Проаналізуємо динаміку працівників КП «Дворічна» в період з 2012 по 2014 рр. (табл. 2.16).

Таблиця 2.16. Оцінка руху та динаміки кадрів КП «Дворічна» 2012-2014 рр.

Показник	2012 р	2013 р	2014 р	Відхилення
				2012/2013	2013/2014	2014/2012
Кількість працівник на поч. року	2300	2351	2357	51	6	57
Кількість працівник прийнятих	350	385	1046	35	661	696
Кількість прац звільнених В т.ч. по власному бажанню	299 214	380 314	725 534	81	345	426
Кількість прац на кінець року	2 351	2357	2678	6	321	327
Середньоспискова чисельність працівн	2325,5	2354	2517,5	28,5	163,5	192
Коефіцієнт обороту з найму	0,15	0,16	0,41	0,1	0,3	0,31
Коефіцієнт обороту з вибуття	0,12	0,16	0,28	0,04	0,14	0,18
Коефіцієнт плинності	0,12	0,16	0,28	0,04	0,14	0,18

Оцінка динаміки та руху персоналу зводиться до того, що чисельність працівників постійно зростає. Особливо, зростання персоналу відбулось в 2014 році за рахунок того, що оборот з прийняття склав 41%. Загалом ситуація з міграцією кадрів на підприємстві нормальна, вибуття працівників незначне і складає від 12 до 28%, в основному за власним бажанням.

Проаналізуємо структуру та динаміку фонду оплати праці див. (табл. 2.17, 2.18).

Таблиця 2.17. Структура фонду оплати праці КП «Дворічна» 2012-2014 рр., тис. грн

Показник	2012 р	2013 р	2014 р
	сума	%	сума	%	сума	%
Фонд основної з/п	8 181,8	38,7	16 511,9	56,2	22 806,2	56,8
Фонд додаткової з/п	11920,3	56,7	11729,6	39,9	16 345,6	40,7
Інші заохочення і компенсації	1051,9	4,9	1135,1	3,9	1014,6	2,5
ФОП загальний	21154,0	100	29 376.5	100	40166,4	100

Аналіз структури фонду оплати праці дає можливість зробити висновок, що найбільшу питому вагу в загальному фонді оплати праці має фонд основної заробітної плати в 2013-2014 рр - ця частка коливалась в межах 56%, хоча в 2012році переважала частка фонду додаткової оплати праці - 56,7%. Найнижчі показники по компенсаційних виплатах - 2,5 -5%.

Проаналізуємо динаміку фонду оплати праці та показників оплати праці на одного працівника. (табл. 2.18).

Таблиця 2.18. Оцінка динаміки фонду оплати праці та рівня оплати праці на 1 працівника, тис. грн

Показник	2012 р	2013 р	2014 р	Відхилення
				2013/2012	2014/2013	2014/2012
Фонд ОП	21154,0	29 376,6	40166,4	8222	10790	19 012
Середньоспискова чисельність працівників	2260	2301	2545	41	244	285
З/п 1 працівеника за рік	9,3	12,7	15,7	3,4	3	6,4
Заробітна плата 1 працівника за місяць	0,78	1,06	1,3	1,08	0,3	1,38
З/п 1 працівника за добу, грн	32,5	44,32	54,7	12,0	10,3	22,3
З/п одного працівника за годину	4,0	5,5	6,8	1,5	1,3	2,8
Середньомісячна з/п	0,7	1	1,4	0,3	0,4	0,7

Аналіз динаміки фонду оплати праці та заробітної плати одного працівника свідчить про те, що фонд оплати праці постійно зростає, як за рахунок чисельності працівників, так і за рахунок зростання середньомісячної заробітної плати одного працівника. В даному випадку темп зростання ФОП склав 2014 до 2013 рр) - 136%, темп зростання чисельності працівників - 110%, темп зростання середньомісячної заробітної плати - 123%. Тобто, як бачимо, основним фактором зростання фонду оплати праці КП «Дворічна» є зростання заробітної плати одного працівника. Щоб визначити чи ефективним було підвищення заробітної плати, потрібно порівняти дані оплати праці з продуктивністю праці одного працівника (табл. 2.19).

Таблиця 2.19. Аналіз взаємозв'язку оплати праці та продуктивності праці одного працівника 2013-2014 рр.

Показник	2013	2014	Відхилення	Т зросту
Обсяг реалізації продукції	105705,0	141110,8	35406	133
Середньоспискова чисельність персоналу	2301	2545	41	110
Заробітна плата одного працівника	12,7	15,7	3	123
ФОП	29 376,6	40166,4	8222
Продуктивність праці 1 робітника	45,9	55,4	9,5	120

Аналізуючи взаємозв'язок зростання заробітної плати та продуктивності праці, потрібно сказати, що він є прямо пропорційним. Адже, зростання заробітної плати одного працівника на 23%, призвели до зростання продуктивності праці на 20%. Отож підвищення праці робітників є основним мотивуючим фактором роботи та одним із резервів зростання доходів від реалізації продукції.

2.2 Аналіз результативності діяльності підприємства

Загальна сума витрат КП «Дворічна» склала в 2012році - 1483.3 тис. грн, в 2013 році - 1531,4 тис. грн, в 2014 році - 1465,9 тис. грн.

Проведемо аналіз витрат за економічними елементами в структурі та динаміці. (Табл 2.20, 2. 21).

Таблиця 2.20. Аналіз структури витрат за економічними елементами 2012-2014 рр. КП «Дворічна», тис. грн

Показник	2012 р	2013 р	2014 р
	сума	%	сума	%	сума	%
Матеріальні витрати	27450	32	30605	30	46539	37
Витрати на оплату праці	21154	25	29376	28	40166	32
Відрахування на соціальні заходи	8000	9	10816	10	14782	11
Амортизація	8666	10	8520	8	8295	6
Інші операційні витрати	19042	22	22052	21	14997	12
Всього витрат	84313	100	101370	100	124780	100

Аналізуючи дану структуру витрат потрібно сказати, що найбільшу частку у структурі витрат складають матеріальні витрати та витрати на оплату праці. Разом ці дві статті витрат складають близько 65% від всіх операційних витрат.

Проаналізуємо динаміку операційних витрат.

