Залежно від економічного сенсу і цільового призначення всі показники ефективності використання окремих виробничих ресурсів при об'єктивному вимірюванні її рівня доцільно об'єднати в чотири групи:

1. Показники абсолютної ефективності виробництва. Вони характеризують ефективність використання головного ресурсу підприємства - землі і визначаються діленням валової продукції, чистої продукції, товарної продукції і прибутку на фізичну площу сільськогосподарських угідь.

2. Відносні показники ефективності використання ресурсів. До них відносять:

- фондовіддачу основних виробничих фондів - відношення вартості валової продукції до вартості основних виробничих фондів;

- фондовіддачу оборотного капіталу - відношення вартості валової продукції до вартості оборотного капіталу;

- річну продуктивність праці - відношення вартості валової продукції до середньорічної чисельності працівників;

- землевіддача - відношення вартості валової продукції до вартості землі, на якій вироблена дана продукція.

3. Показники ефективності використання спожитих виробничих ресурсів. Серед них найважливіше значення мають такі показники, як:

- зарплатовіддача - відношення валової продукції до фактичного фонду оплати праці;

- амортовіддача - відношення валової продукції до нарахованої амортизації;

- материаловіддача - відношення валової продукції до матеріальних витрат, сформованих за рахунок спожитих оборотних фондів;

- коефіцієнт прибутковості - відношення операційної прибутку до суми всіх поточних витрат, віднесених на реалізовану продукцію.

4. Показники ефективності додаткових вкладень у виробничі ресурси.

- коефіцієнт ефективності додаткових вкладень в авансований капітал - ділення приросту валової продукції на приріст авансованого капіталу;

- коефіцієнт ефективності додаткових поточних виробничих витрат - розраховується відношенням приросту валової продукції до приросту поточних витрат в сільськогосподарському виробництві;

- коефіцієнт окупності прибутком додаткових поточних витрат - відношення приросту операційною прибутку до приросту витрат на реалізовану продукцію;

- норма прибутку на авансований капітал - визначається діленням чистого прибутку на авансований капітал виражена у відсотках;

- норма прибутку на власний капітал визначається по формулі 8:

(8)

де НПвк - норма прибутку на власний капітал;

НПак - норма прибутку на авансований капітал;

ПК - позиковий капітал, тис. грн.

ВК - власний капітал, тис. грн.;

Вк - ставка відсотків за кредит.

Визначимо всі ці показники у таблицях 20,21.

Таблиця 20

Ефективність використання власного і позикового капіталу

За даними розрахунків у таблиці видно, що прибуток на власний капітал склав 3938,84 тис. грн. Норма прибутку на авансований капітал та власний капітал збільшився майже на 25 %, але таке не можна сказати про прибуток на позиковий капітал, він має негативний характер. Із цього видно, що коефіцієнт фінансового ліверіджу склав 0,09%, але диференціал фінансового ліверіджу зменшився на 0,25 %.

Таблиця 21

Ефективність використання авансованого капіталу

Ми бачимо, що норма прибутку на авансований капітал склала 24,75%, але норма прибутку на власний капітал зменшився майже у 1,5 рази. Рентабельність основного та оборотного капіталу збільшилось у пів рази. Із вище сказаного, можна підсумувати та зробити висновки про ефективність використання авансованого капіталу на стадії виробництва, цей показник збільшився на 0,67 %.

3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

3.1 Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Екстенсивний розвиток сільського господарства передбачає збільшення виробництва продукції за незмінного рівня техніки і технології. У рослинництві зростання виробництва продукції відбувається за рахунок розширення посівних площ, а в тваринництві - збільшення поголів'я худоби і птиці.

За інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва збільшення виходу продукції здійснюється за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на впровадження досягнень науки, передової техніки і прогресивної технології, які зумовлюють зростання врожайності культур та продуктивності поголів'я худоби.

В історичному розвитку збільшення виробництва продукції сільського господарства протягом тривалого періоду відбувалось при використанні екстенсивних чинників - розширення посівних площ за рахунок розорювання вільних земель. Екстенсивний розвиток сільського господарства обмежується значною мірою наявністю земельних ресурсів, придатних для використання в сільськогосподарському виробництві [24].

