Операції комерційних банків та їх характеристика

Кредити, надані сектору нефінансових корпорацій, продовжували займати найбільшу питому вагу в структурі кредитів, наданих резидентам (76%, або 691,9 млрд. грн. в 2013 році проти 74,3% у 2012 році та 71,8% в 2011), та були основною складовою зростання кредитів резидентам у поточному році. Приріст залишків кредитів, наданих нефінансовим корпораціям, за рік становив 86,5 млрд. грн., або 14,3% (5,2% у 2012 році та 14,9% у 2011 році).

Зростання залишків заборгованості відбулося переважно за рахунок кредитів у національній валюті на 61,1 млрд. грн., або на 15,5% за рік порівняно з 6,3% у 2012 році. Кредити нефінансовим корпораціям в іноземній валюті зросли на 12% порівняно з 3,2% відповідно.

За строками погашення вищими темпами зростали короткострокові кредити нефінансовим корпораціям (за рік - на 21%). У грудні залишки кредитів до 1 року зросли на 24,7 млрд. грн., або на 7,4%, більше 5 років - на 2,8 млрд. грн., або на 3,4%, від 1 року до 5 років - скоротилися на 2,1%.

В корпорацій оптової та роздрібної торгівлі спостерігалося суттєве зростання залишків кредитів у національній валюті, що використовувалися ними на поповнення обігових коштів для здійснення поточної діяльності. Також протягом року значну кредитну підтримку в національній валюті отримали корпорації сільського господарства, добувної промисловості, виробництва коксу та продуктів нафтопереробки, будівництва, збирання, оброблення й видалення відходів, професійної, наукової та технічної діяльності. Залишки за кредитами в іноземній валюті зросли в корпорацій оптової торгівлі, виробництва харчових продуктів, постачання електроенергії, газу і пари.

Прострочена заборгованість корпорацій зменшилася за рік на 1%. Її частка в загальному обсязі кредитів, наданих НК, на кінець грудня 2013 року становила 62,9%.

Обсяг залишків за кредитами, наданими домогосподарствам, за рік збільшився на 5,9 млрд. грн., або на 3,1% (в 2012 та 2011 роках скорочувався відповідно на 6,8% та 4%), і на 01.01.2014 становив 193,5 млрд. грн. Протягом року тривала реструктуризація кредитів, наданих домогосподарствам, за валютами. Збільшення залишків спостерігалося виключно за кредитами в національній валюті (з початку року - на 22,4%, в 2012 році - на 18,5%). Переважно кредити в національній валюті отримувалися на споживання, як і в попередні два роки. Водночас завдяки політиці, спрямованій на дедоларизацію економіки та триваючій реструктуризації іпотечних кредитів, залишки за кредитами в іноземній валюті знижувались. З початку року вони скоротились на 20,1% (в 2012 році - на 25,8%). Відповідно частка кредитів у національній валюті зросла до 64,9% порівняно з 54,7% на початок року.

Кредитування сектору домогосподарств здійснювалося переважно на строк до 5 років. Упродовж року залишки за такими кредитами зросли на 22,2 млрд. грн., або на 25,8% (в 2012 році - на 10,1%, в 2011 - на 11,9%). Натомість залишки за кредитами, наданими на строк більше 5 років, скорочувались, що було характерним і для 2011-2012 років. У річному обчисленні залишалися найвищими темпи приросту кредитів до 1 року - 43,1% (7,5% в 2012 році та 35,1% у 2011).

Динаміка кредитів, наданих іншим фінансовим корпораціям, протягом року була різноспрямованою. Зокрема зростання залишків відбулося протягом І кварталу, а також у вересні і листопаді. Водночас у грудні відбулося зниження заборгованості на 1,2% - до 19,3 млрд. грн. Із початку року вона збільшилася на 19%. Зміни насамперед були зумовлені коливанням залишків кредитів, наданих іншим фінансовим посередникам та допоміжним фінансовим організаціям.

Кредити, надані сектору загального державного управління, у січні - жовтні 2013 року мали низхідну динаміку і сумарно скоротилися за цей період на 14,3%. У листопаді - грудні відбулося зростання кредитної заборгованості. На 01.01.2014 залишки за ними становили 5,9 млрд. грн. і збільшилися за рік на 1,8% (за 2012 і 2011 роки скорочувалися на 32% та 3,2% відповідно) (таблиця 2.3).

Таблиця 2.3. Кредити за секторами економіки в 2013 році

Графічне відображення вищенаведених даних показане в Додатку В.

