100

25192,6

-

-

-

Порівняльний аналіз активів балансу показав, що у структурі активів підприємства ПП "ВКФ "С-КОРТ" відбулися зміни, саме: протягом аналізованого періоду вартість необоротних активів збільшувалася. Зокрема, незавершене будівництво збільшилося на 20,08% в 2013 року порівняно з 2012 роком. Нематеріальні активи збільшилися на 0,02% в 2013 року порівняно з 2012 року. Оборотні активи в 2013 року знизилися внаслідок витрати виробничих запасів і надходження коштів порівняно з 2012 роком.

Виробничі запаси знизилися на 1,6% в 2013 року порівняно з 2012 роком. Грошові кошти в національній валюті знизилися на 25,7% в 2013 році порівняно з 2012 роком. Розрахунки з дебіторами збільшилися на 27,6% в 2013 року порівняно з 2012 роком.

Порівняльний аналіз пасивів балансу підприємства ПП "ВКФ "С-КОРТ" за 2011-2013 рр. наводиться в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7 Вертикальне аналіз пасивів балансу підприємства ПП "ВКФ "С-КОРТ" за 2011-2013 рр. (тис. грн.)

Показники	Аналізуємий період	Зміни
	2011 р.	2012 р.	2013 р.	(2011-2012) рр., %	(2012-2013) рр., %
	тис. грн.	% від виробленого	тис. грн.	% від виробленого	тис. грн.	% від виробленого
I. Власний капітал
Статутний капітал	15510,0	69,9	15510,0	85,8	15510,0	84,5	+15,9	-1,3
Додатково вкладений капітал	-	-	-	-	1250,0	6,8	-	+6,8
Нерозподілений прибуток (збиток)	1758,1	10,8	1415,8	7,8	448,8	2,4	-3,0	-5,4
6.Неоплаченний капітал	2077,0	12,8	-	-	-	-	-12,8	-
Разом у розділі I	16253,9	100	18076,3	100	18359,3	100	-	-
II. Забезпечення майбутніх витрат і платежів
Разом у розділі II	-	-	-	-	-	-	-	-
III. Довгострокові зобов'язання
Разом у розділі III	-	-	2024,5	100	2024,5	100	-	-
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банку	-	-	-	-	-	-	-	-
Кредиторська заборгованість	36,3	4,7	26,5	12,5	20,0	18,8	+7,8	+6,3
Поточні зобов'язання	730,5	95,3	49,0	87,5	86,3	81,2	-7,8	-6,3
Разом у розділі IV	766,8	100	212,5	100	106,3	100	-	-
V. Доходи майбутніх періодів
Разом у розділі V	10,9	100	6,5	100	7,9	100	-	-
Баланс	17031,6	100	20319,8	100	25192,6	100	-	-

Дані таблиці 2.7 показують, що наприкінці аналізованого періоду збільшився власний капітал підприємства ПП "ВКФ "С-КОРТ" як у сумі, так і за часткою в пасиві. Зокрема збільшився додатково вкладений капітал в 2013 році на 6,8% проти 2012 року. Власний капітал підприємства ПП "ВКФ "С-КОРТ" зріс завдяки допомоги додатково вкладеного капіталу. Також спостерігається зниження частки пасиву поточних зобов'язань, тобто позикових короткострокових коштів. На початку аналізованого періоду частка становила 95,3% пасивів, а до кінця періоду становила 81,2%. З таблиці 2.7 складемо діаграми для деяких показників.

Аналіз фінансового становища показав, що підприємство ефективно використовує основні фонди. Показники ліквідності і платоспроможності знижуються, що свідчить про залежність від зовнішніх кредиторів і нездатності вчасно й у всьому обсязі погашати заборгованість перед кредиторами. Показники фінансової стабільності говорять про зниження залученого капіталу, що є позитивною тенденцією. Показники ділової активності говорять про позитивну господарську діяльність, про швидкі обороти обігових коштів і дебіторську заборгованість.

В цілому можливо дійти невтішного висновку, що фінансово-господарська діяльність ПП "ВКФ "С-КОРТ" не є стабільною, але завжди рентабельна. Економічна криза вплинула на фінансову діяльність цього підприємства, відтак підприємству можна порекомендувати збільшувати обсяги виробництва та реалізації товарів з метою підвищення прибутку.

2.2 Аналіз якості продукції підприємства

Необхідною умовою для виходу підприємства на внутрішній та світовий ринки, для формування сталого іміджу виробника як економічно надійного партнера є постійний і зростаючий випуск конкурентоспроможної продукції, підвищення її якості.

Підвищення якості продукції в кінцевому підсумку еквівалентне збільшенню її виробництва з меншими загальними витратами. Йдеться про багато спрямований вплив підвищення якості продукції не лише на підвищення ефективності підприємства, а й на його імідж.

Розглянемо аналіз узагальнюючих показників якості продукції на підприємстві ПП "ВКФ "С-КОРТ" у таблиці 2.8.

Таблиця 2.8. Аналіз узагальнюючих показників якості продукції ПП "ВКФ "С-КОРТ"

Показник	Минулий рік	Звітний рік
		план	факт
Середньозважений бал якості продукції	0,70	0,75	0,74
Питома вага, %: продукції вищої якості експортованої продукції забракованої продукції	75,0 29,0 0,55	76,0 35,0 0,40	78,0 36,5 0,50

ДВ = (Ц1 -Ц0) *VВП1 (2.1)

ДП = ( (Ц1 -Ц0) * VРП1) - ( (С1 -С0) * VРП1 (2.2)

де Ц0 і Ц1 - відповідно ціна виробів до і після зміни якості;

С0 і С1 - відповідно рівень собівартості виробів до і після зміни якості

VВП 1 - обсяг виробленої продукції підвищеної якості;

VРП1 - реалізація продукції підвищеної якості.

Якщо підприємство випускає продукції по сортах і відбулася зміна сортового складу, то спочатку необхідно розрахувати, як змінилися середньозважена ціна продажу та середньозважена собівартість одиниці виробленої продукції, та за допомогою наведеними вище алгоритмам визначити вплив сортового складу на випускаємую продукцію, виручку і прибуток за її реалізації.

Розрахунок впливу сортового складу продукції обсяг її виробництва, у вартісному вираженні можна провести способом абсолютних різниць: зміна частки в кожному сорту потрібно помножити на ціну відповідного сорту (Ц), результати додати і помножити спільний фактичний випуск цього виду продукції натуральному вираженні (VВПобщ1):

(2.3)

Як очевидно з таблиці 2.9, у зв'язку з поліпшенням якості продукції (збільшенням частки першого сорту і зменшенням, відповідно, частки другого сорту) середня ціна реалізації по продукції "А" вище базової ціни на 70 грн.

