Аудит балансу підприємства в ПСГП "Зеніт" Жовтневого району Миколаївської області

За статтею «Знос» аудитор має встановити відповідність даних Балансу кредитовому сальдо субрахунку 133 «Знос нематеріальних активів» у Головній книзі. Залишкова вартість має дорівнювати різниці між первісною вартістю та сумою зносу нематеріального активу.

За статтею «Незавершене будівництво» аудитор встановлює правильність відображення вартості незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством, а також авансових платежів для фінансування капітального будівництва.

Завданням аудитора є встановлення відповідності даних статті Балансу дебетовому сальдо рахунку 15 «Капітальні інвестиції» Головної книги.

Аналогічно нематеріальним активам здійснюють перевірку основних засобів за такими напрямами: правильність віднесення до основних засобів активів, визначення їх первісної, залишкової вартості та зносу, відповідності даних Балансу і Головної книги.

Відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» до складу основних засобів відносять матеріальні активи, які утримуються підприємством з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Правильність визначення первісної вартості основних засобів перевіряють відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» за такими напрямами: придбані за плату, безоплатно отримані, внесені до статутного капіталу підприємства, переведені до основних засобів із складу оборотних активів, отримані в результаті обміну на подібний або неподібний об'єкт.

Аудитор має встановити відповідність даних про первісну ва-ртість основних засобів, наведених у Балансі, дебетовому сальдо рахунків 10 «Основні засоби» та 11 «Інші необоротні матеріальні активи» у Головній книзі.

При перевірці відображеного у Балансі зносу основних засобів аудитор повинен з'ясувати правильність об'єкта амортизації. Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (крім вартості землі та незавершених капітальних інвестицій). Аудитор має з'ясувати правильність встановленого на підприємстві строку їх корисного використання стосовно кожного об'єкта основних засобів, метод нарахування амортизації, що застосовується, періодичність перегляду методів нарахування амортизації та вагомі для цього підстави, дотримання строку нарахування амортизації (починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта), арифметичного підрахунку нарахованої амортизації.

Аудитор повинен встановити відповідність даних суми зносу, відображеної у Балансі, кредитовому сальдо субрахунків 131 «Знос основних засобів» і 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів» у Головній книзі. Залишкова вартість їх має дорівнювати різниці між первісною вартістю та сумою амортизаційних відрахувань (зносу).

Перевірка правильності відображених у Балансі довгострокових фінансових інвестицій зводиться до встановлення правильності визначення фінансових інвестицій та їх оцінки, дотримання класифікації довгострокових інвестицій, які обліковують за методом участі в капіталі інших підприємств, та інших довгострокових фінансових інвестицій, оцінки фінансових інвестицій на дату Балансу.

Аудитор має встановити відповідають наведених у Балансі суми фінансових інвестицій, строк погашення яких перевищує один рік, дебетовому сальдо рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» у Головній книзі.

При визначенні правильності визначення довгострокової дебіторської заборгованості аудитору слід пам'ятати, що відповідно до П(С)БО 2 «Баланс» довгостроковою дебіторською заборгованістю вважають заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після 12 місяців з дати складання Балансу, а заборгованість орендарів за майно у фінансовій оренді, вартість векселів, отриманих у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, дебіторська заборгованість працівників за виданими довгостроковими позиками.

Аудитор має встановити відповідність суми довгострокової дебіторської заборгованості, відображеної у Балансі, дебетовому сальдо рахунку 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість» Головної книги.

Правильність віднесення сум до відстрочених податкових активів і відображення розрахунку суми податку на прибуток перевіряють за бухгалтерським та податковим обліком. Особливу увагу аудитор повинен звернути на правильність відображення суми відстрочених податкових зобов'язань, яка підлягає відшкодуванню у наступних періодах внаслідок різниці між податковою базою розрахунку за бухгалтерським і податковим обліком.

Аудитор має встановити, що податкові зобов'язання відображені у фінансовій звітності відповідно до ставки податку на прибуток (податкового обліку), тому цей податок, розрахований у бухгалтерському обліку, відрізнятиметься від податку на прибуток, обчисленого за податковим обліком.

Особливу увагу аудитор повинен звернути на правильність розрахунку податку за податковим і бухгалтерським обліком, оскільки залежно від того, як відрізняється сума податку на прибуток у бухгалтерському обліку від суми податку за податковим законодавством, буде відображуватися в активі або в пасиві Балансу стаття «Відстрочені податкові активи». Якщо прибуток, розрахований за податковим обліком, більший від суми прибутку за бухгалтерським обліком, то стаття «Відстрочені податкові ак-тиви» відображується в активі Балансу.

За статтею «Інші необоротні активи» аудитор перевіряє правильність їх відображення як таких, що не були включені до попередніх статей «Необоротних активів», крім гудвілу і гудвілу негативного, яку виникають при придбанні. Завданням аудитора є встановлення відповідальності даних Балансу за статтею «Інші необоротні активи» дебетовому сальдо рахунків 18 «Інші необоротні активи» і 19 «Гудвіл при придбанні» у Головній книзі.

При перевірці Оборотних активів аудитор з'ясовує правильність відображення запасів у Балансі за групами: «Виробничі запаси», «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», «Незавершене виробництво», «Готова продукція».

Аудитор повинен встановити правильність віднесення активів до оборотних та їх оцінки.

Правильність віднесення активів до цієї статті перевіряють відповідно до П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20 жовтня 1999 р. № 246 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України від 14 червня 2000 р. № 131, від 30 листопада 2000 р. № 304, від 25 листопада 2002 р. № 989.