Таблиця 2.21. Оцінка витрат в динаміці

Показник	2012	2013	2014	Темп зросту, %
				2013/2014	2014/2013	2014/2012
Матеріальні витрати	27450	30605	46539	111	152	169
Витрати на оплату праці	21154	29376	40166	138	136	189
Відрахування на соціальні заходи	8000	10816	14782	135	136	136
Амортизація	8666	8520	8295	98	97	95
Інші операційні витрати	19042	22052	14997	115	68	78
Всього витрат	84313	101370	124780	120	123	147

Отож, темпи зростання витрат є позитивними, загалом витрати в 2014 році по відношенню до 2013 зросли на 23%, якщо прив'язатись до зростання доходу від реалізації послуг, то вони в цьому періоді зросли теж на 23%.Отож, таке зростання було необхідним та ефективним.

Дохід є основним джерелом покриття здійснених підприємством витрат та формування прибутку. Це один з найголовніших показників, що впливає на фінансовий стан підприємства.

Дохід - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань.

Слід зазначити, що таке найважливіше джерело формування внутрішніх джерел фінансування, як доход підприємства, складається з наступних елементів:

- доходи, отримані від реалізації продукції, робіт, послуг, зроблених безпосередньо даним підприємством;

доходи, отримані від позареалізаційних операцій (доходи по акціях і паям інших підприємств);

- реалізація товарно-матеріальних цінностей, основних засобів, нематеріальних активів.

Розглянемо порядок формування доходу від операційної діяльності підприємства.

Дохід підприємства від операційної діяльності складається з доходу від його основної діяльності та інших операційних доходів.

Основна діяльність підприємства пов'язана з виробництвом та збутом продукції (наданням послуг, виконанням робіт) і має забезпечувати отримання доходів, достатніх для відшкодування витрат виробництва й обігу та отримання певного прибутку.

Доходи підприємства від іншої діяльності включають: дохід від участі в капіталі, інші фінансові та інші доходи.

До доходів від участі в капіталі відносять дохід, отриманий підприємством від здійснених ним інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі. Цей дохід має місце, коли прибуток, отриманий підприємством-об'єктом інвестування, не спрямовується на виплату дивідендів інвесторам, а залишається на його ж подальший розвиток. У такому разі відбувається зростання вартості інвестицій, здійснених підприємствами-інвесторами, пропорційно до їхніх часток у капіталі цього підприємства. Відповідна величина зростання вартості інвестицій, здійснених підприємством-інвестором, і є його доходом від участі у капіталі.

До інших доходів належать доходи, отримані підприємством від:

реалізації необоротних активів і майнових комплексів, фінансових інвестицій;

зростання курсу валюти, якою володіє підприємство на банківських рахунках (якщо валютні операції не пов'язані з основною діяльністю підприємства);

безоплатно отриманих матеріальних і нематеріальних цінностей;

дооцінки вартості основних фондів.

До інвестиційних доходів належать проценти за облігаціями, депозитами, державними цінними паперами, доходи від участі в інших організаціях, доходи від реалізації основних засобів та інших активів та ін.

Чистий доход, який створюється на підприємстві, ділиться на дві частини. Одна його частина вилучається в доход бюджету через механізм цін, друга - залишається на підприємстві і визначається як різниця між вартістю продукції та затратами на її виробництво. Ця частина чистого доходу є чистим доходом підприємства.

Чистий доход підприємства, в свою чергу, складається з реалізованого чистого доходу і чистого доходу, який залишається в залишках продукції, призначеної для внутрішньогосподарського використання.

Ревізований чистий доход розраховується за проданою продукцією, і тому він тотожний прибутку підприємства, отриманого від продажу продукції.

Проведемо оцінку структури доходу КП «Дворічна» за 2012-2014 рр. (табл. 2.22).

Таблиця 2.22. Оцінка структури доходів КП «Дворічна»

Показники	2013 рік	2014 рік
	тис. грн.	питома вага, %	тис. грн.	питома вага, %	(+,-)	%
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	88087,4	83	117724,5	86	29637	133
Інші операційні доходи	14211	13	13653,0	9	-558	96
Дохід від участі в капіталі	-		-
Інші фінансові доходи	-		-
Інші доходи	3081	2	5485	4	2404	178
Надзвичайні доходи	-
Разом	105379,4	100	136862	100		129

Таким чином, найбільшу питому вагу у складі доходів має чистий дохід від реалізації послуг, йог частка складає близько -85%, при цьому в 2014 році він зріс на 33%, при загальному зростанні доходів 29%.

Проаналізуємо динаміку доходів щодо споживачів послуг КП «Дворічна» (табл. 2.24).

Таблиця 2.24. Динаміка реалізації послуг в розрізі категорії споживачів по стоках

Види продукції, що виробляється на підприємстві	Стоки, тарифні	Доходи, (тис. грн)	Відхилення (тис. грн)
	2014	2013	2014	2013	Відхилення	Темп зросту
Населення	110143,0	109031	48155,5	32790,1	15365	146
Бюджетні установи	9040,9	13221,8	19849,3	12567,7	7282	157
Приватні установи	21260,3	23662,6	62080,2	59683,2	2397	104
Всього доходів від реалізації	140 444,2	145915,5	130130,0	105041,0	25089	123

Отже, обсяг реалізації знизився в 2014 році по відношенню до 2013 року на 4%, але за рахунок зростання тарифів доходи від реалізації мають позитивний темп приросту - 23%. В тому числі приріст доходів по реалізації послуг населенню склав 46%, приріст доходів по реалізації послуг бюджетних установ склав 57%, приріст доходів по реалізації послуг госпрозрахунковим установам склав 4%.

Проведемо аналіз структури доходів від реалізації послуг КП «Дворічна» в розрізі споживачів (табл. 2.25).

