Особливості ціноутворення в комерційних банках України

В дійсності на фінансовому ринку окремі банки здійснюють невеликий контроль над цінами на депозити в довгостроковій перспективі. Ринок, а не окремий банк, в кінцевому рахунку, встановлює рівень цін. Керуючі банками часто повинні вибирати між зростанням відсотків і прибутковістю. Наполеглива боротьба за дорогі депозити сприяє зростанню банку, але часто ціною втрати прибутків.

Ідея оплати клієнтам всіх витрат з обслуговування депозитів приймається не всіма банками. Насправді в 60-ті роки минулого століття віталося як розумне нововведення, яке дозволяє клієнтам отримувати більше безкоштовних послуг. Це відповідало зростаючим вимогам з боку інших фінансових посередників, які захопили традиційні ринки банків і відвернули значні об'єкти банківських депозитів, що призвело до великих витрат на утримання численних дрібних депозитів.

На жаль, багато хто з тих, хто раніше проник на цей новий ринок, залучили клієнтів цінами нижче витрат на банківські послуги, таким чином, витрати клієнтів були нижчі за фактичний рівень поточних і накладних витрат, що пов'язані з обслуговуванням чекових депозитів.

Результатом стали значно збільшені для клієнтів норми прибутку, що отримали назву «приховані процентні ставки», які є різницею між фактичними витратами пропозиції послуг за депозитами і фактичними витратами клієнтів на оплату даних банківських послуг. Законодавче обмеження на відсоткові ставки за депозитами призвело до конкуренції банків між собою, які пропонували високі приховані доходи: послуги банку поштою, при яких банк обіцяв оплачувати витрати в обидва кінці. Така форма нецінової конкуренції призвела до спотворення розміщення дефіцитних ресурсів банківського сектора в і, як наслідок, держава відреагувала на цю проблему прийняттям Закону про дерегулювання депозитних установ. Закону який намітив поступове зняття обмежень на відсоткові ставки за депозитами.

Сьогодні відповідальність за встановлення відсоткових ставок за депозитами перейшла від державних контролюючих відомств до приватних комерційних банків, що приймають рішення. Дерегулювання визначило необхідність формування цін на депозити за методом «витрати плюс прибуток». Що означає, що процентні ставки за депозитами, як правило, встановлюються, незалежно від процентних ставок на кредити і цін на інші банківські послуги і можуть бути представлені наступною формулою:

Ціна операційні очікувані планований послуг для клієнта = витрати на + накладні + прибутком за кожним видом одиницю послуг витрати за кожним видом депозитів за депозитами всіма видами послуг з операцій з депозитами (3.1)

Зв'язок між ціною депозитів і витратами банку на обслуговування даних депозитів дозволяє банкам більш точно співвідносити ціни і витрати і обмежувати кількість багатьох раніше безплатно наданих послуг.

У США все більше і більше банків вилучають комісійні винагороди за зняття коштів з ощадних рахунків, що перевищує певний ліміт; обмежують надання клієнтам інформації про залишки на їхніх рахунках; збільшують плату за повернення чеків ремітенту і призупинення платежів; беруть плату за зняття готівкових коштів та виписку з рахунків через систему автоматичного переказу коштів; беруть щомісячну плату за зберігання навіть невеликих ощадних вкладів; збільшують обов'язковий мінімальний розмір залишків на рахунках. Результати в цілому виявилися сприятливими: зростаючий дохід за рахунок комісій став покривати втрати банку від закриття клієнтами своїх рахунків.

Ціноутворення за цим методом вимагає точного розрахунку вартості кожного виду послуг за депозитами у вигляді калькулювання ціни депозиту, а потім розрахунків: ставки накладних доходів за кожним джерелом коштів банку, включаючи резерви, страхові внески за депозитами і чеками в процесі інкасації; помножити кожну ставку накладних доходів на відносну величину коштів банку, що надходять з кожного джерела; підсумувати всі отримані величини, щоб визначити середньозважену вартість засобів банка. Данний метод називається методом загального фонду коштів, який заснований на припущенні, що не існує вартості окремого виду депозиту як такого, а скоріше є середньозважена вартість всіх фінансових джерел банку.

