Знаряддя монетарної політики та особливості їх застосування

Крім цього всього вищесказаного, слід детальніше проаналізувати кожен із знарядь монетарної політики, що застосовувався в той час.

Обов'язкові резерви. Як уже зазначалося, формування банками обов'язкових резервів у 1992-1995 рр. здійснювалося на окремому рахунку в НБУ. З 1995 року кожен банк формує обов'язкові резерви на власному кореспондентському рахунку в Національному банку. Такий порядок формування резервів дає змогу центральному банку застосовувати їх (шляхом зміни величини нормативів та періодичності контролю) як монетарний інструмент, а банкам - використовувати протягом операційного дня для проведення банківських операцій.

Мінімальні обов'язкові резерви використовуються в процесі прогнозування монетарних агрегатів як константа, що дає можливість визначати розмір коштів (які не будуть створювати нові кошти), та застосовуються з метою обмеження зростання грошової маси в обігу.

Для сприяння розвитку фондового ринку державних цінних паперів в Україні у 1996 році до мінімальних обов'язкових резервів зараховувалися кошти, вкладені банками в державні цінні папери. При цьому втрати монетарного регулювання за рахунок обов'язкових резервів компенсувалися шляхом застосування інших монетарних інструментів.

З жовтня 1998 року ситуація змінилась. НБУ надіслав лист комерційним фінансовим установам, згідно з яким в обов'язкові резерви не зараховувалися уже ОВДП, куплених банками на аукціонах з первинного їх розміщення, що також зменшило грошову масу

Процентна політика. У перші роки існування банківської системи незалежної України процентна політика визначалася розміром плати за кредит комерційним банкам без пов'язування з макроекономічною ситуацією в державі і станом грошово-кредитного ринку.

Із формуванням кредитного та частково фондового ринків Національний банк надав перевагу економічному підходу до застосування процентної політики як монетарного інструменту у сфері управління грошово-кредитним ринком.

Зважаючи на нерозвиненість фондового ринку як державних, так і корпоративних цінних паперів, НБУ на підставі Тимчасового положення про визначення процентних ставок Національного банку щомісячно встановлює рівень облікової ставки, яка є орієнтиром ціни на національні гроші. При визначенні розміру цієї ставки враховуються різнопланові фактори в макроекономічній, бюджетній та грошово-кредитній сферах, а також вартість кредитів у країнах, з якими Україна має значні економічні зв'язки.

Залежно від ситуації на грошово-кредитному ринку НБУ щоденно визначає рівень ломбардної ставки, за якою пропонується підтримувати миттєву ліквідність банків.

Однак не всі аспекти процентної політики дають бажаний ефект. Процентні ставки за кредитами, наданими реальному сектору економіки, не завжди відповідають наявним економічним процесам. І це питання сьогодні слід розглядати не в монетарній, а в макроекономічній та законодавчій площинах[9,c.41].

Банки мають значну питому проблемних кредитів, наданих у минулі роки на пропозиції урядових структур, що спонукає збільшувати вартість кредитів, які надаються нині.

Окремі банки не проводять банківських операцій, а займаються лише розрахунковими за конвертацій ними операціями, що частково спричиняє дисбаланс на міжбанківському кредитному ринку. Крім того, багато які банки не працюють із фінансовими інструментами (державними цінними паперами різних видів, векселями суб'єктів господарювання), не забезпечують виконання основних економічних нормативів діяльності, що не дає їм можливості звертатися до Національного банку як до кредитора останньої інстанції й отримувати кредити для підтримки короткострокової ліквідності за значно нижчою ставкою, ніж на міжбанківському кредитному ринку.

Рефінансування банків. На першому етапі становлення Національного банку здійснювалося пряме кредитування комерційних банків для подальшого кредитування тих чи інших галузей господарства або окремих господарств в основному за відповідними рішеннями Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Згубність такої практики відчутна ще й сьогодні, оскільки окремі надані в такий спосіб кредити не повернуто й досі.

У подальшому (з виникненням необхідності обмежувати обсяги грошової маси в обігу) Національний банк використовував такий інструмент, як кредитні стелі для банків (тобто приріст кредитних вкладень банків обмежувався певними параметрами).

Зі зростанням кількості банків виникла потреба у забезпеченні їм рівного доступу до кредитів Національного банку. З 1994 року запроваджено кредитні аукціони, які дали змогу всім банкам, що дотримуються встановлених нормативів діяльності, розраховувати на підтримку своєї ліквідності з боку НБУ - кредитора останньої інстанції.

