Сучасна методологія оцінки конкурентоспроможності товару

Параметри призначення розділяються:

на класифікаційні параметри, що характеризують приналежність продукції до певного класу та використовуються при оцінці тільки на етапі вибору сфери застосування продукції і товарів-конкурентів, вони є базою для подальшого аналізу і далі в розрахунках участі не приймають;

параметри технічної ефективності, що характеризують прогресивність технічних рішень при розробці та виготовленні продукції (наприклад, продуктивність верстата, обсяг пам'яті для ЕОМ), вони можуть бути одночасно і класифікаційними;

ергономічні параметри (гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні тощо), що характеризують відповідність товару властивостям людського організму та психіки в процесі виконання трудових операцій; визначають зручність праці, швидкість втоми, якість взаємодії людини з машиною та надійність функціонування людино-машинного комплексу.

конструктивні параметри, що відображають техніко-конструкторські рішення, які властиві даним виробам та забезпечують певні властивості товарів (склад виробу, його структура, розміри, вага);

естетичні параметри, що характеризують зовнішнє сприйняття товару. Вони відображають на рівні зорового образу ідею єдності сутності та форми предмета, викликають позитивні або негативні емоції, що відіграють неабияку роль при оцінці покупця. Роль цих параметрів у конкурентоспроможності товару не можна недооцінювати, оскільки через зовнішній вигляд дизайнер виражає такі властивості виробу, як “сучасність", “відповідність духу часу” та ін.

2.2.3 Економічні параметри

Вони пов'язані з витратами покупця на продукцію, які складаються з двох частин - витрат на придбання (ціна товару) та витрат, пов'язаних зі споживанням, що складають разом “ціну споживання".

До ціни споживання відносять:

ціну товару;

витрати на транспортування та зберігання;

вартість установки та наладки;

навчання персоналу;

витрати на паливо (електроенергію);

заробітна плата персоналу;

витрати на післягарантійний сервіс та покупку запчастин;

витрати на страхування виробу;

податки;

витрати на утилізацію виробу після використання ресурсу;

непередбачені витрати.

Покупець завжди намагається придбати товар, що в найбільшій мірі задовольняє відповідну потребу, але в той же час він надає великого значення всім витратам, пов'язаним з придбанням даного товару.

Ціна споживання, як правило, значно вища за продажну ціну (в загальних експлуатаційних витратах за весь строк функціонування вантажівки продажна ціна займає лише 15%, магістрального літака - приблизно 11, трактора - 19), тому більш конкурентоспроможним є не той товар, за який просять мінімальну ціну на ринку, а той, що має мінімальну ціну споживання за весь строк його експлуатації покупцем.

2.2.4 Організаційні параметри

Вони включають:

систему знижок;

умови платежів та поставок;

комплектність поставки;

строки та умови гарантій тощо.

Кінцеве рішення по вибору номенклатури параметрів, що використовуються при оцінці конкурентоспроможності продукції, приймається експертною комісією з урахуванням конкретних умов користування цією продукцією та цілей оцінки.

2.3 Експертна оцінка та розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності

Експертні методи широко застосовуються на ранніх етапах проектування, або у тих випадках, коли проектує мий об'єкт не підлягає іншим методам.

Експертиза може бути відкритою, коли експертна група збирається разом і проводить 2-3 засідання, або закритою. В останньому випадку спілкування може здійснюватися по пошті або через досвідного кваліметриста, який відвідує кожного експерта.

Рис. 2.2. Параметри, що характеризують конкурентоспроможність товару.

Відкрита експертиза простіша, вона переважна, коли експерти не мають необхідної кваліметричної підготовки і коли строки проведення експертизи обмежені. Її недоліком є вплив авторитетів, небажання експертів пошкоджувати відносини з відомими спеціалістами, а також труднощі притягнення великих вчених із різних міст і країн.

Є теоретичні обґрунтована процедура і добре розроблена математично-статистичні методи обробки даних експертизи.

Спочатку формується так звана робоча група, до складу якої входять керівник-аналітик, спеціаліст по кваліметрії, один-два спеціалісти по предмету, 1-2 технічні робітники.

Перед початком експертизи керівник разом зі спеціалістами-предметниками підготовляють наступні основні матеріали для експертів: уточнену стосовно до конкретних задач методику оцінки якості або її скорочений варіант, який охоплює лише ті питання, які необхідно знати експерту; описання і якщо потрібно, ескізи оцінюючих рішень, у яких відображені лише їх принципові сторони; аспекти і пояснювальні записки до них.

Успіх експертизи у значній мірі залежить від правильного оформлення експертної групи.

Експерт повинен задовольняти достатньо високим і складним вимогам, які можливо розділити на наступні групи: інформованість, заінтересованість, діловитість. Бажано, щоб експерти уявляли усі сторони діяльності, визначення якості функціонування об'єкту, а також найбільш розповсюджені умови його функціонування. Експертом не може бути розробник одного із оцінюючих варіантів або особа, заінтересована у визначенні будь-якого варіанту.