Оскільки екстенсивні чинники збільшення виробництва сільськогосподарської продукції обмежені, інтенсифікація сільського господарства в умовах науково-технічного прогресу набуває виняткового значення і є основним напрямом його розвитку. Процес інтенсифікації - об'єктивний і закономірний шлях розвитку сільського господарства, притаманний усім цивілізованим країнам. Проте це не означає, що в умовах інтенсивного ведення сільського господарства немає необхідності збільшувати поголів'я продуктивної худоби.

Основними передумовами переходу до інтенсивного сільського господарства є:

- необхідність дальшого збільшення виробництва сільськогосподарської продукції;

- обмеженість орнопридатних земель;

- нагромадження матеріальних засобів і коштів у підприємствах для інтенсивного розвитку виробництва.

Як форма розширеного відтворення інтенсифікація сільського господарства відбувається на основі додаткових вкладень на одиницю земельної площі, що мають на меті якісне вдосконалення всіх чинників виробництва шляхом інноваційної діяльності. У зв'язку з цим в економічному значенні під інтенсифікацією сільського господарства слід розуміти не що інше, як концентрацію виробничих ресурсів на одній і тій самій земельній площі замість розподілу їх між різними земельними ділянками. При цьому інтенсивний розвиток сільського господарства передбачає якісне удосконалення засобів виробництва та використання прогресивних технологій.

Особливість інтенсифікації сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що ефективність технічних вдосконалень засобів і предметів праці виявляється не прямо, а через функціонування землі. Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Характеризуючи процес інтенсифікації, слід зазначити, що сільське господарство розвивається при цьому не шляхом збільшення кількості оброблюваної землі, а через поліпшення якості обробітку, збільшення розмірів засобів виробництва, що їх вкладають у ту саму кількість землі.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва базується на додаткових вкладеннях, але не можна пов'язувати її лише з абсолютним зростанням додаткових витрат. У процесі інтенсифікації додаткові вкладення повинні відображати якісне вдосконалення виробництва. Тому додаткові вкладення передбачають широке використання досягнень науково-технічного прогресу, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь і поголів'я худоби.

У процесі інтенсифікації додаткові вкладення треба розглядати в органічній єдності з результатами виробництва. Отже, інтенсифікація сільського господарства - це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення економічної ефективності виробництва. Процес інтенсифікації передбачає створення високопродуктивного сільського господарства на основі підвищення його технічного рівня, широкого використання більш досконалих засобів виробництва і кваліфікованої праці.

Інтенсифікація сільського господарства - це процес концентрації сукупних затрат уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі (а в тваринництві - на голову худоби) для збільшення виходу продукції і підвищення економічної ефективності її виробництва. Як економічний процес, інтенсифікація сільського господарства відображає одну з важливих закономірностей його розвитку, що супроводжується науковими, технічними й організаційно-економічними заходами вдосконалення виробництва.

Інтенсифікація сільського господарства вивчається не тільки як єдиний і цілісний процес, а також відносно до галузей - рослинництва і тваринництва. За характером об'єкта інтенсифікація тваринництва суттєво відрізняється від інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому, а також від інтенсифікації рослинництва. В рослинництві об'єктом інтенсифікації є земля, яка в процесі розширеного відтворення підвищує родючість, а тому є вічним засобом сільськогосподарського виробництва і невід'ємною його умовою.

У тваринницьких галузях об'єктом інтенсифікації є відповідне поголів'я продуктивної худоби і птиці. Тварини мають певні продуктивні можливості, зумовлені переважно їхніми біологічними особливостями. Тварини як засоби виробництва інтенсивно використовуються лише протягом певного періоду, який закінчується після вибракування їх у зв'язку із зниженням продуктивності і недоцільністю утримання [22].

Специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють відмінності в організації розширеного відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціональному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхів забезпечують високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсивне й ефективне використання продуктивної худоби, вдосконалення способів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки у збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорення його обороту.

Інтенсифікація сільського господарства тісно пов'язана з інтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюють в умовах оптимізації основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільськогосподарської продукції і виробниче обслуговування сільського господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського господарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

Сільське господарство нашої країни протягом багатьох років розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств.

3.2 Впровадження комплексної механізації і прогресивних технологій виробництва сільськогосподарської продукції

Розвиток сільського господарства надалі відбуватиметься на основі послідовної інтенсифікації. У зв'язку з цим головною умовою розвитку продуктивних сил аграрного сектора економіки є широке впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу.