Загальний обсяг нових кредитів за 12-місячними кумулятивними даними (річне обчислення) збільшився на 2,5% - до 1 641 млрд. грн. В 2012 та 2011 роках темпи приросту складали 4,4% та 18,1% відповідно (таблиця 2.4). [17, 18, 19]

Таблиця 2.4. Нові кредити в 2013 році (обсяги кредитів, наданих протягом періоду)

У 2013 році обсяги кредитування фізосіб зросли вперше з 2008 року (рис. 2.5). При цьому обсяги кредитування на купівлю житла скоротилися - йому не допомогли навіть пільгові програми. Позики на авто ж піддавалися короткостроковим віянням ринку.

Рис. 2.5. Динаміка обсягів кредитування фізичних осіб (в млрд. грн)

За даними НБУ, за 11 місяців 2013 року загальний обсяг кредитів, виданих банками українським позичальникам, виріс на 4,5 мільярда гривень або на 2,4% - до 192,7 мільярда гривень. Для порівняння: за 2012 рік обсяг кредитів українців зменшився на 11 мільярдів або 5,5%. Більше того - досі, з 2008 року, обсяг кредитування фізосіб щорічно скорочувався.

При цьому різні напрямки кредитування фізосіб - споживче, житлове та позики на авто - демонстрували різну, а іноді і зовсім протилежну динаміку. Приміром, обсяг споживчого кредитування за січень-листопад-2013 зріс на 7,4% - до 135,65 мільярда гривень. А обсяг іпотеки за той же період скоротився на 9,5% - до 52,36 мільярда гривень.

Якщо аналізувати ставки за споживчими кредитами, то можна сказати, що якщо на початку 2013 року середні реальні ставки за трирічними кредитами готівкою і позики на товари стартували з однієї позначки близько 60% річних, то закінчили рік вони з різницею в 6 відсоткових пунктів: 55,3 проти 61,3% реальних річних за позиками на товари і готівкою відповідно.

Незмінним лідером у номінації «невдача року» вже третій рік поспіль залишається ринок житлового кредитування. І хоча середні реальні ставки за всіма строками іпотечного кредитування за минулий рік зменшилися, доступними кредити не стали. За кредитами на вторинне житло середні реальні ставки опустилися з 22-23% річних до 20-21% річних. За позиками на нове житло зниження склало 2,5-4,5 процентних пункти, так що середні ставки спустилися з 22-23,5% реальних річних до 19-19,5% річних. І якщо за кредитом на рік таку вартість ще можна вважати прийнятною, то при кредитуванні на 20 років переплата становитиме 200-400% ціни житла.

Що стосується споживчих кредитів на автомобілі, то тут ставки зменшувались найактивніше. За даними компанії «Простобанк Консалтинг», середня реальна ставка по кредитах на нові іномарки зменшилася на 3-4,5 відсоткового пункту, з 17,6-20,7% реальних річних до 13,7-16,3% реальних річних залежно від терміну. [22]

2.3 Діяльність банків на ринку цінних паперів

У 2013 році, як і в попередні два роки, спостерігалося зростання залишків за цінними паперами, крім акцій, випущеними резидентами, в портфелі банків. Така позитивна динаміка переважно була забезпечена збільшенням вкладень банків у державні боргові цінні папери. У структурі портфеля за строками погашення переважали цінні папери зі строком обігу понад 2 роки, таку ж ситуація мала місце в 2012 та 2011 роках.

Упродовж 2013 року Міністерством фінансів України проводились аукціони з первинного розміщення облігацій внутрішньої державної позики, номінованих як у національній валюті, так і в доларах США та євро. Погашення та сплата доходу за ОВДП здійснювалися своєчасно та в повному обсязі.

Вкладення банків у цінні папери, крім акцій, випущені резидентами, упродовж 2013 року збільшилися на 43,8% (в 2012 році - зросли на 17%, в 2011 - на 10,2%) і на 01.01.2014 становили 127,7 млрд. грн. В умовах загального зростання залишків за цінними паперами їхня динаміка протягом року була нерівномірною. Після збільшення у січні - липні на 41,6% у наступні три місяці відбулося зменшення вкладень банків у цінні папери. Це було зумовлено насамперед скороченням залишків у секторі загального державного управління внаслідок значних обсягів погашень Міністерством фінансів України ОВДП попередніх випусків. У листопаді та грудні 2013 року зростання залишків за цінними паперами, крім акцій, випущеними резидентами, відновилося.

Із початку року найбільш помітним було зростання вкладень банків у цінні папери, крім акцій, випущені сектором загального державного управління. Їхні залишки збільшилися на 27,2 млрд. грн., або на 40,8% (в 2012 році - на 9,9%, в 2011 році - на 4,5%) і на кінець року становили 94 млрд. грн. Також відбулося зростання вкладень банків у цінні папери сектору нефінансових корпорацій на 51,6% (проти 48,5% та 59,3% у 2012 та 2011 роках) - до 30,7 млрд. грн. і сектору інших фінансових корпорацій - на 64,7% (збільшення в 2012 році на 17,7% та скорочення в 2011 році на 30,6%) - до 3,1 млрд. грн.

