Екологія України. Проблеми. Географія. Шляхи рішення

- Збільшення кількості викидів хімічної й металургійної промисловості ( Маріуполь, Ростов, Таганрог); тільки Маріуполь «поставляє» у навколишнє середовище близько 800 тис. тонн токсичних речовин у рік.

- Інтенсивне будівництво на узбережжі й косах моря численних пансіонатів і баз відпочинку, що негайно привело в колосальному збільшенню побутових і каналізаційних стоків у море.

- Неконтрольований, лавиноподібний стік у море пестицидів із прилягаючих сільськогосподарських масивів і перенесення їхніми ріками Доном і Кубанню зі своїх масивів.

Екологічна ситуація в Чорному морі не набагато краще. Поки ще його рятують розміри й глибина. Як згадувалося вище, і в цей басейн води Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Дунаю щорічно виносять мільйони кубометрів стоків, забруднених величезною кількістю токсичних речовин. Мають місце великі обсяги забруднення шельфових зон побутовими, каналізаційними стоками, пов'язаними з індустрією туризму й рекреації. Із цієї причини в останні роки неодноразово закривалися пляжі Ялти, Теодозії, Євпаторії, Алушти, Одеси. Саме через виникнення більших обсягів брудних терригенных відкладень у прибережних районах північно-західної частини Чорного моря всі частіше трапляються замори. У цьому ж регіоні у зв'язку з розвитком розробки підводних нафтогазових родовищ активізувалося забруднення води нафтопродуктами.

В останні роки значно підвищилося у водах моря й донних відкладень зміст радіонуклідів. Через порушення регіонального гідродинамічного, гідрохімічного й теплового балансів водних мас моря поступово піднімається границя насичених сірководнем глибинних вод моря, і тепер вона вже досягла глибини 80 - 100 метрів, раніше була на глибинах 150 - 200 метрів.

Різко погіршилася ситуація в лиманах, затоках і водоймищах. Величезну небезпеку являють собою припортові потужні заводу й Південний порт біля Одеси, де виробляються й концентруються більші обсяги рідкого аміаку, функціонує потужний анадир Одеса-Тольятти. Це дуже отруйна речовина перевозиться танкерами ємністю до 50 - 120 тис. тонн. Аварія на заводі або одному такому танкері приведе до найтяжких екологічних і економічних наслідків.

Як уже згадувалося, до всім іншим екологічним проблемамам водних экосистем України додалася ще одна - все більше забруднення радіонуклідами вод Дніпровського басейну й морів.

Порятунок Дніпра можливо лише за умови прийняття й реалізації комплексної програми національного рівня, обов'язковоїої тридцятилітньому якої повинна бути система мір для екологічного оздоровлення й відновлення малих рік, а також співробітництво з Росією й Білорусією в цих питаннях.

Необхідно також якнайшвидше розробити концепцію розвитку водного господарства України на майбутнє десятиліття, виконати водогосподарче екологічне районування басейнів рік України.

3.2. Донецко - Придніпровський регіон.

Цей регіон займає близько 19% території України, де проживає 28% її населення. У цьому регіоні розміщене близько 5 тис. підприємств, серед яких - потужні гіганти металургії, хімії, енергетики, машинобудування, гірничодобувної, вугільної й іншої галузей промисловості. Це район інтенсивного ведення сільського господарства, у зв'язку з яким розораність території становить 70,4%, а 71% земель перебувають у деградованому стані. Ґрунти перенасичені не тільки пестицидами й мінеральними добривами, але й важкими металами, особливо навколо тих міст, у радіусі від -2 до 20-25 км.

Від підприємств цього регіону в атмосферу попадає близько 70% загального обсягу викидів оксидів вуглецю й азоту, сірчаного ангідриду, вуглеводнів в Україні. Протягом довгого часу не вирішується проблема утилізації промислових відходів, яких у регіоні нагромадилося більше 10 млрд. т. майже повністю вичерпане ресурс устаткування на заводах і фабриках ( основні фондів підприємств зношені на 70%), тому аварії на виробництві відбуваються всі частіше. Як правило наслідками таких аварій стає шкода навколишньому середовищу, часто досить значний. На більшості підприємств або відсутні або не працюють очисні спорудження, нові ресурсосберегающие технології практичні ніде не застосовуються через недолік коштів.

Найбільш забрудненими містами регіону протягом останніх п'яти років залишаються Донецьк, Макіївка, Горлівка, Дніпропетровськ, Єнакієве, Кривій Ріг, Алчевск, Дзержинськ ( Донецька область), Краматорськ, Луганськ, Запоріжжя, Маріуполь.