Таблиця 2.25. Структура послуг КП «Дворічна» в розрізі споживачів

Види продукції, що виробляється на підприємстві	Структура, %	Доходи, тис. грн.	Структура, %
	%	%	2014	2013	%	%
Населення	78,5	74,7	48155,5	32790,1	37	31,2
Бюджетні установи	6	9	19849,3	12567,7	15	11,9
Приватні установи	15	16,2	62080,2	59683,2	47	56
Всього доходів від реалізації	100	100	130130,0	105041,0	100	100

Аналіз структури послуг КП «Дворічна» показує, що в загальному обсязі послуг (натуральний вимірник) найбільшу питому вагу в 2014 році займали послуги населенню - 78, %, в 2013 році цей показник склав - 74,7%. Але, за рахунок диверсифікації в тарифах - структура доходів дещо відрізняється. Зокрема, в доходах 2014 року найбільшу часту займають послуги, що надаються госпрозрахунковим установам, в 2014 році їх частка складала - 56%. Послуги населенню в 2014 році склали - 37%, в 2013 - 31,2. Отже, структура надання послуг в розрізі споживачів за досліджуємий період майже не змінювалась, в обсязі найбільшу частку займають послуги населенню, у вартісному вираженні доходи формують послуги, як населенню, так і бюджетним установам, так і приватним установам.

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток підприємства одержують головним чином від реалізації продукції (послуг), а також від інших видів діяльності (здача в оренду основних фондів, комерційна діяльність на фінансових і валютних біржах і т.д.).

Прибуток - це частина чистого доходу, що безпосередньо одержують суб'єкти господарювання після реалізації продукції. Тільки після продажу продукції чистий доход приймає форму прибутку. Кількісно вона являє собою різницю між чистим виторгом (після сплати податку на додаткову вартість, акцизного податку й інших відрахувань з виторгу б бюджетні і небюджетні фонди) і повною собівартістю реалізованої продукції. Виходить, чим більше підприємство реалізує рентабельної продукції(послуг), тим більше одержить прибутку, тим краще його фінансовий стан. Тому фінансові результати діяльності варто вивчати в тісному зв'язку з використанням і реалізацією продукції.

Обсяг реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності залежать від виробничої, постачальницької, маркетингової і фінансової діяльності підприємства, інакше кажучи, ці показники характеризують усі сторони господарювання.

Основними джерелами інформації при аналізі фінансових результатів прибутку служать накладні на відвантаження продукції, дані аналітичного бухгалтерського обліку по рахунках 7 класу «Доходи і результати діяльності», П(С) БО №3 «Звіт про фінансові результати».

У процесі аналізу господарської діяльності використовуються наступні показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, оподатковуваний прибуток, чистий прибуток.

Оподатковуваний прибуток - це різниця між балансовим прибутком і сумою прибутку, оподатковуваної податком на доход (по цінних паперах і від пайової участі в спільних підприємствах), а також суми пільг по податку на прибуток відповідно до податкового законодавства, що періодично змінюється.

Чистий прибуток - це той прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій і відрахувань у благодійні фонди.

Таблиця 2.26. Формування фінансових результатів КП «Дворічна» 2012-2014 рр. роки (тис. грн.)

Показники	2012 р.	2013	2014 р.	Відхилення%
				2014/2013	2014/2012
1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	104305,2	105705	141110	133	135
2. Податок на додану вартість /п. 1: 6/	17384,2	17617,6	23386,3	133	135
3. Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) /п. 1 - п. 2/	86921,0	88087,4	117724	133	135
4. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	64099,3	77647,6	96898,5	124	151
5. Валовий прибуток (збиток)	22821,7	10439,8	20826,0	199	91
6. Адміністративні витрати	15 519,3	18190,1	21762,8	119	140
7. Витрати на збут
8. Інші операційні витрати	4 994	5774,3	6172,6	123	106
9. Фінансовий результат від операційної діяльності /п. 5 - п. 6 - п. 7 - п. 8/	12324,6	687,2	6543,6	952	53
10. Інші доходи	3 108,4	3081,1	5485,0	178	176
11. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування	13 538,9	1625,7	9989,5	614	73
12. Податок на прибуток від звичайної діяльності /п. 11 * 30%/	-1610,1	1300,7	1554,0	119	-
13. Фінансовий результат від звичайної діяльності /п. 11 - п. 12/	15149,0	325,0	8435,0	259	55
14. Чистий прибуток (збиток) /п. 13/	15149,0	325,0	8435	259	55
15. Рівень витрат в чистому доході, % /п. 4, п. 6, п. 7, п. 8: п. 3/	97	115	106	-9	10
16. Рентабельність реалізації, валова, %	26	11	17	6	-20
17. Рентабельність реалізації операційна, %	14	0,7	15	14	1
18. Рентабельність реалізації чиста, %	17	0,3	7	7	-10
18. Рентабельність підприємства, % /п. 14: п. 1/	14	0,3	5	5	-9

Оцінка фінансових результатів свідчить про те, що чистий фінансовий результату на протязі 2012-2014 років мав неоднозначну динаміку, зокрема в 2014 р по відношенню до 2012, вона є негативною, а по відношенню до 2013 позитивною. Фінансовий результат КП «Дворічна», в основному складається з доходів від реалізації продукції.

В 2014 році за рахунок стрімкого зростання доходу від реалізації продукції стрімко виріс і показник чистого прибутку підприємства.

2.3 Аналіз фінансового стану підприємства

Фінансовий стан є найважливішою характеристикою ділової активності й надійності підприємства. Він визначає конкурентоспроможність підприємства та його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів як самого підприємства, так і його партнерів. Тому за умов ринкової економіки істотно підвищився інтерес учасників економічного процесу до об'єктивної та вірогідної інформації про фінансовий стан підприємства. Основою методики є теорія аналізу фінансової діяльності підприємства, що розглядає поняття «стабільний фінансовий стан» не тільки як якісну характеристику його фінансів, а як і кількісно вимірюване явище.

Фінансовий стан характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування підприємства, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Що вищі показники виробництва і реалізації продукції (робіт і послуг), нижча їх собівартість, то вища рентабельність і більший прибуток, то кращим є фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану з виробництва і реалізації відбувається підвищення собівартості продукції (робіт, послуг), зменшення виторгу і суми прибутку і, як наслідок, - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан, правильне регулювання фінансів у процесі економічної діяльності, у свою чергу, позитивно впливають на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. У практиці роботи підприємств нерідко бувають випадки, коли й у підприємств, які добре працюють, виникають фінансові ускладнення, викликані нераціональним розміщенням і використанням фінансових ресурсів.

Саме тому фінансова діяльність, як складова економічної діяльності, спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власного і позикового капіталу та ефективного його використання.

Успішна діяльність підприємства в умовах ринку значною мірою залежить від того, наскільки точно і безпомилково воно обиратиме собі ділових партнерів.

