Рис. 2.8. Чистий прибуток українських банків 1-ї групи (на 1.01.2006 р)

Використавши теоретичні матеріали 1 розділу і на основі даних балансу і звіту про фінансові результати, побудуємо наступну таблицю з розрахунками загальної оцінки структури і динаміки доходів банку

Таблиця 2.4. Загальна оцінка структури і динаміки доходів банку

Види доходів	IV кв. минулого року	IV кв. звітного року	Відхилення (+, -)
	сума, грн.	у% до підсумку	сума, грн.	у% до підсумку	абсолютна величина, грн.	у% до підсумку
1. Банківські доходи
1.1. Процентні доходи, разом	1679857	62,16%	2470751	59,42%	790894	29,27%
1.2. Комісійні доходи разом	606130	22,43%	870962	20,94%	264832	9,80%
1.3. Прибуток від торговельних операцій	169616	6,28%	296212	7,12%	126596	4,68%
1.4. Інші банк. операційні доходи	455	0,02%	19335	0,46%	18880	0,70%
Разом від основної банківської діяльності	2456058	90,88%	3657260	87,95%	1201202	44,45%
2. Інші небанківські операційні доходи	246367	9,12%	501172	12,05%	254805	9,43%
3. Зменшення резервів	-	-	-	-	-	-
4. Непередбачені доходи	-	-	-	-	-	-
Разом доходів	2702425	100,00%	4158432	100,00%	1456007	53,88%

Із таблиці видно, що за період, який аналізується, доходи банку збільшилися на 1456007 грн., або на 53,88%. Це відбулося в основному завдяки збільшенню процентних доходів, зростання яких склало 790894 грн., або 29,27%, і результатів від торговельних операцій (торгівлі іноземною валютою), зростання яких склало 264832 грн., або 9,80%. Наведені дані свідчать про те, що керівництво банку, активізувавши роботу щодо одержання процентних доходів, також приділяє увагу диверсифікації інших банківських послуг, що приносять доходи (зокрема послуги з цінними паперами).

Змінилася також і структура доходів. Якщо процентні доходи в минулому періоді складали 62,16%, то в звітному періоді їх частка зменшилась до 59,42%. Частка непроцентних доходів, зокрема таких, як комісійні, збільшилася на 9,80%. Крім того мало місце значне зростання інших небанківських доходів (реалізація основних засобів) на 9,43%. Ці дані підтверджують зроблений вище висновок про те, що керівництво банку приділяє увагу диверсифікації банківських послуг.

Аналіз процентних доходів починаємо із розкриття причинно-наслідкових зв'язків між величиною зміни доходів і факторами, що на них впливають. На величину процентних доходів (ПД) банку впливають два найбільш загальних фактори: зміна суми розміщення коштів (РК), в основному наданих кредитів, і рівень процентної ставки (ПС) по них. Кількісний вплив факторів на зміну величини доходу визначаємо способом різниць у показниках. Розрахунок наведено в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Розрахунок впливу факторів на зміну величини процентних доходів за розміщені кошти в банківських установах і за кредитами суб'єктам господарської діяльності

Показники	За перший квартал	Зміна (+,-)	У тому числі за рахунок зміни факторів
	минулого року	звітного року		суми розміщених коштів	процентної ставки
Середня сума розміщених коштів, тис. грн.	9819301	16095856	+6276555	+1067014 (+6276555*17/ 100)	х
Середня процентна ставка, %	17	15	- 2		- 321917 (-2*16095856 /100)
Доход, тис. грн.	1679857	2470751	+745097	+1067014	- 321917

Результати факторного аналізу, наведені в таблиці, показують, що банк збільшив процентні доходи за рахунок розширення послуг по розміщенню коштів (сума коштів збільшилася на 6276555 тис. грн. і в зв'язку з цим сума доходу збільшилася на 1067014 тис. грн.), а за рахунок зниження процентної ставки на 2 процентні пункти (п/п) відбулося зменшення доходів на 321917 тис. грн. Таким чином, банк використовує політику здешевлення кредитів, що дає можливість значно збільшити обсяги залучених коштів з подальшим їх розміщенням в «працюючі» активи. Невикористаний резерв збільшення доходів банку (321917 тис. грн.) - це диверсифікація - підвищення рівня процентних ставок по окремим видам кредитів.

Далі зробимо розрахунок загальної оцінки динаміки видатків банку (див. табл. 2.5).

Таблиця 2.5. Загальна оцінка динаміки видатків банку

Показники	За минулий період	За звітний період	Темп зростання, %
Видатки банку, тис. грн.	1450788	1997961	137,7
Доходи банку, тис. грн.	1565992	2549076	162,8
Видатки на 1 грн. доходів (коефіцієнт дієздатності), грн.	0,93	0,78	83,9
Коефіцієнт режиму економії коштів (137,7: 162,8)	X	X	0,84 раза

Із таблиці видно, що темпи зростання доходів (162,8%) значно випереджають темпи зростання видатків (137,7%), а темпи зростання видатків на 1 грн. доходів склали 83,9%. Ці дані свідчать про дотримання банком режиму економії коштів, що витрачаються, - коефіцієнт режиму економії менше одиниці і склав 0,84. Для з'ясування причин значного зростання суми видатків проаналізуємо обсяг і структуру видатків за їх статтями (див. таблицю 2.6.).

Таблиця 2.6. Постатейний аналіз динаміки витрат банку

Види видатків	ІV квартал минулого року	ІV квартал звітного року	Економія перевитрата (+), тис. грн.	Резерв, тис. грн.
	сума, тис. грн.	у % до підсумку	сума, тис. грн.	у % до підсумку
1	2	3	4	5	6	7
1. Банківські витрати
1.1. Процентні витрати	1097970	42,4%	1554296	42,2%	456326	x
1.2. Комісійні витрати	38463	1,5%	55060	1,5%	16597	x
1.3. Інші банківські операційні витрати	0	0,0%	53	0,0%	53	x
Усього по п. 1	1136433	43,9%	1609409	43,7%	472976	x
2. Інші небанківські операційні витрати разом, у тому числі	1450788	56,1%	2073421	56,3%	622633	x
- витрати на утримання персоналу	370742	14,3%	558257	15,2%	187515	0
- сплата податків	0	0,0%	75460	2,0%	75460	0
- витрати на утримання основних засобів	400649	15,5%	528926	14,4%	128277	0
- інші експлуатаційні видатки	0	0,0%	0	0,0%	0	x
- інші небанківські операційні витрати	135620	5,2%	263316	7,1%	127696	x
3. Відрахування в резерви	543777	21,0%	647462	17,6%	103685	0
4. Непередбачені витрати	0	0,0%	0	0,0%	0	0
Разом витрати	2587221	100,0%	3682830	100,0%	1095609	0