При перевірці правильності оцінки запасів аудитор має переконатись, що вона здійснена за найменшою з двох величин: собівартістю (первісною вартістю) або чистою вартістю реалізації, а також в їх обґрунтованості.

При перевірці виробничих запасів аудитор з'ясовує правильність віднесення активів до складу виробничих запасів, їх оцінки та відповідності даних Балансу сальдо на рахунках Головної книги.

Аудитор повинен встановити відповідність даних Балансу за статтею «Виробничі запаси» дебетовому сальдо на рахунках 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» та 25 «Напівфабрикати» у Головній книзі

При перевірці достовірності відображення у Балансі тварин на вирощуванні та відгодівлі з'ясовують правильність відображення у цій статті вартості дорослих тварин на відгодівлі та в нагулі, птиці, звірів, кролів, дорослих тварин, вибракованих з основного стада для реалізації та молодняку.

Аудитор повинен встановити відповідність даних Балансу за статтею «Тварини на вирощуванні та відгодівлі» дебетовому сальдо на рахунку 21 «Тварини на вирощуванні та відгодівлі» у Головній книзі.

Але у ПСГП «Зеніт» не проводиться аудит за цими статтями, тому що досліджуване підприємство не займається тваринництвом.

Перевіряючи правильність відображення у Балансі незавершеного виробництва, аудитор повинен з'ясувати, що в цій статті відображені витрати на незавершене виробництво та незавершені роботи (послуги), а також вартість напівфабрикатів власного виробництва і валова заборгованість замовників за будівельними контрактами.

Аудитор встановлює відповідність даних Балансу за статтею «Незавершене виробництво» дебетовому сальдо на рахунках 23 «Виробництво» та 25 «Напівфабрикат» у Головній книзі.

При перевірці правильності відображення у Балансі готової продукції з'ясовують, чи відображуються у цій статті запаси виробів на складі, обробку яких завершено та які пройшли випробування, приймання, укомплектовані відповідно до умов договорів із замовниками та відповідають технічним умовам і стандартам.

Аудитор має з'ясувати, що продукція, яка не відповідає цим вимогам (крім браку), та роботи, не прийняті замовником, були відображені в складі незавершеного виробництва.

Завданням аудитора є встановлення відповідності відображеної вартості готової продукції у Балансі дебетовому сальдо в Головній книзі за рахунками 26 «Готова продукція» і 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва».

При перевірці правильності відображення у Балансі товарів аудитор має встановити, що в цій статті відображено вартість товарів, придбаних підприємствами з метою продажу без сум торгових націнок.

Аудитор повинен встановити відповідність даних про вартість товарів у Балансі даним суми згорнутого дебетового сальдо у Головній книзі за всіма субрахунками рахунку 28 «Товари».

При перевірці правильності відображення у Балансі векселів одержаних завертають увагу на те, чи відображується в цій статті заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

Така заборгованість має бути відображена за фактичною вартістю і забезпечена векселями з терміном погашення до одного року. Аудитору необхідно знати, що в цій статті слід відображувати як векселі, отримані безпосередньо від векселедавця, так і векселі, отримані за індосаментом. Відображення отриманих векселів проводиться за фактичною сумою заборгованості, в забезпечення якої такі векселі отримано, незалежно від номінальної вартості векселя.

Аудитор має встановити відповідність суми одержаних векселів, відображених у Балансі, дебетовому сальдо у Головній книзі рахунку 34 «Короткострокові векселі одержані».

При перевірці достовірності відображення у Балансі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги аудитор з'ясовує відображення у цій статті заборгованості покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями). У підсумок Балансу має включатися чиста реалізаційна вартість, яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів.

Крім того, аудит дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги передбачає перевірку правильності відображення первісної вартості, резерву сумнівних боргів, чистої реалізаційної вартості.

При перевірці правильності визначення первісної вартості з'ясовують достовірність відображення фактичної суми дебіторської заборгованості відповідно до П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість». Відповідно до П(С)БО 10 за первісною вартістю оцінюється поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, яка визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Аудитор має встановити відповідність даних Балансу за статтею «Первісна вартість» дебетовому сальдо на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» у Головній книзі.

Перевірка достовірності відображеного резерву сумнівних боргів зводиться до з'ясування методу, що використовується для його та правильності їх розрахунку. Згідно з П(С)БО 10 величина резерву сумнівних боргів для визначення чистої реалізаційної вартості обчислюється на дату складання Балансу. При визначенні резерву використовують два методичні підходи: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості. При використанні першого методичного підходу підприємство самостійно оцінює ймовірність погашення дебіторської заборгованості на основі власного досвіду, експертної оцінки тощо. При перевірці чистої реалізаційної вартості аудитор з'ясовує правильність відображення різниці між первісною вартістю дебіторської заборгованості та сумою резерву сумнівних боргів. Перевірка дебіторської заборгованості за розрахунками включає з'ясування правильності її відображення у Балансі за напрямами: з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків. За розрахунками з бюджетом необхідно відображати дебіторську заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплату з податків, зборів та інших платежів до бюджету. Аудитор повинен встановити відповідність даних Балансу за статтею «Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом» дебетовому сальдо рахунку 64 «Розрахунки за податками й платежами» у Головній книзі.

За статтею «Дебіторська заборгованість за виданими авансами» аудитор з'ясовує правильність відображення суми авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок майбутніх платежів. Аудитор встановлює відповідність даних дебіторської заборгованості за виданими авансами, відображених у Балансі, дебетовому сальдо на субрахунку 371 «Розрахунки за виданими авансами» у Головній книзі.

