При використанні пенсійної програми за участю у фінансуванні працівників великого значення набуває питання про можливості розірвання пенсійного договору працівником. Відсутність обмежень стосовно розірвання може призвести до того, що учасники будуть забирати свої накопичення, що не дозволить виплачувати їм пенсію достатнього розміру. Варто передбачити для роботодавця-вкладника можливість виключення працівника з пенсійної програми, якщо він забирає свої накопичення.

На додаток до всіх вищерозглянутих варіантів включення працівника у фінансування власної пенсії необхідно врахувати, що, як уже згадувалося, недержавне пенсійне забезпечення може служити альтернативою зростанню заробітної плати. У зв'язку з цим на підприємствах, що регулярно здійснюють індексацію заробітної плати, доцільно синхронізувати пропозицію щодо пайової участі працівників із черговим підвищенням їх заробітку. Для більшої ефективності ці зміни мають співвідноситися за розміром, тобто в момент підвищення заробітної плати на 5% необхідно запропонувати працівнику направити ці 5% на збільшення пенсії або збільшити на відповідний відсоток суму щомісячних внесків на користь працівника.

При формуванні нормативної бази, що визначає право працівника на одержання пенсії, необхідно, насамперед, покладатися на мету пенсійної програми підприємства, зважаючи при цьому на фінансові наслідки у вигляді виникаючих пенсійних зобов'язань. Пенсійне забезпечення може розглядатися керівником як стимул кар'єрного росту, можливе обмеження кола учасників програми керівним складом підприємства.

Якщо є задача соціального забезпечення зайнятих на особливо складних і шкідливих ділянках виробництва, то можливе призначення пенсій за рахунок підприємства окремим категоріям співробітників за родом їх діяльності. Варіант загального права, при якому всі працівники підприємства, незалежно від їх трудового внеску, мають право на одержання пенсії, найбільш доречний при частковому фінансуванні пенсії самими працівниками. У такому випадку можливе навіть збереження права на пенсію після звільнення з підприємства, виходячи з уже здійснених відрахувань.

У випадку, коли фінансове навантаження лягає на роботодавця, доцільно обмежити коло учасників умовним розміром трудового внеску в розвиток підприємства (галузі). Найбільш зручний і розповсюджений спосіб оцінки такого внеску - за стажем роботи. Розглянемо подібний підхід до визначення права на недержавне забезпечення.

Право на одержання недержавної пенсії працівник підприємства може здобувати за одночасної наявності таких умов:

- працівник звільняється з підприємства;

- працівник на дату звільнення має право на одержання державної пенсії;

- працівник має на дату звільнення необхідний мінімальний стаж роботи на підприємстві.

- у разі переходу працівника на виборну посаду або державну службу, або його перехід на інше підприємство галузі;

- у разі його звільнення за скороченням штату, якщо звільнення відбулося менш ніж за два роки до набуття працівником права на державну пенсію за кожною з ознак, передбачених законодавством України.

Має сенс передбачити можливість визначення умов, за яких працівник втрачає право на одержання недержавної пенсії, наприклад, у разі звільнення:

- за згодою між працівником і адміністрацією, якщо звільнення відбулося до набуття працівником права на державну пенсію за кожною з ознак, передбачених законодавством України;

- за скороченням штату до набуття працівником права на державну пенсію за кожною з ознак, передбачених законодавством України, якщо звільнення відбулося більш ніж за два роки до набуття працівником права на державну пенсію.

- за порушення трудової дисципліни.

При формуванні і коректуванні методики визначення розміру пенсії потрібно розглядати не тільки абсолютний розмір пенсії (тут варто керуватися обсягом виникаючих зобов'язань), але і її відносний розмір. Необхідно уникнути основної проблеми державного пенсійного забезпечення в Україні - відсутності зв'язку між розміром пенсії і трудовим внеском людини.

Варто передбачити диференціацію пенсій залежно від індивідуальних показників працівників. Такими показниками можуть бути посада, стаж роботи на підприємстві, стаж роботи в галузі, останній на момент виходу на пенсію оклад (заробітна плата), кількість і виплата трудових нагород, отриманих за час роботи на підприємстві. Подібний підхід дозволить максимізувати мотиваційний вплив наданої соціальної пільги працівникам. Немаловажним також є те, що при грамотній диференціації керівник зможе пояснити пенсіонеру причини відмінності розміру його пенсії від інших призначених на тому самому ж підприємстві, що дозволить уникнути відчуття несправедливого розподілу соціальних благ.

