Оцінка інноваційної активності ТОВ "Укр-Вереск"

Характеристика інноваційної активності ТОВ "Укр-Вереск", її основні цілі. Проект інноваційного розвитку ТОВ "Укр-Вереск" і його економічна ефективність. Впровадження виробництва нових видів хлібобулочних виробів. Застосування теплової обробки зерна.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 02.04.2012
Размер файла 125,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

100

Найбільшу питому вагу у структурі товарної продукції у групі борошномельного виробництва займає борошно вищого сорту 45%. У групі хлібобулочного виробництва у структурі товарної продукції найбільшу питому вагу мають хліб український подовий 4,9%, хліб український новий 3,8% батон нарізний 2,5. Хліб ахлоридний, білково-відрубний, білково-пшеничний займають питому вагу менше 1%, так як випускаються пробними партіями для впровадження у маси.

Таблиця 4.6

Прогноз додатково отриманого операційного прибутку у запланованому періоді

Найменування

Кількість, шт.

Повна собівартість одиниці продукції, грн

Повна собівартість, грн. всього

Ціна, грн

Виручка, грн.

всього

Операційний прибуток, грн. всього

Хліб ахлоридний (без солі)

16060

0,65

10439

1,15

18469

8030

Хліб білково-відрубний

23725

1,03

24436,75

1,65

39146,25

14709,5

Хліб білково-пшеничний

40150

1,76

70664

2,67

107200,5

36536,5

Всього

Х

3,44

105539,75

Х

164815,75

59276

Після впровадження у виробництво нових сортів хліба у запланованому періоді планується виробляти пробні партії продукції. У прогнозному періоді планується виробити 16060 шт хліба ахлоридного, 23725 шт хліба білково-відрубного, 40150 шт хліба білково-пшеничного. Повна собівартість виробництва нових сортів хліба складе 105539,75. Прогнозна виручка від реалізації має скласти 164815,75 грн. в результаті підприємство додатково отримає 59276 грн. операційного прибутку.

4.2 Заходи щодо підвищення економічної ефективності переробки зерна у борошно

Пшениця - найдавніша і найбільш важлива зернова культура. Її основне призначення - одержання пшеничного борошна. Завдяки здатності пшеничного зерна утворювати клейковину, із пшениці можна одержати високоякісний хліб. Крім того, із пшениці виготовляють крупу, макаронні вироби, крохмаль, спирт. Зерно пшениці, відруби і солома служать кормом для тварин.

По стійких природних ознаках, зв'язаних з її технологічними, харчовими і товарними достоїнствами, пшеницю підрозділяють на типи, по природних ознаках, що змінюються, (скловидності і кольору) - на підтипи.

Розрізняють шість типів пшениці: І - м'яка ярова краснозернова, ІІ - тверда ярова, ІІІ - м'яка ярова білозернова, ІV - м'яка озима краснозернова, V - м'яка озима білозернова, VІ - тверда озима. Найбільш важливі типи - І й ІV, що володіють високими хлібопекарськими якостями, а також ІІ, використовуваний для виробництва макаронів.

Пшениця розділяється на п'ять класів у залежності від типового складу, масової частки білка і клейковини, якості клейковини, числа падіння, скловидності, натури, бур'янистої і зернової домішки.

Клас пшениці визначають після її післязбиральної обробки на технологічних лініях очищення і сушіння за всіма показниками, встановленими в таблицях характеристики й обмежувальні норми для класів м'якої і твердої пшениці за найгіршим значенням одного з показників.

Пшениця м'яка і тверда 1-4 класів використовується на продовольчі цілі, а 5-го класу - на фуражні і технічні цілі.

Для оцінки хлібопекарських властивостей борошна проводять пробну лабораторну випічку, визначають газоутворюючу здатність борошна і газоутримуючу здатність тіста, а також використовують сучасні прилади різних виробників.

Для оцінки якості борошна вводять ряд обмежувальних показників. Так, вологість хлібопекарського борошна не повинна перевищувати 15%, макаронної - 15,5%, запах і смак - без сторонніх присмаків, зміст мінеральних домішок не допускається. Борошно, вироблене з порушенням зазначених норм і обмежень, вважається нестандартним і підлягає доробітку.

Борошномельна цінність зерна полягає в можливості одержати високий вихід борошна визначених сортів при мінімальних витратах енергії на розмол.

Щоб правильно оцінити борошномельні властивості пшениці, використовують показники:

вихід борошна;

колір, зольність і крупність борошна;

тривалість розмелу зерна;

питома витрата енергії на розмел пшениці.

Для визначення борошномельної цінності використовують непрямі методи визначення показників якості пшениці:

Натура - маса встановленого обсягу зерна. Наприклад, маса 1 літра зерна, виражена в грамах. Вона характеризує ступінь виконаності ендосперму пшениці. Погано виконане, щупле зерно має низьку натуру. Чим вище натура, тим більше вихід борошна.

Маса 1000 зерен. Велике зерно містить більше ендосперму і менше оболонок. Тому при розмелі великого зерна з більшою масою 1000 зерен можна одержати більший вихід борошна.

Вирівняність зерна по крупності, що відбиває розміри зерна і характер їхніх змін. Вирівняне зерно дозволяє провести правильне регулювання устаткування. Наявність у зерновій масі дрібного зерна знижує вихід борошна.

У залежності від консистенції ендосперму зерно може бути склоподібним, напівсклоподібним чи борошнистим. Чим щільніше консистенція ендосперму на поперечному розрізі, тим вище скловидність. При наявності в ендоспермі мікроскопічних порожнеч він виглядає матовим, борошнистим. Склоподібна пшениця вимагає більше енергії на розмел, чим борошниста, але якість і вихід борошна при цьому вище.

Незріле чи зіпсоване зерно має змінений колір, по якому при визначеній навичці можна судити про ступінь зрілості або характері псування. Зерно змінює колір при неправильному збиранні (утрата блиску, властивого здоровому зерну), під впливом морозу (морозобійне зерно), під впливом суховію, у результаті тривалого перебування у валках, перегрівання в зерносушарках і т.д.

Велике (крупне) зерно дає більший вихід готової продукції, тому що в такому зерні більше ендосперму і менше оболонок.

З трьох розмірів (довжини, ширини і товщини) товщина найбільшою мірою характеризує борошномельні властивості зерна.

