Формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків (на прикладі АКБ "Приватбанк")

Банки можуть класифікувати заборгованість за кредитними операціями та на підставі цієї класифікації формувати портфель однорідних споживчих кредитів, а також резерв за цим портфелем.

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:

- оцінка фінансового стану позичальника (контрагента банку);

- стан обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;

- рівень забезпечення кредитної операції.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

- обсяг реалізації;

- обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);

- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

- собівартість продукції (у динаміці);

- прибутки та збитки (у динаміці);

- рентабельність (у динаміці);

- кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Банки повинні визначати значення показників платоспроможності позичальника та його фінансової стійкості з урахуванням статистичних даних галузі господарства, у якій він працює, і даних про результати його діяльності.

Класифікація позичальників - юридичних осіб (у тому числі банків) здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану:

Клас "А" - фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень (відповідно до методики оцінки фінансового стану позичальника, затвердженої внутрішніми документами банку); вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника - бездоганна; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах - членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Одночасно можна зробити висновок, що фінансова діяльність і надалі проводитиметься на високому рівні. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас "Б" - фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою. Позичальники/контрагенти банку, які належать до цього класу, потребують більшої уваги через потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності; крім того, позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах - членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу "Б", мають бути лише потенційними. За наявності реальних недоліків клас позичальника потрібно знизити. До цього класу можуть належати інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж "інвестиційний клас", що підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас "В" - фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того, позичальники - банки (резиденти) і банки країн - членів СНД дотримуються економічних нормативів. Надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Одночасно спостерігається можливість виправлення ситуації і покращання фінансового стану позичальника. Забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо. До цього класу можуть належати позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

Клас "Г" - фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків; ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою; проблеми можуть стосуватися стану забезпечення за кредитом, потрібної документації щодо забезпечення, яка свідчить про наявність (схоронність) і його ліквідність тощо. Якщо під час проведення наступної класифікації немає безсумнівних підтверджень поліпшити протягом одного місяця фінансовий стан позичальника банку або рівень забезпечення за кредитною операцією, то його потрібно класифікувати на клас нижче (клас "Д"). До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.

Клас "Д" - фінансова діяльність незадовільна і є збитковою; показники не відповідають установленим значенням, кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником/контрагентом банку практично немає. До цього класу належить позичальник/контрагент банку, що визнаний банкрутом в установленому чинним законодавством порядку.

За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного классу(табл..1.3).

Таблиця 1.3

Класифікація кредитного портфеля [12]

Фінансовий стан позичальника (клас)	Обслуговування боргу позичальником (група)
	"добре"	"слабке"	"незадовільне"
"А"	"стандартна"	"під контролем"	"субстандартна"
"Б"	"під контролем"	"субстандартна"	"субстандартна"
"В"	"субстандартна"	"субстандартна"	"сумнівна"
"Г"	"сумнівна"	"сумнівна"	"безнадійна"
"Д"	"сумнівна"	"безнадійна"	"безнадійна"

Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику окремо за кожною кредитною операцією може зменшуватися на вартість прийнятного забезпечення, що зазначене в цьому пункті, або об'єкта фінансового лізингу (рухомого майна).

Безумовні гарантії, що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики (табл.1.4):

Кабінету Міністрів України;

- банків, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас";

- урядів країн категорії "А" ;

- міжнародних багатосторонніх банків (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Європейський банк реконструкції та розвитку);

- забезпечені гарантії банків України.

Предмети застави (майно та майнові права позичальника чи третіх осіб - майнових поручителів), що беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики:

- майнові права на грошові депозити, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас";

- іменні ощадні сертифікати, що випущені банком-кредитором, або майнові права на грошові кошти позичальника чи майнового поручителя, що розміщені на депозиті в банку-кредиторі, за умови безперечного контролю та доступу банку-кредитора до цих коштів, обумовленого договором, у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом. Не приймаються до розрахунку резерву майнові права на грошові кошти банку, який одночасно є позичальником і кредитором та кошти якого розміщені в банку-кредиторі на подібних з отриманим у нього кредитом або залученим депозитом умовах (сума, строк та вид валюти).

- дорогоцінні метали, які належать позичальнику і знаходяться на зберіганні в банку-кредиторі, та за умови безперечного права звернення банком-кредитором стягнення, обумовленого договором, на ці метали в разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитом;

- державні цінні папери;

- недержавні цінні папери - облігації та акції підприємств, що мають активний ринок, ощадні сертифікати на пред'явника, що випущені банком-кредитором, ощадні сертифікати інших банків, інвестиційні сертифікати;

- зареєстроване нерухоме майно (яке перебуває на території України);

- рухоме майно (майно в матеріальній формі, яке не є нерухомістю);

- іпотечні облігації та іпотечні сертифікати;

Сума забезпечення береться до розрахунку резервів під кредитні ризики з урахуванням коефіцієнтів залежно від категорії кредитної операції (табл.Л.1 Додатку Л).

На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за заборгованістю за кожною кредитною операцією (крім заборгованості за кредитними операціями, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів) і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування.

За заборгованістю, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів, сума загального кредитного ризику зважується на встановлений коефіцієнт резервування залежно від категорії, до якої віднесена ця заборгованість (табл.1.5).

Таблиця 1.4

Коефіцієнти безумовних гарантій [12]

Класифіковані кредитні операції	Відсоток вартості забезпечення (гарантії), що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією
	Кабінету Міністрів України	урядів країн категорії "А"	міжнародних багатосторонніх банків	банків з рейтингом не нижче ніж "інвестиційний клас", забезпечені гарантії банків України
"Стандартна"	100	100	100	100
"Під контролем"	100	100	100	100
"Субстандартна"	50	100	100	100
"Сумнівна"	20	20	20	20
"Безнадійна"	0	0	0	0

Таблиця 1.5

Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику) за кредитними операціями [12]

Категорія кредитної операції	Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику) за кредитними операціями
	у гривні	в іноземній валюті	за однорідними споживчими кредитами
		з позичальниками, у яких є джерела надходження валютної виручки	з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки
"Стандартна"	1 %	2 %	2 %	2 %
"Під контролем"	5 %	7 %	10 %	10 %
"Субстандартна"	20 %	25 %	40 %	40 %
"Сумнівна"	50 %	60 %	80 %	80 %
"Безнадійна"	100 %	100 %	100 %	100 %

Для врахування ризику країни при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами використовується встановлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors тощо). Розмір резерву визначається шляхом зваження суми коштів, що обліковується на коррахунку окремого банку, на відповідний коефіцієнт резервування (табл.1.6).