Однак єдиний підхід до призначення пенсій для підприємств однієї галузі може стикатися з деякими проблемами, в основі яких різна прибутковість, і, як наслідок, фінансові можливості підприємств з пенсійного забезпечення своїх співробітників. У такому випадку вже описаної диференціації необхідно додати індивідуальні критерії підприємств, що визначають розмір пенсій. Це може бути умовний коефіцієнт підприємства, що виступає як множник при розрахунку розміру пенсії.

Згідно із запропонованою методикою розмір недержавної пенсії, призначуваної працівнику, визначається посадовим окладом працівника, тривалістю його виробничого стажу на підприємстві та індивідуальним коефіцієнтом. Крім того, відзначимо такі параметри, що, на нашу думку, впливають на розміри призначуваних недержавних пенсій:

1) мінімальна пенсія, встановлена підприємством;

2) інфляційний коефіцієнт;

3) трудовий стаж;

4) диференціація за розмірами заробітної плати;

5) мінімальна заробітна плата, використана при розрахунках.

Розмір мінімальної призначуваної пенсії визначається з урахуванням мінімального періоду участі у корпоративній пенсійній системі та мінімальної суми пенсійних накопичень, встановлених пенсійною програмою.

Незалежно від виду пенсійної програми підприємства вартість пенсії буде залежати від віку і статі людини, очікуваного віку виходу на пенсію (розраховується за допомогою збирання статистики про виходи на пенсію за останні роки). При залежності пенсії від стажу роботи необхідно знати поточний стаж роботи і спрогнозувати його величину до моменту виходу на пенсію і одержати ймовірність досягнення працівником мінімального необхідного стажу (за допомогою даних про плинність кадрів на підприємстві).

Розмір призначеної пенсії буде залежати від суми пенсійних накопичень на індивідуальному пенсійному рахунку працівника та обумовленого періоду її виплати.

Крім того, розмір пенсії може залежати від будь-яких інших індивідуальних характеристик працівника або дочірнього підприємства.

На підставі описаних параметрів пенсійної програми затверджується пенсійна схема, що визначає варіант накопичення пенсійних прав, методи накопичення, варіанти виплати пенсій, викупних сум і успадкування пенсійних накопичень. Можна привести таку класифікацію пенсійних схем:

Формування пенсійних прав працівників:

- з встановленими внесками;

- з встановленими виплатами.

Формування накопичень здійснюється в такий спосіб:

- тільки внески учасників;

- тільки внески роботодавця;

- обов'язкові внески роботодавця і добровільні працівника;

- обов'язкові внески роботодавця й обов'язкові працівника.

За методами виплат пенсійні схеми розподіляються на:

- довічні;

- термінові: на заданий період часу, із заданою пенсією, до вичерпання;

- відкладені пенсії.

За ознакою наявності викупних сум пенсійні схеми розподіляються на такі, де викупні суми є, та такі, де це не передбачено. За умовами успадкування також є дві схеми, які передбачають або, навпаки, не передбачають успадкування накопичень.

Систему класифікації пенсійних схем наведено на рис. 3.2. На основі аналізу існуючих пенсійних схем визначено найбільш розповсюджені: пенсійна схема на основі іменних рахунків; пенсійна схема на основі солідарного рахунку; пенсійна схема зі спільним фінансуванням пенсії.

Пенсійна схема на основі іменних рахунків є класичною схемою “із встановленими внесками”. Розмір пенсійних внесків встановлюється роботодавцем і може розрізнятися в залежності від рівня оплати праці і категорій працівників.

Відповідно до умов Пенсійного договору вкладник (роботодавець) здійснює пенсійні внески у фонд на користь конкретних учасників (працівників). Пенсійні внески вкладника персоніфіковані щодо кожного учасника і враховуються на їх іменних пенсійних рахунках.

Вкладник може встановити в договорі спеціальні умови, за яких учасник буде мати право розпоряджатися сумою, накопиченою на його іменному пенсійному рахунку та сформованою за рахунок внесків вкладника. Оформлення і виплата пенсії учаснику здійснюється при настанні у нього пенсійних основ, встановлених чинним законодавством України.

Пенсійна схема на основі солідарного рахунку передбачає, що відповідно до умов Пенсійного договору вкладник здійснює пенсійні внески у Фонд на користь групи учасників. Внески враховуються на солідарному рахунку вкладника. Пенсійні зобов'язання вкладника не персоніфіковані.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.2 Класифікація пенсійних схем

При настанні в учасника пенсійних основ або в момент набуття права розпорядження пенсійними накопиченнями, вкладник виділяє суму пенсійних накопичень учасника та переводить кошти із солідарного рахунку на іменний пенсійний рахунок працівника.