За статтею «Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів» потрібно з'ясувати правильність показаної суми нарахованих дивідендів, відсотків, роялті, що підлягають надходженню. Аудитор повинен встановити, що дебіторська заборгованість з нарахованих доходів, відображена у Балансі, відповідає дебетовому сальдо на субрахунку 373 «Розрахунки за нарахованими доходами» у Головній книзі. У рядку «Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків» має бути відображена заборгованість із внутрішньовідомчих та внутрішньогосподарських розрахунків та дебіторська заборгованість пов'язаних сторін. Аудитор повинен встановити відповідність відображеної суми у Балансі дебетовому сальдо на субрахунках 682 «Внутрішні розрахунки» і 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» у Головній книзі за статтею «Інша поточна дебіторська заборгованість» аудитор з'ясовує, що відображена заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та відображується в складі оборотних активів. Ці дані Балансу мають відповідати дебетовому сальдо субрахунків 372 «Розрахунки з підзвітними особами», 374 «Розрахунки за претензіями», 375 «Розрахунки за відшкодуванням заподіяних збитків», 376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

При перевірці «Поточних фінансових інвестицій» аудитор встановлює правильність відображення в Балансі інвестицій, отриманих на строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів). Аудитор з'ясовує правильність складу поточних фінансових інвестицій, їх оцінки, відповідність даних Балансу залишку на рахунках у Головній книзі, а також встановлює відповідність даним Балансу за статтею «Поточні фінансові інвестиції» дебетовому сальдо на субрахунку 352 «Інші поточні фінансові інвестиції» у Головній книзі.

При перевірці правильності відображення у Балансі грошових коштів та їх еквівалентів аудитор з'ясовує спочатку правильність віднесення до них активів, а також відповідність даних Балансу сальдо на рахунках у Головній книзі.

Аудитор має переконатись, що в цих рядках відображуються кошти у касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів. Завдання аудитора -- встановити, що кошти, які неможливо використати для операцій протягом одного року починаючи з дати складання Балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, вилучено зі складу оборотних активів і відображено як необоротні активи.

Аудитор має встановити відповідність даних Балансу за статтями «Грошові кошти та їх еквіваленти у національній валюті» та «Грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті» дебетовому сальдо на рахунках 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках», 33 «Інші кошти» та субрахунку 351 «Еквіваленти грошових коштів» у Головній книзі.

При перевірці правильності відображення у Балансі інших оборотних активів аудитор повинен з'ясувати, що в цій статті відображено суми оборотних активів, які не можуть бути віднесені до статей розділу І Балансу «Оборотні активи». Він має встановити відповідність даних про інші оборотні активи у Балансі дебетовому сальдо на всіх рахунках обліку розрахунків, які не були відображені у попередніх рядках.

При перевірці правильності відображення у Балансі витрат майбутніх періодів аудитор повинен з'ясувати, що в цій статті відображено витрати, які мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але відносяться до наступних звітних періодів (періодичні та довідкові видання, торговий патент, сезонні витрати, попередня оплата за комунальні послуги, оренда), а також встановити відповідність даних Балансу за статтею «Витрати майбутніх періодів» дебетовому сальдо на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» у Головній книзі.

Після перевірки відповідності статей активу бухгалтерського Балансу аудитор перевіряє правильність відображенням залишків на рахунках у пасиві Балансу. Перевірка правильності відображення даних у розділі I «Власний капітал» стосується статутного, пайового, додатково вкладеного та іншого додаткового капіталів. При перевірці даних, відображених у статті статутний капітал, аудитор має підтвердити правильність зафіксованої в установчих документах загальної вартості активів, які є внеском власників (учасників) до цього капіталу підприємства. Аудитор має пам'ятати, що підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображують у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства. Дані про вартість статутного капіталу, відображені у Балансі, повинні відповідати кредитовому сальдо на рахунку 40 «Статутний капітал» у Головній книзі та розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства.

Перевірка пайового капіталу передбачає, що в цій статті відображено суму пайових внесків кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житлово-будівельних кооперативів, у яких статутний фонд формується за їх рахунок у розмірі, передбаченому установчими документами. Вартість пайового капіталу, відображена у Балансі, повинна відповідати даним кредитового сальдо рахунку 41 «Пайовий капітал» у Головній книзі.

Перевірка додаткового вкладеного капіталу полягає в з'ясуванні правильності відображення в цій статті акціонерними товариствами суми емісійного доходу, отриманого в результаті реалізації власних акцій. Щодо інших підприємств, то вони повинні відображувати в цій статті суму капіталу, який внесено засновниками понад статутний капітал. Аудитор має встановити відповідність даних про додатково вкладений капітал, відображених у Балансі, кредитовому сальдо субрахунків 421 «Емісійний дохід» і 422 «Інший вкладений капітал» у Головній книзі.

При перевірці правильності відображення у Балансі іншого додаткового капіталу аудитор з'ясовує, що в цій статті відображено суму дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу, крім додатково вкладеного капіталу, отриманого як емісійний дохід у результаті реалізації власних акцій, правильність віднесення активів до кожного виду іншого додаткового капіталу.

Перевірка резервного капіталу зводиться до з'ясування відображення в цій статті суми резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Аудитор має врахувати особливості формування резервного капіталу залежно від організаційно-правової форми підприємства. Так, для акціонерних товариств резервний (страховий) фонд створюється за рахунок прибутку в розмірі, передбаченому установчими документами, але не менш як 25 відсотків статутного фонду, розмір щорічних відрахувань не може бути меншим від 5 відсотків його загальної вартості. Завданням аудитора є встановлення відповідності вартості резервного капіталу, відображеного у Балансі, кредитовому сальдо на рахунку 43 «Резервний капітал» у Головній книзі.