Банки та інші позичальники, що розташовані в країнах, рейтинг яких не підтверджений однією з провідних світових рейтингових компаній, належать до групи 7. До групи 8 належать банки (резиденти і нерезиденти) та інші позичальники, що визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, а також банки, що зареєстровані в офшорних зонах. Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1 - 2, вважаються "стандартними", а віднесені до груп 3 - 8 - "нестандартними".

Таблиця 1.6

Коефіцієнт резервування (за ступенем ризику) за коштами на кореспондентських рахунках інших банків [12]

N групи	Коефіцієнт резервування ( %)
1	0
2	2
3	10
4	20
5	30
6	40
7	50
8	100

РОЗДІЛ 2 РЕЗЕРВ НА ВІДШКОДУВАННЯ МОЖЛИВИХ ВТРАТ ЗА КРЕДИТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ ТА ПОРЯДОК ЙОГО ФОРМУВАННЯ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ АКБ “ПРИВАТБАНК”

2.1 Аналіз кредитної діяльності АКБ “Приватбанк”

ПриватБанк заснований як товариство з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням зборів засновників від 07.02.1992 року і зареєстрований НБУ 19.03.1992 року, про що внесено запис у Книгу реєстрації комерційних банків України № 92. У 2000 році банк реорганізований у Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» і перереєстрований НБУ 4 вересня 2000 року, реєстраційний № 92 [59].

Нова редакція Статуту зареєстрована Національним банком України 18 липня 2001 р., реєстраційний № 92. Останні зміни та доповнення до Статуту зареєстровані Національним банком України 01 жовтня 2006 року за реєстраційним № 92.

Форма власності - приватна (код-10). Юридична адреса і фактичне місце знаходження банку: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, тел./факс: 778-54-74. Кореспондентський рахунок № 32009100400 в ОУ НБУ м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570.

Станом на кінець дня 31.12.2006 року до складу системи ПриватБанку входять:

– Головний офіс, розташований у м. Дніпропетровськ (Україна);

– Регіональні підрозділи у складі 39 філій, у тому числі філія на Кіпрі, та 2172 відділення;

– Представництва в м. Київ (Україна), м. Алмати (Республіка Казахс-тан).

Діяльність Банку здійснюється відповідно до:

– банківської ліцензії № 22, виданої НБУ 04.12.2001 р.

– дозволу № 22-1, виданого НБУ 04.12.2001 р.

– дозволу № 22-2, виданого НБУ 29.07.2003 р.

В консолідовану групу ЗАТ КБ «ПриватБанк» у 2006 році входили дві банківські компанії та ще дванадцять юридичних осіб різної організаційно-правової форми (табл.2.1).

Станом на 01.01.2006 року (за результатами 2005 року) АКБ „Приватбанк” був лідером банківської системи України і займав наступні рейтингові місця [60]:

- Обсяг валюти активів балансу - 21 664,360 млн.грн.( 1 місце);

- Обсяг власного капіталу - 2 307,466 млн.грн.( 1 місце);

- Обсяг статутного капіталу - 189,228 млн.євро( 2 місце);

- Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля - 16 763,230 млн.грн.( 1 місце);

- Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб - 9 966,027 млн.грн.( 1 місце);

- Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб - 4 016,333 млн.грн.( 3 місце);

- Обсяг балансового прибутку - 472,042 млн.грн.( 1 місце);

- Прибутковість статутного капіталу - 41,774 % ( 11 місце);

- Прибутковість активів балансу - 2,179 % ( 6 місце);

Станом на 01.01.2007 року (за результатами 2006 року) АКБ „Приватбанк” закріпив позиції лідера і займає наступні рейтингові місця в банківській системі України [60] та відносні частки фінансів банківської системи України:

- Обсяг валюти активів балансу - 32 680,0 млн.грн.( 1 місце - 10,31%);

- Обсяг власного капіталу - 4 0290,442 млн.грн.( 1 місце - 9,49%);

- Обсяг статутного капіталу - 312,971 млн.євро( 2 місце);

- Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля - 27 532,83 млн.грн.( 1 місце - 10,9%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб - 14 735,393 млн.грн.( 1 місце - 15,1%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб - 8 240,128 млн.грн.( 1 місце - 9,534%);

- Обсяг балансового прибутку - 471,775 млн.грн.( 1 місце - 11,91%);

- Прибутковість статутного капіталу - 22,66 % (24 місце);

- Прибутковість активів балансу - 1,444 % (33 місце);

Станом на 01.07.2007 року (за результатами 1 півріччя 2007 року) АКБ „Приватбанк” продовжив закріплення позиції лідера по обсягам агрегатів валюти балансу і займає наступні рейтингові місця в банківській системі України [60] та відносні частки фінансів банківської системи України (Додаток А):

- Обсяг валюти активів балансу - 40 132,3 млн.грн.( 1 місце - 9,82%);

- Обсяг власного капіталу - 4 296,584 млн.грн.( 1 місце - 8,64%);

- Обсяг статутного капіталу - 306,29 млн.євро (3 місце);

- Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

- 33 502,38 млн.грн.( 1 місце - 10,16%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

- 17 289,41 млн.грн.( 1 місце - 14,84%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

- 12 409,121 млн.грн.( 1 місце - 11,53%);

- Обсяг балансового прибутку - 259,76 млн.грн. (2 місце - 10,78%);

- Прибутковість статутного капіталу - 24,95 % (21 місце);

- Прибутковість активів балансу - 1,295 % (43 місце);

В Додатку Б приведені баланси та звіти про результати діяльності АКБ «Приватбанк» у 2003 - 2007 роках [58], [59].

