Основні напрямки удосконалення діяльності ВАТ з іноземними інвестиціями "Курганський бройлер"

Цивільний кодекс України (ЦКУ), від 1 січня 2004 р., регулює правове положення учасників цивільного обороту, відносини між особами, що здійснюють підприємницьку діяльність, підстави виникнення права власності й інших речових прав, договірні й інші зобов'язання, майнові і немайнові відносини, засновані на рівності, автономії волі і майнової самостійності їхнього учасників.

Книга перша Цивільного кодексу визначає підстави виникнення цивільних прав і обов'язків, способи їхнього здійснення і захисту. Тут даються визначення понять фізичної і юридичної особи, підприємницької діяльності, індивідуального підприємця, підприємства, його організаційно-правової форми, правоздатності і дієздатності, загальні положення про зобов'язання і договір.

Книга друга Цивільного кодексу України є логічним продовженням книги першої, розкриває конкретні правила про особисті немайнові права фізичної особи; особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи; особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи; загальні положення про право власності; загальні положення про речові права на чуже майно.

Книга третя Цивільного кодексу України розкриває право власності та інші речові права.

Книга четверта Цивільного кодексу України розкриває поняття права інтелектуальної власності, співвідношення права інтелектуальної власності та права власності, об'єкти та суб'єкти права інтелектуальної власності, підстави виникнення (набуття) та припинення права інтелектуальної власності.

Книга п'ята Цивільного кодексу України, яка має назву “Зобов'язальне право”, розкриває загальні положення про зобов'язання, про договір, про окремі види договорів і позадоговірних зобов'язань, що виникають у зв'язку з підприємництвом, заподіянням шкоди і безпідставним збагаченням.

Книга шоста Цивільного кодексу України розкриває загальні положення про спадкування, здійснення права на спадкування, оформлення права на спадщину та спадковий договір.

Узагалі вперше на рівні кодексу урегульовані договірні відносини, що не існували в минулому, але отримавши розвиток в умовах ринкових відносин, наприклад, продаж і оренда підприємств, фінансова оренда (лізинг), фінансування під поступку грошової вимоги (факторинг), комерційна концесія (франчайзинг), довірче керування майном, агентські відносини, постійна і довічна рента.

Розвиток економічних відносин у суспільстві зажадав виділення в самостійний предмет законодавчого регулювання транспортної експедиції, договірних відносин по виконанню науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт, надання послуг, договорів банківського рахунка і банківського вкладу, кредитного договору, діяльності в чужому інтересі без доручення. Визначених змін і більшої деталізації в кодексі відповідно до потреб реального економічного обороту зажадали традиційні правила і норми про купівлю-продаж, оренду, підряд, перевезення, комісію, доручення, позиці, збереження.

Господарський кодекс України визначає підстави утворення та особливості організації підприємств, їхні організаційно-правові форми. Підприємство як організаційна форма господарювання є самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому законодавством.

Залежно від форм власності, передбачених законодавством, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

1. Приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

2. Підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

3. Комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

4. Державне підприємство, що діє на основі державної власності;

5. Підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законодавством.

У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, у статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який їм призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засідках трудового найманню, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, у тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Визначення основних засад господарювання в Україні, регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання покладено на Господарський кодекс України, який набрав чинності від 01 січня 2004 р.

Основні положення договірного права (особливості заключення і виконання договорів) у процесі здійснення підприємницької діяльності регулюються Цивільним Кодексом України. У випадку виникнення господарських суперечок і розбіжностей, вони підлягають розгляду і вирішення господарськими судами. Господарський суд - процес вирішення спорів спеціальними судами, яким сторони за домовленістю передають свої правові суперечки і рішенням яких зобов'язуються добровільно підкорятися. Повноваження, порядок утворення і діяльності господарських судів в Україні встановлений Конституцією України, Господарським кодексом України, Законом України «Про судоустрій України» від 07 лютого 2002 р.

Господарські суди є судовими інстанціями з дозволу економічних суперечок, що забезпечують захист порушених прав чи прав, що заперечуються, і законних інтересів підприємств, установ, організацій і громадян. Вони сприяють зміцненню законності в підприємницькій та іншій економічній діяльності.

Цивільний кодекс України визначає особливості реорганізації і ліквідації підприємств, порядок добровільної ліквідації і ліквідації у випадку оголошення підприємства (юридичної особи) банкрутом.

У ЦКУ визначені особливості банкрутства окремих категорій підприємств-боржників: містоутворюючих організацій, сільськогосподарських підприємств, страхових організацій, професійних учасників ринку цінних паперів і навіть організацій, що здійснюють незаконну діяльність по залученню коштів громадян.

У кодексі дане чітке визначення поняття банкрутства, його ознак, основ для порушення справи про неспроможність господарським судом, термінів розгляду справ про банкрутство. У кодексі вперше дане визначення фіктивного банкрутства.

Основні умови господарської діяльності в Україні регулюються сукупністю загальноекономічних законів.

Закон «Про конкуренцію й обмеження монополістичної діяльності на товарних ринках» від 22 березня 1997 р. (з наступними змінами і доповненнями) визначає організаційні і правові основи попередження, обмеження і припинення монополістичної діяльності (зловживання домінуючим, тобто винятковим, положенням на ринку, угоди чи погоджені дії, що обмежують конкуренцію і т.п.) і несумлінної конкуренції (поширення помилкових, неточних чи перекручених відомостей, здатних завдати шкоди іншому суб'єкту, що хазяює, одержання, використання чи розголошення конфіденційної інформації, самовільне використання чи копіювання товарного знаку, фірмового найменування чи маркірування товару, введення в оману споживачів щодо характеру, способу виготовлення, споживчих властивостей і якостей товару, некоректна реклама і т.п.). Визначаючи задачі, функції і повноваження Державного комітету з антимонопольної політики і підтримки нових економічних структур, закон деякою мірою забезпечує умови для створення й ефективного функціонування ринкових механізмів.