Структура вкладень банків у цінні папери в розрізі секторів економіки за рік майже не змінилася. Відбулося незначне зростання питомої ваги сектору нефінансових корпорацій на 1,2 процентного пункту - до 24% та сектору інших фінансових корпорацій - на 0,3 процентного пункту - до 2,4%. Попри незначне зменшення (на 1,6 процентного пункту) питома вага сектору загального державного управління в портфелі цінних паперів залишалася найбільшою й становила 73,6%.

За строками погашення переважали цінні папери зі строком обігу понад 2 роки, залишки за якими зросли протягом 2013 року на 18,9 млрд. грн., або на 48,5% (на 43,9% та 28,1% відповідно за 2012 та 2011 роки). При цьому їхня частка збільшилася на 1,4 процентного пункту - до 48,5%. Значне зростання з початку року (на 93% в порівнянні з 18% у 2012 році та 19,3% в 2011) спостерігалося за цінними паперами зі строком обігу від 1 року до 2 років. Як результат, їхня питома вага підвищилася на кінець року до 24,1% порівняно з 18% у грудні 2012 року. Також спостерігалося зростання залишків вкладень на вимогу та зі строком погашення до 1 року - відповідно на 40,1% і 5,5%. Попри це їхня частка знизилася на 0,3 і 7,3 процентного пункту - відповідно до 10,3 і 20,2%.

Високі темпи приросту вкладень банків у цінні папери упродовж року сприяли подальшому зростанню їхньої питомої ваги в сукупних активах банків до 12,1% у грудні 2013 року порівняно з 9,6% у відповідному місяці попереднього року.

За видами валют переважали цінні папери, номіновані в національній валюті, які на кінець 2013 року становили 70,1% вкладень банків у цінні папери, крім акцій, випущені резидентами. В 2012 та 2011 роках ця частка була більшою - 80,4% та 95,5% відповідно. [17, 18, 19]

3. Проблеми і перспективи розвитку депозитної і кредитної діяльності вітчизняних банків

3.1 Напрямки та перспективи розвитку депозитних операцій банків

Не дивлячись на позитивні тенденції щодо зростання обсягів депозитів у вітчизняних банках, існують і певні проблеми, з якими стикаються банки при залученні коштів клієнтів. По-перше, це розробка депозитної політики, привабливої для клієнтів, з одного боку, та прибуткової для банків - з іншого. По-друге, є певні проблеми з формуванням довіри у потенційного клієнта банку. По-третє, банки мають проблеми з підвищенням зацікавленості індивідуальних осіб у розміщенні своїх коштів на вкладних рахунках. По-четверте, існують питання у використанні цінових і нецінових методів залучення ресурсів.

Можна назвати такі основні напрями вирішення зазначених проблем:

- розробка простих і зрозумілих споживачу депозитних продуктів, які б не потребували значних витрат з боку банку; врахування інтересів певного сегмента споживачів, на який орієнтується банківська установа;

- розвиток новітніх банківських технологій, поліпшення якості обслуговування банком клієнтів;

- використання широкої номенклатури депозитних послуг, а також застосування сучасних технологій їх розробки;

- формування бездоганної ділової репутації банку;

- забезпечення фінансової стійкості та надійності банку;

- ретельне та постійне вивчення інтересів і запитів вкладників - юридичних та фізичних осіб, надання найзручніших форм депозитного обслуговування (тобто мінімізація витрат часу для них);

- переорієнтація депозитної політики на нові джерела ресурсів, її модернізація та перегляд цілей;

- запровадження новітніх організаційних форм ведення депозитних рахунків населення; активніше використання можливостей з комплексного обслуговування клієнтури, тобто необхідність надання індивідуальним вкладникам додаткових послуг, які супроводжують взаємини із банком у процесі традиційного депозитного обслуговування;

- формування банками адекватної процентної політики, спрямованої на залучення та стійке утримання коштів населення на депозитних рахунках;

- розповсюдження реклами; поліпшення якості обслуговування клієнтів; розширення спектра депозитних послуг; комплексне обслуговування; додаткові види послуг за вкладами; розширення філіальної мережі;

- залучення до роботи в банку досвідчених менеджерів, які володіють навичками розробки та впровадження пакетів депозитних послуг. [23]