Зольність. Чим вище зольність зерна, тим нижче вихід борошна високих сортів. Зольність характеризує кількість золи, одержувана при спалюванні зерна, виражене в %. Максимальна зольність - в оболонках зерна, мінімальна - у центрі ендосперму. Тому що процес розмелу зерна в борошно зводиться до відділення ендосперму від оболонок, то по зольності борошна можна визначити кількість оболонок, що перейшли в борошно. Чим нижче зольність борошна, тим вище її сорт. Зольність дрібного і щуплого зерна вище, тому що воно містить більше оболонок.

Борошно - харчовий продукт, одержуваний у підсумку здрібнювання зерна різних культур. В усіх країнах, де печений хліб служить одним з головних товарів харчування, величезна кількість зерна пшениці й у меншому ступені жита переробляють у борошно - основна сировина для хлібопечення, виробництва макаронних і кондитерських борошнистих виробів. Для нестатків кулінарії, харчової, текстильної й іншої галузей індустрії в маленьких кількостях виробляють борошно з ячменя, кукурудзи, вівса, гречки, гороху, сої і сорго. З крупи рису, вівсяної і гречаної одержують спеціальне борошно для дитячого харчування.

Для здрібнювання зерна в борошно вимагаються значимі зусилля, але даний процес досить просто виконують застосуванням тих або інших машин ударного або протираючого діяння. При цьому виходить чорне борошно, хліб з якого також темний, оскільки при такому методі здрібнювання всі частини зерна, у тому числі і темні оболонки, попадають у борошно. Якщо її просіяти через досить густе (нерідке) шовкове або капронове сито з маленькими осередками, то просто переконатися, що вона складається з різних по розмірах часток. Великі частки, що залишилися на ситі, як правило, містять і оболонки. Борошно, що пройшло через сито, більш світле, але й у ньому знаходяться оболонки. Тому м'якушка хліба з такого борошна сіра.

Для одержання білого хліба (зі світлою м'якушкою) потрібно робити борошно лише з ендосперму, тобто вміти в процесі здрібнювання повніше відокремлювати оболонки. Цього досягають, використовуючи неоднакову кріпкість різних частин зерновки - крихкість ендосперму і величезну кріпкість оболонок і зародка. Таким чином, повного відділення оболонок від ендосперму швидке інтенсивне здрібнювання зерна неприйнятне. Лише при поступових і багаторазових механічних діях зберігають частки оболонок більш великими і виділяють у виді маленьких часток вміст ендосперму. Після кожного здрібнювання отриманий продукт сортують, виділяючи з нього частки, що досягли величини, властивої борошну.

Неоднорідна кріпкість структури зерновки навіть у межах ендосперму дозволяє при правильному здрібнюванні і сортуванні часток одержувати борошно з різних частин ендосперму (внутрішньої і периферійної), що відрізняється по хімічному складу, властивостям і поживності внаслідок нерівномірного розподілу речовин у зерні. На підставі цього на борошномельних заводах використовують кілька видів помелу й одержують різні виходи і сорти борошна.

Виходом борошна називають його кількість, отриману з зерна в результаті помелу. Вихід виражають у відсотках до маси переробленого зерна. Він може бути 100% -м (фактично 99,5%), коли все зерно перетворене в борошно, але при такому виході борошно може мати пороки (хрускіт, змінений смак, гірший колір). Борошно такого виходу не виробляють. У нашій країні є наступні виходи борошна. Пшенична: 96% - обійна (односортна); 85% - другого сорту (односортна); 78% - двох - і трьохсортна; 75% - трьох - і односортна; 72% - першого сорту (односортна). Житня: 95% - обійна; 87% - обдирна; 63% - сіяна (всі односортні). Односортне борошно одержують із суміші зерна пшениці і жита: пшенично-житню з виходом 96% і житньо-пшеничну з виходом 95%, не вважаючи на те, борошно з виходом 70% виробляють на досвідчених лабораторних млинах для мукомельно-хлібопекарської оцінки видів пшениці.

Неоднорідна кріпкість структури частин зерновки дозволяє в залежності від схеми помелу одержувати борошно в межах загального установленого виходу (73.78%) у виді одного або декількох видів. Подовжуючи схему технологічного процесу, тобто послідовного здрібнювання зерна і сортування товарів, що утворяться, із упровадженням більшого числа машин, можна при загальному виході борошна 78% випустити два або три сорти її. При трьохсортному помелі одержують борошно вищого сорту, інше - борошно перший і другий сорти, а також манну крупу. Відсоток виходу кожного сорту залежить від властивості зерна і схеми технологічного процесу.

Загальний вихід борошна нижче 70% одержують рідко, тому що в нормально виконаному зерні пшениці вміст ендосперму досягає 81.85%. не вважаючи борошна, у процесі помелу утворяться побічні продукти: відходи, що містять ту або іншу кількість зерна і насінь бур'янів, борошняний пил, відруби і т.д.

Якість хліба обумовлена змістом білка і кількістю і якістю клейковини в пшениці.

Клейковина - резиноподібна маса, що відмивається водою з мілкорозмолотого зерна. Вона складається з білків (глютенина і гліадина), крохмалю і невеликої кількості жиру і клітковини. На долю білків приходиться до 80%, на частку крохмалю - до 20% клейковини.

Для одержання хліба високої якості клейковина повинна бути еластичною, що не кришиться, не занадто слабкою (сильно розтягуватисяся) і не занадто міцної (нерозтягуватися). Погану клейковину, липку, що рветься і темну має борошно, отримане з зерна, ушкодженого шкідниками, що проросло, морозобійного й ін.

Клейковина відіграє основну роль у формуванні структури тіста. Вуглекислий газ, що виділяється при шумуванні, розтягує клейковину, тісто розпушується і закріплюється в такому виді при випічці хліба. При цьому утворюється особлива структура м'якушки. Занадто міцна клейковина не розтягується вуглекислим газом. Слабка клейковина не затримує вуглекислий газ. Аналіз якості клейковини проводять на спеціальному приладі.

На якість хліба впливають колір і крупність борошна, сила борошна і газообразуюча здатність.

Газообразуюча здатність - утворення вуглецю при шумуванні тіста.

Сила борошна виявляється в її здатності утворювати тісто, що зберігає просторову структуру при випічці хліба. Сила борошна залежить від клейковини пшениці й активності ферментів, що гідролізують білки.

У залежності від сили борошна м'які види пшениці підрозділяються на три групи:

Перша група. Сильна пшениця, що відрізняється підвищеним змістом білка (не менш 14%), пружною еластичною клейковиною, високою скловидністю, натурою. З неї виходить великий обсяг хліба з високою пористістю. Сильна пшениця може поліпшити якість слабкої пшениці.

