Однак, у тих випадках, коли документально підтверджується вивіз неврахованої продукції з підприємства, що випускало таку продукцію в масовому порядку і сировини, що мало для цього запаси і матеріали, аудитор повинний визначити матеріальний збиток у розмірі вартості вивезеної неврахованої продукції.

Аудит обліку реалізації готової продукції

Готова продукція - це вироби і напівфабрикати, що відповідають діючим стандартам чи затвердженим технічним умовам, прийняті на склад чи замовником. Під відвантаженою продукцією розуміють продукцію і послуги, платіжні документи які здані постачальником у банк, але не оплачені покупцями. Реалізація продукції (робіт, послуг) може проводитися за наступними цінами: по вільних відпускних цінах і тарифам, збільшеним на суму ПДВ; по державних регульованих оптових цінах і тарифам, збільшеним на суму ПДВ; по державним регульованим роздрібним цінам і тарифам, що включають ПДВ.

Аудитору необхідно перевірити:

· чи укладені договори на постачання готової продукції і правильність їхнього оформлення;

· чи правильно оформлені документи на відвантаження продукції;

· чи правильно оформлені ціни на відвантажену продукцію;

· чи правильно установлені відпускні ціни з урахуванням оплати витрат по доставці продукції від постачальника до покупця відповідно до укладеного договору постачання;

· чи вчасно пред'являлися в банк платіжні вимоги-доручення за відвантажену продукцію;

· чи правильно оформлені документи по відпуску продукції, якщо продукція відпускається безпосередньо зі складу постачальника;

· чи правильно організований складський облік готової продукції;

· чи правильно ведеться аналітичний і синтетичний облік відвантаження і реалізації продукції.

Аудит обліку витрат на збут

Витрати, зв'язані з продажем продукції, товарів, робіт і послуг, враховуються на рахунку «Витрати на збут». До них відносяться: витрати на упакування виробів на складах готової продукції; витрати по доставці продукції на станцію відправлення, навантаженню у вагони, судна, автомобілі й інші транспортні засоби; комісійні збори і відрахування, що сплачуються збутовим і іншім посередницьким організаціям; витрати на рекламу; витрати на представницькі витрати й інші аналогічні по призначенню витрати.

Аудитору необхідно перевірити:

· правильність включення витрат до складу витрат на збут;

· дотримання встановлених нормативів витрат на рекламу (при перевищенні встановлених нормативів витрат на рекламу оподатковуваний прибуток повинний бути збільшений на суму перевищення);

· дотримання основних положень по облік тари на підприємствах, а саме, правильне і своєчасне документальне відображення операцій по заготовлянню, надходженню і відпуску тари на складах, у цехах, ділянках і інших місцях її збереження;

· правильність ведення аналітичного обліку по рахунку «Витрати на збут» і відомості;

· правильність складання бухгалтерських проводок по операціях з тарою;

· правильність відображення в бухгалтерському обліку товарообмінних операцій чи операцій, здійснюваних на бартерній основі;

· відповідність записів синтетичного й аналітичного обліку записам у головній книзі (при журнально-ордерній формі обліку) і балансі.

Заключні процедури та рекомендації в результаті проведення аудиту готової продукції

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в уставному порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторський висновок може складатися у вільній формі, але обов'язково в ньому мають бути такі розділи: заголовок; вступ; масштаб перевірки; висновок аудитора про фінансову звітність; дата аудиторського висновку; адреса аудиторської фірми; підпис аудитора.

У заголовку аудиторського висновку говориться про те, що аудиторська перевірка проводилась незалежним аудитором. Дається назва аудиторської фірми або аудитора. Також наводиться повна назва підприємства, яке перевірялося, та час перевірки.

Розділ «Вступ» повинен містити інформацію про склад фінансової звітності, дату її підготовки. У цьому розділі говориться також про відповідальність керівництва підприємства щодо правильності підготовки звітності; про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки. У вступній частині аудиторського висновку можуть бути використані такі формулювання:

«Згідно з договором №__ від 01 січня 20… року аудиторська фірма (наводиться назва аудиторської фірми) провела аудит поданого в додатку зведеного балансу акціонерного товариства (наводиться повна назва підприємства) (далі - «Товариство») станом на 1 січня 20… року, звіту про прибутки і збитки, використання прибутку, звіту про витрати на капітальні вкладення, звіту про наявність і рух основних засобів та амортизаційного фонду, звіту про розкрадання та прорахунки за 20… рік. Відповідальність стосовно зазначеної фінансової звітності несе керівництво товариства. Нашим обов'язком є висловлення висновку стосовно цієї фінансової звітності на підставі аудиту».

У розділі «Масштаб перевірки» аудиторського висновку необхідно вказати масштаб аудиту і зміст проведених робіт. Цей розділ дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторська перевірка здійснена у відповідності з вимогами українського законодавства та нормами, які регулюють аудиторську практику і ведення бухгалтерського обліку, або у відповідності з вимогами міжнародних стандартів та практики.

У цьому розділі зазначається, що перевірка була спланована і підготовлена з достатнім рівнем впевненості в тому, що фінансова звітність не має суттєвих помилок.

Далі повідомляється, що аудитор використовував принцип вибіркової перевірки інформації та під час перевірки брав до уваги тільки суттєві помилки. Тут також дається інформація про принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємстві у період перевірки.