Таблиця 2.1

Склад консолідованої фінансово-промислової групи “Приват” начолі з ЗАТ АКБ “Приватбанк” у 2006 році

Назва юридичної особи	Місцезнаходження	Частка в статутному капіталі	Основний вид діяльності
ЗАТ МКБ «Москомприватбанк»	Росія, м. Москва, вул. Космонавта Волкова, 16	50,0	банківська діяльність
AS «PARITATE BANKA»	Латвійська Республіка, LV-1011, м. Рига, Тербатос, 4	95,1	банківська діяльність
ЗАТ «Кобос»	м. Дніпропетровськ, вул. Титова, 9, к. 2	99,9	здача в оренду нерухомого майна
ЗАТ «Комсомольська правда Україна»	м. Київ, вул. Фрунзе, 104А	50,0	видавнича діяльність
ТОВ «Юридична фірма «А-Лекс»	м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, к. 506	60,0	юридичні послуги
ТОВ «Бюро кредитних історій»	м. Київ, вул. Грушевського, 1Д	50,0	посередництво в кредитуванні
ТОВ «Бюро кредитних історій України»	м. Київ, вул. Грушевського, 1Д	50,0	посередництво в кредитуванні
ТОВ «Перше Українське бюро кредитних історій»	м. Київ, вул. Грушевського, 1Д	50,0	посередництво в кредитуванні
ТОВ «Українське бюро кредитних історій»	м. Київ, вул. Грушевського, 1Д	50,0	посередництво в кредитуванні
ТОВ «Приват-електрон»	м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 5	100,0	оптова торгівля
ТОВ «Ченел-люкс»	м. Дніпропетровськ, вул. Шолохова, 7	90,0	телерадіомовлення
ТОВ «Бріг»	м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50	50,0	рекламні послуги
АТ «Белросэлетекс»	Білорусь	22,5	науково-технічна діяльність
ТОВ «Студія «Факт-Інфо»	м. Павлоград, вул. Радянська, 81/75	20,0	телерадіомовлення

Кредитна заборгованість ЗАТ КБ «ПриватБанк» станом на кінець дня 31.12.2006 р. становить (рис.2.1) :

- 25 708 027 тис. грн (за вирахуванням резервів 3 059 473 тис. грн.);

- питома вага кредитного портфеля становить 76,11% загальних активів;

- порівняно з 2005 роком обсяг кредитного портфеля за 2006 рік збільшився на 11 426 785 тис. грн (+ 80,01%).

Кредитна заборгованість ЗАТ КБ «ПриватБанк» станом на кінець дня 30.09.2007 р. (за 3 квартали 2007 року) становить (рис.2.1):

- 36 099 479 тис. грн (за вирахуванням резервів 4 033 779 тис. грн.);

- питома вага кредитного портфеля становить 74,55% загальних активів;

- порівняно з 2006 роком обсяг кредитного портфеля за 3 квартали 2007 року збільшився на 10 391 452 тис. грн (+40,42%).

Найбільша питома вага в кредитному портфелі Банку належить таким галузям, як (Додаток В):

-	кредити, надані фізичним особам	-	40,18%
-	оптова торгівля і посередництво в торгівлі	-	24,49%
-	металургія	-	6,81%
-	послуги, надані переважно юридичним особам	-	5,78%
-	індивідуальні послуги	-	3,81%
-	сільське господарство	-	3,26%

На рис.2.2 - 2.4 та в Додатках В і Г наведені графічні результати дослідження структури кредитного портфелю АКБ “Приватбанк” (2005 -2007 роки) у розрізі:

- галузева структура кредитів (Додаток В);

- тривалість наданих кредитів (Додаток Г);

- валютна структура наданих кредитів;

- динаміка ланцюгових темпів приросту валюти балансу та валюти кредитного портфелю.

Рис.2.1. - Динаміка росту кредитного портфелю АКБ “Приватбанк” у 2005 - 2007 роках (поквартально)



Рис.2.2. - Динаміка темпів приросту валюти балансу та кредитного портфелю АКБ “Приватбанк” у 2005 - 2007 роках (поквартально)



Рис.2.3. - Розподіл сум кредитів, наданих юридичним та фізичним особам, по тривалості кредитування в кредитному портфелі АКБ “Приватбанк” станом на 01.01.2007 року



Рис.2.4. - Валютна структура кредитного портфелю АКБ “Приватбанк” в 2005 та 2006 роках

Аналіз графіків рис.2.1 показує, що зростання у 2004 -2007 роках абсолютного обсягу кредитного портфелю АКБ “Приватбанк” з рівня 8,1 млрд.грн. до рівня 40,1 млрд.грн. змінило рівень питомої ваги резервів на кредитні ризики з 12,9% обсягу кредитного портфеля (2004 рік) до 10,05% обсягу кредитного портфеля (2007 рік) практично тільки за рахунок зміни співвідношення обсягів кредитів юридичних осіб до обсягів кредитів фізичним особам з рівня 1,86 (2004 рік) до рівня 1,31 (2007 рік).

Дослідження динаміки темпів приросту валюти балансу та кредитного портфелю АКБ “Приватбанк” у 2005 - 2007 роках (поквартально), наведене графіками рис.2.2 показало, що:

- ланцюговий темп приросту валюти баланса банку має постійне позитивне значення та знаходиться в діапазоні 8-16% за квартал;

- ланцюговий темп приросту обсягу кредитного портфелю банку має постійне позитивне значення та знаходиться в діапазоні 5-22% за квартал;

- на протязі 2005-2007 року існують часові інтервали перерозподілу кредитно-інвестиційного портфелю банку між кредитами клієнтам та іншими активними операціями, характеризуємі більш інтенсивним приростом валюти балансу, ніж приріст кредитного портфелю.

