· поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації;

· застосування більш точного нормування витрат матеріалів;

· скорочення невиробничих затрат матеріалів;

· повторного використання відходів виробництва.

На думку Молякова Д.С. крім зазначених вище шляхів підвищення оборотності оборотних активів на стадії підготовки до виробництва доцільним буде:

· заміна дорогих матеріалів більш дешевими;

· заміна використаних запасних частин, тари, інструментів тощо.

Пропонуємо також звернути увагу на забезпечення необхідного контролю за оборотними активами на даному етапі. За ефективної системи контролю можна отримати зниження втрат пов'язаних з незадовільною системою контролю за кількістю і якістю активів, що надходять на підприємство, а також попередити псування та безконтрольне використання активів.

Наступна стадія виробнича. Погоджуємося з пропозиціями Мельник Л.Г. та Корінцевої О.І. щодо підвищення оборотності оборотних активів. Дані автори підкреслюють те, що незавершене виробництво і сума вкладених у нього коштів при існуючому обсязі виробництва залежать від тривалості виробничого циклу. В свою чергу тривалість виробничого циклу може бути скорочена внаслідок:

· упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки;

· зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємств;

· застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним управлінням, гнучких виробничих систем;

· підвищення змінності виробництва.

Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від багатьох факторів. Одні з них безпосередньо пов'язані з роботою підприємств, інші - з організацією збуту продукції.

До факторів, що безпосередньо пов'язані з роботою підприємства належать якість і номенклатура продукції, обґрунтоване планування асортименту, партій продукції та періодів їх випуску.

До факторів, що пов'язані зі збутом продукції належить організація збуту продукції, вибір системи розрахунків, термінів доставки продукції до споживачів.

Висока якість продукції, точне дотримання планового асортименту, ритмічність роботи: підприємств значно скорочують час реалізації продукції. Прискорюють реалізацію продукції постійний зв'язок із замовниками, своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів, своєчасне забезпечення транспортними засобами. Скорочення проміжних ланок в апараті збуту, своєчасна рознарядка, чітка робота транспорту тако-к сприяють скороченню тривалості оборотних циклів.

Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. вважають, що важливим напрямом поліпшення використання обігових коштів є раціональне використання матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості продукції. Для цього є різні шляхи, головні з яких:

· економічно обґрунтований вибір сировини;

· підвищення коефіцієнта використання матеріалів;

· комплексне використання сировини і відходів виробництва;

· підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції;

· удосконалення конструкцій виробів;

· удосконалення виробничих процесів;

· впровадження нової прогресивної технології;

· застосування соціально-економічних стимулів поліпшення використання матеріальних ресурсів.

Пропонуємо узагальнити інформацію, що стосується шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів у вигляді наступної таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів

Пошук шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів є оперативним та найефективнішим.

Значна частина зазначених напрямів нерозривно пов'язана з науково-технічним прогресом. На цей час створюються і впроваджуються виробництво принципово нові засоби праці і технологічні процеси, які забезпечують можливість виготовлення продукції з меншими питомими витратами живої праці, сировини, матеріалів і енергії; полегшують і прискорюють перебудову всього процесу виробництва на основі системи машин та устаткування, що створена на принципах автоматизації і безперервності процесів при широкому використанні електроніки. Усе більш вагомого значення набуває створення складних автоматизованих комплексів на базі ЕОМ, впровадження автоматично переналагоджувальних модулів і гнучких виробничих систем.

Важливим завданням для керівництва є визначення резервів збільшення показників оборотності та ліквідності оборотних активів і розроблення певних заходів щодо їх мобілізації.

Під резервами збільшення ліквідності та оборотності розуміють кількісно вимірювані можливості їх збільшення шляхом задіяння таких чинників: зростання чистого доходу від реалізації продукції (зростання оборотності); зменшення поточної заборгованості (зростання ліквідності оборотних активів); забезпечення оптимальної структури оборотних активів (зростання оборотності та ліквідності оборотних активів).

Висновок

В якості висновку резюмуємо основні положення роботи. Так, підприємств України є важливим виявлення нагальних проблем обліку оборотних активів, що потребують вирішення, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньо аналітичної інформації щодо оборотних активів для цілей управління. Крім того, важливе значення має контроль за збереженням та раціональним використанням в процесі виробництва оборотних активів.