Учаснику надається право розпорядження пенсійними накопиченнями, сформованими на його іменному пенсійному рахунку згідно з умовами корпоративної пенсійної програми.

Оформлення і виплата пенсії учаснику здійснюється при настанні у нього пенсійних основ, встановлених законодавством України.

Фінансування пенсійної програми за пенсійною схемою зі спільним фінансуванням пенсії здійснюється спільно роботодавцем і працівниками на паритетних засадах у рамках пенсійного договору з роботодавцем та індивідуальними пенсійними договорами з працівниками.

Фонд веде окремий облік пенсійних внесків роботодавця й внесків працівника. На момент набуття працівником права розпорядження пенсійними накопиченнями кошти, які буди накопичені за рахунок внесків роботодавця-вкладника, переводяться на іменний пенсійний рахунок учасника.

Оформлення і виплата пенсії учаснику здійснюється при настанні в нього пенсійних основ або згідно з умовами корпоративної пенсійної програми.



Висновки

Недержавний пенсійний фонд - це фінансова установа нового типу, діяльність якої базується на принципах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень. Фонд залучає пенсійні внески фізичних і юридичних осіб, інвестує кошти з метою їх захисту від інфляції та примноження, а пізніше здійснює пенсійні виплати за рахунок накопичених пенсійних активів.

Основним завданням системи недержавного пенсійного забезпечення (НПЗ) є надання учасникам недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат, за рахунок сформованих пенсійних накопичень. НПЗ дає змогу забезпечити формування нових джерел інвестиційних ресурсів для інвестування в різні сектори економіки, а також створити умови для додаткового стимулювання розвитку ринку капіталів, здешевлення кредитів та підвищення ліквідності фондового ринку.

При цьому держава на законодавчому рівні подбала, щоб накопичені в системі НПЗ кошти надійно зберігалися, були захищені від інфляційних та інших ризиків, знаходилися під твердим державним контролем, бо інакше проблема пенсійного забезпечення громадян так і не була б вирішена. Таким чином, приватний пенсійний фонд - це не просто альтернативний засіб накопичення та інвестування заощаджень, а один із способів забезпечення довгострокових платежів після виходу на пенсію.

На сьогодні, недержавний пенсійний фонд - це найбільш надійний спосіб забезпечити пенсійні виплати, окрім державного пенсійного забезпечення, оскільки відповідно до законодавства України недержавний пенсійний фонд не може бути оголошеним банкрутом. Над НПФ передбачений потрійний нагляд держави: Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, Національним банком України. Ці органи контролюють НПФ у щоденному збереження накопичень громадян. Більше того, всі НПФ зобов'язані захищати активи від інфляції. Фонди інвестують власні активи та заощадження у вигляді пенсійних внесків у різні інструменти, вартість яких зростає в умовах інфляції. Держава, зі свого боку, встановила тверді вимоги до надійності таких інструментів і обмежує інвестиційні можливості НПФ, зобов'язуючи їх диверсифікувати інвестування. Кількість інвестиційних кошиків, у які розміщені накопичення учасників - показник надійності фонду.

Недержавні пенсійні фонди бувають трьох видів: корпоративні, професійні та відкриті. Для «Тюменської нафтової компанії» нами було запропоновано створення корпоративного пенсійного фонду.

Корпоративний фонд створюють одна або кілька юридичних осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватись інші роботодавці-платники. Учасниками корпоративного НПФ можуть бути лише працівники компанії - засновника фонду. При цьому внески сплачує не вигодоотримувач (майбутній пенсіонер), а роботодавець. До речі, роботодавці, які перераховують гроші до НПФ, можуть відносити пенсійні внески на валові витрати (але не більш ніж 15 % фонду оплати праці).

Недержавний пенсійний фонд є приватно фінансованим і керованим кредитно-фінансовим закладом, що накопичує пенсійні заощадження громадян, інвестує їх впродовж тривалого терміну, і здійснює платежі або впродовж визначеного терміну, або довічно після виходу на пенсію.

Істотним аспектом пенсії є довгострокові платежі після виходу на пенсію. Метою регулювання системи недержавних пенсій має бути установлення і захист прав учасників пенсійної програми (а після їхньої смерті - їхніх правонаступників) на отримання пенсії. Зважуючи на всі розглянуті вище фактори, потрібно створити регулятивну структуру, яка б гарантувала:

? справедливе забезпечення для всіх учасників пенсійної програми;

? простий для розуміння опис пенсійних схем і структури фонду;

? розважливе інвестування активів фонду і заборону вкладень між сторонами, зв'язаними діловими або родинними стосунками;

? відкритий і прозорий бухгалтерський облік.