Аналіз строків кредитування в кредитному портфелі банку станом на 01.01.2007 року показує (рис.2.3):

а) для кредитів, наданих юридичним особам:

- максимум в 3,7 млрд.грн. розташований в часовому інтервалі від 1 до 3 місяців;

- в часових інтервалах від 3 місяців до 5 років загальні суми кредитів поступово знижуються від 2,5 млрд.грн. до 1,5 млрд.грн. в кожному з часових інтервалів;

- в часовому інтервалі більше 5 років юридичні особи практично не кредитуються;

б) для кредитів, наданих фізичним особам особам:

- перший максимум в 3,2 млрд.грн. розташований в часовому інтервалі від 8 днів до 1 місяця (поточні беззаставні кредити під наступну заробітну плату);

- другий максимум в 2,0 млрд.грн. розташований в часовому інтервалі від 3 до 5 років (автомобільне заставне кредитування);

- третій максимум в 1,4 млрд.грн. розташований в часовому інтервалі понад 10 років (іпотечне житлове кредитування).

Повалютно кредитний портфель АКБ “Приватбанк” має тенденцію до підвищення структурної частини кредитів в національній валюті та складається (рис.2.4):

- 58,0% (2005 рік) - 64,8%(2006 рік) - гривні;

38,8% (2005 рік) - 32,8%(2006 рік) - долари США;

кредити в євро та рублях - до 1,0 -2,0 % кредитного портфелю.

2.2 Оцінка кредитних ризиків кредитного портфелю АКБ “Приватбанк” та аналіз формування резервів покриття можливих втрат за кредитними операціями

Обґрунтована кредитна політика ЗАТ КБ «ПриватБанк», створення та впровадження механізму її реалізації дозволили Банку досягти відповідних фінансових результатів.

Банк здійснює кредитні операції на підставі ліцензії НБУ, Статуту Банку, нормативних актів НБУ та внутрішніх положень відповідно до основних напрямків кредитної діяльності Банку.

Під час видачі кредитів з метою зменшення ризиків фахівцями Банку перевіряється фінансовий стан позичальника з урахуванням вимог Національного банку України, проводиться оцінка кредитоспроможності та фінансової стійкості позичальника, ступінь ліквідності майна, що передається під заставу, обґрунтовується надійність повернення кожного кредиту і виноситься на розгляд Кредитного комітету, який приймає рішення.

Аналіз фінансового стану позичальника здійснюється Банком на момент надання кредиту, а також щоквартально відповідно до Методики оцінки фінансового стану позичальника.

Формування резерву на покриття можливих збитків за кредитними операціями у банку здійснюється відповідно до вимог Постанови НБУ № 279 від 06.07.2000 р. [12] і розробленого на його основі внутрішньобанківського Положення.

Розмір резерву за кожною конкретною кредитною операцією дорівнює чистому кредитному ризику, помноженому на відповідну норму резервування залежно від рейтингу цієї операції.

Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику за кожною кредитною операцією окремо зменшується на вартість прийнятого забезпечення. Вартість забезпечення зважується на відповідний коефіцієнт залежно від виду забезпечення і від рейтингу кредитної операції.

Для визначення рейтингу кредитної операції оцінюється фінансовий стан позичальників [32]:

- юридичних осіб відповідно до внутрішньобанківської методики;

- банків на підставі затвердженої методики оцінки фінансового стану банку-контрагента;

- фінансового стану позичальника - фізичної особи на основі затвердженої методики.

Оцінка обслуговування боргу проводиться щомісяця.

Контроль за адекватністю рейтингів кредитних операцій, а також за коректністю формування страхових резервів за активними операціями здійснює напрямок «Фінанси і ризики». Регіональні підрозділи банку проводять коригування резерву за станом на останній робочий день кожного місяця, після чого Головним офісом проводиться системний розрахунок сформованих резервів за кредитними операціями і централізовано формуються коригуючі бухгалтерські проводки.

Загальна сума сумнівної заборгованості (сумнівні) за кредитами складала (табл.2.2):

- станом на 01.01.2005 - 93 613 тис. грн (або 1,09%) від загального розміру кредитного портфеля банку;

- станом на 01.01.2006 - 61 147 тис. грн (або 0,43%) від загального розміру кредитного портфеля банку;

- станом на 01.01.2007 - 67 021 тис. грн (або 0,26%) від загального розміру кредитного портфеля банку;

На графіку рис.2.5 та графіках Г.1-Г.5 Додатку Г наведена структура кредитного портфеля АКБ “Приватбанк” станом на 01.01.2007 у розрізі груп стандартних та нестандартних кредитів.

Таблиця 2.2

Структура сумнівних та прострочених кредитів в кредитному портфелі АКБ “Приватбанк” у 2004 - 2006 роках [59]

Рис.2.5. - Загальна структура кредитного портфелю (без міжбанківських кредитів) в АКБ «Приватбанк» станом на 01.01.2007 [59]



Рис.2.6. - Структура ризикованості кредитів в кредитному портфелю в АКБ «Приватбанк» та структура створених резервів по ступеням ризикованості станом на 01.01.2006 [59]



Рис.2.7. - Структура ризикованості кредитів в кредитному портфелю в АКБ «Приватбанк» та структура створених резервів по ступеням ризикованості станом на 01.01.2007 [59]



Рис.2.8. - Динаміка темпів ланцюгового приросту кредитів юридичним та фізичним особам в кредитному портфелю в АКБ «Приватбанк» та темпу приросту створених резервів станом на 01.01.2007 [58], [59]

На графіках рис.2.6 -2.7 наведені структури ризикованості кредитів в кредитному портфелю в АКБ «Приватбанк» та структури створених резервів по ступеням ризикованості станом на 01.01.2006 та на 01.01.2007 року.