Оптимізація депозитної політики банку відіграє важливу роль в управлінні пасивними операціями банку. Стратегічні інструменти управління депозитними операціями банку включають заходи, спрямовані на зміцнення його позицій на депозитному ринку, що передбачає врахування всього комплексу чинників, які створюють зовнішнє середовище для банківської діяльності. Тактичні інструменти управління депозитів у банку включають заходи поліпшення внутрішньої організації депозитної роботи: вдосконалення правил і порядку здійснення депозитних угод, поліпшення роботи персоналу банку, який займається пасивними операціями, пошук нових форм роботи з клієнтами, зменшення ймовірності ризику та нераціональних рішень тощо. У стратегічному плані управління депозитною діяльністю банку спирається на маркетинг депозитного ринку, регулювання попиту і пропозиції депозитних послуг. У тактичному плані управління депозитними операціями банку передбачає налагодження чіткого моніторингу кількості та якості свого депозитного портфеля.

Вміле маневрування ресурсами - важливий показник професіоналізму банківського персоналу.

Гарантією успішного управління депозитними операціями є взаємовигідні відносини між банком і клієнтом. Щоб збільшити депозитні залучення, банк повинен ретельно і постійно вивчати інтереси і запити вкладників. Важливо, щоб банк надавав вкладникам найзручніші форми депозитного обслуговування, які б зводили до мінімуму витрати ним часу.

Слід зазначити, що одним з важливих елементів успішного функціонування банку також є страхування депозитів.

Основна мета страхування депозитів полягає у тому, щоб забезпечити збереження вкладів населення, підприємств та організацій у випадку банківського краху. Це один з елементів соціального захисту та у той же час важливий інструмент підтримки життєздатності кредитної системи.

Система захисту депозитів повинна поєднувати в собі власне механізм гарантування або страхування вкладів з ефективним банківським наглядом, прозорою системою звітності і налагодженою законодавчою базою. Адже світова практика доводить: своєчасно розпочата санація банку з участю капіталу фонду може стати дешевшою, ніж виплата гарантованих депозитів у разі банкрутства банку.

Експерти банківського ринку очікують, що протягом 2014 року прибутковість депозитів в середньому по ринку буде знижуватися. Правда, щодо періодів зниження думки розходяться. Одні експерти прогнозують зниження ставок з перших місяців року. Інші передрікають падіння депозитних ставок ближче до середини року.

У будь-якому випадку, захмарної прибутковості за депозитами у 2014 році вкладники, швидше за все, не побачать. Як зазначає Алла Давидюк, заступник директора департаменту з організації розробки та просування продуктів на ринку банківських послуг CityCommerce Bank, все буде залежати від загальної ситуації на ринку, політики НБУ та інших факторів, які впливають на ліквідність банківської системи. У будь-якому випадку, політика встановлення процентних ставок за депозитами буде виваженою, оскільки від цього фактора залежить рівень кредитних ставок.

Більш того, експерти впевнені, що в довгостроковій перспективі прибутковість вкладів буде падати. За прогнозами Галини Терлецької, начальника департаменту роздрібного обслуговування Всеукраїнського Банку Розвитку, часи великого доходу за банківськими депозитами відходять в історію. У найближчі місяці ставки за депозитами будуть знижуватися, і скоро ставка у великому надійному банку у гривні на термін 12 місяців не буде перевищувати 16% річних. При цьому більш короткі депозити банк буде залучати за ставками 12-14% річних.

Важливо, що зниження ставок за депозитами дозволить істотно знизити ставки і за кредитами. Зниження процентних ставок за банківськими депозитами на тлі здешевлення кредитів на практиці означає пожвавлення фінансового життя в Україні та повернення довіри до національної валюти.

Що стосується затребуваних у вкладників типів депозитів, то в новому році банківські експерти очікують розвитку онлайн-вкладів. Так, у банку «Фінанси та кредит» планують збільшувати частку депозитів, які відкриваються через електронні канали самообслуговування, такі як інтернет-банк. Вони хочуть бачити більшу частку своїх клієнтів, які розміщують вклади в інтернет-банку.

Банкіри очікують і попит на карткові депозити. Як прогнозує Олена Новікова, начальник відділу розробки депозитних продуктів індивідуального бізнесу Імексбанку, популярністю будуть користуватися депозити з доступом до грошових коштів 24 години на добу. Як правило, це депозити на міжнародних платіжних картах.

Однак і класика, за прогнозами банківських фахівців, залишиться актуальною. На думку Ольги Шостак, начальника управління заощаджень і платежів UniCredit Bank, популярними завжди залишаються класичні типи вкладів - вклад з можливістю поповнення і щомісячною виплатою відсотків (або капіталізацією) і вклад без можливості поповнення та виплатою відсотків в кінці терміну. Вкладники, як правило, користуються найбільш простими і зрозумілими для них продуктами. [21]

3.2 Ключові тенденції вдосконалення надання банками кредитів

Кредитування всіх галузей господарської діяльності є найбільш важливою і відмітною рисою функціонування банків порівняно з іншими фінансовими та нефінансовими організаціями. Виникає необхідність планування своєї діяльності в умовах конкурентної боротьби між українськими комерційними банками. Банкам необхідно навчитися управлінню кредитними операціями таким чином, щоб вони приносили максимальний прибуток, але у той час знизити кредитні ризики, які безпосередньо пов'язані зі здійсненням кредитних операцій.

