Формування сценаріїв розвитку морегосподарського комплексу України

Таким чином, наведений аналіз показав, що Україна повільно рухається у позитивному напрямку, поступово вживаючи заходи спрощення портових процедур, досліджуючи іноземний досвід, але необхідно визнати, що нині галузь перебуває в процесі стагнації, вантажопотік через українські порти дещо стабілізувався, проте є занадто схильним до подальшого падіння, а життєво необхідні структурні реформи не завжди мають однозначно позитивні наслідки для галузі.

Найбільш актуальні проблеми функціонування та розвитку морських торговельних портів України, які залишаються невирішеними і суттєво гальмують подальший розвиток галузі наведені на рисунку 2.17.

Рис. 2.17 - Проблеми розвитку та наслідки їх впливу на діяльність портового господарства України.

Отже, портова галузь України перебуває у скрутному становищі й дедалі більше втрачає конкурентні позиції на ринку портових послуг Чорноморсько - Азовського басейну, що, насамперед, позначається на скороченні вантажопотоку через українські порти. Стагнація портової галузі відбувається внаслідок уповільнення впровадження структурних реформ та відсутності ефективної комплексної довгострокової стратегії розвитку портової галузі. Реалізація національних інтересів України в цій сфері неможлива без ліквідації техніко - технологічного відставання українських портів та забезпечення достатньо високих темпів та обсягів розбудови транспортної інфраструктури. У такій ситуації очевидною є необхідність рішучих, але виважених кроків держави щодо подальшого реформування відносин у сфері портової діяльності.

Перспективні напрями розвитку морської портової галузі України наведені на рисунку 2.18.

Рис. 2.18 - Перспективні напрямки розвитку портового господарства та наслідки втілення реформ

Таким чином, розвиток портової галузі як високотехнологічного, ефективно працюючого, комерційного сектору транспортно-дорожнього комплексу України, максимально адаптованого до роботи в умовах жорсткої конкуренції на світовому ринку портових послуг та орієнтованого на потреби економіки країни, неможливий без створення виваженої стратегії розвитку, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності портових послуг, та створення для всіх учасників рівних умов для провадження господарської діяльності й отримання послуг у морських портах. Для цього за основу роботи мають бути прийняті європейські правила та принципи ведення бізнесу, що стане головним чинником для забезпечення розвитку зовнішньої торгівлі України, її утвердження як транзитної держави.

Висновок до розділу 2

Інтенсифікація глобалізаційних процесів висуває нові вимоги до функціонування національних транспортних систем країн світу, що пов'язані з необхідністю лібералізації транспортної діяльності, уніфікації й універсалізації транспортних засобів, технологій, технічних вимог, створенням інтегрованих транспортно-логістичних систем. В цих умовах посилюються взаємозв'язки між елементами національних транспортних систем, що активізує розвиток інтеграційних процесів на транспорті та призводить до утворення міжнародних інтегрованих транспортно-логістичних систем.

Морські порті України сьогодні можна охарактеризувати, як підприємства, що найбільш динамічно розвиваються в секторі національного транспорту - нарощуються обсяги вантажопереробки, поліпшуються фінансові результати роботи, збільшуються інвестиції в основні фонди, вкладаються значні кошти в соціальну сферу. Разом з тим, при порівнянні з провідними зарубіжними портами, вітчизняні відстають від них в якості, асортименті наданих портових послуг. Кваліфікація менеджменту також не завжди задовольняє вимогам, що висуваються глобалізаційними процесами в світовій економіці.

Удосконалення управління в зазначених середовищах діяльності морських портів допоможе їм подолати відставання від провідних зарубіжних портів, зайняти гідне місце на Чорноморському ринку портових послуг і збільшити свій внесок в підвищення добробуту України в умовах глобалізації світової економіки.

Багатостороннє співробітництво України з країнами Східної і Центральної Європи, Близького Сходу і Азії, Латинської Америки і Африки дозволить досить швидко підняти українську економіку до рівня сучасних розвинений європейських країн, знайти свої надійні ринкові ніші, застосувати сучасні наукоємні технології, створити в промислових містах передову інфраструктуру. Також слід зазначити, що економічну інтеграцію в рамках СНД потрібно розглядати, як засіб зміцнення національного господарства на шляху до європейської інтеграції.

