Державне регулювання зайнятості населення в Україні

У 2008 році чисельність громадян, які проходили професійне навчання за направленням державної служби зайнятості, становила 245,2 тис. осіб, що на 15,8 тис. більше, ніж у 2007 році. В оплачуваних громадських роботах брали участь 428,5 тис. осіб, або кожен шостий від загальної чисельності громадян, які перебували на обліку в службі зайнятості.

Мінімальний розмір допомоги по безробіттю для незастрахованих осіб зріс з 210 гривень на початку 2008 року до 360 гривень на 1 січня 2009 року, а для застрахованих осіб з числа безробітних громадян мінімальний розмір допомоги по безробіттю протягом року зріс з 290 до 500 гривень.

Тенденції щодо зростання чисельності незайнятих громадян та зменшення кількості вакансій закріпилися і у 2009 році.

Станом на 15 січня 2009 року чисельність осіб, які шукали роботу за допомогою центрів зайнятості, у порівнянні з даними на початок місяця, зросла на 43,5 тис. та становила 919,7 тис. осіб, а кількість вільних робочих місць скоротилася на 6,6 тис. та становила лише 84,5 тис. осіб.

Передбачається, що у 2009 році послугами служби зайнятості скористаються 3,2 млн. незайнятих громадян. Прогнозується, що рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, сягне 8,5-9,0% економічно активного населення.

За сприяння державної служби зайнятості у 2009р. було працевлаштовано 702,7 тис. осіб, або 32,8% незайнятого населення, що перебувало на обліку цієї установи (у 2008р. - 1084,0 тис. та 43,3% відповідно).

Серед незайнятих трудовою діяльністю громадян, працевлаштованих у зазначеному періоді через державну службу зайнятості, майже половину (46,6%) з них становили жінки та молодь у віці до 35 років (47,1%).

У минулому році кожний п'ятий незайнятий був працевлаштований на підприємства сільського господарства, мисливства та лісового господарства, переробної промисловості, а також торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку. Разом з тим порівняно з 2008р. спостерігалось зниження обсягів працевлаштування незайнятого населення (на 35,2%, або на 381,4 тис. осіб), зокрема на підприємствах торгівлі та ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку - на 103,0 тис. осіб, переробної промисловості - на 95,9 тис. осіб, у сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві - на 50,7 тис. осіб.

Серед працевлаштованих громадян більше половини займали місця робітників, 21,0% - посади службовців, 22,7% - місця, які не потребують спеціальної професійної підготовки.

В усіх регіонах країни у 2009р., порівняно з 2008р., спостерігалося зниження рівня працевлаштування населення, табл.2.6.

Таблиця 2.6.

Працевлаштування не зайнятих трудовою діяльністю громадян за регіонами у 2009 році

	Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку впродовж 2009р. - всього, тис. осіб	Кількість працевлаштованих у 2009р.	Рівень працевлаштування, %
		тис. осіб	у % до 2008р.	2008р.	2009р.
Україна	2143,3	702,7	64,8	43,3	32,8
Автономна Республіка Крим	77,3	27,8	70,6	45,3	36,0
Вінницька	91,4	30,6	65,9	42,0	33,5
Волинська	65,4	23,7	67,5	45,2	36,3
Дніпропетровська	142,4	36,9	50,0	45,4	25,9
Донецька	168,0	46,7	62,8	42,1	27,8
Житомирська	79,9	24,6	63,9	41,4	30,8
Закарпатська	54,0	19,2	63,3	45,3	35,5
Запорізька	91,6	23,7	55,0	41,2	25,9
Івано-Франківська	73,7	24,7	51,5	46,9	33,5
Київська	67,2	18,9	58,9	44,1	28,1
Кіровоградська	63,8	23,5	71,5	43,9	36,7
Луганська	92,0	34,5	75,4	43,0	37,6
Львівська	105,4	35,1	67,8	41,9	33,2
Миколаївська	67,0	25,6	80,9	42,6	38,2
Одеська	70,3	21,3	55,0	44,1	30,3
Полтавська	104,2	33,9	75,0	39,6	32,5
Рівненська	77,1	25,2	71,0	38,9	32,8
Сумська	70,9	19,6	52,7	43,0	27,6
Тернопільська	70,0	23,0	61,4	39,9	32,9
Харківська	122,0	41,7	70,1	43,7	34,2
Херсонська	49,0	16,0	48,3	47,0	32,7
Хмельницька	82,9	32,5	84,5	42,6	39,2
Черкаська	89,3	28,5	62,3	42,7	31,9
Чернівецька	35,6	8,9	46,1	38,3	25,0
Чернігівська	64,5	18,0	56,3	39,9	28,0
м.Київ	59,9	35,4	100,1	67,1	59,2
м.Севастополь	8,5	3,2	93,1	46,1	37,3

Одним із напрямів соціального захисту незайнятого населення є організація оплачуваних громадських робіт, які забезпечують тимчасову зайнятість. На таких роботах у 2009р. працювали 240,9 тис., що на 43,8% менше, ніж у 2008р. В основному, це були особи, які мали статус безробітних (99,8%). Середня тривалість громадських робіт у розрахунку на одного безробітного, залученого до їх проведення, у 2009р. становила 14,4 дня проти 11,1 дня у 2008р. Загалом на організацію та проведення таких робіт у 2009р. було витрачено 150,9 млн.грн., що на 12,8% менше, ніж у 2008р.

З метою підвищення конкурентоспроможності безробітних, державною службою зайнятості здійснюється їх професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). В навчальних закладах усіх типів упродовж 2009р. проходили професійне навчання 157,1 тис. безробітних, що на третину менше, ніж у 2008р. Із загальної кількості безробітних, які завершили навчання у зазначеному періоді (135,3 тис. осіб.), 76,7% - навчалися з метою підвищення своєї кваліфікації, 16,3% - пройшли перепідготовку на іншу професію, а решта з них (7,0%) - вперше отримали професійну освіту.

Із Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття видатки на виплату допомоги у зв'язку з безробіттям у 2009р. становили 3,9 млрд.грн. Середній розмір допомоги у грудні 2009р. становив 655,56 грн., що дорівнює 88,1% законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (744 грн.). При цьому у кожного четвертого зареєстрованого безробітного вона була в межах 360 грн., у кожного другого - від 360 до 744 грн.