Закон України «Про рекламу» від 01 січня 1998 р., Указ Президента України «Про захист споживачів від несумлінної реклами» від 10 червня 1997 р., регулюють загальні відносини в сфері рекламної діяльності, визначають особливості різних видів реклами і специфіку реклами окремих товарів. Наприклад, не допускається неналежна реклама, у тому числі недостовірна, свідомо помилкова реклама (утримуюча інформацію, що не відповідає дійсності, що вводить споживачів в оману), несумлінна і неетична реклама (порушуюча загальноприйняті норми гуманності і моралі, що ганьбить чи принижує честь і достоїнство людей, ділову репутацію конкурентів).

Особливо регламентується реклама фінансових, страхових, інвестиційних і інших інститутів, зв'язаних із залученням коштів населення і юридичних осіб, а також рекламна діяльність на ринку цінних паперів. Наприклад, заборонено приводити кількісну інформацію, що не має безпосереднього відношення до рекламованих послуг чи цінним паперам, гарантувати розміри дивідендів по простих іменних акціях, рекламувати цінні папери до реєстрації проспектів емісії, представляти які-небудь гарантії, обіцянки чи припущення про майбутню прибутковість діяльності, у тому числі шляхом оголошення росту курсової вартості цінних паперів, при повідомленні в рекламі про умови договору умовчувати хоча б про одному з них.

Закон України «Про захист прав споживачів» від 01 січня 2006 р. регулює відносини, що виникають між споживачами і виготовлювачами, виконавцями, продавцями при продажі товарів (виконанні робіт, наданні послуг), установлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості і безпечних для життя і здоров'я споживачів, одержання інформації про товари (роботах, послугах) і про їхніх виготовлювачів (виконавцях, продавцях), державну і суспільну захист їхніх інтересів, а також визначає механізм реалізації цих прав.

Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва в Україні» від 14 червня 2005 р. визначає загальні положення в області державної підтримки і розвитку малого бізнесу, установлює форми і методи державного стимулювання і регулювання діяльності суб'єктів малого підприємництва (створення пільгових умов використання державних фінансових, матеріально-технічних і інформаційних ресурсів, науково-технічних розробок і технологій; установлення спрощеного порядку реєстрації, ліцензування діяльності, сертифікації продукції, надання державної статистичної і бухгалтерської звітності; формування інфраструктури підтримки і розвитку малого підприємництва, організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів для малих підприємств; підтримка зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів малого підприємництва).

Соціальні (трудові) відносини регулюються Кодексом законів про працю (КЗПП), прийнятим у 2003 р. (із внесеними змінами).

Ефективне функціонування ринкових відносин припускає наявність у підприємців, потенційних інвесторів і акціонерів достатньої інформації про різних суб'єктів, що хазяюють, визначеної «прозорості» ринку. Деякою мірою цьому сприяє створення інституту незалежного аудита в Україні.

Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Він може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит). Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).

Основними документами, що регламентують аудиторську діяльність в Україні є Закон України «Про аудиторську діяльність в Україні» від 22 квітня 1993 р. Порядок атестації аудиторів і ліцензування аудиторської діяльності в Україні розглядає Аудиторська палата України. Необхідність щорічної аудиторської перевірки підтверджена в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р.

Спеціальним законодавством регулюється в Україні порядок придбання, використання і захисти прав промислової власності. Серед основних законів цього блоку - Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р., Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р., Закон України «Про авторське і суміжні права» від 23 грудня 1993 р.

Фіскальні відносини, тобто владні відносини по встановленню, введенню і стягнення податків і зборів, а також відносини, що виникають у процесі здійснення податкового контролю і залучення до відповідальності за здійснення податкових правопорушень, регулюються в Україні Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 р., Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 р. та іншими Законами про податки і збори. Місцеві податки і збори встановлюються нормативними правовими актами, прийнятими представницькими органами місцевого самоврядування в межах, установлених законодавством.

Податкове законодавство встановлює систему податків, стягнених у державний бюджет, а також загальні принципи оподатковування і зборів в Україні, у тому числі види податків і зборів, підстави виникнення, зміни і припинення обов'язків по сплаті податків і зборів, порядок їхнього виконання, права й обов'язки платників податків і податкових органів, установлює форми і методи податкового контролю, відповідальність за здійснення податкових правопорушень.

Порядок числення і сплати окремих податків і зборів додатково роз'ясняється в постановах Верховної Ради України, Державної податкової служби, Державного митного комітету та ін. Щорічно приймається та підписується Президентом України Закон «Про тарифи страхових внесків у Пенсійний фонд України, Фонд соціального страхування України, Державний фонд зайнятості населення та у фонди обов'язкового медичного страхування» на відповідний рік.

Податкове законодавство України, а також Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 р. визначають повноваження й основні функції Державної податкової служби України. Державна податкова служба України являє собою єдину незалежну централізовану систему органів оподатковування і складається з центрального органу і державних податкових інспекцій, що є юридичними особами. Відповідно до вступившим у силу з 15 липня 1998 р. Законом України «Про державні органи податкової поліції» крім Державної податкової служби України на правах держкомітету діє Державна служба податкової поліції України, що здійснює виявлення, попередження і припинення податкових злочинів і правопорушень, що забезпечує безпеку діяльності державних податкових інспекцій, захист їхніх співробітників від протиправних зазіхань під час виконання службових обов'язків, попередження, виявлення і припинення корупції в податкових органах.