Недержавне або приватне пенсійне забезпечення може становити важливу частину реформи загальнодержавної пенсійної системи України. За умови ефективної організації, прибуткового інвестування, забезпечення надійності і належного регулювання, воно сприятиме підвищенню доходів пенсіонерів.

Пенсійна реформа в нашій країні повинна, перш за все, орієнтуватися на ті економічні фактори, що склалися в результаті процесу приватизації. Тут слід звернути увагу на роль фондового ринку в пенсійній реформі. Якщо в умовах приватизації цей ринок виконував роль перерозподілу, а потім концентрації приватного акціонерного капіталу, то в пенсійній системі він забезпечуватиме обіг боргових зобов'язань приватизованих підприємств. Це пов'язано з тим, що базовим елементом другого рівня пенсійної системи в Україні мають бути корпоративні пенсійні фонди.

Як свідчить статистика, в нашій країні найбільш широко процес приватизації охопив галузі, які є лідерами економічного зростання. За останні роки підприємства з високою концентрацією приватного акціонерного капіталу мали набагато кращі показники прибутковості, виплати дивідендів, розрахунків із партнерами, бюджетом та робітниками. У той самий час вони більшою мірою, ніж підприємства з домінуючою державною часткою, були схильні до накопичення та інвестування. Саме ці фактори створюють сприятливі умови для початку пенсійної реформи у промисловому секторі економіки України.

Концентрація акціонерного капіталу знайшла своє продовження у створенні об'єднань підприємств за участю банків та інших фінансових структур. Інтереси банків у таких об'єднаннях полягають, насамперед, у тому, що, акумулюючи значний капітал, вони налагоджують зв'язки з реальним сектором економіки. Потреба у масштабній реструктуризації фінансування українських підприємств, а також об'єктивна зацікавленість у цьому примушують банки шукати нові форми взаємодії з ними. Адже без пожвавлення реального сектора, яке базується на збільшенні реальних інвестицій, неможливий ефективний розвиток банківської системи.

Список використаної літератури

1. Верховна Рада України. / Закон України. Про недержавне пенсійне забезпечення, №1057-IV від

2. Президент України. / Указ. Про основні напрями реформування пенсійного забезпечення в Україні, №291/98 від 13.04.1998 р. // [Електронний ресурс]

3. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» // Відомості Верховної Ради України - 2003 - №49-50. - Ст. 376.

4. Закон України «Про пенсійне забезпечення» // Відомості Верховної Ради України - 1992 - №3. - Ст. 10.

5. Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» // відомості Верховної Ради України - 2001 - №11.- Ст. 47

6. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - №48 - Ст. 409.

7. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення»: за станом на 9 лип. 2003 р. №10570-ІV / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К.: Парламент. Вид-во, 2003. - 39 с. - (Закони України)

8. Закон України «Про страхування»: за станом на 7 бер. 1996 р. №86/96-ВР / Верховна Рада України. - Офіц. вид. - К.: Парламент. Вид-во, 1996. - 36 с. - (Закони України)

9. Александрова М.М. Страхування: навчально-методичний посібник. / М.М. Александрова. - К.: ЦУЛ, 2002. - 208 с.

10. Андрусенко Н. Недержавне пенсійне забезпечення: чому воно мало приваблює населення // Праця і зарплата. - 2007. - №19. - С. 6-7

11. Бахмач А. Недержавні пенсійні фонди: статистика, перспективи / А. Бахмач // Вісник ПФУ. - 2008. - №9 - С. 14-15

12. Бахмач А. НПФ і страхові організації, як суб'єкти недержавного пенсійного забезпечення / А. Бахмач // Фінансові послуги. - 2004. - №6. - С. 35-42

13. Бахмач А. Розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні / А. Бахмач // Вісник Пенсійного Фонду України. - 2008. - №3. - С. 12-18

14. Бойко М.Д. Право пенсійного забезпечення в Україні: Навчальний посібник. - Вид. 2-ге, віпр. і доп. - К.: Атіка, 2006. - 356 с.

15. Бончик В. Обеспечение финансовой устойчивости НПФ / В. Бончик / Пенсионные фонды и инвестиции. - 2006. - № 3. - С. 13-22.

16. Вовчак О.Д. Страхові послуги : навчальний посібник. / О.Д. Вовчак, О.І. Завійська. - Львів: Видавництво «Компакт-ЛВ», 2005. - 656с.

17. Говорушко Т.А. Страхові послуги : навч. посіб. / Т.А. Говорушко; ред. Т.А. Говорушко. - К. : Центр навчальної літератури, 2005. - 400с.

