Аналіз конкурентоспроможності підприємства та розробка механізмів її підтримки на прикладі ПО "Сумський виробничий комбінат"

Інформація про чисельність працівників та оплату їх праці на 2010 рік

Середньооблікова чисельність штатних працiвникiв облікового складу (осіб): 277

Середня чисельність позаштатних працiвникiв та осіб, які працюють за сумісництвом (осіб): 6

Чисельність працiвникiв, які мають повну вищу освіту (спеціаліст або магістр): 32

Фонд оплати працi: 2037,6 тис.грн

Факти змiни розмiру фонду оплати працi, його збiльшення або зменшення вiдносно попереднього року: порiвняно з 2009 р. фонд оплати працi збiльшився на 450,5 тис.грн

Кадрова програма емiтента, спрямована на забезпечення рiвня квалiфiкацiї працiвникiв операцiйним потребам емiтента: своєчасна виплата заробiтної плати, покращення умов та ефективностi працi.

Керівництво підприємства велику увагу приділяє поліпшенню умов праці, побуту, відпочинку працівників комбінату і членів їхніх родин.

З цією метою на ПО «Сумський виробничий комбінат»організовує суспільне харчування за пільговими цінами на базі їдальні на 140 посадкових місць. Працівникам, зайнятим на виробництві зі шкідливими умовами праці, видається додаткове спец харчування. Створено поліклініку, укомплектовану по основних медичних спеціальностях досвідченим кваліфікованим персоналом і оснащену сучасним устаткуванням, призначеним для профілактики і лікування різних захворювань. У поліклініці працівники комбінату і члени їхніх родин можуть регулярно одержувати необхідне безкоштовне лікування. Поліклініка має статус лікувально-профілактичної установи, що дозволяє робити експертизу непрацездатності працівників комбінату і видавати лікарняні аркуші. Найбільш важливим у діяльності поліклініки став профілактичний напрямок роботи, що передбачає лікарський контроль за умовами праці. Доставка працівників на роботу і назад здійснюється транспортом комбінату. Турботою й увагою оточене підростаюче покоління. Щорічно на організацію літнього відпочинку дітей у заміському дитячому таборі і для проведення масово-культурних заходів виділяються значні засоби.

2.2 Аналіз зміни витрат

Необхідною умовою одержання прибутку є забезпечення перевищення виручки від реалізації над витратами по її проведенню й збуту.

Проаналізуємо витрати підприємства по економічним елементам.

Таблиця 2.1.Аналіз структури витрат підприємства за 2007-2010 рр.

Показники, тис. грн.	2007	2008	2009	2010	Відхилення, тис. грн.
	сумма	%	сумма	%	сумма	%	сумма	п%	2008/ 2010	2009/ 2010
Матеріальні затрати, тис. грн.	14282,6	81	16455,9	83	9689,1	72	10142,9	79	-6313	453,8
Затрати на оплату праці, тис. грн.	1338,7	8	1275	7	1569	12	2035,5	14	760,5	466,5
Відрахування на соціальні потреби	502,8	3	485,6	3	578,8	5	46,4	5	260,8	167,6
Амортизація	657,1	4	633,1	2	902,1	8	998,8	7	365,7	96,7
Інші затрати	675,9	4	1065,9	5	696,1	5	728,4	5	-337,5	32,3
всього По елементам затрат, тис. грн.	17457,1	100	19915,5	100	13435,1	100	14652	100	-5263,5	1216,9

З таблиці 2.1 ми бачимо, що поряд з ростом витрат в 2010р. у порівнянні з 2009р. на 1216,9 тис. грн. відбулося їхнє збільшення майже по всіх статтях, найбільшою мірою збільшилися матеріальні витрати в 2008 році, хоча в попередньому темпи їх росту сповільнилися. В 2010 році вага матеріальних витрат склала 79 %. Однак у порівнянні з 2008р. загальні витрати в 2010р. зменшились на 5263,5 тис. грн., так матеріальні витрати зменшились на 6313 тис. грн., витрати на оплату праці на 760,5 тис. грн., відрахування на соціальні потреби на 260,8 тис. грн., амортизація на 365,7 тис. грн. та інші витрати на 337,5 тис. грн.

Більш детальний аналіз вкладу витрат на оцінку прибутку розглянуто в пункті 2.3

2.3 Аналіз прибутку і рентабельності

Отримання прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність, її результатом є прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг). Як правило, цей прибуток має основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг).

По-друге, це діяльність зв'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами) у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки.

Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку. На обсяг названого прибутку справляють вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування.

По-третє, ця діяльність зв'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств.

Прибуток підприємства формується за рахунок таких джерел: продаж (реалізація) продукції (послуг); продаж іншого майна; позареалізаційні операції.

Прибуток від продажу продукції (виконання робіт, надання послуг) є основним складником загального прибутку. Це прибуток від операційної діяльності, яка відображає місію і профіль підприємства. Він обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції (без урахування податку на додану вартість і акцизного збору) та її повною собівартістю.

Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів (матеріальних активів), нематеріальних активів, цінних паперів інших підприємств тощо. Його розраховують як різницю між ціною продажу та балансовою (залишковою) вартістю об'єкта, який продається, з урахуванням витрат на продаж (де монтаж, транспортування, оплата агентських послуг).