Особливості господарювання в окремих сферах економіки регулюються по-різному, наприклад, відсутні особливі додаткові заходи регулювання торгового підприємництва, у той час як діяльність банків і кредитних організацій чи професійних учасників ринку цінних паперів значним образом регламентована.

Правове регулювання діяльності на ринках позикового капіталу в Україні здійснюється Законом України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (з наступними змінами і доповненнями), Законом України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 р. (з наступними змінами і доповненнями), іншими законами, нормативними актами Національного Банку України.

Закон «Про Національний банк України» визначає особливості організації НБУ, його функції, права і повноваження в розробці і проведенні грошово-кредитної політики, здійснення банківського регулювання і нагляду за діяльністю кредитних організацій, виконання банківських функцій.

Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначає порядок установи, реєстрації і ліцензування кредитних організацій в Україні. Різні аспекти діяльності комерційних банків і небанківських кредитних організацій крім того регулюються інструкціями, положеннями і листами НБУ. Наприклад, вимоги до статутного капіталу (мінімальний розмір, структура, частка власних коштів), ряд обов'язкових нормативів (норматив достатності капіталу, ліквідності організації), максимальні розміри кредитних ризиків, кредитів, гарантій і доручень, притягнутих грошових внесків населення встановлені в Інструкції «Про порядок регулювання діяльності кредитних організацій», затвердженої наказом НБУ від 30 січня 2000 р. і Інструкції «Про порядок реєстрації кредитних організацій і ліцензуванні банківської діяльності» від 27 вересня 2000 р. Особливості проведення різних банківських операцій також регулюються окремо, наприклад, депозитарні операції - Правилами ведення обліку депозитарних операцій кредитними організаціями в Україні, затвердженими наказом Національного банку України від 25 липня 2000 р., операції довірчого керування - Інструкцією про порядок здійснення операцій довірчого керування. Інструкція «Про застосування до кредитних організацій заходів впливу за порушення пруденціальних норм діяльності», затверджена 31 березня 1999 р., значно формалізувала повноваження Національного банку України по нагляду за діяльністю кредитних організацій.

Законодавчу базу регулювання ринку цінних паперів складають Закон України «Про акціонерні товариства», Закон України «Про ринок цінних паперів» від 22 квітня 1998 р., що відповідають положенню Цивільного кодексу України, інші нормативні акти. Органом державного регулювання ринку цінних паперів є Державна комісія з ринку цінних паперів (ДКЦП) України. Повноваження, порядок організації і діяльності ДКЦП України визначені законом «Про ринок цінних паперів», «Положенням про Державну комісію з ринку цінних паперів», затвердженим Указом Президента України від 1 липня 1998 р.

Порядок емісії цінних паперів регламентується в даний час згаданими вище законами, а також Стандартами емісії акцій при установі акціонерних товариств, додаткових акцій, облігацій і їхніх проспектів емісії, затвердженими постановою ДКЦП України від 4 березня 1998 р., а також Інструкцією НБУ «Про правила випуску і реєстрації цінних паперів кредитними організаціями на території України».

Значно регламентується діяльність основних професійних учасників ринку цінних паперів: організаторів біржової і позабіржової торгівлі, брокерів і дилерів, депозитаріїв, реєстраторів (Положення про порядок ліцензування різних видів професійної діяльності на ринку цінних паперів України, затверджене постановою ДКЦП України).

Відносини в області страхування між страховими організаціями і громадянами, підприємствами й установами, між страховими компаніями регулюють відповідні статті Цивільного кодексу України і Закон України «Про організацію страхової справи в Україні». У законі також визначені основні принципи державного регулювання страхової діяльності в Україні.

Регулювання зовнішньоторговельної діяльності здійснюється в Україні відповідно до Закону України «Про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності України» від 13 жовтня 1998 р., Митним кодексом України і законом України «Про митний тариф».

Митний кодекс України (набрав сили 11 липня 2002 р.) визначає юридичний статус митних органів, види митних режимів і платежів, порядок нарахування, сплати і стягнення цих платежів, процедури оформлення товарів і транспортних засобів, підстави для обмеження ввозу і вивозу товарів, установлює порядок визначення ставок митних тарифів, види цих ставок, міри оперативного регулювання зовнішньої торгівлі за допомогою сезонних і особливих тарифів, порядок визначення митної вартості товару і країни його походження, а також надання тарифних пільг (преференцій).

Міжнародні розрахункові і валютно-кредитні відносини, а також порядок володіння і використання іноземних валют вітчизняними підприємствами, організаціями і громадянами регулюються поруч з законодавчими актами інструктивними матеріалами деяких відомств. Найважливішими з них є Закон України «Про валютне регулювання і валютний контроль», постанова Кабінету Міністрів України «Про посилення валютного й експортного контролю і про розвиток валютного ринку» від 6 березня 1998 р., інструкція Національного банку України «Про порядок обов'язкового продажу підприємствами, об'єднаннями, організаціями частини валютного виторгу через уповноважені банки і проведення операцій на внутрішньому валютному ринку України» від 29 червня 1995 р.

Україна приєдналася до ряду міжнародних угод і конвенцій, що регулюють різні сторони господарської діяльності (наприклад, Віденської конвенції про міжнародні договори закупівлі-продажу 1980 р., Оттавської конвенції про міжнародний фінансовий лізинг і ін.).

Навіть біглий огляд деяких нормативних актів, що регулюють підприємницьку діяльність в Україні, дозволяє зробити визначені висновки.

Сучасний стан правової бази підприємницької діяльності в Україні можна охарактеризувати так, яке знаходиться на етапі формування і потребуюче подальшого удосконалювання і розвитку для просування і завершення економічних реформ.