Із таблиці видно, що у ІV кварталі поточного року порівняно з ІV кварталом минулого року загальна сума витрат банку зросла на 1095609 тис. грн., або на 37,7%, за рахунок збільшення банківських витрат на 472976 тис. грн. і небанківських видатків на 622633 тис. грн. Постатейний аналіз витрат банку показав, що у ІV кварталі поточного року порівняно з тим же періодом минулого року значно зросли процентні видатки за коштами клієнтів банку, за коштами, отриманими від інших банків, за коштами, отриманими від НБУ, крім того - витрати на утримання основних засобів (на 128277 тис. грн.), на утримання персоналу (на 187515 тис. грн.), інших операцій (на 127696 тис. грн.). Так, вище наведено (див. таблицю 2.6), що у структурі витрат банку найбільшу питому вагу становлять небанківські операційні витрати - 56,3%, у тому числі витрати на утримання персоналу - 15,2%, витрати на утримання основних засобів - 14,4%, інші небанківські витрати - 7,1%, відрахування в резерви - 17,6%.

Для того, щоб зробити висновки, обчислимо співвідношення за витратами до сукупних активів 18749381 тис. грн. і порівняємо їх з оптимальними значеннями (таблиця 2.7).

Таблиця 2.7. Оцінка дотримання банком оптимального значення операційних витрат (%)

Статті витрат	Оптимальне значення	Фактичний рівень	Дотримується (+), не дотримується (-)	Сума витрат, тис. грн.
Витрати на утримання персоналу	2,0	3,0 (558257/18749381)	-	558257
Інші операційні витрати (небанківські)	1,5	1,4 (263316/18749381)	+	263316
Операційні банківські витрати	3,5	8,6 (1609409/18749381)	-	1609409
Відрахування в резерви	0,5	3,5 (647462/18749381)	-	647462

За період, який аналізується, витрати банку значно збільшилися (на 37,7%), із таблиці видно, що банк дотримується оптимального значення тільки одного виду витрат.

2.3 Оцінка фінансових результатів банку з використанням іноземних та вітчизняних методик факторного аналізу загальних показників прибутковості банку

Для ефективного управління ресурсами банку, необхідно, як мінімум, вміти правильно цю ефективність вимірювати. Найважливішими та загальноприйнятими основними показниками прибутковості є прибуток на власний капітал та прибуток на одиницю активів. Як правило, різні коефіцієнти прибутковості розраховують виходячи і з так званої «бухгалтерської» моделі банку. Прибуток, який отримує банк, формується внаслідок складного переплетіння вхідних та вихідних грошових потоків банку. Метод кількісної оцінки прибутковості банку базується на дослідження двох основних коефіцієнтах прибутковості: ROE і ROE. І.В. Ларіонова вважає, що ключовим показником, що вимірює прибутковість банку, є ROE - показник рентабельності капіталу. Цілком зрозуміло, що цей показник знаходиться в центрі уваги перш за все акціонерів (власників банку). Цей показник дозволяє власнику банку оцінити ефективність роботи керівництва банка, що безпосередньо оперативно розпоряджаються капіталом, що їм довірив цей власник (акціонер). І ця увага власників є цілком зрозумілою, якщо згадати, що в разі банкрутства банка, їх черга отримувати гроші буде останньою. Це означає, що власники банку як інвестори, зацікавлені як можна раніше отримати віддачу від вкладених ними коштів, протримати цей стан як можна далі, і тим самим знизити можливі втрати.

Значення ROE в західних країнах засновано на показниках ринку, відповідно його значення постійно змінюється. В даний момент рівень цього показника коливається в границях 6-8% максимум. В його основі лежить ставка LIBOR плюс премія за ризик, яку західний інвестор (за існуючою там методикою) згоден сплатити. Для вітчизняної практики цей показник має виключно розрахункове значення і не базується на ринкових показниках з тієї причини, що ринок цінних паперів фактично не розвинутий. Розглянемо основні підходи, що використовуються західними аналітиками при аналізі цього показника. Керівництво банку при прогнозі рівня прибутковості на одну акцію (зазвичай, при складанні фінансового плану діяльності банку на наступний рік), спирається на величину дивідендів, сплачену акціонерам в звітному періоді та курсову вартість акцій банку на початок і кінець звітного періоду. Так, зокрема, широко використовують так звану «модель Гордона». Увагу цій проблематиці приділяють, також, й вітчизняні науковці. При цьому використовують дані про рівень ставки дохідності, яка необхідна інвестору. Можна сказати, що це ринкова величина, тому що всі інвестори потребують одного рівня прибутку. Відповідно, формула ROE (прогнозна) для керівництва банку буде мати вигляд:

(2.2)

де Дивідендів на 1 акцію - сума дивідендів на 1 акцію,

і - курсова вартість однієї акції на початок і кінець періоду.

Так, наприклад, якщо банк сплачував в звітному році 3 грн. на одну акцію, курсова вартість акцій на початок року становила 100 грн., а на кінець року 112 грн., то в такому випадку ROE (прогнозна) буде складати 15% [3/100+(112-100)/100].

Ціна акціонерного капіталу банку (Р) залежить від доходності акцій (Е), темпів зростання доходів на одну акцію (G), коефіцієнта виплати дивідендів (DPR) і рівня ризику. Цю залежність математично можна записати як Р/Е = F (G, DPR, RISK).

Власники (акціонери) банку спираються в західних країнах на дещо інші данні при оцінці пропозицій керівництва банка. Так як в розвинутій ринковій економіці капітал переливається з одного сектора економіки в інший досить легко, то й очікування інвесторів по прибутковості акцій (показнику ROE) базуються на співставленні з аналогічними інвестиціями та адекватним рівнем ризику. В останні роки для розрахунку рентабельності банку усе частіше стали використовувати формулу Шарпа. Професор Шарп запропонував досліджувати очікувану ставку доходності з використанням безризикової ставки. Тому в західних країнах [62] очікувана прибутковість капіталу (з метою більш чіткого розуміння вона дещо модифікована автором) розраховується за формулою:

(2.3)

де - очікувана власниками (акціонерами) прибутковість капіталу;

- безризикова процентна ставка, що діє на ринку (в даному випадку при цьому підході доцільно використовувати облікову ставку НБУ);

- прибутковість, що очікується на ринку;

- ринковий ризик в цьому секторі економіки.