Таблиця 2.9. Вплив сортового складу на зміну ціни продукції "А" на "ПП "ВКФ "С-КОРТ"

Сорт продукції	Ціна, грн.	Структура продукції	Зміна середньої ринкової ціни, грн.
		T0	T1	+,-
Перший сорт	5400	0,70	0,75	+0,05	(+0,05) х 5400 = +270
Другий сорт	4000	0,30	0,25	-0,05	(-0,05) х 4000 = - 200
Разом	-	1,00	1,00	-	+70

Вартість всього фактичного випуску даного виробу збільшилась на 931 тис. грн. (70 грн. х 13300 прим.), а сума виручки - на 878,22 тис. грн. (70 грн. х 12 546 прим.).

Якість продукції, випущеної на підприємствах легкої, харчової і деяких інших галузей промисловості, оцінюється за показниками сортності . У ході аналізу обчислюють питому вагу випуску продукції кожної категорії сорту в загальному випуску, вивчають, скільки продукції здано з першого подання, скільки виробів "переведено" в нижчий сорт. Обчислені показники порівнюють з плановими, з фактичними показниками попередніх періодів і роблять висновки про зміни щодо якості продукції. Визначають і дають оцінку коефіцієнту сортності, який дозволяє виміряти втрати у вартісному обсязі випуску продукції внаслідок зниження сортності виробів або, навпаки, нарощування вартості випуску при підвищенні сортності.

Коефіцієнт сортності - це відношення вартості всієї випущеної продукції до її вартості за умови, що вся продукція випускається за ціною найвищого сорту. У таблиці 2.10 розглянемо аналіз виконання плану випуску продукції за рівнем сортності.

Таблиця 2.10. Аналіз виконання плану випуску продукції за рівнем сортності.

Сортність	Ціна за шт. грн..	За планом	Фактично	Виконання плану
		кіл-сть шт..	частка (%)	Сума тис. грн..	кіл-сть шт..	частка (%)	Сума тис. грн..	за кіл-стю	за сумою
Вищий	300	4000	57,2	1200	4800	65,3	1440	120	120
Перший	250	2200	31,4	550	2000	27,2	500	90,9	90,9
Другий	200	800	11,4	160	550	7,5	110	68,8	68,8
Усього	Х	7000	100	1910	7350	100	2050	105	107.3
Вартість за ціною вищого сорту	300	7000	100	2100	7350	100	2205	105	105

Як свідчать дані таблиці, якість продукції порівняно з планом дещо поліпшилась: питома вага продукції вищого сорту зросла на 8,1 % (із 57,2 %

до 65,3%). Випуск продукції першого та другого сортів скоротився на 4,2 % (із 31,4 % до 27,2 %) і 3,9 % (із 11,4 % до 7,5 %) відповідно. Плановий коефіцієнт сортності становить: 1910 / 2100 = 0,9095 (90,95%). Фактичний коефіцієнт сортності :2050 / 2205 = 0,9297 (92,97%). Отже, сортність випущеної продукції вища від запланованої на 2,02% (92,97 - 90,95) при перевиконанні плану з випуску продукції на 7,3%

Розглянемо аналіз якості продукції за допомогою бального методу. Бальний метод - кожній категорії якості присвоюється відповідна кількість балів. Виходячи з цього, обчислюється середньозважений бал за вагу беруть кількість продукції, яка отримала той чи інший бал. Якщо умовно продукції вищої категорії якості присвоїти п'ять балів, першої - чотири бали, а другої - нуль, то середній бал якості за звітний рік (виходячи з даних таблиці) становить 4,35:(5 Ч 4800 + 4 Ч 2000 + 0 Ч 550) / (4800 + 2000 + 550) = 4,35

Порівняння середніх балів за кілька років дає змогу визначити динаміку якості продукції на підприємстві, а порівняння його з іншими підприємствами - те місце, яке воно займає за якістю продукції в галузі.

Одним з показників, що свідчать про відхилення від норм за якістю виготовлення виробів, є брак продукції. За можливістю виправлення брак поділяється на виправний (це усунення дефектів виробів, після чого ці вироби є придатними до експлуатації або споживання) і невиправний (кінцевий брак, який виправити неможливо або економічно недоцільно). За місцем виявлення розрізняють внутрішній брак (допущений на підприємстві під час виготовлення виробів) і зовнішній (виявлений покупцями або споживачами під час користування виробами або споживання продукції ). У ході аналізу вивчають динаміку браку за абсолютною сумою, тобто порівнюють фактичні втрати від браку у звітному періоді з аналогічними показниками минулих періодів. Окрім того, визначають питому вагу браку в загальному випуску товарної продукції. Визначають втрати від браку і втрати товарної продукції.

На основі даних, наведених в таблиці 2.11, проаналізуємо втрати підприємства від браку товарної продукції.

Таблиці 2.11. Аналіз втрат підприємства від браку товарної продукції.

1	Вартість товарної продукції в діючих цінах	26749
2	Собівартість товарної продукції	25032
3	Собівартість забракованої продукції	350
4	Витрати на виправлення браку	40
5	Вартість браку за ціною можливого використання	120
6	Утримання з винних осіб	3
7	Стягнено з постачальників за поставку неякісних матеріалів	5



Розрахуємо втрати підприємства від браку:

1) Втрати = 350 + 40 - 120- 3 - 5 = 262 тис. грн.

2) Суму недоотриманої продукції у зв'язку з випуском бракованих виробів розраховуємо по формулі:

(товарна продукція Ч % браку в собівартості продукції ) / 100

У процесі аналізу вивчають причини допущеного браку за місцем його виникнення та за центрами відповідальності. Такими причинами можуть бути:

– використання матеріалів і напівфабрикатів з прихованими дефектами;

– недостатній рівень кваліфікації робітників;

– використання несправного устаткування, неудосконалених пристроїв та інструментів, засобів вимірювальної техніки;

– відхилення від технологічного процесу;

– порушення ритмічності виробництва;

– відсутність належного упакування, маркування;

– порушення умов зберігання, перевезення, навантажування..

Завершальним етапом аналізу є розробка заходів щодо поліпшення якості продукції.