Видається вкрай важливим на рівнях підприємства і транспортної галузі домогтися широкого впровадження логістики, оскільки саме на її принципах базується весь транспортний процес у всіх розвинених державах. На рівні портів необхідно:

скоротити час і кількість елементів у логістичному ланцюгу;

підвищити продуктивність виробництва, внаслідок скорочення термінів поставки;

розвинути інфраструктуру в напрямку об'єднання різних видів транспорту;

координувати дій як владних структур, так і приватних підприємців;

розвинути транспортні послуг у напрямку мультимодальних перевезень;

підтримувати тісну співпрацю з іноземними портами, яка дасть змогу здешевити та забезпечити споживачеві максимальний захист товарів у морських перевезеннях;

підвищити якість зберігання товарів з дотриманням всіх вимог щодо безпеки і цілісності товару.

Шлях на реалізацію даних цілей дає спроможність якомога більше використати вигідне для розвитку транспортних послуг географічне розміщення, а сформована інфраструктура і відкритість кордонів у ЄС допомагає у виконанні цього.

Таким чином, головною метою сьогодення постає актуалізація діяльності зі створення сучасного портового комплексу, який відповідатиме вищим міжнародним стандартам в організаційному і технічному аспекті, буде конкурентоспроможним на світовому ринку, здатним забезпечити незалежність зовнішньої торгівлі України, ефективний експорт транспортних послуг та підвищення рівня надходжень до Державного бюджету.

3. ФОРМУВАННЯ СЦЕНАРІЇВ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО МОРЕГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ

3.1 Напрями реалізації сценаріїв розвитку морегосподарського комплексу

Однією з найважливіших складових морегосподарського комплексу України є морські торговельні порти, в яких здійснюється обслуговування вантажів, суден, пасажирів, як внутрішнього, так і міжнародного сполучення, а також перевалка вантажів. На даний момент стан портового господарства в Україні перебуває на етапі розвитку, недосконалість портової системи викликана зміною економічного укладу суспільства, відсутністю нормативної бази для регулювання відносин порту як з усіма видами транспорту і державою, так і в всередині самого порту. Інтеграція України у світову господарську систему та активізація транзитних перевезень зумовлюють необхідність створення нових ринкових форм організації системи управління та використання сучасних методів стратегічного планування діяльності підприємств портової галузі.

Центральне місце в методології вибудовування стратегії поведінки в економічній сфері зайняв саме сценарний підхід, який дозволяє оцінити критичні фактори не тільки поточного, але і майбутнього розвитку підприємств морської галузі.

На базі дослідження методології сценарного підходу у першому розділі дипломної роботи та використовуючи аналіз економічного розвитку морського портового господарства виконаний у другому, можливо сформувати основні напрями реалізації сценаріїв розвитку морегосподарського комплексу, які є доцільним розглядати у сукупності із сценаріями розвитку України в цілому (табл.3.1). Відповідно до прогнозу економічного и соціального розвитку України [69], очікується, що у 2017-2019 рр. економіка України демонструватиме помірні темпи зростання.

Таблиця 3.1

Сценарії розвитку морегосподарського комплексу [69;70]

Очікується зростання об'ємів міжнародної торгівлі от 1,8% до 3,6% в залежності від таких факторів, як процентні ставки, бюджетна політика держав, результати виборів в деяких країнах, а також рівень посилення протекціонізму і політики антиглобалізації. У 2018 році, за оцінками СОТ, темпи зростання обсягів глобальної торгівлі можуть скласти від 2,1% до 4% [70]. Є досить велика вірогідність, що експорт береже тенденцію до зниження, але експерті прогнозують зростання імпорту, внаслідок пожвавлення внутрішнього споживання.