У цілому можна говорити про наявність правової бази основних сфер підприємницької діяльності, однак ступінь розробленості окремих правових аспектів розрізняється і не завжди є однаково високим чи навіть достатнім. Так, нормативна база діяльності пайових інвестиційних фондів є, по загальному визнанню, однієї з найбільш розроблених (досить сказати, що загальне число нормативних актів, розроблених і прийнятих протягом півтора-двох років складає більш 20), у той час як діяльність акціонерних інвестиційних фондів регулюється значно слабкіше. Детально пророблена правова база емісії і звертання корпоративних цінних паперів і державних облігацій (в основному для юридичних осіб) при вкрай недостатній розробці нормативної бази обороту муніципальних боргових паперів і практичній відсутності основ правового регулювання обороту похідних цінних паперів. У ряді випадків негативно позначається відсутність ряду нормативних актів. Багато законів вимагають прийняття величезної кількості підзаконних актів, що розкривають їхні окремі положення.

Положення деяких законів суперечать один одному чи окремим нормам Цивільного кодексу України, введення окремих законів чи їхніх статей затримується до внесення відповідних змін у Цивільний кодекс України. Необхідне прийняття нових нормативних актів, заміна раніше прийнятих законів на більш зроблені, що відповідають сучасним потребам розвитку ринкових відносин.

На сучасному етапі розвитку правової бази потрібно новий системний підхід до розробки і відновлення законодавства, проведення роботи з упорядкування складу і систематизації українського законодавства. Назріла необхідність приділити особливу увагу питанням забезпечення виконання вимог законодавства, узгодження та ув'язування норм, що регламентують підприємницьку діяльність з положеннями, урегульованими іншими галузями права - адміністративним, цивільно-процесуальним, карним і карно-процесуальним.

Необхідне підвищення загальної низької правової культури населення і підприємців, що не знають чи не вважають потрібним поважати закон, які віддають перевагу піти в тіньову економіку, ніж здійснювати правомірне господарювання.

Створення достатньо повної і несуперечливої нормативної бази саме по собі ще не означає наявності нормальних умов і інститутів, адекватної цивілізованої підприємницької діяльності. Крім самих законів і механізмів їхнього перетворення в життя, необхідна належне інформаційне середовище, що забезпечує безперешкодний доступ до будь-якого закону і нормативного акта, а також визначений рівень правової культури.

2 Економіко-правовий статистичний огляд Відкритого Акціонерного Товариства з іноземними інвестиціями «Курганський бройлер»

2.1 Загальна характеристика підприємства ВАТ з іноземними інвестиціями «Курганський бройлер»

Підприємство ВАТ «Курганський бройлер» засновано 10 жовтня 2000 року на основі вкладень грошових засобів ТОВ з іноземними інвестиціями «Співдружність» і АТ «Юнайтед Трейдінг», на базі ВАТ «Птахофабрика «Курганська».

Повна назва підприємства: відкрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Курганський бройлер», яке зареєстроване 5.06.2002 року. Адреса підприємства: Україна, 64252, Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське, вул. Першотравнева, 1.

Форма власності - колективна. Основним предметом діяльності підприємства є виробництво та переробка м'яса птиці. В основі виробництва покладено вирощування виробничого американського кроса «Арбос Айкерс» угорської фірми «Баболна», відрізняючись високим генетичним потенціалом м'ясної продуктивності.

Органи управління та контролю товариства здійснюють: вищий орган товариства, загальні збори акціонерів, спостережна рада товариства, директор та ревізійна комісія.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік в результаті своєї діяльності, а також веде статистичну звітність і видає її в установленому порядку та обсязі державної статистики. Фінансово-господарська діяльність товариства здійснюється відповідно до планів, які затверджуються вищими органами товариства.

Товариство самостійно згідно з вимогами законодавства вирішує усі питання кадрового забезпечення своєї діяльності, визначає порядок наймання, форми та методи організації праці.

Майно товариства складається з основних фондів та обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображає баланс товариства. Товариство є власником майна переданого його засновникам, продукції виробленої товариством в результаті господарської діяльності, одержаних доходів і іншого майна набутого на підставах чинним законодавством.

Товариство має самостійний баланс, поточний, валютний та інші рахунки в банках, печатки зі своєю назвою, штампи, фірмові бланки. Товариство має товарний знак, який зареєстрований у встановленому законодавством порядку. Товариство має право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність.

Підприємство має прості акції у кількості 63555237 штук. Номінальна вартість однієї акції складає 1 гривня за акцію. Оплата за акції юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок товариства. Оплата за акції здійснюється у національній валюті України.

Перелік засновників із зазначенням кількості, типу і категорії належних їм акцій на дату прийняття рішення про випуск акцій:

· ТОВ з іноземними інвестиціями «Співдружність» - 3210422 простих іменних акцій;

· АТ «Юнайтед Трейдінг» - 25740101 простих іменних акцій;

· ВАТ «Птахофабрика «Курганська» - 4108108 простих іменних акцій.

Загальна чисельність персоналу по птахофабриці складає 1135 чоловік.



Рисунок 2.1 Структурно - організаційна схема відкритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Курганський бройлер»

2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності ВАТ з іноземними інвестиціями «Курганський бройлер»

Основним предметом діяльності підприємства є виробництво і переробка м'яса птаха (бройлерів) на основі кроса “Арбоc Айкерс”.

Таблиця 2.1

Асортимент випускаємої продукції

Курчата бройлери 1 категорії	Курчата бройлери 2 категорії
Четвертинка	Жир
Філе	Шия без шкіри
Суповий набір	Набір для бульону
Курчата табака	Груднина
Набір для супу	М'язові шлунки
Печінка із серцем	Голови, лапи

Контроль якості продукції щодня здійснюється “Ветеринарно-виробничою лабораторією”, що знаходиться на території підприємства. Ветеринарно-виробничу лабораторію ВАТ з іноземними інвестиціями «Курганський бройлер» контролює і перевіряє продукцію районна ветеринарна лабораторія один раз у 10 днів. Обласна ветеринарна лабораторія займається перевіркою продукції один раз у 2 місяці. А обласна санстанція контролює і займається перевіркою продукції один раз у квартал.