2.3 Аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства

З поняттям аналіз конкурентоспроможності продукції підприємства пов'язують міру переваги одного виробу, однієї моделі над іншими за умов реальної експлуатації або використання товару споживачем. Цей показник поєднує показники технічного рівня виробу, якості його виготовлення та ефективності в експлуатації. В основу рейтингу покладено системний підхід до поняття якості продукції та її показників. Як відомо, показники, що характеризують ту чи ту модель, є взаємозв'язаними: зміна одного показника негайно впливає на інший. Так, поліпшення функціональних параметрів автомобіля (наприклад швидкості) можна досягти за рахунок збільшення енерговитрат або зменшення матеріаломісткості (ваги виробу), збільшення витрат часу на налагоджування та регулювання або зменшення аеродинамічного опору тощо. Об'єктивність досягнутих результатів залежить від показників, узятих за базу для порівняння. Рейтинг товару визначається за формулою:

де Рт -- рейтинг товару; Qi -- відносний показник якості товару; n -- кількість показників якості, узятих для оцінки.

Відносний показник якості товару обчислюється за формулами;

;

Або

де Pi -- одиничний показник якості, що оцінюється; Pib -- одиничний показник якості базової моделі.

Перша формула застосовується для оцінки тих показників, збільшення яких свідчить про підвищення якості продукції (потужність, продуктивність, ресурс, довговічність). Друга формула застосовується для оцінки співвідношення показників, зменшення яких забезпечує підвищення якості (зменшення матеріаломісткості, витрат пального, споживання енергії, похибки вимірювань тощо). Отже, для визначення рейтингу товару треба здійснити диференційовану оцінку окремих показників, добуток яких дасть можливість визначити загальну кількісну характеристику переваг одного виробу над іншим (табл. 2.12).

Таблиця 2.12 Обчислення рейтингу двох типів кавомолок

Показник якості	Одиниця вимірювання	Порівняльна модель, Pi	Базова модель, Pib	Формула розрахунку	Відносний показник якості	Рейтинг, Рт
Номінальний вміст зерен кави	г	50	30	Pi / Pib	1,7	2,11
Час розмелювання	с	50	30	Pi / Pib	1,7
Номінальна потужність	Вт	150	130	Pib / Pi	0,87
Ефективність розмелювання	%	95	90	Pi / Pib	1,05
Маса	кг	1,0	0.8	Pib / Pi	0,8

Наведений приклад свідчить, що рейтинг є найпростішим різновидом оцінки технічного рівня продукції. Його показник можна вважати попередньою, найбільш загальною оцінкою конкурентоспроможності товару.

Велику увагу належить приділити економічному змісту розрахунків щодо визначення конкурентоспроможності товару. У найширшому розумінні конкурентоспроможність товару -- це можливість його успішного продажу на певному ринку і в певний проміжок часу. Водночас конкурентоспроможною можна вважати лише однорідну продукцію з технічними параметрами і техніко-економічними показниками, що ідентичні аналогічним показникам уже проданого товару. Для того, щоб високоякісний товар був одночасно і конкурентоспроможним, він має відповідати критеріям оцінки споживачів конкретного ринку в конкретний час. Зрозуміло, що чинник часу має тут дуже вагоме значення. Те, що потрібне споживачу сьогодні, може стати абсолютно непотрібним уже завтра через зміну моди або внаслідок появи нового технічного рішення. Відтак найбільш вірогідні дані для оцінювання конкурентоспроможності дає дослідження потреб покупців, вимог ринку. Купуючи щось, споживач знаходить необхідний товар серед аналогічних, тобто вибирає такий, що найбільше задовольняє його потреби. Однією із умов вибору товару споживачем є збіг основних ринкових характеристик виробу з умовними характеристиками конкретної потреби покупця. Такими характеристиками найчастіше вважають нормативні та технічні параметри, а також ціну придбання та вартість споживання товару.

Нормативні параметри характеризують властивості товару, регламентовані обов'язковими нормами, стандартами і законодавством ринків майбутнього продажу. Це, наприклад, екологічні показники, показники безпеки. Так, для легкового автомобіля екологічними показниками є вміст шкідливих речовин у вихлопних газах бензинових та дизельних двигунів, рівень зовнішнього шуму. Показники безпеки цього виробу регламентуються законодавчими вимогами щодо безпеки конструкції (Правила ЄЕК ООН).

До групи технічних параметрів, що їх використовують для оцінювання конкурентоспроможності, зазвичай включають показники призначення та надійності, а також ергономічні та естетичні показники. Інколи ці параметри умовно визначають як "жорсткі" та "м'які" Найбільш докладно вони регламентуються в стандартах систем показників якості окремих видів товарів. Розглянемо, наприклад, систему технічних параметрів такого відомого й популярного (особливо серед молоді) виробу, як гральний автомат. Показниками призначення цього виробу вважають: кількість ігрових програм; рівень автоматизації; рівень цікавості ігрової програми; показник рівня виконання ігрових ефектів; міра придатності автомата для розвитку корисних навичок у людини; час підготовки до роботи; час безперервної роботи; стійкість до кліматичного впливу; стійкість до механічного впливу; кількість людей, які одночасно можуть брати участь у грі; наявність призів; габаритні розміри. До показників надійності грального автомата належать: час роботи до першого відмовлення; середній строк служби; максимальний строк служби; середній час відновлення роботи після поломки. Ергономічними показниками цього виробу вважають: показник рівня шуму; показник відповідності автомата та його елементів розмірам тіла людини; зусилля натиску на органи керування; показник відповідності можливостям людини щодо сприйняття (зорового та слухового), запам'ятовування й обробки інформації. Зовнішній вигляд грального автомата характеризується естетичними властивостями: показник стильової відповідності; показник функціонально-конструктивної пристосованості; показник цілісності композиції; показник досконалості виробничого виконання.

Задовольняючи потреби, покупець витрачає свої гроші як на придбання товару, так і на його використання. Розмір цих витрат формує ціну споживання. Вона обчислюється за формулою:

деВі -- витрати на придбання товару і-го виду у власність; Цт -- ціна товару; Qi -- витрати споживання і-го виду товару; і -- кількість видів витрат за час використання товару; Зв -- залишкова вартість товару.