Стан природного середовища регіони можна без перебільшення назвати кризовим. Воно вимагає негайного застосування комплексу природоохоронних мір, модернізації промисловості, рекреаційних і рекультивационных мер, переорієнтацію на ресурсо- і енергозберігаючі технології. Також необхідно негайно приступитися до утилізації відходів.

3.3. Українське Полісся.

Як уже згадувалося в попередніх розділах, цей у недалекому минулому екологічно найчистіший і благополучний регіон Європи сьогодні теж вимагає природоохоронних мір і змін регіональної екологічної політики.

У регіоні переважає сільськогосподарська антропогенна діяльність, що базується на використанні в більшості осушених земель, хоч деякі райони, де розвинений видобуток корисних копалин ( граніти, піски, нафта й газ, торф) страждають від значного негативного впливу гірничодобувної промисловості. Особливо шкідливі для природи розробки сотень кар'єрів, які є дренажом для ґрунтових вод, є причиною знищення більших площ ґрунтів, забруднення навколишнього середовища нафтопродуктами й газопылевыми продуктами підривних робіт.

Величезна шкода Поліссю заподіяли науково необґрунтовані меліорації, осушення боліт, які грали колись дуже важливу гідрологічну роль регуляторів річкового стоку на значних територіях. Інтенсивне осушення отут почалося з 1966 року. Спочатку за рахунок знищених боліт площа сільськогосподарських угідь збільшилася на 1,6 млн. га, але до 1992 року площа дефляційно-небезпечних, кислих і змитих ґрунтів досягла 24,4%, 47,1% і 17,7% загальної площі сільськогосподарських угідь.

Рівень ґрунтових вод знизився в середньому на 1,81,0 м, близько 50% дрібних річок стали жертвами необоротних змін режиму стоку, у них значно погіршилися екологічні умови й зменшилася кількість риби й інших організмів.

Порушилися умови відновлення дикої флори й фауни, різко зменшилися площі болотних видів рослин і тварин, триває винищування лісів.

Страшний удар экосистемам Полісся заподіяла, як уже згадувалося, Чорнобильська катастрофа.

Останнім часом Західному Поліссю, перлині Полісся України - Шацкому Національному парку стала загрожувати нова небезпека. У Білорусі, на 15 км північніше парку почалося будівництво величезного комбінату будівельних матеріалів. Один з його об'єктів - кар'єр глибиною 35 метрів - викличе загибель мережі озер цього краю, у тому числі найбільшого озера України - Телемеханіка ( глибина 60 метрів) і заподіє непоправну шкоду національному парку.

Українське Полісся також вимагає уваги, розробки програми екологічного оздоровлення й відновлення. Адже це разом з Карпатами - легені України.

3.4. Українські Карпати.

Українські Карпати - не тільки один з найбільш мальовничих куточків України, це також регіон важливого екологічного значення, один з найцінніших східноєвропейських оздоровчо-рекреаційних об'єктів, зона коштовних лісових масивів, які очищають повітряний басейн над значною частиною Східної Європи, вони є легенями Європи.

Карпати вміщають третина лісових запасів України, лісистість цієї території - одна з найбільш високих в Україні ( 53,5%). Отут ростуть 2110 видів квітучих рослин ( 50 % фітофонду України), багато коштовних порід дерев і лікарських рослин.

Але проте протягом останніх десятиліть Карпати випробовують на собі все більший нищівний вантаж антропогенної діяльності. Карпатські ліси перебувають під загрозою знищення не тільки від лісорозробок, порушення ґрунтового й рослинного покривів, перевипасу худоби на більшості галявин, але й від хімічного забруднення, кислотних дощів, які приходять як зі сходу, так і із заходу, від великих промислових підприємств.

Збереженню биоразнообразия Карпат варто приділяти величезну увагу. Структурні зміни в економіці регіону повинні передбачити підвищення рекреаційного значення Українських Карпат для населення не тільки України, але й Центральної й Східної Європи, зменшення техногенного навантаження. Виняткове значення при цьому надається співробітництву всіх країн карпатського регіону.

Досить перспективним є розвиток туризму в Карпатському регіоні, але туризму цивілізованого, з урахуванням екологічних інтересів рекреаційних зон і заповідних територій.

3. Наслідку природних і антропогенних екологічних катастроф.

Розвитку екологічної кризи сприяють також природні екологічні катастрофи. У межах території України географічний^-географічні-фізико-географічні й тектонічний^-тектонічні-тектонічні-геолого-тектонічні умови можуть сприяти періодичному виникненню таких природних катастроф, як землетрусу силою до 7 - 8 балів по шкалі Ріхтера ( Крим, Карпати), інша територія менше, найменше - північно-східні регіони; паводки ( практично на всіх ріках, але в першу чергу в гірських районах); зсуви ( узбережжя водоймищ Дніпра, Чорного й Азовського морів); курні бури ( лісостепові й степові райони); пожежі ( полісся й лісостеп), випадання граду або великі снігопади, сіли селом і сніжні лавини взимку ( у гірських районах); ураганні вітри, посухи.