У даному розділі можуть бути використані такі фрази:

«Ми провели нашу перевірку у відповідності до вимог Закону України «Про аудиторську діяльність» та «Міжнародних стандартів аудиту». Ці документи вимагають, щоб планування та проведення аудиту було спрямоване на одержання розумних підтверджень відсутності у фінансовій звітності суттєвих помилок. Під час аудиту здійснено дослідження шляхом тестування доказів на обґрунтування сум та інформації, розкритих у фінансовому звіті, а також оцінку відповідності застосованих принципів обліку нормативним вимогам щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні. Крім того, шляхом тестування здійснено також оцінку відповідності даних звітності меті оподаткування і бухгалтерського обліку. На нашу думку, проведена аудиторська перевірка забезпечує розумну основу для аудиторського висновку. «Висновок аудитора про перевірену фінансову звітність». У розділі дається висновок аудитора про фінансову звітність, про її правильність в усіх суттєвих аспектах, а саме:

«Ми підтверджуємо, що, за винятком невідповідностей, викладених у додатку №1, фінансовий (бухгалтерський) звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 1 січня 20… року, згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні».

«Дата аудиторського висновку» проставляється в той самий день, коли керівництво підприємства підписує акт прийому-передачі висновку. Вона може бути або перед вступною частиною висновку, або біля підпису аудитора.

Аудиторський висновок підписується директором аудиторської фірми або уповноваженою на це особою, яка має відповідну серію сертифікату аудитора України на вид проведеного аудиту.

В аудиторському висновку також вказується адреса місцезнаходження аудиторської фірми та номер ліцензії на аудиторську діяльність. Цю інформацію розміщують як наприкінці висновку, після підпису аудитора, так і в матриці банку аудиторської фірми.

Аудиторський висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним, або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. У двох останніх випадках в аудиторському висновку може наводитися короткий перелік аргументів, які підштовхнули аудитора видати такий висновок, який відрізняється від позитивного. За необхідності більш докладного опису цих аргументів аудиторський висновок може містити посилання на інформацію, що наводиться в додатку.

Позитивний висновок подається клієнту у випадках, коли, на думку аудитора, виконано такі умови:

· аудитор отримав усю інформацію й пояснення, необхідні для цілей аудиту;

· надана інформація достатня для відображення реального стану справ на підприємстві;

· є адекватні й достовірні дані з усіх суттєвих питань;

· фінансова документація підготовлена у відповідності до прийнятої на підприємстві системи бухгалтерського обліку, котра відповідає вимогам українського законодавства;

· фінансова звітність складена на основі дійсних облікових даних й не містить суттєвих протиріч;

· фінансова звітність складена належним чином за формою, затвердженою у встановленому порядку.

Ураховується також стан обліку та фінансової звітності підприємства. У позитивному висновку наводяться стверджувальні слова, такі як: «задовольняє вимогам», «належним чином становить», «дає достовірне й дійсне уявлення», «достовірно відображає», «знаходиться у відповідності з…», «відповідає».

У позитивному висновку рекомендується такий зміст розділу, у якому відбито ставлення аудитора до фінансової звітності.

«…У результаті проведення аудиту встановлено:

Надана інформація дає дійсне й повне уявлення про реальний склад активів та пасивів суб'єкта, що перевіряється. Система бухгалтерського обліку, яка використовувалася на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам.

Фінансову звітність підготовлено на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку і достовірно та повно подано фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 20… року, згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського обліку та звітності в Україні».

Якщо під час аудиторської перевірки в аудитора виникли заперечення або сумніви щодо правильності тих чи інших рішень, прийнятих керівництвом підприємства, але йому було подано аргументоване й переконливе їх обґрунтування, то в аудиторському висновку ці події та рішення наводити необов'язково, оскільки вони не міняють змісту, безумовно, позитивного висновку.

Умовно-позитивний висновок складається в тих випадках, коли в аудитора є незгоди щодо деяких господарських операцій, які мають обмежений вплив на фінансовий стан підприємства. Тоді до висновку вносяться певні обмеження та заперечення, які вказуються у розділі, де наводиться думка аудитора про фінансову звітність.»… Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій або пишеться: «які викладені у додатку №1 до аудиторського висновку») проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства.

Ми підтверджуємо, що, за винятком невідповідностей, викладених у додатку №1, фінансовий звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 1 січня 20… року, згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні».

Якщо заперечення в аудиторському висновку пов'язані з наявністю нефундаментальної незгоди, аудитор обумовлює наявні обмеження в аудиторському висновку або у додатку до висновку, який є невід'ємною частиною, і дає позитивний висновок стосовно фінансової звітності підприємства.

Але аудитор не може видати умовно-позитивний висновок під час існування фундаментальної незгоди і невпевненості. Основними причинами фундаментальної невпевненості є:

· значні обмеження в обсязі аудиторських процедур у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію;

· невпевненість у правильності висновків у конкретній ситуації (наприклад, подвійне тлумачення окремих пунктів податкового законодавства, що може призвести до значних втрат у майбутньому).

Основними причинами незгоди є:

· неприйнятність системи обліку на підприємстві або порядку проведення деяких облікових операцій;

· розходження в думках стосовно відповідності фактів або сум у фінансовій звітності даним обліку;

· фундаментальна незгода з повнотою і методикою відображення деяких фактів в обліку та звітності;

· невідповідність чинному законодавству, порядку оформлення або здійснення операцій.

Будь-яка фундаментальна невпевненість або незгода є підставою для відмови від надання позитивного висновку.

Подальший вибір виду висновку залежить від рівня непевності або незгоди.