Тому продукція, вироблена підприємством, безперечно, має гарну якість, що дозволяє залучати усе більшу кількість покупців і конкурувати з підприємствами, що працюють у цій сфері.

ВАТ з іноземними інвестиціями «Курганський бройлер» уклало довгостроковий договір консигнації з підприємствами групи компанії “Співдружність”, через які реалізується 90 % готової продукції підприємства. Крім цього, підприємство має свою мережу роздрібної торгівлі і проводить оптову реалізацію іншим споживачам, як правило, ними є населення.

За 2005 рік поставлено на вирощування 10 010,1 тисяч голів бройлерів, що на 38,1 тисячі голів більше, чим заплановано. У першу чергу на ріст поголів'я уплинув виводок курчати бройлерів, що склав 76,8 % при плані 76 %.

Здано на забій 9635,6 тисяч голів бройлерів з живою масою 19894,6 тонн. При цьому схоронність поголів'я склала 96,26 % при плані 95,59 %, середня жива маса 1 голови також вище планової: при плані 2011 грам, фактично склала 2065 грам. Отримано середньодобовий приріст ваги 52,11 грама, при плані 50,92 грам. Конверсія корму при плані 1,85 фактично склала 1,83 кг на 1 кг приросту. Фактичний індекс продуктивності склав 280,4 при плані 264,5.

За 2005 рік зроблено м'яса в забійній вазі 14343,7 тонн, це більше чим заплановано на 635,4 тонн. Хочу відзначити, що через більш високий фактичний вихід м'яса, при плані 71,5 % - фактично 72,1 %, додатково отримано близько 119,4 тонн м'яса в забійній вазі, також додатково отримано готової продукції за рахунок:

· Зверхнормативної схоронності 96,26 % - 138,5 тонн

(10010,1 тис. голів х (96,26% - 95,59%) х 2,065 кг)

· Зверхнормативної ваги 1 голови - 520,3 тонн

(9635,6 тис. голів х (2,065 кг - 2,011 кг))

Таблиця 2.2

Виробничі показники за 2005 рік

Таблиця 2.3

Основні показники вирощування 2005 року в порівнянні з 2004 роком по бригадах ВАТ з іноземними інвестиціями «Курганський бройлер»

З даних таблиці видно, що незважаючи на збільшення середньодобового приросту ваги на 0,08 грам збільшення виходу м'яса в живій вазі з 1 м2 немає.

Основними реальними причинами є:

· Зменшення середньорозрахункового терміну вирощування.

· Погіршення показників змушеного забою і падежу.

При фактичному терміні вирощування 2004 року 39,1 день, показники 2005 року були б наступними:

Таблиця 2.4

Показники змушеного забою і падежу

При плануванні графіків забою на рік основним принциповим підходом є забій птаха з одного корпусу площею 1600 м2 чи з двох корпусів площею 1100 м2. Фахівцями підприємства проводиться щомісячне коректування графіків забою з метою збільшення середньорозрахункового терміну вирощування і як наслідок одержання більшої ваги готової продукції з 1 м2 корисної площі.

2.2.1 Аналіз майнового стану підприємства

Майновий стан підприємства характеризується складом, розміщенням, структурою і динамікою активів (майна) і пасивів (власного капіталу і зобов'язань). Інформація про наявність у підприємства ресурсів і прийняті їм зобов'язання приведена в балансі (форма №1, П(З)БО2 «Баланс»). Економічні ресурси забезпечуються зобов'язаннями і капіталом власників: Активи = Зобов'язання + Власний капітал.

Приведене рівняння відоме як основне балансове рівняння. Елементами балансу, безпосередньо зв'язаними з аналізом майнового стану підприємства і змін у ньому, є: активи, власний капітал, зобов'язання.

Аналіз майнового стану підприємства проводиться за допомогою скороченого аналітичного балансу (табл. 2.5, 2.6), що утвориться з вихідного балансу шляхом об'єднання в окремі групи однорідних по своєму складі й економічному змісті статей.

Аналіз скороченого аналітичного балансу поділяється на горизонтальний і вертикальний. У табл. 2.5 і 2.6 графи 3,5,7,9 відносяться до горизонтального, а графи 4,6,8 - вертикального балансу. Горизонтальний баланс визначає абсолютні і відносні зміни значень окремих видів активів і пасивів за звітний період, а також у динаміці за ряд років. Вертикальний аналіз передбачає вивчення структури активу і пасиву балансу. Перевагою вертикального аналізу в порівнянні з горизонтальним є можливість зіставлення структурних показників різних по розмірах капіталу підприємств аналогічного напрямку діяльності.

