Шляхи вдосконалення кредитних відносин НБУ з комерційними банками

Економічна сутність, види і форми кредитних відносин НБУ з комерційними банками, досвід зарубіжних країн з цих питань. Особливості здійснення кредитних емісій. Динаміка показників, що характеризують кредитні відносини НБУ з комерційними банками.

Рубрика Банковское, биржевое дело и страхование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 15.01.2011
Размер файла 61,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Отже, завданням Національного банку було проведення відповідної зміни курсової політики, яка б допомогла обмежити зростання валютних дисбалансів та знизити надзвичайно високий інфляційний "податок"" на населення та бізнес. Тобто, потрібен перехід до більш гнучкого курсоутворення, який дозволяє вирішувати поточні та майбутні економічні проблеми через можливість проведення власної незалежної монетарної політики.

Згідно зі світовою практикою, найкращим часом для проведення корекції курсу вважається той період, у якому є тиск на курс у бік ревальвації, оскільки це робить процес м'якшим, він супроводжується зниженням цін імпортованих товарів, зниженням інфляційних очікувань та відповідно зниженням самої інфляції.

Перехід до політики більш гнучкого обмінного курсу (а не ревальвації курсу . як це зазначається в засобах масової інформації) поряд з активними монетарними заходами дозволив.

знизити інфляцію, зокрема через її імпортовану складову (за нашими оцінками 1% зміцнення курсу, за інших рівних умов призводить до зниження інфляції на 0,3 - 0,5 в.п. за 1,5 - 2 роки). Висхідний інфляційний тренд уже через місяць змінився на низхідний і на кінець III кварталу інфляція знизилася до 24,6° о (з 31,1% у травні 2008 року):

знизити інфляційні очікування (до 15,8% у III кварталі 2008 року з 17.1% у II кварталі 2008 року);

запобігти посиленню валютних дисбалансів;

* сприяти активнішому управлінню ризиками банків та суб'єктів господарювання;

* стримати бурхливий розвиток споживчого кредитування шляхом перенесення валютного ризику на споживача таких кредитів.

Підсумки діяльності банківської системи України за 9 місяців 2008 року свідчили про подальше зростання основних показників діяльності банків, проте темпи приросту більшості з них були майже вдвічі нижчими порівняно з показниками за відповідний період 2007 року:

активи банків збільшилися на 26% (у 2007 році на 49%);

кредити, надані - в реальний сектор економіки і населенню, зросли на 29% (52%):

зобов'язання банків збільшилися на 25% (51%);

кошти фізичних осіб зросли на 24% (32%);

* регулятивний капітал банків зріс на 34% (49%). Особливістю розвитку є те, що темпи приросту регулятивного капіталу значно перевищували темпи зростання активних операцій банків.

Таке зниження темпів приросту основних показників діяльності банків у 2008 році відбувалось в тому числі і за рахунок того, що Національний банк України ще задовго до початку виникнення кризових явищ намагався нівелювати виклики, які мали місце в роботі банків: зростання обсягів активних операцій банків, передусім споживчого кредитування та кредитування в іноземній валюті, нарощування кредитних операцій при значних розривах за строками між активами і пасивами, недостатній рівень концентрації та розпорошеність банківського капіталу тощо.

За станом на початок жовтня 2008 р. банківська система мала досить значний запас ліквідності - обсяги ліквідних коштів банків удвічі перевищували їх потреби для проведення поточної діяльності. Водночас, жодна банківська система не може залишатися стабільною в умовах штучно спровокованої недовіри вкладників, які почали масово знімати кошти зі своїх рахунків.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТНИХ ВІДНОСИН НБУ З КОМЕРЦІЙНИМИ БАНКАМИ

3.1 Моделі кредитних відносин НБУ з комерційними банками

Національний банк здійснює регулювання міжбанківського ринку кредитних ресурсів. З упровадженням в Україні ринку державних цінних паперів (ОВДП) значна частина операцій з купівлі -- продажу міжбанківських ресурсів відбувається під забезпечення ОВДП (поширена назва -- ломбардний кредит) і операції РЕПО. Всі аукціони НБУ з продажу ресурсів, що проводяться останнім часом, здійснюються тільки за умови укладання РЕПО -- угод. Згідно з цими угодами комерційні банки на строк користування кредитами НБУ передають йому свої державні облігації.