Прибуток від позареалізаційних операцій - це прибуток від пайової участі в спільних підприємствах, здавання майна в оренду (лізинг), дивіденди на цінні папери, дохід від володіння борговими зобов'язаннями, роялті, надходження від економічних санкцій тощо.

Загальний прибуток - кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючого суб'єкта. Він синтезує в собі фінансові результати роботи підприємства від різних сфер діяльності. Тому розрахунку загального прибутку передує визначення, передусім, прибутку від продажу продукції, робіт, послуг, тобто валового прибутку, прибутку від операційної діяльності, прибутку від звичайної діяльності та прибутку (збитку) від надзвичай них подій. Потім визначається загальний прибуток та чиста його величина. [25]

За загальними положеннями Положення (стандарту) 3 «Звіт про фінансові результати « господарсько-фінансова діяльність підприємства складається із звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Звичайна діяльність - це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення.

Основна діяльність - це операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. [44]

Розглянемо структурно-логічну схему формування прибутку підприємства відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні на рис. 2.1.



Рис. 2.1. Структурно-логічна схема формування прибутку підприємства відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку в Україні

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

«Інші операційні доходи» відображають суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): доход від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій) тощо.

«Адміністративні витрати» відображають загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

«Витрати на збут» відображають витрати підприємства, пов'язані з реалізацією продукції (товарів) - витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції (товарів), рекламу, доставку продукції споживачам тощо. У статті «Інші операційні витрати» відображаються собівартість реалізованих виробничих запасів; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості; втрати від знецінення запасів; витрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

В «Доході від участі в капіталі» відображається дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі.

«Інші фінансові доходи» показують дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

«Інші доходи» показують дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.

«Фінансові витрати» показують витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.

«Витрати від участі в капіталі» відображає збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких провадиться методом участі в капіталі.

«Інші витрати» відображають собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів; витрати від неопераційних курсових різниць; витрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства. [18]

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків).

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

«Надзвичайні доходи» і «Надзвичайні витрати» відображаються відповідно: невідшкодовані втрати від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій тощо), включаючи затрати на запобігання виникненню втрат від стихійного лиха та техногенних аварій, які визначені за вирахуванням суми страхового відшкодування та покриття витрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи і витрати від інших подій та операцій. Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

У фінансовій політиці підприємства важливе місце займає розподіл і використання одержуваного прибутку як основного джерела фінансування інвестиційних потреб і задоволення економічних інтересів власників (інвесторів). Із загального прибутку сплачується податок згідно з умовами, передбаченими законодавством про оподаткування прибутку підприємств. Прибуток, що залишився після оподаткування (чистий прибуток), поступає в повне розпорядження підприємства та використовується згідно з його статутом і рішеннями власників.

Відповідно до принципових (головних) напрямів використання цей прибуток можна розділити на дві частини:

1) прибуток, що використовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав, персоналу підприємства за результатами роботи (як заохочувальний захід), на соціальну підтримку тощо (розподілений прибуток);

2) прибуток, що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку (нерозподілений прибуток). Останній спрямовується на створення резервного та інвестиційного фондів.

Розподіл прибутку на виплату дивідендів та інвестування є фінансовою проблемою, яка істотно та неоднозначно впливає на фінансову стабільність і перспективи розвитку підприємства. Спрямування достатньої суми прибутку на виплату дивідендів і високий рівень таких збільшують попит на акції та підвищують їхній ринковий курс. Водночас обмежується власне джерело фінансування, ускладнюється розв'язання завдань перспективного розвитку підприємства. Низький рівень дивідендів призводить до протилежних наслідків. З урахуванням цих обставин акціонерне товариство (підприємство) мусить вибирати таку дивідендну політику, яка відповідала б конкретним умовам його діяльності.

Розрахований загальний прибуток господарюючого суб'єкта підлягає розподіленню. При його розподіленні повинно забезпечуватись як формування доходу держави, так і покриття потреб підприємств по розширенню виробництва, матеріальному стимулюванню робітників і вирішенню соціальних питань. У цьому зв'язку механізм розподілення прибутку господарюючих суб'єктів у ринкових умовах господарювання повинен бути побудований таким чином, щоб забезпечити оптимальне співвідношення частини прибутку, акумульованого в доходах бюджету для забезпечення виконання функцій держави, і який залишається в розпорядженні підприємств для стимулювання розвитку виробництва підвищення його ефективності. Основними принципами розподілу прибутку господарюючих суб'єктів у ринкових умовах господарювання є:

1) розподіл прибутку між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом повинен проводитись з урахуванням інтересів держави в формуванні на відповідному рівні бюджетів і зацікавленості підприємств у стимулюванні їх діяльності;

2) вилучення відповідної частини прибутку державою до бюджету у вигляді податків повинно проводитись по твердих, невисоких ставках, встановлених державою в законодавчому порядку, розміри яких не повинні змінюватися довільно;

3) прибуток, який залишається в розпорядженні господарюючого суб'єкта, повинен направлятися в першу чергу на нагромадження, яке забезпечуватиме подальший розвиток підприємства, а в частині, яка залишилася, - на споживання для задоволення матеріальних і соціа льних потреб робітників.