В даний час на Заході існують спеціальні компанії, що розраховують очікуваний ринковий рівень доходності, прибутковості для кожного банку і кожної компанії. Ці дані використовують для аналізу роботи банків в динаміці. Відомо, що ступінь ризику - це результат роботи банку: чим більше відхилення, коливання результатів, тим більше ризик. Отже в розвинутих країнах, серед потенційних банківських інвесторів, існують три основних методи розрахунку ставки прибутковості для банку, які вони використовують при розгляді проектів щодо доцільності інвестування коштів в банківську діяльність. Це:

* рентабельність власного капіталу банку - ROE;

* загальна рентабельність банку - ставка доходності, запропонована банком, що розраховується на кінець періоду;

* очікувана ставка доходності, що розраховується на початок періоду.

Переваги акціонерів залежать від наступного: (1) чи зможуть вони реінвестувати кошти на більш вигідних умовах із погляду доходності (з урахуванням ступеня ризику), чим їм може запропонувати банк, акціонером якого вони є; (2) наявності податкової системи, що стимулює одержання ними дивідендів або інших прибутків на капітал; (3) пріоритетного використання коштів акціонерів на поточне або відстрочене споживання. Для урахування цих переваг акціонерів, в банках проводять аналіз елементів дивідендної політики банку.

Показник прибутковості банку ROA вважається коефіцієнтом, що характеризує ефективність роботи керівництва банку. Цілком зрозуміло, що чим вище його значення, тим більше прибутковість банку. Але, відповідно до економічної теорії, чим більше прибутковість, тим більше ризик. Зрозуміле і інше - чим крупніше сам банк, тим більше його активи, а як наслідок це понижує коефіцієнт ROA. Окрім того, активи на протязі розрахункового періоду мають тенденцію коливатися, і тому при розрахунку ROA беруть середні загальні активи.

При факторному аналізі показників ROA і ROE, як правило використовують так званий метод Дюпона (Du Pont). Метод Дюпона заснований на аналізі співвідношень, що утворюють коефіцієнти прибутковості ROE та ROA, з їх подальшою деталізацією (декомпозицією). Виходячи з формули 2.3 коефіцієнт ROE залежить від прибутку та власного капіталу. При цьому розрізняють двофакторну модель та трифакторну. Так за двофакторною моделлю:

(2.4)

де LR - мультиплікатор капіталу або так званий фінансовий важіль - леверидж (Leverage Ratio).

Далі проводимо кількісну оцінку впливу факторів на зміну показника ROE. Факторний аналіз за даної моделлю можна провести за допомогою методу абсолютних різниць.

ROE_(ROA)=ROALR₀ - вплив зміни ROA

ROE_(LR)= LR ROA₁ - вплив зміни LR

Оцінка сукупного впливу факторів на зміну показника ROE:

ROE=ROE_(ROA)+ ROE_(LR)

Цілком зрозуміло, що виходячи з даної формули, показник ROE тим більше, чим більше прибутковість активів (показник ROA). Слід відмітити, що фінансовий важіль не знижує рівень надійності банку до тих пір, поки прибутковість активів вище вартості запозичень з зовнішніх джерел, так як за діючою методикою за рахунок прибутку поповнюється капітал [59, 57].

За трифакторною моделлю ROE розпадається на наступні фактори:

(2.5)

де NPM (Net Profit Margin) - загальна рентабельність (маржа прибутку);

AT (Asset Turnover) - доходність активів (оборотність активів).

Факторний аналіз за даної моделлю можна провести за допомогою методу абсолютних різниць:

ROE_(NPM)=NPMAT₀LR₀ - вплив зміни NPM

ROE_(AT)= AT NPM₁LR₀ - вплив зміни AT

ROE_(LR)= LR NPM₁AT₁ - вплив зміни LR

Оцінка сукупного впливу факторів на зміну показника ROE за трифакторною моделлю:

ROE=ROE_(NPM)+ROE_(AT)+ ROE_(LR)

Аналіз показників прибутковості комерційного банку за останні 3 роки наведений в додатку Г. Так за даними аналітичного балансу ЗАТ КБ ПриватБанк фактори впливали наступним чином:

Таблиця 2.8. Факторний аналіз ROE за трифакторною моделлю

Показники	Січень 2005 р.	Січень 2006 р.	Відхилення	Вплив на розрахунковий показник
NPM	0,20 (20,16%)	0,05 (4,89%)	-0,15	-0,021
AT	0,03 (3,42%)	0,02 (2,32%)	-0,01	-0,002
LR	4,08 (407,52%)	5,28 (528,34%)	1,20	0,001
ROE (розрахунковий показник)	0,028 (2,81%)	0,006 (0,6%)	-0,022	-0,022 (сумарний вплив)

У 2005 році на прибутковість капіталу ROE був позитивний вплив тільки одного фактора - LR (мультиплікатор капіталу або леверидж). Керівництво банку не зробило належних висновків, а тому зростання LR на майже 30% (банк збільшив масштаби діяльності), не змогло перекрити негативний вплив двох інших факторів - NPM (маржа прибутку) та AT (доходність активів). Так чином, сумарний вплив цих трьох факторів призвів до зменшення показника прибутковості ROE. Резервом зростання прибутковості капіталу є доходність активів та маржа прибутку. Наслідком проведеного аналізу повинно було стати прийняття рішення щодо зростання доходів отриманих на 1 гривню активів та зменшення витрат.

В західній теорій та практиці факторного аналізу прибутковості пропонується при оцінці ROE (як одного з головних показників прибутковості банку) розбивати цей показник на п'ять факторів:

(2.6)

де NI (Net Income) - чистий прибуток;

EBT (Earings before Taxes) - прибуток до сплати податків;

EBIT (Earings before Interest and Taxes) - чистий прибуток плюс податок на прибуток і плюс процентні витрати;

NS (Net Sales) - доходи банка;

TA (Total Assets) - сукупні активи банку;

CE (Common Equity) - сукупний капітал банку;

TB (Tax Burden) - податкове навантаження;

IB (Interest Burden) - процентне навантаження;

OM (Operating Margin) - операційна рентабельність банку

Відповідний факторний аналіз пройде наступні етапи:

ROE_(TB)= TB IB₀ OM₀ AT₀ LR₀ - вплив зміни TB

ROE_(IB)= IB TB ₁ OM₀ AT₀ LR₀ - вплив зміни IB

ROE_(OM)= OM TB ₁ IB₁ AT₀ LR₀ - вплив зміни OM

ROE_(AT)= AT TB ₁ IB₁ OM₁ LR₀ - вплив зміни AT

ROE_(LR)= LR TB ₁ IB₁ OM₁ AT₁ - вплив зміни LR

Оцінка сукупного впливу факторів на зміну показника ROE:

ROE=ROE_(TB) + ROE_(IB) + ROE_(OM) + ROE_(AT) + ROE_(LR)

За п'ятифакторною моделлю фактори впливали наступним чином:

Таблиця 2.9. Факторний аналіз ROE за п'ятифакторною моделлю

Показники	Січень 2005 р.	Січень 2006 р.	Відхилення	Вплив на розрахунковий показник
TB	0,95 (95,21)	0,36 (36,34%)	-0,59	-0,017
IB	0,54 (54,40%)	0,44 (43,77%)	-0,10	-0,002
OM	0,39 (38,93%)	0,31 (30,74%)	-0,08	-0,002
AT	0,03 (3,42%)	0,02 (2,32%)	-0,01	-0,002
LR	4,08 (407,52%)	5,28 (528,34%)	1,20	0,001
ROE (розрахунковий показник)	0,03 (2,81%)	0,01 (0,60%)	-0,02	-0,02 (сумарний вплив)

У 2005 році на прибутковість капіталу ROE був позитивний вплив тільки одного фактора - LR (мультиплікатор капіталу або леверидж). Зростання LR на майже 30% (банк збільшив масштаби діяльності), не змогло перекрити негативний вплив всіх інших факторів. Так чином, сумарний вплив цих п'яти факторів призвів до зменшення показника прибутковості ROE. Резервом зростання прибутковості капіталу є як мінімум всі показники крім LR, вплив якого є позитивним. Наслідком проведеного аналізу повинно було стати прийняття рішення щодо зростання доходів отриманих на 1 гривню активів та зменшення витрат. Водночас слід відмітити, що вплив TB регулюється законодавчо і вплинути на нього банк не може. Як бачимо, аналіз з допомогою прийому декомпозиції є досить ефективним засобом виявлення недоліків в роботі банку та підвищення його прибутковості.

Як неодноразово зазначалося вище, аналіз прибутковості банку не може обмежуватися аналізом коефіцієнтів ROA і ROE. Аналіз показника ROA слід більш детально розглянути за допомогою факторного аналізу, коли цей коефіцієнт розкладають на інші коефіцієнти (як, наприклад, було зроблено вище) та аналізують причини зміни кожної складової показника ROA. Банківським аналітикам слід починати аналіз ROA з простого розкладу цього коефіцієнта на множення маржи прибутку NPM та коефіцієнта доходності активів АТ. Звичайно ж, що в основі цього аналізу лежить модель Дюпона. З допомогою даної моделі можна зробити досить простий поглиблений факторний аналіз прибутковості банку. Метод Дюпона торкається трьох альтернативних показників прибутковості: ROA, ROE і загальної рентабельності NPM (маржа прибутку). Оскільки всі вони мають однаковий чисельник (прибуток), але різні знаменники (середні загальні активи, середня величина сумарного власного капіталу і загальні доходи банку), то вони дозволяють розглянути поняття прибутковості з різних точок зору, кожна з яких є не менш важливою ніж інша. Бухгалтерська модель ROE вимірює прибутковість з точки зору власників. Головний її недолік полягає в тому, що цей показник може бути високим з-за недостатності власного капіталу, або в тому разі коли банк тільки розпочав свою роботу і більшість його пасивів складає власний капітал. Крім того, банку з від'ємною оцінкою власного капіталу, але позитивним прибутком, слід показувати і від'ємне ROE. Ця ділемма може бути вирішена шляхом поділу ROE на множину ROA (прибуток на активи) і LR (мультиплікатор капіталу). Таким чином ROA є по суті бухгалтерським показником прибутковості в цілому, тобто вимірюючим прибутковість використання всіх банківських активів. Поділивши ROA на NPM (загальна рентабельність або маржа прибутку) та АТ (доходність активів або оборотність активів), слід перейти до ще одного аспекту факторного аналізу. А.Г. Саркісянц [36] зазначає, що оскільки банки не можуть продати більше, ніж мають сукупних активів, що роблять більшість нефінансових компаній, показник використання активів описує цей процес краще, ніж оборотність активів. Здатність банку генерувати доход виміряється за допомогою АТ, а компонент NPM цієї моделі відображає здатність банку контролювати свої доходи. На наступному етапі слід розглянути всі фактори, які впливають на компоненти показників ROA, ROE і AT (доходність активів). Цей взаємозв'язок може бути досліджений з допомогою системи фінансових коефіцієнтів.

Таблиця 2.10. Аналіз впливу чинників на прибуток від реалізації кредитів (процентний прибуток)

Показники	ІІ квартал	ІІ квартал на фактичний обсяг виданих кредитів за IV квартал	IV квартал
Процентний доход, тис. грн.	1 563,2	1 960,6	5 456,8
Процентні витрати, тис. грн.	1 090,2	1 783,4	4 046,6
Прибуток від реалізації кредитів, тис. грн.	473,0	177,2	1 410,2
Темп збільшення обсягу кредитів, %	Х	125,4%	Х

Розглянемо теоретичні засади аналізу прибутковості деяких видів операцій, по яких банк отримує доход або несе, відповідно, витрати, практичні приклади розрахунку яких наведено в додатку К.

Операції, пов'язані з отриманням доходу (див. табл. 2.10)

Якщо провести факторний аналіз даних приведених в таблиці 2.10, то будемо мати наступні результати.

Зміна прибутку від реалізації кредитів =1410,2 - 473,0 = 937,2 тис. грн. В тому числі за рахунок впливу:

зміни обсягу виданих кредитів: 473,0 (+25,4 / 100) = +120,1 тис. грн.

структури: 177,2 - (473,0 (125,4 / 100)) = - 415,9 тис. грн.

процентного доходу за кредитами: 5456,8 - 1960,6 = + 496,2 тис. грн.

процентних витрат за депозитами: - (4046,6 - 1783,4) = - 2263,2 тис. грн.

Загальний вплив: 120,142 - 415,942 + 496,2 - 2263,2 = 937,2 тис. грн.

Процентні доходи від кредитування займають переважну долю не тільки в процентних доходах банку, а й взагалі в усіх доходах комерційного банку. Так, по ЗАТ КБ ПриватБанк в 2005 році процентні доходи по кредитуванню клієнтів склали 41% всіх доходів, отриманих банком.