Згідно з аналітичною оцінкою експертів вірогідність втілення оптимістичного сценарію становитиме 20% [69]. Ключові напрями економічного зростання представлені у вигляді таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Напрями розвитку морегосподарського комплексу при реалізації оптимістичного сценарію

Для реалізації позитивного сценарію необхідно проведення швидких і глибоких реформ як в економічному, так і соціальному секторі країни, дієві кроки уряду, щодо стимулювання довгих інвестиційних кредитів, кредитної підтримки експорту, вдосконалення внутрішнього ринку, підтримки підприємництва та ін. Тільки такі рішучі реформи приведуть до більшого припливу іноземних інвестицій в Україну та, як наслідок, до ривка в економічному і соціальному розвитку країни. При цьому курс національної валюти може зберегтися стабільним на рівні 26,8 гривень за долар.

При негативному сценарію економіка безпосередньо залежатиме не тільки від уряду та бізнесу, але і від зовнішньої кон'юнктури. Напружена політична ситуація на сході країни стримуватиме розвиток більшості секторів економіки.

Основні негативні напрями розвитку портової галузі представлені у таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Напрями розвитку морегосподарського комплексу при реалізації негативного сценарію

Зростання ВВП в найближчі роки буде відбуватися перш за все за рахунок природного відновлення економіки після кризи в 2014-2015 рр. Однак темпи відновлювального зростання будуть невеликими. Шанси на прискорене зростання економіки є при проведенні серйозних структурних реформ.

Однак, за оцінкою експертів вірогідність негативного сценарію становить лише 30%, а базового - 50% (табл.3.4) [69].

Таблиця 3.4

Напрями розвитку морегосподарського комплексу при реалізації базового сценарію

За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що всі три сценарії розвитку портової галузі мають загальну рису - це вплив майже однакових негативних факторів, до яких слід віднести:

-не відповість українського законодавства міжнародним стандартам, що найбільше гальмує розвиток портів, а також недосконале правове регулювання морської галузі, що в свою чергу відштовхує потенційних інвесторів від інвестування в морську галузь України;

-нестабільна політична та економічна ситуація в країні;

-моральний знос інфраструктури портів;

-корумпованість та бюрократизація економіки;

-неефективна політика управління портами;

-відсутність дієвої стратегії розвитку водного транспорту, що здійснює негативний вплив на формування інвестиційного клімату в галузі в цілому, та інвестиційної політики в окремих портах.

Відсталість структур управління портами в Україні, залежність від рішень уряду, відсутність кваліфікованих топ-менеджері, їх неувага і нерозуміння проблем портової галузі, політична нестабільність не дає підприємствам можливості ефективно реагувати на потреби ринку, використовувати різні інструменти фінансування, вільно інвестувати кошти в модернізацію і розширення, а також користуватися всіма перевагами корпоративних структур - всі ці тренди в тій чи іншій мірі супроводжували Україну впродовж 2017 - 2019 рр.

Таким чином, для того щоб збільшити ймовірність здійснення найбільш оптимістичного сценарій, необхідно нівелювати вплив вищенаведених факторів. Помірне зростання виробництва, відносно стабільний курс гривні, результативна співпраця з МВФ і збільшення соціальних гарантій для населення - необхідні умови для позитивної динаміки в економіці.

3.2 Обгрунтування заходів щодо розширення і створення умов розвитку морегосподарського комплексу

Портове підприємство розглядається, як відкрита система, головні передумови ефективної діяльності якого знаходяться не всередині, а поза ним. Ефективність функціонування, таким чином, залежить від того, наскільки вдало підприємство пристосовано до свого зовнішнього оточення, його керівництво повинно знати і розуміти, які зміни його чекають, вміти розпізнати загрози і не впустити, які можливості відкриваються перед ним.

Для обґрунтування сценаріїв розвитку портового господарства використовують результати PEST- та SWOT- аналізу для визначення ключових факторів та явищ впливу на ефективність функціонування морських портів.

Згідно методологією PEST-аналізу, з урахуванням аналітики другого розділу дипломної роботи та на базі суджень експертів отриманих під час проходження переддипломної практики, була проведена оцінка впливу найбільш значущих чинників макрооточення на діяльність підприємств і можливостей зміни їх впливу з часом (табл. 2.3-2.6).

Ключові фактори та явища впливу на ефективність функціонування морських портів, були розділенні на 4 групи: політичні, економічні, соціокультурні та технологічні чинники впливу (табл.3.5).

