коштів, які надходять від плати за землю виключно на цілі що передбачені законодавством.

4.Створення реально діючого механізму відповідальності за недотримання договірними сторонами умов орендних угод.

5.Запровадження системи прийняття рішень у сфері використання земель на всіх рівнях лише на основі прогнозування, планування землекористування та проектів землеустрою, узгоджених з інтересами громадян, територіальних громад і держави.

6.Надання права працювати на землі людям знаючим, вміючим, з відповідною підготовкою та досвідом.

7.Переведення землекористування на модель сталого розвитку та його землеустрій.

8.Запровадження системи економічного стимулювання за раціональне використання та охорону земель.

9.Запровадження соціально-економічного обґрунтування доцільності продажу при активізації введення землі в ринковий обіг.

10.Формування екомережі адмінтериторій через землеустрій на основі запровадження комплексної системи державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою та землекористуванню.

11.Запровадження системи моніторингу за якісним станом земельного фонду.

РОЗДІЛ 3. Основні напрямки підвищення ефективності управління земельними ресурсами в Черкаській області

3.1 Визначення економічної ефективності системи управління в Черкаській області

Завданням земельної реформи було і залишається змінити ставлення до землі, а саме, використовувати земельні ресурси ефективно, раціонально і по-господарськи, примножувати та відтворювати їхню продуктивну силу. За умови багатоукладності сільського господарства, збільшення кількості об'єктів господарювання на землі, необхідно здійснювати управління земельними ресурсами з метою збереження, охорони й забезпечення раціонального використання землі, як основи подальшого продовольчого ринку.

Особливості реформування земельних відносин і системи землекористування Черкаської області вимагають адекватного управління земельними ресурсами. Дослідженнями обґрунтовано, що рівень управлінських заходів з покращення економіки та екології землекористування в регіоні є недостатнім, оскільки потенціальні можливості земельних ресурсів є значно більшими, а управлінські рішення недостатньо ефективними.

Важливими факторами, які обумовлюють особливості регіональної системи управління земельними ресурсами та її організаційних структур, є специфіка природної основи земельного фонду і ведення сільськогосподарської діяльності в області, розселення населення і урбанізація, рівень соціально-економічного розвитку сільських територій, який склався в процесі земельної реформи, стан перерозподілу земель і їх використання.

Аналіз виконуваних функцій обласними управліннями і районними відділами земельних ресурсів та їх функціональних обов'язків і прав, як організаційних механізмів управління, показує, що вони не узгоджуються з поставленими завданнями і цілями раціонального використання та охорони земель. Також вони не відповідають вимогам основних положень Земельного кодексу України, якими визначено повноваження органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, регіональних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Побудова організаційної структури територіальних органів з управління земельними ресурсами повинна узгоджуватись з основними цілями регіональної земельної політики в галузі використання і охорони земель.

3.2 Розробка заходів удосконалення використання земельних ресурсів Черкаської області

Основними завданнями, які необхідні для удосконалення використання земельних ресурсів Черкаської області у 2012 році є:

підвищення цінності земельних ресурсів та забезпечення ефективності їх використання;

створення оптимальних умов для суттєвого збільшення соціального, інвестиційного і виробничого потенціалу землі;

захист інтересів власників земельних часток (паїв), запобігання нав'язуванню з боку орендарів умов, що ущемляють їх права, зокрема зниження розміру орендної плати за використання паїв.

Основні заходи для забезпечення виконання визначених завдань:

розробка програми розвитку земельних відносин у Черкаській області на період до 2020 року;

створення сприятливих умов для сталого розвитку землекористування міських та сільських територій;

сприяння розв'язанню економічних та соціальних проблем села;

забезпечення розвитку високоефективного конкурентоспроможного землекористування;

збереження природних та культурних цінностей ландшафтів;

виготовлення державних актів на право приватної власності;

створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру;

встановлення меж населених пунктів;

проведення інвентаризації земельних ділянок;

оновлення планово-картографічних матеріалів;

розробка проектів розмежування земель державної та комунальної власності;

складання планів земельно-господарського устрою населених пунктів (міст обласного і районного значення);

завершення грошової оцінки земель населених пунктів;

вишукувальні роботи, в тому числі ґрунтові обслідування, будівництво протиерозійних споруд;

проведення хімічної меліорації ґрунтів, залуження деградованої малопродуктивної ріллі;

створення захисних лісових насаджень;

активізація роботи щодо переоформлення договорів оренди за земельні частки (паї) на рівні не нижче 4,5% від вартості земельної ділянки та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово - економічного стану орендаря;

стимулювання переходу на виключно грошові розрахунки за оренду земельних ділянок;

запровадження обов'язкового обговорення проекту договору оренди за участю фахівців, орендаря та орендодавців;

спрощення та здешевлення процедури реєстрації договорів оренди землі сільськогосподарського призначення.

