Структура випуску облігацій та цільове розміщення залучених коштів у ВАТ "Инпромбанк"

Процедура офіційної державної реєстрації звичайно починається з рішення вищого органа керування акціонерною компанією провести ІPO. Надалі група професійних учасників процесу ІPO готовить документи для державної реєстрації. Головним документом у Росії, наприклад, є Проспект емісії, в Україні - Інформація про випуск акцій. Далі Комісія з коштовних паперів реєструє ці документи. До речі, вони підлягають обов'язковій публікації в друкованих виданнях. Немаловажними учасниками процесу розміщення є фондові біржі, де нові акції обов'язково повинні пройти лістинг і де, властиво, і буде проведене первинне розміщення їх. Реєстрації в Комісії з коштовних паперів документів, як правило, недостатньо для ефективного первинного розміщення акцій; одночасно з державною реєстрацією готується інвестиційний меморандум, що служить головним інформаційним джерелом для прийняття інвесторами рішення про покупку акцій компанії. Складання інвестиційного меморандуму - найбільш трудомістка й важлива частина роботи, від якості виконання якої багато в чому залежить успішність майбутнього ІPO. Бажано, щоб инвестмеморандум включав наступну інформацію: фінансові показники компанії за останні п'ять років; відомості про менеджмент і структуру керування; галузеві показники; дані про акціонерів і конкурентів; опис стратегії компанії.

В Україні в 2004-2005 р. зложилися передумови для серйозного росту ІPO, і насамперед попит з боку іноземних інвесторів, що бачать більші перспективи української економіки. Однак існує багато факторів, що стримують такі пропозиції. Один з найважливіших - неготовність нинішніх акціонерів, більшість із яких займають ключові пости в керуванні своїх підприємств, працювати з інформацією. Та система підготовки інформації, що вирішує завдання керування в не публічній компанії, рідко підходить для роботи в публічній компанії. Крім того, що компаніям доводиться інвестувати в складання фінансової звітності відповідно до загальновизнаних стандартів, необхідно перешикувати механізм керування компанією, щоб він ураховував те, на чому інвестори будуть будувати свої рішення. Багато компаній не готові обговорювати привселюдно ризики, пов'язані з використовуваними методами ведення бізнесу. Адже сама необхідність розкривати про їх інформацію може зробити їх неприйнятними для компанії й для потенційних інвесторів. Відмова ж від подібних методів може позначитися на рентабельності бізнесу. Крім того, при підготовці до ІPO багато чого залежить від вибудовування відносин компанії із професійними консультантами, включаючи андеррайтеров, юристів й аудиторів, без яких не обходиться жодне публічне розміщення. Беручи участь у процесі підготовки ІPO, вони розділяють із емітентом відповідальність за якість інформації, представленої в інвестиційному меморандумі.

Перед первинним розміщенням ведучий андеррайтер, як правило, формує консорціум з інвестиційних банків, що допоможе ефективно й швидко закрити угоду. Кожен банк, що входить у консорціум, одержує певну частку акцій ІPO для розміщення серед своїх клієнтів. Перед початком розміщення кожен банк збирає в клієнтів так називані «вираження інтересу» з метою визначення суми й ціни попиту на пропоновані до розміщення акції. На наступному етапі проводяться Road Show, так називані «гастролі», - це надзвичайно стислий у часі (звичайно 7-10 календарних днів) тур по містах (щодня нове місто), де перебувають потенційні покупці акцій. Керівництво компанії разом із провідної андеррайтером на зустрічах з великими, як правило, інституціональними інвесторами представляє компанію. Найбільший ринок акцій - у США, тому найбільше інвесторів можна зібрати саме в цій країні. У цьому випадку звичайно зупинки роблять у наступних містах: Нью-Йорк, Сан-Франциско, Бостон, Чикаго й Лос-Анджелес. Якщо говорити про інші фінансові центри, то найбільший інтерес представляють Лондон і Гонконг. У ході Road Show керівництво компанії повинне зробити саме сприятливе враження, інакше успіх ІPO буде під великим сумнівом, адже, незважаючи на стрімкий розвиток технологій, найчастіше інвестиційні рішення приймаються під впливом простого принципу «подобається - не подобається». Після Road Show і збору даних про «вираження інтересу» керівництво компанії разом зі своїм інвестиційним банком визначають остаточну ціну й обсяг розміщення акцій. Неформалізованим правилом при цьому є рекомендація інвестиційного банку виставити ціну розміщення на 15 % нижче «справедливої», щоб не допустити наступного обвалу цін нових акцій - інвестори люблять цінні папери, які приносять їм доход на наступний же день після придбання. фінансування банк позиковий кошти

Первинне розміщення акцій на розвинених ринках звичайно відбувається після закриття ринку, коли андеррайтер заповнює так називану книгу наказів на покупку. По факті заповнення «книги» робиться оголошення про розміщення ІPO із вказівкою ціни (вона однакова для всіх) і обсягу заповнення. Наступного дня починається обіг нових акцій на організованому вторинному ринку. Ведучий андеррайтер, як правило, відповідає за підтримку котирувань цих акцій на вторинному ринку протягом перших днів. Щоб уникнути скидання акцій (flіppіng) незабаром після їхнього обігу на вторинному ринку андеррайтер може накласти штрафи на брокерів, що допомагали продавати ці акції.

Тут слід зазначити, що в Україні й у Росії існуючі акціонери компанії мають першочергове право на придбання акцій, розташовуваних по первинній підписці. І тільки не розміщені серед них акції попадають на відкритий ринок.

У США ІPO не оголошується завершеним до закінчення приблизно семи днів після початку обігу акцій на вторинному ринку. В Україні й у Росії Комісія з коштовних паперів реєструє підсумки розміщення акцій, і тільки після цього можна говорити про завершення ІPO.