Правильність відображення у Балансі нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) аудитор перевіряє згідно з П(С)БО 2 «Баланс». У цій статті відображується або сума прибутку, або сума непокритого збитку. Аудитор має встановити правильність визначення згорнутого сальдо, тобто прибутку (збитку), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів та відрахувань до резервного фонду. Відповідно до вимог національних стандарті аудиту у складі нерозподіленого прибутку (збитку) слід відображувати також результати господарських операцій (залишки на рахунках бухгалтерського обліку). Нерозподілений прибуток (збиток) визначається з урахуванням результатів роботи підприємства за минулі періоди, звітний період, а також з урахуванням прибутку, використаного в звітному періоді. При проведенні аудиту з'ясовують правильність відображення операцій на рахунках бухгалтерського обліку в зв'язку з реформацією бухгалтерського Балансу.

Перевірка неоплаченого капіталу передбачає встановлення відповідності суми, відображеної у Балансі, реальній заборгованості власників (учасників) по внесках до статутного капіталу, тобто відповідність суми неоплаченого капіталу, відображеної в Балансі, кредитовому сальдо на рахунку 46 «Неоплачений капітал» у Головній книзі.

Перевірка вилученого капіталу полягає у встановленні правильності відображення господарськими товариствами фактичної собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Аудитор повинен встановити відповідність суми вилученого капіталу, відображеної у Балансі, кредитовому сальдо на рахунку 45 «Вилучений капітал» у Головній книзі.

Правильність відображення у Балансі даних щодо забезпечення наступних витрат і платежів аудитор з'ясовує за такими статтями: забезпечення виплат персоналу, іншого забезпечення та цільового фінансування.

Аудитор має встановити, що в складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі, величина яких на дату складання балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень, які отримані з бюджету, та інших джерел.

Аудитор з'ясовує віднесення до статті забезпечення виплат персоналу, витрат на оплату майбутніх відпусток, обов'язкових відрахувань (зборів) для забезпечення виплат на оплату відпусток та зборів на обов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування, обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, а також встановлює відповідність суми забезпечення виплат персоналу, відображеної у Балансі, кредитовому сальдо на субрахунках 471 «Забезпечення виплат відпусток» та 472 «Додаткове пенсійне забезпечення» у Головній книзі.

За статтею «Інші забезпечення» аудитор з'ясовує відображення нарахованих у звітному періоді майбутніх витрат та платежів (витрати на оплату гарантійних зобов'язань), величина яких на дату складання Балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок. У цій статті мають бути відображені й інші наступні витрати, крім витрат на оплату чергових відпусток та додаткове пенсійне забезпечення.

Аудитор повинен встановити, що сума інших забезпечень, відображена у Балансі, відповідає кредитовому сальдо субрахунків 473 «Забезпечення гарантійних зобов'язань» та 474 «Забезпечення інших витрат і платежів» у Головній книзі.

Перевірка цільового фінансування полягає у визначенні правильності відображення коштів цільового фінансування і цільових надходжень, отриманих як з бюджету, так і з інших джерел -- у вигляді субсидій, асигнувань з бюджету, державних цільових фондів і цільових внесків фізичних та юридичних осіб.

Аудитор повинен встановити відповідність суми коштів цільового фінансування і цільових надходжень, відображених у Балансі, кредитовому сальдо на рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» у Головній книзі.

При перевірці «Довгострокових зобов'язань» -- аудитор з'ясовує правильність віднесення зобов'язань до довгострокових та їх відображення у Балансі. Згідно з П(С)БО 2 «Баланс» під довгостроковими зобов'язаннями слід розуміти всі зобов'язання, які не є поточними зобов'язаннями.

Довгострокові зобов'язання знаходять відображення у бухгалтерському обліку за умови, що їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.

Перевірка правильності відображення у Балансі довгострокових зобов'язань включені довгострокові кредити банків, довгострокові фінансові зобов'язання, відстрочені податкові зобов'язання, інші довгострокові зобов'язання.

За статтею «Довгострокові кредити банків» відображують заборгованість по отриманих кредитах за винятком тієї частини заборгованості, що буде погашена в поточному році після складання Балансу та відображується в складі короткострокових зобов'язань.

За статтею «Довгострокові фінансові зобов'язання» відображується сума довгострокової заборгованості підприємства відносно зобов'язання щодо залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки. Крім того, до складу цієї статті відносяться аналогічні пролонговані позики, надані небанківськими фінансовими установами, за якими нараховуються відсотки. До цієї статті не відноситься частина довгострокової позики, що підлягає сплаті в найближчі 12 календарних місяців.

Аудитор повинен встановити, що сума довгострокових фінансових зобов'язань, відображена в Балансі, відповідає кредитовому сальдо субрахунків 505 «Інші довгострокові позики в національній валюті» і 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті» у Головній книзі.

За статтею «Відстрочені податкові зобов'язання» аудитор з'ясовує правильність відображення у Балансі суми податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутньому періоді внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки. (Докладніше про відстрочені податкові активи і зобов'язання йдеться вище.)

Аудитор повинен пам'ятати, що в разі, коли податок на прибуток, призначений для цілей податкового обліку, більший порівняно з «бухгалтерським» податком на прибуток, виникають податкові активи.

Водночас відстрочені податкові зобов'язання виникають у разі, якщо податок на прибуток, визначений для цілей оподаткування, менший від податку на прибуток порівняно з «бухгалтерським» податком. Аудитор має встановити, що сума відстрочених податкових зобов'язань, відображена в Балансі, відповідає кредитовому сальдо рахунку 54 «Відстрочені податкові зобов'язання» у Головній книзі.