Так як більшість спеціалістів-предметників не мають необхідної кваліметричної підготовки, експерти повинні бути добре проінформовані у цій області. Велике значення має формулювання питань, звернених до експертів, якісно пропонованих йому документів.

Структуру властивостей і методику оцінки якості, як правило, експерти лише обґрунтовують і приймають голосуванням.

Основний етап експертизи здійснюється у декілька турів. Досвід показує цілісність застосування для оцінки 10-ї системи, причому сама важлива властивість або показник базового об'єкту приймається за 10 балів.

Після кожного туру опитування керівник аналізує узгодженість думок експертів. Для попередніх оцінок достатня точність досягається, як правило, вже після 2-3 турів. Експерти визначають коефіцієнти вагомості параметрів, що оцінюються у балах або частках одиниці. При цьому слід враховувати, що найбільш розповсюджені наступні причини низької узгодженості:

об'єктивні: умови функціонування визначені нечітко, причому експерти представляють різні групи споживачів;

суб'єктивні: недостатня інформованість експертів, нечітке розуміння або вирішення задач, арифметичні помилки експертів, дефекти методики, вплив негативних відносин до об'єкту.

При проведенні експертизи слід мати на увазі, що експерт оцінює складну комплексну властивість з важкістю, неточно і з великої часткою суб'єктивізму. Це і вимагає розкладення комплексних властивостей на більш прості, які достатньо легко оцінити.

Дійсно полегшує роботу експертів порівняння між собою не всіх властивостей (для визначення вагомості) і не всіх варіантів (для визначення одиничних показників), а їх параметрів.

Цінність вартісної оцінки якості полягає не тільки у тому, що вона дозволяє передчасно відібрати декілька кращих варіантів для детальної розробки і впровадження, але і у тому, що вона вказує шляхи подальшої роботи по підвищенню якості.

Будь-який товар, винесений на ринок, фактично проходить там перевірку на ступінь задоволення суспільних потреб: кожний покупець отримує той товар, який найбільш повно задовольняє його особисті потреби, ніж товари-конкуренти. Тому конкурентоспроможність (тобто можливість збуту на даному ринку) товару можливо визначити, тільки порівнюючи товари конкурентів між собою.

У залежності від баз порівняння розрізнюють методи оцінки конкурентоспроможності:

а) у якості бази порівняння використовується товар-зразок, який символізує потребу (ідеальний товар);

б) у якості бази порівняння береться товар конкурента.

Розрахункова частина починається з аналізу нормативних параметрів, до числа яких входить відповідність товарів нормам, нормативам, ГОСТам, наявності сертифікатів якості, патентної чистоти.

Параметри, які характеризують конкурентоспроможність, підрозділяються на наступні групи: технічні (параметри призначення, ергономічні, нормативні, естетичні та інші), економічні (які формують ціну споживання), організаційні (система знижок, умови платежу і поставок, комплектність поставки, строки та умови гарантії).

У даному випадку буде використовуватися другий метод розрахунку конкурентоспроможності, коли за базу порівняння береться товар конкурента.

Одиничний показник конкурентоспроможності визначається за формулою:

q_it = (P_i анал / P_i кон) *100% (1),

де

Рі анал - величина і-го технічного параметру аналізує мого товару,

Рі кон - величина і-го технічного параметру товару конкуренту.

Груповий показник показника конкурентоспроможності за технічними параметрами визначається за формулою:

I_тп = (2),

де

аі - вага і-го технічного параметру у загальній їх сукупності, яка визначається методом експертних оцінок;

n - число параметрів, які підлягають розгляданню.

У тому випадку, якщо Imn<100%, то це означає, що аналізує мий товар уступає товару конкурента за технічним рівнем задоволення потреб споживачів. У цьому випадку необхідно виявити ті технічні параметри, які уступають параметрам товару конкурента і підвищити їх значення. Якщо Imn>100%, то по технічному рівню виготовлення і проектування виробу перевищує товар конкурента. Якщо Imn=100%, то по технічному рівню товари взаємопов'язані і споживачу нема різниці, який з цих товарів придбати. Тому необхідно використовувати методи цінової конкурентної боротьби.

За економічними параметрами існує два одиничних параметра:

приймає значення продажної ціни;

приймає значення експлуатаційних витрат.

У більшості випадків частка експлуатаційних витрат у ціні споживання набагато більша, ніж продажна ціна.

Iнорм - показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами визначається за формулою:

I_эп = (Ц прод +Ев) ан / (Ц прод + Ев) кон 100%=

=Цпотран / Цпотр кон*100% (3),

де

Цпродан - ціна продажу аналізує мого товару,

Еван - експлуатаційні витрати, пов'язані з придбанням аналізує мого товару,

Цпотр ан - ціна споживання аналізуємого товару.

Ц прод кон, Ев кон, Цпотр кон - відповідно ціна продажу, експлуатаційні витрати і ціна споживання товару конкурента.

