Теоретичні аспекти управління оборотним капіталом підприємства

за товари, роботи, послуги

39910,5

78,15

38433,2

80,60

-1477,3

за розрахунками з бюджетом

1271,80

2,5

1835,7

3,8

563,9

за виданими авансами

0,00

0,00

0,00

0,00

0,00

інша поточна дебіторська заборгованість

9888,5

19,36

7416,8

15,5

-2471,7

Усього дебіторської заборгованості

51070,80

100,00

47685,70

100,00

-3385,1

2. Поточні активи

292710,90

37259

79885,1

3. Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів, %

17,45

12,80

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується за формулою:

, (3.4)

де Кодз- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

Дзсер- середні залишки дебіторської заборгованості.

Кодз =229929,6/((51070,8+47685,7)/2)=4,65 рази

Тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості розраховується за наступною формулою:

, (3.5)

Тпдз =(((51070,8+47685,7)/2)*365)/229929,6 =78,38 дні

Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до доходу від реалізації (3.6)

((51070,8+47685,7)/2)/229929,6 =0,21

За даними розрахунками 2007 року видно, що коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості дорівнює 4,65, а тривалість періоду її погашення 78,38 днів. В обсязі доходу від реалізації дебіторська заборгованість займає 21%.

Таблиця 3.3

Аналіз дебіторської заборгованості підприємства 2008р

Показники	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення
	тис.грн.	%	тис.грн.	%	тис.грн
1.Дебіторська заборгованість
за товари, роботи, послуги	38458,00	79,72	32755,00	77,00	-5703,00
за розрахунками з бюджетом	1836,00	3,8	5015,00	11,76	3179,00
за виданими авансами	0,00	0,00	4280,00	10,00	4280,00
інша поточна дебіторська заборгованість	7948,00	16,47	601,00	1,4	-7347,00
Усього дебіторської заборгованості	48242,00	100,00	42651,00	100,00	-5591,00
2. Поточні активи	413227,00		446575		33348,00
3.Частка дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів, %		11,67		9,55

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується за формулою:

, (3.7)

де Кодз- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

Дзсер- середні залишки дебіторської заборгованості.

Кодз =232209/((48242+42651,7)/2)=5,12 рази

Тривалість періоду погашення дебіторської заборгованості розраховується за наступною формулою:

, (3.8)

Тпдз =(((48242+42651,7)/2)*365)/232209 =71,43 дні

Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до доходу від реалізації , (3.9)

((48242+42651,7)/2)/232209 =0,19

За даними розрахунками 2008 року видно, що коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості дорівнює 5,12, а тривалість періоду її погашення 71,43 днів. В обсязі доходу від реалізації дебіторська заборгованість займає 19%.

Показники дебіторської заборгованості звели в таблицю 3.4.

Таблиця 3.4

Зведена таблиця розрахунків коефіцієнтів для аналізу дебіторської заборгованості ВАТ АПФ «Таврія»

Показник	Звітний період
	31.12.2006	31.12.2007	31.12.2008
Оборотність ДЗ, об	3,43	4,65	5,12
Період погашення ДЗ, дні	106,10	78,38	71,43
Частка ДЗ в поточних активах, %	17,44	12,18	9,55

З наведених даних видно, що погіршення показника оборотності всіх активів (хоча й незначне) може бути викликано збільшенням періоду погашення дебіторської заборгованості. Формуючи висновки про ефективність управління дебіторською заборгованістю можна зробити такі висновки:

1. Найвища оборотність ДЗ помітна в 2008 році, що є більшою ніж в 2006 та 2007 роках. Отже в 2008 році фірма максимізувала швидкість оборотів ДЗ, тим самим в значній мірі зменшивши ризик її непогашення. Видно що підприємство в 2008 році проводило агресивну політику стягнення платежів і досягло чималих результатів у збуті продукції. Збільшення оборотності ДЗ є позитивним в роботі підприємства.

2. Період погашення ДЗ ВАТ з точки зору науковців можна вважати не нормальним, так як він перевищує термін 60-ти днів.

3.2 Управління запасми на ВАТ АПФ «Таврія»

Суть проблеми оптимізації розміру запасів можна описати в такий спосіб. Часто розмір продуктивних запасів на підприємстві набагато більший, ніж потреба в них на поточний день. Разом з тим підприємство платить витрати по зберіганню виробничих запасів, пов'язані зі складськими витратами, а також омертвління коштів, які вкладені в запаси, у той час як вони могли бути інвестовані, наприклад у цінні папери.

Рішення будь-якої оптимізації задач з неминучістю припускає ідентифікацію цільоого критерію. У цьому випадку такими критеріями виступають:

- витрати на зберігання;

- витрати з розміщення й виконання замовлення.