В окремі періоди розвитку сільського господарства пріоритетними були різні напрями інтенсивного розвитку виробництва. Це вдосконалення сільськогосподарської техніки, меліорація земель, збільшення застосування мінеральних і органічних добрив, розширення сортових посівів культур, поліпшення породного складу продуктивної худоби і птиці. Сьогодні окремі з цих чинників не мають такого значення, як раніше, інші ж стали основою інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

На сучасному етапі основними напрямами інтенсифікації сільського господарства є такі: комплексна механізація і автоматизація виробництва, хімізація рослинництва і тваринництва, розвиток сільськогосподарських меліорацій, організаційно-економічні заходи (спеціалізація і концентрація виробництва, впровадження прогресивних форм організації і оплати праці), широке використання досягнень науки і передового досвіду.

Впровадження комплексної механізації й автоматизації виробництва передбачає створення високопродуктивних і досконалих систем машин з урахуванням особливостей галузей сільського господарства. Особливого значення набуває підвищення якості і надійності сільськогосподарської техніки, що є основою високої ефективності її використання.

У процесі інтенсифікації сільського господарства передбачається використання найбільш сучасних систем машин і обладнання, здатних значно підвищити продуктивність праці й ефективність виробництва. В сільськогосподарських підприємствах країни на ручних роботах у рослинництві і тваринництві зайнято досить багато працівників цих галузей. Тому створення системи машин і завершення комплексної механізації в рослинницьких і тваринницьких галузях є основою інтенсифікації сільського господарства.

Процес інтенсифікації сільськогосподарського виробництва передбачає не лише насичення його сучасною технікою, а й підвищення ефективності її використання. Так, від ефективної роботи машино-тракторного парку значною мірою залежить рівень продуктивності праці і зміцнення економіки сільськогосподарських підприємств. В умовах, коли в господарствах зростає кількість енергонасичених тракторів, необхідно мати повний набір начіпних та причіпних машин і знарядь. Питання підвищення ефективності використання сільськогосподарських машин і обладнання невіддільне від соціальних чинників, насамперед проблеми значного підвищення умов праці механізаторів.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва визначається рівнем виробництва визначається рівнем освоєння прогресивної технології і організації виробництва на базі комплексної механізації процесів праці, кількістю і якістю внесених у грунт добрив, щільністю поголів'я тварин, тобто витратами на одиницю земельної площі. Вона є основою подальшого підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, оскільки в результаті впровадження прогресивної технології і вдосконалення організації праці за порівняно менших ресурсів можна одержати більшу кількість продукції з меншими витратами на її одиницю [14].

Суть інтенсивних технологій полягає в тому, що виробництво продукції здійснюється на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу при створенні умов для сільськогосподарських культур відповідно до фаз їх росту на основі комплексу факторів в оптимальній пропорції протягом всього вегетаційного періоду з метою забезпечення рівня програмованого урожаю. Це означає:

розміщення культур у сівозміні після науково обґрунтованих попередників;

висівання стійких проти засухи і полягання, хвороб і шкідників високоврожайних районованих сортів за високої якості посівного матеріалу;

застосування інтегрованих систем боротьби із хворобами, шкідниками і бур'янами;

здійснення виробництва відповідно до наукової системи організації праці;

виконання всіх виробничих процесів відповідно до агротехнічних і організаційно-економічних заходів із залученням висококваліфікованих кадрів.

Зменшення енергоємності виробництва сільськогосподарської продукції може бути забезпечене підвищенням урожайності сільськогосподарських культур, зменшенням кількості технологічних операцій та зниженням їх енергоємності.

3.3 Хімізація сільськогосподарського виробництва

Хімізація сільського господарства є одним з основних напрямів його інтенсифікації. Особливого значення набуває застосування мінеральних добрив з метою підвищення врожайності сільськогосподарських культур і прискорення окупності додаткових вкладень. Багаторічні дослідження наукових установ засвідчують, що внесення мінеральних добрив у господарствах Полісся забезпечує 40-50% приросту врожайності сільськогосподарських культур, Лісостепової зони - 35-40, Степу - 30-35%.

Особливо високоефективне внесення повного мінерального добрива (К45Р60К70). Приріст врожайності озимої пшениці в лісостеповій зоні становив 5-8 ц/га залежно від попередника і способу оброблення ґрунту. Приріст урожайності озимої пшениці на Поліссі при внесенні повного мінерального добрива (понад 40 кг активної речовини азоту, фосфору і калію) становить в середньому 8,4 га ц/га. В умовах Степу висока ефективність мінеральних добрив на посівах ячменю, особливо в посушливі роки, коли приріст урожайності становив 8-9 ц/га.