Інтегральний показник конкурентоспроможності визначається за формулою:

К= (I_тп / I_эп) *Iнорм (4)

Таблиця 2.1-Технічні параметри валків

Парам. техн.	Од. виміру	НКМЗ	Ужуралмаш
Валки холодної прокатки
Мін. вага валка	кг	160	150
Мах вага валка	кг	19105	20050
Мін. діам. бочки	мм	700	200
Мах. діам. бочки	мм	1320	1350
Мах. довж. бочки	мм	3330	2800
Мах. довж. валка	мм	4810	5500
Кількість	шт	2	2
Валки гарячої прокатки
Мін. діам. бочки	мм	940	500
Мах. діам. бочки	мм	1320	1300
Мін. довж. бочки	мм	920	800
Мін. довж. валка	мм	3730	2500
Мах. довж. валка	мм	5060	6000
Кількість	шт	6	7
Маса	кг	13200	9650
Опорні валки
Мін. вага валка	кг	1200	900
Мах вага валка	кг	2100	1970
Мін. діам. бочки	мм	1200	1130
Мах. діам. бочки	мм	3400	3510
Мах. довж. бочки	мм	4000	3770
Мах. довж. валка	мм	10380	10420
Кількість	шт	3	3

Таблиця 2.2 - Економічні показники валків

Економ. парам.	Од. виміру	НКМЗ	Ужуралмаш
Валки холодної прокатки
Ціна	т. грн	345161	390952,9
Експлуат. витрати	т. грн	69032,2	72095,78
Валки гарячої прокатки
Ціна	т. грн	172046,6	190158,7
Експлуат. витрати	т. грн	34409,32	42111,05
Опорні валки
Ціна	т. грн	172580,4	198432,3
Експлуат. витрати	т. грн	34516,08	39686,46

Для розрахунку конкурентоспроможності валків необхідні показники q_i, вагомості i-того технічного параметру. Розрахунок даних показників приведемо у таблиці 2.4.

Таблиця 2.3 - Нормативні показники валків.

Норматив. парам.	Відповідн. - 1, невідповідн. - 0
Патентна чистота	1
Відповідн. ГОСТу24294-80	1
Відповідн. ГОСТу40.9003	1

Таблиця 2.4 - Розрахунок показників вагомості технічних параметрів методом експертних оцінок

Парам. техн.	1	2	3	f1	f2	f3	Сума fi	ai= (сума fi) /3
Валки холодної прокатки
Мін. вага валка	7	6	9	0,1	0,1	0,2	0,4	0,13
Мах вага валка	8	8	6	0,1	0,2	0,1	0,4	0,13
Мін. діам. бочки	10	7	8	0,2	0,1	0,1	0,4	0,13
Мах. діам. бочки	6	9	9	0,1	0,2	0,2	0,5	0,17
Мах. довж. бочки	10	5	7	0,2	0,1	0,1	0,4	0,13
Мах. довж. валка	9	6	9	0,2	0,1	0,2	0,5	0,18
Кількість	8	8	8	0,1	0,2	0,1	0,4	0,13
Сума	58	49	56	1	1	1	3	1
Валки гарячої прокатки
Мін. діам. бочки	8	6	8	0,1	0,1	0,1	0,3	0,1
Мах. діам. бочки	10	5	6	0,2	0,1	0,1	0,4	0,1
Мін. довж. бочки	6	8	9	0,1	0,2	0,2	0,5	0,2
Мін. довж. валка	10	6	9	0,2	0,1	0,2	0,5	0,2
Мах. довж. валка	7	8	7	0,1	0,2	0,1	0,4	0,1
Кількість	8	7	9	0,1	0,1	0,2	0,4	0,1
Маса	9	9	8	0,2	0,2	0,1	0,5	0,2
Сума	58	49	56	1	1	1	3	1
Опорні валки
Мін. вага валка	8	6	9	0,1	0,1	0,1	0,3	0,1
Мах вага валка	6	5	10	0,1	0,1	0,2	0,4	0,1
Мін. діам. бочки	9	8	6	0,2	0,2	0,1	0,5	0,2
Мах. діам. бочки	9	6	10	0,2	0,1	0,2	0,5	0,2
Мах. довж. бочки	7	8	7	0,1	0,2	0,1	0,4	0,1
Мах. довж. валка	9	7	8	0,2	0,1	0,1	0,4	0,1
Кількість	8	9	9	0,1	0,2	0,2	0,5	0,2
Сума	56	49	58	1	1	1	3	1

Після розрахунку показників вагомості технічних та економічних параметрів валків необхідно розрахувати одиничні показники конкурентоспроможності за технічними параметрами. Дані показники розраховуються за наступною формулою:

Аi =p_i / p_i100 (5),

де

р_i - величина технічного параметру аналізуємого товару;

p_i100 - величина технічного параметру товару конкурента.