Із 1996 року в практичну діяльність запроваджено підтримання ліквідності банківської системи за допомогою операцій прямого „репо”.

Мобілізаційні інструменти. Якщо необхідно вилучити з обігу надлишкову грошову масу, Національний банк використовує такий монетарний інструмент, як депозитний сертифікат НБУ, який має право обігу на первинному та вторинному ринках лише серед банків.

До мобілізуючих інструментів належать також операції зворотного „репо”, тобто продаж Національним банком зі свого портфеля на певний період державних цінних паперів з умовою їх зворотного викупу.

Усі ці знаряддя монетарної політики, моють свої особливості застосування, але всі вони стрямованя на досягнення проміжних та кінцевих цілей грошово-кредитної політики, а від так на стабілізацію економіки України. Позитивні зрушення в економіці дали поштовх до подальшого розвитку, стабілізації та розвитку.

2.3. Застосування знарядь монетарної політики для досягнення

економічного зростання у 2000-2005 рр.

Із 2000 року, вперше за часи реформування економіки, з'явилися стійкі ознаки економічного зростання. Позитивна динаміка ВВП, що спостерігалась в Україні з останнього кварталу 1999 роцу, посилилась і в 2000 році. Так. До прикладу, реальний ВВП зріс до попереднього року на 5,8 %, було вперше досягнено профіцит бюджету - 0,6 % [9, с. 41].

Монетарна політика Національного банку України у 2000 році була спрямована на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, підтримання основних заходів уряду, щодо збереження досягнутої фінансової стабілізації, прискорення ринкових реформ в економіці, підвищення ефективності функціонування банківської системи. Загальний обсяг грошової маси збільшився на 45% за рівня інфляції 25,8%, що свідчить про підвищення реального попиту на гривню 12.

Індекс споживчих цін в Україні за 2000 р. Перевищив відповідний показник за 1999 р. (19,2%). Прискорення темпів інфляції було зумовлене, з одного боку, ціновими шоками у вигляді підвищення цін на низку продуктів та адміністративним підвищенням цін і тарифів на електроенергію, житлово - комунальні і транспортні послуги, послуги зв'язку в умовах не насиченості ринку й незавершеності структурної перебудови у промисловості та сільському господарстві, а з іншого, - монетарним чинником у вигляді підвищення темпів зростання пропозиції грошей. Проте вплив монетарного чинника на прискорення темпів інфляції не був визначальним.

Реалізація монетарної політики з використанням, зокрема такого інструментарію, як регулювання норми резервування, облікової ставки НБУ дала змогу підвищити поточну ліквідність банків, сприяла додатковому залученню до банківської системи коштів як населення, так і суб'єктів господарювання з подальшим їх вкладенням у фізичну економіку України.

З огляду на загальну макроекономічну ситуацію Національний банк упродовж 2000 р. чотири рази знижував рівень облікової ставки - з 45% у січні до 27% з 15.08.2000 року, підтримуючи її на додатному щодо інфляції рівні. У результаті, відповідно, знизились процентні ставки комерційних банків за кредити у національній валюті з 56,1 до 38,0%.

Унаслідок проведення Національним банком України виваженої монетарної політики та збереження стабільності монетарної сфери у 2000 р., зберігалась тенденція до зростання залишків коштів на рахунках підприємств, організацій та населення в комерційних банках, обсяг яких на 01.01.2001 р. становив 18,6 млрд. грн.. (збільшився за рік на 53%), Загальний обсяг вкладів населення на 01.01.2001 р. Дорівнював 6,699 млрд. грн.., або збільшився за рік на 54% 12.

Позитивні тенденції минулого року передалися у спадок 2001 року, так з початку 2001 року економічні дані свідчать про позитивну динаміку зростання ВВП та валової доданої вартості у провідних галузях порівняно з відповідним періодом минулого року. На відміну від попередніх років спостерігається відносна цінова стабільність. Але посилюється залежність вітчизняної економіки від зовнішніх факторів, що ускладнює завдання щодо утримання грошової стабільності.

Протягом поточного року вживалися заходи щодо зниження вартості грошей на кредитному ринку.

Зберігалася позитивна тенденція до зростання депозитів фізичних осіб у національній валюті, обсяг яких за вісім місяців збільшився на 36,7 %. Головними чинниками цього стали збільшення реальних доходів населення, фінансова стабільність, впровадження системи гарантування вкладів фізичних осіб.

З початку року було досягнуто позитивної динаміки кредитних вкладень комерційних банків. Однак кредитні ресурси комерційних банків залишаються ще занадто дорогими. Вони спрямовуються переважно на фінансування поточної діяльності підприємницьких структур.

