Процес діагностики економічної безпеки підприємства

При нарахування основної заробітної плати розподіл може здійснюватись за коефіцієнтом трудової участі, з врахуванням відпрацьованого часу, оцінки заслуг працівника, або за рішенням зборів працівників відповідної категорії.

Рис. 2.8 Організаційно-економічна модель побудови преміальних систем

Премія за місяць, квартал, рік нараховується на всіх працівників даної категорії з врахуванням виконання доведених показників преміювання. Премія за місяць нараховується на фонд заробітної плати всіх працівників даної категорії. Премія за квартал та рік нараховується у відсотковому відношенні до суми реалізованої продукції по підприємству в цілому. Винагороди розподіляються окремо між працівниками кожної категорії з врахування умов преміювання, діючих на підприємстві.

Оскільки розглянуті системи преміювання є багатофакторними з конкретизацією розмірів премій за кожним показником, то розрахунки ефективності необхідно здійснювати диференційовано, а потім визначати її сумарну величину. Оцінка рівня преміального показника з позицій одержання додаткового прибутку передбачає встановлення абсолютної та відносної ефективності.

Матеріальне стимулювання є найкращим мотиватором у сфері підвищення продуктивності праці.Під резервами росту продуктивності праці розуміють можливості повнішої реалізації продуктивної сили праці за рахунок покращення використання всіх факторів її підвищення.

Економічно невиправдана виплата преміювальних коштів та порівняння їх з одержаною ефективністю у таких випадках:

1. Встановлення вихідного рівня преміювання за виконання певного показника нижче досягнутої в базовому періоді величини. Причому в такій якості виступає термін до введення преміального положення. Якщо в процесі обґрунтування обрано перший період дії системи, то встановлений рівень має перевищувати середньорегресивну кількісну характеристику його величини. Коли початкова база преміювання в період розрахунку ефективності відповідає нормативному рівню, але разом з тим нижча за середньорегресивну величину.

2. Організація матеріального стимулювання за перевиконання встановленого показника, якщо його приріст не забезпечує створення відповідної частини преміювальних коштів. Якщо в розглядуваному періоді рівень перевиконання преміювального показника зменшується у порівнянні з відповідним періодом минулого року. Причому до розрахунку не беруться фактори, які впливають на такий стан ПП «Енергозахист» , звичайно до них відносяться: падіння обсягу виробництва у зв'язку із проведенням значних за обсягом планових робіт з ремонту обладнання або тривалих виробничих простоїв, викликаних загальноекономічною кризою.

3. Виплати підвищеної суми премій одній групі працюючих у порівнянні з іншими, які виконують аналогічні, однорідні роботи, але які підпадають під дію інших преміювальних положень. Крім того, розмір преміювальних сум повинен впливати стимулююче, тобто перевищувати 10...15-відсотковий рівень їх тарифної ставки. Важливе місце займає можливість точного та достовірного обліку чітко контрольованих показників преміювання.

Отже, розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності є необхідною умовою підвищення прибутковості ПП «Енергозахист» та зростання його конкурентоспроможності в ринкових умовах господарювання. Керівник ПП «Енергозахист» завжди повинен пам'ятати, що для успіху справи слід намагатися зблизити аж до ідентифікації цілі і завдання організації з особистими цілями і бажаннями працівника. Тобто в конкретному випадку виграш від підвищення продуктивності парці повинен поділятися між організацією, яка забезпечила його досягнення, і працівником, який його досягнув. Працівники повинні заздалегідь знати, як заплановані результати зростання продуктивності праці вплинуть на реалізацію їхніх особистих професійних інтересів.

Задача забезпечення економічної стійкості та довгострокової рентабельності являє собою одну із фундаментальних наукових проблем і є досить актуальною для підприємств України.

Більшість промислових підприємств України не є конкурентоспроможними. Крім того, треба враховувати те, що період індустріальної моделі розвитку виробництва закінчився і почався період постіндустріального розвитку виробництва. Це обумовлює об'єктивну необхідність переходу на інноваційно-інвестиційну модель розвитку виробництва. Перехід на інноваційно-інвестиційну модель розвитку виробництва можливий тільки при стійкому функціонуванні підприємств.

В зв'язку з цим виникає проблема визначення параметрів економічної стійкості підприємств, основними з яких є поріг беззбитковості підприємства і показники економічної стійкості.

Аналіз літературних джерел показав, що існує розроблена методика для визначення порогу беззбитковості тільки для окремих видів продукції. Методика визначення порогу беззбитковості для підприємства в цілому відсутня. Суть методики визначення порогу беззбитковості і показників економічної стійкості приведена в табл.2.13.

Для визначення порогу беззбитковості необхідно визначити постійні і змінні витрати підприємства, валову маржу і коефіцієнт валової маржі.