Розглянемо наступні групи показників: коефіцієнти ліквідності, коефіцієнти ділової активності, коефіцієнти рентабельності, коефіцієнти структури капіталу.

Показники ліквідності. Ліквідність підприємства - це його здатність швидко реалізувати активи і отримати кошти для оплати своїх зобов'язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Нижче наведено формули розрахунку основних показників ліквідності.

При розрахунку показників ліквідності з величини оборотних активів, відповідно і з активних розрахунків, необхідно виключити суму витрат майбутніх періодів та розмір дебіторської заборгованості з податкових розрахунків та з бюджетом.

Показники ділової активності. Показники ділової активності дозволяють проаналізувати наскільки ефективно підприємство використовує свої кошти. До цієї групи, як правило, належать наступні показники: обертання активів; обертання дебіторської заборгованості покупців; обертання кредиторської заборгованості постачальників; обертання матеріальних запасів.

Показники ділової активності мають неабияке значення для оцінки фінансового стану підприємства, оскільки швидкість обороту коштів, тобто швидкість перетворення їх у грошову форму, безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Окрім того, підвищення швидкості обертання відображає підвищення виробничо-технічного потенціалу фірми.

Велике значення для аналізу фінансового стану підприємства мають коефіцієнти рентабельності. Вони показують, наскільки прибутковою є діяльність господарюючого суб'єкту.

Найчастіше у фінансовому менеджменті використовуються наступні коефіцієнти: чиста рентабельність активів; чиста рентабельність реалізації (продажу); чиста рентабельність власного капіталу.

Наведемо коротку характеристику показників рентабельності.

Коефіцієнт рентабельності реалізації демонструє питому вагу чистого прибутку в об'ємі продаж підприємства.

Коефіцієнт рентабельності оборотних активів демонструє можливості підприємства у забезпеченні достатнього об'єму прибутку з огляду на оборотні кошти, що використовуються компанією. Високе значення даного показника свідчить про ефективне використання оборотних коштів.

Коефіцієнт рентабельності необоротних активів показує здатність підприємства забезпечувати достатній об'єм прибутку по відношенню до основних засобів підприємства. Чим вище значення даного коефіцієнту, тим ефективніше використовуються основні засоби.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу дозволяє визначити ефективність використання капіталу, інвестованого власниками підприємства. Рентабельність власного капіталу показує, скільки грошових одиниць чистого прибутку «заробила» кожна одиниця, вкладена власниками підприємства.

Для фінансового аналізу стану підприємства часто використовують показники, що характеризують структуру капіталу. Дані показники характеризують ступінь захищеності інтересів кредиторів та інвесторів, що здійснили довгострокові вкладення в підприємство. Вони відображають здатність підприємства погасити заборгованість за рахунок власних коштів. Мова іде про наступні коефіцієнти: коефіцієнт автономії та коефіцієнт маневреності.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства, як вже вказувалося є дані:

- балансу (форма №1);

- звіту про фінансові результати (форма №2);

- звіту про рух грошових коштів (форма №3);

- звіту про власний капітал (форма №4);

- дані статистичної звітності та оперативні дані.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати 3 основних прийомів аналізу:

горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом. При горизонтальному аналізі порівнюються фінансові показники підприємства за балансом (форма №1), звітом про фінансові результати (форма №2), звітом про рух грошових коштів (форма №3); звітом про власний капітал (форма №4) з показниками попереднього періоду;

вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат. Найчастіше використовують для структурного аналізу активів та пасиву за балансом (форма №1), структурного аналізу грошових потоків за звітом про рух грошових коштів (форма №3).

трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів. За допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану. При трендовому аналізі порівнюються фінансові показники підприємства за балансом (форма №1), звітом про фінансові результати (форма №2), звітом про рух грошових коштів (форма №3); звітом про власний капітал (форма №4) за ряд попередніх періодів (3 - 5 років);

аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників. Фінансові коефіцієнти є вихідною базою для наступного факторного аналізу фінансового стану підприємства. Вихідні дані для розрахунків беруться з балансу (форма №1) та звіту про фінансові результати (форма №2).

порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками. Дані підприємства (з форм №1, №2, №3, №4) порівнюються з даними підприємств конкурентів та середньогалузевими та середніми показниками за статистичними збірниками;

Структурний аналіз активу і пасиву підприємства

1. Визначимо структуру активів КП «Дворічна» в період 2012-2014 рр.

Таблиця 2.27. Аналіз структури активів на кінець року

Показник	2012	2013	2014	Відх 2014/2012	Відх 2014 /2013
	Сума	%	сума	%	сума	%	сумі	%	сумі	%
Необоротні активи	170476,2	66	170496,4	67	169291,2	66	-1185	99	-1205	99
Оборотні активи	84397,1	33	83058,6	33	84596	34	199	100	1538	101
Коефіцієнт с об інеоб активів	0,49		0,48		0,49

Отож, співвідношення оборотних активів до необоротних протягом 2012-2014 рр. Складало майже 50%, динаміка зростання нематеріальних активів - негативна, сум а оборотних активів постійно зростає (1%).

2. Проведемо аналіз пасивів КП «Дворічна». Аналіз пасиву доцільно проводити в розрізі джерел капіталу. На основі прав власності можна визначити коефіцієнти незалежності та коефіцієнти співвідношення власних і залучених коштів розрахунки (табл 2.28).

Таблиця 2.28. Аналіз джерел коштів КП «Дворічна» 2012-2014 рр.

Показник	2012	2013	2014
	сума	%	сума	%	сума	%
Власний капітал	172963	67	175228	69	182300	71
Короткострокові зобов'язання		-	30480	30	39652	22
Довгострокові зобов'язання	48526,4	28	-	-	-	-
Коефіцієнт незалежності	0,67		0,69		0,71
Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів	0,28		0,3		0,2

Аналізуючи структуру джерел коштів, потрібно сказати, що КП «Дворічна» є фінансово-незалежним. Частка власних коштів в період 2012-2014 рр коливається близько 70%, іншу частку капіталу складають поточні зобов'язання. В складі власного капіталу 100 складає пайовий капітал, в складі поточних зобов» язань найбільшу частку мають: короткострокові кредити, кредиторська заборгованість за товари та заборгованість перед бюджетом.