Непевність або незгода вважаються фундаментальними в тому випадку, коли вплив на фінансову інформацію факторів, які викликали непевність чи незгоду, настільки значний, що це може суттєво перекрутити дійсний стан справ у цілому або в основному. Необхідно також врахувати сукупний ефект усіх непевностей та незгоди на фінансову звітність.

Наявність фундаментальної незгоди може призвести до надання клієнту негативного аудиторського висновку.

Під час підготовки негативного аудиторського висновку доречні такі висловлення: «не задовольняє вимог», «перекручує дійсний стан справ», «не дає справжнього уявлення», «не відповідає», «суперечить».

У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він має дати опис усіх суттєвих причин своєї непевності й незгоди. Ці причини необхідно коротко висловити в окремому розділі висновку до того розділу, де аудитор дає негативну оцінку або відмовляється від аудиторського висновку. У цьому розділі можуть більш детально обговорюватися моменти негативного характеру або даватися посилання на додаток до аудиторського висновку, в якому наводиться опис цих моментів. В останніх розділах аудитор стисло формулює свій висновок стосовно достовірності й повноти фінансової звітності. У негативному висновку цей розділ може бути приблизно такого змісту:

«У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень або пишеться: «які викладені в додатку №1 до цього висновку». Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостовірно подає фінансову інформацію про Підприємство станом на 01 січня 20… року; не виконані такі вимоги щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні (в стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку, або пишеться: «з питань, які наводяться в додатку №1»).

Таким чином, відомості бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на підприємстві, який склався на 01 січня 20… року».

Наявність фундаментальної невпевненості може стати підставою для відмови від видання аудиторського висновку. Якщо аудитор відмовляється від надання аудиторського висновку, він аргументує про неможливість сформулювати висновок про фінансову звітність підприємства приблизно так:

«У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються (вказати факти) з причини (вказати причини неможливості), ми не можемо надати висновок стосовно вказаних моментів».

Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному). «У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів, ми не можемо видати об'єктивний аудиторський висновок щодо фінансової звітності, підготовлений станом на 01 січня 20… року».

У випадку, коли фінансова звітність надається таким користувачам, як Національний банк України, Фонд державного майна або Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, може існувати інша форма аудиторського висновку, яка не відповідає загальним вимогам. У такому разі, коли є спеціальні вимоги до форми аудиторського висновку, аудитор має самостійно оцінити форму такого висновку і внести в неї необхідні зміни з метою досягнення виконання спеціальних вимог замовника шляхом зміни висловлювань в аудиторському висновку або підготовки додаткової підсумкової інформації аудиту.

Додаткова підсумкова документація за результатами перевірки не є обов'язковим елементом аудиторської документації. Вона видається замовникові тільки в тому випадку, коли аудитор вважає це необхідним, або у випадку, коли це обумовлено в договорі на проведення аудиту.

Додаткова підсумкова документація оформляється як додаток до аудиторського висновку або як самостійний документ. Якщо аудитор у висновку посилається на додаткову підсумкову документацію, то вона оформлюється як додаток до аудиторського висновку. В іншому випадку додаткова документація є самостійним документом. Аудитор не може посилатися у висновку на додаткову документацію в тому разі, якщо викладене в ній не є настільки істотним, щоб вплинути на зміст аудиторського висновку.

Аудитор самостійно визначає необхідний зміст та форму додаткової підсумкової документації за результатами аудиторської перевірки. Додаткова підсумкова документація аудиту оформляється під одною з наведених далі назв: «Аудиторський звіт», «Звіт про проведення аудиту», «Звіт про результати проведення аудиту», «Звіт про експрес-огляд», «Експертний огляд», «Зауваження за результатами аудиторської перевірки», «Лист-інформування клієнта».

Після затвердження перевірки щонайменше один примірник всієї підсумкової документації (аудиторського висновку та додаткової документації) залишається в аудитора (аудиторської фірми).

Порядок зберігання підсумкової документації встановлюється аудиторською фірмою з урахуванням вимог повної конфіденційності. Підсумкову документацію не можна вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми), за винятком випадків, передбачених чинним законодавством. Термін зберігання підсумкової документації визначається, виходячи з практики аудиторської діяльності, юридичних вимог та інших додаткових міркувань. [37]

В цілому аудитором було дано умовно-позитивний висновок про ведення бухгалтерського обліку на підприємстві (Додаток Я-3).

2.5 Автоматизація обліку готової продукції та її реалізації

Основний прибуток виробничі підприємства отримують від реалізації продукції, що виготовляється. Тому визначення собівартості продукції має велике значення для керування витратами, для встановлення нижніх меж цін на кожному підприємстві.

Згідно з п. 6 П(С) БО 9 «Запаси», готова продукція з метою бухгалтерського обліку включається до запасів. Одиницею бухгалтерського обліку готової продукції є її найменування або однорідна група (вид). Собівартість виробництва готової продукції визначається на підставі П(С) БО 16 «Витрати», в п. 11 якого дано визначення двох понять собівартості готової продукції: собівартості реалізованої продукції та виробничої собівартості продукції. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції встановлює підприємство. У виробничу собівартість продукції входять:

1) прямі матеріальні витрати;

2) прямі витрати на оплату праці;

3) інші прямі витрати;

4) загальновиробничі витрати.