З ростом середнього розміру запасів збільшуються й витрати по зберіганню, тобто залежність пряма. Витрати з відшкодування й виконання замовлень поводяться інакше: найчастіше залежність носить зворотний характер .

Отже обидва компоненти загальних витрат, пов'язаних з підтримкою запасів, змінюються обернено пропорційно один одному, тому можна знайти таку величину середнього запасу, який відповідає мінімальному рівню цих витрат. Найкраще лгіку виявлення оптимальної партії амовлень представити графічно. Тепер проведемо розрахунки моделі управління запасами:

Ct = Cc + Co, (3.10)

де Ct - загальны витрати, грн;

Co - витрати з розміщення й виконання замовлення, грн;

Cc - витрати зі зберігання, грн.

Ct = 57000 + 2555 = 59555 грн.

В даний час підприємство поставляє вина та коньячні вироби з регіонів Криму. Оскільки вони в більшій кількості дорогі. З одного боку - необхідно понизити об'єм заморожених в запасах фінансових коштів, а з іншої - безперебійно забезпечувати виробничий процес даними що комплектують (тобто збільшити запаси). У даному розділі ми намагатимемося вирішити дану проблему шляхом нормування запасів будівельних матеріалів.

Для управління запасами застосуємо систему контролю рівня запасів з фіксованим розміром замовлення.

Ми знаємо річну потребу виних та коньячних виробів. Так, в 2008 намічено провести 120000 виробів. Річна потреба в цьому виді запасу складає 120000 * 300 = 36000 тис.грн.

Розрахуємо оптимальний розмір замовлення.

Витрати на розміщення, доставку і приймання замовлення (партії 10000 штук) складають 57000 грн.

Витрати на зберігання складають, приблизно 7 грн. в рік на одиницю.

Таким образом оптимальний розмір заказу дорівнює:

S _опт = = 44207 штук. (3.11)

За умови річної потреби 1200000 штук необхідно здійснювати 120000/44207 = 2,73 замовлення в рік. Значить, інтервал постачання рівний:

365 дня / 2,73 = 133,6 днів.

Добовий запас повинен бути: 120000/(365)= 328 видів продукції.

В результаті отримуємо поточний складський запас:

ТЗ = 328*133,6 = 43820,8 шт.

Страховий запас визначимо у розмірі 50 % поточного запасу:

СЗ = 43820,8/2 = 21910,4 шт.

Сукупна норма, таким чином, рівна 43820,8+21910,4 = 65731,2 шт.

Час доставки складає 10 днів, звідси витікає, що точка замовлення рівна одноденна витрата * час доставки + страховий запас = 328 * 10 + 21910,4 = 25190,4 шт.

Прискорення оборотності оборотних коштів зменшує потребу в них, дозволяє підприємствам вивільняти чатину оборотних коштів.

Щоб його скоротити, треба вдосконалювати його технологію, механізувати й автоматизувати працю.

Одноденний товарообіг (АDS) і оборотність дебіторської заборгованості в днях (DSO), розраховані на основі інформації квартальних фінансових звітів складуть:

Зміна об'єму реалізації веде до зміни величини DSO, що у свою чергу наштовхує на думку про прискорення або уповільнення виплат, навіть якщо насправді характер платежів не змінився. Тенденція збільшення щомісячної реалізації веде до зростання показника DSO, тоді як тенденція до зменшення щомісячних об'ємів реалізації занижує DSO, хоча фактично ніяких змін платіжної поведінки клієнтів не може не відбутися. або коливанням.

3.3 Шляхи покращення ефективності використання оборотного капіталу на ВАТ АПФ «Таврія»

Оборотний капітал проходить три стадії кругообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромадження необхідних виробничих запасів. У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов'язані з нею витрати). Виробнича стадія кругообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації. На третій стадії авансування коштів триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і про відтворення авансованих у ній коштів. Грошова форма, якої набирає оборотний капітал на третій стадії кругообігу, одночасно є і початковою стадією наступного обороту капіталу. Необхідною умовою для підвищення ефективності використання обігових коштів є продумане економічне визначення потреби в них, тобто визначення такого їх оптимального розміру, який би при мінімальному запасі забезпечив безперервне виробництво. У цьому полягає суть нормування обігових коштів, основною особливістю якого в умовах ринку є те, що воно має розглядатися не лише як економічний метод обчислення необхідного розміру обігових коштів, а переважно як спосіб виявлення й мобілізації на кожному підприємстві внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва. Ефективне управління оборотним капіталом передбачає вибір і здійснення певної фінансової політики. Суть такої політики полягає в пошуку оптимальної величини та оптимальної структури обігових коштів.

На сучасному етапі підприємство ВАТ АПФ «Таврія» працює стабільно, постійно нарощуючи обсяги виробництва.