Таблиця 2.5

Аналіз майна підприємства (станом на кінець року)

№ з/п	Види активів (майна)	2005 р. (минулий)	2006 р. (звітний)	зміна (+,-)
		сума, т.грн.	у % до суми	сума, т.грн.	у % до суми	сума, т.грн.	від.вага, %	у % до 2004 р.
1	2	3	4	5	6	7=5-3	8=6-4	9=7/3*100
	Майно усього	16556	100,00	18257	100,00	1701	0,00	10,27
1	Необоротні активи	10158	61,36	10887	59,63	729	-1,72	7,18
1.1	Основні засоби	5843	35,29	7315	40,07	1472	4,77	25,19
2	Оборотні активи	6187	37,37	7164	39,24	977	1,87	15,79
2.1	Оборотні виробничі фонди	4960	29,96	5827	31,92	867	1,96	17,48
2.1.1	Виробничі запаси	4300	25,97	5311	29,09	1011	3,12	23,51
2.2	Фонди звертання	1227	7,41	1337	7,32	110	-0,09	8,96
2.2.1	Готова продукція	307	1,85	350	1,92	43	0,06	14,01
2.2.2	Поточна дебіторська заборгованість	169	1,02	263	1,44	94	0,42	55,62
2.2.3	Кошти і поточні фінансові інвестиції	703	4,25	678	3,71	-25	-0,53	-3,56
2.2.4	Інші оборотні активи	48	0,29	46	0,25	-2	-0,04	-4,17
3	Витрати майбутніх періодів	211	1,27	206	1,13	-5	-0,15	-2,37

У таблиці 2.5 показано, що загальна вартість майна зросла на 1701 тис. грн. чи на 10,27 %. У його складі за станом на 2004 р. основних і необоротних активів було 63,36 %. На наступний рік вони збільшилися на 729 тис. грн., а їх питома вага у вартості майна підприємства знизилася на 1,72 %. Говорячи про питому вагу основних засобів, у динаміці спостерігається збільшення цього показника на 25,19 % у порівнянні з попереднім періодом, а це позитивна тенденція. Оборотні активи зросли на 977 тис. грн. чи 1,87 % в основному за рахунок збільшення оборотних виробничих фондів і виробничих запасів. Але варто також звернути увагу на, нехай і незначне, зменшення коштів і поточних фінансових інвестицій (на 3,56 % у порівнянні з попереднім, чи значенням на 25 тис. грн.)

У даній ситуації в динаміці має місце збільшення майна в цілому, як згадувалось раніше на 10,27 %, за рахунок збільшення частки багатьох елементів в активах (основних засобів, оборотних активів, оборотних виробничих фондів, виробничих запасів і ін.).

Таблиця 2.6

Аналіз капіталу підприємства (станом на кінець року)

№ з/п	Види пасивів (капіталу)	2005 р. минулий	2006 р. звітний	зміна (+,-)
		сума, т.грн.	у % до суми	сума, т.грн.	у % до суми	сума, т.грн.	від.вага, %	у % до мин.
1	2	3	4	5	6	7=5-3	8=6-4	9=7/3*100
	Капітал усього	16556	100,0	18257	100,0	1701	0,0	10,27
1	Власний капітал	10330	62,4	9791	53,6	-539	-8,8	-5,22
1.1	Статутний капітал	6813	41,2	6654	36,4	-159	-4,7	-2,33
2	Зобов'язання	6226	37,6	8466	46,4	2240	8,8	35,98
2.1	Забезпечення майбутніх витрат і платежів	0	0,0	0	0,0	0	0,0
2.2	Довгострокові зобов'язання	3218	19,4	4615	25,3	1397	5,8	43,41
2.3	Поточні зобов'язання	3008	18,2	3851	21,1	843	2,9	28,03
2.3.1	Кредиторська заборгованість	642	3,9	1397	7,7	755	3,8	117,60
3	Доходи майбутніх періодів	0	0,0	0	0,0	0	0,0

Аналізуючи табл. 2.6, слід зазначити, що загальна сума капіталу зросла на 1701 тис. грн. чи 10,27 % (аналогічно табл. 2.5) найбільша питома вага (62,4 % у 2004р. і 53,6 % у 2005 р.) належить власному капіталу, хоча спостерігається його зменшення. Поряд з цим відбувається збільшення зобов'язань підприємства майже на 36 % у порівнянні з попереднім періодом за рахунок збільшення довгострокових зобов'язань і збільшення кредиторської заборгованості майже в 2 рази.

Аналіз структури активу і пасиву балансу доповнюється системою структурних показників (табл. 2.7), що визначаються за даними таблиць 2.5, 2.6.

Таблиця 2.7

Показники структури активу і пасиву балансу підприємства (станом на кінець року), %

Показники	Роки	зміна (+,-)
	2004 минулий	2005 звітний
1	2	3	4 = 3 - 2
Структура активу (відносна вага):
- необоротних активів у майні	61,36	59,63	-1,72
- оборотних активів у майні	37,37	39,24	1,87
- оборотних виробничих фондів в оборотних активах	80,17	81,34	1,17
- фондів обробки у оборотних активах	19,83	18,66	-1,17
- дебіторської заборгованості у майні	1,02	1,44	0,42
- дебіторської заборгованості у оборотних активах	2,73	3,67	0,94
- грошових засобів та дійсних фінансових інвестицій у майні	4,25	3,71	-0,53
- грошових засобів та дійсних фінансових інвестицій у оборотних активах	11,36	9,46	-1,90
Структура пасиву (відносна вага):
- власного капіталу у спільному капіталі	62,4	53,6	-0,09
- зобов'язань у спільному капіталі	37,6	46,4	0,09
- довгострокових зобов'язань у зобов'язаннях	51,69	54,51	2,83
- дійсних зобов'язань у зобов'язаннях	48,31	45,49	-2,83
- кредиторської заборгованості у суспільному капіталі	3,9	7,7	0,04
- кредиторської заборгованості у зобов'язаннях	10,31	16,50	6,19

На додаток до аналізу структури активу і пасиву балансу, проведених у табл. 2.5 і 2.6, слід зазначити також структурні показники оборотних активів і зобов'язань. Говорячи про оборотні активи, ми бачимо, що основну їхню частину складають виробничі фонди (80,17 % і 81,34 % відповідно в попередньому і звітньому роках). Особливу увагу варто звернути на негативну тенденцію зменшення, що намітилася, суми коштів (як високоліквідних активів) і зменшення їхньої питомої ваги як у структурі майна, так і оборотних активів.