Для визначення цих показників достатньо даних форми №2 "Звіт про результати фінансової діяльності підприємства". При цьому постійні витрати можна визначити як суму адміністративних витрат (код рядка 070) і витрат на збут (код рядка 080).

Змінні витрати визначаються як різниця між операційними витратами (код рядка 280) і постійними витратами. Для визначення порогу беззбитковості для збиткових підприємств за методикою, що приведена в табл.2.13., необхідно визначити чистий доход підприємства, який необхідно отримати, щоб відшкодувати постійні і змінні витрати. Слід відмітити, що операційні витрати підприємства форми №2 будуть менші значення порогу беззбитковості, в зв'язку з тим, що не повністю відшкодовані постійні витрати. Тому операційні витрати не можна приймати за поріг беззбитковості підприємства.

Для визначення порогу беззбитковості збиткових підприємств рекомендується наступна формула:

,

де - поріг беззбитковості підприємства (чистий дохід, при якому відшкодовуються змінні і постійні витрати);

Д_Ч - фактичний чистий дохід збиткового підприємства;

В_пост - фактичні постійні витрати збиткового підприємства;

В_зм - фактичні змінні витрати збиткового підприємства.

Розрахунок точки беззбитковості на ПП «Енергозахист» будемо проводити за реалізованою продукцією.

Таблиця 2.21

Методика розрахунку економічної стійкості підприємства за 2010 рік (тис. грн.)

Показник	2010 р.
1. Чистий дохід, тис. грн.	705019
2. Операційні витрати, тис. грн.(040+070+080)	652358
3. Постійні витрати, тис. грн.(070+080)	20309
4. Змінні витрати, тис. грн.(040)	632049
5. Витрати на 1 грн. чистого доходу, коп. · Операційні · Постійні · Змінні	0,9 0,2 0,8
6. Валовий прибуток (1-4), тис. грн.	72970
7. Коефіцієнт валового прибутку	0,12
8. Поріг беззбитковості, тис. грн.	169216,6
9. Економічна стійкість: - в грн. (п. 1 - п. 8), - в процентах	535802,4 75,9%
10. Рентабельність операційної діяльності	8,1%

Тепер точку беззбитковості можемо зобразити графічно на рис. 2.4.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обсяг виробництва, Тис. грн.

Рис. 2.4 Графічне зображення оцінки рівня економічної безпеки господарської діяльності підприємства

Отже,з таблиці 2.14 ми бачимо, що в 2010 році на 1 гривню чистого доходу припадає 90 коп. операційних витрат підприємства (20 коп. постійних і 80 коп. змінних витрат). Було визначено, що обсяг беззбиткового виробництва становить 169216,6 грн., тобто при такому обсязі підприємство не зазнає збитків і не отримає прибутків. Якщо обсяг виробництва знизити на 8,1% - це становить 535802,4 грн., то підприємство буде знаходитись в прибутковій зоні, а якщо знизити на 8,5% - то підприємство перейде в збиткову зону.

Таблиця 2.22

Методика розрахунку економічної стійкості підприємства за 2011 рік (тис. грн.)

Показник	2011 р.
1. Чистий дохід, тис. грн.	781818
2. Операційні витрати, тис. грн.(040+070+080)	730015
3. Постійні витрати, тис. грн.(070+080)	28787
4. Змінні витрати, тис. грн.(040)	701228
5. Витрати на 1 грн. чистого доходу, коп. · Операційні · Постійні · Змінні	1,2 0,3 0,9
6. Валовий прибуток (1-4), тис. грн.	80590
7. Коефіцієнт валового прибутку	0,1
8. Поріг беззбитковості, тис. грн.	287870
9. Економічна стійкість: - в грн. (п. 1 - п. 8) - в процентах	493948 63,2
10. Рентабельність операційної діяльності	7,09

Тепер точку беззбитковості можемо зобразити графічно на рис. 2.5.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Обсяг виробництва, тис. грн.

Рис. 2.5 Графічне зображення оцінки рівня економічної безпеки господарської діяльності підприємства

Отже,з таблиці 2.15 ми бачимо, що в 2011 році на 1 гривню чистого доходу припадає 1,2 коп. операційних витрат підприємства (30 коп. постійних і 90 коп. змінних витрат). Було визначено, що обсяг беззбиткового виробництва становить 287870 грн., тобто при такому обсязі підприємство не зазнає збитків і не отримає прибутків. Якщо обсяг виробництва знизити на 7,09% - це становить 493948 грн., то підприємство буде знаходитись в прибутковій зоні, а якщо знизити на 6,5% - то підприємство перейде в збиткову зону.

Таблиця 2.23

Методика розрахунку економічної стійкості підприємства за 2012 рік (тис. грн.)