У складі оборотних активів підприємства найбільшу частку займають товарні запаси, виробничі запаси та дебіторська заборгованість за товари, роботи та послуги.

Негативною тенденцією є збільшення дебіторської заборгованості,період погашення займає 71,43 днів, це призводить до втрати частини оборотних засобів.

Аналіз оборотності оборотних активів дає змогу судити про те, що коефіцієнт оборотності капіталу дорівнює 0,54, це означає, що за 2008 рік оборотні активи обернуться 0,54 рази. Період їх обороту дорівнює 0,000068 днів.

Для адаптації системи управління оборотними виробничими фондами до ринкових умов господарювання на підприємстві треба здійснити:

1 З метою підвищення конкурентоспроможності випущеної продукції передбачати в бізнес-планах конкретні заходи для зниження її матеріаломісткості.

2 Розробити і реалізувати програми з використання відходів виробництва як вторинної сировини й енергоресурсів, а також товарної продукції для використання на інших підприємствах регіону.

3 Облдержадміністраціям і органам місцевого самоврядування сприяти підприємствам (насамперед фінансовою підтримкою) у розробленні та реалізації регіональних програм з організації економічно безвідходного виробництва.

4 Упровадити дійовий механізм управління витратами в кожному виробничому підрозділі підприємства з урахуванням їх особливостей.

5 Внести необхідні корективи у функціональні обов'язки підрозділів управління підприємством і окремих посадових осіб щодо контролю й відповідальності за використання обігових виробничих фондів стосовно структури і призначення.

6 Підвищити взаємодію служб підприємств (маркетингу, логістики, економічної та фінансової) у сфері управління ефективним використанням обігових коштів.

7 При формуванні статутних фондів підприємств ураховувати їхню потребу в обігових коштах. Це стосується і процесу емісії акцій.

8 Упровадити у практику роботи фінансових служб підприємств планування таких елементів обігових кошті», як грошові ресурси і розрахунки, у тому числі визначити заходи для постійного зниження частки дебіторської заборгованості, що віднесена до категорії безнадійної.

9 Ширше використовувати матеріальне стимулювання за зниження нормативів використання ТМЦ, у тому числі за зниження їхньої істотної витрати на одиницю виробленої продукції.

10 Удосконалювати класифікацію окремих елементів обігових коштів з метою підвищення обґрунтованості ступеня їхньої ліквідності і ступеня фінансового ризику, виявляти ті поточні оборотні активи, можливість реалізації яких малоймовірна.

11 Внести у систему інформаційного менеджменту відповідні доповнення і зміни у зв'язку з упровадженням моніторингу щодо оцінки стану й ефективності використання обігових коштів підприємства.

12 У процесі розвитку фінансового й інвестиційною менеджменту передбачати витрати на підвищення рівня управління обіговими коштами підприємства з урахуванням нормування витрат матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.

Один з шляхів підвищення ефективності використання капіталу підприємства є раціональне та економне витрачання окремих елементів використання оборотних фондів підприємств. Водночас підприємства мають внутрішні резерви підвищення ефективності використання оборотних коштів, на які воно може вплинути. До них відносяться:

- раціональна організація виробничих запасів;

- скорочення перебування оборотних коштів у незавершеному виробництві;

- ефективна організація обертання (удосконалювання системи розрахунків, раціональна організація збуту, наближення споживача продукції до її виробника, систематичний контроль за оборотністю засобів у розрахунках, виконання замовлень по прямих зв'язках).

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Охорона праці є системою законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці [36].

Закон України «Про охорону праці» визначає основні положення по реалізації конституційного права громадян на працю, охорону праці, охорону їх життя і здоров'я. Закон регулює взаємостосунки між працівниками і адміністрацією з питань охорони праці і розповсюджується на всі види діяльності. В Україні законодавство по охорону праці складається із Закону “Про охорону праці”, Кодексу законів про працю та інших нормативних актів.

Розробка систем підтримки ухвалення рішень, для оцінки ефективності інвестиційного проекту припускає використання як апаратне забезпечення ПЕОМ, додаткові засоби графічного висновку (принтер, графічний пристрій та інші), а також побутову техніку у вигляді кондиціонера для полегшення роботи і підтримки необхідної температур.