Розвиток природних катастроф активізується людською діяльністю. Через вирубку лісів у Карпатах значної почастішали катастрофічні паводки, селі, сніжні лавини, осипи.

За останнє десятиліття в Україні мали місце всі перераховані вище природні катастрофічні явища, які заподіяли більші збитки народному господарству, а іноді приводили й до людських жертв. Кілька прикладів можна привести із зовсім недавнього часу. Паводок на р. Уж восени 1992 року заподіяв збитків на майже 4 млрд. крб. З- за сильних дощів 1992 року в Карпатах рівень води в ріках піднявся на 3-5 м, були підтоплені більші площі сільгоспугідь, господарські об'єкти, кілька сіл, частини міст Мукачеве й Свалява, Ужгород, розмито кілька автодоріг, порушене електропостачання мережі сел. У вересні від сильних дощів розлився паводок у Тернопільській області, у результаті якого загинуло 6 чоловік, заподіяні збитки енергетичному комплексу, об'єктам зв'язку, сільському господарству.

1992 рік. Сильні шторми на узбережжя південного Криму. 15 жовтня сильні вітри зруйнували в Ялті пірс вантажного пора, портові будови. У море злиті цистерни з паливом, затонуло 8 невеликих судів, а великі судна одержали ушкодження. Зірвало даху з будинків, були людські жертви.

В 1992 році також трапилося 58-69 пожеж ( здебільшого антропогенного походження), у результаті яких знищено 1929 га лісу.

Прискорюють розвиток негативної екологічної ситуації й такі явища, як техногенні аварії й антропогенні катастрофи. У всіх галузях промисловості й взагалі людської діяльності 1991-1992 років їх трапилися сотні й число їх усе збільшується.

За останні 34-40 років, крім аварії на ЧАЕС, найбільш відомими по обсягах заподіяного збитку минулого: потужний сель у Бабином Яру в Києві в березні 1961 року - наслідок прориву дамби технічного резервуара цегельного заводу ( більші матеріальні збитки, кілька сотень людських жертв), пожежі не нафтових свердловинах, в 70-х роках аварії на нефте- і газопроводах, аварії на нафтогазовій платформі в Азовському морі; на очисних спорудженнях Калушского калійного комбінату ( теж 70-е роки) заподіяли не тільки економічні, але й екологічні збитки, викликавши загибель біомаси на більших площах в Азовському морі й у басейні Дніпра.

З техногенних аварій недавнього часу можна назвати аварію на Київській насосній каналізаційній станції у вересні 1993 року, коли вийшли з ладу кілька потужних насосів, і в Дніпро протягом тижня щодня зливалося майже 1,5 млн м³ фекальних стоків; аварія на Кременецькій автобазі, коли в ґрунт вилилося близько 14 тонн ДТ, нафтопродукти забруднили р. Икву аж до міста Дубно, риборозплідні станції с. Берегла; диверсія на нафтобазі м. Светловодска Кіровоградської області ( вилито близько 200 тонн пального); аварія на ТЭЦ у Чернігові в 1992 році ( пролито мазуту близько 300 тонн)

Улітку 1992 року через переповнення каналізаційних ємностей курортних міст Криму трапився масовий злив нечистот на пляжі Ялти, Алушти, Судака, Сак, Керчі, Теодозії, із цієї причини пляжі цих міст було закрито на два місяці.

Крім названих тільки в 1992-1993 роках в Україні відбулися десятки менш великих аварій на промислових підприємствах, десятки в інших сферах виробництва. Цей тривожний фактор необхідно обов'язково враховувати, ретельно аналізувати причини як техногенних так і природних екологічних катастроф і аварій і застосувати міри для їхнього попередження, запобігання або відомості негативних наслідків до мінімуму.

4. Наслідку Чорнобильської катастрофи.

На Чорнобильській техногенній аварії, що стала аварією глобального масштабу, необхідно акцентувати більшу увагу.

Як сьогодні стало відомо із численних фактів ученим-екологам, жодна катастрофа ХХ сторіччя не мала таких важких екологічних наслідків, як Чорнобильська. Ця трагедія не регіонального, не національного, а глобального масштабу. У результаті катастрофи вже загинуло багато тисяч чоловік ( 50% з тих, хто брав участь у ліквідації аварії). Колективна доза опромінення сьогодні становить 20 мільйонів людей тільки в момент ліквідації аварії.