Показник	2012 р.
1. Чистий дохід, тис. грн.	532495
2. Операційні витрати, тис. грн.(040+070+080)	535478
3. Постійні витрати, тис. грн.(070+080)	14824
4. Змінні витрати, тис. грн.(040)	520654
5. Витрати на 1 грн. чистого доходу, коп. · Операційні · Постійні · Змінні	1,1 0,2 0,9
6. Валовий прибуток (1-4), тис. грн.	11841
7. Коефіцієнт валового прибутку	0,022
8. Поріг беззбитковості, тис. грн.	673818,2
9. Економічна стійкість: - в грн. (п. 1 - п. 8) - в процентах	-141323,2 -26,54%
10. Рентабельність операційної діяльності	-0,55

Отже,з таблиці 2.16. ми бачимо, що в 2012 році на 1 гривню чистого доходу припадає 1.1 грн. операційних витрат підприємства (20 коп. постійних і 90 кон. змінних витрат). Було визначено, що обсяг беззбиткового виробництва становить 673818,2 тис. грн.,тобто при такому обсязі підприємство отримає прибуток. Якщо обсяг виробництва підвищити на 0,55%, то підприємство буде знаходитись в збитковій зоні, а якщо підвищити на 1,05% - то підприємство перейде в прибуткову зону. З даної таблиці ми бачимо, що підприємство збиткове и точка беззбитковості є від'ємною і так, як змінні витрати не перевищують чистий дохід, то графічно зображати рівень економічної безпеки підприємства ми не будемо.



РОЗДІЛ 3. ДІАГНОСТИКА ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ НА ПП «ЕНЕРГОЗАХИСТ»

3.1 Аналіз системи безпеки підприємства

Поняття та основні елементи системи економічної безпеки підприємства

Система економічної безпеки кожного підприємства є індивідуальною, її повнота і дієвість залежать від чинної в державі законодавчої бази, від обсягу матеріально-технічних і фінансових ресурсів, виділених керівниками підприємств, від розуміння кожним з працівників важливості гарантування безпеки бізнесу, а також віл досвіду роботи керівників служб безпеки підприємств.

Надійний захист економічної безпеки підприємства можливий лише за комплексного і системного підходу до її організації. Тому в економіці існує таке поняття, як система економічної безпеки підприємства. Ця система забезпечує можливість оцінити перспективи зростання підприємства, розробити тактику і стратегію Його розвитку.

Пріоритетним принципом організації і функціонування системи безпеки фірми треба вважати її комплексність, яку можна зобразити у вигляді тривимірної моделі (рис. 2.1).

Основними елементами системи економічної безпеки підприємства є:

1) захист комерційної таємниці та конфіденційності інформації;

2) комп'ютерна безпека;

3) внутрішня безпека;

4) безпека будинків і споруд;

5) фізична безпека;

6) технічна безпека;

7) безпека зв'язку;

8) безпека господарсько-договірної діяльності;

9) безпека перевезень вантажів та осіб;

10) безпека рекламних, культурних, масових заходів, ділових зустрічей та переговорів;

11) протипожежна безпека;

12) екологічна безпека;

13) радіаційно-хімічна безпека;

14) конкурентна розвідка;

15) інформаційно-аналітична робота;

16) експертна перевірка механізму системи забезпечення.

Організація системи безпеки будь-якого комерційного підприємства повинна мати такі чотири рівні:

1. Адміністративний - управлінські рішення, необхідні для забезпечення безперебійного функціонування об'єкта.

2. Оперативний - заходи забезпечення безпеки господарюючого суб'єкта специфічними засобами і методами.

3. Технічний - використання сучасних технологій у сфері забезпечення всіх видів безпеки.

4. Режимно-пропускний - система фізичної безпеки, зокрема охорона фінансових, інтелектуальних і матеріально-технічних цінностей підприємства. При цьому захист території охоплює такі основні компоненти:

Рис. 2.1 Типова тривимірна модель комплексної системи безпеки фірми (підприємства, організації)

o механічну систему захисту;

o пристрій сповіщення про спроби вторгнення;

o оптичну (телевізійну) систему пізнання порушників;

o оборонну систему (звукова і світлова сигналізація);

o центральний пост управління охорони;

o персонал (патрулі, постові, чергові, мобільна група швидкого реагування, оператори).

При цьому не слід забувати, що ефективна охорона власності об'єкта можлива лише за достатньої автономії діяльності охорони. При дотриманні охороною єдиних правил режиму підприємства адміністрація не повинна чинити на службу режиму будь-який тиск у вигляді скасування чи зниження рівня чинних правил обмеження доступу на об'єкт.

Головне завдання системи управління економічною безпекою підприємства - передбачення і випередження можливих загроз, що призводять до кризового стану, а також проведення антикризового управління, яке спрямоване на виведення підприємства з кризового стану; мінімізація зовнішніх і внутрішніх загроз економічному стану суб'єкта підприємництва, зокрема його фінансовим, матеріальним, інформаційним, кадровим ресурсам, на основі розробленого комплексу заходів економіко-правового і організаційного характеру. Слід мати на увазі, що найбільше значення у справі забезпечення економічної безпеки підприємництва мають первинні економіко-правові та організаційні заходи, що забезпечують фундамент, основу системи безпеки, на відміну від вторинних - технічних, фізичних тощо.