Протягом 2009 року у базі даних державної служби зайнятості налічувалось 1 млн. 196,1 тис. вакансій, які надійшли від 187,9 тис. роботодавців.

Станом на 1 січня 2010 року на обліку в центрах зайнятості перебувало 542,8 тис. незайнятих громадян. Серед них: 291,3 тис. осіб складали жінки; 251,5 тис. осіб - чоловіки; 214,1 тис. осіб - молодь; 59,6 тис. осіб - вивільнені працівники; 104,6 тис. - особи, не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Статус безробітного мали 531,6 тис. осіб, з яких 408,6 тис. отримували допомогу по безробіттю. Із загальної чисельності безробітних 211,8 тис. осіб проживали у сільській місцевості (319,8 тис. - у містах).

У січні-грудні 2010 року послугами державної служби зайнятості скористались 1,8 млн незайнятих громадян. Статус безробітного мали 1,4 млн. осіб, з яких отримували допомогу по безробіттю - 1,2 млн осіб.

Чисельність громадян, працевлаштованих за направленням державної служби зайнятості у 2010 році, становила 744,5 тис. осіб. Рівень працевлаштування незайнятих громадян збільшився до 40,3% проти 32,8% у 2009 році.

Протягом січня-грудня 2010 року проходили професійне навчання 203,3 тис. безробітних, що на 29,4% більше, ніж у січні-грудні 2009 року. Рівень охоплення професійним навчанням зріс з 9,3% до 14,7%.

В оплачуваних громадських роботах брали участь 318,2 тис. незайнятих осіб, що на третину більше, ніж у 2009 році. Рівень залучення незайнятих громадян до участі в громадських роботах зріс з 11,2% у 2009 році до 17,2% у 2010 році.

Станом на 1 січня 2011 року на обліку в центрах зайнятості перебувало 564,0 тис. незайнятих громадян. Серед них: 303,8 тис. осіб складали жінки; 260,2 тис. осіб - чоловіки; 238,9 тис. осіб - молодь; 35,0 тис. осіб - вивільнені працівники; 117,5 тис. - особи, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Статус безробітного мали 544,9 тис. осіб, з яких 411,3 тис. отримували допомогу по безробіттю. Із загальної чисельності безробітних 236,1 тис. осіб проживали у сільській місцевості (308,8 тис. - у містах).

У 2010 році до служби зайнятості надійшло 1,2 млн вакансій від 198,7 тис. роботодавців.

Станом на 1 січня 2011 року кількість вакансій у базі даних державної служби зайнятості становила 63,9 тис., у тому числі: для робітників - 29,7 тис., для службовців - 24,3 тис. та 9,9 тис. - для осіб, які не мають спеціальної підготовки.

Найпопулярніші професії, на які сьогодні є попит, - це професії висококваліфікованих робітників - слюсарів, токарів, електрогазозварників, водіїв, кухарів, продавців та інших представників робочих професій. Серед роботодавців мають попит фахівці з високим рівнем кваліфікації, топ-менеджери, а також економісти, лікарі, бухгалтери, юристи з відповідним досвідом роботи.

Основні показники діяльності державної служби зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття по Дніпропетровській області.

У 2009 році за сприяння державної служби зайнятості комплекс різноманітних послуг та матеріального забезпечення отримали понад 142,4 тис. громадян, незайнятих трудовою діяльністю.

Реалізація службою зайнятості антикризових заходів дозволила дещо стабілізувати ситуацію на ринку праці, підвищити мотивацію до пошуку підходящої роботи, прискорити оперативне працевлаштування на актуальні вакансії. З початку року знайшли роботу майже 36,9 тис. мешканців області. Зокрема, шляхом надання дотацій роботодавцям із коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття працевлаштовані 283 особи з числа безробітних. Чисельність громадян, які проходили професійне навчання за направленням державної служби зайнятості становила майже 9,2 тис. осіб, в оплачуваних громадських роботах брали участь майже 9,9 тис. безробітних.

У січні-грудні 2010 року за сприяння державної служби зайнятості комплекс різноманітних послуг та матеріального забезпечення отримали 120,2 тис. незайнятих громадян, незайнятих трудовою діяльністю.

З початку року за сприянням обласної служби зайнятості:

- знайшли роботу понад 44,7 тис. незайнятих мешканців області;

- проходили професійне навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації майже 13,5 тис. безробітних;

- в оплачуваних громадських роботах брали участь понад 13,1 тис. осіб.

У січні - листопаді 2010 року послугами державної служби зайнятості скористалися 111,8 тис. незайнятих громадян, серед них 58,4 тис. жінок та майже 56,2 тис. молодих людей до 35 років. Було охоплено працевлаштуванням понад 42,7 тис. незайнятих громадян, серед них понад 18,9 тис. жінок та майже 22,3 тис. молоді до 35 років, рис.2.2.

Рис.2.2. Працевлаштування населення за сприянням виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття по Дніпропетровській області.

Рівень працевлаштування незайнятого населення за 11 місяців 2010 року збільшився на 12,6 в.п., по жінкам цей показник збільшився на 10,6 в.п, а по молоді до 35 років на 14,6 в.п., проти аналогічного періоду 2009 року, табл..2.7.

Таблиця 2.7

Рівень працевлаштування незайнятого населення в Дніпропетровській області

	Чисельність незайнятого населення	Жінки	Молодь	працевлаштовано	Рівень працевлаштування
				незайнятого населення	жінки	молодь	незайнятого населення	жінки	молодь
А	1	2	4	6	7	8	9	10	11
11 міс. 2009	135879	69399	65213	34821	15138	16280	25,6	21,8	25,0
11 міс. 2010	111796	58373	56177	42715	18921	22264	38,2	32,4	39,6
2010 до 2009 %	82,28	84,11	86,14	122,67	124,99	136,8	12,6	10,6	14,6

За даними табл..2.7 можна зробити висновок про ефективність діяльності виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття по Дніпропетровській області. Кількість працевлаштованих серед незайнятого населення за 11 місяців 2010 року на 22,67 % більше за аналогічний період 2009 року. При цьому жінок було працевлаштовано на 24,99 %.