Як забезпечення ломбардного кредиту використовуються державні цінні папери, випущені Мінфіном України. їх список затверджується (а в разі потреби може змінюватися) правлінням НБУ і доводиться до відома комерційних банків. Як виняток, за рішенням Правління Національного банку України під забезпечення ломбардного кредиту можуть використовуватися інші цінні папери.

Ломбардний кредит надається на строк до 30 днів у межах лімітів, установлених на квартал НБУ для своїх регіональних управлінь.

Право на отримання ломбардного кредиту мають комерційні банки, котрі:

-- отримали ліцензію на здійснення банківської діяльності, включені до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, що працюють не менше одного року;

-- дотримуються встановлених НБУ економічних нормативів, правил ведення бухгалтерського обліку, своєчасно і в повному обсязі звітують регіональному управлінню НБУ;

-- не мають простроченої заборгованості за кредитами НБУ та за процентами за ними.

Як забезпечення ломбардного кредиту використовуються державні цінні папери, що відповідають таким вимогам:

-- вони занесені НБУ до ломбардного списку як такі, що перебувають на балансі комерційного банку і що до них немає претензій;

-- строк їх погашення не припадає на термін користування ломбардним кредитом (строк погашення настає не раніш як через 35 днів з моменту переказування їх відповідної кількості на рахунок ДЕПО в НБУ).

У загальний комплект документів, які необхідно подати комерційному банку до регіонального управління НБУ для одержання ломбардного кредиту, входять: кредитна угода, заявка на кредит, доручення на право реалізації НБУ цінних паперів, прийнятих як забезпечення ломбардного кредиту. [41, 15]

Після того, як регіональне управління НБУ ухвалило рішення про надання ломбардного кредиту, комерційний банк переказує портфель цінних паперів, які є забезпеченням кредиту, зі свого ДЕПО-рахунку на ДЕПО-рахунок у депозитарії НБУ. Одночасно регіональне управління НБУ зараховує кошти ломбардного кредиту на кореспондентський рахунок банку-позичальнику.

Заборгованість комерційного банку за ломбардним кредитом не може перевищувати 75 % вартості портфеля цінних паперів, наданих як забезпечення ломбардного кредиту. Після закінчення терміну погашення ломбардного кредиту регіональне управління НБУ списує його суму з кореспондентського рахунку комерційного банку. Одночасно погашаються проценти за користування цим кредитом.

Після погашення ломбардного кредиту і процентів відбувається розблокування рахунків ДЕПО комерційного банку, і цінні папери знову переходять у власність комерційного банку.

У разі відсутності або недостатності коштів на кореспондентському рахунку комерційного банку залишок заборгованості за ломбардним кредитом і процентами по ньому погашаються за рахунок коштів від реалізації НБУ цінних паперів, наданих банку як забезпечення кредиту.

Операції РЕПО -- це операції із цінними паперами, які складаються з двох частин. Для їх здійснення укладається єдина генеральна угода між учасниками ринку (НБУ і комерційними банками) про продаж -- купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов'язанням зворотного продажу -- купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумовленою ціною.

Використання НБУ державних цінних паперів для операції РЕПО здійснюється через «пряме РЕПО» -- купівлю у комерційного банку державних цінних паперів та «зворотне РЕПО» -- обов'язковий продаж державних цінних паперів. У ситуації, коли в межах визначених основних монетарних параметрів існує потреба підвищення ліквідності комерційних банків, НБУ здійснює операції "прямого РЕПО» і на підставі генеральної угоди купує у комерційного банку державні цінні папери на відповідний період з обов'язковою умовою зворотного їх викупу цим комерційним банком у встановлений строк. У разі накопичення надлишкової ліквідності банківської системи, зростання грошової маси значно вищими темпами, ніж передбачалося, НБУ може продати комерційним банкам через механізм «зворотного РЕПО» державні цінні папери, які є в його портфелі, на певний період, за умови викупу їх у комерційного банку в установлений строк.