У процесі досягнення поставленої мети фірма вирішує конкретні завдання, які об'єднують усі напрями забезпечення безпеки.

Завдання, вирішувані системою гарантування безпеки:

o прогнозування можливих загроз економічній безпеці;

o організація діяльності із запобігання можливим загрозам (превентивні заходи);

o виявлення, аналіз і оцінювання виниклих реальних загроз економічній безпеці;

o ухвалення рішень і організація діяльності з реагування на виниклі загрози;

o постійне вдосконалення системи забезпечення економічної безпеки підприємництва.

Об'єкт і суб'єкт системи забезпечення економічної безпеки підприємництва тісно взаємопов'язані. Об'єктом системи, як зазначалося, виступає стабільний економічний стан суб'єкта підприємницької діяльності в поточний і перспективний періоди. Конкретними ж об'єктами захисту виступають ресурси: фінансові, матеріальні, інформаційні, кадрові. Суб'єкт системи гарантування економічної безпеки підприємництва має складніший характер, оскільки його діяльність зумовлюється не тільки особливостями і характеристиками об'єкта, а й специфічними умовами зовнішнього середовища суб'єкта підприємницької діяльності. Виходячи з цього, можна виділити дві групи суб'єктів, що гарантують економічну безпеку підприємництва: зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх суб'єктів належать органи законодавчої, виконавчої і судової влади, покликані гарантувати безпеку всіх без винятку законослухняних учасників підприємницьких відносин, причому діяльність цих органів не можуть контролювати самі підприємці. Ці органи формують законодавчу основу функціонування і захисту підприємницької діяльності в різних її аспектах і забезпечують її виконання.

До внутрішніх суб'єктів належать особи, що безпосередньо здійснюють діяльність із захисту економічної безпеки певного суб'єкта підприємництва. Суб'єктами можуть виступати: працівники власної служби безпеки фірми (підприємства) та запрошені працівники із спеціалізованих фірм, що надають послуги із захисту підприємницької діяльності.

Безпеку можуть створювати дві групи суб'єктів (рис. 2.2).



Перша група: Займаються цією діяльністю безпосередньо на підприємстві і підпорядковані його керівництву. Серед них виокремлюють три групи:	Друга група: Зовнішні органи та організації які функціонують самостійно і не підпорядковуються курівництву підприємства, але при цьому їх діяльність істотно впливає на діяльність підприємства.
- Спеціалізовані суб'єкти, основним призначенням яких є постійна діяльність із забезпечення безпеки підприємства ( в рамках своєї компетенції)	Суб'єктами цієї групи є: - Законодавчі органи - Органи виконавчої влади, - Суди, - Наукові органи, - Конкуренти, - Іноземні компанії, - Фірми-розвідники
- Напівспеціалізовані суб'єкти, частина функцій у яких полягає в заб. Безпеки підприємства ( маркетингова служба, юридичний підрозділ, тощо)
- Решта персоналу та підрозділи підприємства які в межах своїх посадових інструкцій, зобов'язані вживати заходи.

Рис. 2.2 Суб'єкти економічної безпеки підприємства

Головною умовою формування системи економічної безпеки підприємства є визначення сфер, у яких діють чинники небезпек і загроз.

До таких сфер належать, безпека в техногенній, науково-технічній, екологічній, інформаційній, психологічній сферах; фізична та пожежна безпека. Ці сфери детально були проаналізовані в попередньому розділі. Слід зазначити, що згадані вище підсистеми другого рівня можуть охоплювати підсистеми третього рівня. Наприклад, підсистемами економічної безпеки можуть бути фінансова, комерційна, майнова та ін.

Надійність і ефективність системи безпеки підприємства визначають за одним критерієм - відсутністю чи наявністю завданих йому матеріальних збитків і моральної шкоди. Зміст цього критерію характеризується такими показниками:

1) запобігання витоку конфіденційних відомостей;

2) запобігання протиправним діям з боку персоналу підприємства, його відвідувачів, клієнтів або припинення таких дій;

3) збереження майна й інтелектуальної власності підприємства;

4) запобігання надзвичайним ситуаціям;

5) припинення насильницьких злочинів щодо окремих (спеціально виділених) працівників підприємства і груп їх;

6) своєчасне виявлення і припинення спроб несанкціонованого проникнення на об'єкти підприємства, що охороняються.

Політика безпеки підприємства - це орієнтири для дій і ухвалення рішень, які полегшують досягнення цілей. Для встановлення цих загальних орієнтирів необхідно сформулювати цілі забезпечення безпеки підприємства.

Складові політики безпеки наведено нарис. 2.3.