Таким чином, за результатами проведеного аналізу щодо державного регулювання зайнятості населення в Україні, можна зробити висновок про негативні тенденції протягом 2009 року. Так показник рівня працевлаштування населення на кінець 2009 року складає 33 %, при його значенні в 2008 році на рівні 43%.

У першому кварталі 2010 року рівень зайнятості населення віком 15-70 років порівняно з відповідним періодом 2009 року підвищився на 0,8 відсоткового пункту і становив 58 відсотків. На початку 2010 року на обліку в державній службі зайнятості перебувало 542,8 тис. осіб, що на 333,4 тис. менше, ніж на початку 2009 року, розмір середньомісячної допомоги по безробіттю становив 630,1 гривні, що в 1,4 раза більше, ніж у 2008 році.

Поряд з певним поліпшенням ситуації у сфері зайнятості існує ряд проблем, які потребують розв'язання. Насамперед це недостатня економічна активність населення (чисельність економічно неактивного населення працездатного віку становить понад 8 млн. осіб), кількісно-якісний дисбаланс між попитом та пропонуванням робочої сили, низький рівень кваліфікації осіб, які шукають роботу.

Серед основних причин недостатньої економічної активності населення найвагомішими є значне відставання ціни робочої сили від її вартості, незадовільні умови праці, недосконалість механізмів державної підтримки підприємницької ініціативи громадян та створення сприятливого підприємницького середовища.

Залишаються гострими проблема зайнятості у малих містах, вугледобувних регіонах та сільській місцевості, зокрема зайнятості осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та проблема наявності нелегальної трудової міграції громадян України за межі держави, внутрішньої трудової міграції та тіньової зайнятості. Так, у 2009 році у малих містах створено робочих місць для 119,7 тис. осіб (16 відсотків загальної кількості громадян, для яких створено робочі місця у цілому в країні), з них майже для 80 відсотків громадян -- фізичними особами -- підприємцями. Створення незначного обсягу робочих місць у малих містах пояснюється недостатньою державною підтримкою розвитку виробничої та соціальної інфраструктури цих міст.

Відбувається звуження сфери застосування праці у вугледобувних регіонах у зв'язку із закриттям неперспективних шахт без створення нових робочих місць (у 2007-2009 роках закрито 12 шахт). Це призводить до зменшення попиту на робочу силу. Так, у 2009 році у Донецькій області зменшилася кількість вакантних робочих місць порівняно з 2008 роком у 2,2 раза, Львівській -- 1,6, Луганській області -- 1,4 раза. На початку січня 2010 р. співвідношення чисельності незайнятих громадян і вакантних робочих місць у Донецькій області становило майже 13 осіб на одне вільне робоче місце (на початку 2009 р. -- 6 осіб). Дисбаланс між попитом і пропонуванням робочої сили спостерігається також у Львівській та Луганській областях, в яких на одне вільне робоче місце претендувало відповідно 22 і 14 осіб. У містах, в яких закривалися шахти, цей показник досягав 130 осіб.

Надзвичайно обмеженими є можливості працездатних сільських громадян отримати роботу в сільському господарстві, що пов'язано з існуючими проблемами розвитку цієї галузі. Станом на 1 січня 2010 р. у сільському господарстві було лише 2,2 тис. вільних робочих місць, на одне вільне робоче місце претендували 57 осіб.

Глобальною проблемою національного ринку праці є його функціонування в умовах набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі, у тому числі проблема конкурентоспроможності національної робочої сили та зайнятості в Україні іноземців. Тому зазначені проблеми потребують розробки та реалізації відповідних заходів з боку держави щодо покращення зайнятості в Україні.

РОЗДІЛ 3.

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ В УКРАЇНИ

3.1 Зарубіжний досвід державного регулювання зайнятості населення

Державна активна політика зайнятості передбачає розроблення програм сприяння зайнятості. Ці програми можуть охоплювати як окремі категорії населення, передусім маргінальні групи: молодь, жінок, інвалідів, так і специфічні випадки загрози безробіття, зумовлені економічною або іншою ситуацією (демографічним, політичним, стихійним лихом тощо).

У розвинутих країнах більшість програм зайнятості стосується певних категорій населення, які потребують підтримки й допомоги.

Розрізняють довгострокові й короткострокові (на один рік) програми. Вони розробляються як на державному, так і на регіональному рівнях.

Метою державних і регіональних програм зайнятості є сприяння зайнятості населення, задоволення потреб громадян у праці.

Державні й територіальні програми зайнятості населення спрямовані на:

- сприяння розвитку і структурній перебудові економіки, створенню умов для спрямування вивільнюваних працівників, насамперед на рентабельні виробництва та в пріоритетні галузі економіки;

- попередження розвитку безробіття і його скорочення шляхом підвищення економічної заінтересованості підприємств і організацій у створенні додаткових робочих місць, переважно з гнучкими формами зайнятості;

- удосконалення системи відтворення робочої сили водночас із збільшенням числа робочих місць, поліпшенням професійної орієнтації, підвищенням кваліфікації працівників та ефективності використання трудових ресурсів;

- захист безробітних та їхніх сімей від негативних наслідків безробіття і забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці;

- формування кадрової, матеріальної, інформаційної, статистичної, фінансової та науково-методичної бази державної служби зайнятості;

- заходи сприяння зайнятості населення, яке проживає у сільській місцевості.

Спеціальні галузеві програми зайнятості населення призначені уія вирішення на рівні окремих галузей і підприємств проблем прихованого безробіття, сприяння продуктивній зайнятості працівників практичній реалізації диференційованого підходу щодо окремих підприємств з урахуванням державної політики структурної перебудови, санації державних підприємств і заходів державної політики на ринку праці.

Досвід країн з розвиненою економікою свідчить, що інвестиції в людські ресурси зростають, оскільки є необхідною умовою модернізація виробничих систем.

Така політика проводиться на рівні як держави, так і окремих господарських об'єктів. У Франції, наприклад, з державного бюджету на зайнятість виділяють 6,8% коштів, а відрахування підприємств, соціальних установ, різні внески за обсягом майже в 1,5 рази перевищують надходження з бюджету.