У собівартість реалізованої продукції, крім виробничої собівартості, включаються нерозподілені постійні загальновиробничі витрати та наднормативні виробничі витрати. [30]

Схеми визначення виробничої собівартості продукції показано на (рис 2.9.), (рис 2.10.), (рис 2.11.). Відображати витрати підприємства на виробництво продукції можна трьома способами - з допомогою рахунків класів 8 і 9 (рис. 2.9.), тільки 8 (рис. 2.10.) або тільки 9 (мал. 2.11.). Спосіб обліку витрат визначається константою Использовать счета расходов (меню Операции / Константы).

Рис. 2.9. Відображення витрат підприємства на виробництво продукції з допомогою класу рахунків 8 і 9

З рис. 2.9. видно, що протягом звітного періоду (місяця) витрати на виробництво відносяться в дебет рахунків класу 8 з кредиту рахунків матеріальних, трудових та грошових ресурсів. Витрати, накопичені протягом місяця на цих рахунках, закриваються документом «Финансовые результаты» в режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8). При цьому прямі виробничі витрати відносяться в дебет рахунка 23 «Виробництво». Загальновиробничі витрати відносяться в дебет рахунка 91.

Таблиця 2.3. Список документів конфігурації і операції, які вони виконують

Документ конфігурації	Вид витрат
«Калькуляция»	Прямі матеріальні витрати
«Начисление зарплаты»	Прямі витрати на оплату праці
«Начисление износа»	Амортизація
«Услуги сторонних организаций»	Інші прямі витрати

Рис. 2.10. Відображення витрат підприємства на виробництво продукції з допомогою класу рахунків 8

З рис. 2.10. видно, що протягом звітного періоду витрати на виробництво відносяться в дебет рахунків класу 8 з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. При цьому використовуються ті самі документи конфігурації (табл. 2.3).

Накопичені витрати на рахунках класу 8 закриваються документом «Финансовые результаты» в режимі Закрытие элементов затрат на рахунок 23 «Виробництво». При цьому окремо накопичення загальновиробничих витрат у програмі не передбачено. Оскільки П(С) БО 16 передбачає такий розподіл, його можна організувати вручну, виділивши для цього спеціальний субрахунок, наприклад 841 «Загальновиробничі витрати».

Рис. 2.11. Відображення витрат підприємства на виробництво продукції з допомогою класу рахунків

На рис. 2.11. витрати виробництва протягом звітного періоду відносяться в дебет рахунка 23 «Виробництво» безпосередньо з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Загальновиробничі витрати відносяться в дебет рахунка 91 також безпосередньо з кредиту рахунків матеріальних, трудових і грошових ресурсів. Для цього використовуються ті самі документи конфігурації. Далі ці три схеми аналогічні:

Після закінчення періоду загальновиробничі витрати розподіляються між рахунками виробництва і собівартості готової продукції (за субконто Виды затрат) згідно з П(С) БО 16. Розподілені витрати відображаються за дебетом рахунка 23 (відповідний вид діяльності) і за кредитом рахунка 91. Нерозподілені витрати відображаються за дебетом рахунка 901 «Собівартість реалізованої продукції». Для цього в програмі використовується документ «Финансовые результаты» в режимі Закрытие общепроизводственных затрат (счет 91).

Проводиться оцінка незавершеного виробництва. інформація про це вводиться у програму документом «Незавершенное производство». [34]

Протягом звітного періоду випуск готової продукції відображається за обліковими цінами. Така можливість передбачається інструкцією №291, наприклад, за плановою виробничою собівартістю, на рахунку 26 «Готова продукція», на якому аналітичний облік ведеться в розрізі видів продукції. Використовується документ «Калькуляция» в режимі Предварительная. Для оцінки вартості матеріальних запасів, використаних для виробництва готової продукції, застосовується один із методів оцінки вибуття запасів, передбачених п. 16 П(С) БО 9. У програмі метод визначається константою Метод партионного учета.

Наприкінці звітного періоду, коли визначено фактичну собівартість готової продукції, розраховується відхилення фактичної собівартості продукції від її вартості за обліковими цінами (нормативною або плановою собівартістю) і списується в дебет рахунка 26 за видами продукції пропорційно до вартості за обліковими цінами. Таким чином, за рахунком 26 готова продукція оцінюється за фактичною виробничою собівартістю. У програмі це робить документ «Калькуляция» в режимі Окончательная.

Згідно з п. 6 П(С) БО 9 «Запаси», готова продукція для цілей бухгалтерського обліку включається до запасів. Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачено застосовувати рахунок 23 «Виробництво» для відображення інформації про витрати на виготовлення продукції; рахунок 26 «Готова продукція» - для відображення руху готової продукції; рахунок 25 «Полуфабрикаты» - для відображення руху напівфабрикатів власного виробництва (рис. 2.12).

Рис. 2.12. План рахунків

Аналітичний облік на рахунку 23 «Виробництво» має давати можливість вирішити два завдання - можливість калькулювати собівартість окремого виду продукції (для цього використовується субконто Виды деятельности) і визначати структуру собівартості за економічними елементами, як вимагає п. 21 П(С) БО 16 (це дозволяє зробити субконто Виды затрат).

Звернімо увагу, що в програмі передбачено документи для методу нормативної калькуляції. Якщо говорити спрощено - усі прямі, змінні загальногосподарські та розподілені постійні загальногосподарські витрати збираються на рахунку 23 на один вид діяльності «Виробництво» і звідти списуються на конкретну номенклатуру продукції за нормами, зазначеними в калькуляції. Наприкінці місяця з урахуванням незавершеного виробництва собівартість продукції доводиться до фактичної. Такий метод зазвичай використовується в масовому виробництві, тобто там, де є сенс складати нормативні або планові калькуляції.