18. Григоренко Є. Криза дає можливість зміцнити третій рівень пенсійної системи / Є. Григоренко // Україна бізнес ревю. - 19 березня, 2009. - №9. - С. 3.

19. Григоренко Є. Як у нас розвиваються недержавні пенсійні фонди / Є. Григоренко // Україна BUSINESS. - 20 березня, 2008. - № 12-13. - С. 3-5.

20. Ємець, В. Роль недержавних пенсійних фондів у забезпеченні економічного розвитку країни: аналіз фінансових результатів / В. Ємець // Економіст. - 2006. - №11. - С. 37-40.

21. Залко, Г. Американский опыт пенсионного обеспечения / Г. Залко // Рынок ценных бумаг. - 2004. - №17. - С. 56-59.

22. Заруба О.Д. Страхова справа : навч. посіб. / О.Д. Заруба; ред. О.Д. Заруба. - К.: Т-во «Знання», 1998. - 256с.

23. Котляр, Д. Недержавне пенсійне забезпечення в ЄС: корисний досвід та можливі висновки для України / Д. Котляр // Часопис ПАРЛАМЕНТ. - 2002. - №4.

24. Леонов Д. Прогнозування впливу накопичувального пенсійного фонду та недержавних пенсійних фондів на розвиток економіки (питання методології) / Д. Леонов, Н. Ковальова // Ринок цінних паперів України. - 2007. - №7-8. - С. 99-116.

25. Ломанов І.М. Додаткове пенсійне страхування / І.М. Ломанов // Вісник Пенсійного Фонду України. - 2009. - №3. - С. 22-25.

26. Лузгіна Л. Недержавні пенсійні фонди: чи є майбутнє? / Л. Лузгіна // Вісник ПФУ. - 2009. - №3. - С. 18-19.

27. Максимчук, В. Новый закон -- новые пенсии. Как будем пересчитывать? / В. Максимчук // Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации: газета украинской буржуазии -- 2003. -- №43(27). -- С. 78-82.

28. Мельник О.М. Реформування пенсійного забезпечення в Україні / О.М. Мельник // Фінанси України. - 2008. - № 4. - С. 32-38.

29. Мортиков В. Пенсійне забезпечення і зайнятість / В. Мортиков // Економіка України. - 2008. - № 2. - С. 63-66.

30. Нечай А.А. Актуальні питання фінансового права: правові основі публічних накопичувальних фондів / А.А. Нечай. -- Чернівці: «Рута», 2004. -- 376 с.

31. Осадець С.С. Страхування: підручник / С.С. Осадець; ред. С.С. Осадець. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.

32. Руденко В. Неповний пенсіон / В. Руденко // Контракти. - 2010. - № 45. - С. 24-26.

33. Румянцев С. Реформа системи пенсійного забезпечення в Україні / С. Румянцев // Цінні папери України. - 2009. -№11. - С. 15-19.

34. Сальнікова Т. Недержавна пенсія - головне надійність / Т. Сальнікова // Вісник ПФУ. - 2008. - №6. - С. 20-21.

35. Страхування: Підручник -- 2-ге вид., перероб і доп. / За ред. С.С. Осадець. -- К.: КНЕУ, 2002. -- 599 с.

36. Струк О. Перехідний вік / О. Струк // Контракти. - 2010. - №45. - С. 17-18.

37. Теременко Н. Особенности и порядок функционирования новой системы негосударственного пенсионного обеспечения / Н. Теременко. // Бухгалтерский учет и аудит. -- 2003. -- №11. -- С. 55-58.

38. Терещенко Г., Муратова Т. Проблеми розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні / Г. Терещенко, Т. Муратова // Фінанси України. - 2008. - №12. - С. 21-27.

39. Ткаченко М.В. Страхування: навч. посіб. / М.В. Ткаченко; ред. М.В. Ткаченко. - К.: Ліра-К, 2007. - 376с.

40. Харитонова Н. Недержавне пенсійне страхування працівників / Н. Харитонова // Все про бухгалтерський облік. - 2008. - №39. - С. 14-17.

41. Юрій С.І. Соціальне страхування: Підручник / С.І. Юрій, М.П. Шаварина, Н.В. Шаманська. --К.: Кондор, 2004. -- 464 с.

42. Юровский Б. Пенсионная реформа в Украине. Анализ нового пенсионного законодательства. / Б. Юровский -- Х., 2003. -- 298 с.

43. Яценко В., Вінер Митчелл. Чи потрібна Україні обов'язкова накопичувальна система? // Україна: аспекти праці. - 2004 - №1. - С. 60-74.

Размещено на Allbest.ru