Для України є необхідною переорієнтація банківської сфери на першочергове кредитування пріоритетних сегментів економіки. Необхідно розвивати інвестиційну та інноваційну діяльність, щоб вийти на новий рівень економічного розвитку.

Сьогодні в Україні є необхідним розширення застосування кредитних відносин в інвестиційній сфері. Але для банківських установ надання інвестиційних кредитів має високий рівень ризику, що обумовлюється відсутністю інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень із надання таких кредитів.

Традиційні методики, які застосовуються банківськими установами, визначають показники кредитоспроможності на підставі фінансової звітності. Необхідне використання методів стратегічного аналізу і методів математичного моделювання.

Найпоширенішими недоліками оцінки кредитоспроможності є відсутність достатнього інформаційного забезпечення про поточний фінансовий стан позичальника, спотворення бухгалтерської звітності підприємствами. Також необхідно проводити комплексний аналіз репутації та фінансового стану контрагентів, оцінка наявних та майбутніх грошових потоків, цілей кредитування. Тобто необхідно проводити комплексну оцінку кредитоспроможності підприємств. [24]

Диверсифікувати кредитний портфель банків можна за рахунок інвестиційного кредитування. Саме зростання інвестицій в основний капітал українських підприємств за рахунок власних джерел, а також кредитів комерційних банків забезпечить вихід економіки на якісно новий рівень виробництва.

Однак будь-яка кредитна операція підлягає ризику. При цьому банк потрапляє у залежність від іміджу й успішності діяльності підприємства-позичальника. Тому дуже важливим є здійснення ретельного аналізу підприємства-позичальника та вивчення на підставі його фінансово-економічних умов реалізації програми інвестиційного кредитування. Реалізація програми неможлива без розроблення та обґрунтування ефективності інвестиційного проекту.

По відношенню до позичальника, який не виконує своїх зобов'язань, банк може застосовувати різноманітні заходи впливу: штрафні санкції, підвищення відсоткової ставки, припинення подальшого кредитування тощо. Якщо вони не дадуть необхідних результатів, банк повинен забезпечити свої інтереси шляхом продажу забезпечення, пред'явлення претензій до гаранта або поручителя і т. п. [25].

Однак найкращим засобом вирішення проблем є розробка разом з позичальником заходів для відновлення його платоспроможності. Реструктуризація боргу є одним з найбільш перспективних напрямів співпраці банків з проблемними позичальниками. Перевагами цього напряму є можливість зміни параметрів кредитної угоди таким чином, щоб підвищити платоспроможність позичальника до рівня, необхідного для погашення основного боргу та відсотків [26], і одночасно мінімізувати можливі збитки банку.

У сучасній банківській практиці застосовуються такі форми зміни умов кредитної угоди [27]:

- зміна схеми погашення кредиту;

- пролонгація терміну дії кредитного договору;

- відстрочення платежів;

- тимчасове зниження процентної ставки за кредитом;

- зміна валюту кредиту.

При здійсненні процесу реструктуризації розрахунок параметрів нової кредитної угоди відбувається таким чином: клієнт, виходячи із суми заборгованості та свого фінансового стану, у багатьох випадках має самостійно обирати строк кредиту та форму реструктуризації з наведених вище. Однак для клієнта першочерговим є власна платоспроможність, тобто розмір можливого платежу, а розрахунок строків та вибір форми реструктуризації має здійснювати банк.

Реструктуризація кредитної угоди є зміною умов договору, викликаною погіршенням платоспроможності позичальника з причин виникнення у нього фінансових труднощів. Якщо ці труднощі є тимчасовими і позичальник виявляє готовність співпрацювати з банком у пошуку шляхів вирішення проблеми на взаємовигідних умовах, то доцільно піти йому назустріч, реструктуризувавши позику. Існує декілька варіантів реструктуризації, однак при застосуванні будь-якого з них слід виходити не тільки з позицій забезпечення прибутку для банку від кредитної операції, а й з погляду орієнтованості на позичальника, на його платоспроможність, яка може бути кількісно виражена розміром платежів, які клієнт може вносити в погашення боргу та відсотків за ним.