ІPO, всупереч сформованій думці про «безкоштовність», - дуже дорогий захід, і в реальній практиці аж ніяк не всі потенційні емітенти можуть дозволити собі такі витрати. Витрати на підготовку ІPO на західних ринках можуть становити від $300 тис. до декількох мільйонів доларів. Крім того, на підтримку ринку своїх акцій компаній прийде щорічно витрачати десятки й навіть сотню тисяч доларів. Розміщення акцій на українському ринку може обійтися компанії на порядок дешевше - $100 тис. Конкретна сума витрат на ІPO залежить від дуже багатьох факторів - у першу чергу від обсягу приваблюваних ресурсів і масштабів бізнесу компанії, її іміджу й популярності серед інвесторів, від загальної економічної ситуації в країні й світі, а також від стану ринку цінних паперів.

Витрати пов'язані з ІPO являють собою: плата за аудита, лістинг на біржі, оплата юридичних послуг, фінансових консультацій і послуг андеррайтеров. Винагорода андеррайтеров при ІPO на заході становить, як правило, 4-7% залежно від розміру компанії й обсягу розміщення. Крім того, з метою зацікавити андеррайтера успішністю випуску акцій емітент укладає з ним угода про якусь стартову ціну, по якому будуть розміщатися акції. Якщо ж вони продаються дорожче й емітент одержує так званий емісійний доход, то емітент й андеррайтер ділять його між собою в заздалегідь установленій пропорції.

ІPO можуть проводити тільки великі компанії. За міжнародними стандартами, щоб акції ликвидно й активно торгувалися на вторинному ринку, обсяг первинного розміщення повинен бути не менш $100 млн. У випадку розміщення 25 % акцій загальна капіталізація компанії повинна перевищувати $400 млн. Українські компанії такого розміру можна перерахувати по пальцях, та й майже всі вони - приватизовані державні компанії. На ІPO же насамперед повинні виходити нові швидко-зростаючі підприємства. Втім, з урахуванням невеликих розмірів властиво українських інвесторів на першому етапі можливо первинне розміщення акцій і менших компаній. Теоретично вихід на міжнародні ринки акцій українських компаній, крім зазначених вище, стримується наступними причинами: 1) на сьогоднішній день більшість українських компаній не готові до розміщення своїх акцій на міжнародних ринках капіталу; 2) у цей час в Україні не існує активного ринку; 3) завжди є ризик, що компанія, вийшовши на ІPO, буде поглинена великим інвестором, і існуючі власники втратять над нею контроль. Це теж може віджахнути підприємства, які могли б розраховувати вийти на український ринок. Вірніше зв'язувати надії з так називаним класом «нових» компаній; як приклад можна назвати такі компанії, як «Мироновский хлібопродукт» (бренд «Наша Рябий»), «Сандора» й «ОЦ». Це повністю приватні компанії, власники й керівництво яких зацікавлені у впровадженні сучасних управлінських й інформаційних технологій і для яких відкритість і прозорість - одні з основних принципів діяльності. Це саме ті риси, про які мріють іноземні інвестори і які, на жаль, зовсім не характерні для нинішніх «лідерів» фондового ринку України.

2.3 Проведення секьюрітизація активів

Секьюрітизація (від англ. securіty - «цінний папір») - це фінансовий механізм, що дозволяє банку або будь-якій іншій компанії залучити більше дешеве фінансування, а також поліпшити свої фінансові показники. Для цього компанія випускає цінні папери, як правило, облігації, забезпечені однорідними активами, наприклад, іпотечними кредитами.

В Україні стає усе більше популярним такий фінансовий інструмент, як секьюрітизація активів. По оцінках експертів, сума активів, які піддалися секьюрітизації, становить на сьогоднішній день біля $1 млрд. Більше того, у найближчі два роки обсяг операцій по секьюрітизації повинен був вирости як мінімум у три рази. Проте не всі финучреждения поспішають скористатися перспективним на перший погляд способом залучення грошей, тим більше це важко зробити в період фінансової й економічної криз.

2.3.1 Економічна сутність секьюрітизації активів

Важко дати точне визначення цьому терміну, тому що секьюрітизацію можна проводити для різних цілей і різних способів. Наприклад, існують так називані «класична» секьюрітизація, квази-секьюрітизація або синтетична секьюрітизація. Просте визначення секьюрітизації - це спосіб залучення фінансування, пов'язаний з випуском цінних паперів, забезпечених активами, що генерують стабільні грошові потоки. Метою секъюрітизації, як правило, є залучення фінансування на публічному ринку. Для цього банки найчастіше випускають ЦБ, які забезпечуються активами, в основному пулом кредитів. Необхідною умовою для проведення секьюрітизації є стандартизація активів, що дозволяє надалі розділити однорідні активи на транші, залежно від надійності. На практиці секьюрітизіровати можна будь-які грошові потоки. Але ці потоки повинні бути рівномірними й мати якийсь стандартизований вид.

Для того щоб вийти на публічний ринок, треба випускати публічний інструмент. Саме ЦБ і виступають даним інструментом. При класичної секьюрітизації папери випускаються траншами. Перший випуск, найбільш ризиковий, називається equіty-транш, покупці цих облігацій одержують більше високу прибутковість, але першими зазнають втрат у випадку виникнення дефолтов. Другий - mezzanіne-транш - це паперу середньої ризикованості. Третій називається senіor-транш - у нього попадають облігації з найбільш якісним забезпеченням, тобто з мінімальними ризиками.

Квазисекьюрітизація - це те, що в міжнародній практиці називається випуском covered bond (облігації з покриттям). При цьому активи не списуються з балансу банку, але випускаються ЦБ, заставою по яких виступає кредитний портфель, тобто всі платежі, які повинні надійти по кредитах, закладені на користь інвестора. Таким чином, облігація з незабезпеченої перетворюється в папір із забезпеченням.

На ринку в основному торгуються незабезпечені ЦБ. Такими є й евробонды українських емітентів, і корпоративні облігації. Для того, щоб перейти від незабезпечених облігацій до забезпечених, і проводиться секьюрітизація. А будь-яке забезпечення знижує ризики, і отже, ми можемо очікувати, що гроші, притягнуті від інвесторів, будуть більше дешевими. Завдяки секьюрітизації емітент при низькому власному рейтингу може досягти того, що його інструмент буде мати дуже високий рейтинг. Наприклад, Приватбанк одержав на свій senіor-транш рейтинг інвестиційної категорії (Вааз/ ВВВ-), у той час як держава Україна має спекулятивний рейтинг (В1/ВВ-).