Проведемо факторний аналіз прибутку, що надасть змогу встановити походження джерел його формування (зміна обсягів реалізації, структури продукції, відпускних цін та цін на сировину, тарифів на електроенергію та перевезення). Факторний аналіз прибутку дає керівництву підприємства можливість корегувати діяльність підприємства в залежності від величини впливу на прибуток тих чи інших чинників. [27]

Модель взаємозв'язку фінансових результатів від операційної діяльності з впливаючими факторами виглядає наступним чином:

ФРод = ЧД - СРП - АВ - ВЗ - ІОВ + ІОД= ВП - АВ - ВЗ - ІОВ + ІОД (2.1)

де ФРод - фінансовий результат від операційної діяльності;

ЧД - чистий дохід від реалізації;

СРП - собівартість реалізованої продукції;

АВ - адміністративні витрати;

ВЗ - витрати на збут;

ІОВ - інші операційні витрати;

ІОД - інші операційні доходи;

ВП - валовий прибуток.

Застосувавши метод цепних підстановок використаної адативної моделі отримаємо наступні формули для виявлення впливу факторів на фінансовий результат від операційної діяльності:

?ФРод_чд = ?ЧД; (2.2)

?ФРод_срп = - ?СРП; (2.3)

?ФРод_ав = - ?АВ; (2.4)

?ФРод_вз = - ?ВЗ; (2.5)

?ФРод_{іов =} - ?ІОВ; (2.6)

?ФРод_іод = ?ІОД; (2.7)

?ФРод_іод = ?ВП, (2.8)

де: ?ФРод_чд - зміна фінансових результатів від операційної діяльності під впливом чистого доходу від реалізації;

?ФРод_срп - зміна фінансових результатів від операційної діяльності під впливом собівартості реалізованої продукції;

?ФРод_ав - зміна фінансових результатів від операційної діяльності під впливом адміністративних витрат;

?ФРод_вз - зміна фінансових результатів від операційної діяльності під впливом витрат на збут;

?ФРод_іов - зміна фінансових результатів від операційної діяльності під впливом інших операційних витрат;

?ФРод_іод - зміна фінансових результатів від операційної діяльності під впливом інших операційних доходів;

Розрахуємо зміни прибутку за звітний, і попередній періоди 2010 року ( тис. грн.)

Чистий дохід 17198,9 - 15258,3 = 1940,6; Собівартість реалізованої продукції 15538,2 - 13489,2 = 2049;

Адміністративні витрати 1580,9 - 1268,1 = 312,8;

Витрати на збут 1784,9 - 1555,5 = 229,4;

Інші операційні витрати 2467,3 - 1131,2 = 1336,1;

Інші операційні доходи 3116,6 - 1361,8 = 1754,8;

Валовий прибуток 1660,7 - 1769,1 = -108,4;

Чистий прибуток -632 - (-455,8) = -176,2;

Використовуючи дані звіту про фінансовий результат розрахуємо вплив факторів на фінансовий результат від операційної діяльності .(табл. 2.2.).

Таблиця 2.2. Вплив чинників на фінансовий результат від операційної діяльності

Показник	2010	Зміна, +, -	Вплив на фінансовий результат від операційної діяльності
	За звітний період	За попередній період
Чистий дохід від реалізації, тис. грн.	17198,9	15258,3	1940,6	1940,6
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	15538,2	13489,2	2049	-2049
Адміністративні витрати, тис. грн.	1580,9	1268,1	312,8	-312,8
Витрати на збут, тис. грн.	1784,9	1555,5	229,4	-229,4
Інші операційні витрати, тис. грн.	2467,3	1131,2	1336,1	-1336,1
Інші операційні доходи, тис. грн.	3116,6	1361,8	1754,8	1754,8
Валовий прибуток, тис. грн.	1660,7	1769,1	-108,4	-108,4
Чистий прибуток, тис. грн.	-632	-455,8	-176,2	х

Таким чином, загальний приріст валового прибутку у 2010 році за звітній періоду склав -108,4 тис. грн. На отримання негативного результату діяльності ПО ,, Сумський виробничий комбінат « вплинуло збільшення усіх витрат на суму 3927,3 тис. грн. (2049+312,8+229,4+1336,1=3927,3)

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється.

Дані для проведення аналізу рентабельності діяльності ПО «Сумський виробничий комбінат»за 2010рр. представлені в Звітах про фінансові результати.

Таблиця 2.3. Показники рентабельності підприємства ПО «Сумський виробничий комбінат «

Показники	Алгоритм розрахунку	2010р., тис. грн. За звітний період	2010р., тис. грн. За попередній період	Нормативне значення
Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності R з.д	Ф. №2,р.190 Ф. № 1,р.280	-632 / 20866,2= -0, 03	-455,8/20159,7= -0,02	збільшення
Рентабельність капі талу (акти вів) за чистим прибуткомR а.	Ф. № 2,р.220 Ф. № 1,р.280	-632 / 20866,2= -0,03	-455,8/ 20159,7= -0,02	збільшення
Рентабельність власного капіталу R в.к	Ф. №2, р.220 Ф. №1,р.380	-632 / 20614= -0,03	-455,8 / 1998,2 = -0,02	збільшення
Рентабельність виробничих фон дів R в.ф.	Ф. № 2,р.220 Ф.№1,р.030+р.10 +р.120	-632 / (13289+933,5+136,8) = -0,04	455,8 / (12906,6+1468,1+237,7) = -0,03	збільшення
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації R Q	Ф. № 2, р.050-р.070 -р.080 Ф. №2,р.035	(1660,7-1580,9 -1784,9) / 17198,9 = -0,1	(1769,1-1268,1-1555,5) / 15258,3 = -0,07	збільшення
Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності Rод Q	Ф. №2,р.100 Ф. № 2,р.035	-1055,8 / 17198,9 = -0,06	-823,9 / 15258,3 = -0,05	Збільшення
Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком Rч Q	Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком Rч Q	-632 / 17198,9 = -0,04	- 455,8 / 15258,3 = -0,03	збільшення

- Рентабельність активів за прибутком від звичайної діяльності R з.д. показник від'ємний, що не відповідає нормам.

- Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком - показник від'ємний, що не відповідає нормам.

- Рентабельність власного капіталу R в.к. - показник від'ємний, що не відповідає нормам.

- Рентабельність виробничих фон дів R в.ф. - показник від'ємний, що не відповідає нормам.

- Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації R Q- показник від'ємний, що не відповідає нормам.

- Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності R^од Q - показник від'ємний, що не відповідає нормам.

- Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком R^ч Q - показник від'ємний , що не відповідає нормам.

Проаналізувавши всі показники рентабельності, ми бачимо що ні один з них не відповідає нормі, а це означає, що підприємство не рентабельне. Проте, підприємство ще функціонує за рахунок, раніше отриманого прибутку, резервного капіталу, і головною мірою за рахунок дебіторської заборгованості, за товари і послуги. На ПО ,, Сумський виробничий комбінат « розмір дебіторської заборгованості складає 1198,6 тис. грн.

З такими темпами розвитку, щоб не стати банкрутом, коштів у підприємства вистачить на рік-півтора.

2.4 Аналіз фінансового стану підприємства

В умовах ринку, коли господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється як за рахунок власних коштів, так і за рахунок позикових коштів, важливу характеристику здобуває фінансова незалежність підприємства від зовнішніх позикових джерел. Запас джерел власних коштів - це запас фінансової стабільності підприємства при тій умові, що його власні кошти перевищують позикові. [42]

Показники, що характеризують фінансову стабільність підприємства, розраховуються за даними форми № 1 «Баланс підприємства». Фінансове становище відображає ряд спеціальних показників наведених у таблиці 2.1

Власні обігові кошти (робочий, функціонуючий капітал), Р к. характеризує оборотні активи, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань. За звітний і попередній періоди відповідно 6732,8 <6971,6 показник зменшується, що відповідає нормі. Це говорить про не зменшення кількості власних обігових коштів.

- Коефіцієнт забезпечення власними коштами, К з.в.к. за звітний і попередній періоди відповідно 0,9; 1,0 показник зменшується, і не відповідає нормі, що говорить про не достатню абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти.

- Маневреність робочого капіталу М р.к. за звітний і попередній періоди відповідно 0,27; 0,33 показник зменшується, і відповідає нормі.

- Маневреність власних обігових коштів М в.о.к. за звітний і попередній періоди відповідно 0,16; 0,07 показник збільшується, і відповідає нормі. І забезпечує свободу фінансового маневру.

- Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів К з.к. За звітний і попередній періоди відповідно 3,6; 3,0 показник збільшується, і відповідає нормі, і показує на скільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування.

- Коефіцієнт покриття запасів К п.з. за звітний і попередній періоди відповідно 3,7; 3,0 показник збільшується, і відповідає нормі. І показує скільки на одиницю коштів, що вкладені в запаси, припадає у сукупності власних коштів довго- та короткострокових зобов'язань.

- Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) К авт. за звітний і попередній періоди відповідно 0,992; 0,991. Нормативне значення К авт. >0,5 Показник збільшується, і відповідає нормі. І характеризує можливість підприємства виконати зовнішні зобов'язання за рахунок власних активів, його незалежність від позикових джерел.

- Коефіцієнт фінансової залежності К ф.з. за звітний і попередній періоди відповідно 1,01; 1,0 показник збільшується, і не відповідає нормі. Це говорить що на одиницю власного капіталу у звітному періоді припадає більше сукупних джерел, ніж у попередньому.

- Коефіцієнт маневреності власного капіталу К м. за звітний і попередній періоди відповідно 0,39; 0,37. К м. > 0,1. Показник збільшується, і відповідає нормі. Характеризує частку власних обігових коштів у власному капіталі.

- Коефіцієнт концентрації позикового капіталу К п.к. за звітний і попередній періоди відповідно 0,012; 0,08 показник збільшується, проте відповідає нормі К п.к. ? 0,5. Показує скільки припадає позикового капі талу на одиницю сукупних джерел.

- Коефіцієнт фінансової стабільності К ф.с. за звітний і попередній періоди відповідно 83,1; 123,5 показник відповідає нормі К ф.с.>1. Відображає забезпеченість заборгованості власними коштами.

- Показник фінансового левериджу Ф л. за звітний і попередній періоди відповідно 0;0 показник не змінюється, проте відповідає нормі Ф л. ? 0,25 показує,що підприємство не залежить від довгострокових зобов'язань.

- Коефіцієнт фінансової стійкості К ф.с. за звітний і попередній періоди відповідно 0,98;0,99 показник зменшується, і не відповідає нормі К ф.с. = =0,85-0,90. Це характеризує недостатність частки стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі.

- Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) К л.п. За звітний і попередній періоди відповідно 29;42,5 показник зменшується, проте відповідає нормі - критичне значення К л.п. = 1. Характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року.

Однією з цілей фінансового аналізу є своєчасне виявлення ознак банкрутства підприємства. Банкрутство пов'язане з неплатоспроможністю підприємства.

У міжнародній практиці для визначення ознак банкрутства підприємств використовується формула « Z - рахунку « Е.Альтмана. Дана модель представляє собою алгоритм інтегральної оцінки загрози банкрутства підприємства, що заснований на комплексному обліку найважливіших показників, які визначають його кризове фінансове положення. На основі вивчення підприємств-банкротів Є.Альтман визначив коефіцієнти значущості окремих факторів в інтегральній оцінці ймовірності банкрутства. Модель Альтмана має наступний вигляд:

Z = 1,2*X₁ + 1,4*X₂ + 3,3*X₃ + 0,6*X₄ + 1,0*X₅ (2.9)

де Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

X₁ - відношення оборотних активів до суми всіх активів підприємства;

X₂ - рівень рентабельності власного капіталу;

X₃ - рівень прибутковості активів;

X₄ - коефіцієнт співвідношення власного і позичкового капіталу;

X₅ - оборотність активів (кількість оборотів). [36]

Рівень загрози банкротства підприємства в моделі Альтмана оцінюється за наступною шкалою:

Таблиця

Значення показника «Z»	Ймовірність банкрутства
До 1,8 1,81-2,70 2,71-2,99 3,00 і вище	Дуже висока Висока Ймовірна Дуже низька

Що стосується даного підприємства, то показник загрози банкрутства буде становити:

На початок періоду:

На кінець періоду:

Як бачимо, значення показника Z на кінець періоду зростає, а тому можна з впевненістю сказати, що ймовірність банкрутства підприємства на даний момент дуже низька.

3. Удосконалення діяльності виробничих підприємств

3.1 Проблеми, і їх вирішення, діяльності підприємств, які функціонують в Україні

У процесі діяльності підприємство зустрічається з різними проблемами, які стосуються всіх сфер його діяльності. Правильне їхнє визначення й вивчення дозволяють розробити необхідні заходи для успішного досягнення цілей організацією.

Виявлення проблем і робота над ними складається з наступних етапів.

1. Виявлення проблем.

Підходи до виявлення проблем можуть бути наступні:

А) Визначення ключових проблем у діяльності підприємства в процесі здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства. У цьому випадку проблеми виникають перед керівництвом і співробітниками фірми в результаті виконання своїх обов'язків.

Б) Виявлення проблем шляхом експертного опитування керівників і фахівців фірми. Опитування проводиться одним зі співробітників фірми або самим керівником. Як правило експертне опитування проводиться серед працівників підприємства. Однак для одержання більш надійної інформації необхідно опитати й зовнішніх експертів.

В) У результаті вивчення звітів і рекомендацій отриманих від запрошених зовнішніх фахівців - консультантів, які безпосередньо беруть участь у керуванні підприємством. Як правило консультантів запрошують для виявлення проблем і вдосконалювання тих або інших аспектів діяльності підприємства.

Багато проблем не є значними. У процесі керування підприємством по них ухвалюються оперативні розв'язки й вони успішно усуваються й надалі не виникають. Але існують проблеми, які важко вирішуються й здатні погіршити економічні показники й ускладнити досягнення цілей організацією. Тому необхідно визначити пріоритетні проблеми, щоб урахувати їх у складанні плану маркетингу.

2. Відбір пріоритетних проблем.

Пріоритет проблем, як правило, визначається в процесі регулярних робочих нарад провідних спеціалістів у керівника підприємства. Але для того, щоб одержати найбільш надійну й повну інформацію про проблеми, зокрема маркетингу, можна використовувати наступний метод. Керівник фірми збирає в себе провідних спеціалістів для підведення підсумків попередньої діяльності й розробки маркетингових планів на майбутнє. Учасникам обговорення пропонують перелічити в довільній формі проблеми маркетингу, з якими вони зіштовхнулися у своїй практичній роботі. Усі проблеми зводяться в один неупорядкований список. Потім їх класифікують по сферах маркетингової діяльності або по розв'язках певних маркетингових завдань. Далі ці класифіковані проблеми виписуються окремо. Кожний учасник обговорення має по п'ять фішок, які він повинен розташувати проти найбільш важливих проблем, виходячи зі своєї думки. Він може розташувати фішки між п'ятьома найбільш важливими, з його погляду, проблемами або розташувати їх усі проти однієї дуже важливої проблеми. Надалі підраховується сумарна кількість фішок по кожній проблемі. Отримана сума характеризує ступінь пріоритетності. [27]

В таблиці 3.1 розглянемо деякі з видів проблем, і запропонуємо шляхи по їх вирішенню.