3. Аналіз фінансової стійкості. Для визначення типу КП «Дворічна» щодо фінансової стійкості складемо таку таблицю (таблиця 2.29)

Таблиця 2.29. Аналіз забезпечення запасів і джерелами їх формування 2012-2014 рр.

Показник	2012	2013	2014
1. Власний капітал	172963	175228,3	182300
2. Необоротні активи	170476	169927	169291,2
3. Наявність СОС	2487	5301	13009
5. Наявність довгострокових джерел формування запасів	2487	5301	13009
6. Короткострокові кредити	4496,3	4875	8744,9
7. Загальна величина основних джерел формування	6983	10176	14045,9
8. Загальна величина запасів	10146,9	12031,9	12165,7
9. Надлишок чи недостача СОС	-7659,9	-6730,9	843,3
10. Надлишок чи недостача довгострокових джерел	-76,59	-6730,9	843,3
11. Надлишок чи недостача - загальна величина основних джерел формування запасів	-3163,9	-1855,9	1880,2
12. Тип фінансової стійкості	Нестійкий (кризовий)	Нестійкий (кризовий)	Абсолютна фінансова стійкість

Отже, аналізуючи дану таблицю потрібно сказати, що в 2014 році підприємство досягло абсолютного стану фінансово стійкості, воно за рахунок власних джерел може покрити величину запасів. Це є успіхом КП «Дворічна».

4. Аналіз платоспроможності ліквідності. Для розрахунку даних показників скористаємось таблицею 2.30.

Таблиця 2.30. Аналіз платоспроможності і ліквідності 2013-2014 рр.

Показник	2012	2013	2014
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,009	0,007	0,002
Коефіцієнт поточної ліквідності	2,4	2,1	2,2
Коефіцієнт загальної ліквідності	2,9	2,6	2,6
Коефіцієнт загальної платоспроможності	5,2	5,0	5,0

Отже, показники поточної та загальної ліквідності мають оптимальні значення, але показник миттєво ліквідності дуже низький, за рахунок дуже малої суми грошових коштів.

5. Оцінка показників рентабельності підприємства.

Проведемо аналіз показників рентабельності за 2014 рік.

рентабельність продаж -7%;

рентабельність власного капіталу - 0,008

рентабельність оборотних активів - 0,01

рентабельність перманентного капіталу - 0,5

коефіцієнт обертання активів - 0,55

коефіцієнт обертання оборотних активів - 1,3

коефіцієнт оберненості ДЗ - 1,67

коефіцієнт оберненості КЗ - 19,4

коефіцієнт обороту власного капіталу - 0,65

середній строк обертів капіталу - 561,5дні

середній строк обертів активів - 280,7дні

середній строк обертання ДЗ - 218,56дні

середній строк обертання КЗ - 18,8дні

середній строк обертів власного капіталу - 561,5дні

Отже, найбільш мобільними є кредиторська заборгованість вона обертається за 18,8 днів, та дебіторська заборгованість, яка обертається за 218 днів.

3. Обґрунтування проекту підвищення ефективності діяльності КП «Дворічна»

3.1 Перспективи розвитку КП «Дворічна»

Під час проведення реформ житлово-комунального господарства України треба урахувати досвід реформування галузі ЖКГ інших країн, особливо постсоціалістичних країн Європи. В загальному комплексі проблем ринкових перетворень в країнах Центральної та Східної Європи житловий сектор з початку з'явився на розпутті реформ. З одного боку це можна обґрунтувати тим, що вся увага була направлена на першочергові завдання лібералізації економіки, утворенні багатокутних форм власності, ринку праці, капіталу та інших структур адекватних ринку. З другого - в деяких державах деякі зміни в житловому господарстві почалися ще до переходу до ринку. Перехід до ринкової економіки розпочав у всіх країнах регіону необхідність перегляду житлової політики. Реформи у житлово-комунальному господарстві всюди є часткою економічних перебудов, але конкретизовані шляхі їх реалізації залежили від фінансових можливостей та загального ходу економічних реформ у конкретній країні. Разом із цим є риси, які характерні усім постсоціалістичним країнам: зміни в структурі джерел фінансування житлового будівництва на користь приватного сектору, приватизація, реституція мешкання; зміни у механізмах утримання житлового фонду та сплати житлово-комунальних послуг, а також у механізмі соціального захисту населення по наданню та утриманню мешкань.

Останнім часом проблеми пов'язані з фінансуванням житлово-комунального господарства стали об'єктом пильної уваги різних політичних сил нашої країни і викликають значний інтерес громадськості. Проте суттєвих позитивних змін у цій сфері не відбувається. Фінансово-економічний стан галузі характеризується хронічною збитковістю, значним рівнем дебіторської та кредиторської заборгованості, високим рівнем зносу основних фондів.

Все більше підприємств житлово-комунального господарства не в змозі забезпечити власними доходами витрат операційної діяльності і нарощують обсяги збитків, обсяги яких у 2014 році склали понад 1270 млн. гривень. За підсумками І кварталу 2015 року на підприємствах житлово-комунального господарства через невідповідність встановлених тарифів економічно обґрунтованим витратам збитки становлять майже 800 млн. гривень, що удвічі більше ніж у відповідному періоді минулого року. Найбільші обсяги збитків у комунальній теплоенергетиці (400 млн. грн.) та водопровідно-каналізаційному господарстві (232 млн. грн.). З початку 2015 року заборгованість із заробітної плати зросла на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства - на 2,4 млн. грн. (59,0%), теплоенергетики - на 3,4 млн. грн. (31,1%), житлового господарства - на 3,9 млн. грн. (23,3%), інших - на 1,8 млн. грн. (24,3%). Зниження боргу відбулось лише на підприємствах міськелектротранспорту - на 0,9 млн. грн. (38,8%) внаслідок підвищення у деяких містах тарифів на проїзд та збільшенню випуску на лінію рухомого складу. Продовжують зростати обсяги кредиторської заборгованості, що вже перевищують річну реалізації послуг.

Загальні обсяги дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств галузі за період з початку 2013 року зросли на 3-4 відсотки, що становить майже 300 млн. гривень.