Як альтернатива, якщо підприємство займається випуском одиничної або унікальної продукції, під видом діяльності можна розуміти і конкретне замовлення, і конкретну одиницю продукції. Усі прямі витрати збираються на цей вид діяльності, між такими видами діяльності розподіляються загальновиробничі витрати, і таким чином здійснюється калькулювання. При цьому слід враховувати можливість визначення прямих витрат (матеріалів, заробітної плати) на кожен вид продукції. [29]

Для обліку витрат за елементами застосовують субконто «Види витрат» (рис 2.13). Це дворівневий довідник. На першому рівні витрати згруповані за видами відповідно до П(С) БО 16. На другому рівні витрати групуються за економічними елементами. Кожному елементу відповідає рахунок, на який будуть списані витрати (у цьому випадку - рахунок 23 «Виробництво»).

Рис. 2.13. Довідник Види затрат

Для формування собівартості продукції можна використати всі методи реєстрації інформації - операції, введені вручну, типові операції і документи «1С: Бухгалтерії» версії 7.7 реліз 7.70.027.

На (рис. 2.14) показано аналіз рахунка 91 «Загальновиробничі витрати», в дебеті якого в результаті закриття рахунків класу 8 зібрані фактичні витрати на зв'язок (10 грн), зарплата (278,12 грн) з нарахуваннями (102,92) і амортизація загальновиробничих основних засобів (7015,43 грн). Таке закриття рахунків класу 8 виконує документ «Финансовые результаты» в режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8). Ввести його можна через меню Документы / Прочие / Финансовые результаты.

Після того як закриті рахунки класу 8, можна розпочати розподіл загальновиробничих витрат відповідно до П(С) БО 16. Для цього призначений документ «Финансовые результаты» в режимі Закрытие общепроизводственных затрат (счет 91). Вибір режиму здійснюється на закладці Основные. Для реалізації алгоритму розподілу на закладці Дополнительно слід заповнити такі параметри, як Нормальная база распределения, Текущая база распределения, Нормальная сумма постоянных затрат і Текущая сумма постоянных затрат.

Рис. 2.14. Аналіз рахунку 91

Нормальна сума постійних витрат - планова сума постійних витрат за нормальної потужності. Плануємо, що постійні витрати є витратами на амортизацію загальновиробничих основних засобів і вони становитимуть 17573,92 грн. Поточну суму постійних витрат програма визначає автоматично як сальдо рахунка 91 за тими видами загальновиробничих витрат, для яких у формі елемента довідника Виды затрат увімкнено прапорець Относится к постоянным общепроизводственным затратам. У разі якщо постійних загальновиробничих витрат є кілька видів, розподіл відповідно до вимоги П(С) БО 16 здійснюється за кожним видом окремо. Змінні загальновиробничі витрати списуються за видами витрат на рахунок 23 «Виробництво». [45]

Розглянемо, як відобразити випуск готової продукції протягом місяця, внести інформацію про незавершене виробництво і довести собівартість готової продукції до фактичної. У програмі це робиться в три етапи - списання матеріалів у виробництво і прибуткування готової продукції протягом місяця проводиться документом «Калькуляция» в режимі предварительная. Наприкінці місяця, після розподілу загальновиробничих витрат, у програму вноситься інформація про залишки незавершеного виробництва документом «Незавершенное производство». На підставі даних про фактичні витрати проводиться розрахунок фактичної виробничої собівартості. На кожен вид витрат визначаються суми відхилень планової собівартості від фактичної і на кожен вид готової продукції виконуються коригування документом «Калькуляция» в режимі окончательная.

Оскільки протягом місяця фактична виробнича собівартість невідома, продукцію оцінюють за обліковою ціною. Найчастіше як облікову вибирають планову (нормативну) собівартість продукції. Її розраховують виходячи з планованих витрат на виробництво готової продукції. На основі планової собівартості розраховують, зокрема, відпускні ціни на продукцію протягом місяця.

Саме калькулювання собівартості не є бухгалтерським завданням. Для його вирішення на програмах «1С» можна використати спеціалізовані конфігурації. У типовій конфігурації вважається, що планова калькуляція вже відома. Звернімо увагу: калькуляція в програмі передбачає нормування не тільки прямих витрат, а й загальновиробничих за видами.

У полі Вид встановімо значення Продукция, при цьому на закладці Дополнительно буде встановлено рахунок обліку 26 «Готова продукція», рахунок витрат 809 «інші матеріальні витрати», і стане доступною кнопка Состав, що відкриває підлеглий довідник «Состав продукции». Перед початком роботи зі складом продукції слід зберегти запис елемента кнопкою ENTER.

Довідник «Состав продукции» доступний для кожного елемента довідника «Номенклатура» зі встановленим видом Продукция. Він містить список сировини, матеріалів та інших витрат, які використовуються для виробництва продукції. При цьому реквізит Затрата може набувати значення з довідника «Номенклатура» (для матеріалів, які йдуть на виробництво продукції) або з довідника «Виды затрат» (для інших витрат, які відносяться на собівартість продукції - витрати на оплату праці тощо). Реквізит Количество дозволяє задати кількість матеріалів за технологічними нормами, яка йде на виготовлення одиниці продукції.

Такий список витрат використовується надалі для заповнення документа «Калькуляция».