Внесення мінеральних добрив у сільськогосподарських підприємствах України за період з 1997 по 2007 рр. зменшилося з 135 кг активної речовини на 1 га посівної площі до 13 кг, або в 10,8 рази.

Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва відбувається на основі підвищення родючості ґрунту, що значною мірою залежить від раціонального поєднання і внесення у відповідних пропорціях органічних і мінеральних добрив. Для того, щоб підвищити рівень і ефективність використання мінеральних добрив, забезпечити збереження навколишнього середовища, необхідно в кожному конкретному випадку мати агрохімічне обґрунтування їхнього внесення.

Використання мінеральних і органічних добрив, хімічних засобів боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур. Досвід роботи господарств, які вирощують озиму пшеницю за інтенсивною технологією, показав, що врожайність зростає на 65-70% порівняно з традиційною технологією.

Високоефективне використання хімічних засобів (білково-вітамінних добавок, вітамінів, кормових антибіотиків, мінеральних кормових добавок, консервантів кормів, засобів захисту тварин від хвороб і комах та ін.) у кормо виробництві і тваринництві. Так, прогресивна технологія силосування трав з додаванням хімічних консервантів дає змогу значно зменшити втрати поживних речовин порівняно з традиційною технологією заготівлі силосу і сінажу та одержати високоякісний корм.

Важливим напрямом інтенсифікації сільського господарства є меліорація земель, яка забезпечує підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь і економічної ефективності виробництва. Меліорація - це дієвий чинник і в багатьох випадках необхідна умова підвищення родючості земель, що є основою високих і сталих урожаїв сільськогосподарських культур. В Україні нині меліоровано всього 11,7% сільськогосподарських угідь. Площа меліорованих земель у 2007 р. становила 4,3 млн га, в тому числі 2,1 млн га зрошуваних і 2,2 млн га осушених.

Завдяки меліорації господарства значно інтенсивніше використовують землю, є можливість створити міцну кормову базу тваринництва, особливо в зоні недостатнього зволоження. На зрошуваних землях 50% посівних площ сільськогосподарських культур використовують для вирощування кормових культур. Їхня урожайність у 1,5-2,0 рази вища, ніж на незрошуваних землях. Крім того, впровадження пожнивних та повторних посівів дає змогу збирати 1,5-2,0 рази більше врожаю кормових культур на рік. Практика передових господарств свідчить про значні можливості підвищення продуктивності і ефективності зрошуваного землеробства.

У господарствах України осушені землі використовують переважно для організації стабільного кормо виробництва. На осушених землях близько 50% всіх посівів площ сільськогосподарських культур займають посіви зернових і 40% кормових культур. У багатьох сільськогосподарських підприємствах Полісся завдяки меліорації земель створено відповідні умови для сталого виробництва кормів. На осушених землях тут одержують зернових культур по 35-50 ц/га, зеленої маси кукурудзи - 400-500, кормових коренеплодів - 500-600, багаторічних трав - 40-50 ц/га.

Сучасні осушувальні меліорації здійснюють на якісно новій основі при насиченості гідроспорудами, широкому застосуванні закритого дренажу, наявності систем двобічного регулювання водно-повітряного режиму. Впровадження більш досконалих способів осушення і якісне проведення меліоративних робіт дають можливість господарствам поліських і західних областей України підвищити інтенсивність використання земель, збільшити виробництво продукції рослинництва і тваринництва. Одним із напрямів інтенсифікації є спеціалізація сільськогосподарського виробництва. Спеціалізація як одна з форм суспільного поділу праці є умовою широкого використання в сільськогосподарському виробництві досягнень науково-технічного прогресу і основою його послідовної інтенсифікації. Спеціалізація аграрних підприємств неодмінно супроводжується концентрацією виробництва в усіх галузях, що сприяє підвищенню його ефективності. Збільшення виходу продукції і підвищення її ефективності в процесі інтенсифікації забезпечується на основі поглиблення спеціалізації та досягнення оптимальних розмірів сільськогосподарського виробництва в підприємствах різних форм власності і видів господарювання [24].