Приведемо короткий аналіз шкідливих і небезпечних виробничих чинників, що є в умовах експлуатації вище переліченого апаратного забезпечення відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 [38] .(Небезпечні і шкідливі виробничі чинники таблиця 4.1)

Таблиця 4.1

Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

Шкідливі і небезпечні виробничі чинники	Джерела їх виникнення
Токсичні речовини	Технології обладнання
Шкідливі і небезпечні виробничі чинники	Джерела їх виникнення
Запиленість	Змішувач
Шум	Вентиляційна система, технологічне обладнання
Електрична напруга (380, 220 В)	Щит управління, електроприводи

4.2 Управління охороною праці на ВАТ АПФ «Таврія»

Робота по охороні праці на підприємстві ВАТ АПФ «Таврія»здійснюється відповідно до Закону України «Про охорону праці» від 21.11.2002г. Згідно закону, працедавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці, відповідні чинному законодавству, а також забезпечити дотримання вимог законодавства про права працівників в області охорони праці. При укладенні колективного договору сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці на рівні, не нижче передбаченого законодавством, їх обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієна праці і виробничого середовища. З цією метою створюються відповідні служби і призначаються посадові особи, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджуються інструкції про їх обов'язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролюють їх дотримання. Загальна кількість працівників служби охорони праці на підприємстві затверджується в штатному розкладі, згідно розміру підприємства, його галузевої специфіки, об'єму робіт, які доведеться виконувати службі охорони праці. На підприємстві проводитися контроль за дотриманням працівниками технічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, використання засобів колективного і індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог по охороні праці. Рівень освіти і виробничий стаж працівників служби охорони праці відповідає передбаченим вимогам. Керівник підприємства, керуючись Типовим положенням, затверджує власні Положення про охорону праці на підприємстві. У службі охорони праці ВАТ АПФ «Таврія» працюють дві людини: головний інженер з охорони праці і інженер з охорони праці. Служба підкоряється керівникові молокозаводу і Голові правління. Служба охорони праці на підприємстві навчає, інструктує і перевіряє знання працівників з питань охорони праці, забезпечує тих, що працюють правилами, стандартами, нормами, положеннями, розробляє інструкції по охороні праці, які діятимуть на підприємстві.

Структура управління охороною праці на підприємстві ВАТ АПФ «Таврія» наведена на рисунку 4.1.

На підприємстві з кількістю працюючих більше 50 чоловік, роботодавець створює службу охорони праці. Якщо менше 50 чоловік, то для виконання функції охорони праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи до мають відповідну підготовку. Якщо менше 20 чоловік, то для виконання функції охорони праці можуть залучатися сторонні фахівці (або керівники).

Служба охорони праці вирішує наступні завдання:

- забезпечення безпеки виробничого процесу

- забезпечення працюючих засобами індивідуального й колективногозахисту;

- професійної підготовки й підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

- вибору оптимальних режимів праці й відпочинку працюючих;професійного відбору виконавців для певних видів робіт

4.3 Виробнича санітарія

Робота фінансиста полягає в підготовці і проведенні аналізу одержаної фінансової інформації і вироблення пропозиції. Вказана робота виконується в приміщенні офісу і пов'язана з вивченням паперових і магнітних носіїв інформації а також робота з апаратними засобами.

Апаратні засоби можуть бути джерелами яких-небудь шкідників, тому проведемо аналіз виникнення шкідливих чинників для користувача і навколишнього середовища.

Метеорологічні умови

Робота фінансиста пов'язана з нетривалою ходьбою, перенесенням незначних по вазі вантажів, використанням ПЕОМ і не вимагає фізичної напруги, але вимагає максимальної концентрації уваги, і, отже, тримає його в постійній напрузі. Тому ця робота, відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 [39], віднесена до легкої категорії 1а - легкі фізичні, виходячи з таких чинників: категорії тяжкості робіт, періоду року. Енерговитрати складають до 139 Вт. Робота на ПЕОМ займає в день до 4 - 5 годин.

Оптимальні норми температури параметрів метеорологічних умов відповідно до категорії робіт і залежно від періоду року приведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Оптимальні значення параметрів метеорологічних умов

Категорія робіт по тяжкості	Період року	Температура, 0С	Відносна вологість %	Швидкість руху повітря в приміщенні, м\ с
		Постійні робочі місця	Непостійні робочі місця
Оптимальні значення параметрів
Легка 1а	Холодний	22 - 24	20 - 22	40 - 60	0.1
Легка 1а	Теплий	23 - 25	21 - 27	40 - 60	0.1

Забезпечення умов, приведених в таблиці 4.2, в теплий період року повинно виконуватися за допомогою витяжної для приточування вентиляції. У приміщенні, що розглядається в дипломі, встановлений кондиціонер і у віконних отворах виконані отвори для провітрювання. У холодний період року обмін повітря здійснюється за допомогою провітрювання і опалювання згідно СНіП 2.04.05.-91 [40].

Завданням вентиляції і провітрювання приміщення, є забезпечення чистоти повітря і заданих метеорологічних умов у виробничих приміщеннях.

Виробниче освітлення.

Стан освітлення виробничих, службових і допоміжних приміщень регламентується ДБН В2.5-28-2006 [41]. У світлий час використовується бічне одностороннє природне освітлення, а в темний час доби - загальне рівномірне штучне.