Друга група. Середня по силі м'яка пшениця. Має гарні хлібопекарські властивості, але не може бути покращувачем слабкої пшениці.

Третя група. Слабка м'яка пшениця. Для неї характерні низькі хлібопекарські властивості. Хліб має маленький обсяг і грубу пористість. Подовий хліб сильно розпливається. Слабка м'яка пшениця може мати низький зміст білка і клейковини. Якщо ж кількість білка і клейковини нормальна, то якість їх низька. Слабку м'яку пшеницю можна успішно використовувати для виробництва тортів і печива.

Хлібопекарські властивості пшениці погіршуються при її проростанні. З пшеничного борошна, виготовленого з пророслого зерна, випікається хліб з липкою і нееластичною м'якушкою, солодкуватою на смак. Про ступінь проростання зерна можна судити по підвищенню ферментів, гідролізуючих крохмаль (амілаз) і зниженню в'язкості клейстеризованої водно-борошняної суспензії. Для цього використовується метод Хагберга. Суть методу зводиться до визначення часу вільного падіння штока-мішалки в клейстеризованій водяній суспензії розмеленого зерна. Число падіння - час у секундах, необхідне для вільного падіння штока-мішалки приладу під дією своєї маси в клейстеризованій водно-борошняній суспензії.

Отже якщо вихід борошна різних сортів залежить від якості зерна, крупності та скловидності, то при закувлі зерна високої якості можна виробляти більший відсоток борошна вищого сорту. Увага приділяється саме борошну вищого сорту так як воно є найдорожчою при його реалізації і має найбільший попит у споживачів.

Розглянемо можливість виходу борошна з 1 т високоякісного зерна.

Таблиця 4.7

Вихід муки різних сортів з 1 т переробленого зерна, %

2011 рік

Прогноз

Показник

Значення

Показник

Значення

Вихід борошна з 1 т зерна

73%

Вихід Борошна з 1 т зерна

73%

Борошно в/г

35,80%

Борошно в/г

49,50%

Борошно 1/г

25,10%

Борошно 1/г

17%

Борошно 2/г

7, 20%

Борошно 2/г

4%

Крупа манна

4,90%

Крупа манна

2,50%

Ціна 1 т борошна, грн.

Х

Ціна 1 т борошна, грн.

Х

Борошно в/г

3680

Борошно в/г

3680

Борошно 1/г

3480

Борошно 1/г

3480

Борошно 2/г

3160

Борошно 2/г

3160

Крупа манна

4600

Крупа манна

4600

Кількість, т

3825,496

Кількість, т

3825,496

Борошно в/г

1874,2255

Борошно в/г

2591,557

Борошно 1/г

1315,6465

Борошно 1/г

891,175

Борошно 2/г

379,3196

Борошно 2/г

210,733

Крупа манна

256,3043

Крупа манна

131,968

Виручка, тис. грн

13853,25

Виручка, тис. грн

13904,95

Борошно в/г

6897,15

Борошно в/г

9536,56

Борошно 1/г

4578,45

Борошно 1/г

3100,94

Борошно 2/г

1198,65

Борошно 2/г

665,92

Крупа манна

1179

Крупа манна

601,53

Виробнича собівартість 1 т борошна, грн.

Х

Виробнича собівартість 1 т борошна, грн.

Х

Борошно в/г

2920

Борошно в/г

2920

Борошно 1/г

2760

Борошно 1/г

2760

Борошно 2/г

2500

Борошно 2/г

2500

Крупа манна

3650

Крупа манна

3650

Виробнича собівартість, всього, тис. грн

10987,732

Виробнича собівартість, всього, тис. грн.

10987,732

Валовий прибуток, всього, тис. грн.

2865,518

Валовий прибуток, всього, тис. грн.

2917,218

Вихід борошна із зерна пшениці середньої якості складає 73% з них: борошно вищого сорту 35,8%, борошно 1 сорту 25,1%, борошно 2 сорту 7,2%, крупа манна 4,9%. Якщо у виробництві використовувати зерно пшениці високої якості, то вихід борошна вищого сорту зросте. Так, при виході борошна 73% з 1 т зерна пшениці борошно вищого сорту складе 49,5%, борошно 1 сорту 17%, борошно 2 сорту 4%, крупа манна 2,5%.

Зерно пшениці з високим виходом борошна і зерно пшениці з середнім виходом борошна залишається в межах одного класу, тому і ціна при закупівлі зерна не відрізняється. При цьому треба проводити лабораторний аналіз пшениці на зольність, скловидність, колір і крупність зерна. Так, якщо підприємство буде закупати саме високоякісне зерно, то можливе перевищення витрат буде перекриватися за рахунок збільшення прибутку на 51,7 тис. грн

4.3 Економічна ефективність застосування теплової обробки зерна

На сучасному етапі істотно посилилася конкуренція в борошномельній галузі. Поява на ринку великої кількості міні-млинів примусила топ-м5енджмент великих підприємств шукати шляхи підвищення ефективності виробництва.

Вітчизняною і зарубіжною наукою перманентно ведуться дослідження і відпрацьовуються експериментальні зразки устаткування й технології, покликані підвищити ефективність переробки зерна, а саме - збільшити вихід борошна з 1 т переробленого зерна.

Наявність достатньої кількості пропозицій щодо підвищення ефективності виробництва віднімає у керівництва підприємств значну частину продуктивного часу на встановлення реальної економічної ефективності пропонованих заходів. З метою зниження затрат праці й часу на економічні розрахунки для прийняття рішення про впровадження технологічних нововведень, пропоную методику розрахунку, що дає змогу уніфікувати дані процедури.

Збільшення виходу борошна високих сортів у зернопереробних підприємствах можна здійснювати по кількох напрямах і за різними технологічними прийомами. Основні напрями - це поліпшення підготовки зерна до помелу (ефективне очищення від домішок, включаючи мінеральні й ті, що важко відокремлюються; поліпшення обробки поверхні зерна; оптимізація водо-теплової обробки зерна відповідно до встановлених режимів; оптимізація дозування й змішування компонентів помольної суміші у співвідношенні, яке вимагає рецептура) та поліпшення процесу розділення продуктів помелу на фракції з можливістю виділення кількох фракцій, що відрізняються за технологічними і хімічними властивостями.

Метою технологічного нововведення є розглянути захід щодо удосконалення процесу водо - теплової обробки зерна пшениці, яку також називають кондиціюванням, і розрахувати його економічну ефективність.