Наступні проблеми на перший погляд не зв'язані між собою, вони є слідством усіх перерахованих вище, але керівники часто називають їх як фактори, які заважають розвитку системи керування:

Таблиця. 3.2 Проблеми, і їх вирішення

Проблема	Підходи і методи, які застосовуються для вирішення цих проблем	Реальні причини виникнення цих проблем
Низька якість продукції, що випускається	Пошук інвестицій	Співвідношення доходів і відповідальності у робітників і керівників назад пропорційно, що не дозволить підвищити якість продукції, що випускається, не дасть побудувати ефективну систему керування підприємством
Працівники незадоволені насамперед низкою зарплатою, через що й не прагнуть підвищувати якість продукції	Придбання нового обладнання. Пошук нових замовників. Жорсткість контролю виготовлення продукції

Низька якість продукції - це низька ціна, що приводить до дуже маленької заробітної плати у рядових співробітників підприємства. Через низьку зарплату працівники не можуть брати участь у діяльності по підвищенню якості продукції, саботують процеси створення систем якості підприємств.

3.2 Діяльність виробничих підприємств в умовах кризи

1. Аналіз кризових ситуацій, у які може потрапити підприємство.

Процес розвитку будь-якого підприємства відбувається стрибкоподібно.

Є періоди спокійного передбачуваного розвитку, при якім можна зрозуміти й реалізувати якісь алгоритмів, закони й правила життя підприємства.

Але ці досить тривалі періоди «життя за правилами» обов'язково переміняються короткими, але дуже бурхливими періодами непередбачених станів, які ми звикли називати «кризами». У цих станах старі правила й алгоритми керування не працюють, майбутнє підприємства не можна розрахувати, його можна тільки придумати заново.

Кризи необхідні будь-якому підприємству. Це закономірні етапи, на яких відбуваються якісні зміни, і бізнес виходить на новий рівень розвитку.

Можна виділити два типи криз, через які проходить підприємство:

1. Криза зовнішнього бізнес-середовища, у якому працює підприємство. Незалежно від причин, що породили кризу, його ознаками можуть бути наступні фактори:

· зміна потреб покупців, неможливість використовувати старі способи роботи з ними;

· зміна поведінки конкурентів - висновок нових товарів або поява субститутів, цінові війни, експансія або догляд з ринків;

· зміна доступу до ресурсів бізнесу - фінансово-кредитним, закуповуваним (сировинним), адміністративним, трудовим і ін.

Криза зовнішнього бізнес-середовища сприймається керівниками бізнесу звичайно як « стихійне лихо», щось, що від них не залежить.

2. Внутрішня криза підприємства. Його відмітні ознаки:

· неможливість управляти підприємством старими методами, неадекватність старої структури й розподілу завдань між підрозділами;

· руйнування команди керування - поява угруповань, які «сказилися», тягнуть у різні сторони, конфліктують один з одним;

· відсутність реальних способів планування, контролю, обліку й аналізу роботи підприємства - неадекватність завдань, бюджетів і результатів;

· порушення виробничих, технологічних і бізнес-процесів, ріст залишків на складах сировини, напівфабрикатів і готової продукції;

· криза персоналу - надмірна текучка, або застій, неадекватність кваліфікації, неприступність трудових ресурсів, проблеми дисципліни.

Внутрішня криза підприємства звичайно сприймається як помилки менеджерів, низька кваліфікація керівників і фахівців.

2. Команда стратегічного розвитку в кризових ситуаціях

Оперативне й навіть тактичне вирішення окремих проблем, що виникають у кризових ситуаціях, неефективно.

По-перше, необхідний стратегічний проект, який дозволить побудувати цілісну систему керування кризою й виведе підприємство на новий рівень розвитку.

По-друге, потрібно різко збільшити швидкість прийняття й реалізації стратегічних управлінських розв'язків.

По-третє, потрібно встановити персональну відповідальність менеджерів за прийняття й реалізацію стратегічних розв'язків.

Для цього, насамперед, необхідна працездатна команда керування підприємством - команда стратегічної дії. Її обов'язкові ознаки наступні:

§ Переважна цінність взаємодії всіх учасників команди, а не нав'язування підлеглим і колегам своєї точки зору;

§ Наявність командної технології прийняття управлінських рішень, а не надія на високий рівень індивідуальних «геніїв»;

§ Наявність навички узгодження особистих і командних цілей членів команди управління, а не надія на ентузіазм виконавців;

§ Наявність технології системного проектування бізнесу, а не надія на те, що розв'язавши одну важливу проблему, ми автоматично розв'яжемо всі інші;

§ Цілеспрямована командна діяльність по формулюванню й реалізації стратегії розвитку підприємства;

§ Постійний командний контроль реалізації стратегії, своєчасне коректування планів і завдань.

3. Склад стратегічної програми розвитку в кризовій ситуації

Системний підхід.

Потрібно створити два проектні підрозділи - команду стабілізації й команду змін. Команда стабілізації повинна максимально зберегти ті ресурси й компетенції, які підприємство придбало в процесі свого життя. Команда розвитку повинна спроектувати й реалізувати програму якісних змін на підприємстві. Ці команди працюють паралельно й доповнюють один одного.

При розробці єдиної стратегічної програми обидві команди повинні реалізувати системний підхід. Його обов'язкові умови наступні:

- визначення внутрішніх і зовнішніх причин і проявів кризи;

- формулювання стратегічного результату, якого повинне досягти підприємство в керуванні кризою;

- цільові орієнтири на кожному етапі реорганізації;

- визначення поточних завдань і програм при проведенні змін.

Зміна структурно-функціональної моделі бізнесу.

Виділення автономних підсистем у керуванні підприємством і передача повноважень і відповідальності за їхню схоронність членам команди стабілізації: проведення, комерція, фінанси й економіка, керування персоналом, адміністрування.