У програмі для оформлення операцій, пов'язаних з випуском готової продукції протягом звітного періоду, у типовій конфігурації передбачено документ «Калькуляция». Ввести його можна через меню Документы / Производство / Калькуляция. Створені документи потрапляють у журнал «Производство» (меню Журналы / Производство).

Документ «Калькуляция», створений у режимі введення нового, є попередньою калькуляцією. Документ, введений на підставі вже наявного документа «Калькуляция», - остаточною калькуляцією. Змінити режим калькуляції не можна.

У табличній частині зазначається перелік витрат, що включаються до розрахунку собівартості партії продукції. Як витрата можуть виступати матеріали з довідника «Номенклатура» і види витрат з довідника «Виды затрат». Для матеріалів зазначається партія (для середньозваженої ціни партія за умовчанням), яку треба списати, і кількість. У графі Сумма предварительная зазначається сума попередніх витрат за видами. Для матеріалів ця сума розраховується автоматично під час проведення документа. Графа Сумма окончательная містить суму за остаточною калькуляцією. Для попередньої калькуляції ця колонка завжди не заповнена.

Кнопка Заполнить у формі документа дозволяє заповнити табличну частину відповідно до кількості та складу продукції для виготовлюваного виробу.

За допомогою кнопки Подбор> можна додатково підібрати потрібні ТМЦ з довідника «Номенклатура», використовуючи механізм підбору. Кнопка Установить цену призначена для розрахунку продажної вартості виробу з урахуванням рентабельності, податків і нарахувань, зазначених на закладці Налоги и рентабельность. Оскільки собівартість списаних партій матеріалів визначається тільки під час проведення документа, реальну собівартість і ціну можна визначити тільки після проведення документа (кнопки Провести або ОК).

У бухгалтерському обліку можуть використовуватися різні способи списання матеріалів у виробництво - FIFO, «за середньозваженою собівартістю», ідентифікаційним методом (зазначення партії вручну). У конфігурації «Бухгалтерський облік для України» вибір методу списання визначається константою Метод партионного учета (меню Операции / Константы). Метод списання може змінюватися при зміні облікової політики.

Якщо технологічний цикл тривалий, передбачається незавершене виробництво, операції оформляються в іншому порядку.

Матеріали списуються на рахунки і види витрат, зазначені для кожного з них у формі редагування елемента довідника «Номенклатура» (група Затраты на закладці Дополнительно).

При такому режимі роботи можна рахунок витрат і статтю визначити безпосередньо в діалоговій формі документа, включивши прапорець Выбрать счет затрат. Найчастіше так оформляється списання сировини та матеріалів для непрямих витрат, для витрат, що не входять у собівартість (вибираються рахунки 91, 92, 93).

У табличній частині документа зазначаються матеріали, що списуються, їх партія і кількість - як у попередньому випадку. Фрагменти шапки, табличної частини та проведення документа наведено на (прямі матеріальні витрати будуть списані в дебет рахунка 23 автоматично документом «Финансовые результаты» в режимі Закрытие элементов затрат (счета класса 8)).

Переважна більшість документів з обліку руху сільгосппродукції заповнюється у віддалених підрозділах господарства (бригадах, на фермах, складах) і тільки після їх оформлення надходить у бухгалтерію для обробки.

Для максимальної автоматизації введення документів, зменшення кількості рутинних операцій у цій конфігурації при введенні нового документа реквізити автоматично заповнюються на підставі констант та індивідуальних настроювань.

Більшість аналітичних інформацій конфігурації міститься в довідниках. При обробці документів з обліку праці і його оплати серед довідкових реквізитів застосовуються: види сільгоспробіт, марки автомобілів, тракторів та інших сільгоспмашин, прізвища трактористів або водіїв, норми виробітку, розцінки за одиницю обсягу робіт або за годину роботи, норми витрати пального на одиницю роботи, коефіцієнти переведення в умовні трактори, процентні надбавки за виконану роботу й інші. Довідник витрат містить список витрат, за якими відбувається калькулювання собівартості.

У конфігурації використовуються додаткові аналітичні довідники, що суттєво спрощують облік. Так, у довіднику «Налоги и отчисления» зберігаються всі дані про податки, що використовуються у конфігурації. За кожним податком зберігається історія ставок і межі, до якої діє ця ставка. Автоматичне формування проведень здійснюється з використанням елементів, також винесених у довідники.

Конфігурація дозволяє вести облік доходів і витрат у розрізах кількох видів діяльності, а довідник «Подразделения» - вести облік за кількома підрозділами. Облік ВД і ВВ ведеться в розрізі довідника, що повторює структуру Декларації про прибуток (рис. 2.15).

Рис. 2.15. Довідник Валові доходи / розходи

Для зручності роботи з планом рахунків передбачено додаткові функціональні можливості, що до зволяють проводити аналіз рахунка за датами і субконто, відкрити оборотно-сальдову відомість рахунка або Головну книгу.

Отже, проаналізувавши даний розділ можна зробити висновок, що автоматизація ділянки безпосередньо виробництва продукції, у нашому випадку - мебельних комплектів, відбувається на програмі 1С версії 8.1, а бухгалтерська служба підприємства працює на програмі 1С Підприємство версії 7.7, компонента 1С Бухгалтерія. [50]

Висновки

В даній дипломній роботі висвітлено організацію бухгалтерського обліку і аудиту операцій пов`язаних з випуском готової продукції і її збутом на основі даних ТОВ «КБФ», де бухгалтерський облік ведеться по журнально-ордерній формі обліку.