У процесі кондиціювання під дією вологи й тепла направлено змінюються фізико-механічні властивості зерна: оболонки стають менш міцними та еластичними, а ендосперм втрачає міцність і стає нещільним. Такі зміни в результаті помелу сприяють збільшенню виходу борошна й зниженню його зольності, тобто підвищенню білизни. В результаті біохімічних процесів, що супроводжують кондиціювання, у виробленому борошні поліпшується якість клейковини, відбувається ріст активності ферментів.

На більшості млинів, завдяки простоті реалізації та економічності, застосовують метод холодного кондиціювання. Пшеницю зволожують до потрібної вологості й відправляють у бункері для відволожування. Протягом часу, який задає відволожування, і мають статися описані вище корисні зміни. За реалізації цього методу використовують природну біологічну спроможність зерна до проростання, яка з'являється за певних умов. Тому для забезпечення ефективності такого кондиціювання зерно має містити 15,5 - 17,0% вологи, а його температура повинна бути не нижчою за 18 ?С. З настанням холодів зерно, що надходить на млини, характеризується зниженою температурою і погано всмоктує вологу під час зволоження. Особливо складно стає за таких умов зволожувати сухе та склоподібне зерно. Нерідко таке зерно примусово направляють на відволожування з явно низькою вологістю, що не відповідає вимогам ефективного кондиціювання. В холодному зерні волога повільно проникає в середину ендосперму, це іноді вдається компенсувати збільшенням часу відволожування. Проте навіть за наявності достатньої кількості вологи відсутність потрібної кількості тепла не дає змоги запустити механізм активізації зародка до росту, без чого повноцінне кондиціювання неможливе.

На багатьох млинах воду, якою зволожують зерно, підігрівають до температури 60 - 70 ?С, що, безперечно, є корисним заходом. проте через малий обсяг витрат рідини навіть дуже гаряча вода може підігріти зерно не більше ніж на кілька градусів. Для повноцінного розвґязання даної проблеми перед зволоженням слід нагрівати не лише воду, а й зерно. Рекомендована температура нагрівання зерна 20-25?С.

Для підігрівання зерна під час проведення кондиціювання спеціалістами розроблено підігрівач "ПЗ", який вже кілька років успішно працює на млинах різної продуктивності. Підігрівач складається з приймального бункера, однієї або кількох нагрівальних секцій та випускного пристрою. Нагрівальна секція являє собою конструкцію шахтного типу з прямокутним поперечним перерізом 1000*1000 мм завдовжки 2000 мм. Нагрівальний елемент виконано з прямих ділянок труби, зґєднаних у змійовик, зварні стики якого розташовані поза шахтою. Корпус секції має люки для забезпечення доступу в середину, а також кришки, що закривають стики нагрівальних труб. Випускний пристрій включає конструкцію з випускних воронок (що включає утворення в секції нагрівання застійних зон), а також шлюзовий живильник із приводом. Теплоносієм у системі є вода, яку нагрівають у котлі будь-якого типу та подають через нагрівальний елемент замкнутим контуром. Одна нагрівальна секція розрахована на продуктивність 1500 кг/год. За потреби збільшення продуктивності необхідну кількість секцій встановлюють послідовно, складаючи їх вертикально за допомогою фланцевих зґєднань.

Зерно, яке потрібно нагріти, подається в приймальний бункер і самопливом проходить через нагрівальну секцію. В результаті контакту з гарячою поверхнею труби нагрівального елемента зерно нагрівається. Видавання зерна з апарату здійснюється через випускні воронки і шлюзовий живильник випускного пристрою. Для автоматичного регулювання заповнення підігрівача зерном передбачено датчики рівня, які звґязані з блоком керування продуктивністю шлюзового живильника. Для контролю температури зерна підігрівач оснащено кількома електронними термометрами.

Як показує практика експлуатації підігрівачів зерна "ПЗ" в умовах України та Росії, їхнє використання дає змогу забезпечити роботу млинів у зимовий період без зниження якості та обсягів виходу борошна. При цьому, навіть у разі використання електричного котла і нагрівання зерна на 15 ?С вище його вхідної температури, витрати електроенергії становитимуть не більше 8 кВт на тону зерна, що переробляється.

Ефективність теплової підготовки зерна пшениці у холодну пору року розглянемо на прикладі ТОВ "Укр - Вереск". Потужність млина 25 т на добу. Щороку в зимовий період, у зв'язку з недосягненням повного ефекту від кондиціювання зерна, підприємство недоодержує від пшеничного помелу близько 0,5% виходу борошна. Розрахунки показують, що при вартості обладнання по тепловій підготовці зерна 60000 грн (без ПДВ) та ціні електроенергії 0,92 грн (без ПДВ) за 1 кВт - год собівартість переробки 1 т зерна збільшиться на 9,28 грн. (табл.).

Таблиця 4.8

Розрахунок додаткових витрат на теплову підготовку зерна у холодну пору року

Показник

Одиниця виміру

Значення

Амортизація

Вартість обладнання (з установкою)

грн

60000

Норма амортизації (квартальна)

%

6

Річний обсяг переробки зерна, тис. /т (план)

т

7500

Сума амортизації на 1 т переробленого зерна

грн

1,92

Вартість електроенергії

Вирати електроенергії на 1 т зерна

кВт-год

8

Вартість 1 кВт-год (без ПДВ)

грн

0,92

Вартість електроенергії на 1 переробленого зерна

грн

7,36

Додаткові витрати на 1 т переробленого зерна - разом

грн

9,28

У підприємстві при існуючий технології підготовки зерна в зимовий період розрахунковий вихід борошна становить 73%. Фактичний прибуток від реалізації борошна, одержаного з 1 т переробленого зерна пшениці, дорівнює 1564,8 грн. (табл. поточна ситуація). У випадку, коли теплова підготовка зерна дасть змогу підвищити вихід борошна на прогнозований рівень 0,5%, прибуток від реалізації борошна, одержаного з 1 т переробленого зерна пшениці, зросте на 64,3 грн і становитиме 1629,1 грн.