Національний банк може здійснювати операції РЕПО купівлі-продажу державних цінних паперів як через безпосередню домовленість із комерційними банками, так і проведенням тендера заявок комерційних банків на участь в операціях РЕПО. У разі проведення тендера на участь в операціях РЕПО Національний банк через свої регіональні управління не пізніш як за тиждень надсилає повідомлення про проведення такого тендера із зазначенням терміну операцій РЕПО та умов його проведення.

Комерційні банки як учасники тендера у своїх заявках на участь у ньому пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу та зворотної ціни продажу -- купівлі державних цінних паперів. Після закінчення тендера операцій РЕПО Національний банк наступного робочого дня надсилає комерційному банку, який виграв тендер, повідомлення-підтвердження про намір укласти угоди на здійснення операцій РЕПО.

Залежно від терміну дії операції РЕПО на позабіржевому ринку використовуються такі види операцій:

- нічне РЕПО (термін дії один день, процентна ставка фіксується на весь термін проведення операції);

- відкрите РЕПО (термін операції в угоді не визначається, кожна зі сторін угоди може вимагати виконання операції РЕПО в будь-який час, але з обов'язковим повідомленням про завершення цієї угоди, Процентна ставка не є фіксованою і визначається кожного разу);

- строкове РЕПО (термін операції чітко визначений, процентна ставка є постійною протягом усієї операції РЕПО).

Між учасниками операції РЕПО укладається угода, в якій передбачаються:

- термін, сума, ціна державних цінних паперів «прямого РЕПО» та «зворотного РЕПО»;

- перелік цінних паперів, які беруть участь в операції РЕПО;

- зобов'язання продати державні цінні папери зі зворотним викупом, яке має кореспондуватися із зобов'язанням викупити ці державні цінні папери зі зворотним продажем;

- порядок установлення маржі або процентного доходу.

Обов'язковою умовою укладення угоди РЕПО з метою мінімізації кредитного ризику є те, що державні цінні папери, куплені з використанням операцій РЕПО, мають переказуватися через депозитарій на рахунок покупця зі зміною права власності.

Після підписання угоди на здійснення операції РЕПО банк -- продавець надає на дату купівлі та на дату зворотної купівлі ДЕПО повідомлення до депозитарію НБУ про зміну права власності на державні цінні папери. Для забезпечення зобов'язань про зворотний викуп державних цінних паперів НБУ -- у першій частині операції РЕПО покупець -- отримує гарантійний внесок, на підставі ринкової оцінки державних цінних паперів, які є об'єктом операції РЕПО. Цей внесок є захистом від потенційних збитків у разі різких коливань цін на державні цінні папери. Сума гарантійного внеску залежить від терміну укладеної угоди за операцією РЕПО, типу державних цінних паперів, що є предметом угоди, та суми очікуваного доходу за цими цінними паперами. [27, 263]

До 1997 р. НБУ проводилися цільові кредитні аукціони. До участі в аукціоні допускалися комерційні банки, які обслуговували підприємства, що здійснювали структурну перебудову та санацію виробництва. Перелік цих підприємств визначався Кабінетом Міністрів України за домовленістю з НБУ. Комерційні банки отримували від таких підприємств бізнес-плани, плани структурної перебудови, а також інші документи, що давали можливість оцінити ефективність використання кредиту. За допомогою статистичних звітів підприємств за рік комерційні банки здійснювали аналіз їхньої діяльності, готували експертні оцінки доцільності кредитування та визначали реальність повернення кредиту. Якщо після проведення такої роботи комерційний банк приймав рішення про кредитування підприємства, він надсилав заявку на свою участь в Аукціонний комітет НБУ.

Цільові кредитні аукціони проводилися у такому самому порядку, що й закриті кредитні аукціони.