Факторний аналіз доходності кредитних операцій аналіз дає кількісну характеристику тому, який з двох факторів (середні залишки по кредитам або середній рівень доходності кредитних операцій) в більшому розмірі впливав на розмір процентних доходів банку. Так по ЗАТ КБ ПриватБанк існують данні приведені в таблиці 2.11. по факторному аналізу доходності кредитних операцій (як елемента комплексного підходу до аналізу прибутковості банку). За результатами проведеного аналізу, можна стверджувати, що зростання процентних доходів відбулося в основному (майже на 99%) за рахунок збільшення обсягів кредитування. Зміна відсоткових ставок мала незначний вплив. Це пояснюється в першу чергу тим, що на ринку банківських послуг в цей період спостерігалося падіння реальних відсоткових ставок кредитування, незначне зростання ставки доходності кредитних операцій пояснюється тим, що була зменшена питома вага проблемних кредитів в портфелі банку.

Таблиця 2.11. Факторний аналіз доходності кредитних операцій

Показник	2004 р.	2005 р.	Відхилення	Вплив
Обсяг наданих кредитів, млн. грн. в середньому за рік (фактор 1)	1017,09	1229,60	212,50	42,68
Середній рівень процентної ставки, % (фактор 2)	20,07	20,10	0,03	0,40
Процентні доходи за наданими кредитами, млн. грн. (результуючий показник)	204,08	247,16	43,08	43,08

Операції, пов'язані з нарахуванням витрат.

При проведенні аналізу сукупних витрат, так само як і доходів, необхідно виходити з їх поділу на процентні та непроцентні. Аналіз витрат слід проводити за тією ж схемою, що і аналіз доходів комерційного банку. Процентні витрати складають, як правило, більшу частину витрат. Так по ЗАТ КБ ПриватБанк ці витрати складали в 2005 році маже 40% всіх витрат. Ці витрати стосуються процентних витрат за коштами НБУ, по залученню строкових коштів клієнтів банку, по сплаті за залишки на поточних рахунках клієнтів, процентних виплат за цінними паперами власного боргу, процентних витрат за позабалансовими операціями та інших процентних витрат.

Таблиця 2.12. Факторний аналіз процентних витрат за строковими коштами клієнтів

Показник	1.01.2005 р.	1.01.2006 р.	Відхилення	Вплив
Обсяг залучених депозитів, млн. грн. (фактор 1)	310,1	566,0	255,9	69,3
Середній рівень процентної ставки, % (фактор 2)	27,08	15,51	-11,57	-65,5
Процентні витрати за залученими депозитами, грн. (результуючий пок.)	84,0	87,8	3,8	3,8

Цей аналіз дає кількісну характеристику тому, який з двох факторів (середні залишки по депозитами або середній рівень витратності депозитних операцій) в більшому розмірі впливав на розмір процентних витрат банку. Так, по ЗАТ КБ ПриватБанк існують данні по факторному аналізу процентних витрат за депозитами (як елемента системного підходу до аналізу прибутковості банку), які приведено в таблиці 2.12.

Як видно з таблиці, при збільшенні в 2005 році залишків на строкових рахунках клієнтів на 80%, процентні витрати за цими рахунками збільшилися порівняно незначним чином - лише на 4,5%. Сталося це з-за впливу другого фактору, який компенсував зростання депозитних коштів - процентної ставки за депозитами. За 2004 рік вона впала з середнього рівня по банку 27,08% на початок року до 15,51%. Це позитивне для банку явище, яке вплинуло на зниження витрат банку (а тим самим збільшився прибуток), обумовлено об'єктивними факторами, що діяли на протязі року на ринку. Враховуючи позитивні тенденції розвитку економіки України, збільшення довіри до банків та збільшення реальних доходів населення, певна частина цих коштів була покладена на депозитні рахунки в банках. При цьому рівень цих вкладень на протязі останніх трьох років постійно зростав досить значними темпами. Факторний аналіз процентних витрат є яскравим прикладом, що відображає ці тенденції.

Факторний аналіз комісійних витрат проводиться за тими ж підходами, що і факторний аналіз комісійних доходів. Необхідно зазначити, що комісійні витрати, як правило, складають незначну частку витрат комерційного банку. По ЗАТ КБ ПриватБанк ця частка в 2005 році склала лише 1,6% всіх витрат. Серед інших витрат, найбільш значну частку займають витрати на утримання персоналу. Так в 2005 році вони в середньому складали 23,7% всіх витрат ЗАТ КБ ПриватБанк.

Роблячи висновки по розділу можемо відзначити позитивне зростання майже всіх показників, що свідчить про доволі вміле управління прибутком керівництвом банку. Але на мою думку необхідно вдосконалити методики комплексного аналізу прибутковості, зокрема:

· побудувати моделі проведення факторного аналізу;

· запровадити та покращити стратегічний аналіз та планування прибутковості банку;

· створити системи управлінського обліку та звітності як бази для побудови «вертикальної» моделі оцінки прибутковості банку.

3. Вдосконалення методики комплексного аналізу фінансових результатів комерційного банку

3.1 Побудова моделі проведення факторного аналізу - основа системи оцінки ефективності та раннього реагування на фінансовий результат

Теорія та методики аналізу фінансових результатів банку, викладені в попередніх розділах дослідження, дають уяву про основні підходи до факторної оцінки прибутковості банку. На підставі цього дослідження можна зробити висновок, що вони є недостатніми, неповністю розкривають природу формування того чи іншого значення прибутковості банку, не охоплюють всіх факторів, що формують прибутковість, а отже не дають можливості ефективно, миттєво реагувати на зміни зовнішнього та внутрішнього середовищ. Це дає підстави стверджувати, що при оцінці прибутковості роботи банку слід використовувати комплексний підхід до оцінки прибутковості банку. При цьому слід враховувати вплив максимально можливої і доцільної кількості факторів.

Зокрема серед внутрішніх факторів можна виділити цілу низку балансових статей, кожна з яких пов'язана з відповідною статтею доходів та витрат. Технологія аналізу показників прибутковості включає:

розрахунок фактичного значення коефіцієнтів прибутковості на основі даних балансу, звіту про прибутки та збитки, інших необхідних форм внутрішньої і зовнішньої звітності;

порівняльна оцінка коефіцієнтів з їх рівнем в попередні періоди;

виявлення основної тенденції в динаміці коефіцієнтів;

виявлення факторів, що здійснюють найбільш визначальний вплив на визначену тенденцію в зміні коефіцієнтів;

оцінка факторів з позиції ліквідності і банківських ризиків;

розробка рекомендацій по підвищенню прибутковості банку, планування відповідних заходів.