В Україні частка фонду зайнятості у валовому внутрішньому продукті становить приблизно 0,3%, що в багато разів менше, ніж у раїнах з розвинутою ринковою економікою.

Звідси можна зробити висновок, що в нашій країні фінансова база для розв'язання проблем зайнятості недостатня і не відповідає ситуації на ринку праці, яка різко загострюється через величезний потенціал безробіття.

За рахунок коштів зайнятості фінансуються заходи активної і пасивної політики. Співвідношення витрат на ці заходи залежить від стану ринку праці та безробіття, рівня законодавчих гарантій, досягнутого рівня розвитку служби зайнятості.

Зарубіжний досвід свідчить про різні підходи окремих країн щодо розподілу коштів на активні й пасивні заходи політики зайнятості. У цих країнах, як Франція, Німеччина, Англія переважають витрати на підтримування рівня доходів населення, а на активні заходи витрачається значно менше коштів. У Франції, наприклад, частка витрат на активні й пасивні заходи відповідно дорівнює 28,4% і 71,6%; в Англії - 29,1% і 70,9%, у Німеччині - 44,1% і 55,9%.

Зворотну картину щодо витрат на активні й пасивні заходи політики зайнятості населення спостерігаємо у Швеції та Італії, де відповідні витрати становлять 67,6% і 32,4% та 51,6% і 48,4%.

Стратегія зайнятості населення в Україні має пов'язуватися з подальшим розвитком і розширенням активних заходів для запобігання повальному безробіттю та збільшенням на них витрат із фонду сприяння зайнятості населення з урахуванням стану ринку праці. Щодо розміру допомоги у зв'язку з безробіттям, то рекомендаціями МОП передбачено, що вона має становити 60% середньої заробітної плати. У скандинавських країнах така допомога досягає -70% середньої заробітної плати за рівня безробіття 0,5--1%. Враховуючи дуже низький рівень середньої заробітної плати в Україні, можна стверджувати, що розмір допомоги у зв'язку з безробіттям не може бути меншим за 50% середньої заробітної плати (що має місце зараз в Україні), оскільки не забезпечуватиме мінімальних фізіологічних потреб людини. Інша річ, що при цьому слід обмежити термін надання допомоги і зробити все можливе для працевлаштування безробітного. Однак ситуація складається таким чином, що вартість соціального захисту населення зростає, а виробництво зменшується, що не дає можливості фінансувати систему соціального захисту за встановленими нормами.

Досвід розвинених країн свідчить про те, що служба зайнятості успішніше діє там, де вона належить державі, підпорядкована органам влади, має штат висококваліфікованих спеціалістів з питань зайнятості. Проте в умовах ринкової економіки неминуче виникають різні приватні (недержавні) установи сприяння зайнятості.

3.2 Напрями та шляхи реалізації державної політики зайнятості в Україні

Для подолання проблем регулювання зайнятості населення пріоритетними напрямками державного регулювання зайнятості населення мають стати проведення економічної політики в інтересах зайнятості та регулювання безробіття, рис. 3.1.

Проведення економічної політики в інтересах зайнятості полягає у створенні економічних передумов зайнятості за рахунок розробки і реалізації економічної політики, спрямованої на розвиток нових та збереження ефективних робочих місць. У зв'язку з цим необхідним є поєднання інвестиційної, кредитно-грошової, податкової, бюджетної політики держави з політикою зайнятості.

До основних напрямків цієї політики в контексті забезпечення стійкого економічного зростання України слід віднести наступні:

1. Підвищення інвестиційної активності у всіх секторах економіки. Державна інвестиційна політика відіграє вирішальну роль у структурній перебудові економіки та реалізації соціальних програм, виступаючи одним з головних засобів регулювання зайнятості, сприяючи модернізації виробничої бази з подальшим підвищенням якості робочих місць. Однак, як показує стан ринку праці в Україні, створення робочих місць залежить не тільки від наявності інвестицій, а ще й від їх розміру.



Рис. 3.1 Пріоритетні напрямки державного регулювання зайнятості населення в Україні

Сьогодні в Україні розмір інвестицій є недостатнім для того, щоб поліпшити ситуацію на ринку праці, та має тенденцію до скорочення. Так, інвестиції в основний капітал у січні-червні 2009 р. в Україні склали 54,08 млрд. грн., що на 43,3 % менше, ніж за аналогічний період 2008 р. Саме тому на 1000 грн. інвестицій кількість зайнятих не тільки не зростає, а ще й зменшується. Поліпшення співвідношення розміру інвестицій та зайнятості вважається можливим за умови реформування державної інвестиційної політики у напрямку впровадження в інвестиційну сферу державних цільових програм, спрямованих на покращення інвестиційного клімату, а також проведення банківського кредитування галузей, що визначені як пріоритетні.

2. Стримування відтоку капіталів за кордон, який спричиняє вилучення інвестиційних ресурсів з вітчизняного виробництва і скорочення робочих місць, та стимулювання їх припливу. Для цього необхідно запровадити сповіщальний характер вивезення капіталу; здійснювати контроль не лише за вивезенням, а й за легальністю походження самого капіталу. Крім того слід підвищити ефективність системи валютного контролю в Україні за рахунок використання договорів страхування ризику неповернення переведеної за імпортними контрактами іноземної валюти; розробки процедури повернення незаконно вивезених коштів тощо. Стимулювати повернення капіталів в Україну доцільно шляхом проведення економічної амністії на тлі посилення економічної та політичної стабілізації.

3. Формування інституту банкрутства, що сприяв би підвищенню мотивації до більш ефективних форм господарювання. Для цього необхідно розробити і прийняти національну концепцію механізму банкрутства і створити відповідну економіко-правову базу та організаційну структуру; удосконалити методику проведення антикризової діагностики стану суб'єктів господарювання шляхом оцінки потенціалу запобігання банкрутству; удосконалити прогнозування та виявлення фактів неправомірного використання інституту банкрутства.

4. Реструктуризація та рекапіталізація банківської системи з метою підвищення її надійності та дієздатності відповідно до потреб реального сектору в розрахунках і кредитуванні.