У таблиці 4.3 приведені нормативні показники освітлення робочої зони (природного і штучного).

Таблиця 4.3

Освітлення у виробничому приміщенні

Найменування робіт	Площа підлоги, кв.м.	Розряд зорової роботи	Освітлення
			Природне	штучне
			вид освітлення	КПО, %	нормована освітленість Е, лк
Фінансовий відділ	15	IIIв	бічне	1,44	300-500

Для визначення нормованого значення КПО для умов м. Харкова скористаємося формулою

де - нормована величина КПО для третього поясу світлового клімату рівна 2%;

с - коефіцієнт сонячного клімату, с = 0,8 (вікна на схід);

m - коефіцієнт світлового клімату, m = 0,9.

%

У відповідності з НПАОП 0.00-1.31-99 [51] нормативний показник КПО повинен бути не менше 1,5%.

Як джерела світла використовуються люмінесцентні лампи потужністю 40 Вт або енерго економні потужністю 36 Вт типу ЛБ, ЛХБ, ЛЕЦ як найбільш ефективні і прийнятні з погляду спектрального складу, колірна температура випромінювання яких знаходиться в діапазоні 3500-4200 К.

Для освітлення приміщення застосовуються світильники серії ЛП013, ЛП031, ЛП033 виконання 001 і 006, ЛС002, ЛС004, з металевими екрануючими гратами і непрозорими боковинами.

Виробничий шум

Шум є одним з найбільш поширених у виробництві шкідливих чинників. Відповідно до ГОСТ 12.1.003-83[42] і ГОСТ 12.1.012-90 ССБТ [43] в приміщеннях з обчислювальними машинами, рівні звуку і еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБ. Згідно ГОСТ 12.1.012-90 [43] рівень вібрації для категорії 3, тип в, в умовах «комфорту» не повинна перевищувати 75 дБ. Для зменшення рівня звуку і вібрації застосовуються демпфуючі матеріали (гумова прокладка під принтер).

Електромагнітне випромінювання

Основним джерелом електромагнітного випромінювання, зокрема рентгенівського, в приміщенні є електронно-променеві трубки (ЕЛТ) моніторів. Згідно НПАОП 0.00-0.31-99 [51] (правила охорони праці при експлуатації ЕОМ) потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання трубки в будь-якій крапці перед екраном на відстані 5 см від його поверхні не повинна перевищувати 100 мкР/ч. Захист користувачів ЕОМ від ЕМІ і рентгенівського випромінювання забезпечується за допомогою екранів із спеціального затемненого скла.

Відповідно до ГОСТ 12.1.045-84 [21] допустимий рівень напруженості електростатичних полів повинні бути не більше 20 кВ. У приміщеннях для запобігання утворенню статичної електрики і захисту від нього повинні бути нейтралізатори і зволожувачі повітря, підлога повинна мати антистатичне покриття, а також необхідно робити заземлення екрану дисплея.

ЕМІ і статична електрика приводять до іонізації повітря, в результаті якої відбувається утворення позитивних іонів, що вважаються несприятливими для здоров'я людини (іони потрапляють разом з повітрям в дихальні шляхи, викликаючи ускладнення). Відповідно до НПАОП 0.00-1.31-99 [51] норма змісту легких аеронів обох знаків повинна складати від 1500 до 5000 в 1 см3 повітря. Заходами щодо зниження кількості іонів в повітрі є зволоження повітря і провітрювання приміщення.

Згідно існуючим рекомендаціям час безперервної роботи з екраном не повинен перевищувати 4 години, тривалість перерви для відпочинку повинна складати від 5 до 15 хвилин.

Сумарний час роботи - до 50% тривалості зміни. Перерви повинні бути 10-15 хвилин кожна година роботи.

Тривалі перерви ведуть до порушення робочої установки, розладу динамічного стереотипу. Загальна перерва через 4 години. Додаткова перерва через 3 години і за 2 години до закінчення роботи.

4.4 Електробезпека

Основну небезпеку, для тих, що працюють у відділі, представляє підвищена напруга електричної мережі і електроустаткування, зокрема - ПЕОМ.

ПЕОМ є однофазним споживачем електроенергії, що харчується від змінного струму напругою 220В і частотою 50Гц, від мережі із заземленою нейтраллю. За способом захисту людини від поразки електричним струмом ЕОМ повинно відповідати першому класу захисту згідно ГОСТ 12.2.007.0-75 [46]. Захист від випадкового дотику до струмоведучих частин забезпечують конструктивні, схемно-конструктивні і експлуатаційні заходи захисту.

По ступеню небезпеки поразки електричним струмом приміщення відноситься до приміщень без підвищеної небезпеки, відповідно до ПУЭ-87 [44].