В рамках дослідження напрямків вдосконалення методик аналізу прибутковості, розроблено підходи до моделі проведення факторного аналізу показників прибутковості. В її основі використані принципи, закладені в методиці Дюпона. Так, зокрема, модель одного з головних показників прибутковості банку ROE можна подати за схемою впливу певних факторів, кожен з який в свою чергу розбивається на групу додаткових (критично значимих з точки зору аналітика) факторів. Показник ROE відображає фундаментальну залежність між прибутковістю й ризикованістю, визначеною на основі показника адекватності капіталу - головного вимірювача надійності банку за вимогами Базельського комітету. Розбивка показника ROE на його складові - дає широкий вибір напрямів для аналізу обсягу й вартості ресурсів, доходних та недоходних активів, витрат на утримання апарату управління та інших витрат, що впливають на обсяг і норму прибутковості - головних факторів фінансової стійкості комерційного банку й збільшення його капіталу.

Відповідно до розробленої моделі проведення факторного аналізу, дослідження ROE проходить за певної, чітко визначеною і логічною схемою, що розбивається, як це було зазначено вище, на декілька етапів:

(3.1)

Тобто, на першому етапі здійснюється розклад прибутковості капіталу на два фактори. Один з цих факторів характеризує ефективність роботи менеджменту банку, а другий може виступати індикатором надійності банку (мультиплікатор капіталу). При цьому останньому показнику приділяється на сучасному розвитку банківської системи України все більше уваги. Оберненим значенням цього показника є адекватність капіталу (норматив Н2 за методикою Національного банку) - а вимоги до нього тільки за півтори роки мають посилитись та значення цього показника повинно змінитися з 8% до 10% станом на 1 березня 2005 року, а починаючи з 1 січня 2006 року становити 12% відповідно до [58, 85].

(3.2)

На другому етапі фактор «прибутковість активів» додатково розбивається ще на два (загальна рентабельність і доходність активів). Мета - прояснити як чином було отримано те чи інше значення прибутковості активів. Показник надійності банку - мультиплікатор капіталу, за цієї моделі залишається без декомпозиції. На цьому етапі ще простежується «стандартна» методика Дюпона.

(3.3)

На третьому етапі фактор «загальна рентабельність» додатково розбивається ще на два через введення до показників статті «зобов'язання». І це не дивно, зважаючи на базове правило балансу комерційного банку: Активи = Зобов'язання + Капітал. Мета даної деталізації по факторах - зберегти суть закладену в правилі балансу, ув'язати вплив на прибутковість як активів, так і пасивів, та прояснити яким чином було отримано те чи інше значення прибутковості капіталу виходячи з впливу зобов'язань (особливого того факту, що вони є платними для банку).

(3.4)

тобто (3.5)

Ця формула є базовою для подальшого факторного аналізу показника прибутковості.

На четвертому етапі додається компонента (фактор) аналізу витратності зобов'язань банку. Таким чином, можна проаналізувати вплив доходності активів, витратності пасивів, надійності, мультиплікатора зобов'язань (сума зобов'язань на 1 грн. доходів) - тобто найбільш значимих внутрішніх факторів, що впливають на показник прибутковості капіталу банку.

Але основними, за рівнем охоплення чинників, є наступні етапи. Вони розроблені на основі правила прибуток = доходи - витрати. Таким чином, на розмір прибутку в абсолютному виміри впливає кожна стаття, що формує доходи чи витрати банку. Ці статті є додатковими показниками (факторами найнижчого рівня), що будуть впливати на прибутковість роботи банку. Відповідно, при застосуванні цієї моделі до оцінки показника прибутковості капіталу (ROE) можна проаналізувати в повному взаємозв'язку та певній послідовності вплив на нього кожної статті активів, пасивів, доходів та витрат.

Так, фактор «витратності зобов'язань» аналізується за наступними напрямками:

(3.6)

Це дає можливість проаналізувати вплив кожної статті витрат на кінцевий результат ROE. Відповідним чином можна проаналізувати вплив також компонентів:

процентних витрат - процентних витрат за коштами НБУ (700-ї групи рахунків Плану рахунків банків), коштами банків (701-ї групи рахунків), коштами суб'єктів господарської діяльності (702-ї), бюджетними коштами (703-ї), коштами фізичних осіб (704-ї), цінними паперами власного боргу та іншими процентними витратами (705-709-ті групи рахунків);

Комісійних витрат - комісійних витрат за розрахунково-касове обслуговування (рахунок 7100), за кредитне обслуговування (рахунок 7101), за операціями з цінними паперами (рахунок 7103), за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів (рахунок 7104), інші комісійні витрати (рахунки 7106-7109, 7180);

Інших операційних витрат - витрати на зовнішній аудит (рахунок 7392), витрати на оперативний лізинг (рахунок 7395), штрафи, пені, що сплачені за банківськими операціями (рахунок 7397), інші (зокрема, рахунки 7380, 7394, 7396, 7399);

Загальноадміністративних витрат - витрати на утримання персоналу (740-ї групи рахунків), сплата податків крім податку на прибуток (741-ї), витрати на утримання основних засобів та нематеріальних активів (742-ї), інші експлуатаційні та господарські витрати (743-ї), інші (744-749-ті групи рахунків);

Інші витрати - відрахування в резерви (77-мий розділ рахунків), непередбачені витрати (78-мий), податок на прибуток (79-й).

Так само фактор «мультиплікатор зобов'язань» розбивається на декілька додаткових факторів, кожен з яких, дозволяє проаналізувати вплив тієї чи іншої статті, що формує зобов'язання банку.

(3.7)

Відповідним чином можна проаналізувати вплив таких статей пасиву: кошти НБУ (як до запитання, так і строкові - 13-й розділ рахунків Плану рахунків банків), кошти банків (16-й), кошти клієнтів (25-й і 26-й), цінні папери власного боргу та субординований борг (33-й та рахунок 3660), інші зобов'язання (серед них кредиторська заборгованість, доходи майбутніх періодів, нараховані витрати, інші - відображаються за відповідними рахунками 1-4 класів рахунків Плану рахунків банків).

Фактор «доходність активів» додатково розбивається на фактори, що дозволяють аналізувати відносний вплив різноманітних статей доходів.

(3.8)

Відповідним чином можна проаналізувати вплив таких компонентів:

Процентних доходів - процентних доходів за коштами в НБУ (600-ї групи рахунків Плану рахунків банків), коштами, розміщеними в інших банках (601-ї), кредитами суб'єктам господарської діяльності (602-ї), кредитами органам загального державного управління (603-ї), кредитами фізичним особам (604-ї), цінними паперами та іншими процентними доходами (605-609-ті групи рахунків);

Комісійних доходів - комісійних доходів за операціями з банками (610-ї групи рахунків Плану рахунків банків), за операціями з клієнтами (611-ї), за операціями з філіями (618-ї));

Результат від торговельних операцій - результат від торгівлі цінними паперами на продаж (рахунок 6203), результат від торгівлі іноземною валютою та банківськими металами (рахунок 6204), результат від торговельних операцій з іншими фінансовими інструментами (рахунок 6205).