5. Проведення пільгової кредитної та податкової політики щодо підприємств, які збільшують кількість робочих місць і надають їх соціально незахищеним групам незайнятого населення (жінкам, молоді, інвалідам); надання дотацій підприємствам, що зобов'язуються підтримувати певний рівень зайнятості.

Регулювання безробіття передбачає здійснення комплексу заходів активного (професійна підготовка; організація громадських робіт; фінансова допомога безробітним, бажаючим відкрити власну справу) та пасивного (допомога по безробіттю; програми дострокового виходу на пенсію) спрямування, які мають на меті збереження у безробітних і незайнятих громадян мотивації до праці та сприяють працевлаштуванню. При їх одночасному застосуванні перевагу слід надавати заходам активного спрямування, при цьому фінансова підтримка безробітних має бути помірною та стимулювати їх до вирішення проблеми працевлаштування. Тому в сучасних умовах для забезпечення стійкого економічного зростання України доцільно регулювати безробіття у таких напрямках:

1. Подовження терміну дії Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25.12.2008 р. № 799-VI, який набув чинності з 13.01.2009 р., в частині визначених шляхів мотивації незайнятого населення до пошуку підходящої роботи при скороченні попиту на робочу силу. Це стосується дотримання певних обмежень та санкцій до тих громадян, які не виявляли активної позиції на ринку праці і відмовлялися від пропонованого працевлаштування, професійного перенавчання чи громадської роботи.

2. Забезпечення сприятливих умов для розвитку сфери малого бізнесу, самозайнятості та підприємницької діяльності безробітних шляхом спрощення процедур створення підприємств, ліквідації бюрократичних перешкод. Доцільно також на регіональному рівні створити банки даних виробничих потужностей, що не використовуються, об'єктів незавершеного будівництва, на базі яких можна організовувати малі підприємства. При прийнятті рішення про надання фінансової допомоги безробітним, бажаючим відкрити власну справу, пріоритет слід надавати тим, хто збирається створювати нові підприємства у виробничій сфері, зокрема у виробництві будівельних матеріалів, для перероблення м'яса, овочів, фруктів, заготівлі продукції, а також у виробничій інфраструктурі.

3. Запровадження ідей маркетингового підходу до регулювання ринку праці та безробіття, який полягає у реалізації маркетингу праці через послуги посередників (державних і приватних), що базуються на інформації про ринок, впливі як на пропозицію, так і на попит. Для цього слід розвивати інформаційну систему ринку праці, яка об'єднала б навчальні заклади, кадрові служби підприємств, кадрові агенції, центри зайнятості регіону; розробити та впровадити правове і методичне забезпечення вивчення сегментів роботодавців з урахуванням психологічних, економічних, соціальних факторів; стимулювати попит на робочу силу шляхом підвищення якості надання послуг роботодавцям з підбору і навчання працівників.

Реалізація державної політики зайнятості у 2010-2011 роках здійснюватиметься за такими основними напрямами:

- мінімізація впливу фінансової кризи на стан національного ринку праці;

- розширення сфери застосування праці за рахунок створення робочих місць з належними умовами праці;

- забезпечення національної економіки кваліфікованими кадрами;

- підвищення якості та конкурентоспроможності робочої сили;

- зміцнення позиції молоді на ринку праці;

- посилення мотивації до легальної продуктивної зайнятості, детінізація відносин на ринку праці;

- повернення безробітних до трудової діяльності, забезпечення їх соціального захисту;

- розв'язання проблем зайнятості осіб з обмеженими можливостями;

- регулювання трудової міграції населення.

Розширення сфери застосування праці за рахунок створення робочих місць з належними умовами праці здійснюватиметься шляхом:

- державної підтримки національного товаровиробника відповідно до визначених пріоритетів розвитку окремих галузей економіки та вимог до підвищення ефективності виробництва на інноваційній основі;

- установлення сприятливого інвестиційного клімату на депресивних територіях та підприємствах, на яких створюються робочі місця з належними умовами праці;

- державної підтримки фермерського, особистого селянського господарства та інших сільськогосподарських товаровиробників, сприяння розвитку несільськогосподарських видів економічної діяльності (сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, рекреаційно-туристичного підприємництва тощо);

- підтримки самостійної зайнятості, сприяння розвитку підприємницької ініціативи громадян;

- впровадження кластерної моделі розвитку народних художніх промислів, зокрема у малих містах, сільській місцевості та гірських населених пунктах;

- сприяння розвитку гнучких форм організації праці.

Інтенсифікація ринку праці в умовах набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі може призвести до ліквідації як неефективних, так і конкурентоспроможних робочих місць, вивільнення працівників. Зростання попиту на робочу силу на підприємствах, в установах та організаціях може очікуватись лише за умови випуску ними конкурентоспроможної продукції та/або розширення обсягів виробництва (виконання робіт, надання послуг). Прогнозовані показники розвитку ринку праці на 2010-2011 роки зазначені у додатку Б.

Починаючи з 2011 року очікуються зміни на ринку праці, пов'язані з поступовим виходом економіки з кризи (чисельність зайнятого населення віком 15-70 років збільшиться до 20,6-20,4 млн осіб, рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, знизиться до 7,6-8,1 відсотка економічно активного населення зазначеної вікової групи).

Прогнозовані показники розширення сфери застосування праці шляхом створення робочих місць на 2010-2011 роки та прогнозовані показники надання державною службою зайнятості соціальних послуг незайнятому населенню на 2010-2011 роки (Додатки В і Д) визначені на основі пропозицій Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

У процесі реалізації державної політики зайнятості особливу увагу необхідно приділити вирішенню таких питань:

посилення мотивації до продуктивної праці, забезпечення ефективного використання робочої сили;

забезпечення дотримання прав і гарантій працівників, недопущення випадків неналежного оформлення трудових відносин з роботодавцями;

сприяння зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

забезпечення соціального захисту населення від безробіття.