Цілями політики безпеки можуть бути:

* зміцнення дисципліни праці і підвищення її продуктивності;

* захист законних прав та інтересів підприємства;

* зміцнення інтелектуального потенціалу підприємства;

* збереження і примноження власності;

* підвищення конкурентоспроможності вироблюваної продукції;

* максимально повне інформаційне забезпечення діяльності підприємства і підвищення його ефективності;

* орієнтація на стандарти й лідерство в розробленні та освоєнні нової технології і продукції, що випускається;

* виконання виробничих програм;

* сприяння управлінським структурам у досягненні цілей підприємства;

- запобігання залежності від випадкових і недобросовісних ділових партнерів.



Завдання і цілі	функції	Принципи	стратегія
- виявлення, Прогнозування небезпек і загроз і запобігання їм, - забезпечення захищеності діяльності підприємства, - створення власної служби безпеки	Прогнозування, виявлення послаблення небезпек і загроз і запобігання їм, - Забезпечення захищеності діяльності підприємства його персоналу і майна	-Комплексність, або системність, - пріоритет запобіжних заходів, - безперервність, - законність, - плановість, - економність, -взаємодія, - поєднання,	Необхідність раптово реагувати на виниклі загрози, - орієнтація на прогнозування, попереднє виявлення небезпек і загроз, - Спрямованість на відшкодування завдалих збитків

Рис. 2.3 Складові політики безпеки

З урахуванням викладеного вище можна визначити такі загальні орієнтири дій і ухвалення рішень, які полегшують досягнення цих цілей:

- збереження і нарощування ресурсного потенціалу; проведення комплексу превентивних заходів щодо підвищення рівня захищеності власності й персоналу підприємства;

- залучення до діяльності із забезпечення безпеки підприємства всіх його працівників;

- професіоналізм і спеціалізація персоналу підприємства;

- пріоритетність несилових методів запобігання загрозам і їх нейтралізації.

3.2 Стратегічне та інноваційне забезпечення системи управління економічною безпекою підприємства

Управління забезпеченням економічної безпеки промислового підприємства - це безперервний процес забезпечення на промисловому підприємстві, що знаходиться в певному зовнішньому середовищі, стабільності його функціонування, фінансової рівноваги і регулярного отримання прибутку, а також можливості виконання поставлених цілей і завдань, здатності його до подальшого розвитку і вдосконалення на різних стадіях життєвого циклу підприємства і в процесі зміни конкурентних ринкових стратегій [113].

Дане визначення розглядає процес управління забезпеченням економічної безпеки підприємства як безперервний, що враховує зміну стану підприємства і вплив на нього зовнішнього оточення. Нерозривно пов'язаною з вирішенням проблеми управління забезпеченням економічної безпеки промислових підприємств є оцінка її рівня. Зазначена оцінка повинна бути відправною точкою в розробці та коригуванні заходів щодо підвищення рівня забезпечення економічної безпеки на промисловому підприємстві і в той же час показником результативності цих заходів. Вона проводиться шляхом вибору і аналізу відносних значень різних показників забезпечення економічної безпеки за певними її складовими, що відображає стан економічної безпеки підприємства з урахуванням змін стадій життєвого циклу підприємства і зміни його конкурентних ринкових стратегій [113].

Динамічні зміни економічної безпеки підприємства багато в чому залежать від стадії життєвого циклу, на якому воно знаходиться. На стадії створення підприємства основними загрози щодо забезпечення економічної безпеки виступають загрози від неправильного позиціонування підприємства на ринку і від помилок при створенні продукту. Вони можуть виявитися катастрофічними для підприємства, яке створюється. На цій стадії життєвого циклу підприємства виникає гостра необхідність у дотриманні комерційної таємниці.

Стадія зростання підприємства - найбільш небезпечна стадія з точки зору забезпечення економічної безпеки підприємства, тому що позиція підприємства ще не стабільна і піддається впливу зовнішніх і внутрішніх загроз. Тому з точки зору забезпечення економічної безпеки підприємства на цій стадії рекомендується найбільшу увагу приділяти питанням розширення виробництва та вдосконалення менеджменту [113].

На стадії зрілості підприємство вже захопило необхідну частку ринку і основна його мета - утримання завойованих позицій. Основними інструментами забезпечення високого рівня економічної безпеки є маркетинг, розробка нових продуктів, застосування нових технологій, а також удосконалення існуючих способів виробництва.

Стадія спаду підприємства характеризується низьким рівнем забезпечення економічної безпеки. Найбільша увагу тут повинна приділятися фінансовим питанням і збереженню ефективних напрямів діяльності, які повинні служити основою для виходу підприємства з кризи або створення нових виробництв [113].

Крім урахування життєвої стадії підприємства надзвичайно важливо розробити стратегічне забезпечення системи управління економічною безпекою підприємства (рис. 2.9), яке б інтегрувало в собі досягнутий рівень економічної безпеки підприємства та його здатності до забезпечення економічної безпеки в майбутньому.