Таблиця 4.9

Розрахунок прибутку від реалізації борошна, одержаного з 1 т переробленого зерна пшениці

Показник

Повні витрати на виготовлення борошна з 1 т зерна, грн

Вихід борошна з 1 т. зерна,%

Повна собівартість 1 т борошна, грн

Оптова ціна 1 т борошна, грн

Прибуток від реалізації борошна, одержаного з 1 т зерна, грн

Поточна ситуація

Вт1тз

Вх1тз

Сп

Ц1тб

Пр1тз

на 1 т. зерна, всього

9326,9

73

12776,4

Х

1564,8

Борошно в/г

Х

35,8

3153,6

3680

384,3

Борошно 1/г

Х

25,1

2980,8

3480

364,4

Борошно 2/г

Х

7,2

2700

3160

335,8

Крупа манна

Х

4,9

3942

4600

480,3

Ситуація після впровадження процесу теплової підготовки зерна пшениці

на 1 т. зерна

9336,9

73,5

12703,3

Х

1629,1

Борошно в/г

Х

36,1

3152,8

3680

387,5

Борошно 1/г

Х

25,3

2972,8

3480

372,7

Борошно 2/г

Х

7,3

2678,9

3160

353,6

Крупа манна

Х

4,8

3898,8

4600

515,3

Додаткові витрати (Вт1тз)

9,28

Х

Х

Х

Х

Розрахунки показують, що для одержання сталого прибутку від реалізації борошна, одержаного з 1 т зерна, необхідно, щоб додаткові витрати на переробку 1 т зерна в розмірі 9,28 грн. забезпечували технологічні умови для збільшення виходу борошна мінімум на 0,25%. При більшому відсотку виходу борошна прибуток зростатиме.

Наведена методика розрахунків і зроблені висновки стосуються технічних і технологічних впроваджень, направлених на вдосконалення процесу переробки зерна при сталій продуктивності, незалежно від рівня власних витрат підприємства. Вирішальне значення мають розмір інвестицій на впровадження інновацій, додаткові витрати на переробку 1 т зерна й оптова ціна реалізації продукції.

За допомогою пропонованої експрес-методики топ-менеджмент підприємств швидко, точно і реально може оцінити фактичну ефективність пропозицій щодо збільшення глибини переробки зерна. Алгоритм дій наступний:

1) розраховують додаткові витрати на 1 т переробленого зерна;

2) знаходять відношення додаткових витрат до оптової ціни борошна. Одержана величина показує мінімально необхідний приріст виходу борошна з 1 т зерна, який забезпечить покриття додаткових витрат.

5. Фактори, які сприяють чи перешкоджають здійсненню інноваційної діяльності

З розвитком світової економіки найважливішим стає рівень розвитку та впровадження інноваційної системи на підприємствах. Для формування такої системи необхідно враховувати всі умови й мобілізовувати внутрішні джерела по стимулюванню інноваційної активності. Підприємства, що мають достатній рівень забезпеченості інноваційних технологій є запорукою високого рівня конкурентоспроможності та сталого розвитку. Проте, не слід забувати і про ряд проблем що виник у процесі сучасного розвитку економіки - спостерігається сповільнення інноваційних процесів у системі господарювання. Виникнення неузгодженості між дійсним станом інноваційної діяльності на вітчизняних підприємствах і очікуваними результатами обумовлюють необхідність пошуку прогресивних методів удосконалення механізму управління інноваційними процесами на державному, галузевому, регіональному та мікрорівнях. Інноваційний процес в Україні уже тривалий час знаходиться на точці замерзання. Зрушити ситуацію на краще не допомогли і численні рішення, що приймалися на високому державному рівні, тому що для їх реалізації не було підготовлено ґрунт. Таким ґрунтом для економіки є інституційна структура суспільства, а остання не відповідає завданням ринкових реформ. Тому і залишаються численні переходи інноваційному шляху розвитку, які треба негайно долати, вдосконалювати законодавство, підвищувати ефективність державного управління, розвивати інфраструктуру, створювати стимули, формувати систему державного партнерства, нарешті терміново долати інноваційний розрив. Загальний стан інноваційної діяльності в Україні продовжує переживати негативні тенденції, починаючи від років незалежності. Майже вдвічі скоротилися кількість підприємств, які використовували інновації, кількість поданих заявок на винаходи зменшилася на 30 %, а кількість винаходів, що реалізовуються, зменшилася у десятеро, чисельність працівників, що виконують розробки та дослідження у наукових підрозділах промислових підприємств, скоротилася майже на 60 %. Серед основних факторів, які перешкоджають здійсненню інноваційної діяльності підприємств, потрібно зарахувати такі: нестача власних коштів (80,1% досліджених підприємств), великі витрати на нововведення (55,5 %), недостатня фінансова підтримка держави (53,7 %), високий економічний ризик (41 %), тривалий термін окупності нововведень (38,7 %), відсутність коштів у замовників (33,3 %), недосконалість законодавчої бази (40,4 %), відсутність кваліфікованого персоналу (20 %), відсутність можливостей для кооперації з іншими підприємствами і науковими організаціями (19,7 %), нестача інформації про ринки збуту (17,4 %), нестача інформації про нові технології (17,3 %), відсутність попиту на продукцію (16 %). У рейтингу використання інновацій Україна перебуває на 86 місці, а за інноваційним потенціалом - на 39. Понад 90 % продукції, виготовленої на вітчизняних підприємствах, не мають відповідного науково-економічного забезпечення, а наукоємність промисловості не перевищує 0,3 %, що у 20 разів менше від показників розвинутих держав. Розмір інвестицій, які вкладаються у вітчизняну науку, не перевищує 1 % ВВП, що не дозволяє їй реалізувати свою функцію ефективного наукового забезпечення інноваційного розвитку економіки. Серед чинників що чинять негативний вплив на сферу інноваційного розвитку підприємств необхідно відзначити:

відсутність єдиної продуманої системи державної підтримки розвитку інноваційних процесів; нерозвиненість законодавчої бази;

недостатність і неефективність фінансування освіти і науки та інноваційного бізнесу;

ліквідація галузевих інноваційних фондів, які вирішували питання освоєння у виробництві результатів наукових досягнень і проектних розробок;

недостатність бюджетного та відсутність венчурного фінансування;

відсутність дієвої інноваційної інфраструктури;