ВИСНОВКИ

Державне регулювання зайнятості населення постає одним з найважливіших чинників забезпечення стійкого економічного зростання України, адже розвиток економіки держави визначається наявними людськими ресурсами, їх здібністю до ефективної праці, а також наявністю умов для її здійснення. Враховуючи сучасний стан у сфері праці та зайнятості в Україні, спричинений економічною кризою, пріоритетними напрямками державного регулювання зайнятості мають стати проведення економічної політики в інтересах зайнятості та регулювання безробіття. В контексті забезпечення стійкого економічного зростання України запропоновані пріоритетні напрямки державного регулювання зайнятості населення щодо створення нових і збереження існуючих робочих місць, а також підтримки і захисту безробітних мають бути спрямовані на вирішення їх щодо окремих регіонів країни (перш за все, стосовно депресивних регіонів, монофункціональних міст тощо) з урахуванням збалансованості регіональної економіки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість -- це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Механізм регулювання зайнятості населення включає сукупність правових, адміністративних та економічних важелів, що реалізуються на рівні держави, регіону та господарюючого суб'єкта для досягнення цілей, визначених державними програмами зайнятості.

Існують різні погляди на роль держави в регулюванні зайнятості, що багато в чому визначається різними підходами до розуміння причин безробіття, які формуються у контексті конкретно історичних етапів розвитку суспільства та економічних систем. Так, класична теорія зайнятості (Д. Рікардо, Дж.С. Міліь, А. Маршалл, А.С.Пігу) базується на невтручанні держави в регулювання процесів зайнятості населення, вважаючи її нормою ринкової економіки. У рамках неокласичного підходу (Дж. Перрі, М. Фелдстайн, Р. Холл) зайнятість розглядається як один з виробничих ресурсів, які розподіляються через ринок.

За результатами аналізу рівня зайнятості в Україні можна зробити висновок, що кількість зайнятого населення віком 15-70 років у 2009р., порівняно з 2008р., зменшилась на 780,8 тис. осіб, або на 3,7% та становила 20,2 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 18,4 млн., або 91,0%. Рівень зайнятості населення віком 15-70 років відповідно знизився за означений період в цілому по Україні з 59,3% до 57,7%, а у населення працездатного віку з 67,3% до 64,7%. Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався у осіб віком 30 - 49 років, а найнижчий - у молоді у віці 15 - 24 років та осіб віком 60 - 70 років,

В Україні одним із головних інститутів державного регулювання зайнятості населення є Державна служба зайнятості. Це спеціальна служба, створена для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України.

За сприяння державної служби зайнятості у 2009р. було працевлаштовано 702,7 тис. осіб, або 32,8% незайнятого населення, що перебувало на обліку цієї установи (у 2008р. - 1084,0 тис. та 43,3% відповідно). Серед незайнятих трудовою діяльністю громадян, працевлаштованих у зазначеному періоді через державну службу зайнятості, майже половину (46,6%) з них становили жінки та молодь у віці до 35 років (47,1%).

З метою підвищення конкурентоспроможності безробітних, державною службою зайнятості здійснюється їх професійне навчання (підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації). В навчальних закладах усіх типів упродовж 2009р. проходили професійне навчання 157,1 тис. безробітних, що на третину менше, ніж у 2008р. Із загальної кількості безробітних, які завершили навчання у зазначеному періоді (135,3 тис. осіб.), 76,7% - навчалися з метою підвищення своєї кваліфікації, 16,3% - пройшли перепідготовку на іншу професію, а решта з них (7,0%) - вперше отримали професійну освіту.

Поряд з певним поліпшенням ситуації у сфері зайнятості існує ряд проблем, які потребують розв'язання. Насамперед це недостатня економічна активність населення (чисельність економічно неактивного населення працездатного віку становить понад 8 млн. осіб), кількісно-якісний дисбаланс між попитом та пропонуванням робочої сили, низький рівень кваліфікації осіб, які шукають роботу.

Глобальною проблемою національного ринку праці є його функціонування в умовах набуття Україною членства у Світовій організації торгівлі, у тому числі проблема конкурентоспроможності національної робочої сили та зайнятості в Україні іноземців. Тому зазначені проблеми потребують розробки та реалізації відповідних заходів з боку держави щодо покращення зайнятості в Україні.

Зарубіжний досвід свідчить про різні підходи окремих країн щодо розподілу коштів на активні й пасивні заходи політики зайнятості. У цих країнах, як Франція, Німеччина, Англія переважають витрати на підтримування рівня доходів населення, а на активні заходи витрачається значно менше коштів. У Франції, наприклад, частка витрат на активні й пасивні заходи відповідно дорівнює 28,4% і 71,6%; в Англії - 29,1% і 70,9%, у Німеччині - 44,1% і 55,9%. Зворотну картину щодо витрат на активні й пасивні заходи політики зайнятості населення спостерігаємо у Швеції та Італії, де відповідні витрати становлять 67,6% і 32,4% та 51,6% і 48,4%.

Стратегія зайнятості населення в Україні має пов'язуватися з подальшим розвитком і розширенням активних заходів для запобігання повальному безробіттю та збільшенням на них витрат із фонду сприяння зайнятості населення з урахуванням стану ринку праці.

Проведення економічної політики в інтересах зайнятості полягає у створенні економічних передумов зайнятості за рахунок розробки і реалізації економічної політики, спрямованої на розвиток нових та збереження ефективних робочих місць. У зв'язку з цим необхідним є поєднання інвестиційної, кредитно-грошової, податкової, бюджетної політики держави з політикою зайнятості.

Починаючи з 2011 року очікуються зміни на ринку праці, пов'язані з поступовим виходом економіки з кризи (чисельність зайнятого населення віком 15-70 років збільшиться до 20,6-20,4 млн осіб, рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, знизиться до 7,6-8,1 відсотка економічно активного населення зазначеної вікової групи)

У процесі реалізації державної політики зайнятості особливу увагу необхідно приділити вирішенню таких питань: посилення мотивації до продуктивної праці, забезпечення ефективного використання робочої сили; забезпечення дотримання прав і гарантій працівників, недопущення випадків неналежного оформлення трудових відносин з роботодавцями; сприяння зайнятості громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці; забезпечення соціального захисту населення від безробіття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про зайнятість населення» № 804-XII (804-12) від 01.03.91 зі змінами та доповненнями.

2. Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.91 р. №875-ХІІ зі змінами та доповненнями.

3. Анпілогова Ж.Д. Механізм функціонування ринку праці // Держава та регіони. - 2006. - №2. - С.6-9.

4. Афендікова Н.О. Особливості трудових ресурсів та формування ринку праці в сільському господарстві України //Держава та регіони. - 2006. - №6. - С. 25-28.