ПЕОМ відносять до електроустановок закритого типа виконання (струмоведучі частини знаходяться в кожухах) з діючими напругами до 1000 В. По ПУЭ-87 [44] ступінь захисту персоналу від зіткнення з струмоведучими частинами усередині захисного корпусу і від попадання води у всередину корпусу відповідає IP-44 .

Схемно-конструктивні заходи електробезпеки забезпечують безпеку дотику людини до металевих не струмоведучих частин електричних апаратів при випадковому пробої з ізоляції і виникнення електричного потенціалу на них. Як схемно-конструктивний захід безпеки передбачається занулення - навмисне з'єднання частин ПК, в нормальних умовах тих, що не знаходяться під напругою, з нульовим робочим дротом.

Експлуатаційними заходами електробезпеки є дотримання правил техніки безпеки при роботі з високою напругою і наступних запобіжних засобів:

- не підключати і не відключати роз'єднувачі кабелів при включеній напрузі мережі;

- технічне устаткування і ремонтні роботи проводити тільки при вимкненому живленні мережі.

Працівник, що поступає на роботу, обов'язково проходить ввідний і первинний інструктаж по техніці безпеки в цілях профілактики нещасних випадків, а також знайомиться з інструктажем по дотриманню заходів техніки безпеки при роботі з ПЕОМ.

4.5 Пожежна безпека

Приміщення, в якому виконувалася дипломна робота, розташоване на п'ятому поверсі семиповерхової будівлі. У ній знаходиться один комп'ютер. Розміри кімнати: довжина-5м, ширина-3м, висота-3,6м. Загальна площа складає 15 м2, що відповідає необхідним нормам НПАОП 0.00-1.31-99 [51], згідно яким на одне робоче місце повинно доводиться не менше 6,0 м2 .

По категорії вибухонебезпечність і вогненебезпечність дане приміщення відноситься до категорії В - вогненебезпечність із-за твердих матеріалів, що згорають (робочі столи, папір, ізоляція і ін.). Виходячи з категорії пожежа небезпечності і поверховості будівлі, ступінь вогнестійкості будівлі II згідно ДБН В 1.1.-7-2002 [53].

Можливими причинами пожеж в приміщенні є несправність електропроводки і електроустаткування, коротке замикання в мережі, зберігання горючих матеріалів (папери), блискавка і т.д. Як профілактичні заходи по попередженню причин пожеж використовується постійний контроль за станом електричної проводки і сполучних дротів, зберігання паперу в сейфах і шафах, що не згорають.

Згідно ГОСТ 12.1.004-91 [48] пожежну безпеку забезпечується системами запобігання пожежі, пожежного захисту і організаційно-технічними заходами

У системі запобігання пожежі передбачені наступні заходи:

1. Контроль і профілактика ізоляції.

2. Наявність плавких запобіжників в устаткуванні.

3. Захист від блискавок будівлі. Для даного класу вогненебезпечність зони приміщення П-IIа, встановлюється III категорія захисту від блискавок [54].

4. Вибір ступеня захисту оболонок комп'ютера відповідно до класу пожежонебезпеки зони приміщення П-IIа [52] не нижчий IP-44 для електроустановок і IP-23 для світильників.

Системою пожежного захисту передбачені наступні заходи:

1 Система автоматичної пожежної сигналізації оснащена димовими сигналізаторами.

2 Приміщення оснащене вуглекислотними вогнегасниками - ВВК-2 (таблиця 4.4)

3 Для успішної евакуації персоналу двері приміщення мають наступні розміри:

- ширина не менше 1,5 м;

- висота не менше 2,0 м.

Ширина коридору 1,8 м. Робоче приміщення повинне мати два виходи. Відстань від найбільш видаленого робочого місця не повинна перевищувати 100 м.

Таблиця 4.4

Перелік первинних засобів пожежа гасінні, обов'язкових у фінансовому відділі

Площа, кв.м.	Первинні засоби пожежогасіння (тип, найменування)	Кількість, шт.	Полум'я ліквідуючий ефект
15	Вуглекислотні вогнегасники і ручні ВВК-2, повсть, кошма	1	Розбавлення повітря вуглекислим газом і зниження в ньому змісту кисню до концентрації, при якій припиняється горіння. Полум'я ліквідуючий ефект вказаним газом приводить до втрати теплоти і зниження теплового ефекту реакції припинення доступу кисню до елементів, що горять

Організаційними заходами пожежної профілактики є навчання виробничого персоналу протипожежним правилам, видання необхідних інструкцій і плакатів, засобів наочної агітації. Обов'язковою є наявність плану евакуації.

4.6 Охорона навколишнього середовища

Закон України «Про охорону навколишнього середовища» був прийнятий 25 червня 1991 року (редакції Закону 1993,1996 рр) [37].