Склад елементів формули свідчить, що ціна споживання є значно вищою за ціну продажу. Відтак більш конкурентоспроможним є товар, що забезпечує мінімальну ціну споживання за час використання його споживачем. Загальний показник конкурентоспроможності товару (К) з урахуванням корисного ефекту (Е) та ціни споживання (Qі) може бути визначений за формулою:

Слід зауважити, що найпоширеніше визначення конкурентоспроможності товару з допомогою двох його найсуттєвіших ринкових характеристик (якості й ціни) не цілком ураховує суто маркетингові чинники, які здебільшого не підлягають формалізації та математичному розрахунку. Це, наприклад, вимоги споживача до сфери укладання угоди та використання товару: оперативність поставки; забезпечення запасними частинами; організація сервісу; репутація держави-імпортера або конкретного виробника тощо. На кожному ринку вага цих критеріїв може бути різною, тому оцінювання конкурентоспроможності слід здійснювати для різних ринків окремо. Зрозуміло, що всі критерії споживчі оцінки переваг вибраного товару над іншими під час розрахунку конкурентоспроможності взяти до уваги дуже складно. Крім того, навіть у разі гіпотетичного здійснення таких обчислень було б визначено очікувану, а не реальну конкурентоспроможність. Для успішного продажу товару необхідно, щоб він був на тому ринку, де він потрібний, у достатній кількості та своєчасно. До того ж і споживач має бути готовий до появи на ринку такого товару, а відповідну маркетингову програму захищено від можливих негативних дій конкурентів. Отже, конкурентоспроможність продукції на сучасному ринку -- це, по суті, поєднання конкурентоспроможності власне товару та його маркетингової програми. За сучасних умов товар мусить мати певні додаткові властивості, які відрізнятимуть його від товарів конкурентів, тобто певну додаткову корисність за його споживання. За насиченого ринку додаткова корисність, яка ефективніше вирішує проблеми покупця, нині більше "важить", ніж ціна, покупці згодні відповідно за неї платити.

Оцінка конкурентоспроможності товару передбачає:

– аналіз ринку та вибір найбільш конкурентоспроможного товару-зразка (для порівнювання);

– визначення сукупності порівнянних параметрів обох товарів;

– розрахунки інтегрального показника конкурентоспроможності товару, що оцінюється.

Зразок (еталон) для порівнювання повинен належати до тієї самої групи товарів, що й виріб, який аналізують, мати такі самі показники використання та функціонального призначення, повністю відповідати нормативним вимогам майбутнього ринку.

Урахування нормативних параметрів для оцінки конкурентоспроможності забезпечується з допомогою альтернативного методу. Для цього застосовується показник, який має лише два значення:

– 1 або 0. Якщо товар відповідає нормі (наприклад вимогам безпеки), цей показник дорівнює 1, а якщо ні -- то 0. Груповий показник усієї сукупності нормативних параметрів дорівнює добутку одиничних показників кожного з них. Розрахунки здійснюються за формулою:

де In.р -- груповий показник нормативних параметрів;

Qni -- одиничний показник i-го параметра;

n -- кількість нормативних параметрів, що підлягає оцінюванню.

Нульове значення цього індексу свідчитиме про не конкурентоспроможність товару на даному ринку.

Визначаючи сукупність порівнюваних параметрів конкурентоспроможності товару, виходять із того, що частина показників характеризує споживчі властивості товару (споживчу цінність), а друга -- оцінює його економічні показники (вартісні). Споживчі властивості товару, що формують його корисний ефект, мають здебільшого суто технічні характеристики (показники призначення, надійності, безпеки, ергономіки), а також визначаються його дизайном (естетика, упаковка). Множинність показників споживчих властивостей товару зумовлює необхідність установлення ієрархії всіх параметрів, що їх треба брати до розгляду. Передовсім вивчаються ті властивості, які мають найбільшу значущість (вагу) для споживача. Визначення ваги кожного параметра доручають групі експертів, що спеціально формується на підприємстві. Обов'язковими вимогами до членів таких груп є компетентність, професійний інтерес, діловитість та об'єктивність. Експертні групи користуються здебільшого баловою оцінною системою. Для досягнення достовірних результатів проводиться кілька турів опитування, що залежить від компетентності експертів і представництва групи в цілому. Для попередніх оцінок достатня точність результатів досягається, як правило, уже після двох-трьох турів. Експерти визначають коефіцієнти вагомості параметрів, що оцінюються в балах або в частках одиниці. Для оцінки застосовується п'яти -- десятибальна шкала. Отримані результати використовуються для визначення середнього арифметичного значення коефіцієнтів вагомості кожного параметра (А) за формулою:

де n -- кількість параметрів товару;

N -- кількість експертів;

aij -- параметри вагомості i-го показника, що визначені j-м експертом.

Нормовані коефіцієнти вагомості обчислюються за формулою:

При цьому задовольняється вимога:



Наприклад, потрібно визначити коефіцієнти вагомості окремих властивостей спортивної моделі взуття. Експерти визначають у балах вагомість трьох показників якості:

Р1 -- показник зовнішнього вигляду;

Р2 -- показник силуету;

Р3 -- показник внутрішнього оздоблення.

Результати оцінювання експертів за п'яти баловою шкалою наведено в табл. 2.13.

Таблиця 2.13. Підсумкові результати оцінювання ваги показників якості взуття

Експерт	Коефіцієнт вагомості
	Р1	Р2	Р3
Перший	5	4	5
Другий	4	3	4
Третій	4	3	3
Четвертий	3	4	3
П'ятий	5	5	4
Шостий	4	4	5
Сьомий	5	3	4
Середній показник	4,3	3,7	4,0

Нормативні значення коефіцієнтів вагомості визначатимуться з такого виразу:

Найбільш пріоритетні з погляду конкурентоспроможності параметри стають об'єктами детальних досліджень. Саме такий підхід забезпечує найбільший ефект.

Визначення групового показника, що характеризує відповідність технічних параметрів виробу ринковим потребам, здійснюється з допомогою одиничних показників якості з урахуванням вагомості кожного з них. Розрахунки ведуть за формулою:

де Itp -- груповий показник за технічними параметрами;

Pi -- одиничний показник i-го технічного параметра (надійність, потужність, енергоємність);

Qi -- вага i-го параметра в загальній сукупності;

i -- кількість параметрів, що їх узято до оцінювання.

Аналогічні розрахунки здійснюються також щодо товару конкурента (товару-еталона). Порівняння двох групових показників уможливлює визначення рівня конкурентоспроможності товару щодо товару-конкурента за технічними параметрами. Такі розрахунки здійснюються за формулою:

де Kt - показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

- відповідні групові показники технічних параметрів товарів, що порівнюються.

У такий самий спосіб обчислюється сукупність вартісних параметрів товару, що визначає його основні економічні властивості. Для покупця -- це витрати на придбання й використання виробу за час його експлуатації. До них відносять ціну виробу, витрати на його транспортування, монтаж, навчання персоналу, експлуатацію, ремонт, технічне обслуговування, на податки, страхові внески тощо. У сукупності ці витрати становлять ціну споживання -- суму коштів, що їх необхідно витратити споживачу за весь час використання товару.