Визначення «проривних» напрямків розвитку й виділення їх як комплексних проектів, що використовують ресурси всіх підсистем. Відповідальними за реалізацію цих проектів стануть члени команди змін.

Реалізація програми виробничого розвитку.

Визначення найважливіших базових технологічних комплексів, без яких неможливо стабільне проведення, і розробка програми їх збереження.

Визначення тих виробничих програм і підрозділів, які не вписуються в нову стратегію розвитку підприємства, і їх закриття або максимальне скорочення споживання ресурсів.

Визначення виробничих потреб нових «проривних» проектів і зосередження на них максимальної кількості виробничих ресурсів - технологічних, устаткувань і приміщень, трудових, сировинних, керування якістю та ін.

Реалізація комерційної політики.

Визначення цільових показників успішності маркетингу в «проривних» проектах розвитку: цільовий товар, цільовий покупець, цільовий ринок, цільові ціни, цільове просування, цільові конкуренти, цільова маркетингова інформація.

Визначення пріоритетів у побудові комерційної служби. Створення стратегічних зон бізнесу й стратегічних бізнес-одиниць.

Створення й ведення нової цінової матриці. Визначення цінових позицій залежно від розвитку кризової ситуації.

Розробка нової стратегії організації комерційних мереж. Організація роботи агентів і фахівців із продажів. Ексклюзивні договори поширення. Організація роботи з дилерами. Створення дистриб'юторських мереж. Франчайзинг.

Фінансово-економічні зміни.

Визначення цільових фінансово-економічних показників успішності розвитку підприємства в кризі: прибутковість, керування витратами, рентабельність, ліквідність, капіталізація, стабільність фінансового потоку.

Складання інтегрального бюджету комплексного проекту розвитку підприємства в кризовій ситуації. Контроль, коректування й аналіз цього бюджету на всіх етапах його реалізації.

Складання програми використання внутрішніх і зовнішніх інвестицій в «проривні» напрямки, розрахунки інвестиційних проектів.

Складання програми використання кредитів. Розрахунки й дотримання нормативу використання власних і позикових коштів. Забезпечення нерозривності фінансового потоку.

Зміни в управлінні персоналом.

Забезпечення професійних комунікацій членів команди керування в «проривних» проектах людей, що використовують, з різних підрозділів.

Використання компетентності членів команди управління: професійної, інформаційно-комунікативної, емоційно-особистісної. Створення з індивідуальних компетентностей сукупної компетентності організації.

Визначення джерел опору при проведенні змін і джерел деструктивної поведінки. Керування опором.

Криз у роботі підприємства не уникнути. Уся справа у відношенні до криз. Якщо розглядати їх, як необхідні етапи якісних змін роботи підприємства, то потрібно до криз готуватися, управляти ними й витягати максимальну користь. Якщо кризи для підприємства завжди несподіванка, то й відношення до них буде як до нещастя, яке наздогнало раптово. І підприємство буде боротися із кризою, а не управляти нею. І в цій боротьбі криза звичайно перемагає.

3.3 Удосконалення діяльності ПО «Сумський виробничий комбінат»

Ключовим напрямком розвитку підприємств в Україні є вдосконалювання збутової політики, тому що вона дозволяє збільшити обсяги виробництва й продажів, захоплювати більшу частку ринку, удосконалювати асортименти, збільшувати прибуток.

Основними заходами щодо вдосконалювання збутової політики підприємства облспоживспілки «Сумський виробничий комбінат»є:

Удосконалювання рекламної діяльності з метою збільшення обсягів збуту продукції.

Для підприємств організацію рекламної діяльності здійснює відділ реклами, що входить до складу служби маркетингу. Цей відділ займається розробкою й плануванням рекламних заходів і проводить їх разом із працівниками спеціалізованих рекламних організацій.

У процесі планування й організації рекламної кампанії слід виділити наступні етапи:

визначення цілей рекламної кампанії;

вибір об'єкта впливу;

визначення бюджету реклами;

вибір каналів поширення реклами, відповідних до поставлених цілей;

планування конкретних заходів рекламної кампанії по каналах реклами;

визначення графіка рекламної кампанії й витрат на неї;

розрахунки річного економічного ефекту від реалізації пропозицій по організації рекламної діяльності з метою стимулювання збуту.

У якості цілей проведення рекламної кампанії можна запропонувати:

формування в споживачів позитивної думки про підприємство і його продукції;

стимулювання продажів;

прагнення зробити даного споживача постійним покупцем.

Об'єктом впливу рекламної кампанії будуть люди але серед усієї рекламної аудиторії пропонується виділяти такі цільові групи споживачів, як оптові й роздрібні покупці, тому реклама для кожної із цих груп повинна мати певну специфіку.

Вибір каналів поширення визначається цільовою аудиторією. У випадку роздрібних покупців це можуть бути засоби масової інформації (телебачення, радіо, преса, рекламні листівки, оголошення на транспорті, елементи оформлення магазинів). При роботі з оптовими покупцями більш кращими є методи директ-маркетингу, тобто безпосередньої роботи з потенційними клієнтами (пряме адресне розсилання, галузеві й регіональні виставки, спеціалізовані друковані видання). Основним завданням при виборі коштів поширення реклами є рекламне повідомлення до максимального числа потенційних клієнтів, тобто ступінь охоплення цільової аудиторії повинна бути максимальна при мінімальних витратах.