Якщо заборгованість населення за житлово-комунальні послуги на 01.04.2014 року становила 7,085 млрд. гривень, а на 01.01.2015 року 6,088 млрд. гривень, то на 01.04.2015 року вона знову зросла до 6,557 млрд. гривень. Рівень оплати житлово-комунальних послуг населенням у 2014 році становив 111,2%, а в першому кварталі поточного року - 87,3% (для довідки у першому кварталі минулого року цей показник становив 88,6%). Рівень оплати населенням послуг теплопостачання становить 82% проти 115% на початок року, послуг водопостачання та водовідведення 94% проти 109% на початок року. Ті верстви населення, що були дисциплінованими платниками комунальних послуг, негативно сприйняли прийняте на державному рівні рішення щодо погашення розрахунковими чеками Ощадбанку заборгованості на житлово-комунальні послуги, і як наслідок стали гірше розраховуватись за поточні платежі «живими грішми», сподіваючись у подальшому теж погасити свої борги шляхом взаємозаліків.

Борги комерційних підприємств за спожиті комунальні послуги складають 1,9 млрд. грн. З початку 2013 року вони збільшились на 110,4 млн. гривень.

Борги бюджетних установ та організацій, які фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, за послуги з водо-, теплопостачання і водовідведення з початку року збільшилась на 163 млн. грн., або у 2,6 рази і становлять 264,4 млн. грн.

Погіршився рівень оплати та зросла заборгованість підприємств водо-, теплопостачання та водовідведення за спожиту електроенергію та газ. Заборгованість підприємств за спожиту електроенергію становить близько 2,3 млрд. грн. і з початку року вона зросла на 113,9 млн. грн. Заборгованість підприємств за спожитий газ вже перевищила 3 млрд. грн. і в поточному році збільшилась на 683,1 млн. грн.

Середній рівень оплати за спожиту електроенергію становить 76,7%, а за спожитий природний газ - 52,0%.

Недофінансування експлуатаційної діяльності підприємств житлово-комунального господарства не тільки не дає неможливості впроваджувати новітні ресурсозберігаючі технології і обладнання, а і взагалі забезпечувати функціонування підприємств на існуючому рівні.

Дві третини основних фондів вичерпали термін експлуатації, втрати теплової енергії та питної води в зовнішніх мережах становлять 30-60%, втрати теплової енергії в житловому фонді перевищують 30%. Питомі витрати енергоресурсів у 2-2,5 рази вище, ніж у країнах Європи, кількість аварій за останні 10 років збільшилась майже у 5 разів. Внаслідок чого росте собівартість послуг (в тому числі енергетична складова) та погіршується їх рівень і якість.

Житловий фонд країни складає 10,1 млн. будинків загальною площею 1039,7 млн. кв. м, в тому числі житловий фонд комунальної власності - 9,9% загального житлового фонду. Переважна частина житла (70%) збудована до сімдесятих років минулого століття, близько 3,9% багатоквартирних будинків комунальної власності є ветхими та аварійними. За експертними оцінками на капітальний ремонт житла потрібно щорічно направляти понад 2 млрд. гривень. Фактичні ж асигнування з місцевих бюджетів на їх капітальний ремонт не перевищують 16-20% від потреби. За оперативними даними, витрати на капітальний ремонт житлового фонду за 2014 рік склали 266,0 млн. грн.

На підприємствах теплоенергетики всіх форм власності експлуатується понад 26 тис. котелень, загальний технічний стан обладнання яких є критичним. З 63870 установлених котлів (енергоустановок) 24 відсотка (15296 одиниць) експлуатується понад 20 років. Коефіцієнт корисної дії значної кількості котлів нижче 82%. Майже 11% теплових мереж у двотрубному обчисленні перебувають у ветхому та аварійному стані.

Надмірна централізація теплопостачання та експлуатація низько ефективного і фізично зношеного обладнання котелень, теплових пунктів і мереж призводить до значних втрат виробленої енергії, зниження надійності та якості послуг і високого рівня забруднення довкілля.

У сфері централізованого водопостачання та водовідведення загальна протяжність водопровідно-каналізаційних мереж складає 165 тис. км. Порівняно з показниками минулого року протяжність аварійних та ветхих водоводів збільшилась на 797 км (7%), вуличних мереж водопостачання на 2,83 тис. км (9%), каналізаційних колекторів на 135 км (4%), вуличних мереж водовідведення на 706 км (9%) [59].

Майже половина каналізаційних очисних споруд працює неефективно і у водойми щодобово скидається 10,6 тис. куб. м неочищених і недостатньо очищених побутових стічних вод. При загальній потребі у інвестиціях на рівні 80 - 100 млрд. гривень у 2012 році з Державного бюджету на капітальний ремонт, реконструкцію аварійних об`єктів житлово-комунального господарства, розвиток та реконструкцію систем централізованого водопостачання та водовідведення виділено 330 млн. гривень, а з місцевих бюджетів близько 900 млн. грн.

В умовах коли відсутні державні дотації на функціонування житлово-комунального господарства, а органи місцевого самоврядування неспроможні самостійно забезпечити нормальну життєдіяльність населеного пункту та фінансування мінімальних соціальних потреб своїх мешканців, тарифи є найважливішим та майже єдиним джерелом формування фінансових ресурсів на підприємствах галузі і від їхнього рівня залежить як можливість здійснювати поточне виробництво, так і подальший його розвиток. В першу чергу це стосується таких житлово-комунальних послуг, як утримання будинків та при будинкових територій, централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення.

Станом на 01.01.2015 рівень відшкодування витрат тарифами для населення по базових підприємствах регіонів коливалися у межах:

на послуги водопостачання: від 22% у АР Крим до 100% у Івано-Франківській, Сумській областях;

на послуги водовідведення: від 22% у АР Крим та м. Севастополі до 99% у Івано-Франківської області;

на послуги теплопостачання: від 40% у м. Севастополі до 100% у Волинській, Рівненській областях;

на послуги з утримання будинків і прибудинкових територій (квартирна плата): для будинків, обладнаних ліфтами, від 40% у м. Севастополі до 100% у Тернопільській областях; без ліфтів - від 43% у м. Севастополі до 100% у Тернопільській області.

Перехресне субсидіювання промисловістю населення щодо оплати послуг з централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення досягло майже 822 млн. гривень.