Для забезпечення організації обліку випуску та реалізації продукції передбачено вирішення наступних питань: визначення способу випуску продукції і і які витрати були понесені при її виготовлені; визначення способу передачі бухгалтерським відділам збуту планів відвантаження в відпуску продукції; договорів з покупцями та інших документів, які є основою для відпуску і відправки продукції покупцям; вибір первинних документів на реалізацію товарів (товарно-транспортна накладна, акт здачі продукції, накладна) та документів які є обов`язковими додатками до них (свідоцтво про якість, сертифікат).

Поряд з цим актуальними є питання чіткої налагодженості і організації системи документального забезпечення випуску та реалізації (збуту) продукції, що потребує своєчасного оформлення цих операцій накладними видами готової продукції зі складу та іншими документами.

Правильна організація обліку випуску продукції (товарів, послуг) на внутрішньому ринку дає змогу дотримуватись установленого порядку обліку доходів підприємства, проводити аналітичний облік випуску та реалізації продукції і відвантаження готової продукції бухгалтерським записом і первинним документом, своєчасно розрахувавшись за вивезену продукцію, правильно нарахувати податок на додану вартість, одержати повну виручку від продажу продукції.

В першому розділі дипломної роботи розкрито поняття готової продукції. Готова продукція - це продукція що повністю закінчена обробкою на даному підприємстві, пройшла всі стадії технічного випробування, відповідає технічним умовам і стандартам, не потребує подальшої обробки на цьому підприємстві і здана на склад.

Дана також класифікація готової продукції. Вона класифікується за формою, ступенем готовності і технологічною складністю. За формою є уречевлена, результати виконаних робіт і наданих послуг. За ступенем готовності - готова продукція, напівфабрикати і неготова. За технологічною складністю - проста, складна.

В цьому ж розділі дипломної роботи показано порядок формування первісної вартості готової продукції. Оцінюється готова продукція за первісною вартістю відповідно до П(С) БО 9 «Запаси» і П(С) БО16 «Витрати». Оцінка здійснюється за одним із таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів, середньозваженої собівартості, ФІФО, нормативних затрат, ціни продажу.

Проведена оцінка законодавчо-нормативної бази з обліку готової продукції яка діє на даний час.

Об'єктом дослідження в даній дипломній роботі виступило ТОВ «КБФ». Джерелом інформації для розкриття цієї теми стали фактичні дані підприємства за три останні роки.

В другому розділі дипломної роботи дана загальна характеристика діяльності підприємства, охарактеризовані види діяльності, показана потужність підприємства, його фінансовий стан.

В цьому ж розділі показано як проводиться документування господарських операцій пов'язаних з реалізацією готової продукції. Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюється накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання. Вони виписуються в двох примірниках, один з яких призначений для здавальника, а інший - залишається на складі. На складі в облікових регістрах готова продукція обліковується в кількісному вираженні.

Для синтетичного обліку готової продукції підприємство використовує рахунок 26 «Готова продукція». Реалізованою продукцією підприємства вважається готова продукція, за яку покупцеві (замовникові) пред'явлені розрахункові документи. Реалізованою вважається також продукція, за яку підприємство-продавець одержало оплату або авансові платежі.

Бартерною угодою називають товарообмінну операцію, яка передбачає передачу права власності на товари без платежу за участю грошових коштів (тобто натуральний обмін).

Порядок відображення у звітності здійснюється за допомогою таких статей з балансу: «готова продукція» і відповідно «Дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг)», «Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)».

Одним з найважливіших напрямів реалізації продукції є відображення результатів від реалізації, тобто виручка, яка відображається у ф - №2 «Звіт про фінансові результати».

В зв`язку з цим у дипломній роботі на основі аналізу первинних документів і інформаційних зв`язків була спроектована інформаційна система випуску та реалізації (збуту) готової продукції. Така інформаційна система дозволяє значно підвищити продуктивність і ефективність облікової роботи на основі використання сучасних засобів обчислювальної техніки, в зв`язку з цим висвітлені деякі методичні прийоми проектування інформаційної системи.

На досліджуваному підприємстві облік готової продукції організований у відповідності до вимог чинного законодавства. Вся документація заповнюється чітко, грамотно, охайно. На складі готової продукції є всі умови для її зберігання.

Також слід зазначити, що на досліджуваному підприємстві ведення бухгалтерії, в тому числі і облік готової продукції комп'ютеризоване. Використовується програма 1С: Бухгалтерія 7.7.

Таким чином все вище зазначене свідчить, що питання обліку готової продукції на підприємстві дуже важливе і на досліджуваному підприємстві йому приділяється належна увага.

Загалом, за даними бухгалтерської звітності за 2008-2010 роки ТОВ «КБФ» свідчить про ефективну роботу та його стабільний фінансовий стан.

В цілому ж для підприємства досить важливим є регулярне проведення науково-дослідних і проектних робіт, створення і освоєння нових та підвищення якості виготовлюваних видів продукції, впровадження прогресивної технології, модернізації та автоматизації виробничих процесів, вироблення рішень спрямованих на пошук нових ринків збуту та розширення вже існуючих.

Список використаних джерел

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. №996 - XIV.

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97ВР.

3. Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. №168/97 - ВР зі змінами і доповненнями.

4. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу» від 26.01.1993 р. №2939 - ХІІ.

5. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 14 вересня 2006 року №140-V.

6. Наказ Міністерства Аграрної політики України «Про затвердження регістрів та Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу» від 07.03.2001 р. №49.