За статтею «Інші довгострокові зобов'язання» аудитор з'ясовує правильність відображення у Балансі суми довгострокових зобов'язань, що не можуть бути включені до інших статей розділу «Довгострокові зобов'язання». Розрахунки за довгостроковими векселями виданими ведуться з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за інші операції, заборгованість по яких забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов'язанням.

За довгостроковими зобов'язаннями за облігаціями (зобов'язання за облігаціями, премія за випущені облігації, дисконт за випущеними облігаціями) здійснюються розрахунки з іншими особами за випущеними та сплаченими власними облігаціями строком погашення більш як 12 місяців з дати складання Балансу. Розрахунки за довгостроковими зобов'язаннями з оренди здійснюються з орендодавцями за необоротні активи, передані на умовах довгострокової оренди. Розрахунки за іншими довгостроковими зобов'язаннями ведуться з іншими кредиторами та за інші операції, заборгованість по яких не є поточним зобов'язанням, зокрема відповідно до законодавства відстрочена заборгованість з податків, зборів (обов'язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі тощо. Аудитор має встановити відповідність суми інших довгострокових зобов'язань, відображених у Балансі, кредитовому сальдо рахунків 51 «Довгострокові векселі видані», 52 «Довгострокові зобов'язання за облігаціями», 53 «Довгострокові зобов'язання з оренди», 55 «Інші довгострокові зобов'язання» у Головній книзі.

При перевірці розділу IV Балансу «Поточні зобов'язання» аудитор має пам'ятати, що відповідно до П©БО 2 «Баланс» під поточними (короткостроковими) зобов'язаннями слід розуміти зобов'язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання Балансу. До них відносять короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями, векселі видані, поточні зобов'язання за розрахунками, поточні зобов'язання за розрахунками з одержаних авансів, поточні зобов'язання за розрахунками з бюджетом, поточні зобов'язання за розрахунками з позабюджетних платежів, поточні зобов'язання за розрахунками зі страхування, поточні зобов'язання з оплати праці, поточні зобов'язання за розрахунками з учасниками, поточні зобов'язання із внутрішніх розрахунків, інші поточні зобов'язання.

За статтею «Короткострокові кредити банків» аудитор має встановити, що сума короткострокових кредитів банків, відображена у Балансі, відповідає даним кредитового сальдо рахунку 60 «Короткострокові позики» у Головній книзі. За статтею «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» аудитор повинен встановити, що сума поточної заборгованості за довгостроковими зобов'язаннями, відображена у Балансі, відповідає кредитовому сальдо рахунку 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями» у Головній книзі.

За статтею «Векселі видані» аудитор має з'ясувати достовірність відображеної суми заборгованості за виданими векселями в забезпечення поставок (робіт, послуг) від постачальників, підрядників та інших кредиторів, строк погашення якої не перевищує 12 календарних місяців.

Розділ 3.3 Формування аудиторського висновку та оформлення звіту з аудиту балансу

Перед складанням аудиторського висновку потрібно провести узагальнюючий огляд фінансової звітності, який би був достатнім для вираження судження про фінансову звітність у цілому. Аудитор, роблячи висновок, повинен спиратись на концепцію суттєвості (матеріальності), тобто в аудиторському висновку мають бути відображені найбільш важливі моменти з питань фінансової інформації, яка може певним чином вплинути на рішення користувача , цією інформацією. Цей принцип застосовується щодо фінансової звітності в цілому, балансу безпосередньо, окремих форм фінансової звітності та окремих її статей [8].

На підставі аналізу робочих документів та даних журналу, в якому узагальнена і згрупована інформація про відхилення, помилки, виявлені при перевірці стану бухгалтерського обліку і складеного бухгалтерського балансу , аудитор повинен переконатись, що бухгалтерський баланс складено згідно із правилами і відображає фактичний стан справ на підприємстві; інформація бухгалтерського балансу відображена відповідно до законів та інших нормативних актів, які регулюють виробничо-фінансову діяльність; вся необхідна інформація відображена в балансі повністю.

За міжнародними нормами аудиту аудиторський висновок повинен бути коротким з чітким формулюванням оцінки достовірності фінансової звітності. Він може бути: безумовним, умовним. В безумовному висновку аудитори стверджують, що фінансова звітність об'єктивно і правильно відображає інформацію, відповідає законодавству, облік у підприємстві ведеться правильно, фінансовий стан стабільний. Безумовний (позитивний) аудиторський висновок складається в тому випадку, якщо в процесі аудиту бухгалтерського обліку і звітності виявлені несуттєві, незначні помилки, якщо виявлені помилки усунуті і враховані при складанні звітності.

Умовний аудиторський висновок із застереженнями складається у випадку сумніву аудитора у достовірності фінансової інформації у зв'язку з тим, що не була подана інформація у повному обсязі для перевірки, що були виявлені факти неправильно застосованої облікової політики, невідповідності окремих статей звітності законодавству та іншим вимогам. Проте ці неточності і помилки стосуються лише окремих статей фінансової звітності, а в цілому вся інформація відображена правильно, тобто аудитор у цілому дає позитивну оцінку фінансової звітності, але вказує на наявність окремих неточностей, зазначає їх характер і розмір.

У випадку, коли невпевненість і незгода аудитора щодо відображення фінансової інформації є фундаментальними, тобто коли звітність не відображає об'єктивного стану справ, коли адміністрація обмежує аудитора в наданні інформації, відмовляється вносити зміни в облік і звітність, рекомендовані аудитором, він може відмовитись від підтвердження фінансової звітності.

Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність», Закону України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» (від 14.03.1995 р.) аудиторські висновки складаються залежно від предмету і мети аудиту за такими видами: про достовірність фінансової звітності; достовірність бухгалтерського балансу об'єкта приватизації; достовірність бухгалтерського балансу орендного підприємства; формування статутного фонду інвестиційних компаній; про статутний фонд товариств з обмеженою відповідальністю; по бухгалтерській та фінансовій звітності учасника довірчого товариства; по бухгалтерській та фінансовій звітності учасника банку; для емітента цінних паперів; для підприємства, що ліквідується та ін. При цьому в аудиторському висновку в кожному конкретному випадку посилаються на відповідне законодавство, яким керуються при проведенні аудиту з тією чи іншою метою. Наприклад, при підтвердженні ліквідаційного балансу підприємства потрібно зазначити, що і аудит здійснювався згідно із законами України «Про власність», «Про підприємство», «Про господарські товариства», «Про банкрутство» та ін., які регулюють порядок ліквідації підприємства. У доповненні закону України «Про банкрутство» вказується, що достовірність та повнота бухгалтерського балансу та іншої інформації про фінансове і майнове становище боржника повинна бути підтверджена аудитором незалежно від підстав, з яких порушено справу.

В аудиторському висновку потрібно чітко визначати і формулювати предмет аудиту.

Аудиторською палатою України затверджені вимоги до аудиторського висновку за результатами річного балансу і річної звітності (14.02.1995 р.). Аудиторський висновок повинен оформлятись на бланку аудиторської фірми (аудитора), яка проводила перевірку. На бланку потрібно вказати повну назву фірми, її адресу, номер ліцензії, об'єкт і предмет перевірки, місце і дату складання висновку, повні реквізити підприємства, яке підлягає аудиту, номер і дату договору на проведення аудиту. У висновку повинна бути викладена інформація щодо відповідності відображення в аналітичному і синтетичному обліку показників звітності і фінансового стану. Резолютивна частина аудиторського висновку повинна містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження повноти і достовірності фінансової звітності та відповідності чинному законодавству.

Аудиторський висновок може бути позитивний, позитивний з попередженням, позитивний з усунутими розходженнями, негативний. Позитивний висновок може бути в тому разі, якщо результати перевірки свідчать про відповідність показників і статей балансу та фінансової звітності первинним документам, аналітичному і синтетичному обліку та чинному законодавству. Позитивний висновок з попередженням видають у тому випадку, коли існують реальні умови, які можуть викликати суттєві зміни показників фінансової звітності, у зв'язку з розходженням розуміння чинного законодавства з офіційними установами, обмеження масштабів перевірки об'єктивними факторами, відхилення керівництвом об'єкта перевірки висновків аудитора щодо оцінки показників річного звіту. В аудиторському висновку в цьому випадку зазначають причину, з якої аудитори не погоджуються по певних моментах відображеної у звіті інформації і висловлюють думку про обмежений вплив на стан справ у цілому та достовірність фінансової звітності. У висновку вказують, які конкретні операції проведені з порушенням установлено: у порядку, суть цих порушень і констатують, що такі порушення не викривляють у цілому правдивості фактичного стану справ і фінансової звітності і тому аудитори вважають за можливе підтвердити, за винятком згаданих зауважень, відповідність виробничо-фінансової діяльності закононодавству і достовірність фінансової інформації.

У негативному висновку вказують, які порушення і помилки істотно викривляють реальний стан справ та достовірність фінансової звітності, і зазначають, що дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного відображення дійсного фінансового стану підприємства за звітний рік і це не дозволяє визнати статті балансу і показники річної звітності достовірними і такими, що відповідають чинному законодавству та нормативам. У резолютивній частині зазначають, які саме акти чинного законодавства порушені, яким чином і до яких наслідків призвели ці порушення.

Аудиторський висновок підписує керівник аудиторської фірми, аудитор із зазначенням серії і номера сертифіката та засвідчують печаткою.

Відмову від надання аудиторського висновку дають у письмовій формі в тому випадку, коли аудиторська фірма (аудитор) не мала можливості виконати перевірку або зробити висновок, виходячи з поданих на перевірку документів. У відмові вказують конкретні причини про неможливість виконати аудиторський висновок.

Аудиторський висновок оформляють у трьох примірниках, два з яких вручають клієнту, а третій залишають в аудиторській фірмі. До цього примірника додають робочі документи аудитора (акт з додатками або робочий звіт аудитора), завірені підписами керівника підприємства-клієнта та печаткою, бухгалтерський баланс ф. 1, звіт про фінансові результати ф. 2.

Результати проведення аудиту бухгалтерського балансу в ПСГП «Зеніт» Жовтневого району наведені у Додатках до курсової роботи.

Аудиторська фірма

«Баланс-Аудит»

м.Миколаїв

вул.Наваринська, 17/57

тел.(0512)456682

Аудиторський висновок

Про достовірність бухгалтерського балансу приватного сільськогосподарського підприємства «Зеніт»

м.Миколаїв 25 квітня

2011р.

Проведення аудиту достовірності та повноти бухгалтерського балансу за 2010 рік приватного сільськогосподарського підприємства «Зеніт» здійснювалося у відповідності з договором № 45 від. 1.04.2011 аудитором Турбель В.Ю. (сертифікат аудитора серія А № 007321, виданий Аудиторською палатою України 18 серпня 2009 року) аудиторської фірми «Баланс-Аудит», що діє на підставі свідоцтва про внесення в Реєстр суб`єктів аудиторської діяльності № 2096, виданого Аудиторською палатою України 30 березня 2010року.

При проведенні перевірки фірма діяла на підставі законодавства України в сфері господарської діяльності та оподаткування, встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності , а також прийнятим в Україні нормами аудиту, П(С)БО.