Говорячи про зобов'язання підприємства, а саме про їхню структуру, ми бачимо приблизно рівні частки займають довгострокові і поточні зобов'язання, хоча спостерігаються різні їхні зміни в динаміці: збільшення довгострокових і зниження короткострокових. Негативним моментом є те, що дебіторська і кредиторська заборгованість значно відрізняються один від одного, і відбувається збільшення сум заборгованості в динаміці.

Крім того, для оцінки майнового стану підприємства з погляду характеристики стану і руху основних засобів використовуються наступні показники:

1. Коефіцієнт зносу основних засобів, % (за даними балансу):

Знос основних засобів х 100

Первинна вартість основних фондів

2. Коефіцієнт придатності основних засобів, %:

100 - коефіцієнт зносу основних засобів

Приведені показники можуть обчислюватися на початок чи на кінець року та у середньому за рік.

Показники стану і руху основних засобів приведені в табл.2.8

Таблиця 2.8

Показники оцінки майнового стану підприємства, %

Показники	Роки	Зміна (+,-)
	2004 минулий	2005 звітний
1	2	3	4 =3 - 2
Коефіцієнт зносу основних засобів	5,15	5,95	0,8
Коефіцієнт придатності основних засобів	94,85	94,05	-0,8

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частину зношених основних засобів у загальній їхній вартості. Рівень цього зносу є узагальнюючим показником технічного стану основних засобів. Можна говорити, що знос невеликий. Зменшення обсягу фінансових інвестицій зробило негативний вплив на основні виробничі фонди підприємства. Так коефіцієнт зносу основних засобів підвищився на 0,8 % і склав 5,95 % у звітньому році, а коефіцієнт придатності основних засобів знизився на ту ж величину, тому що ці коефіцієнти взаімопов'язані.

Сама по собі структура вартості майна ще не свідчить про фінансовий стан підприємства. Структура майна підприємства, її динаміка не дає відповіді на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладення засобів у дане підприємство, а тільки оцінює стан активів і наявність засобів для погашення зобов'язань.

Аналіз динаміки і структури майна в цілому дає можливість установити розмір абсолютного і відносного приросту чи зменшення всього майна підприємства й окремих його видів. Приріст активу свідчить про розширення діяльності підприємства.

2.2.2 Аналіз фінансової стійкості підприємства

Суть фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів. Фінансова стійкість - це критерій надійності партнера. Її оцінка дозволяє зовнішнім суб'єктам аналізу (у першу чергу, діловим партнерам) визначити фінансові можливості підприємства на тривалий термін. Фінансова стійкість являє собою комплексне поняття, що формується в процесі усієї виробничо-господарської діяльності, під впливом різних фінансово-економічних процесів, є головним компонентом загальної економічної стійкості підприємства.

Таким чином, фінансову стійкість можна визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, їхній розподіл і використання, при якому підприємство, вільно маневруючи засобами, здатно забезпечити безперервний ефективний процес виробництва і реалізації продукції, його розширення і відновлення, розвиток інших сфер діяльності на основі зростання прибутку й активів при збереженні плато- і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Фінансово стійким є такий суб'єкт, що хазяює, що за рахунок власних фінансових ресурсів покриває засоби, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості і розраховується вчасно по своїх фінансових зобов'язаннях.

Фінансову стійкість підприємства характеризує, насамперед, співвідношення між власним капіталом і зобов'язаннями. Чим більша питома вага в структурі пасивів займає позиковий капітал, тим більший ризик кредиторів і нижче імовірність повернення боргів у випадку банкрутства підприємства-боржника. Однак, співвідношення між власним капіталом і зобов'язаннями дозволяє дати лише загальну оцінку фінансової стійкості підприємства. Тому у світовій і вітчизняній фінансово-аналітичній практиці розроблена система фінансових коефіцієнтів, що відображають різні аспекти стану активів і пасивів підприємства. По змісту їх можна розділити на три групи:

1. Показники структури підприємства - характеризують співвідношення між статтями і розділами пасиву балансу: коефіцієнт автономії (інші назви: коефіцієнт незалежності, коефіцієнт концентрації власного капіталу); коефіцієнт концентрації притягнутого капіталу.

2. Показники стану оборотних активів - характеризують співвідношення між статтями і розділами активу і пасиву балансу: коефіцієнт маневреності власного капіталу, коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів, коефіцієнт забезпечення запасів, коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (коефіцієнт маневреності функціонального капіталу).

3. Показники стану основного капіталу - характеризують співвідношення між статтями і розділами активу балансу: коефіцієнт реальної вартості майна; коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні; коефіцієнт нагромадження амортизації (коефіцієнт зносу основних засобів і нематеріальних активів); коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів.

Аналіз показників фінансової стійкості підприємства проводиться за даними табл. 2.9.

Аналіз показників оцінки фінансової стійкості підприємства проводиться по двох напрямках:

1. Порівняння фактичних значень показників, що визначені на дату складання балансу, з нормативними рівнями, що дозволить сформулювати висновок про фінансову стійкість (чи нестійкість) підприємства по визначеному коефіцієнту. При цьому варто мати на увазі, що незначне відхилення фактичного рівня показників від нормативних значень не завжди свідчить про фінансову нестабільність підприємства. Висновки на основі таких порівнянь повинні бути зваженими і враховувати специфіку функціонування конкретного господарського суб'єкта.

2. Порівняння фактичних значень показників у динаміку, що дасть можливість визначити тенденцію в зміні фінансової стійкості підприємства.