5. Бараник З. Основні напрями ефективного функціонування ринку праці в контексті інтеграції України до ЄС// Бюлетень ІПК ДСЗУ - 2006. - №2. - С. 14-27.

6. Большая О. В. Проблема неформальної зайнятості в Україні // Держава та регіони. - 2007. - №1. - С 45-49.

7. Бондарчук В. Заробітчанство в цифрах і фактах //Львівська газета. - №156. - 29.08.2006. - С3-4.

8. Бункин М.К., Семенов В.А. 'Макроекономіка (основи економічної політики) ".- М.: АТ' ДІС ', 2000 р.-320с.

9. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. Економіка праці та соціально-економічні відносини: Навчальний посібник. - К.:Центр навчальної літератури, 2004. - 440с.

10. Гайдуцький А.П. Характерні риси української трудової міграції за кордон.// Економіка та держава - 2007. - №9. - С.88-92.

11. Гаркавенко Н.О. Проблеми зайнятості та безробіття на національному ринку праці.// Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №4. - С.168-172.

12. Ковальов П.І. Економіка праці та соціально-трудові відносини - К.: Знання, 2006 - 338с.

13. Котырло Е. Региональные особенности регулирования рынка труда с позиций маркетинга / Е. Котырло // Управление персоналом. - 2000. - № 12. - С. 23-26.

14. Кочура І. Продуктивна зайнятість у контексті забезпечення людського розвитку і економічного зростання / І. Кочура // Україна: аспекти праці. - 2005. - № 6. - С. 19-23.

15. Махсма М. Б. Економіка праці та соціально-трудові відносини: навч. посіб. / М. Б. Махсма. - К. : Атіка, 2005. - 304 с.

16. На ринку праці - шок [Електронний ресурс] // День. - 08.12.2009. - № 222. - Режим доступу: http://www.day.kiev.ua/288763/.

17. Никоненко А.В. Проблеми формування промислового сегмента ринку праці // Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №4. - С.163-167.

18. Петюх В. М. Ринок праці: навч. посібник / В. М. Петюх. - К. : КНЕУ, 1999. - 288 с.

19. Савченко А.Г. Пухтаєвіч Г.О., Тітьонко О.М. «Макроекономіка» 2005.-288с.

20. Старовойтова Л. И. Занятость населения и ее регулирование: учеб. пособие [для студ. высш. учеб. заведений] / Л. И. Старовойтова, Т. Ф. Золотарева. - М. : Издательский центр «Академия», 2001. - 192 с.

21. Статистичний збірник «Регіони України» за ред. Осауленка част. 1., - К., - 2007.

22. Степанова В.О. Інвестиції в основний капітал та їх вплив на економіку України / В. О. Степанова // Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2009. - № 2 (6). - С. 108.

23. Таршина О.С. Теоретичні аспекти зайнятості трудових ресурсів та формування ринку робочої сили //Економіка та держава. - 2006. - №4. - С.92-94.

24. Терюханова І. Н. Інваліди на ринку праці: шляхи підвищення конкурентоспроможності.// Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №7. - С.149-152.

25. Терюханова І.Н. Регіональні проблеми працевлаштування інвалідів в Україні та шляхи їх вирішення.// Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №10.- С.142-147.

26. Ушенко Н.В. Напрямки реалізації державного регулювання зайнятості населення України // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - №11. - С.72-75.

27. Чернявська Ю.Б. Економічні важелі механізму державного регулювання ринку праці в Україні.// Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №8. - С.102-106.

28. Чернявська Ю.Б. Функції ринку праці та національні особливості їх відтворення.// Формування ринкових відносин в Україні - 2007. - №3. - С. 175-

29. Шебаніна О.В. Ринок праці та основні напрями його ефективного розвитку //Економіка АПК. - 2006. - №6. - С.115-122.

30. Экономическая теория: учеб. для студ. вуз. обуч. по экон. напр. и спец. / под ред. А.И. Добрынина, Л. С. Тарасевича. - [3-е изд.]. - СПб : Питер, 2000. - 544 с.

31. Офіційний сайт Державного комітету статистики України: http://www.ukrstat.gov.ua

ДОДАТКИ

ДОДАТОК А

ДИНАМІКА ОСНОВНИХ ПОКАЗНИКІВ РИНКУ ПРАЦІ

	Одиниця виміру	2008р.	2009р.	2009р. до 2008р., у %
Економічно активне населення	тис. осіб
у віці 15-70 років		22397,4	22150,3	98,9
працездатного віку		20675,7	20321,6	98,3
Рівень економічної активності населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		63,3	63,3	х
працездатного віку		72,3	71,6	х
Зайняте населення	тис. осіб
у віці 15-70 років		20972,3	20191,5	96,3
працездатного віку		19251,7	18365,0	95,4
Рівень зайнятості населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		59,3	57,7	х
працездатного віку		67,3	64,7	х
Кількість населення віком 15-70 років, зайнятого у неформальному секторі економіки	тис. осіб	4563,8	4469,9	97,9
	у % до загальної кількості зайнятого населення відповідної вікової групи	21,8	22,1	х
Безробітне населення (за методологією МОП)
у віці 15-70 років	тис. осіб	1425,1	1958,8	137,5
працездатного віку		1424,0	1956,6	137,4
зареєстроване у державній службі зайнятості, працездатного віку		596,0	693,1	116,3
Рівень безробіття населення (за методологією МОП)	у % до економічно активного населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		6,4	8,8	х
працездатного віку		6,9	9,6	х
Рівень зареєстрованого безробіття населення працездатного віку	у % до економічно активного населення працездатного віку	2,9	3,4	х
	у % до населення працездатного віку	2,1	2,5	х
Рівень економічної неактивності населення	у % до населення відповідної вікової групи
у віці 15-70 років		36,7	36,7	х
працездатного віку		27,7	28,4	х
Кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості впродовж року	тис. осіб	2500,7	2143,3	85,7
з них
працевлаштовано		1084,0	702,7	64,8
Рівень працевлаштування	у % до тих, які перебували на обліку	43,3	32,8	х
Взяли участь у громадських роботах	тис. осіб	428,5	240,9	56,2
Проходили професійне навчання	тис. осіб	245,2	157,1	64,1
Потреба в робочій силі	на кінець періоду, тис. осіб	91,1	65,8	72,3
Навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць, вакантних посад	на кінець періоду, осіб	96	82	85,4
Середній розмір допомоги по безробіттю	у грудні, гривень	571,07	655,56	114,8
	у % до законодавчо встановленого рівня мінімальної зарплати	94,4	88,1	х
Кількість безробітних, які отримували допомогу по безробіттю	на кінець періоду, тис. осіб	652,1	408,6	62,7
	у % до тих, які перебували на обліку на кінець періоду	77,2	76,9	х
Кількість працівників, які знаходились у відпустках з ініціативи адміністрації	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	1,6	2,6	х
Кількість працівників, які з ініціативи адміністрації працювали неповний робочий день (тиждень)	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	10,6	19,4	х
Рівень прийому робочої сили	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	28,3	22,5	х
Рівень вибуття працівників	у % до середньооблікової кількості штатних працівників	32,8	28,7	х
Середньомісячна заробітна плата: - номінальна	гривень	1806	1906	105,5
- реальна	у % до відповідного періоду попереднього року	106,3	90,8	х
Сума заборгованості із виплати заробітної плати	на кінець періоду, млн. грн.	1188,7	1473,3	х
	у % до 1 січня	177,8	123,9	х
Кількість працівників, яким вчасно  не виплачено заробітну плату	на кінець періоду, тис. осіб	371,7	325,0	87,4