Інші операційні доходи - дивідендний дохід (рахунок 6300), позитивний результат від продажу цінних паперів на інвестиції, вкладень в асоційовані і дочірні компанії (рахунок 6394), доходи від оперативного лізингу (рахунок 6395), штрафи, пені, що отримані за банківськими операціями (рахунок 6397), за операціями з філіями (рахунок 6380), інші (рахунки 6399).

Інші небанківські операційні доходи - за операціями з філіями (група рахунків 648), позитивний результат від продажу основних засобів та нематеріальних активів, штрафи (рахунок 6497), інші (рахунки 6493, 6499).

Інші доходи - повернення списаних активів (група рахунків 671), непередбачені доходи (група рахунків 680).

Фактично при використанні цієї методики можна простежити формування показника прибутковості від самого верхнього рівня до самого нижнього, навіть до кожної банківської трансакції (проводки), чи кожного окремого клієнта чи документа. Таким чином, всі внутрішні фінансові фактори, що спричиняють вплив на розглянутий показник прибутковості капіталу ROE, можна розбити на аналітичні фактори 1-5 рівня деталізації.

Так факторами 1 рівня при аналізі показника ROE фактично є його складові - тобто прибуток і капітал. Слід за одним з методів (наприклад, ланцюгових підстановок, відносних чи абсолютних різниць) розглянути вплив зміни кожного з них на кінцеве значення показника прибутковості капіталу банку. Аналітичні фактори 2 рівня - це фактори, отримані шляхом декомпозиції (розчленування) показника ROE на додаткові фактори. Здійснюється вона методами, зазначеними в розділі 2. Ці фактори фактично представлені вище в 1-4 етапах моделі проведення факторного аналізу показника ROE. Фактори 3 рівня пояснюють вплив агрегованих статей активів, пасивів, доходів та витрат. В разі необхідності, для з'ясування причини формування того чи іншого значення цих агрегованих статей, аналітик може звернутися до блоку факторів 4 рівня. Ці фактори характеризують кожну окрему (неагреговану) статтю активів, пасивів, доходів чи витрат. Фактично це рівень поглинання до балансового рахунку.

В окремих випадках, з метою оперативного контролю та аналізу, прийняття відповідних виважених рішень цього керівництву банку недостатньо. Пропонується при аналізі впливу факторів на діяльність банку враховувати максимально можливу (і доцільну) кількість і рівень деталізації факторів. Доцільною, на думку автора, може бути навіть деталізація до рівня аналітичних рахунків, клієнтів та документів. Таким чином здійснюється повне інформаційне забезпечення аналізу впливу факторів на показники прибутковості. Як відомо, запис інформації про операції, які виконуються банком, та відображення цих операцій в агрегованому вигляді в балансовій та фінансовій звітності для аналізу та управління, забезпечується за допомогою синтетичного обліку. Але це є недостатнім для виявлення негативного впливу факторів, з'ясування причин, усунення недоліків та максимально кращого використання переваг банку. Таким чином, фактори 5 рівня допоможуть усунути ці недоліки та надати змогу детально прояснити за яким документом, по якому клієнту та якому відповідному рахунку проведена транзакція мала, наприклад, найбільший вплив на певний, заздалегідь визначений, показник прибутковості.

Все це дає змогу керівництву банка оперативно реагувати на відповідні зміни і фактори що їх спричинили, та які призвели до відповідної зміни або безпосередньо показників прибутковості або показників певним чином пов'язаними з ними. Керівництво банку може створити систему раннього реагування на зміну показників зовнішнього та внутрішнього середовища (які відповідним чином впливають на прибутковість банку) і здійснювати щоденний контроль за станом найбільш вагомих показників прибуткової та надійної діяльності банку. Це надасть змогу аналізувати зміну показника прибутковості як зверху донизу (від показника прибутковості, тобто від факторів 1 рівня, до найбільш деталізованих показників, тобто факторів 5 рівня), так і знизу вверх (наприклад, можна прогнозувати передбачаємий вплив зміни по кожному фактору 5 рівня, через вертикальний прояв по всій моделі і таким чином на показники прибутковості) приймати адекватні рішення щодо усунення недоліків та підвищення прибуткової діяльності за різноманітними напрямками в різних розрізах. Зазвичай, таку систему найпростіше створювати з використанням централізованих баз даних, що знаходяться на серверах головного офісу банку. Такі бази даних отримали назву сховища даних. Сховище даних - предметно-орієнтований, інтегрований, прив'язаний до часу та незмінний набір даних, призначений для підтримки прийняття управлінських рішень. По суті та спрямованості може містити дані внутрішнього та зовнішнього середовищ (як фінансового так і нефінансового характеру). Щоденно всі данні, взяті з відповідних операційних днів балансових підрозділів (філій) банку, а також данні в розрізі клієнтів та документів, повинні бути занесені до цього Сховища даних. Зокрема, дані в розрізі «клієнти» повинні мати такі параметри: дата вікриття/закриття, характеристика клієнта, ознаку резидента, код країни, ознаку інсайдера, частку державної власності або іноземного капіталу, кількість співробітників, МФО банка, особисті дані для фізичних осіб (прізвище, ім'я, по батькові), паспортні дані, номера реєстрації в державній та податковій адміністраціях, коди платника податків, ознаку форми власності, сектору та галузі економіки, інші додаткові дані. Дані в розрізі «рахунки» повинні мати обов'язкові параметри, що передбачені як в структурі кожного відповідного аналітичного рахунку, так і за його межами. При цьому ці обов'язкові параметри поділяються на дві групи - обов'язкові параметри, що визначені вимогами Національного банку України та обов'язкові параметри за внутрішніми вимогами самого комерційного банку. Параметри рахунків поділяються на загальні і спеціальні. Загальні параметри застосовують до усіх рахунків. Спеціальні параметри застосовуються до окремих груп аналітичних рахунків і використовуються для автоматизованого ведення деяких операцій та надання спеціальної звітності. Це, зокрема, такі параметри як номер балансового рахунку, дата відкриття/закриття, код клієнта (а це в свою чергу дає змогу за необхідності виходити на блок «клієнти»), код валюти, сума залишку (номінал та, окремо, гривневий еквівалент), вид рахунку, тариф (якщо передбачено нарахування доходів чи витрат за цим рахунком) та інші додаткові дані. Дані в розрізі «документи» можуть мати такі параметри як дата проводки документу, номер документу, вид документу, тип операції, МФО банка-кореспондента, номера рахунків і назви платника та отримувача, код валюти, сума проводки (номінал та, окремо, гривневий еквівалент), призначення платежу, код операції та інші додаткові дані. Всі ці параметри та вимоги до них поширюються і є обов'язковими до виконання в усіх установах комерційного банку. Таким чином, це дає змогу, аналітику, а, відповідно, і керівництву банку, отримувати найбільш деталізовану інформацію про причини зміни показників прибутковості, аналізувати їх, знаходити залежності, та, відповідним чином, приймати оперативні рішення. Фактично аналітик за наявності таких даних «бачить всю картинку» діяльності банку. Для обробки вищезазначеного масиву даних розроблюються та використовуються спеціальні програмно-аналітичні інструменти. Вони надають змогу простежити формування показників прибутковості, прогнозувати та планувати їх зміну, знаходити резерви підвищення показників прибутковості і відповідним чином усувати недоліки та стимулювати підвищення якісних та кількісних характеристик показників прибутковості банку, що фактично і є метою факторного аналізу прибутковості банку.