Розрахуємо одиничні показники конкурентоспроможності за технічними параметрами:

для першого валка:

g1=160/150=1,07; g2=1910/20050=0,96; g3=700/200=3,5; g4=1320/1350=0,98; g5= 3330/2800=1, 19; g6= 4810/5500=0,87; g7=2/2=1

для другого валка:

g1=940/500=1,88; g2=1320/1300=1,02; g3=920/800=1,15; g4=2440/2500=0,98; g5=3730/2500=1,49; g6=5060/6000=0,84; g7=6/4=1,5; g8=13200/9650=1,37

для третього валка:

g1=1200/900=1,33; g2=2100/1970=1,07; g3=1200/1130=1,06;

g4=4300/3510=0,97; g5=4000/3770=1,06; g6=10380/10420=0,99; g7=3/3=1

Розрахуємо груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами:

Imn1= (1,07*0,13+0.96*0,13+3,5*0,13+0,98*0,17+1, 19*0,13+0,87*0,18+1*0,13) =1,33

Imn2= (1,88*0,1+1,02*0,1+1,15*0,2+1,49*0,2+0,84*0,1+1,5*0,1+1,37*0,2) =

=1,33

Imn3= (0,1*1,33+0,1*1,06+1,06*0,2+0,2*0,97+0,1*1,06+0,1*0,99+0,2*0, 19) =

=1,05

Розрахуємо груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами:

Ien1= (519,656+103,9312) / (544+108,8) *100=89%

Ien2= (172046,6+34409,32) / (190158,7+42111,05) *100=88%

Ien3= (172580,4+34516,08) / (198432,3+39686,46) *100=87%

Розрахуємо інтегральний показник конкурентоспроможності валків:

K1=133/96*1*100=149%

K2=133/88*1*100=151%

K3=105/87*1*100=121%

У результаті проведених розрахунків можливо зробити висновок про те, що валки НКМЗ є більш конкурентоспроможні, ніж валки конкурента.

3. Рекомендації по підвищенню конкурентоспроможності продукції важкого машинобудування

3.1 Шляхи підвищення конкурентоспроможності

Враховуючи досвід світового менеджменту по вирішенню проблеми забезпечення продукції можливо запропонувати наступні напрямки і методи підвищення конкурентоспроможності машинобудівної продукції.

1. Аналіз стану, виявлення і систематизації основних факторів і умов, які визначають конкурентоспроможність продукції в умовах ринкової економіки.

2. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків розвитку та удосконалення законодавчих механізмів.

3. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків удосконалення економічних механізмів - ціноутворення, собівартість та економічна ефективність, податкові, кредитні умови.

4. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків розвитку та обґрунтування науково - технічних механізмів - технічний рівень продукції, надійність і довговічність і так далі.

5. Систематизація, вибір та обґрунтування нормативної і технічної бази: стандартизація, сертифікація, кодування і каталогізація продукції, техніко - економічна інформація і т.д.

6. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків розвитку та удосконалення організаційних механізмів: сервісне обслуговування, реклама і т.д.

7. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків розвитку та удосконалення соціальних механізмів: індивідуальні особливості покупців, безпечність використання.

8. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків розвитку та удосконалення психологічних механізмів: дизайн, упаковка.

9. Систематизація, вибір та обґрунтування перспективних напрямків розвитку та удосконалення комерційних механізмів: умов платежів, поставок, знижок, марка.

10. Удосконалення і розповсюдження систем управління якістю продукції: на базі міжнародних стандартів, по рівням, сферам, аспектам, факторам, стадіям життєвого циклу продукції, обсягом, елементам формування якості продукції.

11. Створення і удосконалення системи підготовки спеціалістів по забезпеченню конкурентоспроможності продукції - вища і середня - спеціальна освіта, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів і т.д.

12. Систематизація, вибір та обґрунтування напрямків формування системи захисту прав споживачів на законодавчій та суспільній основі: гарантії, інформація, взаємодія з організаціями захисту інтересів і прав споживачів.

3.2 Підвищення конкурентоспроможності шляхом технічних та організаційно-економічних заходів

За роки діяльності в умовах ринкових відносин прийшло розуміння того, що забезпечити стійкий попит на продукцію АО НКМЗ можна тільки в тому випадку, якщо створювати нову унікальну техніку і постійно вдосконалювати продукцію, що вже випускається з метою доведення її споживчих та якісних характеристик до рівня світових вимог і стандартів. Якщо підприємство намагається підтримати свій розвиток і досягти розширення ринків збуту, то воно повинно постійно піклуватися про те, щоб освоювати нові види діяльності та відкидати ті, що вже не відповідають стратегічним цілям та новим орієнтаціям. Така спрямованість на впровадження нового дає можливість вижити в конкурентній боротьбі.

Забезпечення тривалості життєвого циклу раніше освоєних видів техніки та створення нової конкурентоспроможної продукції вимагають значних витрат на науково - дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи, технічне переоснащення виробництва, нововведення в технології.