Якщо взяти незабезпечені евробонды Приватбанку, облямовані в лютому 2007 р., які не мали інвестиційного рейтингу, і зрівняти їх з паперами senіor-траншу, то можна побачити, що евробонды обійшлися банку дорожче на 1,25 % річних.

У Росії банк «Російський стандарт» розмістив senіor-транш по першої секьюрітизації портфеля споживчих кредитів під EURІBOR+1,65 %, а Внешторгбанк випустив облігації, забезпечені іпотечним портфелем, під LІBOR+1 %, Але потрібно врахувати, що Росія вже має інвестиційний рейтинг. А наша країна перебуває на два щаблі нижче по рейтингу. Коли у вас рейтинг країни, як у Росії, вище, те вам уже не треба його перестрибувати, ви тільки намагаєтеся поліпшити рейтинг інструмента в порівнянні з вашим власним рейтингом. А українським банкам ще потрібно переходити в інвестиційний клас, тобто одержувати рейтинг вище рейтингу країни.

Секьюрітизація поліпшує показник адекватності капіталу. Це одне із завдань, що ставить перед собою банк, починаючи процес класичної секъюрітизації. Однак це можна зробити тільки тоді, коли активи списуються з балансу банку шляхом їхнього продажу. У випадку із Приват-Банком «продаж» активів була зроблена за допомогою переуступки вимог по кредитах. Поки банку капітал дозволяє нарощувати активи, для нього списання кредитів з балансу не є самоціллю. У цьому випадку банк цікавлять тільки більше дешеві запозичення. Без списання активів з балансу можна випустити іпотечні облігації або провести квази-секъюрітизацію.

Списуючи активи з балансу банку, ви розвантажуєте регулятивний капітал, від якого залежать всі 15 примусових нормативів НБУ. Але адекватність капіталу - це основний показник.

Якщо банк продає портфель, то ці активи більше банку не належать. За те, що банк обслуговує кредити, він тільки одержує комісійну винагороду як сервісний банк. Це означає, що прибуток від цих кредитів з'являється в іншому місці, наприклад, в SPV-компанії (спеціально створеної компанії), що, скажемо, може бути розташована в офшорній зоні.

При бажанні проблемні борги можуть бути продані й без секьюрітизації. На секьюрітизацію же йдуть в основному гарні кредити. Проте при структуруванні угоди виділяється equіty-транш, тобто транш можливого дефолта, і часто, як самий ризиковий, викуповується самим емітентом, але може бути проданий і на ринку.

Секьюрітизація - це дороге задоволення. Особливо класична, вона вимагає більших накладних витрат. Витрати будуть більше, ніж при випуску евробондов. При випуску єврооблігацій необхідно заплатити юридичному радникові, заплатити за послуги trustee (довіреної особи), що представляє інтереси інвесторів. В Україні, відповідно до Закону про іпотечний ЦБ, є аналогічний інститут, що називається «розпорядник портфеля». Trustee повинен користуватися повагою серед інвесторів. Самі більші витрати йдуть на оплату послуг лид-менеджера й на проведення road-show. При проведенні секьюрітизації крім всіх цих витрат є ще цілий ряд додаткових статей витрат. По-перше, треба провести аудита кредитного портфеля. Лид-менеджер з аудитором повинні вивчити всі процедури видачі кредитів. Після цього вони вивчають процедури, пов'язані з можливим настанням дефолта, історію по случившимся дефолтам, перевіряють правильність статистики дефолтов. Також вивчаються питання, пов'язані із законодавством України. Скажемо, якщо в банку в заставі перебуває квартира, те наскільки швидке законодавство дозволить у випадку неплатежів цю квартиру реалізувати й т.д. Після аудита процедур починається аудит портфеля. А це все вимагає додаткових витрат. Плюс витрати на створення SPV-компанії й спеціальних резервів забезпечення ліквідності. Плюс можлива покупка equіty-траншу. Таким чином, накладні витрати при проведенні секьюрітизації для банків приблизно у два рази вище, ніж при випуску єврооблігацій. Але, незважаючи на всі перераховані вище витрати, секъюрітизація - дуже цікавий інструмент. Просто на неї треба дивитися не як на одноразову угоду, а як на довгострокову програму, що запускається на 5-10 років. У цьому випадку всі накладні витрати зменшаться в рази. Дорого провести тільки дебютну угоду. Секьюрітизацію треба ставити на потік. Хоча складно неї назвати вічним двигуном, але, у всякому разі, банк завжди буде знати, де йому взяти кошти для видачі нових кредитів.

Якщо розміщення облігацій буде відбуватися на міжнародних ринках, то проводити секьюрітизацію треба не менш, ніж на $100 млн.

Наш ринок відрізняється від російського, де зараз відбувається бум секьюрітизації. В Україні такий бум не передбачається. До кінця цього 2008 р. ми можемо очікувати угод приблизно на $500 млн.



3. Фінансування інвестиційного проекту з використанням позикового капіталу

Відкрите акціонерне товариство “Інноваційно - промисловий банк” був створений 23 березня 1993 році у м. Харкові (ліц. НБУ № 68). До 2003 року банк носив назву АКБ “Український Банк Торгового Співробітництва” (АКБ “УБТС”). В 2003 році АКБ “УБТС” змінив назву на ВАТ “Інпромбанк” у зв'язку з приєднанням до нього київського банку ЗАТ “Інпромбанк” на правах Київської дирекції.

На цей час ВАТ “Інпромбанк” має 5 філії та 70 відділень у 9 регіонах України: м. Харків, м. Київ, м. Дніпропетровськ, м. Донецьк, м. Полтава м. Житомир, м. Івано-Франківськ, м. Одеса, АР Крим (м. Феодосія, м. Сімферополь, м. Ялта, м. Джанкой, м. Алушта, м. Білогірськ, смт. Коктебель, смт. Леніна та ін.). Загальні активи банка станом на 01.01.2008 р. досягли 800,290 млн. грн., кредитний портфель склав 658,447 млн.грн

ВАТ “Інпромбанк” має широкий спектр послуг для розрахункового, касового обслуговування своїх клієнтів, кредитування, гарантії банку, векселя, факторинг, тощо.