Цілком зрозуміло, що, зазвичай, найчастіше в цих програмно-аналітичних інструментах використовується функція аналізу, яка, перш за все, надає можливість автоматично отримувати звітні аналітичні документи. Але надалі, після того як користувач (аналітик чи, навіть, керівництво банку) отримує документ, в нього можуть виникнути питання, як та внаслідок чого даний показник прибутковості склався саме таким чином. Для відповіді на це використовуються інтерактивні засоби аналізу, які дають можливість користувачу «розкласти» будь-який показник прибутковості, побачити, які інші показники його склали, як цей показник склали данні від підзвітних підрозділів (розріз «банк в цілому - бізнес-напрямок - підрозділ»), як показник змінювався в попередній період і яким чином виглядить його поведінка в порівнянні, наприклад, з поведінкою зовнішніх макроекономічних показників (темпи інфляції, динаміка курсів валют). Після з'ясування, як і чому склалося таке значення показника, можна спробувати передбачити його подальшу поведінку за допомогою «режимів прогнозу» які існують в сучасних програмно-аналітичних інструментах в найбільш розвинутих комерційних банках на Заході та поступово знаходять своє впровадження і в Україні. Ці «режими прогнозу» засновані на використанні методів статистики. При цьому, тут часто використовується регресійний аналіз для виявлення аналітичних взаємозалежностей між показниками. Для більш чіткого прогнозування показників прибутковості або, точніше кажучи, врахування впливу операцій та дій, що плануються, на стан показників діяльності банку в цілому, використовується задача обліку заявок і плану, задача побудови прогнозного стану фінансового портфеля на основі договорів залучення та розміщення, обслуговування, тобто на основі найбільш вагомих показників кредитно-ресурсного плану та бюджету банку. Безумовно, якість прогнозування показника прибутковості буде залежати в даному випадку від якості складання кредитно-ресурсного плану та бюджету. Після з'ясування, наприклад, що природній хід справ суто технічно прогнозує незадовільний стан окремих, найбільш важливих з точки зору оцінки прибутковості, показників, ці програмно-аналітичні інструменти (в принцип дії яких доцільно закласти вищезапропоновану модель) повинні давати змогу використовувати задачу моделювання, яка дає можливість аналітику «програти» декілька сценаріїв, і кожен - одразу ж оцінювати. Результатом такої творчої роботи повинен бути перелік найбільш необхідних рекомендацій для їх впровадження з метою підвищення значень прибутковості банку за умови прийнятного рівня ризиків та збереження високої надійності - все це разом і створює систему раннього реагування.

3.2 Вдосконалення управлінням фінансовими результатами за допомогою моніторингу

Економічний розвиток будь-якої банківської установи повинен ґрунтуватися на дослідженні поточної діяльності та її фінансових результатів, як необхідних складових у досягненні фінансової гнучкості та стабільності банківської установи. Швидкий розвиток економічних відносин, нестабільність ринкового середовища, впровадження найсучасніших методів конкурентної боротьби вимагають адекватного розвитку інструментарію управління, який здатний швидко визначити і оцінити ситуацію, що дасть змогу оперативно і найбільш правильно прийняти необхідне і виважене управлінське рішення.

Стабільний економічний розвиток банківської діяльності залежить від прийняття ефективних управлінських рішень, які, в свою чергу, базуються на ґрунтовному аналізі, плануванні фінансової діяльності та контролю за виконанням цих планів.

В сьогоднішніх умовах діяльності відсутність єдиної методології, що поєднувала б у єдиній системі діагностики досвід ведення банківського бізнесу й подальших перспектив його розвитку зумовлює необхідність пошуку нових підходів до управління банківськими установами. Виходом з даної проблеми є побудування економіко-математичних моделей і методів на основі ведення та використання єдиних інформаційних баз даних, які б забезпечували якісний підбір, систематизацію та аналіз інформації. Все це є передумовою для прийняття виважених управлінських рішень, і саме розробка єдиної аналітичної бази даних є основою для проведення фінансового моніторингу.

Фінансовий моніторинг є важливим напрямком економічної роботи банку і повинен вирішувати наступні завдання:

здійснення контролю за дотриманням обов'язкових економічних нормативів регулювання діяльності комерційних банків;

уточнення фактичних показників комерційних банків;

структурний аналіз активів і пасивів банку з метою оптимізації їх структури для отримання максимального прибутку за умови збереження ліквідності банківської установи;

аналіз фінансової стабільності банку, оцінка адекватності і достатності капіталу;

аналіз банківських ризиків;

аналіз фінансових результатів діяльності банку;

коригування прогнозних показників.

Аналіз достатності капіталу банку і його прибутковості дає можливість оцінити ефективність управління і, таким чином, визначити спроможність банку конкурувати на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макроекономічної політики на діяльність банківської установи.

Завданнями фінансового моніторингу є оцінка поточного і минулого фінансового стану банку та основних результатів його діяльності, пошук та оперативне надання інформації щодо основних фінансових показників діяльності, забезпечення фінансової стійкості та надійності банку завдяки постійному контролю за фінансовою роботою, а отже і зміцненню комерційного розрахунку як основи стабільної роботи банківської установи і виконання нею своїх фінансових зобов'язань. При цьому першочерговою метою моніторингу є узагальнююча оцінка і прогноз майбутніх результатів діяльності банку.