На макроекономічному рівні заходи щодо оптимізації кредитної діяльності банківської системи країни мають бути спрямовані на забезпечення її стабільної роботи і недопущення підриву ліквідності, а також на стимулювання кредитних відносин із різними групами позичальників. До числа таких заходів необхідно, передусім, віднести наступні.

По-перше, потрібно пам'ятати, що все ще слабкими залишаються капітальні позиції комерційних банків, що обмежує можливості розширення їх присутності на кредитному ринку, а відтак потребує вжиття заходів із стимулювання з боку державних регулятивних органів щодо нарощування капіталізації банківських установ. Йдетеся, передусім, про заохочення процесів злиття банківських капіталів, встановлення спрощених порядків збільшення статутного капіталу за рахунок коштів акціонерів банку та інвесторів і реорганізації банків за рішенням власників, розширення можливостей капіталізації банків за участю держави.

По-друге, з метою підвищення доступності банківського кредитування для підприємств реального сектора, котрі потребують поповнення за рахунок кредиту оборотних коштів, урядом можуть бути вжиті заходи щодо спрощення процедури надання державних гарантій, а також субсидування процентних ставок для пріоритетних галузей економіки - сільського господарства, машинобудування, транспортної інфраструктури, малого бізнесу. Необхідно також забезпечити поступове зниження ставки рефінансування за кредитами Національного банку, що мало б підвищити доступність кредитів для реального сектора економіки і населення, стимулювати виробництво і внутрішній попит, а також сприяло б реструктуризації уже виданих позичок, перспективи погашення яких нині є сумнівними.

З метою забезпечення стійкості вітчизняного фінансового ринку потрібно розробити чіткі процедури санації комерційних банків, що відчувають труднощі, однак стійкість яких є важливою з огляду на забезпечення стабільності усієї банківської системи країни. При цьому потрібно розуміти, що коштами мають забезпечуватись життєздатні банки, проблеми в яких виникли не через надмірно ризиковані операції і усілякі невиробничі витрати, а внаслідок глобального погіршення ринкової кон'юнктури. Тому усіляко потрібно підтримувати саме ті банки, кредитна політика яких спрямована на фінансування виробництв і технологій, які забезпечують розвиток економіки на інноваційних засадах.

Значну увагу в процесі кредитування зарубіжні банки приділяють процентним ставкам за кредит. Вони використовують фіксовані та плаваючі процентні ставки. Видача кредитів за фіксованою процентною ставкою страхує позичальника від можливих втрат при підвищенні процентних ставок на кредитному ринку підвищує ризик втрат для банку. При видачі кредитів за плаваючою процентною ставкою, кредитна ставка переглядається і встановлюється відповідно до ринкової. Видача кредитів при цьому мінімізує ризик втрат для банку, однак збільшує його для позичальника.

Отже, вітчизняним банкам потрібно звернути увагу на зарубіжний досвід індивідуального підходу до позичальників у плані погашення позик і застосування процентних ставок за кредит, враховуючи ситуацію в реальному секторі економіці.

Одним із найважливіших чинників підвищення ефективності діяльності банківських установ в Україні також є розробка та запровадження у діючу практику нових кредитних продуктів. Втім, основними проблемами, що перешкоджають просуванню на кредитний ринок нових кредитних продуктів для виробництва є: втрата довіри до банківської системи, що веде до зменшення ресурсної бази комерційних банків; неможливість забезпечення стовідсоткової безпеки для електронних продуктів; відсутність кваліфікованих спеціалістів; відсутність механізму організації ефективної побудови і фінансування інноваційної діяльності в банківській сфері.

Найбільший ефект від нового кредитного продукту досягатиметься через додаткові переваги для суб'єкта господарювання - пільги. Більший інтерес для суб'єктів господарювання має саме набір супутніх послуг і переваг, які забезпечують кредиту неповторність і цільовий характер, що відрізнятиме його від кредитів, наданих на загальних умовах. Надання певних пільг стимулюватиме зацікавленість суб'єктів господарювання до кредитів, зробивши їх доступнішими. Це сприятиме підвищенню ефективності кредитних взаємин як суб'єктів господарювання, так і банків. Збільшення обсягів кредитування забезпечить виробничий сектор економіки необхідними ресурсами, що приведе до збільшення не тільки обсягів виробництва, а й до зростання прибутків банків, та сприятиме формуванню і збереженню тісних довгострокових відносин на взаємовигідних умовах суб'єктів господарювання і банків.

Висновки

Протягом дослідження було визначено суть банківських операцій, яка різними вченими розглядається по-різному, але їх можна визначити як комплекс взаємопов'язаних дій, що здійснюються банками, яким надане чинним законодавством виключне право їх здійснення.

Існує безліч підходів до класифікації банківських операцій, але більшість з них виділяють 2 основні види на підставі відображення у бухгалтерському балансі - активні і пасивні.