У розглянутій фінансовій установі з метою забезпечення фінансування передбачається емісія боргових цінних паперів, які будуть розміщається на закордонному ринку капіталів .

Проспектом емісії передбачається початок розміщення 10.03.2008, а погашення 07.03.2011.

ВАТ «Інпромбанк» має намір здійснити розміщення боргових фінансових інструментів на 40% перевищуючу поточну структуру боргової позики, тим самим буде притягнуто відсутнє додаткове фінансування в розмірі 38870000грн.

У такий спосіб буде випущено 38870шт облігацій з номінальною вартістю 1000грн.

Характеристики облігацій наступні:

- строк з моменту емісії до моменту погашення 3 роки.

- процентна ставка по облігаціям становить 21% (щорічне нарахування на номінальну суму облігації, припускає просте нарахування відсотків)

– на основі вище сказаного, можна зробити висновок про те, що передбачаються наступні грошові потоки:

1 рік - 210грн

2 рік - 210грн

3 рік- 1210грн (вартість облігації на момент погашення)

У ролі банка емітента та андеррайтера буде виступати один із перших та найбільших банків Латвії «Rіetumu Banka». Який має незаплямовану репутацию серед інвесторів, а також має право на оперції з цінних паперів. Винагорода андеррайтера становить 0,0075% від номінальної суми всієї емісії облігаційної позики. Інвесторами даного проекту будуть закордонні: комерційні банки, інвестиційні компанії, страхові компанії, компанії по керуванню активами, а також частні інвестори.

Визначимо надходження коштів ВАТ «Інпромбанка» з метою фінансування девелопменского проекту, у результаті емісії облігацій:

Обсяг облігацій Ч номінальну вартість:

38870шт Ч 1000грн = 38870000грн

Винагорода за андеррайтенгові послуги (0,0075%):

Боргове фінансування Ч відсоток винагороди:

38870000грн Ч 0,0075 = 291525грн

У таким чином чиста величина боргового фінансування складається:

Виручка від емісії облігацій - винагорода за андеррайтенгові посуги:



38870000грн - 291525грн = 38578475грн

Цільове використання залучених ресурсів: фінансування інвестицій у нерухомість. Передбачається інвестувати кошти під забудову нового бізнес центра в місті Харкові. Будівництво буде здійснювати компанія «Capіtal-HaІІ», що є однієї з найсильніших компаній на даному ринку, а також має стійку репутацію серед інвесторів. На даний момент компанія займається нерухомістю в Києві й Харкові, в останньому місті вона побудувала кілька офісів у самому центрі.

Передбачається інвестувати кошти на строк 3 роки під 38,23% річних, із щорічною виплатою відсотка.

Для розрахунку прибутку від інвестиційної діяльності необхідно розрахувати:

1) Сума інвестицій:

чиста величина боргового фінансування (за 1 рік). За рішенням засновників банку прибуток від операції за попередній рік вкласти в суму інвестицій у наступний рік.

2) Доход отриманий від інвестиційної діяльності:

Сума інвестицій Ч відсоток від дивідендів (38,23%)

3) Витрати на обслуговування:

Дивіденди отримані від інвестиційної діяльності Ч відсоток від витрат на обслуговування (2%)

4) Виплата доходу по облігаціях емітованих самим банком:

Кількість облігацій Ч відсоток по дивідендах Ч 100%

5) Прибуток від операції:

Витрати на обслуговування - виплата дивідендів по облігаціях

Розрахунок прибутку від інвестиційної діяльності представлені у таблиці 3.1



Таблиця 3.1 Розрахунки по інвестиційних операціях, грн

Рік		2008	2009	2010
Сума інвестицій		38 578 475,00	44 869 354,97	53 517 138,29
Доход отриманий від інвестиційної діяльності	38,23%	14 748 550,99	17 153 554,41	20 459 601,97
Витрати на обслуговування	0.02%	14 453 579,97	16 810 483,32	20 050 409,93
Виплата доходу по облігаціях		8 162 700,00
Прибуток від операції		6 290 879,97	8 647 783,32	11 887 709,93
Сума прибутку за 3 роки				26 826 373,22

Завдяки цим розрахункам можна побачити динаміку зростання прибутку представлену у рисунку 3.1.

Рисунок 3.1. Порівняння прибутку від операції за 2008, 2009 та 2010 рік.

Також для більш детального аналізу прибутковості даного інвестиційного проекта необхідно визначити коефіцієнт рентабельності .

Для визначення коефіціента рентабельності інвестицій (ROІ) даного проекту використовується формула:



де, витрати від інвестиційної діяльності є:

Витрати на обслуговування + Виплата доходу по облігаціях

Розрахунок коефіціентів рентабельності представлені у таблці 3.2

Таблиця 3.2 розрахунок коефіцієнтів рентабельності

Показник		2008 рік	2009 рік	2010 рік
Рентабельність, %		1,74	2,01	2,38

Завдяки цим розрахункам ми можемо побачити ріст коефіцієнта рентабельності с кожним роком(мал 3.2).

Рисунок 3.2. Порівняння рентабельності за 2008, 2009 й 2010 рік.

Виходячи із представленої вище діаграми, можна зробити висновок про те що, рентабельність інвестиційного проекту здійснюваним ВАТ «Інпромбанк» має позитивну тенденцію (тобто, кожне наступне значення більше попереднього). У такий чином реалізація даного інвестиційного проекту є економічно вигідним, оскільки його доходи будуть перевищувати витрати пов'язані із залученням позикового капіталу для його фінансування.



4. Охорона праці та навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

Охорона праці являє собою систему законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці [24].

В Україні законодавство по охороні праці складається із таких документів як Конституція України, Закон „Про охорону праці”, Кодекс законів про працю й інших нормативних та директивних підзаконних актів, таких як Положення "Про охорону праці"; нормативно-технічних документах - система стандартів безпеки праці (ССБП), caнітapні норми і правила, ГОСТ і ОСТ по безпеці праці, СНиП, НПАОП.