3.4 Впровадження досягнень науки і передового досвіду в сільськогосподарське виробництво

Серед організаційно-економічних заходів, які забезпечують раціональне використання виробничих ресурсів і підвищення ефективності інтенсифікації виробництва, велике значення має впровадження прогресивних форм організації і оплати праці. Нині інтенсифікація сільськогосподарського виробництва потребує докорінної перебудови методів організації і оплати праці на основі прогресивних форм матеріального стимулювання. При цьому доцільно впроваджувати такі форми оплати Праці, які безпосередньо залежать від кінцевих результатів, насамперед від одержаного валового доходу. Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва здійснюється на основі широкого використання досягнень науки і передового досвіду. Для дальшої інтенсифікації сільського господарства великого значення набувають виведення і впровадження у виробництво більш урожайних сортів сільськогосподарських культур та високопродуктивних порід худоби, пристосованих індустріальних технологій.

Окремі напрями інтенсифікації в тих чи інших підприємствах можуть переважати і зумовлювати високі темпи їхнього розвитку та підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Проте важливе економічне значення можуть мати також інші напрями інтенсифікації виробництва. Так, інтенсифікація тваринництва і підвищення його ефективності залежить від багатьох проблем, однак визначальним чинником інтенсифікації тваринництва є підвищення рівня годівлі худоби на основі збільшення виробництва кормів і поліпшення їхньої якості.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва тісно пов'язане також з технічним переозброєнням АПК. Сучасні системи машин повинні відповідати таким вимогам: забезпечувати впровадження інтенсивних і ґрунтозахисних технологій, створювати умови для оптимізації машино-тракторного парку відповідно до природно-кліматичних умов; сприяти завершенню комплексної механізації вирощування, збирання, доробки і зберігання врожаю, зниженню енергомісткості та собівартості продукції; зменшувати пошкодження зерна, особливо насіннєвого; забезпечувати успішне функціонування різноманітних форм господарювання [11].

У кожному господарстві є багато шляхів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Послідовна інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі комплексного використання всіх чинників, що дає змогу значно підвищити його економічну ефективність.

Таким чином, сільське господарство має великі резерви підвищення ефективності виробництва своєї продукції, приведення яких у дію дозволить перетворити цю галузь на високорентабельну.

Проте в цілому сучасне сільськогосподарське виробництво знаходиться ще на тій стадії, коли підвищення рівня насиченості ресурсами сприяє піднесенню його ефективності. При цьому необхідно забезпечити комплексний характер дії всіх факторів, пов'язаних із зростанням рівня забезпечення ресурсами.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

У цій роботі були визначені показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству, по галузях і за видами продукції, а також показники ефективності використання наявних ресурсів.

Досягнення абсолютної ефективності, з моєї точки зору, неможливо, можна, але кожна система повинна прагне до досягнення того оптимуму, при якому ефективність буде по можливості максимальною. Так як, відомо, що потреби безмежні, а ресурси обмежені, необхідно використовувати їх ефективно і раціонально.

В умовах формування ринкових відносин істотно розширюються можливості дії всіх факторів підвищення ефективності виробництва. Здійснюються структурна перебудова народного господарства, переорієнтація його на споживача; модернізація найважливіших галузей промисловості на основі високих технологій; подолання відставання від світового науково-технічного рівня; фінансове оздоровлення економіки; органічне включення країни в глобальні господарські зв'язки. В результаті цього сформується регульоване, цивілізоване ринкове господарство, яке з'явиться дієвим засобом, стимулюючим зростання продуктивності праці, підвищення ефективності всього суспільного виробництва, примноження суспільного багатства в інтересах підвищення добробуту народу.

Вихід валової продукції склав 11527.1 тис.. грн.по порівнянні з попереднім роком відбулося збільшення на 10,34%. Для всебічної характеристики економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в курсовій роботі були визначені показники ефективності використання земельних ресурсів, трудових ресурсів, основних і обігових коштів.

Для оцінки ефективності використання земельних ресурсів були визначені наступні показники: врожайність сільськогосподарських культур; вихід валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь в цілому по господарству і по галузям; прибуток на 100 га сільськогосподарських угідь. Урожайність зернових склала 39,5 ц / га, сталося зниження на 0,5%. Вихід валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь підвищилася на 64538,05 тис. грн .. і склала в 273478,05 тис. грн. Прибуток на 100 га сільськогосподарських угідь становила 101463,81 тис. грн., Це вище на 30883,81 тис. грн., Ніж в заданому періоді. Аналізуючи ці показники бачимо, що в цілому земельні ресурси в господарстві використовуються більш ефективно.