Таблиця 3.5

Чотирикутна матриця PEST-аналізу для портового господарства [24]

Після того, як основні фактори, які здатні вплинути на діяльність порту обрані, необхідно оцінити силу впливу кожного фактору (табл.3.6). Сила впливу фактора оцінюється за шкалою від 1 до 3, де:

1 - низький вплив фактору, зміна фактора практично не впливає на діяльність порту;

2 - зміна фактора не приводить до значних змін у роботі підприємства;

3 - високий вплив фактора, будь-які коливання викликають значущі зміни у діяльності порту.

Таблиця 3.6

Далі потрібно оцінити ймовірність зміни факторів (табл. 3.7). Шкала - від 1 до 5.

Таблиця 3.7

Оцінка ймовірності зміни впливу факторів

Чим вище оцінка з поправкою на вагу, тим більше уваги слід приділяти нейтралізації даного чинника. Наступний етап - приведення розрахунків в матричному вигляді (табл. 3.8). Фактори потрібно розташувати в порядку зменшення.

Таблиця 3.8

Завершальна матриця PEST-аналізу

Таким чином, можна зробити висновок, що основними факторами впливу на розвиток портового господарства є:

- зовнішньоекономічна політика, інтеграція з ЄС - передбачає позицію України щодо лібералізації торгівлі, вибір довгострокових партнерів, квотування і співробітництво з іншими державами;

- інвестиційна політика - недостатнє фінансування галузі, відсутність постійних інвесторів, несприятливий інвестиційний клімат.

- надвисокий рівень тарифів та інших портових зборів приводить до суттєвого здороження процесу доставки товарів, та переорієнтації транспортних потоків в обхід українських портів.

- коливання обсягів експорту імпорту транзиту та каботажу - єдиний тренд зниження всіх показників, зокрема транзиту.

- невдала податкова політика та законодавство - 75% чистого прибутку від портових зборів надходить до держбюджету. Якщо додати до цих відрахувань 18% податку на прибуток, то на капітальне будівництво у АМПУ залишиться трохи більше 10%.

- тривалий конфлікт в індустріальній частині країни - що призвів до ускладнення міжнародних відносин, втрати міжгалузевих та логістичних зв'язків у регіональному та зовнішньоекономічному просторі.

- урядова стабільність, неефективна структура управління - відсутність політичної спадкоємності між командами і урядами, координації міністерств і відомств, які здійснюють морську діяльність, а також координації між цими міністерствами і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування

Для подальшого обґрунтування сценаріїв розвитку ключових об'єктів морегосподарського комплексу необхідно приділити велику увагу тим факторам і ризикам, які стримують розвиток порту за допомогою SWOT-аналізу. Їх можна розділити на дві групи: зовнішні і внутрішні (табл.3.9).

Внутрішні ризики - ризики, пов'язані з економічною і політичною ситуацією всередині держави, ризики виробничого, інвестиційного та комерційного характеру. Вплив внутрішніх ризиків є більш передбачуваним, тому залежить від послідовності реалізації внутрішньої політики України.

До зовнішніх ризиків і чинників відносять такі, що пов'язані з природними явищами, макроекономічною ситуацією, реалізацією зовнішньої політики держави, в тому числі за допомогою прийняття актів міжнародного права. Вони знаходяться поза межами прямого впливу порту, а іноді й України. До таких ризиків відносять: погіршення внутрішньої і зовнішньої кон'юнктури, зниження темпів зростання економіки, а також рівня інвестиційної активності і привабливості, спаду в промисловості. Через інтеграційні процеси, що відбуваються, Україна стає залежною від стабільності політичного та економічного стану сусідніх держав.

Таблиця 3.9

Таблиця SWOT-аналізу (побудовано автором за [25]).