несформованість механізмів стимулювання інвестиційних процесів у сфері високих технологій, зниження рівня інженерного потенціалу, недостатній розвиток проектного менеджменту тощо. Варто зазначити, що вітчизняна наука і практика не стоять на місці, зроблено чимало, про що звітують наші вчені. Але інноваційний процес фокусується навколо підприємств, саме на підприємстві здійснюється практична реалізація інновацій, випускається продукція, наука може тільки продукувати знання, пропонувати нові технології, що здатні підвищувати конкурентоспроможність продукції підприємств, рекламувати їх і тим самим формувати попит. Проте, сьогодні держава, як правило, намагається стимулювати пропозицію замість того, щоб стимулювати попит на інновації. Вагомим також є і те, що для покращання інноваційного розвитку підприємств, необхідно змінити податкову систему так, щоб розробляти нову продукцію та технології було б прибутковіше за безпосереднє виробництво, а виробництво, своєю чергою, стало прибутковішим за торгівлю, торгівля - за фінансову діяльність. В Україні необхідно також збільшити рівень правового захисту інтелектуальної власності. Нині питання, які стосуються охорони інтелектуальної власності, в світі вийшли на перший план і стали вже не просто юридичними або комерційними. Внаслідок всеосяжної інтелектуалізації сучасної світової економіки вони дедалі більше стають політичною проблемою, пов'язаною з економічною безпекою, та вимагають стратегічних підходів до їх рішення. Процеси інтелектуалізації досягли надзвичайно високої інтенсивності. Згідно з рейтингом Всесвітнього економічного форуму, Україна серед 134 країн займає в даний час у сфері розвитку початкової освіти 37 місце, у сфері розвитку вищої освіти - 45, у сфері формування чинників інноваційного розвитку - 52, за оснащеністю сучасними технологіями - 65 місце, а у сфері захисту прав інтелектуальної власності - лише 114 місце. Винахідник - це основний носій інноваційного потенціалу будь якого промислового підприємства. Тому знищення прогалин у нормативно-правовій базі та захист винахідницьких прав є одним з актуальних напрямків розвитку інновацій у промисловості. З огляду на те, що головними завданнями стратегії інноваційної політики України є забезпечення збалансованої взаємодії наукового, технічного, виробничого та підприємницького потенціалів, розробка та впровадження механізму активізації інноваційної діяльності суб'єктів підприємництва, поширення інновацій в усіх сферах національної економіки, національна стратегія, орієнтована на формування інноваційної моделі розвитку, повинна поєднувати:

безпосередні заходи національного та регіонального рівнів, здійснювані за прямого бюджетного фінансування, які сприятимуть поліпшенню якісних характеристик вітчизняного науково-технологічного потенціалу, інтенсифікації опановування науковими знаннями та новими технологіями, всебічному розвиткові людського капіталу;

здійснення суб'єктами національної економіки інноваційної діяльності та інвестицій інноваційного спрямування в конкурентному середовищі, збільшення пропозиції інноваційних продуктів, технологій та знань. Для забезпечення цієї взаємодії слід зарахувати до зусиль виконавчих державних інституцій з метою становлення системи нормативно-правового, організаційного, інформаційно-аналітичного та фінансового забезпечення інноваційних процесів в Україні, що закріпити за такою структурою Кабінету Міністрів як Державне агентство України з інвестицій та інновацій, виходячи з його основних завдань згідно Положення про Держінвестицій.

Висновки і пропозиції щодо вдосконалення управління інновацій на підприємстві

В результаті теоретичного дослідження, здійсненого в даній роботі можна сказати, що для кожного підприємства, що функціонує в ринковому середовищі, метою підприємницької діяльності є отримання прибутку та підвищення конкурентоздатності підприємства через зростання прибутковості.

На основі проведеного аналізу для підвищення ефективності роботи підприємства запропоновані такі заходи:

Виробництво хлібобулочних виробів для лікувального і профілактичного харчування в розрізі економічних регіонів країни характеризується великою нерівномірністю. У зв'язку з цим виникає необхідність розширити виробництво визначених груп дієтичних хлібобулочних виробів у рамках розвитку використання виробничого потенціалу хлібопекарської галузі. У роботі було запропоноване впровадження у виробництво нових сортів хліба для дієтичного харчування.

Після впровадження у виробництво нових сортів хліба у запланованому періоді планується виробляти пробні партії продукції. У прогнозному періоді планується виробити 16060 шт хліба ахлоридного, 23725 шт хліба білково-відрубного, 40150 шт хліба білково-пшеничного. Повна собівартість виробництва нових сортів хліба складе 105539,75. Прогнозна виручка від реалізації має скласти 164815,75 грн. в результаті підприємство додатково отримає 59276 грн. операційного прибутку.

Виявлено, що вихід борошна різних сортів залежить від якості зерна, крупності та скловидності, то при закупівлі зерна високої якості можна виробляти більший відсоток борошна вищого сорту. Увага приділяється саме борошну вищого сорту так як вона є найдорожчою при її реалізації і має найбільший попит у споживачів. Вихід борошна із зерна пшениці середньої якості складає 73% з них: борошно вищого сорту 35,8%, борошно 1 сорту 25,1%, борошно 2 сорту 7,2%, крупа манна 4,9%. Якщо у виробництві використовувати зерно пшениці високої якості, то вихід борошна вищого сорту зросте. Так, при виході борошна 73% з 1 т зерна пшениці борошно вищого сорту складе 49,5%, борошно 1 сорту 17%, борошно 2 сорту 4%, крупа манна 2,5%.

Зерно пшениці з високим виходом борошна і зерно пшениці з середнім виходом борошна залишається в межах одного класу, тому і ціна при закупівлі зерна не відрізняється. При цьому треба проводити лабораторний аналіз пшениці на скловидність, колір і крупність зерна. Так, якщо підприємство буде закупати саме високоякісне зерно, то можливе перевищення витрат буде перекриватися за рахунок збільшення прибутку при переробці 1 т зерна пшениці на 51,7 тис. грн

Розглянуто захід щодо удосконалення процесу водо - теплової обробки зерна пшениці, яку також називають кондиціюванням, і розраховано його економічну ефективність.

У підприємстві при існуючий технології підготовки зерна в зимовий період розрахунковий вихід борошна становить 73%. Фактичний прибуток від реалізації борошна, одержаного з 1 т переробленого зерна пшениці, дорівнює 1564,8 грн. У випадку, коли теплова підготовка зерна дасть змогу підвищити вихід борошна на прогнозований рівень 0,5%, прибуток від реалізації борошна, одержаного з 1 т переробленого зерна пшениці, зросте на 64,3 грн і становитиме 1629,1 грн.

Наведена методика дасть змогу підприємству при переробці зерна пшениці у холодну пору року додатково отримати 168478,9 грн.