Пасивні операції - це операції, за допомогою яких банки формують свої грошові ресурси. До них належать операції з формування власних, залучених і позичених ресурсів. Власні ресурси банку утворюють його власний капітал; залучені ресурси банку - це сукупність коштів клієнтів, що акумулюються банком на депозитах; позичені ресурси банку - це грошові кошти, акумульовані банком шляхом отримання кредитів, а також розміщення позик на грошовому ринку.

Активні операції - це операції, у процесі яких банки розміщують наявні у них власні, залучені і позичені ресурси у різні види активів з метою отримання прибутку і забезпечення своєї ліквідності. До них належать кредитні, інвестиційні та інші. Кредитні операції полягають у проведенні ряду дій, пов'язаних із наданням і погашенням банківських кредитів. Інвестиційні операції означають вкладення коштів банків у цінні папери юридичних осіб на тривалий або короткий терміни.

Протягом минулого року тривало зростання депозитів резидентів, насамперед збільшувалися депозити в національній валюті. Нарощування депозитної бази банків забезпечувалося за рахунок депозитів сектору домашніх господарств, що свідчило про сталу довіру населення до банківської системи.

Проте загальний обсяг нових депозитів за 2013 рік в порівнянні з 2012 скоротився на 0,6% - до 1 490,3 млрд. грн. через значне скорочення депозитів сектору загального державного управління. По відсоткових ставках за депозитами протягом року спостерігалася тенденція до їх зниження. Причиною зниження було введення Національним банком нових норм резервування, які зробили валютні вклади дуже нецікавими для банків. Тому банки знижували ставки, роблячи вклади непривабливими для клієнтів.

Що стосується кредитної діяльності банків, то протягом 2013 року відбулась активізація кредитування реального сектору економіки. Кредити надавалися переважно в національній валюті. Основним позичальником залишався сектор нефінансових корпорацій. Нарощування кредитування супроводжувалося зниженням простроченої заборгованості. Упродовж року тривало зростання кредитів, наданих домашнім господарствам, у національній валюті за одночасного скорочення в іноземній валюті. Загальний обсяг нових кредитів за рік збільшився на 2,5% - до 1 641 млрд. грн. Відсоткові ставки, як і по депозитах, мали тенденцію до зменшення, але це суттєво не вплинуло на збільшення обсягів кредитування.

У 2013 році, як і в попередні два роки, спостерігалося зростання залишків за цінними паперами, крім акцій, випущеними резидентами, в портфелі банків. Така позитивна динаміка переважно була забезпечена збільшенням вкладень банків у державні боргові цінні папери. У структурі портфеля за строками погашення переважали цінні папери зі строком обігу понад 2 роки. Вкладення банків у цінні папери, випущені резидентами, упродовж 2013 року збільшилися на 43,8% і на 01.01.2014 становили 127,7 млрд. грн.

Попри позитивні тенденції щодо зростання обсягів депозитів у вітчизняних банках, існують і певні проблеми, з якими стикаються банки при залученні коштів клієнтів. Для вирішення цих проблем використовуються заходи на довго - та короткострокову перспективу. Довгострокові інструменти управління депозитними операціями банку включають заходи, спрямовані на зміцнення його позицій на депозитному ринку, що передбачає врахування всього комплексу чинників, які створюють зовнішнє середовище для банківської діяльності. Короткострокові інструменти управління депозитів у банку включають заходи поліпшення внутрішньої організації депозитної роботи: вдосконалення правил і порядку здійснення депозитних угод, поліпшення роботи персоналу банку, який займається пасивними операціями, пошук нових форм роботи з клієнтами, зменшення ймовірності ризику та нераціональних рішень.

Експерти банківського ринку очікують, що протягом 2014 року прибутковість депозитів в середньому по ринку буде знижуватися. Більш того, експерти впевнені, що в довгостроковій перспективі прибутковість вкладів буде падати.

Якщо говорити про рекомендації щодо кредитної діяльності банків, то для України є необхідною переорієнтація банківської сфери на першочергове кредитування пріоритетних сегментів економіки. Необхідно розвивати інвестиційну та інноваційну діяльність, щоб вийти на новий рівень економічного розвитку.

Для погашення прострочених кредитів як найкращий засіб рекомендується розробка разом з позичальником заходів для відновлення його платоспроможності.

Вітчизняним банкам потрібно звернути увагу на зарубіжний досвід індивідуального підходу до позичальників у плані погашення позик і застосування процентних ставок за кредит, враховуючи ситуацію в реальному секторі економіці.