Але теперішні реалії приводять до висновку, що покладатися необхідно на власні сили, на вміння більш ефективно використовувати свої внутрішні резерви, розширювати можливості технічного переозброєння та модернізації виробництва за рахунок власних внутрішніх джерел підприємства.

Досвід АТ НКМЗ дозволяє стверджувати, що зараз, в умовах відсутності державних планів та відповідного фінансування на технічне переозброєння виробництва та освоєння нової техніки, необхідні передумови для забезпечення конкурентоспроможності підприємства створює розробка комплексних систем управління якістю як найважливішого компонента організаційно - економічного механізму внутрішньо фірмового стратегічного управління, що дозволяє концентрувати увагу та ресурси на вирішенні найбільш важливих проблем.

Так, широко використовуючи метод програмно - цільового планування в рамках комплексної системи управління якістю, в АТ НКМЗ щорічно розроблюються та затверджуються цільові програмні накази, що охоплюють широкий спектр заходів по підвищенню якості продукції, що випускається, забезпеченню необхідних параметрів та високих характеристик машин та обладнання, технічному розвитку підприємства, впровадженню нововведень в технологічні процеси, економії за рахунок цього матеріальних ресурсів.

В процесі практичного здійснення комплексу запланованих заходів по впровадженню нововведень та технічному переозброєнню виробництва особливу складність в теперішніх умовах представляє мобілізація ресурсів. В АТ НКМЗ основним джерелом коштів на проведення наукових розробок та реалізацію заходів по підвищенню якості продукції є фонд накопичення акціонерного товариства, більш раціональний розподіл та використання чистого прибутку (табл. .3.1). Притягнення для цих цілей банківських кредитів через надмірно високі ставки та відсутність будь - яких знижок вітчизняному виробнику - досить проблематично.

Таблиця 3.1 Динаміка розподілу чистого прибутку АТ НКМЗ за 1999 - 2003 рр.

Показники	1999	2000	2001	2002	2003
Чистий прибуток	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0
Напрямки розподілу: Резервний фонд	2,0	5,0	5,0	5,0	5,0
Виробничий розвиток	10,1	17,9	35,5	47,0	47,6
Соціальний розвиток	22,9	35,7	25,0	23,0	20,3
Матеріальне стимулювання	55,1	7,7	2,1	4,0	11,5
Фонд дивідендів	-	27,7	24,5	19,0	15,2
Інші	9,9	6,0	7,9	2,0	1,4

Як видно із даних, наведених у табл. .3.1, в АТ НКМЗ спостерігається стійка тенденція підвищення долі чистого прибутку на розвиток виробництва. Так, якщо в 1994 р. на виробничий розвиток було спрямовано тільки 10,1% чистого прибутку, то в 2003 р. - 47,6%.

Наочне уявлення про напрями розподілу чистого прибутку підприємства в 1994 - 2003 рр. дають діаграми.

В останні роки основні напрямки інвестиційної політики АТ НКМЗ визначають якість та освоєння нової конкурентоспроможної продукції. Насамперед було фінансово підтримано зростання обсягу науково - дослідницьких та дослідно-конструкторських робіт. Як видно із даних, приведених на рисунку 3.1, у 2004 р. фінансування досягло суми 830 тис. $. Сотні тисяч доларів у вигляді інженерних розробок технічної документації, оснастки було вкладено у створення нових машин. В цей період на заводі було впроваджено більше 50 прогресивних технологічних процесів в металургійному та механоскладальному виробництвах.



Рис. 3.1. Витрати на НДДКР та технічне переоснащення виробництва у 1992 - 2004 рр. в АТ НКМЗ.

З метою створення виключних можливостей та конкурентних преваг на основі прискорених технічних та технологічних перетворень за останні три роки в розвиток виробництва АТ НКМЗ інвестувало 100,6 млн. грн. Динаміка загального обсягу інвестицій в розвиток діючого виробництва за останні роки представлена на рис.3.2.

Рис.3.2 Діаграма обсягів інвестицій в розвиток діючого виробництва

За допомогою цих інвестицій було досягнуто:

найвища якість сталі, яка за своїми характеристиками випереджає сталь фірми Тіссен;

якість виготовлення механовиробів з точністю до 2 мікрон;

створення виробництва інструмента, що за якістю відповідає інструменту шведської фірми Сандвіч;

створення сумісно з інститутом Патона перших зразків валків прокатних станів нового покоління, що за своїми конкурентними можливостями не мають аналогів у світі.

Проведення глибокої реконструкції, техпереозброєння металургійного, зварювального та механоскладального виробництв дозволило суттєво підвищити якість випускаємої продукції, знизити матеріальні, трудові та енергетичні витрати на одиницю продукції.

Реалізація заходів інноваційної та інвестиційної політики АТ НКМЗ за 2003 - 2005 рр. дозволила збільшити обсяги випуску механовиробів, забезпечити зростання цінності 1 кг механовиробів за рахунок підвищення наукомісткості продукції, що наочно представлено на рис.3.3.

Рис. 3.3. Діаграма зростання цінності 1кг механовиробів за рахунок підвищення наукомісткості продукції.