Визначення сукупності економічних параметрів нового товару, їх оцінку та "зважування" треба зробити з такою самою точністю, що й технічних параметрів товару-зразка.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами (Іeп) обчислюється за формулою:

де Zi -- економічний параметр (витрати на споживання) i-го виду;

Qi -- вага i-го економічного параметра в загальній сукупності.

На підставі загальних методичних положень здійснюється порівнювання групових економічних показників товару, що оцінюється, з товаром-еталоном. Розрахунки проводяться за формулою:

де Ке - показник конкурентоспроможності товару порівняно з еталоном;

- відповідно групові показники економічних параметрів товару, що оцінюється, і товару-еталона.

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару обчислюють за формулою:

де Jkt -- зведений індекс конкурентоспроможності товару;

Kt -- показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

Kе -- показник конкурентоспроможності за економічними параметрами.

Якщо Jkt більше за 1 -- виріб, що аналізується, має конкурентні переваги над товаром-еталоном, якщо навпаки -- виріб, що аналізується, програє товару-конкуренту.

Для прийняття остаточних рішень щодо виходу з товаром на цільовий ринок рекомендується користуватися даними табл.2.14.

Таблиця 2.14. Шкала оцінювання перспективності товару за інтегральним показником конкурентоспроможності.

Значення показника Jkt щодо товару-еталона	Прогнозна оцінка конкурентоспроможності товару на цільовому ринку
1,6 і більше	Дуже перспективно
1,59--1,4 0	Перспективно
1,39--1,20	Малоперспективне
1,19--1,00	Неперспективне

Інтегральний показник конкурентоспроможності товару визначає міру його привабливості для покупця. Економічний зміст цього показника доводить, що вивчення конкурентоспроможності товару треба здійснювати безперервно, цілеспрямовано й комплексно, орієнтуючись на задоволення потреб споживачів.

Ціна і якість товару є головними, але не єдиними чинниками, що визначають конкурентоспроможність продукції на ринку. За сучасних умов постійно зростає значення інших факторів конкурентоспроможності. До них належать: зниження ціни споживання товару; випуск наукомісткої продукції; прискорення строків поставки товару; рівень після продажного обслуговування. Відтак сукупність послуг, пов'язаних зі збутом та експлуатацією продукції, стає нині вирішальним чинником перемоги в конкурентній боротьбі.



РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ З ПОЛІПШИТИ ЯКІСТЬ ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Оцінка наявних резервів підвищення якості своєї продукції підприємстві

Забезпечення якості продукції, яким орієнтоване підприємство, тримаються в рамках діючої для підприємства системи менеджменту якості шляхом розробки й реалізації цілей та політики у сфері якості. Воно полягає в перевірці відповідності показників якості продукції вимогам ТУ, ДСТУ, під контролем технологічних процесів, інструкцій і методик, результатів внутрішніх перевірок і політичного аналізу даних, ефективності коригувальних і покликаних унеможливлювати дій. Пріоритетами під час виробництва побутової техніки є випуск продукції з низьким ефективним споживанням електроенергії, застосування екологічного безпечного обладнання, оригінальність дизайну та подальшого зниження собівартості.

Аналіз діючої СМК визначив значення її результативності R_>смк, однакову 0,83, позначив слабких місць, куди слід особливо звернути увагу під час проектування, виявив резерви та напрями задля її подальшого вдосконалення. Підвищення якості своєї продукції можливо за рахунок надання ефективного функціонування та цілісності системи менеджменту якості. До розгляду пропонується комплекс організаційно-технічних заходів із основним напрямам діяльність у області якості з урахуванням їхньої приблизною вартості, поданий у таблиці 3.1.

Основні мети впровадження заходів: розробляти нові вироби, підвищувати якість випущених виробів, знижувати матеріаломісткість продукції і на підвищувати рівень енергозбереження; підвищувати технічний рівень виробництв у цих колегіях переоснащення і можливість модернізації,

Таблиця 3.1 Заходи з організації, функціонування та вдосконалення підприємства

Напрям робіт і найменування заходів	Примітка	Сума витрат, тис. грн.
1. Управління якістю й підвищення експортних організації
1.1 Впровадження в практику управління організацією статистичних методів управління під час аналізу якості та конкурентоспроможності продукції, виявленні потенційних дефектів продукції і на процесів, аналізі та управлінні процесами виробництва, аналізі ефективності системи менеджменту	Проведення аналізу відповідності своєї продукції вимогам міжнародних стандартів, і оцінки її технічного рівня життя та конкурентоспроможності тоді як зарубіжними аналогами
2. Організація метрологічного забезпечення і випробувань
2.1 Проведення робіт з метрологічного забезпечення енергоефективності	Створення автоматизованої системи обліку електричної енергії в ливарному, ковальському, зварювальному, транспортному цехах, дільниці деревообробки. Розробка порядку проведення метрологічного обслуговування системи	86 946
2.2 Оснащення метрологічної бази засобами вимірів показників якості електричної енергії і коштами їх перевірки	Закупівля і атестація аналізаторів якості мережі	8 041,131
3. Розвиток системи оцінки відповідності
3.1 Проведення добровільної сертифікації продукції	Сертифікація транспортного устаткування: ліній попередньої обробки	387
	Сертифікація компресорів С-К з комплектом пускозахистним і комплектом монтажних частин	414
3.2 Проведення організаціями аудитів виробництв і систем менеджменту якості підприємств - постачальників	Перевірки (аудити) на підприємствах	74,0
4. Удосконалення інформаційного забезпечення у області якості та конкурентоспроможності
4.1 Формування й актуалізація фондів законодавчих, технічних нормативних правових актів, державні стандарти, інших тих нормативних документів і інформування керівників і спеціалістів організацій	Впровадження інформаційно-пошукової системи "Стандарт", що містить повнотекстові бази внутрішніх документів підприємства	6 000
5 Освіта і підготовка кадрів
5.1 Підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів всіх рівнів у сфері передових технологій, які забезпечують якість продукції і на розширення міжнародних професійних контактів	Пропонується організувати багаторівневу перепідготовку і навчання персоналу питанням: управління якості з урахуванням міжнародних стандартів; управління навколишнім середовищем з урахуванням міжнародних стандартів; управління охороною праці та інших. Навчання, на семінарах і курсах у представників сторонніх організацій	414 870
5.2 Організація навчання новопризначених керівників різного управління, і навіть фахівців та керівників, включених у складі кадрового резерву	Мета цих заходів - їх адаптація до умов праці та на підвищення кваліфікації у сфері управління, зокрема менеджменту якості, застосування сучасних методів аналізу та управління продукції і на праці	18522
Разом витрати		4 085 763

Впроваджуючи високоточне і продуктивне устаткування, забезпечуючи високу технологічність процесів виготовлення продукції; здійснювати просування робіт з розвитку метрологічного забезпечення виробництва технічної бази метрологічних і випробувальних лабораторій; проводити в організації перепідготовки і навчання персоналу, залучати до навчання співробітників сторонніх організацій; здійснювати постійний контроль за затратами на гарантійне обслуговування; підвищувати моральний і передбачати матеріальний стимули працівників, при постійній здачі продукції з першого пред'явлення, вести пропаганду у сфері якості; вивчати й енергійніше впроваджувати нові програмні продукти для систем електронного технічного документообігу.