Закон визначає правові, економічні, соціальні основи охорони навколишнього середовища. Завдання Закону полягає в регулюванні відносин у області охорони природи, використанні і відтворенні природних ресурсів, забезпеченні і ліквідації наслідків негативної дії на навколишнє середовище господарської і іншої діяльності людини, збереження природних ресурсів, генетичного фонду нації, ландшафтів і інших природних об'єктів.

При масовому використанні моніторів і комп'ютерів не можна не враховувати їх вплив на навколишнє середовище на всіх стадіях: при виготовленні, експлуатації і після закінчення їх терміну служби. Сьогодні діють екологічні стандарти, які визначають вимоги до виробництва і матеріалів, використовуваних в конструкції приладів. Вони не повинні містити фреонів, хлоридів, бромідів ISO 14001-97 [55].

У стандартах закладене обмеження по кадмію в світлочутливому шарі екрану дисплея і ртуті в батареях. Апарати, тара і документація повинні допускати нетоксичну переробку після використання.

Міжнародні стандарти включають вимоги зниженого енергоспоживання і обмеження допустимих рівнів потужності, споживаних в неактивному режимі.

Робота на ПК типу IBM PC\AT не оказує шкідливої дії на навколишнє середовище. Після закінчення терміну служби він повністю підлягає вторинній переробці, а також апарати, тара, документація повинні допускати нетоксичну переробку після використання.

Необхідно виконувати вимоги стандарту, який визначає вимоги до організації виробничого процесу з мінімальним збитком, для навколишнього природного середовища.

ВИСНОВКИ

Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити наступні висновки.

1 Перший розділ дипломної роботи присвячено дослідженню теоретичних аспектів управління оборотним капіталом підприємства. В його межах проведено дослідження поглядів відомих вітчизняних та зарубіжних економістів з приводу сутності оборотного капіталу, визначено основні елементи оборотного капіталу, з'ясовано принципи та можливі джерела фінансування оборотних активів підприємства.

2 В другому розділі роботи за обраною методикою проводиться внутрішній аналіз стану оборотних активів, забезпеченності підприємства оборотними коштами; проводиться аналіз використання оборотного капіталу підприємства в декілька етапів - аналіз динаміки оборотних активів та здійснення загальної оцінки їх оборотності, аналіз руху грошових коштів, аналіз дебіторської заборгованості, аналіз оборотності запасів; аналізується прибутковість (рентабельність) оборотного капіталу, досліджується характер впливу структури оборотних активів, що склалася на підприємстві на основні показники фінансового підприємства.

Аналіз оборотності оборотних активів дає змогу судити про те, що коефіцієнт оборотності капіталу на 2006 рік дорівнює 0,57, це означає, що за рік оборотні активи обернуться 0,57 раз. Період їх обороту дорівнює 0,0000063 днів. На 2007 рік дорівнює 0,69, за рік оборотні активи обернуться 0,69 разів. Період їх обороту дорівнює 0,000052. А на 2008 рік оборотні активи дорівнюють 0,54, отже за рік вони обернуться 0,54 рази. Також період їх обороту буде складати 0,0000068 днів.

Оборотний власний капітал підприємства за 2006 рік обернеться 1,06 раз, період його обороту дорівнює 343,72 днів. За 2007 рік - 1,35 раз, період обороту - 269,44. А на 2008 рік - 1,086, отже період обороту - 335,96 днів.

Позиковий капітал обернеться 1,24 рази за 2006 рік, його період обороту дорівнює 292,56 дні. За 2007 рік - 1,41, період обороту - 258,64. Також за 2008 рік - 1,07, період обороту - 339,76 днів.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості на 2006 рік дорівнює 3,12 рази, а період обороту 116,75 днів. На 2007 рік складає 4,93, період обороту - 73,92. За 2008 рік - 4,26, період - 85,51 днів.

Оборотність дебіторської заборгованості на 2006 рік дорівнює 3,43, період погашення 106,10 днів, частка дебіторської заборгованості в поточних активах 17,44%

На 2007 рік оборотність дорівнює 4,65, період погашення 78,38 днів, частка дебіторської заборгованості 12,1%.

Оборотність на 2008 рік складає 5,12, період погашення 71,43 дні, частка дебіторської заборгованості поточних активах 9,55%.

На 2007 р. коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнював 0,01, а на 2008 р. дорівнював 0,006. Отриманий результат свідчить про нормальний фінансовий стан підприємства, тому що його результат знаходиться в оптимальних межах.

Коефіцієнт ліквідності поточної на 2006 р. дорівнював 2,86, на 2007р. 4,38, а на 2008 рік 4,68. Коефіцієнт ліквідності швидкої на 2006 р. становив 1,25, на 2007 р. 2,24, а на 2008 рік він дорівнював 2,49. Як видно з таблиці усі ці показники на 2008 р. не зменшились, що свідчить про не погане фінансове становище підприємства.