7. Наказ Міністерства Статистики України «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів» від 21.06.1996 р. №193.

8. Наказ Міністерства Фінансів України «Про інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків» від 11.08.1994 р. №69.

9. Наказ «Про облікову політику» від 30.01.2010 р.

10. Наказ Міністерства Фінансів України «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» від 29.12.2000 р. №356.

11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87.

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. №87.

13. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. №246.

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Доходи» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 р. №290.

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність» затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30.07.1999 р. №176.

17. План рахунків обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. №291.

18. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, активів капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. №291.

19. Інструкція про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей затверджено наказом Мінфіну України від 13.10.2010 №69.

20. Положення про порядок уцінки та реалізації продукції, що залежалась, із групи товарів широкого вжитку, продукції виробничо-технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затверджене спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 15.12.1999 р. №149/300.

21. Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій пов'язаних з продажем товарів, затверджене наказом Міністерства фінансів України №14 - 401 від 05.07.1993 р. (з послідуючими змінами та доповненнями).

22. Порядок ведення в обліку приросту балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, в незавершеному виробництві та залишків готової продукції, затверджений наказом Мінфіну України від 11.06.1998 р. №124.

23. Бухгалтерський облік та звітність в Україні: Збірник нормативно-правових актів/ Калмик М.І. Видання 2-ге, доповнене і перероблене. - К: Атіка, 2005. - 800 c.

24. Бухгалтерський облік та фінансова звітність за міжнародними еталонами. Практичний посібник/ за ред. С.Ф. Голова. - Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-клуб», 2000. - 768 с.

25. Бухгалтерський фінансовий облік /за ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: Рута, 2001. - 672 с.

26. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник/ Р.Л. Хом'як - К.: Інтелект, 2001. - 142 c.

27. Бухгалтерський фінансовий облік: Навч. посіб. для ВНЗ /за ред. Чебанова Н., Василенко Ю. - К.: знання, 2002. - 672 с.

28. Бухгалтерський облік в Україні. Основи та практика - Лень В.С., Гливенко В.В. - Л: ЦУЛ, 2006. - 556 с.

29. Бухгалтерський облік з використанням комп. технологій На прикл. погр. 1С Бухгалтерія 7.7 для України - Крисюк В.І., Дякон В.М. - К.: Видавництво Європейського університету, 2005. - 175 с.

30. Васьковська М.С. Інформаційні системи обліку: навч. посіб. - Хмельницький: Поділля, 2003. - 170 с.

31. Звітність підприємств (фінан., консолід.) Навч. пос. - Гольцова С.М., Плікус І.Й. - Л.: ЦУЛ, 2004. - 292 с.

32. Демченко В.В., Попович В.В., Хомутенко В.П., Майер В.І., Максименко Н.Г. Організація та методика аудиту. - К.: Друк, 2003. - 288 с.

33. Журнал «Все про бухгалтерський облік» №18 від 23.02.2011 р.

34. Інформаційні системи бухгалтерського обліку. Підручник/ За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 544 с.

35. Кругляк Б.С. Бухгалтерський облік на підприємствах. Навчальний посібник. - Хмельницький, 2006. - 631 с.

36. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В.: Основи аудиту: Навчальний посібник для студентів вищих навч. закладів освіти. - Львів, 2000. - 504 с.

37. Марущак Л.І. Оперативний контролінг виробничих запасів у системі управління діяльністю підприємства / Л.І. Марущак // Галицький економічний вісник. - 2006. - №4. - С. 144-150.

38. Косміна Р.М. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - Київ: Вища школа, 2003. - 255 с.

39. Нестеренко, Ж.К. Бухгалтерський облік промислових підприємств: Навч. посібник / Ж.К. Нестеренко. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 311 с.

40. Основи правового регулювання аудиторської діяльності в Україні ? укладач Т.В. Креза - К.: ІАМЦ АУ «Статус», 2005.

41. Паршин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. - Київ, - 2000 р.

42. Пушкар М.С Фінансовий облік: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 628 с.

43. Слюсарчук Л.І. Облік і аналіз виробництва та продажу готової продукції. (Методолого - прикладний аспект) / Л.І. Слюсарчук. - К.: Альтерпрес, 2001. - 258 с.

44. Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: Навчальний посібник / В.В. Сопко. - Київ: КНЕУ, 2006. - 526 с.

45. Терещенко Л.О. Інформаційні системи в обліку: Навчальний посібник / Л.О. Терещенко, І.І. Матвієнко. - Київ: КНЕУ, 2005. - 187 с.

46. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України [підручник для студентів вищ. навч. закл. екон. спец.] / Н.М. Ткаченко / 5 - те вид., доп. й переробл., - К.: А.С.К., 2000. - 784 с.

47. Ткаченко А.М. Контролінг та контроль у системі управління підприємством / А.М. Ткаченко // Аудитор України. - 2004. - №2. - С. 21-27.

48. Цивільний кодекс України від 16. 01.2003, 435 - ІV.

49. Шумляєв Б.О. Бухгалтерський облік:Підруч. для студ. екон. спец. / Б.О. Шумляєв; заг. ред. Б.О. Шумляєв; Дніпропетровська філія Відкритого міжнародного ун-ту розвитку людини «Україна». - Д.: [б.в.], 2006. - 342 с.

50. 1С: Підприємство 7.7 Конфігурація для промислових підприємств України ? Метод. реком. З навч. курсу. - Черкаси: Кварц, 2005.

51. www.alt.com.ua

Размещено на Allbest.ru