Для здійснення перевірки були використані такі документи:

1. Первинні документи

2. Бухгалтерська(фінансова), податкова та інша статистична звітність.

Перевірка здійснювалась вибірковим способом.

Період перевірки з 01.01.2010 по 01.01.2011р., дата початку та дата закінчення проведення аудиту з 5.04.2011 по 25.04.2011р.

Аудиторською перевіркою встановлено.

1. Основні відомості про емітента

Повне найменування емітента	Приватне сільськогосподарське підприємство «Зеніт»
Код ЄДРПОУ	31264162
Організаційно-правова форма	Приватне сільськогосподарське підприємтсво
№ свідоцтва про держреєстрацію та дата його видачі	№ 28 від 10.02.95р.
Орган, що видав свідоцтво	Миколаївська Міська Рада народних депутатів
Юридична адреса	57286 Миколаївська обл. Жовтневий р-н,с.Галицинове, вул. Центральна 1
Розрахунковий рахунок	№1237699645001
МФО	№447825
Назва банку	Приват Банк
Основні види діяльності	Виробництво сільськогосподарської продукції
Найменування, місцезнаходження, телефон аудиторської фірми, з якою укладено угоду	АФ "Баланс-Аудит",м.Миколаїв,вул.наваринська 17/57,свідоцтво №2096 про внесеня до Реєстру субєктів аудиторської діяльності, рішення аудиторської палати України від 30.03.2010р.тел. 456682

Я провела аудиторську перевірку балансу ПСГП «Зеніт» станом на 1 січня 2011року. За підготовку цієї фінансової звітності відповідальність несе керівництво підприємства. Моїм обов'язком є висловлення висновку стосовно цієї фінансової звітності на підставі проведеного аудиту. Я перевірила також дотримання ПСГП «Зеніт» розділів договору підписаного 15 січня 2000 року з Приват Банком.

Перевірка проводилася у відповідності з Міжнародними стандартами аудиту, які використовуються під час аудиторських перевірок фінансової звітності підприємств і перевірок на відповідність. Ці нормативи вимагають, щоб планування і проведення аудиту було спрямоване на одержання розумних доказів відсутності суттєвих перекручень і помилок у фінансовій звітності підприємства, а також того, що ПСГП «Зеніт» дотримувалося окремих положень Договору. Аудиторська перевірка складається з вивчення (шляхом тестування) доказів, які підтверджують показники в фінансовій звітності підприємства.

Також в перевірку входить оцінка бухгалтерського обліку і суттєвих оцінок, зроблених співробітниками ПСГП «Зеніт», а також оцінка загального представлення бухгалтерської звітності. На мою думку, проведена аудиторська перевірка забезпечує розумну основу для аудиторського висновку.

Я вважаю, що фінансова звітність підприємства, а саме бухгалтерський баланс, дає правдиве і неупереджене відображення фінансового стану ПСГП «Зеніт» в аналізуємому році, який закінчується 31 грудня 2010 року і результатів її діяльності і руху грошових коштів за той самий період. Підприємство в усіх суттєвих аспектах дотримувалося вимог положень Договору наведених вище ,станом на 1 січня 2011 року.

На мою думку, ПСГП «Зеніт» в усіх суттєвих аспектах дотримувалося вимог Договору, що станом на 1 січня 20011 року підтверджується даними бухгалтерських і фінансових документів.

Аудитор АФ «Баланс-Аудит» В.Ю. Турбель

Розділ 4. Шляхи удосконалення аудиту балансу у сільськогосподарському підприємстві «Зеніт» Жовтневого району

Останнім часом у спеціалізованій літературі та на практиці питанням організації і підготовки до аудиту приділяється основна увага, проте методика аудиту фінансової звітності, а саме бухгалтерського балансу, сьогодні залишається найменш розробленою. Хоча розробка і впровадження в аудиторську практику нових, більш досконалих методик аудиту є основним питанням удосконалення процесу проведення аудиту. Від повноти і наукової обґрунтованості методики залежить практичнее застосування, обґрунтування видів аудиту, терміни їх проведення і в цілому ефективність аудиторської роботи.

На державному рівні у вирішенні завдань становлення аудиту зроблено важливі кроки з прийняття законодавчих актів, введення в дію Національних нормативів аудиту та Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, розроблених на підставі Міжнародних стандартів і “Програми реформування бухгалтерського обліку із застосуванням Міжнародних стандартів”.

Подальша організація аудиту в Україні повинна передбачати вирішення таких першочергових завдань, а саме:

1. Визначення статусу аудитора в системі стосунків між господарюючими суб'єктами, кредитно-фінансовими органами державою.

2. Визначення прав і обов'язків аудитора в стосунках із замовником.

3. Правовий захист аудитора, оскільки це є основною умовою його незалежності без якої важко розраховувати на повну об'єктивність аудиторських виводів.

4. Формування методичного забезпечення оформлення процесу аудиту.

5. Розробка методичних рекомендацій з перевірки практикуючих аудиторів, а також перелік неістотних, основних істотних, грубих помилок.

6. Регламентація умов плати за аудит.

7. Втілення в практику контролю за якістю аудиторських послуг.

8. Популяризація серед замовників аудиту варіантів визначення ціни на аудит.

9. Автоматизація аудиту.

10. Формування професійної компетентності професійних аудиторів.

11. Підтримка з боку держави національного аудиту, тобто необхідно на державному рівні регулювати об'єми наданих послуг аудиторськими фірмами - нерезидентами аж навіть до введення квотування.

Складні умови конкуренції в аудиторській професії і проникнення на ринок аудиторських послуг України представництв аудиторських фірм великої п'ятірки зумовили необхідність прийняття Аудиторською палатою України рішення про перехід на Міжнародні стандарти аудиту (МСА).