Метод загального фонду коштів включає в себе кошти в чекових депозитах, строкові та ощадні вклади, позики на грошовому ринку і акціонерний капітал, які аналізуються паралельно з результатами за методом «витрати плюс прибуток».

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, на нашу думку, ціноутворення в банківській системі в сучасних умовах має вирішальне значення стосовно забезпечення життєдіяльності комерційних банків. Від рівня цін залежить конкурентоспроможність банківських послуг і комерційного банку в цілому. Тому, ми вважаємо, що знання методів ціноутворення менеджерами всіх рівнів банківської системи забезпечить зростання асортименту послуг, які надають банківські установи своїм клієнтам.

Все вищенаведене стосувалося головним чином цінової політики всередині однієї країни. Особливе місце займає ціноутворення на світовому ринку, і банки багатьох держав поступово виявляють до цієї проблеми інтерес. У цілому вихід на світові товарні ринки викликало необхідність розширення кругозору і практичних знань у галузі світової економіки і зовнішньоекономічної діяльності.

Висновки

Основною метою діяльності банку, як і будь-якого підприємства, є отримання прибутку. Прибутковість банківського бізнесу значною мірою залежить від того, наскільки грамотно, вдало та гнучко встановлюється ціна на банківські продукти. Отже, на перший план у діяльності банків виходить процес ціноутворення. Даний процес є практично безперервним, оскільки ціни в ринковій економіці досить мінливі, як і фактори, що їх обумовлюють. Тому питання встановлення ціни завжди на часі для керівництва банків.

Усі фактори ціноутворення залежно від характеру прояву, відношення банку до них та особливостей впливу на процес ціноутворення можна згрупувати за двома основними напрямками. Залежно від можливостей банку контролювати та впливати на їх дію при формуванні ціни вони поділяються на контрольовані (внутрішні) та неконтрольовані (зовнішні).

За сучасних умов розвитку банківської діяльності головне завдання полягає у пошуку шляхів мінімізації витрат, пов'язаних зі створенням та реалізацією банківських продуктів, отриманням достатніх прибутків для збереження коштів вкладників і підтриманням життєдіяльності банку. Успішне вирішення цієї проблеми потребує використання багатьох методів, прийомів, способів, систем та розробки нових підходів до ціноутворення в банку.

Ціноутворення в банках базується безпосередньо на ціноутворенні, тобто на процесі формування цін на товари та послуги, для яких характерні відповідні форми, методи та способи встановлення цін.

Банківська діяльність, як і будь-який інший вид економічної діяльності, передбачає наявність певного інструментарію, за допомогою якого досягаються цілі банку. У складі такого інструментарію необхідно виділити цінову стратегію банку, основою для розробки якої є цінова політика. Цінові стратегії - це складові стратегії розвитку банку.

Отже, цінова стратегія банку являє собою важливий елемент загальної стратегії банку, безпосередньо входить до такого важливого напрямку, як ринкова стратегія і включає як стратегічні, так і тактичні аспекти. Стратегія ціноутворення - це набір практичних факторів та методів, яких доцільно дотримуватися при встановленні цін на конкретні банківські продукти.

При ціноутворенні з точки зору витрат найбільш загальним підходом для звичайного банківського продукту є встановлення певної націнки стосовно витрат, пов'язаних з банківським продуктом. У цьому випадку проводиться розрахунок певної бази витрат, до якої додається заздалегідь встановлена націнка. База витрат може розраховуватися різними способами, що застосовується при калькулюванні собівартості одиниці банківських витрат. Відповідні схеми ціноутворення називаються «повні витрати +» і «часткові витрати +». Розрахунок цільової ціни за схемою «витрати +» дає банківським менеджерам ряд важливих переваг.

Отже, використання при ціноутворенні інформації про витрати дозволяє швидко вирішити проблему визначення ціни, навіть якщо в подальшому ці ціни і будуть скориговані за ринковими умовами.