Нині НБУ не проводить аукціонів із продажу кредитів комерційним банкам для подальшого кредитування ними підприємств згідно з прийнятими урядом програмами. Він здійснює лише рефінансування комерційних банків з метою підтримання їхньої ліквідності та для регулювання кредитно-грошового ринку України. У разі необхідності зменшити обсяг грошової маси в економіці Національний банк України застосовує всілякі заходи. Наприклад, він може підвищити рівень обов'язкових резервів комерційних банків, а може й обмежити обсяг ресурсів, що продаються ним через кредитні аукціони. Останнім часом на кредитних аукціонах НБУ здійснює продаж ресурсів на таких умовах: тільки під забезпечення ОВДП та під фіксовану процентну ставку. Ломбардна ставка за кредит установлюється в розмірі облікової ставки плюс 10%.

Комерційні банки для забезпечення своєї ліквідності можуть рефінансуватися в установах Національного банку або в комерційних банках у формі переобліку і перезастави векселів.

Установи НБУ здійснюють ці операції за дотримання таких умов:

-- усі подані векселі за строком оплати не повинні перевищувати 90 днів і мають бути такими, щоб їх можна було вчасно одержати у місцях їх оплати;

-- подані векселі повинні мати не менше двох підписів, не враховуючи підпису того комерційного банку, який подав ці векселі, а переказні векселі -- ще й акцепт платника;

-- оплата векселів має відбуватися у місцях, де є установи комерційного банку, нотаріус або суд;

-- має бути ліміт кредитування.

Зауважимо, що установи НБУ рідко використовують таку форму рефінансування комерційних банків, як переоблік і перезастава векселів, тому що вексельний обіг в Україні робить перші кроки у своєму розвитку.

3.2 Напрямки вдосконалення кредитних відносин НБУ з комерційними банками

Рефінансування комерційних банків як інструмент грошово-кредитної політики тісно пов'язане з процентною політикою, але має й певні власні риси. Цей інструмент базується на функції НБУ як «кредитора в останній інстанції». Комерційні банки звертаються до нього за кредитом найчастіше у разі появи тимчасового дефіциту первинних резервів (коштів на кореспондентському рахунку в НБУ). Такі позики банки просять, як правило, на короткий строк і одержують у порядку переобліку комерційних векселів чи під заставу цінних паперів, у тому числі й комерційних векселів. Ці кредити мають назву відповідно обліковий і ломбардний.

Надаючи названі кредити, НБУ збільшує первинні резерви комерційних банків, а отже, й загальну суму грошей в обігу.

НБУ може кредитувати комерційні банки і через операції РЕПО, які полягають в обов'язковій купівлі -- продажу державних цінних паперів, але головною метою цих операцій є підтримання короткострокової ліквідності системи комерційних банків.

Регулюючи процес облікового й ломбардного кредитування, НБУ може впливати на загальну масу грошей в обігу. Такий вплив може здійснюватися двома способами: встановленням ліміту кредитування та визначенням рівня процентної ставки.

Серед інструментів грошово-кредитної політики важливе значення має політика, яку проводить НБУ як кредитор в останній інстанції. У країнах із розвинутими ринковими відносинами центральний банк надає кредити комерційним банкам та іншим фінансово-кредитним установам, рефінансуючи їхні активні операції, тобто здійснюючи переоблік комерційних векселів і надаючи ломбардний кредит. Національний банк України також використовує зазначені вище види кредитування, але на початку своєї діяльності у ролі центрального банку НБУ застосовував як адміністративні, так і ринкові методи кредитування, причому суб'єктами кредитування були і господарюючі суб'єкти, і Мінфін. НБУ кредитував безпосередньо дефіцит державного бюджету і надавав так звані централізовані кредити певним секторам економіки, тобто опосередковано покривав недостачу ресурсів для фінансування державного сектора економіки.

Загалом НБУ застосовував такі методи кредитування:

-- адміністративний розподіл емісійних ресурсів між комерційними банками;

-- безпосереднє централізоване кредитування міністерств для покриття нестачі фінансових ресурсів у певній галузі економіки;

-- безпосереднє надання кредиту Мінфіну на покриття дефіциту державного бюджету;

-- проведення закритих і цільових кредитних аукціонів;

-- надання комерційним банкам облікового й ломбардного кредиту;

-- проведення операцій РЕПО. [24, 34]

Хоча зараз НБУ не надає так званих централізованих кредитів і кредитів на покриття дефіциту державного бюджету, заборгованість за ними існує, що потребує проведення відповідної політики. Зокрема, Мінфіну і НБУ доцільно розглянути питання про переоформлення на державний внутрішній борг заборгованості за централізованими кредитами, наданими окремим галузям економіки, та процентів за ними, заборгованості Мінфіну України за централізованими та за іншими кредитами.