Для підвищення використання земельних ресурсів необхідно: застосування інтенсивних технологій вирощування культур; використання більш врожайних районованих сортів; вдосконалення структури посівів; проведення всіх польових робіт в оптимальні строки; поліпшення організації праці; культури землеробства і т.д.

Ефективність використання основних фондів характеризує фондовіддача і фондомісткість. Фондовіддача склала 30,19%, в порівнянні з попереднім роком збільшилася. Ефективність використання основних і оборотних коштів характеризує норма прибутку і вихід на 1 грн. основних і обігових коштів. Норма прибутку склала 44,44%. Вихід продукції на 1 грн. основних і обігових коштів склав 31.03%. В цілому оборотні та основні засоби стали використовуватися більш ефективно. Ефективність використання основних і оборотних коштів залежить від сформованих пропорцій між основними і матеріальним оборотними коштами, тому важливо нарощувати виробничі потужності, а насамперед домагатися пропорцій в їх складі.

Для оцінки ефективності використання трудових ресурсів в курсовій роботі була проаналізована продуктивність праці (річна, годинна). Ці показники були розраховані в цілому по господарству і по галузям. Найбільш загальний показник вихід валової продукції одного середньорічного працівника склав 54,68 тис.грн.

В цілому трудові ресурси стали використовуватися більш ефективно. Одним з основних ростов продуктивності праці полягає в прискоренні переходу в комплексної механізації та автоматизації виробничих процесів, також у підвищенні інтенсивності праці, в дотриманні трудової дисципліни, впровадження досягнень науково-технічного процесу.

Аналіз використання трудових ресурсів, зростання продуктивності праці, необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. З ростом продуктивності праці здаються реальні передумови в підвищенні оплати праці. При цьому кошти на оплату праці потрібно використовувати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання її оплати. У господарстві цей принцип дотримується, отже господарство може вести розширене відтворення.

Для підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно збільшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції при одночасному скороченні витрат на виробництво одиниці продукції.

У даній роботі увага приділялася дослідженню інтенсифікації та інновацій у сільськогосподарському виробництві.

Інтенсифікація сільського господарства - це концентрація засобів праці на одиницю земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції і поліпшення її якості.

Загальні принципи підходу до визначення суті інтенсифікації всього суспільного виробництва значною мірою розповсюджуються і на сільське господарство. Але разом з тим цій галузі притаманний ряд особливостей, що істотно впливають як на зміст самого процесу інтенсифікації, так і на вибір показників, що використовуються для характеристики даного процесу.

Збільшення виробництва сільськогосподарської продукції можна здійснити двома способами - екстенсивним та інтенсивним. Розвиток сільського господарства відбувається на основі відтворення в розширеному масштабі екстенсивним шляхом, коли розширюється тільки поле діяльності, та інтенсивним, коли застосовуються більш ефективні засоби виробництва.

Інтенсифікацію сільського господарства необхідно пов'язувати з величиною додаткових вкладень засобів виробництва на одиницю земельної площі, використанням різних технічних удосконалень. Підвищення інтенсивності використання землі зумовлює поліпшення використання інших елементів продуктивних сил сільського господарства.

Послідовна інтенсифікація сільськогосподарського виробництва на основі вдосконалення і раціонального використання всіх його чинників зазвичай забезпечує високі кінцеві результати. При цьому темпи зростання виробництва продукції можуть перевищувати темпи збільшення додаткових витрат. Інтенсифікація всебічно впливає на розвиток сільського господарства, створює нові можливості підвищення економічної ефективності виробництва.

Часто підвищення ефективності виробництва залежить від поставлених завдань. Так, збільшення обсягів випущеної продукції може бути забезпечене за рахунок наступних чинників економічної ефективності: поліпшення використання виробничої потужності шляхом оптимізації завантаження устаткування і технологічних режимів, поліпшення організації обслуговування устаткування.

Завершуючи роботу, слід зауважити, що методики визначення та аналізу системи показників ефективності, використані в роботі, допоможуть керівникам будь-якого рівня повніше виявити резерви подальшого підвищення ефективності виробництва і намітити конкретні шляхи його вдосконалення. Забезпечення стабільної роботи підприємств по випуску конкурентоздатної продукції, є завданням першорядної важливості для керуючих усіх рівнів, а найважливішою якісною характеристикою господарювання на всіх рівнях є - ефективність виробництва.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