Першочерговим завданням охорони праці є необхіднсть звести до мінімуму ймовірність захворювання або травматизму з одночасним забезпеченням комфорту при максимальній продуктивності праці. Також задачі охорони праці полягають у наступному:

1) забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

2) забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

3) професійна підготовка і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганда безпечних методів роботи;

4) професійний відбір виконавців для певних видів робіт;

5) проведення для працівників і осіб, що відряджаються, інструктажу по охороні праці;

6) розслідування причин і обставин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві, які привели до тимчасової втрати працездатності або інвалідності, розробка заходів щодо попередження подібних нещасних випадків 25.

4.2 Організація управління охороною праці на ВАТ «Інпромбанк»

Система управління охороною праці передбачає підготовку, прийняття й реалізацію рішень по здійсненню організаційних технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності працівника в процесі праці.

У відповідності Закону України "Про охорону праці" [24] вся відповідальність за створення безпечних і нешкідливих умов праці покладено на роботодавця (директора).

Таким чином, директор підприємства відповідальний за рішення наступних завдань:

1) забезпечення безпеки трудових процесів устаткування, споруд;

2) професійна підготовка й підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

3) вибору оптимальних режимів праці й відпочинку;

4) розслідування й облік аварій, нещасних випадків на виробництві.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

Перевірка знань по охороні праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз в три роки.

Працівники служби охорони праці мають право видавати керівникам підприємств, установ, організацій і їхніх структурних підрозділів обов'язкові для виконання розпорядження по усуненню виявлених недоліків [25].

Працівники служби охорони праці не можуть притягуватися до виконання функції, не передбачених Законом" Про охорону праці".

Схема управління охороною праці на підприємстві - ВАТ «Інпромбанк» представлена на рисунку 4.1

4.3 Організація безпечних умов праці на робочому місці

4.3.1 Шкідливі і небезпечні виробничі чинники

Перелік головних шкідливих і небезпечних виробничих чинників [26], які мають місце під час роботи ВАТ «Інпромбанк» подано в таблиці 4.1

Таблиця 4.1 - Перелік шкідливих і небезпечних виробничих чинників

Шкідливі і небезпечні виробничі чинники	Джерела їх виникнення	Характер впливу на людину
Відсутність або недостатність природного світла	Конструктивні особливості розташування світлових пройомів	Порушення зору, загальна втомленість
Недостатність штучного освітлення	Неправильне планування штучної системи освітлення	Стомлення зорових аналізаторів
Шкідливі і небезпечні виробничі чинники	Джерела їх виникнення	Характер впливу на людину
Фізичне статичне перевантаження	Статичність пози	Остеохондроз, біль у спині та суглобах
Високий рівень шуму	Принтер, вентилятори системного блоку	Погіршення слуху, головні болі
Висока напруга (380, 220 В)	Електрообладнання, ПЕОМ	Можливість ураження електричним струмом
		Порушення обміну речовин, головні болі, нудота
Електромагнітне, ультрафіолетове, рентгенівське випромінювання	ПЕОМ (комп'ютер)
Продовження часу реакції на світло, звук до вихідного	Відповідальність труднощі виробничого завдання	Напруга ЦНС, загальне фізіологічне стомлення
Відбитий блиск, яскравість екрана	Неправильне розміщення комп'ютерів	Стомлення зорових аналізаторів
Виробничий пил	Статична електрика електричній поверхні комп'ютера	Поразка слизової оболонки носоглотки



4.3.2 Метеорологічні умови

Робота працівників банку пов'язана з нетривалою ходьбою, використанням ПЕОМ і не вимагає фізичної напруги, але вимагає максимальної концентрації уваги. Тому ця робота, відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 [27], віднесена до категорії робіт 1б (легкої) належать легкі фізичні роботи, за яких енерговитрати становлять 140-174 Вт згідно до ГОСТ 12.1.005-88 [27]. Робота на ПЕОМ займає в день до 4-5 годин.

3 урахуванням ГОСТ 12.1.005-88 [27] для роботи у відділі повинні виконуватися параметри мікроклімату, які наведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Значення оптимальних параметрів мікроклімату в робочій зоні

Період року	Категорія робіт по енерговитратах	Температура, оС	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Допустимі
Холодний	Легка Іб	20 - 24	75	0,2
Теплий	Легка Іб	21 -28	65	0,1-0,3
Оптимальні
Холодний	Легка Іб	21 - 23	40 - 60	0,1
Теплий	Легка Іб	22 - 24	40 - 60	0,2

Іонний склад повітря згідно з Санітарно-гігієнічними нормами [28] зазначений в таблиці 4.3

Таблиця 4.3 - Рівні іонізації повітря приміщень при роботі за ВДТ та ПК

Рівні	Кількість іонів в 1 смі повітря
	n+	n-
Мінімально необхідні	400	600
Оптимальні	1500-3000	3000-5000
Максимально допустимі	50000	50000



4.3.3 Вентиляція

Для забезпечення нормованих параметрів мікроклімату, згідно СНиП 2.04.05-91 [29], необхідно передбачити в основних робочих приміщеннях систему вентиляції й опалення.

Система опалення компенсує витрати теплоти і тому ціль опалення - це підтримка в приміщенні в холодний час заданої температури повітря. Опалення у банку здійснюється за допомогою центральної системи опалення (загальне водяне), а в літній період діє вентиляція і кондиціонування. Вентиляція штучна механічна приточно-витяжна. Також маються кондиціонери, що автоматично очищають повітря.

4.3.4 Освітлення

У наш час на будь-якому офісі робота більшості відділів нерозрино пов'язана з використанням ЕОМ. Для забезпечення нормального освітлення застосовується природне й штучне освітлення, а також змішане. Вимоги до освітлення при роботі на ЕОМ регламентовані НПАОП 0.00-1.31-99 [30]. У світлий час використовується бічне однобічне природне освітлення. Природне світло проникає через бічні світлопрорізи, зорієнтовані на північ. В темний час доби - загальне рівномірне штучне. Для захисту від прямого сонячного проміння екранів і клавіатури передбачені сонцезахисні пристрої. Рівень освітленості на робочому столі в зоні розташування документів складає 300 лк.