Рис. 2.9 Стратегічне забезпечення системи управління економічною безпекою підприємства



Квадранти 1, 2, 3 характеризуються стратегіями формування системи економічної безпеки підприємства, зважаючи на те, що при позиціонуванні підприємства в цих квадрантах воно може лише протистояти загрозам, які виникають. Поки що не розроблено стратегічних або тактичних заходів щодо забезпечення економічної безпеки підприємства. Перший квадрант може характеризуватись стратегією формування системи економічної безпеки підприємства при затоварюванні готовою продукцією. Така ситуація пов'язана з тим, що підприємство стабільно та безперервно випускає продукцію без проведення маркетингових досліджень, отже, існує значна небезпека затоварювання готовою продукцією складів до моменту сформованості та дієвості системи його економічної безпеки.

На другому квадранті спостерігається стратегія формування системи економічної безпеки підприємства в умовах залучення короткострових кредитів. Нестійкий фінансовий стан традиційно вважається тоді, коли підприємство може покрити свої запаси та витрати за допомогою власних та довгострокових і короткострокових позикових джерел. Короткострокові кредити вважаються найбільш ризикованими джерелами покриття витрат підприємства, тому що термін виплати за ними є досить незначним.

Третій квадрант є індикатором стратегії формування системи економічної безпеки підприємства в умовах жорсткої економії ресурсів. Для того, щоб протистояти неочікуваним загрозам, без розробленої на той час системи економічної безпеки підприємства ефективність використання ресурсів може полягати лише в їх значній економії.

Основною відмінністю блоку квадрантів 4, 5, 6 є те, що в них удосконалюється уже сформована система економічної безпеки підприємства. На цих етапах можна стверджувати про ефективне тактичне управління економічною безпекою підприємства. Четвертий квадрант характеризується стратегією удосконалення системи економічної безпеки підприємства в умовах зміни пріоритетів діяльності підприємства. Така стратегія пояснюється тим, що підприємство вдало адаптується до змін зовнішнього середовища, але не за рахунок випуску основного виду продукції. Адаптація може здійснюватись за рахунок ефективної фінансової діяльності або модернізації продукції.

На п'ятому квадранті пропонується стратегія удосконалення системи економічної безпеки підприємства в умовах залучення довгострокових кредитів. Пріоритети цієї стратегії пояснюються тим, що нормальний тип фінансової стійкості підприємства характеризується покриттям його витрат власними засобами та довгостроковими джерелами. В цьому випадку підприємство може краще адаптуватись до змін зовнішнього середовища та протистояти загрозам при залученні позикових коштів на довший період, термін виплати яких настане протягом більш тривалого періоду.

Шостий квадрант передбачає стратегію удосконалення системи економічної безпеки підприємства при зміні головного постачальника. Зміна постачальника дозволить підприємству більш гнучко адаптуватись до змін зовнішнього середовища, тим самим удосконалити уже сформовану систему його економічної безпеки.

Стратегії в квадрантах з 7 по 9 характеризуються необхідністю постійного моніторингу роботи сформованої системи економічної безпеки підприємства, так як вони пов'язані, в першу чергу, зі стрімким його розвитком. При потраплянні підприємства до сьомого квадранта необхідно запроваджувати стратегію постійного моніторингу роботи сформованої системи економічної безпеки підприємства в умовах випуску нової продукції. У восьмому квадранті формується стратегія перманентного посиленого моніторингу роботи системи економічної безпеки підприємства в умовах інвестування на розширене відтворення. Ефективно використовувати ресурси при наявності здібностей до розвитку можливо при умові запровадження нової технології, що і характеризує дев'ятий квадрант.

Найвищі рівні стратегічного забезпечення економічної безпеки підприємства пов'язані з інноваціями. Підприємство не може зберегти лідерства та свої конкурентні переваги без оновлення, так як воно є системою вищої структурної організації. Оновлення сьогодні рівнозначно стратегії [135]. У сучасному розумінні, інновації - це основна умова оновлення підприємства.

Під корпоративною інноваційною системою (КІС) розуміється сукупність промислових і фінансових елементів (підсистем, інститутів), що входять до корпорації, видів діяльності, а також ієрархію і зв'язки між ними, які формують і реалізують інноваційні процеси [33].

Інноваційні зміни повинні проходити у всіх без винятку бізнес-процесах підприємства. Побудова КІС на підприємстві передбачається на основі аналізу існуючих бізнес-процесів і моделювання нових. Бізнес-процес створення інновацій - це процес перетворення наукового знання в інновацію, який можна представити як послідовний ланцюг подій, у ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту [103].