Як показує аналіз графіків рис.2.23 -2.24:

- на компенсацію ризиків сумнівних та безнадійних кредитів та позабалансової кредитної заборгованості (наданих кредитних гарантій) створено 45,5% портфелю резервів кредитного ризику станом на 01.01.2006 року та 31,8% портфелю резервів кредитного ризику станом на 01.01.2007 року;

- питома вага сумнівних та безнадійних кредитів та позабалансової кредитної заборгованості (наданих кредитних гарантій) становить 2,7 % обсягу кредитного портфелю станом на 01.01.2006 року та 2,15% кредитного портфелю станом на 01.01.2007 року;

Як показує аналіз графіків рис.2.8:

- динаміка та фази приросту резервів на кредитні ризики співпадають з динамікою та фазами приросту в кредитному портфелі АКБ “Приватбанк” кредитів, наданих юридичним особам;

- динаміка та фази приросту резервів на кредитні ризики знаходяться в противофазах з динамікою та фазами приросту в кредитному портфелі АКБ “Приватбанк” кредитів, наданих фізичним особам.

2.3 Аналіз використання резерву для відшкодування безнадійної заборгованості позичальників в АКБ “Приватбанк”

У 2006 році відбулося погашення 164 кредитів, списаних раніше за рахунок сформованого резерву. Загальна сума погашення склала 25 895 тис. грн. [59].

Формування резервів проводиться кожного місяця з використанням балансового рахунку 7701, 1590 (для нестандартної заборгованості), 1591 (для стандартної заборгованості) для банків та 7702, 2400 (для нестандартної заборгованості), 2401 (для стандартної заборгованості) для клієнтів. Використання сформованих резервів для покриття ризиків відбувається лише з дотриманням вимог НБУ та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [3].

Кредитна заборгованість, що визнана згідно з чинним законодавством безнадійною щодо повернення, списується за рішенням Правління банку за рахунок сформованих резервів, її облік переноситься на позабалансову групу 961.

В табл.2.3 та на графіках рис. 2.310 наведений рух резервів під заборгованість за кредитами в АКБ “Приватбанк” у 2004 -2006 роках станом на кінець дня 31 грудня 2006 року. Як показує аналіз наведеної інформації обсяг списання сумнівної заборгованості за рахунок резервів в АКБ “Приватбанк” поступово зростає:

- з 1,89% обсягу створеного резерва у 2004 році до 2,93% у 2005 році;

- з 2,93% обсягу створеного резерва у 2005 році до 6,43% у 2006 році;

Це свідчить про неефективність створення заставного забезпечення для повернення кредитів. Так, аналіз графіків рис. 2.9 та графіків Е.1-Е.5 Додатку Е по структурі отриманої застави під забезпечення кредитних позичок показує, що застава за безнадійними кредитами має зовні благополучні джерела:

- 75,2% - земельні ділянки, будівлі, квартири, обладнання;

- 15,9% - сировина, матеріали в виробництві;

але,оскільки вона знаходилась поза контролем банку, то була чи кримінально реалізована без згоди банку, чи не має необхідних правовстановлюючих документів на власність, тобто мають місце неконтрольовані процедури оформлення кредиту, коли в заставу надані вже заставлена нерухомість в іншому банку.

Таблиця 2.3

Рух резервів під заборгованість за кредитами

у 2004 -2006 роках станом на кінець дня 31 грудня 2006 року [59]

Рядок	Найменування статті	2006 рік	2005 рік	2004 рік
1	Залишок на 1 січня	1 814 614	1 266 338	826 551
2	Відрахування у резерви під нові та існуючі кредити (при погіршенні кредитного портфелю):	+ 3 706 736	+ 1 341 195	+ 1 227 338
2.1	нестандартну заборгованість	+ 3 584 226	+ 1 272 906	+ 1 191 060
2.2	стандартну заборгованість	+ 122 510	+ 68 289	+ 36 278
3	Списання активу за рахунок резервів	116 713	37 069	-15 632
3.1	Відсоткова частин резерву, списана при погашенні безнадійних кредитів	6,43%	2,93%	1,89%
4	Зменшення резерву під існуючі кредити :	- 2 345 164	- 755 850	- 771 919
4.1	нестандартну заборгованість (у разі покращення кредитного портфеля або погашення кредиту)	2 299 983	708 058	- 732 569
4.2	стандартну заборгованість (у разі погіршення кредитного портфеля або погашення кредиту)	- 45 181	- 47 792	- 39 350
5	Залишок станом на кінець 31 грудня	3 059 473	1 814 614	1 266 338

Рис.2.9. - Структура загального обсягу застави та гарантій часткового забезпечення кредитного ризику в АКБ «Приватбанк» ( стан 01.01.2007 року)



Рис.2.10. - Динаміка руху резервів під кредитні ризики в в АКБ «Приватбанк» у 2004 -2006 роках

Таким чином, аналіз кредитного портфелю АКБ “Приватбанк” та стану створення резервів під кредитні ризики портфелю показав:

1) Кредитна заборгованість ЗАТ КБ «ПриватБанк» станом на кінець дня 31.12.2006 р. :

- становить 25 708 027 тис. грн (за вирахуванням резервів 3 059 473 тис. грн.);

- питома вага кредитного портфеля становить 76,11% загальних активів;

- порівняно з 2005 роком обсяг кредитного портфеля за 2006 рік збільшився на 11 426 785 тис. грн (+ 80,01%).

2) Кредитна заборгованість ЗАТ КБ «ПриватБанк» станом на кінець дня 30.09.2007 р. ( за 3 квартали 2007 року):

- становить 36 099 479 тис. грн (за вирахуванням резервів 4 033 779 тис. грн.);

- питома вага кредитного портфеля становить 74,55% загальних активів;

- порівняно з 2006 роком обсяг кредитного портфеля за 3 квартали 2007 року збільшився на 10 391 452 тис. грн (+40,42%).