Проведений SWOT - аналіз портового господарства свідчить, що рівень конкурентоспроможності портового господарства знаходиться на досить високому рівні, навіть за умови наявності загроз, основною причиною яких є нестабільне економічне та політичне становище, недосконала законодавча база, велика конкуренція, потреба в залучені інвестицій з боку держави, а також зарубіжних партнерів. Саме тому, основним чинником успішного функціонування портового господарства і збереження його лідируючих позицій стає спроможність швидко та вчасно пристосовуватися до динамічного зовнішнього середовища. За умови прийняття зважених стратегічних та оперативних рішень на основі постійного моніторингу внутрішнього та зовнішнього середовища порти і надалі буде успішно функціонувати, залишаючись конкурентоспроможним.

Таким чином, результати проведенного дослідження підтвердили, що основними факторами впливу на портове господарство залишаються: не відповість українського законодавства міжнародним стандартам, неефективна зовнішньоекономічна політика, що найбільше гальмує розвиток портів, а також недосконале правове регулювання морської галузі, нестабільна політична та економічна ситуація в країні; застарілі основні фонди та інфраструктура портів; високий рівень корупції; неефективна політика управління портами. Шлях на зменшення впливу вищенаведених факторів дасть спроможність якомога швидше збільшити ймовірність здійснення найвдалішого сценарію розвитку портового господарства та морегосподарського комплексу в цілому.

3.3 Впровадження заходів щодо розвитку морегосподарського комплексу

Радикальні зміни геополітичної, політичної і економічної ситуації в світі, розгортання активного політичного й економічного співробітництва з ЄС, вимагають задати правильний вектор розвитку України як морської держави з урахуванням нових обставин і розстановки сил на зовнішньополітичній арені і всередині країни.

Морські порти, що входять до складу єдиної транспортної системи України, займають важливе місце у національній економіці, оскільки виступають транспортними вузлами, що забезпечують взаємодію морського та інших видів транспорту, обумовлюють виникнення різноманітних господарських правовідносин між суб'єктами господарювання та іншими учасниками господарських правовідносин, виконують інтегративні та рушійні функції, поєднуючи транспортні потоки у певному напрямі, надаючи цим потокам визначеності та єдності. Від ефективності функціонування морських портів, рівня їх технологічного та технічного оснащення, відповідності системи управління та розвитку інфраструктури сучасним міжнародним вимогам залежить конкурентоспроможність вітчизняного транспортного комплексу на світовому ринку.

Незважаючи на політичну та економічну нестабільність, вітчизняна морська галузь зберегла потенціал, який може стати основою для активізації економічного зростання національного господарства. Для успішного розвитку інтеграції українських портів в транспортну систему Чорноморського регіону і глобальну світову транспортну мережу необхідно приділити особливу увагу реконструкції та розвитку українських портів відповідно до потреб світового ринку. А для цього необхідно в найкоротші терміни створити сприятливі умови для реалізації інвестиційних проектів, чітко опрацювати нормативну базу для успішного та взаємовигідного співробітництва з приватним капіталом, залучення якого в галузь є невід'ємною умовою її розвитку. Відродження України як морської держави на світовому ринку неможливе без створення та подальшого розвитку мультимодальних транспортно-логістичних центрів на основі функціонування провідних портів, розвитку матеріально-технічної бази і спряжених наземних видів транспорту, створення сприятливої системи управління і державної регуляторної атмосфери, реконструкція причальних, захисних споруд і каналів, технічне переозброєння перевантажувального обладнання та розширення внутрішньої залізничної мережі.

Світова спільнота зацікавлена у виключенні всіх форм дискримінації та економічних санкцій для взаємовигідної та рівноправної співпраці у сфері світового морського судноплавства.

Політика країн ОЕСР та ЄС стосовно проблем дискримінації полягає в тому, що свободі в судноплавстві не повинні перешкоджати такі заходи, як протекціонізм суден національного прапора, ліцензіювання зовнішньої торгівлі з метою надання впливу на вибір прапора судна, дискримінаційне портове регулювання, податкові пільги.

Для входження України в світовий економічний простір є важливим введення принципу послідовної обережної лібералізації з елементами протекціонізму, щоб захистити вітчизняних виробників і забезпечити інтеграцію України в міжнародне економічне співтовариство. Держава буде вимушена впровадити в практику принципи вільної торгівлі і сповідувати в зв'язку з цим відкритість економіки, послідовно і неухильно проводити приватизацію і створити ефективну, скорочену до мінімуму державну адміністрацію [77].