Кількісні та якісні критерії ефективності реалізації заходів:

захист прав власників землі та землекористувачів, формування реального ефективного господаря;

збільшення надходження від плати за землю до бюджетів усіх рівнів;

підвищення ефективності оренди землі, особливо в сільському господарстві;

збагачення родючості ґрунтів та зменшення деградаційних процесів;

поліпшення екологічної ситуації, особливо в сільській місцевості;

підвищення добробуту сільського населення;

зменшення соціальної напруги на селі.

ВИСНОВКИ

Одним із найважливіших факторів управління земельними ресурсами на всіх адміністративно-територіальних рівнях є система землеустрою і державного земельного кадастру, які становлять інформаційну основу державного управління територіями й економічним регулюванням земельних відносин. При цьому всі складові системи управління повинні бути адаптовані до ринкових умов. Особливо це важливо при розробці економічно та екологічно обґрунтованих засобів землеустрою, оцінки земель різних категорій, законодавчій зміні принципів і правил оподатковування об'єктів земельних відносин.

Вивчення та розробка заходів з удосконалення системи управління земельними ресурсами в різних соціально-економічних формаціях є надзвичайно важливим, оскільки вони чи не найголовніші в системі економічних відносин. Аналіз розвитку управління земельними ресурсами свідчить про те, що воно ґрунтується на поєднанні використання землі як природного ресурсу, територіального базису і основного засобу виробництва; різноманітності форм власності на землю; державному регулюванні землекористуванням незалежно від форм господарювання тощо.

Аналіз існуючого стану використання земельних ресурсів Черкащини дає підстави стверджувати, що за площею та біопродуктивним потенціалом земельного фонду область є однією з провідних у країні, але надмірність навантаження на природні ресурси зумовлює актуальність розробки заходів збереження природно-ресурсного потенціалу регіону та ефективність використання.

Визначені головні проблеми, які перешкоджають розвитку земельних відносин регіону. Передбачені заходи та обсяги фінансування спрямовані на розв'язання пріоритетних завдань. Для їх виконання потрібно здійснити організаційні, економічні та землевпорядні механізми з розвитку земельних відносин в міській і сільській місцевості шляхом:

1.Спрямування діяльності органів виконавчої влади на виконання Програми розвитку земельних відносин у Черкаській області на 2012-2015 роки через проведення стратегічного аналізу, прогнозування, моніторингу та здійснення управлінських функцій на місцях.

2.Запровадження державного дієвого контролю за цільовим використанням землі через встановлення плати за землю залежно від нормативної грошової оцінки.

3.Спрямування коштів, які надходять від плати за землю виключно на цілі визначені законодавством.

4.Створення реально діючого механізму відповідальності за недотримання договірними сторонами умов орендних угод.

5.Запровадження системи прийняття рішень у сфері використання земель на всіх рівнях лише на основі прогнозування, планування землекористування та проектів землеустрою, узгоджених з інтересами громадян, територіальних громад і держави.

6.Надання права працювати на землі людям знаючим, вміючим, з відповідною підготовкою та досвідом.

7.Переведення землекористування на модель сталого розвитку та його землеустрій.

8.Запровадження системи економічного стимулювання за раціональне використання та охорону земель.

9.Запровадження соціально-економічного обґрунтування доцільності продажу при активізації введення землі в ринковий обіг.

10.Формування екомережі адмінтериторій через землеустрій на основі запровадження комплексної системи державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою та землекористуванню.

11.Запровадження системи моніторингу за якісним станом земельного фонду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Третяк А.М., Дорош О.С. Управління земельними ресурсами./ За редакцією професора А.М. Третяка. Навчальний посібник. - Вінниця: Нова Книга, 2006 - 360 с.

2. Наказ Мінагрополітики України «Про затвердження положень про територіальні органи Держземагентства» від 10.05.2012 № 258

3. Кудінова О.Г. Оцінка (аналіз) використання земельних ресурсів в Черкаській області / О.Г. Кудінова // Економіка: проблеми теорії та практики. Випуск 222. - 2007. - В 5 т., т 3. - С. 1128-1135

4. Кудінова О.Г. Особливості оцінки економічної ефективності використання земельних ресурсів в сільськогосподарському виробництві / О.Г. Кудінова // Вісник СНАУ. Серія „Фінанси і кредит”. - 2006. - №2 (21). - С.350-353

5. Офіційний сайт Черкаської обласної державної адміністрації: http://www.oda.ck.ua

6. Програма економічного і соціального розвитку Черкаської області на 2012 рік

7. Програма економічного і соціального розвитку Черкаської області на 2013 рік

8. Стратегія розвитку Черкаської області до 2015 року

Размещено на Allbest.ru