Найбільша питома вага в кредитному портфелі Банку належить таким галузям, як [59]:

-	кредити, надані фізичним особам	-	40,18%
-	оптова торгівля і посередництво в торгівлі	-	24,49%
-	Металургія	-	6,81%
-	послуги, надані переважно юридичним особам	-	5,78%
-	індивідуальні послуги	-	3,81%
-	сільське господарство	-	3,26%

Повалютно кредитний портфель АКБ “Приватбанк” складається:

- 58,0% (2005 рік) - 64,8%(2006 рік) - гривні;

38,8% (2005 рік) - 32,8%(2006 рік) - долари США

Аналіз структури ризикованості кредитів в кредитному портфелю в АКБ «Приватбанк» та структури створених резервів по ступеням ризикованості станом на 01.01.2006 та на 01.01.2007 року показав:

- на компенсацію ризиків сумнівних та безнадійних кредитів та позабалансової кредитної заборгованості (наданих кредитних гарантій) створено 45,5% портфелю резервів кредитного ризику станом на 01.01.2006 року та 31,8% портфелю резервів кредитного ризику станом на 01.01.2007 року;

- питома вага сумнівних та безнадійних кредитів та позабалансової кредитної заборгованості (наданих кредитних гарантій) становить 2,7 % обсягу кредитного портфелю станом на 01.01.2006 року та 2,15% кредитного портфелю станом на 01.01.2007 року;

Як показує аналіз темпів приросту резервів кредитних ризиків та темпів приросту кредитів в кредитному портфелі банку:

- динаміка та фази приросту резервів на кредитні ризики співпадають з динамікою та фазами приросту в кредитному портфелі АКБ “Приватбанк” кредитів, наданих юридичним особам;

- динаміка та фази приросту резервів на кредитні ризики знаходяться в противофазах з динамікою та фазами приросту в кредитному портфелі АКБ “Приватбанк” кредитів, наданих фізичним особам;

Аналіз руху резервів під заборгованість за кредитами в АКБ “Приватбанк” у 2004 -2006 роках станом на кінець дня 31 грудня 2006 року показує, що обсяг списання сумнівної заборгованості за рахунок резервів в АКБ “Приватбанк” поступово зростає:

- з 1,89% обсягу створеного резерва у 2004 році до 2,93% у 2005 році;

- з 2,93% обсягу створеного резерва у 2005 році до 6,43% у 2006 році;

Це свідчить про наявність тенденції погіршення ефективності створення заставного забезпечення для повернення кредитів та потребує розробки нових шляхів попередження негативного вплтву кредитних ризиків на діяльність банку.

РОЗДІЛ 3 ЕФЕКТИВНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ КРЕДИТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В АКБ “ПРИВАТБАНК” ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ

3.1 Розвиток методологій внутрішньої системи управління кредитними ризиками

У процесі аналізу кредитних ризиків, які виникають за рахунок економічних ризиків діяльності позичальників, банк може використати різноманітні джерела інформації, які в цілому складаються з трьох груп [32]:

- інформація, отримана безпосередньо від клієнта;

- внутрішньобанківська інформація;

- зовнішні джерела інформації.

До першої групи належать:

1. Фінансова звітність;

2. Документація, яка підтверджує правовий і юридичний статус клієнта: статут, договір засновників, свідоцтво про реєстрацію, дані про юридичну адресу та ін.;

3. Документація, пов'язана з кредитним заходом - техніко-економічне обґрунтування, розрахунки очікуваних надходжень від реалізації проекту, для середньо- і довгострокових кредитів - бізнес-план, копії контрактів, договорів та інших документів, які стосуються реалізації заходу, зобов'язання із забезпечення своєчасного повернення кредиту (договір застави, гарантійний листок, страхове свідоцтво та ін.);

4. Інформація, одержана у процесі попередньої бесіди з майбутнім позичальником, під час якої кредитний працівник має оцінити моральні, етичні та професійні якості працівників підприємства (директора, заступників директора, головного бухгалтера), визначити перспективи розвитку та зростання, виявити специфічні особливості та деталі, пов'язані з цим кредитом, сформувати думку про клієнта. Усі дані, одержані під час зустрічі з клієнтом, мають бути занотовані й зберігатися в кредитній справі. У багатьох банках розроблено спеціальні формуляри та анкети, які складаються зі стандартизованих запитань, на які повинен відповісти клієнт;

5. Додаткова інформація, яка подається за вимогою банку, - довідки про наявність рахунків в інших банках, витяги з рахунків в інших банках, довідки з податкової інспекції, довідки про юридичні права на заставу, технічна документація, пов'язана з деякими видами застави, та ін.

Внутрішньобанківські джерела інформації складаються з відомостей про попередні контакти з клієнтом у сфері і кредитних, і некредитних стосунків. Велике значення в цьому разі мають архіви банку, такі як картотека кредитної інформації (ККІ), де зберігаються дані про кредити, які раніше було видано клієнтові, про затримки та порушення під час погашення позики.

Створення та ведення ККІ має стати для банків одним з невідкладних завдань. У деяких розвинених країнах ця проблема вирішується на рівні держави, і банки зобов'язані вести такі картотеки, які стають складниками загальнодержавної системи контролю за кредитами. Близько тридцяти років діє така державна інформаційна система в Канаді, і будь-який банк може одержати інформацію про кредитні стосунки з будь-яким клієнтом, який упродовж цього часу звертався за кредитом до різних установ, а це майже всі фірми та населення країни. Крім інформаційної, така загальна система виконує і контролюючу функцію, оскільки кожний клієнт знає, що інформація про порушення умов кредитної угоди зберігатиметься і, можливо, стане перепоною під час одержання нового кредиту.

В Україні завдання створення картотеки кредитної інформації на загальнодержавному рівні є глобальним і невідкладним, про що й наголошують банківські працівники. Однак складність цього завдання - і організаційна, і технічна - не дає можливості розраховувати на швидке її вирішення.

До третьої групи джерел інформації належать відомості, здобуті за межами банку, що надійшли:

1. Від департаменту банківського нагляду;

2. Інших банків, які обслуговували цього клієнта;

3. Ділових партнерів, які мали контакти з позичальником;

4. Засобів масової інформації (реклами, рейтинги, дані про участь у виставках, оголошення та ін.);

5. Статистичних агенцій і статистичних інформаційних збірників, звідки можна взяти дані про загальний стан виробництва в галузі та перспективи розвитку, а також про місце підприємства та його продукції на ринку;

6. Відвідування підприємства, у процесі якого важливо виявити рівень компетенції працівників, які очолюють бухгалтерську, фінансову та маркетингові служби, адміністративний апарат, скласти уявлення про склад і стан майна підприємства, оцінити якість і конкурентоспроможність продукції та послуг підприємства, можливості експорту, залежність від джерел сировини та ін.