Офіс банку розташован в четвертому поясі світлового клімату, для якого КПО (еІV, %) визначається по формулі:

, (4.1)

де: енІІІ - значення КПО для ІІІ поясу світового клімату складає 1,5%;

m - коефіцієнт світлового клімату (для м.Харкова m=0,9 %);

c - коефіцієнт сонячності клімату (с = 0,8).

Таким чином, одержуємо: = 1,5 *0,9*0,8 = 1,08%.

Так як у відповідності із НПАОП 0.00-1.31-99 [30] нормативний показник КПО повинен бути не менше 1,5%, то у якості джерела штучного освітлення використані люмінесцентні лампи типу ЛБ60. У світильнику ЛПО-02 розташовується одна лампа типу ЛБ60, потужністю 60 Вт. Всього світильників у приміщенні - 6 штук.

Розряд зорової роботи, працюючих з використанням ПЕОМ, приймається виходячи із мінімального об'єкту розрізнення від 0,5 до 1 мм та згідно ДБН В 2.5 - 28 2006. [31] відноситься до ІV розряду.

Нормативні значення мінімальної освітленості надані у таблиці 4.4

Таблиця 4.4 - Характеристика освітлення

Найменування приміщення	Площа підлоги, мІ	Розряд зорової роботи	Освітлення
			Природне	Штучне
			Вид освітлення	КПО, %	Нормована освітленість, Е, лк
Фінансовий відділ (робоче місце фінансиста)	25	ІV	бічне	1,08	300

4.3.5 Шум

Шум є одним з найпоширеніших у виробництві шкідливих факторів. Відповідно до ГОСТ 12.1.003-89 [32] у приміщеннях з обчислюваними машинами, рівні звуку й еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Основними джерелами шуму на робочих місцях з ПЕОМ є вентилятори системного блоку, накопичувач , принтери ударної дії (матричні , шрифтові тощо).

Основними заходами та засобами боротьби є :

1) зниження pівнів шуму в джерелі його утворення (при проектуванні);

2) використания звукопоглинаючих та звукоізолюючих засобів ;

3) раціональне планування виробничих приміщень та робочих місць .



4.3.6 Електромагнітні випромінювання та електростатичні поля

Відповідно до ПЕОМ [33, 34] виділяють такі типи випромінювання: гамма, рентгенівське, радіочастотне, мікрохвильове, видиме, ультрафіолетове й інфрачервоне випромінювання. Рівні цих випромінювань не перевищують діючих норм. Монітори є джерелом оптичного випромінювання.

Допустима поверхнева кількість потоку енергії в різних областях оптичного випромінювання наведено у таблиці 4.5

Таблиця 4.5 - Допустима поверхнева кількість потоку енергії в різних областях оптичного випромінювання

Види оптичного випромінювання (діапазон довжин хвиль)	Допустима поверхнева кількість потоку енергії, Вт/мІ
Ультрафіолетові випромінювання УФ-С (220-280 нм) УФ-В (280-320 нм) УФ-А (320-400 нм)	0,001 0,01 10,0
Видимі випромінювання (400-760 нм)	10,0
Інфрачервоні випромінювання (0,76-10,0 мкм)	35,0-70,0

Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля радіочастотного діапазону регламентуються ГОСТ 12.1.006-84 [35].

Таблиця 4.6 - Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля радіочастотного діапазону та допустима поверхнева густина потоку енергії

Діапазон частот, Гц	Допустимі рівні напруженості електромагнітного поля	Допустима поверхнева густина потоку енергії, Вт/мІ
	За електричною складовою Е, В/м	За магнітною складовою Н, А/м
60 кГц - 3 МГц	50	5	-
3 МГц - 30 МГц	20	-	-
30 МГц - 0 МГц	10	0,3	-
50 МГц - 300 МГц	5	-	-
300 МГц - 300 ГГц	-	-	10



ВДТ на основі електронно-променевих трубок є джерелом електростатичних зарядів. Напруженість електростатичного поля на робочих місцях регламентовано ГОСТ 12.1.045-84 [36] і становить 20 кВ/м. Рівень поверхневого електростатичного потенціалу ВДТ нормується НПАОП 0.00-1.31-99 [30] і має не перевищувати 500 В.

4.4 Електробезпека

ПЕОМ, що використовується у банку є однофазним споживачем електроенергії, що живеться від змінного струму напругою 220В и частотою 50Гц, від мережі із заземленої нейтралью. Захист від випадкового дотику до струмоведучих частин забезпечують конструктивні, схемно-конструктивні й експлуатаційні міри захисту.

По ступені небезпеки пораження електричним струмом приміщення ставиться до приміщень без підвищеної небезпеки, бо у ньому відсутні небезпечні умови: вологість, струмопровідний пил, струмопровідна підлога, висока температура, отже фінансовий відділ ВАТ «Інпромбанк» можна віднести до приміщення без підвищеної небезпеки [37].

4.5 Пожежна безпека

По категорії вибухо- і пожежонебезпеки згідно НАПБ Б.07.005-86 [38] дане приміщення відноситься до категорії В - пожежонебезпечне через тверді матеріали (столи, папір, ізоляція й ін.), які горять та наявність ПЕОМ.

Система, запобігання пожежі:

1) контроль і профілактика ізоляції;

2) наявність плавких вставок і запобіжників в електронному устаткуванні;

3) для захисту від статичної напруги використовується заземлення;

4) захист від блискавок будівель і устаткування.

Пожежна безпека забезпечується згідно вимог ГОСТ 12.1.004-91 [39], наведені у таблиці 4.7. Вогнегасник перебуває на видному й доступному місці. При виникненні пожежі передбачена можливість повідомлення в пожежну охорону по телефоні. Вогнегасник знаходиться в легкодоступному й видному місці.

Таблиця 4.7 - Перелік обов'язкових первинних засобів пожежегасіння

Приміщення	Площа, м2	Первинні засоби пожежегасіння (тип, найменування)	Кількість, шт.
Фінансовий відділ (робоче місце фінансиста)	25	вуглекислотний вогнегасник ВВК-2	2

4.6 Охорона навколишнього середовища

Закон України про „Охорону навколишнього середовища” був прийнятий 25 червня 1991 року (редакція Закону 1993, 1996 рр.) [40]. Завдання Закону полягає в регулюванні відносин в області охорони природи, використанні й відтворенні природних ресурсів, забезпеченні й ліквідації наслідків негативного впливу на навколишнє середовище господарської й іншої діяльності людини. Збереження природних ресурсів, генетичного фонду нації, ландшафтів й інших природних об'єктів.