Загальновизнаний фахівець у галузі якості Пітер Друкер стверджує, що попервах слід краще визначитися з вибором стратегії, з цільової спрямованістю діяльності, вказати правильний орієнтир, та намагатися досягти поставленої мети мінімально можливими засобами. Спочатку - правильна стратегія, та економічне виробництво. Ще Майкл Портер писав, що маркетингова стратегія, відбиває конкуренцію з урахуванням мінімальних витрат. Передбачається, що вимоги до таких аспектів конкурентоспроможності та якості, договірна дисципліна, сервіс тощо.

Основні аргументи на користь результативності та ефективності СМK зазвичай висловлюються такі: скорочення витрат на всіх стадіях життєвого циклу продукції (чи зниження витрат за "погану якість"); збільшення доходів (збільшення частки ринку і одержувачів відповідного обсягу продажу, зокрема за допомогою виправданого підвищення цін); поліпшення керованості компанії завдяки підвищенню обґрунтованості і оперативності прийнятих рішень.

Ефективність і результативність до різних зацікавлених сторін перебуває різна, це питання балансу, інтересів та можливого компромісу. Що вважати результатом і ефектом - це, передусім, питання стратегії компанії. У принципі так, будь-які показники можна використовувати з метою оцінки результативності та ефективності системам управління. Об'єктивною основою виникнення ефекту системи є реальна взаємодія її елементів. Звідси можна зробити два методичних виведення: ефект системи більше, ніж алгебраїчна сума ефектів входять до неї елементів; ефективність системи обов'язково пов'язана з визначенням приросту величини загального ефекту системи в порівнянні із сумарною ефективністю функціонування її елементів.

Конкурентоспроможність продукції збільшується за незначного зниження її собівартості. Вирішальною умовою зниження собівартості служить безперервний технічний прогрес. Впровадження нової техніки, комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів, вдосконалення технології, впровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції.

Серйозним резервом зниження будівельної собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперування. На спеціалізованих підприємствах, із масово - поточним виробництвом собівартість продукції значно нижчі від, собівартості на підприємствах, які б виробляли цю продукцію у невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення й найбільш раціональних кооперованих перетинів поміж підприємствами.

Зниження собівартості продукції забезпечується, передусім, за рахунок підвищення продуктивність праці. Зі збільшенням продуктивність праці скорочуються витрати на одиницю продукції, отже, зменшується питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Коли встановлені норми вироблення і розцінки не змінюються, величина витрат на зарплатню робітників у собівартості одиниці виробленої продукції не зменшується. Але зі зростанням продуктивність праці збільшується обсяги виробництва, що зумовлює економію за іншими статтями витрат, зокрема скорочуються витрати на обслуговування виробництва та управління. Відбувається це оскільки у цехових витратах значної частини витрат (а загальнозаводських майже зовсім) умовно постійні витрати (амортизація устаткування, утримання будинків, зміст цехового і загальнозаводського апарату та інші витрати), які залежать від рівня виконання плану виробництва. Це означає, що й загальна сума не змінюється або майже не змінюється залежно від виконання плану виробництва. Звідси випливає, що, чим більше випускати продукції, тим менша частка цехових і загальнозаводських витрат у її собівартості.

Зі збільшенням обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшується як з допомогою зниження собівартості, так і в наслідок збільшення кількості своєї продукції. Отже, що більше обсяги виробництва, тим за інших рівних умов більше сума прибутку яку одержує підприємство.

3.2 Оцінка наявних резервів підвищення якості продукції на підприємстві

Конкуренція - одна з головних рис ринкового господарства. Саме вона створює умови для розробки і створення нових товарів і послуг. Між собою конкурують товари, товаровиробники, галузі, країни. Між цими рівнями конкуренції існує тісна залежність. Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є актуальним питанням.

Сучасний етап розвитку економіки України висуває якісно нові вимоги до управління конкурентоспроможністю підприємств. Умови формування

ринкових відносин в Україні, які характеризуються динамічністю зовнішнього середовища, зниженням платоспроможності населення, загостренням конкурентної боротьби, підвищенням рівня комерційного ризику, тяжким фінансовим станом більшості підприємств потребують пошуку засобів виживання підприємств та забезпечення їхнього ефективного функціонування [8].

Конкуренція (термін "конкуренція" походить від латинського слова concurrere, що означає "зіштовхуюсь") - це суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, продажу і купівлі товарів та послуг, за привласнення найбільших прибутків. Такий вид

економічних відносин існує тоді, коли виробники товарів виступають як самостійні, ні від кого незалежні суб'єкти, їхня залежність пов'язана тільки з кон'юнктурою ринку, бажанням виграти у конкурентів позиції у виробництві та реалізації своєї продукції.

Першою умовою виникнення конкуренції є наявність на ринку великого числа незалежно діючих виробників будь-якого конкретного продукту або ресурсу. Якщо виробництво зосереджено в руках одного власника, то панує монополія, яка по суті заперечує конкуренцію. Монополія і конкуренція - це антиподи.

Друга умова виникнення конкуренції - це свобода вибору господарської діяльності виробників. Кожний з них не тільки визначає що виробляти, а й має право вносити будь-які зміни у виробництво, визначати його обсяги тощо.

Третьою умовою виникнення конкуренції є відповідність між попитом і пропозицією. Якщо, припустимо, попит перевищує пропозицію, то у покупця не має свободи вибору, оскільки через дефіцит уся продукція реалізується. Там, де є дефіцит, там немає вільної конкуренції.

Четвертою умовою виникнення конкуренції слід вважати наявність ринку засобів виробництва. У конкурентній боротьбі велике значення має встановлення високої норми прибутку, яка по суті є орієнтиром у виборі господарської діяльності.