Розрахунки показують, що для одержання сталого прибутку від реалізації борошна, одержаного з 1 т зерна, необхідно, щоб додаткові витрати на переробку 1 т зерна в розмірі 9,28 грн. забезпечували технологічні умови для збільшення виходу борошна мінімум на 0,25%. При більшому відсотку виходу борошна прибуток зростатиме.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про підприємництво” // ВВР. - 1996. - №31. - С.144

2. Закон України “Про інвестиційну діяльність” // ВВР. - 1992. - №10. - С.138

3. Сулима М. І Економічна ефективність виробництва продукції в сільськогосподарських підприємствах. / М.І. Сулима / Міжнародний науково-виробничий журнал "Економіка АПК",№2, с.88 - 2009.

4 Cтратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів. За заг. ред. проф. В.І. Полохала [Електронний ресурс] // матеріали парламентських слухань у ВРУ 17.06.2009. Київ: Парламентське видання, 2009

5. Патон Б. Інноваційний шлях розвитку економіки України [Електронний ресурс] // Вісник НАН України. 2001 - №2.

6. Решетило В.П. Особливості та проблеми сучасного етапу інноваційного розвитку України / В.П. Решетило // Коммунальное хозяйство городов. Научно-технический сборник №92.

7 Гришин І.Я. Національна ідея тотальних інновацій та інформаційна технологія клієнт-сервер // Вісник УАДУ. - 2011. - №2. - С. 205-208

8. Ионцов М. Инновационная сфера: состояние и перспективы // Экономист. - 1993. - №10. - С.17-22

9. Мякотин Ю.Г., Шукшунов В.Е. Инновационное образование: концепции, проблемы, становление, поиск технологий. - М.: Академические чтения, 2005. - 102с.

10. Перлак И. Нововведения в организациях. М.: Экономика, 2000. - 144с.

11. Покропивный С. Инновационный менеджмент в рыночной системе хозяйствования // Экономика Украины. - 2005. - №2.

12. Тацуно Ш. Стратегия - технополисы: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 2009. - 344с.

13. Яковец Ю. Инновационное инвестирование: новые подходы // Экономист. - 2005. - №1. - С.31-33

Додатки

Додаток А

І. Ідентифікація підприємств

1. Назва підприємства, адреса

____________________________________________________________________________________________________________________________________2. Розмір підприємства:

Ё Мікро (1 - 10 чол.);

Ё Мале (10 - 150 чол.);

Ё Середнє (150 - 1000 чол.);

Ё Велике (більше за 1000 чол.)

3. Галузь та сфера діяльності:

__________________________________________________________________

Досвід роботи у цій галузі:

__________________________________________________________________

4. Організаційно-правова форма підприємства:

Ё ТзОВ;

Ё Акціонерні товариства;

Ё Приватні підприємства;

Ё Державні підприємства на госпрозрахунку;

Ё Бюджетні організації;

Ё Некомерційні організації (non-profit);

Ё Кооперативи.

5. Вашими клієнтами в основному є:

Ё Виробничі підприємства;

Ё Кінцеві споживачі (населення);

Ё Підприємства - посередники;

Ё Бюджетні установи та організації.

6. Ви виробляєте товари (надаєте послуги):

Ё Сировина та матеріальні ресурси для промисловості;

Ё Споруди, обладнання, машини, інструмент для промисловості;

Ё Ділові послуги для організацій;

Ё Інвестиційні товари для населення;

Ё Товари широкого вжитку для населення;

Ё Послуги для населення.

7. Чи здійснювало Ваше підприємство за останні 5 років інноваційну діяльність?

Ё Так;

Ё Ні.

8. Якщо „так”, то продовжуйте з наступного питання. Якщо „ні”, то вкажіть основні причини, які перешкоджають проведенню інноваційної діяльності на Вашому підприємстві:

Ё Не має платоспроможного попиту на інновації;

Ё Ми не маємо коштів на здійснення цієї діяльності;

Ё Відсутній кваліфікований персонал;

Ё Існуючий науково-технічний рівень нашого підприємства є достатнім;

Ё Економічно не вигідно вкладати кошти в науково-технічну і інноваційну діяльність в умовах вітчизняного ринку;

Ё Ми монополісти, продукція продається в будь-якому випадку;

Ё Не маємо зв'язків з вітчизняними розробниками інновацій;

Ё Не маємо зв'язків із закордоном, щоб придбати інновацію.

II. Здійснення науково-технічної та інноваційної діяльності

9. Частка науково-технічної діяльності у валовому обороті Вашого підприємства?

Ё До 25 %;

Ё 25 - 50 %;

Ё 50 - 75 %;

Ё Поза 75 %;

Ё Винятково науково-технічна діяльність.

10. Ваше підприємство:

Ё Проводить науково-дослідну і дослідно-конструкторську роботу і виготовляє дослідно-конструкторські зразки;

Ё Займається інноваційною діяльністю (впроваджує нововведення в життя і/ або тиражує його).

11. Назвіть види науково-технічної діяльності, яка здійснюється на Вашому підприємстві?

Ё Науково-дослідна діяльність;

Ё Дослідно-конструкторська діяльність;

Ё Впроваджувальна (інноваційна) діяльність;

Ё Сервіс в науково-технічній діяльності;

Ё Консалтингові послуги в науково-технічній діяльності.

12. Назвіть напрями Вашої інноваційної діяльності:

Ё Діяльність щодо впровадження в життя нових товарів (продуктові інновації);

Ё Діяльність щодо впровадження нових технологій у виробництво (технологічні інновації);

Ё Запровадження нових або вдосконалення існуючих організаційних підходів до здійснення діяльності (організаційно-управлінські інновації).

13. Оцініть ступінь новизни Ваших нововведень:

Ё Нововведення світової новизни;

Ё Нововведення, нові на вітчизняному ринку;

Ё Нововведення, нові для фірми;

Ё Розширення асортименту вже існуючого товару;

Ё Оновлений товар;

Ё виробнича інновація, яка призводить до зниження собівартості.

14. Назвіть основні джерела нововведень:

Ё Нововведення розробляються власними силами підприємств;

Ё Нововведення розробляються на Ваше замовлення вітчизняними науковими установами;

Ё Нововведення купуються у вітчизняних розробників;

Ё Нововведення купуються у закордонних розробників.

15. Назвіть основні джерела фінансування інноваційної діяльності:

Ё Власні кошти підприємства;

Ё Банківські позичкові кошти;

Ё Лізинг;

Ё Державний або місцевий бюджети;

Ё Фонд фундаментальних досліджень;

Ё Позика іноземних Фондів та отримані гранди;

Ё Інші.