Основними елементами навколишнього природного середовища є: повітряне середовище (атмосфера), гідросфера, літосфера і біосфера (включаючи людину), а також акустичне і кліматичне середовище.

В процесі роботи бухгалтерії, фінансового, економічного відділів банку з'являються паперові і дрібні канцелярські відходи, які необхідно утилізувати. Для цього підприємство має працівників, які щодня наприкінці робочого дня проводять вологе прибирання і виносять відходи, що нагромадилися. Відходи вивозяться спеціальними машинами очисних служб і утилізуються.

Вода на підприємстві використовується в санітарно-гігієнічних цілях. Для спуску виробничих і господарчих вод передбачають каналізаційні пристрої.



Висновки

Дослідження, проведені в дипломній роботі, показали, що українським емітентам можна й потрібно здійснювати запозичення на міжнародних ринках капіталів. Також не слід забувати що випуск цінних паперів являє собою трудомісткий обсяг роботи, складну систему, що вимагає постійної досконалості. Для багатьох українських підприємств і фінансових установ, на жаль, дані операції ще залишаються нововведеннями, також існує мало кваліфікованих фахівців у даній сфері, що не дозволяє належним чином зробити ці операції.

Отримані результати роботи дозволяють зробити наступні висновки:

1 Вивчення теоретичних аспектів і складових елементів залучених і позикових коштів, а також їх позитивні й негативні сторони. У його границях було проведене вивчення різних поглядів відомих економістів, фінансистів, а також фахівців у сфері цінних паперів.

2 Також розглянено випуск цінних паперів. Більш докладний аналіз:

- випуску облігацій на зовнішні ринки за допомогою SPV й LPN схем, а також рух грошових коштів при їхньому розміщенні;

- випуск акцій на зовнішні ринки, алгоритм публічного (ІPO) розміщення. Також описуються негативні й позитивні сторони як для емітентів так і для інвесторів;

- проведення секъюрітизації активів, її види, а також сутність й особливості даної операції.

3 Визначення економічної доцільності випуску облігації ВАТ «Інпромбанк» і подальше розміщення їх на ринку капіталів. У наслідок кошти емісії, що надійшли за рахунок, боргових цінних паперів були використані у фінансуванні девелопментского проекту.

Ґрунтуючись на таких фінансових показниках як прибуток і рентабельність, ВАТ «Інпромбанк» значно поліпшив свій фінансовий стан, і як наслідок свій резерв фінансової стабільності.



Список джерел інформації

1 Рынок ценных бумаг/Кравченко Ю.Я Учебное пособие. (2-е изд.). - К.: Дакор,КНТ,2006.-с 19-265

2 Экономические инструменты эмисси и обращениеценных бумаг./Лернер Ю.И.,2008 с 290- 309

3 Економіка: Принципи, проблеми та політика / Макконнелл К. Р., Брю С. Л. - В 2 т.: Пер. з англ. 11-го вид. Т.2 - М.: Республіка, 1992, с. 115 - 125.

4 Основи економічниї теорії / За ред. Предборського В. А. - Київ. - Кондор, 2002, с. 77- 89.

5 Економічний словник-довідник / За ред. док. економ. наук., проф. С. В. Мочерного. - Київ: Феміна, 1995 р., с. 197 - 207.

6 Інвестиційний словник: Навч. посібник. / Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Партин Г. О. - Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2005, с. 165 - 171.

7 Кальченко А.Г. Основи логістики: Навч. Посібник. - К.: Товариство «Знання», КОО, 1999, с. 125 - 135.

8 Экономика предприятия: Учебник / Под. ред. проф. О.И. Волкова. - М.: ИНФРА-М,1999, с. 500 - 520.

9 Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под. ред. проф. В.И.Грузинова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999, с. 435 - 445.

10 Неоднорідність інвестиційного простору України / Харламова Г. О. // Актуальні проблеми економіки. - 2006.-№2. С. 75-85.

11 Іноземний капітал у банківському секторі України: проблеми і наслідки / Шолудько Н. М. // Фінанси України. - 2006. - №7. С. 45-52.

12 Проблеми розвитку сучасного міжнародного фінансового ринку / Лютий Ю., Міщенко В. І. // Фінанси України.-2006.-№3. С. 26-33.

13 Крутин А. Б., Маркушевич О. Г. Механизм управления предприятием в условии свободной єкономии. 1992, с. 345 - 355.

14 Клуб директоров: Опыт произ.-целевого управ. предпр. [А. Г. Аганбелян, В. Д. Речин и др. М.: Эконом. 1989, с. 245- 254.

15 Донецьк: Дон ГТУ Мин. обр. Укр. НАН Украины, ИЭПИ. НАН Укра. Юго-восток, 1999. Управління підприємством в умовах перехідного періода.с. 185 - 190 с

16 Слударь Г. М. Донецк ИЭПИ НАН Украины - 1998, с. 86- 99.

17 Організаційно - економічний механізм управління містами. Адамов Б. І. Організаційно-економічний механізм управління містами. К.: ГРОТ, 1998, с. 40 - 48.

18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03. 1999 №87 (зі змінами та доповненнями). // Законодавство України 2005. Правова бібліотека «Інфодиск».

19 Бланк И.А. Управление активами. - К.: Ника-центр, Эльга, 2002, с. 418 - 420с.

20 Кукукина И.Г. Управление финансами / И.Г. Кукукина. - М.: Юристъ, 2001, с. 259 - 267.

21 Грек Г., Вовченко С. Інші заборгованості. // Бухгалтерія. 2002. - № 7/1 (474). - 18 лютого. - С. 50-52.

22 Дубенко Н .В. Облік грошових коштів і розрахунків: проблеми сьогодення//Вісник ЖДТУ №4(30).-2004. - C.62 - 68.