Однак вибір діяльності показує тільки можливість виробництва. Для того, щоб ця можливість перетворилась на дійсність, потрібно, маючи грошовий капітал, перетворити його на засоби виробництва. У своєму розвитку конкуренція пройшла певний шлях удосконалення від простих до складніших форм.

Конкуренція як явище була властива рабовласницькій, феодальній і навіть первіснообщинній епосі, її зародження й виникнення історично відносять до простого товарного виробництва. Конкуренція між простими товаровиробниками (ремісниками, селянами) орієнтується на суспільну (ринкову) вартість товару [9].

Управління конкурентоспроможністю підприємства стає все більш важливим в умовах ринкових відносин і на сьогодні є запорукою успішної підприємницької діяльності. В сучасній конкурентній боротьбі за всієї її гостроти та динамізмі виграє той, хто аналізує та змагається за свої конкурентні позиції. Щоб вижити у цій боротьбі, кожне підприємство має поставити перед собою задачу підвищення рівня конкурентоспроможності не лише своєї продукції, а й підприємства та його потенціалу.

Аналіз конкурентоспроможності може бути проведений для кожного з рівнів, в залежності від цілей дослідження. Якщо говорити про поняття конкурентоспроможності на макрорівні, то воно відображає позиції національної економіки в системі міжнародних відносин, головним чином в

сфері міжнародної торгівлі, і одночасно її здатність зміцнювати позиції. Це найбільш важливий, але не єдиний аспект поняття конкурентоспроможності нації. Слід враховувати здатність зберігати і нарощувати темпи економічного зростання, зайнятості, реальні доходи громадян [10].

Конкурентоспроможність як соціально-економічна категорія - це спроможність, вміння досягати законним шляхом найвищих економічних та соціальних переваг.

Підтримка високої конкурентоспроможності означає, що всі ресурси підприємства використовуються настільки продуктивно, що воно опиняється більш прибутковим, чим його головні конкуренти. Для підтримки такого стану керівництво підприємства повинно вміти відслідковувати зміни, що відбуваються в умовах господарювання, і проводити відповідні перетворення в політиці ведення виробництва та реалізації товарів.

Такими перетвореннями можуть бути: зміна товарної політики, впровадження нових технологій, диверсифікація виробництва, зміна організаційно-правового статусу підприємства, модернізація форм збуту продукції, вихід на нові ринки, створення спільних виробництв.

Отже, це сукупність характеристик, що відрізняють його від товарів-аналогів за ступенем задоволення конкретних потреб індивідуального споживача, а також за рівнем витрат на його купівлю та подальше використання. Основними факторами підтримання та підвищення конкурентоспроможності товарів є:

– зниження ціни споживання;

– мінімізація термінів постачання товарів;

– підвищення рівня після продажного обслуговування.

На практиці виділяють три основних напрямки підвищення конкурентоспроможності продукції: якість продукції, ціна і сервіс.

Для того, щоб визначити наскільки успішним є підприємство на ринку, необхідно регулярно проводити його оцінку конкурентоспроможності.

Розглянемо детальніше діяльність ПП "ВКФ "С-КОРТ".

ПП "ВКФ С-КОРТ" створено в Запоріжжя в жовтні 1998 року. Фактичні види діяльності ПП "ВКФ С-КОРТ":

– розробка програмного забезпечення;

– виробництво приладів;

– ремонт та калібрування приладів.

ПП "ВКФ "С-КОРТ" займає досить сильні позиції на національному ринку вимірювальних приладів та виходить на міжнародний. Організаційна структура підприємства є лінійно-функціональною.

Аналіз інформації, викладеної вище дозволяє визначити сильні та слабкі сторони ПП "ВКФ С-КОРТ" та виявити можливості та потенційні загрози для його діяльності.

Сильні сторони:

– Встановлені стабільні зв'язки з основними споживачами;

– Встановлені стабільні та взаємовигідні стосунки із сировинними базами;

– Перспективність та динамічність політики, що її проводить керівництво ПП ВКФ "С-КОРТ"

– Знання та досвід роботи управлінської команди підприємства на українському ринку.

Слабкі сторони:

– Недостатньо повні дослідження внутрішнього та зовнішнього ринку;

– Нестача висококваліфікованих спеціалістів в галузі маркетингу;

– Відсутність налагодженої системи збору маркетингової інформації.

Можливості:

– Можливість розширити номенклатуру товарів;

– Можливість розширення збутової мережі;

– Можливість збільшення обсягів продажу;

– Вихід на нові регіональні ринки;

– Пошук нових ринкових ніш (споживачів).

Загрози:

– Ймовірність покращення конкурентними організаціями своїх маркетингових програм;

– Економічна нестабільність в Україні.

Розглянемо детальніше рівень конкурентоспроможності підприємства в таблиці 3.2.



Таблиця 3.2. Визначення рівня конкурентоспроможності фірми

Фактори конкурентоспроможності	ПП"ВКФ"С-КОРТ"	Конкуренти
		ТОВ "Спектр"	ВАТ "Метротекс"	ЗАТ "Савватс"	ВАТ "Київпром-стройсервіс"
Продукт Якість Технічні параметри Гарантійний строк експлуатації Унікальність Надійність Захищеність патентами	5 5 4 5 5 4	3 4 4 2 4 1	4 3 3 2 4 3	4 3 4 3 3 3	3 2 2 2 2 1
Ціна Розмір прейскурантної ціни Строки платежів Умови кредитування	3 4 4	4 5 2	4 4 3	4 4 4	5 5 2
Канали розподілу Розвиток системи оптових посередників Кваліфікація торгового(збутового)персоналу Охоплення ринку Розвиток складських площ Система управління запасами Система транспортування продукції	3 4 5 5 5 5	1 3 1 2 3 2	3 4 3 3 4 3	2 4 2 4 3 5	4 3 3 2 4 2
Система комунікацій Розвиток реклами Індивідуальний продаж Презентація товарів Навчання і підготовка збутових служб Система стимулювання збуту	2 4 4 4 4	1 5 1 1 3	4 5 4 3 4	3 5 3 4 3	5 4 4 4 4
Загальна кількість балів:	84	52	70	70	63

Для оцінки рівня міжнародної конкурентоспроможності ПП ВКФ "С-КОРТ" використаємо експертні оцінки якості приладу "ПИТ-E1" та приладу російського виробника-конкурента під назвою "Беркут-E1" що представлені в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3. Експертні оцінки якості приладу "ПІТ-E1" та приладу "БЕРКУТ-E1" виробника-конкурента

Вибрані експертами параметри якості	Кількісні характеристики, бали
	ПІТ-E1 ПП ВКФ "С-КОРТ", ni	Беркут-E1 "Метротек", Росія, ni	Вага кожного Параметра (значущість), ai
Дизайн приладу	8	8	0,075
Якість корпусу	8	7	0,175
Функціональність	9	8	0,175
Габарити	7	6	0,175
Вага	7	6	0,125
Гарантія	7	4,5	0,125
Ціна (min) грн..	10500	10220

Результати розрахунку інтегрального індексу конкурентоспроможності подано в таблиці 3.4.