16. Вкажіть Вашу потребу в інвестиціях для здійснення інноваційної діяльності:

Ё До 5.000 у. од.;

Ё 5.000 - 20.000 у. од.;

Ё 20.000 - 50.000 у. од.;

Ё 50.000 - 100.000 у. о.;

Ё 100.000 - 200.000 у. о.;

Ё Вище за 200000 у. о.

17. Назвіть приблизні масштаби Ваших інноваційних проектів (в умовних одиницях):

Ё 5.000 - 20.000 у. од.;

Ё 20.000 - 50.000 у. од.;

Ё 50.000 - 120.000 у. од.;

Ё 120.000 - 200.000 у. од.;

Ё більше за 200.000 у. од.

III. Успішність інноваційних проектів

18. Назвіть загальну кількість запроваджених інноваційних проектів за останні 5 років:

__________________проектів;

з них ____________ успішних.

19. Вкажіть фактори, що сприяли успіху Ваших проектів:

Ё Чітке розуміння потреб ринку;

Ё Вдале планування розробки нововведення;

Ё Технічні переваги, унікальність нововведення;

Ё Потужні зусилля щодо просування нововведення на ринок;

Ё Цінові переваги новинки;

Ё Доповнення новинки широким колом послуг;

Ё Нововведення найкраще розкриває потенціал підприємства;

Ё Висококваліфікований персонал служби збуту і маркетингу;

Ё Висококваліфікований інженерно-технічний персонал;

Ё Вдала координація роботи конструкторського бюро, виробничого відділу та служби маркетингу;

Ё Особлива увага до проекту з боку вищої ланки керівництва підприємства;

Ё Систематичність здійснення інноваційної діяльності;

Ё Перспективна потреба, зростаючий ринок;

Ё Відсутність або слабка конкуренція;

Ё Допомога уряду або місцевої влади;

Ё Інші.

20. Вкажіть основні причини неуспіху Вашого інноваційного проекту:

Ё Нерозуміння потреб ринку;

Ё Невдале планування розробки нововведення;

Ё Відсутність технічних переваг чи унікальності нововведення;

Ё Недостатні зусилля щодо просування нововведення на ринок;

Ё Висока ціна нововведення;

Ё Обмежене коло послуг, що супроводжують нововведення;

Ё Нововведення не розкриває потенціал підприємства;

Ё Недостатньо кваліфікований персонал служби збуту і маркетингу;

Ё Недостатньо кваліфікований інженерно-технічний персонал;

Ё Недостатня координація роботи конструкторського бюро, виробничого відділу та служби маркетингу;

Ё Недостатня увага до проекту з боку вищої ланки керівництва підприємства;

Ё Несистематичність здійснення інноваційної діяльності;

Ё Неперспективна потреба;

Ё Потужна конкуренція на ринку;

Ё Відсутність допомоги з боку уряду або місцевої влади;

Ё Жорсткий податковий прес;

Ё Інші.

21. Оцініть сприяння різних структур здійсненню інноваційної діяльності в підприємництві:

Сприяють

Гальмують

Державні структури по регулюванню інноваційної діяльності;

Нормативно-законодавча база;

Вітчизняні фонди підтримки інноваційної

діяльності;

Місцева влада;

Бізнес-інкубатори;

Зарубіжні фонди і програми;

Підприємницькі союзи;

Тіньові структури;

Торгово-промислова палата;

Страхові компанії;

Комерційні банки;

Технопарки та інші структури інноваційного типу;

Інші.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Теоретичні основи планування інноваційної діяльності підприємств. Види планування та їх застосування до інноваційної діяльності. Розробка інноваційного проекту на підприємстві, аналіз його ефективності. Впровадження проекту, напрямки його оптимізації.

    курсовая работа [418,0 K], добавлен 30.03.2015

  • Визначення поняття, мети та основних принципів державної інноваційної політики. Проблеми формування національної інноваційної системи в Україні як цілісного науково-технологічного укладу. Державна підтримка інноваційної активності економіки країни.

    реферат [27,7 K], добавлен 13.04.2013

  • Теоретична сутність та економічний зміст інноваційної діяльності. Методи оцінювання рівня та ефективності впровадження інноваційних технологій. Ефективність та доцільність впровадження інноваційних технологій в умовах діяльності ВАТ "Дніпроагросвіт".

    дипломная работа [452,8 K], добавлен 09.10.2010

  • Основні напрями інноваційного розвитку у світі. Інноваційні ознаки сучасної економіки. Сутність економіки інновацій, їх класифікація та інноваційні пріоритети українських підприємств. Проблеми створення передумов для інноваційного розвитку в Україні.

    реферат [706,2 K], добавлен 13.05.2012

  • Характеристика інвестиційно-іноваційної діяльності. Аналіз інвестиційної діяльності в Україні. Застосування міжнародного досвіду державної підтримки інноваційної діяльності до умов економіки України. Заходи підтримки інвестиційно-інноваційної активності.

    курсовая работа [180,6 K], добавлен 20.03.2009

  • Найбільш загальні причини, що роблять необхідними впровадження інновацій. Фактори, що мають позитивний та негативний впливи на інноваційну діяльність. Роль держави в розвитку інноваційної системи. Основні напрями розбудови інноваційної системи в Україні.

    статья [28,8 K], добавлен 25.10.2014

  • Економічні райони України. Функція виробництва в українській економічній системі. Першочергові заходи уряду для проведення інноваційної політики. Підприємство та його основні цілі. Стан розвитку домогосподарств в Україні 2008-2009 р. Маркетингові функції.

    контрольная работа [33,4 K], добавлен 16.10.2011

  • Особливості аналізу та основні показники ділової активності підприємства. Динаміка розвитку ділової активності комерційної організації, пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і виконання зобов'язань перед бюджетом, банком та установами.

    курсовая работа [159,9 K], добавлен 27.07.2015

  • Поняття інноваційних процесів та значення інноваційної діяльності для забезпечення економічного розвитку вітчизняного підприємства. Оцінка інноваційної діяльності в Україні. Напрями подальшої активізації інноваційної діяльності промислових підприємств.

    курсовая работа [479,2 K], добавлен 05.04.2014

  • Вивчення основ класифікації інноваційної діяльності і її ефективності. Порівняльний аналіз понять ефект і ефективність, що є визначальним чинником оцінки інноваційної діяльності промислових підприємств. Економічна ефективність діяльності підприємства.

    реферат [21,9 K], добавлен 26.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.