Найбільш значущим з практичної точки зору є виділення етапів побудови корпоративної інноваційної системи [33]:

1) зміни на будь-якому підприємстві слід починати з детального поглибленого аналізу існуючого стану;

2) подання зібраної вихідної інформації з метою виявлення сильних і слабких сторін діяльності підприємства, оцінки ефективності його функціонування, опису існуючих бізнес-процесів на підприємстві і виявлення інноваційного потенціалу підприємства, який характеризуєть -

ся, як сукупність різних ресурсів, необхідних для здійснення інноваційної діяльності;

3) розробка функціональної моделі бізнес-процесів відповідно з ієрархією цілей і виявленим потенціалом інноваційного розвитку, розробка рекомендацій щодо вдосконалення системи управління підприємством;

4) розробка плану реорганізації виробничої та організаційної структури підприємства і системи мотивації персоналу.



3.3 Проблеми забезпечення економічної безпеки підприємств

Постaновкa проблeми. Будь-яка підприємницька діяльність завжди пов'язана з ризиком. Непередбачуваність господарської діяльності призводить до багатьох небажаних наслідків: від незначних матеріальних збитків до повного банкрутства. Тому особливу актуальність набуває проблема забезпечення економічної безпеки підприємства, адже правильне діагностування проблем економічної стійкості, систематизація загроз, ризиків є головним завданням для стабільного функціонування організації.

Аналіз досліджень та публікацій. Дослідженням проблем економічної безпеки держави і підприємства займаються такі вчені: Ареф'єва О., Бінько І., Войнаренко М., Геєць В., Духов В., Єрмоленко М., Микитенко В., Мунтіян В., Нижник В. та ін. Разом з тим, й надалі залишаються не вирішеними питанняформування ефективної безпеки функціонування підприємства за умов сьогоднішньої нестабільної ситуації в країні.

Постановка завдання. Метою статті є дослідити сучасний стан економічної безпеки підприємства та запропонувати шляхи для підвищення ефективності її функціонування.

Результати дослідження. Економічна безпека підприємства - це стан захищеності підприємства від негативного впливу дестабілізуючих факторів, при якому забезпечується стабільне його функціонування, реалізація основних комерційних інтересів у даний час і в майбутньому [1, 26]. Існують зовнішні та внутрішні дестабілізуючі фактори. До зовнішніх належать: законодавча нестабільність, необґрунтовані зміни у системі державного регулювання підприємницької та господарської діяльності, протизаконну діяльність конкурентів, безвідповідальність ділових партнерів, свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб, корупція, негативні макроекономічні тенденції і т.д. До внутрішніх негативних факторів відносять дії чи бездіяльність працівників, які суперечать інтересам комерційної діяльності підприємства, наслідком чого може бути втрата інформаційних ресурсів, звільнення провідних висококваліфікованих працівників, що призводить до послаблення інтелектуального потенціалу, втрата економічних зв'язків з партнерами, постачальниками, підрив ділового іміджу підприємства на ринку.

Враховуючи спектр можливих загроз економічної безпеки організації, захисту підлягають всі види ресурсів, що залучаються для досягнення економічної і соціальної мети організації. Виділяють такі напрями:

? фізичну безпеку об'єктів підприємницької діяльності: будівель, споруд, машин, механізмів, товарних запасів, сировини, фінансових ресурсів;

? юридичну безпеку, під якою розуміється виявлення неправомірних дій з боку суб'єктів господарювання, компетентне оформлення порядку і умов здійснення діяльності;

? інформаційну безпеку, захист об'єктів інтелектуальної власності та інших нематеріальних активів, інформаційних мереж, ресурсів;

? безпеку персоналу, техніку безпеки, особисту безпеку підприємця, безпеку ділових відносин [2, с. 99].

Для того, щоб підвищити рівень економічної безпеки підприємств та держави в цілому, на наш погляд, необхідно враховувати міжнародний досвід у цій сфері. Виходячи з цього доцільно, запропонувати такі шляхи покращення економічної безпеки підприємств:

- використання методів діагностування економічної безпеки, таких як індикаторний, ресурсно-функціональний та метод, заснований на порівнянні величини інвестицій у підприємство. Розробкою методів діагностики економічної безпеки займаються такі вітчизняні вчені, як Судакова О.І., Савчук В.П., Закорко В.П., Сербинський Б.Ю. [3];

- підприємства малого та середнього бізнесу досить часто зустрічаються з проблемою незаконних дій з боку великих підприємств та підприємств-монополістів, тому державі потрібно законодавчо закріплювати механізми реалізації прав підприємств у разі дискримінаційних дій щодо них;

- також для зниження рівня монополізму, посилення рівня контролю та «прозорості» у регуляторній сфері у більшості розвинених країн забезпечено участь громадських та асоціативних підприємницьких організацій у прийнятті рішень адміністративних органів влади визнанням на регіональному рівні принципів реалізації викладених функції, прирівнення прав та відповідальності представників бізнес-асоціацій, які входять у такі дорадчі органи, до рівня держслужбовців тощо [4, c. 63].

- розвиток страхової сфери може також бути дієвим механізмом зниження ризиків, пов'язаних із підприємницькою діяльністю;

- вдосконалення законодавства про інтелектуальну власність, авторських прав.



