2) У зв'язку з економічним становищем, яке змінилося, і погіршенням психологічної настроєності населення в порівнянні з початковим періодом здійснення політики роздержавлення:

а) економічно та соціально доцільне встановлення мораторію на процес роздержавлення в сформованих формах і теперішніх методах необхідно відійти від формального роздержавлення і здійснити додаткові дослідження ефективності підприємств після здійснення роздержавлення;

б) після підтвердження даних додатковими зведеннями про зниження ефективності приватизованих об'єктів і погіршенні рівня життя, пов'язаних із цими процесами, відмовитися від “ваучерної приватизації”, яка скомпрометувала себе, і поширювати ефективні різноманітні форми господарювання;в) при проведенні роздержавлення власності варто виходити з рівня розвитку продуктивних сил і ступеня усуспільнення в тій або іншій сфері народного господарства.

3) В Україні необхідно створити регульовану ринкову економіку, у якій будуть діяти як потужний державний, так і недержавний сектори, що підпорядковані загальнодержавним цілям.

4) Вихід із кризового становища України пов'язаний із визначенням орієнтації на методологічні позиції, розробкою ефективних наукових методів господарювання.

5) Попередній висновок не свідчить про негативне відношення до закордонного досвіду взагалі, а тільки акцентує увагу на необхідність його творчого застосування.

6) Акцентується увага на важливості наукових оцінок значення відносин власності при здійсненні політики роздержавлення.

Дані досліджень свідчать, що здійснення процесу роздержавлення в Україні не проходить гладко, роздержавлення призводить до появи визначених соціальних проблем: посилення соціальної поляризації, росту диференціації прибутків населення й ін. Важливе місце в подоланні негативних наслідків, породжених необ'єктивною оцінкою державного майна, що підлягає приватизації, які спостерігалися протягом здійснених етапів приватизації, займає формування кваліфікованих кадрів, створення в країні системи підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, які необхідні для здійснення приватизаційного процесу, зокрема, оцінників. В країні існує комерційна структура, яка готує ці кадри для всіх регіонів України Міжнародний центр приватизації, інвестицій та менеджменту імені Конрада Аденауера. В цьому центрі після прослуховування лекцій з проблем оцінки та складання іспиту людина може одержати сертифікат оцінника.

 Висновок

Отже, виконавши цю роботу можна підвести такий підсумок, що на шляху української економіки до ринку головним завданням було пере-творення відносин власності. Ліквідація монополії державної власності стала стрижнем економічної реформи.

Головними формами роздержавлення в Україні є акціонування державних підприємств і продаж певної частини акцій громадянам та їхнім господарським об'єднанням; оренда майна громадянами та їхніми господарськими об'єднаннями; обмеження втручання держави в процес ціноутворення, скасування примусового державного замовлення; відмова від надання підприємствам дотацій, субсидій і гарантування кредитів.

Модель приватизації в Україні засновувалася на принципах соціальної спра-ведливості та рівності розподілу та продажу державного майна.

Існувало три стратегічні напрями приватизації: 1) прискорення, незважаю-чи на те, як це здійснюється (головне -- її здійснення); 2) здійснення за умов встановлення меж, не очікуючи формування правової бази; 3) здійснення лише за умов створення належної правової бази.

Процес приватизації в Україні залежно від форм і методів можна умовно поділити на чотири основні етапи:

© Передприватизаційний етап (1988-1992 pp.).

© Етап індивідуальних технологій (1992-1994 pp.).

© Етап масової приватизації (1995--1998 pp.).

© Етап індивідуальної грошової приватизації (початок 1999 pp.).

Головним способом реалізації приватизованих підприємств є конкурси та відкриті торги, або тендери.

Головним наслідком процесу роздержавлення і приватизації в Україні ста-ло подолання державного монополізму і радикальні зміни структури власності, що є важливими передумовами відтворення конкретно-ринкового середовища.

Досвід української моделі приватизації переконує в помилковості політики, спрямованої на зменшення державного регулювання цим процесом.

Економіка сучасних розвинених країн характеризується наявністю багато-манітних форм -- приватної, колективної, державної. Всі вони знаходять своє місце на ринку, переплітаючись і взаємодіючи. Перехідна економіка України, за-початкувавши різні форми власності, йтиме таким самим шляхом.

Список використаної літератури

1. „Звід законів і кодексів України”.-К:Українське агентство інформації та друку „Рада”,2007.-800 с.

2. „Основи приватного права України”.-К:Версія, Видавець Іван Котюк,2005.-269 с.

3. „Перехідна економіка”: Підручник / В. М. Геєць, Є. Г. Панченко, Е. М. Ліанова та ін.; За ред. В. М. Гей ця. - К.: Вища шк.., 2003. - 591 с.

4. „Економіка підприємств”: Навч. Посіб./ За ред. А. В. Шегди. - К: Знання, 2005. - 431 с.

5. „Основи ринкової економіки України”: Підручник /Селезньов В.В. К.: Вища школа, 1999 р.

6. „Роздержавлення власності в перехідній економіці України”: Кучерявенко П.Х., Максименко Я.А. Харків: 1997 р.

7. „Основи економіки: Навчальний посібник” / Задоя А.О., Петруня Ю.Є. К: Вища школа, 1998 р.

8. „Підприємництво і підприємницька діяльність”: Шевеленко С.Д., Федів І.І., - К.:Вища шк., 1997