Удосконалення й подальший розвиток політики рефінансування може відбуватися через поліпшення механізму кредитування комерційних банків під заставу цінних паперів, з допомогою переобліку векселів, а також проведення операцій із державними цінними паперами на відкритому ринку типу РЕПО.

Доцільним було б, по-перше, створення двох спеціалізованих державних комерційних банків: реконструкції та розвитку сільського господарства і реконструкції та розвитку промисловості, а по-друге, продаж їм емісійних кредитних ресурсів, що виникають унаслідок планових емісій грошей, пов'язаних із об'єктивним зростанням грошової маси.

Для формування ресурсів цих банків можна було б застосовувати і такий механізм, як депозитні сертифікати, за допомогою яких залучати вільні кошти комерційних банків недержавної форми власності. За цими видами депозитів можна встановити заохочувальний процент і державну гарантію повернення. Такі стимули заохочуватимуть комерційні банки зберігати свої тимчасово вільні кошти в спеціалізованих державних банках, котрі, у свою чергу, матимуть можливість використовувати їх для кредитування відповідних галузей господарства.

У разі появи в господарському обігу комерційних векселів НБУ буде готовий рефінансувати комерційні банки під переоблік векселів, які акцептовані комерційними банками. [39, 52]

ВИСНОВКИ

За сучасних умов діяльність Національного банку України має вирішальний вплив на стабільність грошової одиниці, надійність роботи банківських установ, дієвість платіжно-розрахункового механізму, що загалом визначає ефективність функціонування всієї економіки України. У зв'язку з цим в курсовій роботі було доцільним визначення теоретичних основ розвитку кредитних відносин НБУ з комерційними банками, аналіз динаміки показників, що характеризують кредитні відносини НБУ з комерційними банка тощо.

В курсовій роботі було визначено, що економічна сутність кредитних відносин НБУ з комерційними банками проявляється як на макро-, так і на мікрорівні.

Кредитування банків відбувається через закриті кредитні аукціони, операції РЕПО (купівлю-продаж цінних паперів державою, рефінансування інвестиційних операцій (вкладення засобів у векселі, акції суб'єктів підприємницької діяльності).

Що стосується заходів НБУ з подолання кризових явищ безпосередньо у банківській сфері, та опосередковано у економіці, то варто зазначити, що набув чинності ряд нормативно-правових актів з регулювання діяльності комерційних банків. Незважаючи на позитивну або негативну їх оцінку експертами, їх ефективність або безрезультативність можна буде оцінити з плином часу. Окрім того, не можна нівелювати вплив на діяльність банківського сектору коштів наданих Міжнародним валютним фондом.

Мету курсової роботи було досягнуто.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України. Затверджений Постановою Верховної Ради України від 11.01.2001 р. // www.rada.gov.ua.

2. Про Національний банк України: Закон України. Затверджений Постановою Верховної Ради України № 679-14 від 30.05.1999 р. // www.rada.gov.ua.

3. Про застосування Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ заходів впливу за порушення банківського законодавства: Постанова Правління Національного банк)' України № 215 від 26.05.2000 р. // www.rada.gov.ua.

4. Про порядок підтримки Національним банком України ліквідності банківської системи через операції РЕПС) купівлі/продажу державних цінних паперів: Положення Правління Національного банку України № 333 від 26.12.1996 р. із змінами // www.rada.gov.ua.

5. Про кредитні відносини з комерційними банками: Постанова Правління Національного банку України № 351 від 04.09.1998 р. // www.rada.gov.ua.

6. Про порядок регулювання діяльності банків в Україні: Інструкція № 368. Затверджений Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. із змінами і доповненнями // www.rada.gov.ua.

7. Про Комісію Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків: Постанова Правління Національного банку України від 09.11.1998 р. № 470// www.rada.gov.ua.