Список використаних джерел

1. Бібліотека українських підручників: (Колодізєв О.М. Гроші і кредит, 2010) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://pidruchniki.ws/15840720/finansi/groshi_i_kredit_-_kolodizyev_om

2. Банківські операції: Підручник / За ред. д.е.н., проф. О.В. Дзюблюка. - Тернопіль: Вид-во ТНЕУ «Економічна думка», 2009. - 696 с.

3. Рябініна Л.М., Няньчук Н.Ю., Ухлічева Л.І. / за ред. Рябініної Л.М. Банківські операції: навчальний посібник. - Одеса: ОДЕУ, 2011. - 536 с.

4. Єпіфанов А.О. Операції комерційних банків: навч. посіб. / А.О. Єпіфанов, Н.Г. Маслак, І.В. Сало. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2007. - 523 с.

5. Васюренко О.В. Банківські операції: навч. посіб. / О.В. Васюренко. - 4-те вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2004. - 324 с.

6. Бібліотека українських підручників: (Коцовська Р.Р. Банківські операції, 2010) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://pidruchniki.ws/15840720/bankivska_sprava/bankivski_operatsiyi_-_kotsovska_pp

7. Банківські операції: підручник / Мороз А.М., Савлук М. І., Пуховкіна М.Ф. та ін.; за ред. д. е. н., проф. А.М. Мороза. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.

8. Петрук О.М. Банківська справа: навчальний посібник / О.М. Петрук; за ред. д. е. н., проф. Ф.Ф. Бутинця. - К.: Кондор, 2004. - 461 с.

9. Костюченко О.А. Банківське право України: підручник / Костюченко О.А. - 4-те вид. - К.: Атіка, 2011. - 370 с.

10. Агарков М.М. Основы банковского права: курс лекций / Агарков М.М. - Издание 2-е. Учение о ценных бумагах. Научное исследование. - М.: Издательство БЕК, 1994. - 350 с.

11. Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права / Г.Ф. Шершеневич. - М., 1994. - 333 с.

12. Крупка М. І. Банківські операції: навч. посібник / М. І. Крупка, Є. М. Андрущак, Н.Г. Пайтра; [за ред. д. е. н., проф. М. І. Крупки]. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2009. - 248 с.

13. Климко Г.Н., Нестеренко В.П., Каніщенко Л.О., Чухно А.А. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. закл. осв. - 2. вид., перероб. і доп. - К.: Вища школа, 1999. - 743 с.

14. Прасолова С.П. Банківські операції [текст]: навч. посіб. та практ. / С.П. Прасолова, О.С. Вовченко - К.: «Центр учбової літератури», 2013. - 568 с.

15. Бібліотека BukLib.net (Банківська справа, підручник) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://buklib.net/books/21850/

16. Коваленко Д. І. Гроші та кредит: теорія і практика: Навч. посібник. 3-тє вид. допов. та перероб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 352 с.

17. Бюлетень Національного банку України №2/2014 (251)

18. Бюлетень Національного банку України №2/2013 (239)

19. Бюлетень Національного банку України №2/2012 (227)

20. Новини бізнесу Форбс Україна (Ормоцазде М. Як діяли банки на ринку депозитів, 2014) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://forbes.ua/ua/business/1364368-yak-diyali-banki-na-rinku-depozitiv

21. Рейтинги банків в Україні (Гривневий бум: огляд ринку депозитів за 2013 рік, стаття) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://ua.prostobank.ua/depoziti/statti/grivneviy_bum_oglyad_rinku_depozitiv_za_2013_rik

22. Рейтинги банків в Україні (Огляд ринку кредитування фізичних осіб за 2013 рік, стаття) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://ua.prostobank.ua/spozhivchi_krediti/statti/oglyad_rinku_kredituvannya_fizichnih_osib_za_2013_rik

23. Чернишова А.В. Проблеми здійснення та шляхи вдосконалення депозитних операцій банків України / А.В. Чернишова // [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Uproz/2011_9/u1109ch2.pdf

24. Розвиток банківської системи України: монографія / за ред. д-ра екон. наук О. І. Барановського. - К.: Ін.-т екон. та прогнозув., 2008. - 584 с.

25. Коцовська Р.Р. Банківські операції: навч. посібн. / P.P. Коцовська, О.П. Павлишин, Л.М. Хміль. - К.: УБС НБУ: Знання, 2010. - 390 с.

26. Азаренкова Г.М. Оцінка результативності й ефективності реінжинірингу бізнес-процесу кредитування юридичних осіб на основі гібридного моделювання / Г.М. Азаренкова, Н.С. Лобігер, С.О. Шамов // Вісник НБУ. - 2011. - №3. - С. 16-21.

27. Офіційний сайт ПАТ «Кредитпромбанк» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kreditprombank.com/ua/personal/credits/restruktorizatsiya

Размещено на Allbest.ru