Створення унікальних технологічних можливостей в АТ НКМЗ дозволило провести широку диверсифікацію виробництва (поновлено 90% номенклатури заводу) та розпочати створення продукції нового покоління.

Сьогодні АТ НКМЗ виробляє продукцію нового покоління, тим самим активно створюючи умови для росту ефективності виробництва своїх замовників. Так за короткий термін трудовий колектив заводу освоїв ряд принципово нових видів гірничорудного обладнання, в т. ч. кар'єрні екскаватори; дробівки та вітряки різних модифікацій та призначення; бурильні установки; роторні вскришні та добичні комплекси з широкою гаммою інжинірингових послуг, що відповідають всім сучасним вимогам замовників.

Пошук ефективних засобів підвищення конкурентоспроможності привів до висновку, що вирішення цієї задачі визначається насамперед якістю металу. У зв'язку з цим народилася ідея - з метою отримання більш якісної сталі створити в мартенівському цеху ділянку позапічної обробки рідкої сталі на базі установки “піч - ківш". Ця установка оснащена імпортними системами автоматичного управління технологічним процесом, якість сталі контролюється безперервно.

В теперішній час трудовий колектив НКМЗ ще одну важливу стратегічну задачу:

максимально охопити в галузі технології ті інжиніринга весь металургійний переділ - від виплавки сталі до ад'юстажа готової металопродукції. В останні роки до традиційних технологій та видів обладнання приєдналися дугові електросталеплавильні печі, установки позапічного рафінування сталі, машини безперервного лиття заготовок.

Слід відмітити, що в теперішній час у світі немає технології, аналогічної тій, яка створена на АТ НКМЗ, по виробництву композитних валків з робочим шаром із швидкоріжучої сталі методом електрошлакової наплавки. Композитні валки - це майбутнє НКМЗ, підвищення його конкурентних переваг, проникнення на нові ринки збуту, а значить, і забезпечення завантаження цехів. Таблиця 3.2 дає наочне уявлення про ефект від впровадження нових технічних рішень при виробництві опорних і робочих валків холодної прокатки.

Технічні рішення та ефект від їх впровадження: по роках в тонах	Збільшення обсягу виробництва
	2001	2002	2003	2004	2005
1. “Піч - ківш” - підвищення якості металу	-	-	-	-	-
2. Спрейерна закалка - підвищення твердості бочок і шийок валків	120,8	485,4	750	850	1100
3. Нова марка сталі для робочих валків холодної прокатки - підвищення експлуатаційної стійкості	11	27,5	120	200	300
4. Валки з наплавкою швидко ріжучої сталі - вихід на ринок робочих валків гарячої прокатки	-	-	-	150	600
5. автоматизація ТПЧ - зниження собівартості, підвищення якості та конкурентоспроможності	-	-	15	80	100
6. Диференційована термообробка - підвищення якості та конкурентоспроможності	-	-	-	320	500
Разом	131,8	512,9	885	1600	2600

В умовах жорсткої конкуренції розробка та впровадження нових прогресивних технологій - найважливіша задача на етапі створення конкурентоспроможного та надійного обладнання. Наряду з цим гостро відчувається необхідність застосування нового високопродуктивного обладнання, без якого неможливо досягнення високої якості продукції, що випускається. Тому акціонерне товариство постійно займається поновленням та модернізацією обладнання, технічним переоснащенням виробництва. У 2003 році основні інвестиції у розмірі 9 млн. дол. спрямовані на подальше розширення технологічних можливостей підприємства, зокрема на оновлення металообробного обладнання. З розширенням ринків збуту продукції заводу значно збільшується і доля використання чистового обладнання. В цьому плані придбання високоточних нових верстатів - лише частина програми технічного переоснащення. Для забезпечення зростаючих обсягів виробництва сучасного прокатного обладнання, нової гірничо - рудної та підйомно-транспортної техніки основний акцент зроблено на кардинальну модернізацію верстатного парку заводу.

Спеціалістами інженерної служби розроблено програму модернізації верстатного обладнання, що містить два комплексу задач - доведення до паспортних даних норм точності 280 одиниць чистових верстатів, модернізація та переоснащення новими системами управління верстатів з числовим програмним управлінням, що морально застаріли та вичерпали свої можливості.

В подальшому інноваційна та інвестиційна політика АТ НКМЗ буде будуватися на основі створення на базі АТ НКМЗ машинобудівного технопарку, який є найбільш ефективною та гнучкою формою управління наукою в інтересах виробництва, що дозволяє в короткі строки досягти проривів в науково - технічних розробках та різко підвищити їх практичну віддачу.

Т. ч. в процесі розробки та реалізації стратегії забезпечення конкурентоспроможності продукції АТ НКМЗ узяв за основу наступний підхід - орієнтація тільки на світовий рівень якості, випуск машин завтрашнього дня, постійний пошук “ноу-хау" та впровадження у виробництво найпрогресивніших нововведень, всемірна підтримка та стимулювання творчих ініціатив та новацій.