8. Про фінансове оздоровлення комерційних банків: Положення НБУ. Затверджене Постановою НБУ № 346 від 30.12.96 р. із змінами га доповненнями // www.rada.gov.ua.

9. Банківські операції: Підручник/ А.М. Мороз, М. А., Савлук, М.Ф. Пудовкіната ін.; за ред. д.е.н. проф. А.М. Мороза. -- К.: КНЕУ, 2000.-384 с.

10. Бугулов В. М., Бугулов Т. В, Національний банк та його операції. Конспект лекцій. - К.: Міжрегіональна академія управління персоналом, 2000.-264 с.

11. Бровкова Е. И. Финансово-кредитная система государства. - М: Сирин, 2000.- 184 с.

12. Ваврищук Е. І. Організаційно-правові засади взаємовідносин НБУ з комерційними банками України: Текст лекцій. - К.: КДТНУ, 2001.- 124с.

13. Гальчинський А. Теорія грошей. Навчально-методичний посібник. -- К.: Основи, 2002.-- 413 с.

14. Гнат В.М. Теоретичні аспекти стратегії комерційного банку // Фінанси України, 2000. -- №3. -- С. 121 -- 124.

15. Гриценко О. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч. посібн.- К.: Основи, 1996.-282 с.

16. Денежное обращение и кредит капиталистических стран / Под ред. Л.Н. Красавиной. -- М.: Финансы, 1977. - 267 с.

17. Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина.- М: Финансн и статистика, 1998.-388 с.

18. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов/ Е.Ф. Жуков, Л. М., Максимова, А.В. Печникова и др. Под ред. проф. Е.Ф. Жукова. -- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2003. - 622 с.

19. Дмитриев Ю.А., Питиримои В.М. Деньги. Кредит. Банки: Краткий курс лекций. -- Ковров: КГТА, 2002. -- 68 с.

20. ЗубченкоЛ.А. Финансы для роста // Банки: Мировой опыт. -- 2005.-№ 1.-С.8-14.

22. Зубченко Л.А. Условия успешного функционирования малих банков//Банки: Мировой опыг. -- 2002. -- №1. -- С. 23--24.

23. Зубченко Л.А., Иванова Н.Н. Дискуссии о реформе международной финансовой системи. -- М.: ИНИОН РАН, 2001. - 326 с.

24. Іванова Н.Н. Проблемнне банки: зффективность мер, применяемых в процессе контроля // Банки: Мировой опит, 2005. -- №1.-С. 34-36.

25. Кириченко О.А., Гіленко І.В., Любунь О.С., Лаптєв С.М., Потійко Ю.А. Банківські системи різних країн: Навчальний посібник для самостійної роботи студентів. -- К., 2004. -- 200с.

26. Клименко Т.В. Банківська система України і напрями її розвитку // Фінанси України. -- 2002. -- №4. -- С. 104--111.

27. Колодізєв О. Становлення банківської системи України: минуле, світовий досвід, проблеми реформування // Банківська справа. - 2006 - №2. - C. 31-39.

28. Кормош Ю. Банковская система Германии // Хозяйство и право. -- 1999. -- № 8. - C. 24-38.

29. Лагушін В.Д. Гроші та грошовий обіг: Навч. посібн.- К.: Знання, 2003.-.268 с.

30. Любунь О. С., Любунь В. С., Іванець І.В. Національний банк України: основні функції, грошово-кредитна політика, регулювання банківської діяльності: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 351 с.

31. Машук Жан. Финансовые системи Франции и других стран / Пер. с фр. -- М.: Финстатинформ, 2000. - 423 c.

32. Минервин И.Г. Будущее финансового поередничества и регулирования // Банки: Мировой опит. -- 2002. -- №1. -- С. 20--22.

33. Митрофанов В.Ф. Банки как действенньгй фактор стабилизации зкономики: опит Германии//Финансн, 1996. -- №1. - c. 84-86.

34. Національний банк та грошово-кредитна політика. / Під ред. Ю. М Мороза, М. А. Пудовкіної та ін. - К.:КНГУ, 2000.- 368с.