Кожне інформаційне джерело слугує для висвітлення конкретного аспекта діяльності клієнта, коли аналізується його кредитоспроможність. Однак найважливішою є інформація, здобута з ринкових джерел поза межами банку.

По-перше , завдяки тому, що існує чимало різноманітних ринкових джерел одержання інформації, забезпечується об'єктивність і різнобічність аналізу.

По-друге , ця інформація є найоперативнішою, оскільки саме ринок найпершим реагує на зміни в стані підприємства ще до того, як ці зміни знайдуть відображення у фінансовій звітності. Завдання кредитного працівника полягає передусім у перевірці сигналів, які надходять з ринкових джерел інформації, та виявленні причин їх виникнення.

Одним із найсучаснішим методом оцінки кредитоспроможності позичальника є використання технології міжбанківських компьютерних банків інформації (бюро кредитних історій) в методах оперативних автоматизованих технологій оцінки фінансового стану позичальника та його кредитоспроможності. Ця технологія є економічно вигідною при масовому мікрокредитуванні малих та середніх підприємств, а також приватних підприємців, коли 1 інспектор обслуговує сотні клієнтів.

Новим напрямком у стратегії планування резервів кредитних ризиків є впровадження в практиці АКБ “Приватбанк” міжнародновизнаних рекомендацій Базельського комітету з банківського нагляду [40].

Перша угода про достатність капіталу, опублікована Базельським комітетом з банківського нагляду в 1988 р. (Basel Capital Accord, Базель I), суттєво вплинула на розвиток світової банківської системи. Саме відповідно до принципів цієї угоди в даний час здійснюється банківське регулювання і пруденціальний нагляд у більшості країн, у тому числі й в Україні. Подальший розвиток принципи регулювання знайшли в Новій базельській угоді по капіталу (Basel II Capital Accord, Базель II) [41, с.3].

Ціль «Базель-2» - підвищення стабільності і рівних умов конкуренції міжнародної фінансової системи. При цьому, вихідним пунктом служить стимулювання банків (з боку банківського нагляду) у більш тонкому «юстируванні» процесу виміру кредитного ризику. Основні риси методології:

- посилення орієнтування банків при резервуванні власного капіталу на фактичні ризики;

- поліпшення внутрішнього ризик-менеджменту банків, особливо через створення стимулів до переходу на подальші методи виміру ризиків для контрольних цілей;

- поліпшення умов міжнародної конкуренції за допомогою введення єдиних світових правил банківського контролю;

- створення правил, що можуть застосовуватися банками різного рівня, складності і розмірів.

По діючим у даний час згідно правилам Базель-1 банки при видачі кредитів підприємствам для випадку втрат від їх неплатоспроможності повинні паушально резервувати власний капітал у розмірі 8% від балансової вартості кредиту. При цьому реальна кредитоспроможність підприємства - ААА або З - не грає ніякої ролі. Таке положення більше не відповідає вимогам банківської економіки і створює невірні стимули: кредитоотримувач з гарною кредитоспроможністю платить занадто велику, а кредитоотримувач зі слабкою кредитоспроможністю - занадто малу надбавку за ризик.

Мінімально необхідний власний капітал банку (СК) може бути розрахований по наступній формулі [42]:

СК = (Сума кредитів) х (Вага ризику) х (Відсоток резервування) (3.1)

Сьогодні для підприємств вага ризику складає 100% незалежно від його ризикової ситуації, що веде до 8% резервування СК банку. Істотна зміна, внесена Базель-2, полягає в тому, щоб вимоги до кредитних інститутів по власному капіталу зробити залежними від економічного ризику наданих кредитів або, так називаного, ризику неплатоспроможності («випадання») кредиту або клієнта.

Ризик випадання клієнта - кредитоспроможність клієнта - розслідується без обліку наявного в клієнта забезпечення (застави, гарантій) через власну банківську, статистичну оцінку (Probability of Default - PD) на наступний річний період. Клієнти з поганою кредитоспроможністю мають більш високу імовірність випадання, ніж клієнти з низькою кредитоспроможністю. Тому що PD-оцінка робиться без обліку наявного в клієнта забезпечення, банк зобов'язаний одержати від клієнта необхідну інформацію навіть у тому випадку, якщо кредит цілком забезпечений заставами і гарантіями

Якщо настає випадок випадання клієнта, тоді банк повинний визначити розмір виниклих збитків. Розмір збитків (Loss given Default - LGD) поряд з витратами і терміном реалізації забезпечення залежить від того, у якому обсязі надане це забезпечення. Незабезпечені кредитні вимоги в такий спосіб мають тенденциально більш високі LGD, ніж забезпечені.

Таким чином, вага ризику, що значно впливає на розмір резервуємого СК, у свою чергу істотно залежить від ймовірності випадання (PD) і розміру втрат при випаданні (LGD).

Інші фактори - це термін кредиту, сума кредиту до дати його випадання (Exposure at Default - Ea) і для підприємств із річним оборотом до 50 млн. євро (Німеччина) - індивідуальний річний оборот підприємства (Sizefaktor). Зі збільшенням терміну і суми кредиту збільшується і сума резервируемого капіталу банку. У діапазоні річного обороту підприємства від 50,0 млн. до 5,0 млн. євро розмір резервируемого капіталу за інших рівних умов зменшується (максимальна пільга до 20%). Вище 50,0 і нижче 5,0 млн. величина річного обороту не має впливу на розмір резервування капіталу.