Сильним радіоактивним забрудненням уражено 5 мільйонів га території України, більша частина яких - сільськогосподарські вгіддя, забруднено більше 1,5 мільйона га лісів. Більше 15 тисяч чоловік живуть у зоні небезпечного для життя й здоров'я забруднення, їжаку близько 1,5 мільйона чоловік проживає на території, де радіоактивне тло в десятки разів перевищує припустимі норми. Дезактивационные роботи, на які було витрачено в 1986-1989 роках мільйони, бажаних результатів не дали.

У водах Дніпра, Прип'яті, Київського водоймища концентрація радіонуклідів і через шість років після аварії було в 10-100 разів вище, ніж до аварії, а в донних відкладеннях, особливо иловых, збагачених органікою, нагромадилася величезна кількість радіоактивного бруду. Більшу небезпеку представляють для навколишнього середовища близько 100 тимчасових могильників навколо АЕС, у яких перебувають більше 40 млн м³ твердих відходів і саркофаг над четвертим блоком, що вибухнув. Там ще залишилася величезна кількість радіоактивного бруду, надійність нерозповсюдження якої зовсім не гарантована. Могильники вже сьогодні протікають, саркофаг із часом просідає й деформується, з роками стає усе більше радіоактивним.

Вплив Чорнобильської аварії на здоров'я людей дуже значно й буде проблемою не тільки для нас, але й для декількох наступних поколінь. Уже в 1991-92 роках у Житомирській і Київській областях, як і в Білорусі, по даним МОЗ України, у жительок забрудненими радіонуклідами території значно збільшилася кількість недонесених дітей і калік. Кількість важких ускладнень вагітності збільшилося в 2-3,5 рази, є серйозні генетичні зміни здоров'я. Загрозливо росте кількість випадків захворювання раком, підвищується смертність.

Наслідку цієї трагедії вічні, глобальні, і тепер можна лише говорити про здатність біосфери пристосовуватися до нових умов середовища.

ВИСНОВОК

Сучасна людина фактично

обожив сам себе. Але він - фальшиве

божество. Створене ним на Землі не рай,

а кошмар, до якого він сам адаптується

усе менше, і який не може

задовольнити його соціальних, психоло-

гических, духовних, і эстетических

вимог.

Е.Голдсмит

Тема екології - надзвичайно об'ємна й дискусійна. Особисто прихильник відмови від багатьох так званих технічних благ цивілізації - занадто дорогою ціною вони дістаються нам і занадто дорогу ціну будуть платити наші діти. Але в теж час наше суспільство зложилося так, що таким чином, створенням дивовижної по своїх обсягах промислової інфраструктури людство годує й одягає себе. Забезпечує собі умови існування. І на закінчення я можу тільки сказати, що ми так багато ще не знаємо! Дасть Бог, ми зможемо прийти до рівноваги в сформованій ситуації, у якій самі винуваті. тільки не потрібно перекладати відповідальність із себе на когось іншого. Відшкодувати збиток, заподіяний нашими родителями навколишньому середовищу - наша не тільки основне завдання, це обов'язкова умова життя й здоров'я наших дітей.

Кириленко Ирина.

Список використаної літератури

1. Билявский Г.А. Фурдуй Р.С. «Основи екологічних знань» підручник, К. «Лыбидь» 1997 - 288 с. (235-281).

2. Гайнрих Д., Гергт М. «Екологія: dtv-Atlas: переклад з 4-го німецькі видання./науч.ред.пер. В.В.Серебряков. - К.: Знання-През,2001. - 287 с.:іл.

3. Голиков А.П., Олийнык Я.Б., Степаненко А.В. « Вступ в економічну й соціальну географію» підручник. - К.: Лыбидь, 1997 - 320 с.

4. Григор'єв А.А. «Екологічні уроки минулого й сучасності»/за редакцією академіка К.Я.Кондратьева. - Санкт-Петербург.: Наука, 1991 - 252с.

5. Заржицкий О.В. «Концепція регіональної екологічної політики України: який їй бути» «Право України» №7, 2001, с.70-75.

6. Заржицкий О.В. «Екологічна безпека в регіоні, як об'єкт правового регулювання» «Право України» №5, 2002, с.63-67.

7. Костицкий В.А. «Екологічна криза й тридцятилітні його подолання»: «Право України» №4, 1998, с.33-36.

8. Топчиев А.Г. «Основи суспільної географії»: навчальний посібник - Одеса: Астропринт, 2001 - 560 с.

9. Химич А.А. «Екологічна безпека, як елемент національної безпеки» «Право України» №11, 2002, с.45-47.