Активи підприємства - це майнові об'єкти, матеріальні або нематеріальні носії вартості, які отримані в результаті попередніх господарських процесів та які мають властивість приносити у майбутньому вигоду - дохід підприємству.

У світовій практиці найбільш розповсюдженим визначенням активів є наступне: активи - це ресурси, які отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Для задоволення інформаційних потреб користувачів бухгалтерський баланс як елемент фінансової звітності відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для сприйняття і розуміння даних активу балансу у складі фінансової звітності інформація структурується для задоволення потреб користувачів таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення зобов'язань у випадку його ліквідації. Тому активи поділяються на оборотні та необоротні.

У міжнародній практиці кожне підприємство, враховуючи характер діяльності та особливості технологій і організації господарських операцій, самостійно вирішує питання поділу активів на оборотні та необоротні. В Україні, відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку №2 „Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов'язковим.

П(С)БО 2 „Баланс” визначає, що оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Усі активи, що не є оборотними, класифікуються як необоротні.

МСБО не вимагають дотримуватись визначеного переліку або формату, в якому мають подаватись статті активу в балансі. В різних країнах статті активу балансу традиційно розміщуються або у порядку від найбільш до найменш ліквідних (США, Канада), або у зворотному порядку (Велика Британія, країни СНД).

Актив, як економічний потенціал, може існувати у формі:

· грошових коштів;

· еквівалентів грошових коштів;

· виробничих запасів;

· незавершеного виробництва;

· запасів готової продукції;

· товарів;

· фінансових інвестицій;

· дебіторської заборгованості юридичних або фізичних осіб.

Кожен із цих активів сприяє надходженню економічних вигод на підприємство по різному:

1. Придбані за гроші і для господарської діяльності активи забезпечать у майбутньому додаткове надходження грошових коштів на підприємство.

2. Фінансові інвестиції в акції, облігації, депозити тощо забезпечать надходження грошових коштів на підприємство у вигляді відсотків, дивідендів тощо.

3. Дебіторська заборгованість - це теж пряме надходження грошових коштів у майбутньому в результаті її погашення дебіторами або одержання грошей на банківський рахунок від здійснення факторингової операції.

4. Непряме надходження грошових коштів - може відбутися: шляхом отримання активів, погашення зобов'язань, здійсненням не грошових, наприклад, бартерних операцій, сплатою дивідендів акціями, погашення зобов'язань матеріальними активами тощо.

Список використаної літератури

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03. 1999 №87 (зі змінами та доповненнями). // Законодавство України 2005. Правова бібліотека «Інфодиск».

2. Бланк И.А. Управление активами. - К.: Ника-центр, Эльга, 2002. - 720с.

3. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку 2001:Навч. Посібник/Під ред. М.В. Кутельного 2001. - 272 с.

4. Грек Г., Вовченко С. Інші заборгованості. // Бухгалтерія. 2002. - № 7/1 (474). - 18 лютого. - С. 50-52.

5. Дубенко Н .В. Облік грошових коштів і розрахунків: проблеми сьогодення//Вісник ЖДТУ №4(30).-2004. - C.62 - 68.

6. Єрохін К. Звідки беруться гроші // Дебет-Кредит. - 2004. - № 24.

7. Єфимова О.В. Оборотные активы организации и их анализ // Бухгалтерський учт. - 2000. - №19. - С72-78.

8. Загородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. - 327 с.

9. Карчажникова П.П. та ін. Бухгалтерський облік: Практикум. - 2003. - с. 224

10. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: Навчальний посібник. -2003. - 324 с.

11. "Новий" бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування): Навчально-методичний посібник.- 2000. - 288 с.

12.

13. Пан Л. Проблеми формування оборотних коштів підприємств в умовах перехідної економіки. // Предпринимательство. Хозяйство. Право. - 2000. - № 5. - С. 74

14. Посібник з переходу на нову систему бухгалтерського обліку. - 2000. - 300 с.

15. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. -- Тернопіль: Економічна думка, 1998. -- 192 с.

16. Старожек Т.М. та ін. Особливості бухгалтерського обліку в галузях економічної діяльності: Навчальний посібник.- 2001. - 460 с.

Додатки

Визначення вартості витрачених виробничих запасів: метод прямої ідентифікації

Додаток Б

Метод прямої ідентифікації