В умовах ринкових відносин необхідність перевірки достовірності показників балансів значно підвищується. Сьогодні зростає інтерес до практичного використання показників балансу в управлінні економічними процесами, особливо в галузі інвестування, кредитування, збереження, відчуження, розподілу та перерозподілу власності, а також у формуванні фінансових, податкових відносин і в багатьох інших ситуаціях. У національній економіці, на жаль, більшість рішень оперативного, тактичного і стратегічного характеру не завжди ухвалюються на основі належним чином складених і підтверджених балансів. Вони у поєднанні з іншими формами фінансової звітності є джерелом інформації, яке здатне забезпечити прозорість і ефективність взаємовідносин у сфері господарювання за умови достовірності відображення показників. Підтвердження цієї достовірності належить до компетенції аудиторів. У зв'язку з цим, теорія і практика аудиту показників балансу є винятково актуальною.

Особливого значення набувають методи перевірки даних, наведених у балансі, для користувачів звітності, які дозволяють з найбільшою достовірністю і точністю виявити, розкрити та проаналізувати наведену в ньому інформацію.

Здійснення аудиту фінансової звітності ґрунтується на нерозривності і взаємопов'язаності усіх звітних форм, тому у процесі перевірки аудитор повинен підтвердити достовірність кожної з них, включаючи баланс. З метою розкриття важливості дослідження балансу під час проведення аудиту фінансової звітності підприємств та глибокого дослідження методики перевірки показників балансу аудитор зможе висловити думку про достовірність показників цієї форми звітності, в результаті чого було використано поняття “аудит” відносно однієї складової аудиту фінансової звітності - балансу.

У зв'язку з різночитанням чинних нормативних актів, що регулюють аудиторську діяльність, потребують уточнення поняття “аудит”, “аудит балансу підприємства; класифікація факторів, які впливають на методику проведення аудиту балансу; можливості моделювання методики аудиту балансу; шляхи зменшення ступеня аудиторського ризику та оцінки суттєвості звітних показників, комп'ютеризація аудиторських процедур.

Останнім часом для удосконалення аудиту бухгалтерського балансу на підприємствах дістало подальшого розвитку: виявлення загальних і спеціальних факторів та специфіки їх впливу на особливості практики аудиту у різних країнах світу (до загальних факторів віднесено: історичні передумови розвитку аудиту, рівень його програмного забезпечення, особливості законодавства з обліку і аудиту; спеціальними факторами визначено структуру балансу, принципи групування та зміст статей балансу, ступінь доступу до облікових даних та ступінь їх деталізації, завдання аудиту та порядок оформлення його результатів).

Врахування виявлених факторів у процесі організації аудиторської перевірки дозволяє спростити процедури договірного урегулювання відносин сторін, планування аудиту, вивчення особливостей бізнесу підприємства, діяльність якого буде перевірятися; визначення контрольних показників діяльності підприємств, які забезпечують відбір суттєвих статей для вивчення аудитором, вибір найбільш адекватного способу розрахунку рівня суттєвості для підприємств України (на основі визначення середнього рівня суттєвості з коригуванням на відхилення від середньої), порядок урахування загального рівня суттєвості виявлених відхилень в обліку та звітності при виборі типу аудиторського висновку, що дозволяє економити час роботи аудитора при організації перевірки, під час її здійснення та при оформленні результатів аудиту.

Сьогодні до проблемних питань аудиту відносять:

· Недостатню кількість методичних розробок з аудиторського контролю;

· Брак достатнього досвіду аудиторської діяльності;

· Недостатня кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, а звідси і неякісний ринок аудиторських послуг;

· Відсутність методичних рекомендацій з питань комп'ютеризації аудиту.

Основні напрями розвитку аудиту в Україні на сьогодні це:

· Розробка механізму практичного застосування міжнародних стандартів аудиту, створення до них коментарів в повному обсязі;

· Внесення необхідних змін до ЗУ «Про аудиторську діяльність» з метою приведення його у відповідність з іншими законодавчо-нормативними документами;

· Розширення переліку підприємств, для яких щорічна аудиторська перевірка обов`язкова;

· Збільшення ринку послуг, введення додаткових положень, що більш чітко взаємоузгоджує відносини аудитора і клієнта;

· Поглиблення співпраці професійних аудиторських організацій з міжнародними організаціями;

· Розробка механізму ціноутворення на аудит і аудиторські послуги, на основі вивчення міжнародного досвіду.

Щодо удосконалення аудиту балансу в ПСГП «Зеніт» Жовтневого району, можна порадити прийняття таких заходів:

1) Використання алгоритмічної моделі аудиту балансу, які описують послідовність аудиторських процедур: для оцінки системи внутрішнього контролю, виконання завдань з огляду балансу, перевірки показників при ініціативному та обов'язковому аудиті балансу;

2) Проведення інвентаризації під час обов'язкового аудиту,що забезпечує можливість підтвердження аудитором достовірної оцінки вартості активів і зобов'язань, показаної в балансі суб'єкта господарювання;

3) Впровадження поетапної комп'ютеризації аудиторського процесу з використанням різних типів програмного забезпечення (для визначення суттєвих статей, виконання аналітичних процедур, аналізу даних інвентаризації, оцінки засобів і методів внутрішнього контролю, оцінки вбудованих програмних засобів контролю та аналізу їх функціонування, коригування фінансової звітності, аналізу фінансового стану підприємства, формування аудиторського висновку). Комп'ютеризація аудиту підвищує ефективність аудиторської перевірки шляхом використання автоматизованих прийомів контролю;