До складу рекламних заходів пропоную включити:

Ш удосконалення інтернет-сайту комбінату;

Ш рекламування продукції на телебаченні;

Ш рекламування продукції в пресі;

Ш пряме поштове розсилання;

Ш реклама на транспорті.

У сучасних умовах важливу роль відіграє такий канал поширення як Інтернет. Особою компанії в Інтернеті є його корпоративний сайт, оформлення й інформаційне втримування якого можуть як залучати споживача, так і відштовхувати його. У зоні сайту, націленої на кінцевого споживача, слід створити портал, на якім користувачі могли б знайти не тільки актуальну докладну інформацію про продукцію підприємства, але й матеріали по історії й сучасному стану роду діяльності підприємства.

Усе це дозволить впроваджувати у свідомість покупців торговельну марку підприємства й створювати позитивний імідж компанії. Розділ сайту, призначений для роботи з оптовими й дрібнооптовими покупцями, повинен інформувати про асортименти, ціни, можливі знижки, умови поставки, надавати можливість замовлень продукції.

Крім роботи над утримуванням сайту, необхідно здійснювати захід щодо його «розкручування», домагаючись того, щоб в основних пошукових системах за такими ключовими, як продукція підприємства, сайт займав місця в першій десятці.

Одним з їхніх елементів іміджу фірми є електронна поштова адреса.

Реклама в пресі є одним з найбільше часто використовуваних каналів реклами. До основних її переваг можна віднести велике охоплення, не настирливість, на відміну від телебачення, і не велику вартість розміщення. У цей час поширені газети й журнали, у яких розміщаються тільки рекламні оголошення. Це спеціалізовані рекламно-інформаційні видання, які адресовані в основному оптовим покупцям цих виданнях можна періодично подавати інформацію у вигляді рядків про асортименти товарів, що випускаються, їх цінах, вартості послуг транспортування та ін., призначену для оптової й роздрібної торгівлі.

Абсолютна ефективність визначається зі співвідношення: тариф/кількість притягнутих покупців. Вона показує вартість залучення одного покупця після одного рекламного оголошення.

Пропонується включити в рекламну кампанію рекламу на транспорті. В якості носія реклами на транспорті можна використовувати власний автомобільний парк підприємства. У цьому випадку не доведеться платити за розміщення реклами. Листи з рекламними пропозиціями розсилаються по адресах різних великих магазинів, універсамів, підприємств громадського харчування, тобто оптовим клієнтам.

Головною метою проведення реклами є збільшення обсягу продажів. Оцінити комерційний ефект реклами дуже важко, тому що на рівень обсягів збуту продукції крім реклами впливають багато факторів: ціна, якість продукції та ін. Залежно від ступеня контролю над цими факторами змінюється й вплив реклами на рівень продажів.

Збільшення збуту на основі розширення асортиментів

Основою вдосконалювання асортиментів повинен служити аналіз ринку виробів і аналіз переваг кінцевого споживача. Впровадження нових видів продукції, наприклад з корисними для здоров'я добавками, необхідно супроводжувати кампаніями по інформуванню покупців про властивості цих продуктів.

У цей час частка продукції для лікувального й профілактичного харчування становить усього лише 5% від загального вироблення виробів, що недостатньо при наявності великої кількості людей, яким необхідні ці продукти.

Асортименти продукції для профілактичного харчування призначені для осіб, що проживають в екологічно несприятливих регіонах, для робочих важких професій, дітей дошкільного й шкільного віку й людей похилого віку, а також з метою зниження ризику захворювань найпоширенішими видами хвороб.

Серед таких виробів можна виділити:

· виробу з підвищеним вмістом харчових волокон;

· виробу, збагачені вітамінними й мінеральними речовинами;

· виробу підвищеної харчової й біологічної цінності виробу з підвищеним вмістом йоду.

Таким чином, розширення випуску виробів з корисними добавками дозволить підприємству не тільки збільшити асортименти, але й значно розширити ринок збуту.

Для визначення передбачуваного попиту на нову продукцію було проведено маркетингове дослідження, у ході якого були визначені потенційні покупці, їх місцезнаходження й ціна, яку вони готові сплатити за товар. Були обрані наступні види збору інформації:

с використанням телефону;

особисте опитування.

За результатами анкетування можна зробити висновок, що планована до випуску продукція буде користуватися попитом у споживачів, особливо при прийнятних цінах. Необхідно також здійснювати рекламну підтримку реалізованого продукту. На впакуванні слід помістити коротку інформацію про склад і корисні властивості нового виробу. До кожного виробу доцільно прикласти кольоровий рекламний буклет або листівку. У вітрині магазину слід розмістити рекламні постери, що залучають увагу покупців до нового виробу. Такий вид реклами не вимагає більших витрат.

• Покращення фінансових результатів діяльності підприємства

Розглянемо резерви збільшення суми прибутку підприємства. Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання.

Резерв - це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації.

У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

1) аналітичний - на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний - тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний - коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

- за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);

- за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;

- за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

- за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Отже основними джерелами резервів збільшення суми прибутку є збільшення обсягу виробництва, і реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізації її на більш вигідних ринках збуту і т.д. (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Резерви збільшення прибутку