На сьогоднішній день продовжують зростати також вимоги до безпеки мореплавання і захисту навколишнього середовища. Зокрема, у вже згаданій Стратегії ЄС щодо Чорноморського регіону передбачається використання комплексної морської політики для координації пошуково-рятувальних та аварійно-профілактичних заходів в регіоні Чорного моря, створення в Чорному морі системи морського спостереження. Всі ці фактори у своїй сукупності в доступній для огляду перспективі здатні вплинути на роботу українських портів і вимагають від держави відповідних заходів, які передбачені в регістрі судноплавства України, Директивах 2009/15/ЄС Європейського Парламенту та Ради щодо загальних правил і стандартів для інспектування та організації руху судів, 2010/65/ЄС Європейського Парламенту та Ради про облікових формальності для суден, що прибувають і / або відбувають з портів країн-членів Співдружності, в Директивах - 98/25/ЄС та 2001/96/ЄС, стосовно існуючої та майбутньої флотилії, спрямовані перш за все на [77-80]:

- розробку та затвердження правил і технічних вимог, щодо забезпечення виконання умов безпеки плавання суден, охорони життя і здоров'я пасажирів, екіпажу, збереження вантажів, що перевозяться, екологічної безпеки суден;

- модернізацію та оновлення наявного портового флоту, який зазнав значного морального та фізичного зношення;

- технічний нагляд за виконанням правил і технічних вимог підприємствами, організаціями та особами, які проектують, ведуть будівництво та роботи з переобладнання, модернізації, ремонту, експлуатації суден, суднових механізмів, пристроїв та обладнання, а також виготовлення матеріалів і виробів для суден;

- технічний нагляд за екологічною безпекою суден;

- експертиза технічного стану суден та інших об'єктів нагляду згідно з нормативними документами;

- уніфікації й універсалізації транспортних засобів, технологій, технічних вимог, що означатиме приведення умов функціонування національного транспортного ринку у відповідність із загальносвітовою практикою;

Гостро стоїть питання створення примусової інформаційної системи для швидкого доступу держав-членів до всієї важливої інформації, яка стосується руху суден, що несуть небезпечні або забруднюючі матеріали і уточнення характеру їх вантажу. Директива 98/25/ЄС спрямована на поліпшення реагування владою інцидентів, нещасних випадків або потенційно небезпечних ситуацій в морі, включаючи пошук і рятувальні дії, допомогу кращому запобіганню и виявленню забруднень, спричинених судами [80].

В Україні залишається нестабільна та погано врегульована нормативно-правова та законодавча база, внаслідок чого погіршується ефективність і якість роботи портів, перевантажувальних комплексів, суднобудівних і судноремонтних заводів, а також інших організацій, зайнятих в морському транспортному процесі.

Взаємодія основних суб'єктів морської індустрії - власників вантажів, судновласників, портів, суднобудівних та судноремонтних підприємств, наукових інститутів та проектних організацій - залишається вкрай слабкою, що насамперед зумовлено відсутністю інтегрованої системи її регулювання та розвитку. Та зважаючи на те, що морська галузь належить до високотехнологічних та наукоємних галузей, висококваліфіковані українські фахівці у цій галузі користуються високим попитом на міжнародному ринку праці, що зумовлює швидку втрату Україною кадрового потенціалу внаслідок професійної міграції. Тому на перший план кадрової політики висувається завдання збереження і розвитку вже наявного у портах трудового потенціалу працівників.

Для функціонування даної системи керівництва потрібні значні інвестиції в персонал (витрати на оплату праці, створення сприятливих умов діяльності, підготовку та перепідготовку, підвищення кваліфікації).

Для того щоб інвестиції в персонал були ефективні на підприємстві необхідно виконувати наступні заходи [81]:

1. Вести облік витрат на робочу силу. Підприємство, оцінюючи загальні витрати в персонал, може порівнювати в динаміці показник рентабельності персоналу. Розрахунок витрат по кожному фахівцю дозволяє оцінити ефективність вкладених у нього витрат шляхом порівняння їх зі значенням працівника для організації і ступенем розвитку його трудового потенціалу.