В країнах, де існує жорсткий зв'язок між кількістю спожитої води і оплатою за неї, відносно легко керувати споживанням за допомогою відповідної цінової політики. В Україні, де такого зв'язку наразі немає (оскільки водоспоживання переважної частини населення визначається за нормами), регулювати водоспоживання набагато важче. Тим не менше, існує декілька доступних способів, ефективність яких перевірена практикою.

Найпростішим і найдешевшим заходом є, очевидно, зменшення тисків в системі в години непікового водоспоживання. Безумовно, такий захід не є безспірним. Але він не вимагає капітальних інвестицій і може бути застосований протягом певного періоду для скорочення виробничих витрат водоканалу.

Проблема надлишкових тисків характерна для багатьох міст України. Вона може бути спричинена різними чинниками, в тому числі: відсутністю зонування розподільчої мережі по тиску, надлишковою потужністю насосів, відсутністю регулювання режимів роботи насосів на станціях підкачки. Якщо тиск треба зменшити лише на окремій ділянці мережі або на вводах до окремої групи будинків, доцільно застосувати спеціальні регулюючі засувки - так звані регулятори тиску після себе.

Внаслідок відсутності ефективного власника житла ремонт та профілактика сантехніки у населення, не обладнаного приладами обліку, переважно не виконується. Разом з тим, це один з найефективніших заходів для скорочення водоспоживання населення. Якщо ж врахувати, що скорочення водоспоживання зменшує також кількість стічних вод, які необхідно перекачувати і очищати, то економічний ефект буде ще відчутнішим.

Встановлення рахунків за фактично споживчу воду безумовно скорочує споживання води населенням. Для багатоквартирних будинків можливими шляхами налагодження такого обліку є встановлення квартирних або будинкових лічильників води. Кожний з цих способів має свої переваги і недоліки.

Квартирні лічильники, в поєднанні з відповідною тарифною політикою, найкраще стимулюють окремих споживачів до раціонального водоспоживання і усунення витоків. Так, наприклад, 100% встановлення квартирних лічильників з одночасним збільшенням тарифів на воду майже в три рази дозволило скоротити водоспоживання мешканців багатоквартирних будинків з 225 до 100 л/люд/добу протягом 5 років. До недоліків цього способу слід віднести: технічну складність встановлення лічильників в квартирах багатоквартирних будинків (на одну квартиру потрібно 2 - 4 лічильники); можливість несанкціонованої зміни показів лічильника споживачами; значне збільшення затрат на зчитування, контроль показів і виставлення рахунків; недооблік спожитої в квартирах води в розмірі 5 - 10% лише внаслідок нереєстрації лічильниками витрат нижче порогу чутливості лічильника і т.д.

Будинкові лічильники менше спонукають споживачів у квартирах до економії води. Разом з тим вони є необхідною умовою для визначення достовірного водного балансу системи і зменшення різниці між обсягами видобутої і реалізованої води, що надзвичайно актуально для водоканалів України в сучасних умовах. Для того, щоб цей захід дав бажані результати, потрібно: використовувати якісні лічильники з відповідними метрологічними характеристиками; забезпечити збереження встановлених лічильників; організувати систематичне зчитування показів і належну експлуатацію лічильників; вирішити низку юридичниоправових питань тощо.

Шлях, який в перспективі дозволить не тільки зменшити нераціональне водоспоживання і втрати води в житловому секторі, але й збільшити рівень збору оплати за послуги водопостачання, залучити населення до вирішення проблем водоканалів, - є вплив на культуру водоспоживання шляхом інформаційно-просвітницької робота з населенням.

3.2 Розробка основних параметрів проекту та ресурсного забезпечення

Результати діагностики є основоположним мотивом при оцінці і відборі перспективного для даної організації радикального нововведення. На стадії такого відбору необхідне вивчення всіх ресурсів організації. Важлива взаїмоувязка в системі стратегій: стратегія (загальна) і функціональні стратегії.

На етапі освоєння інновації різко зростає значення мотивації діяльності персоналу. Це відбувається за рахунок прочитування слабких і сильних сторін організації а також можливостей і погроз з функціонуванням і розвитком. Інноваційний задум повинен бути правильним не тільки по суті. Він повинен бути підготовлений, прийнятий і реалізований в потрібний і найбільш відповідний момент часу з оптимальним використанням системи мотиваційного менеджменту і механізму управління діловою кар'єрою менеджера.

Культура на підприємстві КП «Дворічна» носить характер влади. Цілі, пов'язані із зростанням, краще всього реалізуються за наявності культури влади. Для кожної з конкретної мети важко підібрати культуру, на самій же справі є зворотний зв'язок - цілі і завдання не тільки впливають на культуру, але і самі знаходяться під її дією через певний проміжок часу. Для впровадження розробленої стратегії культура організації повністю сприятлива для впровадження стратегії на даній підприємстві, а культура влади забезпечить найбільшу ефективність від її реалізації.

Для впровадження стратегії концентрованого зростання в діяльність КП «Дворічна» необхідно провести низку заходів. Ці заходи відображені у вигляді деревовидного графа - дерева цілей (Рис. 3.1.).

Аналіз впливу СТЕП - чинників на два основні заходи, які можуть принести найбільший результат, дозволить оцінити їх ефективність і адекватність застосування.

Впровадження нової технології збагачення вугілля є основним заходом для впровадження розробленої стратегії. За допомогою його підприємство зможе розширити ринок збуту своїй продукції, тим самим збільшити свої фінансові показники. Проаналізуємо вплив СТЕП чинників на даний захід:

Соціальні чинники. Аналіз соціального макрооточення направлений на те, щоб з'ясувати вплив на діяльність підприємства певних соціальних явищ. До таких явищ, що впливають на діяльність КП «Дворічна» можна віднести:

споживчі переваги очищення питноїх води за новою технологією.

Загалом соціальні процеси міняються дуже поволі. Проте якщо відбуваються певні соціальні зміни, то вони приводять до багатьом дуже істотним змінам в оточенні підприємства.

Процес вивчення технологічного макрооточення сприяє вибору таких рішень, які дозволяють не запізнитися з початком технологічного оновлення.

Економічні чинники. Аналіз економічного макрооточення дозволяє зрозуміти те, як формуються і розподіляються ресурси. Абсолютно очевидно, що це є життєво важливим для підприємства, оскільки доступ до ресурсів дуже сильно визначає стани входу в організацію. Вивчення даної групи чинників КП «Дворічна», що впливають на діяльність підприємства, включається у визначенні ряду показників. До таких показників можна віднести:

економічний стан країни в цілому;

рівень грошових доходів населення;

темпи інфляції;

норм оподаткування;

процентна ставка банківських установ.