Важливіші складові конкурентоспроможності продукції - рівень новизни техніки, що створюється, її технічні параметри. Тільки постійно підвищуючи якість продукції та одночасно забезпечуючи зниження витрат на виробництво, можна сподіватися на отримання максимального прибутку та на створення довгострокових конкурентних переваг підприємства.

Якість стає головною метою та головним фактором конкурентоспроможності підприємства та зростання добробуту його робітників у 21 сторіччі. “Концепція якості” неминуче веде до змін системи організації управління виробництвом, технології виробництва, корпоративної культури, структуруванню функцій якості, в т. ч. докорінного покращення якості продукції, виробництва, праці та життя.

Згідно з “моделлю прискореного еволюційного розвитку АТ НКМЗ з метою створення конкурентоспроможного елітного підприємства світового класу" на першому етапі еволюційного розвитку до 2003 року підприємство повинно досягнути високого рівня якості продукції, виробництва та праці з урахуванням вимог міжнародного стандарту ISO 9001: 2005 та загальних вимог TQM-філософії загального управління якістю. Нове сімейство міжнародних стандартів ISO 9000: 2005 є для АТ НКМЗ актуальним та становиться нормою, згідно з якою в 2003 році фірмою ТЮФ-НОРД буде проведена ресертифікація системи менеджменту якості підприємства.

Система якості, що діє на АТ НКМЗ, розроблена на основі міжнародних стандартів якості серії ISO 9000:

ISO 9001: 94 “Система якості. Модель для забезпечення якості при розробці та проектуванні, виробництві, монтажі та обслуговуванні”;

ISO 9004: 94 “Загальне керівництво якістю та елементи системи якості".

Основними документами, що регламентують систему якості в АТ НКМЗ, є:

“Загальне керівництво по якості” - містить політику в галузі якості, цілі по якості, організаційну структуру виробництва, розкриває елементи системи якості на підприємстві. В документі зафіксовано, що якість для АТ НКМЗ - стратегічний показник конкурентоспроможності, а забезпечення поставок високоякісної продукції - найважливіший показник якості виробництва.

“Комплексний план підвищення технічного рівня та якості випускаємої продукції" - містить заходи по підвищенню якості продукції, графік проведення внутрішніх аудитів системи якості підприємства; графік проведення щомісячних заводських днів якості.

Управління якістю, що приділяє основну увагу проведенню контролю - це старий та безперспективний метод. Сьогодні в питаннях конкурентоспроможності не можна покладатися тільки на служби якості та відділи технічного контролю. Акцент необхідно перенести на створення високоавтоматизованих процесів та на повний, всеосяжний контроль і самоконтроль.

Система управління якістю повинна бути спрямована на попередження дефектів та помилок, а не на перевірку їх наявності. Девізом програми підвищення якості продукції повинен бути принцип: “ Роби правильно з першого разу". Концепція повного контролю якості як ключової складової всього виробничого процесу відповідає основній цілі стратегічного управління підприємством, реалізації його місії.

Підвищення якості складної машинної продукції, особливо в індивідуальному виробництві, залежить не тільки від техніки і технології, але значною мірою визначається також кваліфікацією, досвідом, знаннями робітників, спеціалістів, керівників, їх відношенням до праці, загальною культурою виробництва. Стратегія досягнення світового ринку по якості продукції об'єктивно вимагає якомога серйознішого відношення до питань організації навчання персоналу, підвищення кваліфікації робітників всіх організаційно-виробничих структур підприємства.

Ні підвищення якості та збільшення експорту продукції повинні бути спрямовані і системи матеріального стимулювання за нову техніку та якість.

Слід підкреслити, що управління якістю продукції є найважливішим складовим компонентом єдиної інформаційної корпоративної системи. Модуль “Якість" цієї системи передбачає:

створення системи обліку та аналізу відхилень (за видами та причинами дефектів продукції; причинами неполадок в процесі експлуатації у замовника; відхиленнями від фактичного виконання заданих режимів проектування та виробництва);

створення системи дослідження параметрів. Що впливають на якість продукції, що випускається (матеріали та комплектуючі, технологічне обладнання, ріжучий інструмент, засоби метрології,, промисловий персонал, умови охорони праці та техніка безпеки тощо);

створення системи попередження дефектів та забезпечення якості продукції (реінжиніринг бізнес-процесів на базі ІКС, розробка планів реінжиніринга ресурсних процесів, розробка планів реінжиніринга технологічних процесів, сертифікація продукції в цілому та ін.)

Модуль “Якість", інтегруючи інформацію комп'ютерних систем, дозволяє оперативно, на базі нових інформаційних технологій, приймати необхідні управлінські рішення з метою запобігання зниження рівня конкурентоспроможності, підвищення рівня якості машин, що виготовляються.