В галузі ціноутворення на депозитні продукти комерційними банками України треба відмітити, що ефективна депозитна політика комерційного банку повинна включати заходи щодо використання мотиваційних інструментів та підвищення привабливості вкладів шляхом раціонального поєднання цінових і нецінових методів маркетингової політики, особливостей депозитної політики комерційних банків України, що зумовлюються посиленням конкуренції. Депозитна політика повинна бути врегульована напряму с кредитною стратегією банку, і вартість кредитних послуг повинна я враховувати ступінь ризику і одночасно бути привабливою для клієнта.

Отже, ціноутворення в банківській системі в сучасних умовах має вирішальне значення стосовно забезпечення життєдіяльності комерційних банків. Від рівня цін залежить конкурентоспроможність банківських послуг і комерційного банку в цілому. Тому, ми вважаємо, що знання методів ціноутворення менеджерами всіх рівнів банківської системи забезпечить зростання асортименту послуг, які надають банківські установи своїм клієнтам.

Особливе місце займає ціноутворення на світовому ринку, і банки багатьох держав поступово виявляють до цієї проблеми інтерес. У цілому вихід на світові товарні ринки викликало необхідність розширення кругозору і практичних знань у галузі світової економіки і зовнішньоекономічної діяльності.

Тому при аналізі процесів, що пов'язані з ціноутворенням слід звертати увагу на ціноутворюючі фактори. За характером, рівнем і сферою дії вони можуть бути: загальноекономічні, конкретноекономічні, специфічні і позаекономічні. Крім того ціноутворення спирається на різні типи ринків, такі як-ринок досконалої конкуренції, ринок монополістичної конкуренції, ринок конкуренції небагатьох постачальників. Практика і методи визначення зовнішньоторговельних цін складні і різні за своїм визначенням і для того, щоб пов'язати проблеми ціноутворення окремих суб'єктів господарювання різних держав із зовнішньоторговельними цінами необхідно залучати сучасні технології, економіко-математичні моделі, маркетингові методи.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 №2121-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2001. - №5-6. - Ст. 30.

2. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» від 19.06.2003 №979-IV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2004. - №1. - Ст. 1.

3. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 №679-XIV // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1999. - №29. - Ст. 238.

4. Закон України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» від 20.09.2001 №2740-III // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 2002. - №5. - Ст. 30.

5. Банківські операції: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / А.М. Мороз, М.І. Савлук, М.Ф. Пудовкіна та ін.; За заг. ред. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 608 с.

6. Банківська справа: підручник / [І.О Лютий., А.С. Криклій, В.І. Міщенко та ін.] / За заг. ред. І.О. Лютого - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. - 384 с.

7. Білий О.Л., Череп О.Г. Методи ціноутворення на банківські послуги // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №4. - С. 107-110.

8. Владичин У.В. Банківське кредитування: Навчальний посібник / За ред. д.е.н., проф. С.К. Реверчука. - К.: Атіка, 2008. - 648 с.

9. Вовчак О.Д., Рущищин Н.М. Кредит і банківська справа. - Львів: Новий світ - 2000, 2008. - 560 с.

10. Гетманцев Д.О., Шукліна Н.Р. Банківське право України. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 344 с.

11. Дмитрієва О.А. Оптимізація депозитної діяльності комерційного банку // Фінанси України. - 2008. - №5. - С. 15-17.

12. Закоморний С.М., Залозна Ю.В. Депозитна політика комерційних банків // Вісник Сумського аграрного університету. Серія «Фінанси і кредит». - 2010. - №1. - С. 58 - 62.

13. Ковшар А.І. Шляхи удосконалення депозитної політики на сучасному етапі // Фінанси України. - 2009. - №7. - С. 13 - 18.

14. Колесников О.В. Ціноутворення. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 254 с.

15. Котляревський О.В. Вплив ризиків на ціноутворення в комерційних банках України // Вісник ЖДТУ. - 2011. - №2 (56). - С. 52 - 54.

Размещено на Allbest.ru