Інші чинники. До них відносяться політичні і правові чинники. Аналіз політичного макрооточення полягає в з'ясування того, які програми намагається провести в життя держава в області діяльності пов'язаної із збагаченням вугілля, які зміни в законодавстві і правовому регулюванні можливі в результаті ухвалення нових законів і норм. Ключовим процесом політичного макрооточення є боротьба за владу. Держава може вплинути на діяльність КП «Дворічна» за допомогою наступних норм: рівень ставок податків на фінансовий результат підприємства.

Аналіз правового макрооточення припускає вивчення законів і інших нормативних актів, що встановлюють правові норми і рамки відносин, дає підприємству можливість визначити для себе допустимі межі дій.

Аналіз рушійних сил. До рушійних сил, що викликають захід відносяться причини зміни. До причин що викликав потребу впровадження нової технології збагачення вугілля можна віднести:

розширення ринку збуту продукції;

підвищення фінансових показників;

підвищення добробуту співробітників підприємства

На противагу їм виникають стримуючі сили, причини перешкоджають проведенню заходу. До стримуючих сил відносяться:

вступ до жорсткішої боротьби з конкурентами;

Сукупність впливу рушійних і стримуючих сил на проведення заходу можна відобразити на схемі поля сил Льовіна.

У даній ситуації стримуючі сили володіють найменшим переважанням, тому введення нової технології збагачення вугілля є достатньо вірогідним заходом і може бути проведене в найближчі терміни з найменшими витратами. Витрати на даний захід швидко окупатимуться, що приведе до підвищення показників рентабельності на підприємстві.

Введення нової технології очищення питної води потребує допоміжного трудоустрою 10 осіб та призведе до зростання продуктивності праці на 3%, слідовно, обсяг виробництва зросте на 1156,14 тис. грн. (501 х 46,19 х 0,03). Прибуток від впровадження нової технології збагачування вугілля на КП «Дворічна» збільшиться на 249,73 тиис. грн. (1156,14 х 0,216)

Докладніше соціально-економічну ефективність від проведення даного заходу можна розглянути в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Соціально-економічна ефективність проекту введення нової технології збагочищення питної води на КП «Дворічна»

Заходи	Соціальна ефективність	Економічна ефективність
Введення нової технології збагачення вугілля	1. Поращення результатів роботи всього підприємства 2. Зацікавленість працівника. 3. Задоволення потреб персоналу	1. Збільшиться обсяг виробництва на 1156,14 тис. грн. 2. Збільшиться прибуток на 249,73 тис. грн. 3. Збільшиться продуктивність праці на 3%.

Виходячи аналізу і прогнозу показників ефективності можна зробити вивід, що введення нової технологіх очищення питної води є достатньо результативним заходом і має місце бути розглянутим для впровадженню.

Другим заходом, який зможе підвищити результативність від впровадження стратегії є підвищення кваліфікації управлінського персоналу. Даний захід дозволить збільшити продуктивність праці управлінського персоналу і підвищити точність впровадження стратегії. Проаналізуємо вплив СТЕП чинників на даний захід:

Соціальні чинники. До соціальних чинників впливає на підвищення кваліфікації персоналу можна віднести:

рівень суспільної освіти;

чисельність населення;

половозрастной склад населення;

зацікавленість населення в здобуванні освіти.

Вплив даних чинників визначатиме необхідність додаткової кваліфікації персоналу, фінансову можливість здобування освіти і наявність вільного часу для цього.

Технічні чинники. До технологічних чинників впливає на підвищення кваліфікації персоналу можна віднести:

рівень комунікаційного стану ринку;

наявність дистанційного методу навчання;

доступність до інформації;

наявність відповідних учбових закладів.

Дані чинники визначають можливість додаткового навчання зручним методом. При використанні дистанційного методу навчання працівник скорочує час пов'язане з відвідинами освітніх установ, тим самим не допускає зниження продуктивності праці в цілому по підприємству. Комунікаційні системи дозволяють швидше отримувати інформацію і роблять її доступною.

Економічні чинники. Вивчення даної групи чинників що впливають на можливість підвищення кваліфікації на підприємстві КП «Дворічна» полягає у визначенні ряду показників. До таких показників можна віднести:

економічний стан країни в цілому;

рівень грошових доходів населення;

процентна ставка банківських установ.

Економічні чинники визначають можливість навчання співробітника залежно від вартості освіти, але оскільки в більшій частці підприємства платять за навчання з прибутку, той вплив даних чинників носить незначний характер.

Інші чинники. До них відносяться як політичні так і правові чинники. Держава може вплинути на рівень утворення персоналу організації КП «Дворічна» за допомогою наступних норм:

встановлення мінімального рівня освіти для роботи в державних установах;

підвищені виплати населенню тих, що мають додаткова освіта;

надання має рацію людині на безкоштовну освіту.

Аналіз правового макрооточення дозволяє розглянути вплив держави на рівень утворення населення. Держава надає кожній людині безкоштовну освіту, але проблемою є незатребуваність такої освіти на комерційних підприємствах.

Аналіз рушійних сил. До рушійних сил, що викликають необхідність в заході відносяться причини зміни. Візуально сукупність впливу рушійних і стримуючих сил на проведення заходу можна відобразити на схемі поля сил Льовіна.

До причин що викликав потребу в підвищенні кваліфікації персоналу можна віднести:

підвищення продуктивності праці;

підвищення точності виконання роботи;

підвищення рівня освіти співробітників;

підвищення ділової активності організації.

На противагу їм виникають стримуючі сили, причини перешкоджають проведенню заходу. До стримуючих сил відносяться:

збільшення грошових витрат на навчання персоналу;

опір персоналу до підвищення кваліфікації;

брак вільного часу.

Аналогічно першому заходу спостерігається переважання рушійних сил для впровадження заходу. Підвищення продуктивності персоналу підвищить культуру організації в цілому по підприємству, забезпечить точність виконання роботи і відобразить імідж організації на конкурентному ринку. Докладніше соціально-економічну ефективність від проведення даного заходу можна розглянути в табл. 3.2.