2. Вкладати інвестиції в найбільш цінних працівників з урахуванням їх «життєвого циклу».

3. Зберігати найбільш «дорогих» - працівників, оскільки інвестиції безповоротно губляться при звільненні працівника.

Використання цих заходів допоможе більш професійно управляти кадрами і підвищити ефективність управління в українських портах.

Україна має безліч проблем розвитку портової діяльності, тому, з урахуванням досліджень зроблених у попередніх пунктах диплому, можна зробити висновок, що відродження національного торговельного мореплавства стає сьогодні пріоритетом реалізації національних інтересів України в сфері функціонування та розвитку морегосподарського комплексу, виходячи з цього, зростає необхідність у впровадженні комплексу заходів щодо розвитку морегосподарського комплексу (табл. 3.10)

Таблиця 3.10

Заходи щодо розвитку морегосподарського комплексу

Реалізація ефективної державної політики розвитку морських портів України дасть змогу: підвищити імідж України як морської держави та конкурентоспроможність портової галузі; вдосконалити систему державного управління портовою галуззю; впровадити дієвий механізм залучення приватних інвестицій для розвитку портової галузі; провадити морськими портами інноваційну діяльність шляхом застосування новітніх технологій, вжиття заходів щодо ресурсозбереження та зменшення негативного вплив у на довкілля.

В перспективі Україна має можливості для залучення додаткових транзитних потоків через свою територію за умови реалізації певних заходів щодо подальшого розвитку й модернізації власно ї транзитної транспортної інфраструктури, а також створення сприятливих умов для переміщення транзиту територією країни. За цих умов передбачається суттєве збільшення обсягів перевезень транзитних вантажів морським транспортом. У цьому контексті зростатиме роль морських портів як однієї із найважливіших ланок національної транзитно - транспортної інфраструктури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Kahn H. The Year 2000: A framework for speculation on the next thirty-three year.-- NY: Macmillan Publishing Company, 1967. -- 432 p.

2. Sparrow O. Making use of scenarios -- from the vague to the concrete // Scenario & Strategy Planning. -- London: Ark Publishing, 2000. -- 2(5). -- P. 18-21.

3. Данников. Холдинги в нефтегазовом бизнесе: стратегия и управление / Данников. М.: ЭЛВОЙС-М, 2004. 464 с.

4. Жданов С.А. Экономические модели и методы в управлении. - М.: Дело и сервис, 2009.

5. Гапоненко Н.В. Форсайт. Теория. Методология. Опыт: монография/ Н. В. Гапоненко -- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. -- 239с.

6. Цыгичко В.Н. Прогнозирование социально-экономических процессов. - М.; КомКнига, 2007 г.

7. Линдгрен М. Сценарное планирование. Связь между будущим и стратегией / М. Линдгрен, Х. Бандхольд. - М.: Олимп-Бизнес, 2009

8. Van Notten Ph. Scenario development: a typology of approaches // Think Scenario. -- Rethink Education. -- OECD, 2006. -- P. 69-84.

9. Wack P. Scenarios: Shooting the Rapids // Harvard Business Review. -- 1985. -- 63, No5. -- P.72-29.

10. Schnaars , S.P. How to Develop Bus iness Strategies from Multiple Scenarios / S.P. Schnaars // In: Guth W.D. Handbook of Business Strategy, Boston, MA: Warren, Gosham and Lamont Inc., 1986.

11. Van Notten Ph. Writing on the wall: scenario development in times of discontinuity. -- Florida: Boca Raton, 2005. -- 209 p.

12. Переверза Е. В. Cценарний підхід в задачах аналізу складних соціальних систем / Е. В. Переверза. // Системні дослідження та інформаційні технології. - 2011. - С. 10-15.

13. Стратегія національної модернізації до 2020 року [Електроний ресурс] // Міністерством економіки України. - 2015. - Режим доступу: http://textarchive.ru/c-2670652.html

14. Довгострокова стратегія розвитку культури України до 2025 року [Електроний ресурс] // Альянс культури. - 2014. - Режим доступу: http://metodist.libnadvirna.info/wpcontent/uploads/2015/12