Таблиця 3.4. Результати розрахунку інтегрального індексу конкурентоспроможності

Назва показника	Значення показника,
Індекс економічних параметрів	1,03
Індекс технічних параметрів	1,02
Інтегральний індекс	0,98

Індекс економічних параметрів = Ціна продукції підприємства / Ціна продукції підприємства-конкурента.

Інтегральний індекс конкурентоспроможності продукції = Індекс технічних параметрів / Індекс економічних параметрів.

Звідси бачимо що інтегральний індекс конкурентоспроможності продукції ПП "ВКФ С-КОРТ" менше одиниці, тому "ПІТ-E1" менш конкурентоспроможний, ніж "Беркут-E1".

Проведене дослідження продемонструвало, що ПП ВКФ С-КОРТ" , яке спеціалізується на розробці і виробництві сучасного телекомунікаційного устаткування, у порівняні із його основним конкурентом на ринку, яким є компанія "Метротек", має більш високий рівень конкурентоспроможності продукції за технічними, але менший за економічними показниками.

Це дозволяє зробити висновок про необхідність формування та реалізації заходів спрямованих на підвищення рівня конкурентоспроможності .

Основою ефективної діяльності підприємства в умовах ринкових відносин є розробка стратегії його розвитку. При розробленні стратегічних планів багато фірм застосовують SWOT-аналіз. Аналізу підлягають сильні сторони, слабкі сторони внутрішнього середовища, а також можливості і загрози зовнішнього середовища організації.

З'ясовано, що на підприємстві переважають сильні сторони, а також воно має чудові шанси для подальшого розвитку. Що ж стосується слабких

сторін, то, підприємству варто направити свої зусилля на розробку ефективної маркетингової стратегії.

Оскільки метою діяльність ПП ВКФ "С-КОРТ" є максимальне задоволення потреб споживачів, основна увага приділена удосконаленню асортименту діяльності підприємства у поєднанні із формуванням і реалізацією заходів просування продукції на ринок.

Проаналізувавши ситуацію на ринку, запропоновано такі заходи по підвищенню конкурентоспроможності ПП ВКФ С-КОРТ":

– витрати на проведення виставок в Україні та за кордоном;

– витрати на радіо рекламу;

– витрати на зовнішню рекламу за кордоном;

– реклама у мережі Інтернет.

Загальний бюджет на здійснення запропонованих заходів щодо поліпшення діяльності фірми представлено таблиці 3.5.



Таблиця 3.5. Загальний бюджет на здійснення запропонованих заходів щодо поліпшення діяльності ПП "ВКФ "С-КОРТ".

	Термін виконання	Вповноважений за виконання	Витрати, грн.
Участь у спеціалізованих виставках	Червень-липень	Відділ продаж, головний бухгалтер	10000
Радіо реклама	Червень	Відділ продаж, рекламний відділ станції "Авторадіо"	20200
Зовнішня реклама	Червень-липень	Відділ продаж, рекламне агентство	17800
Разом	48000

3.3 Запропоновані заходи щодо поліпшити якість та конкурентоспроможності продукції підприємства.

За сучасних умов розвитку ринкових відносин, які характеризуються загостренням конкурентної боротьби, падінням результативності у діяльності підприємств, відсутністю єдиного підходи до аналізу їх управління загострюється проблема усебічне вивчення конкурентоспроможності та пошуку способів її вдосконалення. Основним способом вдосконалення ціноутворення є використання стратегічних підходів з керування.

Стратегічний процес управління конкурентоспроможністю на підприємствах передбачає: по-перше, формулювання цілі й місії підприємства. По-друге, виявлення можливостей задля досягнення поставленої мети. У цьому управління передбачає взаємодія елементів з довкіллям. Задля досягнення цілей підприємствам сприяє стратегічний процес маркетингу. Метою стратегічного процесу маркетингу є задоволення потреб, досягнення переваги над конкурентами, завоювання частка ринку.

Отже, конкурентоспроможність підприємства залежить від використанні стратегічного аналізу, стратегічного планування, стратегічної організації та контролю.

Стратегічний аналіз конкурентоспроможності діяльності складається з чотирьох послідовних етапів. У першому етапі проаналізувати цільової ринок, у якому здійснює своєї діяльності підприємство. Другий етап залежить від розробці матриці цільового ринку. На етапі аналізується діяльність підприємства, після чого, на четвертому етапі, виявляються конкурентні переваги підприємства, і виходить профіль його конкурентних переваг. Завершальним етапом стратегічного аналізу конкурентоспроможності підприємств є виявлення конкурентних переваг підприємств процес формування їх профілю.

Беззбитковість - такий стан, коли бізнес не приносить ні прибутку, ні збитків. Це виручка, яка необхідна для того, щоб підприємство почало отримувати прибуток. Її можна сформулювати й у кількості одиниць продукції, яку треба продати, щоб покрити витрати, після чого кожна додаткова одиниця проданої продукції приноситиме прибуток підприємству. Різниця між фактичною кількості реалізованої продукції і на беззбитковим обсягом продажів - це зона, безпеки (зона прибутку), і чим вона більше, тим міцніше фінансове становище підприємства. Беззбитковий обсяг продажу, і зона безпеки підприємства є основними показниками розробки бізнес-планів, обґрунтуванні управлінські рішення, оцінка підприємств, визначення й аналізування які мають вміти кожен бухгалтер, економіст, менеджер.

Розрахунок даних показників полягає в взаємодії: витрати - обсяг продажу - прибуток. Для визначення їхніх рівня можна використовувати графічний і аналітичний способи. Усе, вироблене - збувається, незавершеного виробництва та залишків готової своєї продукції на складах немає. Отже, обсяги виробництва продукції дорівнює обсягу продажів (виручці), т.е.20 млн. грн. Постійні витрати (амортизація, накладні витрати та інших.) становлять 4 млн. грн. Змінні витрати одиниці продукції - 12 тис. грн., але в весь запланований випуск продукції - 12 млн. грн. При таких умовах прибуток від продукції становитиме 4 млн. грн. (20 - 4 - 12).