Рентабельність активів підприємства у 2006 р. дорівнювала 3,58%, рентабельність оборотних активів 5,58%, рентабельність власного капіталу 6,62%. У 2007 році рентабельність активів підприємства дорівнювала 8,4%, рентабельність оборотних активів 13,22%, рентабельність власного капіталу 16,47%. У 2008 році рентабельність активів підприємства дорівнювала 23,17%, рентабельність оборотних активів 22,25, рентабельність власного капіталу 25,05. Рентабельність реалізації продукції можна розрахувати за 2007 та 2008 роки.

Отже, у 2007 р. рентабельність реалізації продукції дорівнювала 22,45%, а у 2008 р. 23,05%. Тобто вона збільшилася на 0,6%. Це збільшення відбулось в результаті наступних змін: за рахунок зміни доходу, рентабельність продукції зменшилась на 3,91%, а за рахунок зміни прибутку рентабельність збільшилась на 11,34%.

3 На основі узагальнених даних про результати аналізу оборотного капіталу на підприємстві, розроблено основні пропозиції щодо удосконалення управління оборотними активами та поліпшення їх використання, які викладено в третьому розділі дипломної роботи.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ:

1. Теорія капітала: науково-економічний аспект / Лисенко А.І., Арлачтов Д.В. // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 7. - С. 35- 44.

2. Історія економічних учень: Підручник: У 2ч. - ч. 1 / За ред. Базилевич В.Д. - 2-ге вид., випр. - К.: Знання, 2003., с. 56 - 87.

3. Економіка: Принципи, проблеми та політика / Макконнелл К.Р., Брю С.Л. - В 2 т.: Пер. з англ. 11-го вид. Т.2 - М.: Республіка, 1992, с. 115 - 125.

4. Історія економічних вчень: Навч. посібник / Лісовицький В.М. - Київ: «Центр навчальної літератури»,1999, с. 25 - 36.

5. Основи економічниї теорії / За ред. Предборського В.А. - Київ. - Кондор, 2002, с. 77- 89.

6. Економічний словник-довідник / За ред. док. економ. наук., проф. С.В. Мочерного. - Київ: Феміна, 1995 р., с. 197 - 207.

7. Інвестиційний словник: Навч. посібник. / Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Партин Г.О. - Львів: Видавництво «Бескид Біт», 2005, с. 165 - 171.

8. Золотарьов А. Раціональне використання оборотних засобів у промисловості // Економіка України. - 2001. - № 7. - С. 29-32.

9. Кальченко А.Г. Основи логістики: Навч. Посібник. - К.: Товариство «Знання», КОО, 1999, с. 125 - 135.

10. Крикавський Є. Логістика підприємства: Навч. Посібник. - Львів: Державний університет «Львівська політехніка», 1996, с. 155 - 160.

11. Крикавський Є. Економічний потенціал логістичних систем. - Львів: Державний університет «Львівська політехніка», 1997, с. 160 - 168.

12. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси» від 20.10.1999 р., № 246 // Бухгалтерія. - 2001. - № 52/2 (467). - 7 грудня. - С. 51-53.

13. Прикладная экономика: Учебник для вузов: Пер. с англ. - М.: Просвещение, 1992, 200 - 224 с.

14. Раицкий К.А. Экономика предприятия: Учебник для вузов. - М.: Информационно внедренческий центр «Маркетинг», 1999, с. 276 - 293.

15. Статистичний щорічник України за 2000 рік. - К.: Техніка, 2001, с. 455 - 499.

16. Финансы предприятия: Учебник / Под ред. Проф. Н.В.Колчиной. - М.: ЮНИТИ, 2000, с. 400 - 413.

17. Экономика машиностроения: Учебник для вузов / Под. ред. Е.М. Карлика. - Л.: Машиностроение, 1985, с. 378 - 392.

18. Экономика машиностроительного производства: Учебник / Под. ред. И.Э. Берзиня, В.П. Калинина. - М.: Высш. шк.,1988, с. 295 - 304.

19. Экономика предприятия: Учебник / Под. ред. проф. О.И. Волкова. - М.: ИНФРА-М,1999, с. 500 - 520.

20. Экономика предприятия: Учебник для вузов / Под. ред. проф. В.И. Грузинова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999, с. 435 - 445.

21. Неоднорідність інвестиційного простору України / Харламова Г.О. // Актуальні проблеми економіки. - 2006.-№2. С. 75-85.

22. Іноземний капітал у банківському секторі України: проблеми і наслідки / Шолудько Н.М. // Фінанси України. - 2006. - №7. С. 45-52.

Размещено на Allbest.ru