З розходження між визначенням PD і розміром збитків LGD, якщо наступає випадок випадання кредиту, стає зрозуміло, що потрібно розрізняти два, так званих, рейтингові виміри:

- Рейтинг кредитоспроможності (1-й вимір)

- Рейтинг транзакції (2-й вимір)

Обоє виміри повинні аналізуватися й оцінюватися окремо. Далі рейтинг кредитоспроможності і рейтинг транзакции об'єднуються в рейтинг кредитного договору. Базою для цього є очікуваний збиток (Expected Loss - EL) від такого договору. EL розраховується по формулі [42]:

EL = PD x LGD (3.2)

Оцінюване значення EL використовується потім банком у калькуляції индивидуальных для клієнта витрат на ризик, а очікувані втрати, як показано вище, беруть участь у розрахунку резервируємого СК. Обидва параметри мають важливе значення для розрахунку ціни пропозиції по кредиту.

Базель-2 розрізняє три різних підходи, по яких банки можуть розраховувати необхідний власний капітал. Поряд з «модифікованим стандартним» підходом, при якому рейтинг не грає ніякої ролі, мається два підходи, що базуються на внутрішньому банківському рейтингу (IRB = Internal Ratings Based):

- IRB - базовий підхід

- IRB - прогресивний підхід

Важлива відмінність у підходах для підприємств полягають у тім, що при базовому підході банкам не дозволяється використовувати усі види забезпечення кредиту для ліквідації збитків. Усе-таки можна виходити з того, що забезпечення по кредиту, що розглядається банком досить коштовним, може бути прийнятим в увагу для внутрібанківських цілей (наприклад, для визначення витрат по ризику) навіть у тому випадку, якщо вони не визнаються законно. Тому таке законодавче обмеження грає у відносинах «банк-клієнт» трохи підлеглу роль.

Реалізація вимог Базельської угоди відбувається у всіх странах поетапно. З урахуванням стану фінансових ринків і рівня розвитку банківського сектора до 2008-2009 років Національним банком України передбачається наступний варіант реалізації угоди:

-- спрощений стандартизований підхід по оцінці кредитного ризику (Simplified Standardised Approach) у рамках першого компонента Угоди (підходи до розрахунку достатності капіталу (Minimum Capital Requirements, Pillar 1));

-- другий і третій компоненти Базеля II (процедури нагляду за достатністю капіталу з боку органів банківського нагляду (Supervisory Review Process, Pillar 2) і вимоги по розкриттю банками інформації про капітал і ризики з метою посилення ринкової дисципліни (Market Discipline, Pillar 3)).

Як показують дослідження, виконанні в дипломному проекті (табл.3.1, рис.3.1), аналізуєма система резервування кредитних ризиків в АКБ “Приватбанк” характеризується:

- самим високим рівнем питомої ваги резервів на кредитні ризики в кредитному портфелі (10 -11%) у порівнянні з першими 15 банками БС України (2-5,5%);

- утриманням самої високої питомої ваги створюваних резервів в діапазо-ні 35-40% від операційного доходу в витратах банку.

Таблиця 3.1

Відносний розмір резерву під кредитні ризики до кредитного портфелю, %

№ п/п	Назва банка	4 квартал 2005	4 квартал 2006	3 квартал 2007
1	Приватбанк	11,27	10,64	10,05
2	Раффайзенбанк Аваль	4,59	3,93	3,35
3	Укрсиббанк	4,45	3,71	3,74
4	Укрсоцбанк	2,80	2,08	2,15
5	Укрексімбанк	5,04	3,05	3,00
6	Промінвестбанк	5,55	6,42	5,83
7	Надра	4,54	4,23	4,11
8	Ощадбанк	19,18	7,74	4,70
9	ОТП банк	5,38	3,96	3,96
10	ПУМБ	2,76	2,52	3,17
11	Фінанси та кредит	2,95	2,75	3,31
12	Форум	4,26	3,00	3,02
13	Кредитпромбанк	5,98	2,80	2,64
14	Укрпромбанк	6,28	5,67	4,75
15	Брокбізнесбанк	2,39	3,21	3,12
	В середньому перші 15 банків БС	6,20	5,13	4,70
	В середньому по БС України	5,52	4,68	4,39

Рис.3.1. - Питома вага витрат на управління банком та на створення резервів під кредитні ризики в відсотках від обсягу операційного доходу банку в АКБ “Приватбанк” у 2004 - 2007 роках

3.2 Зовнішня система управління кредитними ризиками за рахунок створення національних бюро кредитних історій позичальників

“Кредитне бюро”(бюро кредитних історій)- це установа, основний вид діяльності якої становить збір, накопичення, обробка, збереження та надання інформації (позитивної та негативної) про виконання фінансових зобов'язань фізичними та юридичними особами [27].

Метою діяльності бюро є допомога організаціям, що надають кредити чи послуги з відстрочкою платежу у мінімізації ризиків в споживчому кредитуванні та кредитуванні малого та середнього бізнесу.

Світова практика діяльності кредитних бюро довела, що існують досить відчутні загальні переваги від діяльності кредитного бюро. Основні аргументи економічного характеру на користь створення та функціонування кредитного бюро, що містяться в світовій літературі, полягають в наступному:

- наявність кредитної звітності стимулює позичальників погашати кредити, оскільки в протилежному випадку вони ризикують в майбутньому не отримати кредит в іншій кредитній організації. Тобто виникає стимулюючий механізм для підвищення платіжної дисципліни;

- обмін інформацією між кредиторами допомагає їм відрізнити добросовісного позичальника від недобросовісного, і відмовити недобросовісному в отриманні кредиту або встановити більш високі процентні ставки та отримати додаткове забезпечення і гарантії;

- зниження кількості часу та коштів на отримання інформації позитивно відображається на вартості кредиту для позичальників. При відсутності кредитного бюро отримання банками самостійно інформації по окремому позичальнику щодо виконання ним фінансових зобов'язань, при масовому споживчому кредитуванні практично неможливо;

- отримуючи інформацію з кредитної історії, кредитори мають змогу визначатись з наявністю заборгованості по кредитах, які позичальник отримав в інших банках, і визначитись чи не є рівень заборгованості занадто великим для цього позичальника;