23 Єрохін К. Звідки беруться гроші // Дебет-Кредит. - 2004. - № 24.

24 Єфимова О.В. Оборотные активы организации и их анализ // Бухгалтерський учт. - 2000. - №19. - С72-78.

25 Закон України “Про охорону праці”, нова редакція, м. Київ, 21 листопада 2002 року, N 229-ІV

26 Закон України “ Про охорону навколишнього природного середовища”, 1991 року із змінами 1994 року ВР України.

27 ГОСТ 12.0.003 - 74. ССБТ. Опасные и вредные производственные факторы. Классификация. - Введен 01.01.76.

28 ГОСТ 12.1.005 - 88. ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны. - Введен 01.01.89.

29 СНиП 2.04.05 - 91. Нормы проектирования. Отопление, вентиляция и кондиционирование. - М.: Стройиздат. - 1988. - 64 с.

30 ДБН В 2.5-28-2006 Природне і штучне освітлення. - К.:Мінбуд України, 2006.

31 ГОСТ 12.1.003 - 83. ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. - Введен 01.07.83.

32 ГОСТ 12.1.012 - 90. ССБТ. Вибрация. Общие требования безопасности. - Введен 01.01.90.

33 Правила устройства электроустановок. ПУЭ - 87 Минэнерго СССР. - М.: Энергоатомиздат. - 1987, с. 186 - 198.

34 ГОСТ 14254 - 96. Аппараты электрические напряжением до 1000В. Оболочки. Степени защиты.

35 ГОСТ 12.2.007.0 - 75. ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности. - Введен. 01.01.78.

36 ГОСТ 12.1.030 - 81. ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление. - Введен 01.01.82.

37 ГОСТ 12.1.004 - 91. ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования. - Введен 01.07.91.

38 СНиП 2.09.02 - 85. Производственные здания промышленных предприятий. Нормы проектирования. - М.: Стройиздат. - 1987, с. 13 - 16.

39 ДНАОП 0.03.-3.01-71 Санітарні норми проектування промислових підприємств СН 245 - 71.

40 НПАОП 0.00 - 1.31 - 99 Правила охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин. - Діє з 01.01.00.

41 ДСанПін 3.3.2-007-98 Державні санітарні правила і норми роботи з візуально дісплейними терміналами електроно- обчислювальних машин. - Діє з 01.01.99.

42 ДБН В.1.1.-7-2002 - Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва. - К.: 2002, с.35 - 41.

43 РД 34.21.122 - 87 Инструкция по устройству молниезащиты зданий и сооружений / Минэнерго СССР. - М.: Энергоатомиздат. - 1989, с.45 - 58.

44 ДСТУ ІSO1400-97 - 14012-97 Система управления окружающей средой - К.:Держстандарт України, с. 120 - 125.

45 ГОСТ 12.1.045-84 ССБТ Допустимий рівень напруженості електростатичних полів. - Ввведен 01.01.85.

46 Загородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003, с. 300 - 327.

47 Карчажникова П.П. та ін. Бухгалтерський облік: Практикум. - 2003, с. 220- 224.

48 Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: Навчальний посібник. -2003, с. 300 - 324.

49 "Новий" бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування): Навчально-методичний посібник.- 2000, с. 283 - 288.

50 Пан Л. Проблеми формування оборотних коштів підприємств в умовах перехідної економіки. // Предпринимательство. Хозяйство. Право. - 2000. - № 5. - С. 74

51 Посібник з переходу на нову систему бухгалтерського обліку. - 2000, с. 186 - 200.

52 Рудницький В. Методологія і організація аудиту. -- Тернопіль: Економічна думка, 1998, 123 -- 132.

53 Старожек Т.М. та ін. Особливості бухгалтерського обліку в галузях економічної діяльності: Навчальний посібник.- 2001, с. 255 - 260.

54 Бабич А.М. Финансы: Учебник / А.М. Бабич, Л.Н. Павлова. - М.: ИД ФБК-ПРЕСС, 2000, с. 456 - 460.

55 Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы: Курс лекций/ Под ред. И. П. Мерзлякова. - М.: Инфра-М, 2001, с. 288 - 298.

56 Бланк И.А. Финансовый менеджмент: учебный курс. - К.: Ника-Центр, 2002, с. 56-62.

57 Бородина Е.И. Финансы предприятий / Е.И. Бородина, Ю.С. Голикова, Н.В. Колчина. - М.: Банки и биржи, 2002, с. 132 - 138.

58 Ван Хорн Дж. Основы управления финансами / Дж. Ван Хорн / Под ред. И.И. Елисеевой. - М.: Финансы и статистика, 2002, с. 566-591.

59 Зеляковская В.М., Васильев А.А. Финансовое планирование деятельности промышленного предприятия. Препринт научного доклада, подготовленного для участия в 39-й научно-практической конференции ВолгГТУ. - Волгоград: РПК «Политехник», 2002, с. 29-36.

60 Ковалев А.М., Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Финансы фирмы. - М.: ИНФРА-М, 2003, с. 378 - 396 с.

61 Количественные метода финансового анализа / Под ред. С. Дж. Брауна и М. П. Крицмена. - М.: ИНФРА-М, 2002, с. 222 - 236.

62 Куксов А. Планирование деятельности предприятия // Экономист. - 2002. - № 6. - С. 61-67.

63 Николаева О., Шишкова Т. Управленческий учет: учебное пособие. Изд-во «УРСС», 2002, с. 368 - 370.

64 Репин В.В. Технологии управления финансами предприятия / В.В. Репин. - М.: «Издательский дом «АТКАРА», 2000, с.55- 68.

65 Румянцева Е.Е. Финансы организаций: финансовые технологии управления предприятием: Учеб. пособие / Е.Е. Румянцева. - М.: ИНФРА-М, 2003, с. 45 - 59.

66 Рындин А.Г., Шамаев Г.А. Организация финансового менеджмента на предприятии. - М.: Русская деловая литература, 2003, с. 45 - 50.

67 Старовойтов М.К. Современная российская корпорация (организация, опыт, проблемы). - М.: Наука, 2001, с. 300 - 312.

Размещено на Allbest.ru