Таблиця 2.9

Аналіз фінансової стійкості підприємства

№ з/п	Показники	Роки	Відхилення (+/?) 2005р.(звітного) від 2004 р. (минулого)
		2004 (минулий)	2005 (звітний)
Показники структури капіталу
1.	Коефіцієнт автономії	0,624	0,536	-0,088
2.	Коефіцієнт концентрації притягнутого капіталу	0,376	0,464	0,088
3.	Коефіцієнт фінансування	1,659	1,157	-0,503
4.	Коефіцієнт фінансового ризику	0,603	0,865	0,262
5.	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів	0,238	0,320	0,083
6.	Коефіцієнт структури притягнутого капіталу	0,517	0,545	0,028
Показники стану оборотних активів
1.	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,328	0	0
2.	Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів	0,548	0	0
3.	Коефіцієнт забезпеченості запасів	0,644	0	0
4.	Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів	0,169	-	-0,012
Показники стану основного капіталу
1.	Коефіцієнт реальної маневреності майна	0,653	0,720	0,067
2.	Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні	0,353	0,401	0,048
3.	Коефіцієнт нагромадження амортизації	0,113	0,153	0,039
4.	Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів	0,609	0,658	0,049

Таким чином, коефіцієнт автономії показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, інвестованих у діяльність підприємства. Порівнюючи його значення з нормативним (0,536 ? 0,5), можна говорити, що ризик кредиторів (банків, інвесторів, постачальників) є мінімальним, оскільки в цьому випадку зобов'язання підприємства можуть бути виконані за рахунок власних коштів. Також з таблиці видно, що за відповідний період фінансова стійкість підприємства погіршилася. Отже, якщо торік значення коефіцієнта автономності складало 0,624, то в звітньому воно зменшилося до 0,536. Це варто розглядати як негативну тенденцію, оскільки, чим вище коефіцієнт автономії, тим більше фінансово стійким і незалежним від кредиторів є підприємство.

Коефіцієнт концентрації притягнутого капіталу є доповненням до вище зазначеного коефіцієнта (тому що сума цих коефіцієнтів дорівнює 1 чи 100 %) і характеризує питому вагу зобов'язань у загальній величині пасивів. Тому що його значення в минулому періоді 0,376 і цей показник має тенденцію до збільшення (у звітньому періоді склав 0,464), то можна зробити висновок, що підприємство не достатнє незалежне від кредиторів.

Коефіцієнт фінансування показує, скільки власного капіталу приходиться на 1 грн. зобов'язань, а коефіцієнт фінансового ризику - скільки позикових засобів підприємство використовувало на 1 грн. вкладеного в майно власного капіталу. Порівнюючи ці показники з їхнім нормативним значенням, можна говорити про їхню відповідність, але ми бачимо, що в динаміці частка власного капіталу зменшується, причому швидкими темпами, що є, безумовно, тривожним дзвоником для керівників підприємства. Так перший коефіцієнт склав у попередньому році 1,659, а вже в звітньому - 1,157. Відповідно, відбулося збільшення частки позикового капіталу.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових засобів має негативну тенденцію розвитку, тому що він збільшується в звітньому році в порівнянні з попереднім (відповідно 0,320 і 0,238), і це означає, що підприємство починає залежати від зовнішніх інвесторів.

Коефіцієнт структури позикового капіталу відображає можливості підприємства залучення позикових засобів. У динаміці спостерігається незначне збільшення з 0,517 до 0,545, що є позитивним моментом.

За умови відсутності в підприємства власних оборотних коштів коефіцієнти маневреності власного капіталу, забезпеченості оборотних коштів, забезпеченості запасів дорівнюють нулю, а коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів не визначається.

Коефіцієнт реальної вартості майна і коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні мають схожий економічний зміст. Перший показує, що питома вага в майні підприємства основних засобів і оборотних виробничих фондів зростає, що свідчить про збільшення виробничого потенціалу підприємства.

Коефіцієнт нагромадження амортизації має негативну тенденцію, тому що в динаміці значення цього показника збільшується.

Коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів указує на рівень забезпеченості необоротних активів оборотними коштами. Виходячи з того, що фінансова стабільність підприємства досягається у випадку, коли зобов'язання гарантовано покриваються оборотними активами, ознакою такої стабільності є виконання наступної умови: коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів > коефіцієнта фінансового ризику. У нашому випадку позитивним моментом є те, що цей показник у динаміці збільшується (0,609 і 0,658), а от якщо говорити про виконання умови стабільності, то спостерігається той факт, що в звітньому році воно не виконується, що свідчить про втрату підприємством стабільності (0,658 < 0,865).

Абсолютне значення і тенденція змін фінансових коефіцієнтів, як правило, мають різнопланове пояснення. Тобто, якщо по одним показникам підприємство вважається фінансово стійким, то по іншим - навпаки. З метою визначення одного з чотирьох типів фінансової стійкості підприємства використовується методика, що базується на розрахунку системи показників забезпечення запасів джерелами їхнього формування.

Зазначена методика передбачає послідовність проведення розрахунків у п'ять етапів:

1. Визначення за даними балансу показників вихідної інформації (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Вихідна інформація для визначення типу фінансової стійкості підприємства

Показники	Порядок розрахунку за даними балансу	2004 р. (минулий)	2005 р. (звітний)
Власні оборотні кошти	380-080	172,00	-1096,00
Довгострокові зобов'язання	480	3218,00	4615,00
Короткострокові кредити банків	500	996,00	974,00
Запаси	100+110+120+130+140	5267,00	6177,00

З табл. 2.10 видно, що у підприємства немає власних оборотних коштів. А це негативний момент, тому що оборотні кошти є основним джерелом фінансування витрат підприємства і забезпечують безперебійність виробничого процесу. Одночасно з цим відбувається збільшення його зобов'язань.