35. «Основні засади грошово-кредитної політики на 2003 рік». Схвалено Рішенням Верховної Ради України від 10 вересня 2002 р. -- №13.

36. Рейтинг банков Украйни//Бизнес. -- 2000. -- №31. -- С. 11.

37. Семеко Г.В. Структурнне реформи в банковском секторе Китая // Банки: Мировой опит. --2002. -- №1. -- С. 50--56.

38. ІПабаева В.И. Прямое банковское обслуживанис в Европе // Банки: Мировой опыт. -- 2002. -- №1. -- С.46--48.

39. Шапран В. Банковская система Украйни: проблеми и перспективи // Банковское дело в Москве. -- 2002. -- №3. -- С.52--54.

40. Юшко И. Проблемы регулирования банковской деятельности в Украине // Економічний часопис. -- 2005. -- №3. - С. 15 -21.

41. www.bank.gov.ua - Офіційний сайт Національного банку України.


Подобные документы

  • Еволюція кредитних відносин Національного Банку України з комерційними банками. Економічна сутність, значення кредитів, що надаються НБУ комерційним банкам. Сучасний стан і шляхи вдосконалення системи рефінансування Національним Банком комерційних банків.

    курсовая работа [49,5 K], добавлен 07.12.2010

  • Процес формування фінансового ринку України. Проблема недооцінювання фізичних осіб комерційними банками. Передумови формування та напрями удосконалення функціонування кредитних союзів у сучасних умовах. Необхідність створення стабілізаційного фонду.

    реферат [22,1 K], добавлен 27.02.2011

  • Роль комерційних банків в кредитній системі. Створення банками, як фінансовими посередниками, нових вимог і зобов'язань, що стають товаром на грошовому ринку. Сутність кредиту як економічної категорії. Роль кредитних відносин та функції кредиту.

    доклад [23,7 K], добавлен 24.12.2009

  • Характеристика стану економіки та фінансів УкрСиббанку, здійснення кредитних операцій. Шляхи вдосконалення кредитних відносин банку із позичальниками, поліпшення умов обслуговування кореспондентських рахунків для здійнення кредитної політики банком.

    курсовая работа [1,0 M], добавлен 28.11.2011

  • Правове регулювання взаємовідносин між комерційними банками та суб’єктами ЗЕД. Платіжні операції з комерційними банками, як важливий елемент зовнішньоекономічної діяльності "Coca-Cola Beverages Ukraine". Оцінка її фінансово-господарського стану.

    курсовая работа [101,6 K], добавлен 23.12.2013

  • Види, форми і функції лізингових операцій, особливості їх здійснення комерційними банками. Аналіз сучасного стану ринку лізингових послуг України на прикладі ПАТ "VAB". Вдосконалення нормативно-правової та інформаційної бази щодо застосування лізингу.

    курсовая работа [179,8 K], добавлен 25.11.2015

  • Економічна сутність векселів та їх класифікація. Основи здійснення операцій з векселями комерційними банками. Організація роботи з векселями на прикладі "Райффайзен Банк Аваль". Депозити і інвестиційні продукти. Динаміка торгових цінних паперів.

    курсовая работа [63,3 K], добавлен 30.11.2012

  • Сутність і економічна характеристика прибутку, його види та головні ознаки. Порядок формування прибутку комерційними банками, шляхи розробка пропозицій найбільш раціональних шляхів його підвищення в умовах сучасної трансформації економіки України.

    курсовая работа [85,1 K], добавлен 26.03.2010

  • Роль комерційних банків як головних суб'єктів грошово-кредитних відносин у суспільстві. Аналіз сучасного стану кредитних операцій і практичне використання принципів банківського кредитування. Основні напрями покращення кредитних операцій в Україні.

    курсовая работа [135,1 K], добавлен 14.10.2010

  • Сутність та особливості функціонування бюро кредитних історій. Характеристика кредитних бюро країн світу та специфіка інформації, яку вони надають. Бюро кредитних історій, які створені в Україні, проблеми їх функціонування та подальшого розвитку.

    реферат [26,3 K], добавлен 10.03.2015

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.