3.3 Організація інформаційного забезпечення

Відбір, систематизацію і збереження необхідної інформації для оцінки рівня конкурентоспроможності по економічним і організаційним параметрам здійснюють галузеві відділи маркетингу і контрактів, використовуючи для цього інформаційні фонди підприємства (НТБ, патентний фонд, машині бази даних управління служби маркетингу), а також оперативну інформацію Зовнішньо-торгової фірми (ЗТФ), відділу збуту, юридичного відділу та інших служб.

Відбір, систематизація і збереження інформації по технічним параметрам здійснюється у головних конструкторських відділах-розробниках.

Відбір малодоступної інформації здійснюється по завданню дирекції і керівників служб шляхом відвідування спеціалістами спеціалізованих виставок, організації підписки на інформаційні закордонні джерела, а також відряджень у відповідності до вимог СТП-25.1.02-96. `'Організація діяльності по збору маркетингової інформації під час відряджень''.

Висновки

У сучасній ринковій економіці підприємство виживає лише тоді, коли воно виходить на ринок з товаром, конкурентоспроможнім у порівнянні з товарами-субститутами.

Показник конкурентоспроможності машинобудівної продукції є дзеркалом, у якому відображаються результати роботи усіх служб і підрозділів підприємства. В умовах ринкових відносин конкуренція є основною рушійною силою товарного господарства та основною умовою роботи ринкових механізмів. Для того, щоб підприємство мало стабільне положення на ринку, воно повинно виробляти продукцію на рівні світових стандартів, що є заставою його конкурентоспроможності. Це можливо лише тільки у результаті організації на підприємстві планомірної роботи по досягненню оцінки конкурентоспроможності продукції та управлінню нею.

Вирішення проблеми підвищення рівня конкурентоспроможності продукції машинобудівних підприємств вимагає вирішення комплексу техніко організаційних і методологічних

При розгляданні методологічних проблем конкурентоспроможності слід розрізняти 2 аспекти, а саме:

загальні підходи з однієї сторони;

конкретні методи аналізу та оцінки конкурентоспроможності з іншої.

У світовій практиці у наступний час склалися три основні напрямки аналізу та оцінки конкурентоспроможності економічних об'єктів:

1. Представляє собою оцінку конкурентоспроможності продукції на основі результатів її аналізу. Аналіз у цьому випадку може виконатися на основі обмеженої кількості збільшених інтегрованих показників, які непрямо або прямо характеризують конкурентоспроможність.

2. Факторний підхід до аналізу і оцінки конкурентоспроможності. У цьому випадку не просто здійснюється порівняння показників конкурентоспроможності даної і конкуруючої продукції, а розкривається характеристика тих факторів, які відрізняють ці види продукції.

3. Враховуючи характер впливу на конкурентоспроможність стратегічним виробництвом і планів, тобто це означає, що конкурентоспроможність продукції повинна бути об'єктом стратегічного управління на фірмовому рівні, а не просто об'єктом стихійної дії конкурентних сил.

Визначають сьогодні конкурентоспроможність як сукупність її якісних і вартісних характеристик, які забезпечують задоволення конкретних потреб споживачів, тобто відповідають вимогам ринкової новизни.

Конкурентоспроможнім є тільки той товар, комплекс споживчих і вартісних властивостей якого забезпечує йому комерційний успіх на ринку. Конкурентоспроможність даної продукції можливо визначити тільки у порівнянні з іншими товарами. У зв'язку з цим у промисловості найбільше розповсюдження отримала методика оцінки рівня конкурентоспроможності продукції, як інтегрованого результату дії великої кількості факторів. До основних з них відносяться:

технічні і нормативні;

організаційні;

економічні;

комерційні.

Сучасна методика оцінки конкурентоспроможності продукції промислового призначення передбачає наступні етапи:

а) по результатах досліджень, заснованих на аналізі ринку збуту, зборі даних про конкурентів і замовлень потенційних споживачів здійснюється формування товару за задумкою;

б) формуються вимоги до продукту у вигляді переліку функцій, які диктує ринок;

в) визначається перелік параметрів оцінки та одночасно вибирається машина-аналог;

г) визначаються одиничні показники по кожному показнику, кожного виду параметрів, тобто по технічним, організаційним, економічним параметрам окремо;

д) визначення групового показника по параметрам;

є) розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності;

ж) розробка заходів по підвищенню конкурентоспроможності.

Шляхами забезпечення конкурентоспроможності продукції сучасного машинобудівного підприємства можуть бути наступні.

1 Комплексний системний підхід до вирішення проблем забезпечення високої якості на всіх стадіях виробничого процесу.

2 Здійснення стратегічного управління.

3 Забезпечення тривалості життєвого циклу продукту раніш засвоєних видів продукції і створення нової конкурентоспроможної продукції.

4 Підвищення ефективності інноваційної діяльності.

5 Подолання інвестиційної кризи.

6 Впровадження стратегій внутрішньо фірмового управління конкурентоспроможністю.

7 Підвищення корпоративної культури відповідальності кожного робітника за конкурентоспроможність випускаємої продукції.