ДОДАТОК Б

ПРОГНОЗОВАНІ ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ НА 2010-2011 РОКИ

Найменування показника	2010 рік	2011 рік
1. Чисельність зайнятого населення віком 15-70 років (у середньому за рік), млн осіб	20,5-20,3	20,6-20,4
2. Рівень зайнятості, у відсотках чисельності населення віком 15-70 років	58-57,4	58,3-57,7
3. Чисельність безробітного населення віком 15-70 років, визначена за методологією Міжнародної організації праці  (у середньому за рік), млн осіб	1,8-1,9	1,7-1,8
4. Рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, у відсотках чисельності економічно активного населення віком 15-70 років	8,1-8,4	7,6-8,1
5. Розширення сфери застосування праці шляхом створення робочих місць, тис. осіб	651,9	683,4

ДОДАТОК В

ПРОГНОЗОВАНІ ПОКАЗНИКИ РОЗШИРЕННЯ СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРАЦІ ШЛЯХОМ СТВОРЕННЯ РОБОЧИХ МІСЦЬ НА 2010-2011 РОКИ

(осіб)

Найменування регіону	Кількість зайнятих громадян	З них зайнятих на робочих місцях, створених за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів
	2010 рік	2011 рік	2010 рік	2011 рік
Автономна Республіка Крим	28 960	29 595	55	55
Області:
Вінницька	17 800	18 400	47	47
Волинська	15 035	15 635	16	16
Дніпропетровська	48 400	52 200	110	110
Донецька	56 500	62 200	69	69
Житомирська	21 400	24 500	13	13
Закарпатська	15 900	16 400	16	16
Запорізька	22 900	23 500	100	100
Івано-Франківська	26 550	27 100	12	12
Київська	20 500	21 700	47	47
Кіровоградська	14 700	15 000	32	32
Луганська	21 850	23 194	63	63
Львівська	36 000	38 000	95	95
Миколаївська	21 000	21 000	32	32
Одеська	30 200	31 800	63	63
Полтавська	21 300	21 800	47	47
Рівненська	13 300	14 800	31	31
Сумська	16 147	16 530	47	47
Тернопільська	16 000	16 500	32	32
Харківська	48 000	49 500	63	63
Херсонська	17 000	17 000	23	23
Хмельницька	21 000	21 400	31	31
Черкаська	18 500	20 000	31	31
Чернівецька	10 100	10 800	16	16
Чернігівська	14 200	14 400	32	32
м. Київ	53 200	54 300	284	284
м. Севастополь	5500	6100	16	16
Усього	651 942	683 354	1423	1423

ДОДАТОК Д

ПРОГНОЗОВАНІ ПОКАЗНИКИ НАДАННЯ ДЕРЖАВНОЮ СЛУЖБОЮ ЗАЙНЯТОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ НЕЗАЙНЯТОМУ НАСЕЛЕННЮ НА 2010-2011 РОКИ

(тис. осіб)

Найменування регіону	Чисельність незайнятого населення, залученого до здійснення заходів щодо реалізації активної політики зайнятості	Чисельність населення, залученого до здійснення заходів щодо профорієнтації
	2010 рік	2011 рік	2010 рік	2011 рік
Автономна Республіка Крим	40,5	40,6	66,8	67,1
Області:
Вінницька	47	47,4	76,2	76,2
Волинська	38,9	39,8	54	56
Дніпропетровська	56,7	59,1	131,6	131,6
Донецька	81,2	84,5	140,8	140,8
Житомирська	36,6	36,9	78,8	78,8
Закарпатська	26,1	26,4	45,6	45,6
Запорізька	35,4	35,4	76,5	76,5
Івано-Франківська	35,3	36,1	49,5	49,5
Київська	32,7	32,8	53	56
Кіровоградська	42,6	42,9	57,5	57,6
Луганська	61,7	61,7	78,2	78,2
Львівська	54,4	56,2	70	70
Миколаївська	38,8	39,4	57	57
Одеська	39,1	40,9	59,7	59,9
Полтавська	62,8	65,3	96,1	96,1
Рівненська	41,5	41,9	59	59
Сумська	29,9	31,1	52,5	52,5
Тернопільська	33,8	34,5	60	61,8
Харківська	70,9	71,5	118,1	118,1
Херсонська	25,2	25,4	37,2	37,8
Хмельницька	48,6	48,7	69,2	69,2
Черкаська	48,8	49	75	75
Чернівецька	17,1	17,2	25	25
Чернігівська	27,5	27,7	53,8	53,9
м. Київ	50,9	51,1	71,3	71,3
м. Севастополь	4,1	4,1	7,8	8,2
Усього	1128,1	1147,6	1820,2	1828,7

 

Размещено на Allbest.ru