Висновок

Отже, забезпечення економічної безпеки підприємства є досить важливою проблемою, дослідження якої дозволить зробити значний крок щодо підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання та держави взагалом. Потрібно враховувати міжнародний досвід у питаннях економічної безпеки, що дозволить значно вдосконалити традиційні механізми державного сприяння розвитку підприємництва і сприяти зміцненню економічної безпеки суб'єктів підприємництва, їх можливостей щодо доступу до зовнішніх ринків.

Економічна безпека є універсальною категорією, яка відображає захищеність суб'єктів соціально - економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави й закінчуючи кожним її громадянином.

На жаль, підприємства не надають належної уваги цьому питанню. За змістом ця проблема передбачає систему заходів, що забезпечують конкурентоспроможність і економічну стійкість підприємства, а також сприяють підвищенню рівня добробуту працівників. Таким чином, економічна безпека підприємства - це такий стан виробничо-економічного потенціалу і підприємницьких можливостей, за якого гарантується оптимальне їхнє використання для економічно стійкого їх функціонування на основі інноваційно-інвестиційної моделі розвитку в умовах нестабільного ринкового середовища.

Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його економічно стійке функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому.

Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів загальної схеми організації економічної безпеки підприємства.

Таким чином, економічна безпека підприємства передбачає стійкий розвиток (тобто збалансований і безупинний), що досягається за допомогою використання усіх видів ресурсів. і підприємницьких можливостей, за якими гарантується найбільш ефективне їх використання для стабільного функціонування та динамічного науково-технічного й соціального розвитку, запобігання внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам).

Економічна безпека підприємства характеризується сукупністю якісних і кількісних показників, найважливішим серед яких є рівень економічної безпеки.



Список використаної літератури

1. Бажал Ю.М. «Економічна теорія технологічних змін»: Навч. посібн. / Ю.М. Бажал. - К.: Заповіт, 2006.

2. Берсуцкий Я.Г., Лепа Н.Н., Гузь Н.Г. и др. «Модели и алгоритмы принятия управленческих решений» : Научное пособ. / Я.Г. Берсуцкий, Н.Н. Лепа, Н.Г. Гузь. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 1998. - 307 с.

3. Бендиков М. Экономическая безопасность промышленного предприятия (организационно-методический аспект) // Консультант директора. - 2000. - №2. - с. 7-13

4. Войнаренко М.П., Радецька Л.П., Філінюк В.Р. «Проблеми формування економіки України»: Навч. посібн. / М.П. Войнаренко, Л.П. Радецька, В.Р. Філінюк. - К.: Логос, 1999.

5. Дементьев В. «Менеджмент предприятия в системе экономической власти» / В. Дементьев // Вісник Тернопільської академії народного господарства. -2002. - №7 - Ч.1.

6. Економіка підприємства: В 2-х т.: Підручник / За ред. С.Ф. Покропивного - К.: Вид-во «Хвиля-Прес»; Донецьк: МП «Поиск»; Т-во книголюбів, 1995. - Т. 1.

7. Євдокімов Ф.І., Мізіна О.В., Бородіна О.О. Узагальнююча оцінка фінансової складової рівня економічної безпеки підприємства // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Випуск 46. - Донецьк, ДонНТУ, 2002. - 216 с.

8. Капустин Н. Экономическая безопасность отрасли и фирмы // Бизнес-информ. - 1999. - №11-12. - с. 45-47.

9. Ковалёв Д., Сухорукова Т. Экономическая безопасноть предприятия // Экономика Украины. - 2007. - №10. - С.48-52.

10. Кузнєцова А. Я., Возняк Г. В. «Деякі аспекти фінансування інвестиційно-інноваційних проектів за рахунок власних коштів підприємств» / А. Кузнєцова, Г.В. Возняк // Актуальні проблеми економіки .- 2004.- №7(37). - С. 42-52.

11. Лепа Н.Н. Методы и модели стратегического управления предприятием / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк: ООО „Юго-Восток Лтд”, 2002. - 186 с.

12. Капустин Н. Экономическая безопасность отрасли и фирмы // Бизнес-информ. - 1999. - №11-12. - с. 45-47.

13. Мунтіян В.І. Економічна безпека України: Підручник. - Видавництво КВІСТ. - 1999. - 457 с.

14. Основы экономической безопасности. (Государство, регион, предприятие, личность) // Под ред. Е.А. Олейникова. - М.: ЗАО Бизнес школа «Интел-Синтез», 1997. - 288 с.

15. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2001. - 528 с., іл

16. Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації від 26 січня 2001 року №49/121

17. Сухорукова Т.Г. Концептуальный взгляд на экономическую безопасность предприятия // Залізничий транспорт України. - 1998. - №2-3. - с. 9-12

Размещено на Allbest.ru