Основними інструментами протидії значній ревальвації обмінного курсу були інтервенції з купівлі валюти на міжбанківському ринку, а також збереження основних елементів системи валютного регулювання, сформованої у 2000 році.

Великі обсяги інтервенції з купівлі валюти на міжбанківському ринку призводили до значних обсягів емісії гривні через канал валютного ринку. Викуп валюти дав змогу Національному банку України поповнити свої валютні резерви.

Оскільки, ситуація на грошово-кредитному ринку залишалась стабільною і керованою. То упродовж 2001 року було знижено облікову ставку з 27% до 12,5 % річних, відповідно знижувалися і ставки банків з 37,2% аж до 30,2% в кінці року. Тобто, зниження облікової політики, вказує нам, що НБУ проводить жорстку монетарну політику („дешевих грошей” або експансивну політику) [12].

Але слід зазначити, що навіть за умов активного монетарного стимулбвання НБУ процесів здешевлення кредитів темпи зниження процентних ставок поки що далекі від бажаних - вони не адекватні заходам, які вживає нБУ у цьому напрямі.

Загалом, 2001 рік характеризується відносною стабільністю та багатьма позитивними тенденціями у монетарній політиці і економіці.

Коли ж говорити про наступні роки, то ситуація міняється.

Середня процентна ставка за депозитами в національній валюті знизилась за рік з 10.7 % до 7 %. Таке зниження показує напрям проведення монетарної політики в сторону пожвавлення ділової активності. Тобто при зниженні депозитних ставок відбувається зменшення привабливості цього виду активу для населення, збільшуються споживчі видатки, а як наслідок - висока ймовірність стимулювального впливу на диниміку ВВП.

Рівень монетизації (розрахунково) за 2002 рік підвищився з 19.2 % до 24.9 %, що відповідає темпам зростання національної економіки. Штучними методами цього не досягнеш, адже це повязано з інфляційними очікуваннями споживачів. І відповідно, це несуттєво впливає на зростання цін в економіці. І ми бачимо, що ІСЦ (індикс споживчих цін) у 2002 році становив 99,4% до 2001 року.

Упродовж року Національний банк чотири рази зменшував облікову ставку - загалом з 12.5 % до 7 %, тричі вносив зміни до використання такого монетарного інструменту як нормативи обов'язкового резервування. Зміни нормативів обов'язкового резервування були направлені на підвищення ліквідності банків на суму 3 млрд. грн., що сприяло розширенню кредитування реального сектору економіки.

Через аукціони з первинного розміщення ОВДП до Державного бюджету залучено з початку року 2.8 млрд. грн. Середньозважена доходність розміщених ОВДП за рік склала 10.8 %.

Міністерством фінансів України в повному обсязі забезпечено погашення та сплату доходу за облігаціями внутрішньої державної позики їх власникам 3.2 млрд. грн.[12].

Грошово-кредитна політика в 2003 році забезпечила монетарну підтримку економічного зростання і структурних змін, спрямованих на поступове створення умов для переходу до стабільних темпів розвитку. Зокрема зростання ВВП у 2003 році становило 9,4% [Додаток 2]. Підвищився попит на інвестиції, що забезпечить розвиток і структурні зміни в економіці.

Цікавий факт, що у 2003 році не було ні разу змінено розмір середньої облікової ставки. Що свідчить про стабільність в економіці та у монетарній політиці загалом.

Але починаючи з 2004 році ситуація міняється. Відбувається підвищення облікової ставки, що сигналізує про зміну монетарної політики з кредитної експансії до реструкції, тобто до стримувальної політики.

Таблиця 2.3.1

Середня обліково ставка в Україні у 2001-2005 рр.

Джерело: www.bank.gov.ua/Statist

Як видно з таблиці 2.3.1, середня облікова ставка зменшувалась до 2004 року, що збільшує попит на кредити з боку комерційних банків, дає можливість знизити процентні ставки за позики, а від так стимулоє до возвитку і зростання національнлго продукту, закрема ВВП [Додаток 2].

Таблиця 2.3.2

Обсяг реального ВВП у 2000-2005 рр.

Джерело: www.bank.gov.ua/Statist

За таких умов відбувається зміна монетарної політики, а від так і зміна напрямків застосування знарядь грошово-кредитної політики. Як видно з Таблиці 2.3.2 динаміка ВВП показує негативний характер, тому слід вжити заходів і переглянути політику НБУ. До того ж збільшується заборгованість уряду по облігоція ОВДП. Збільшення продажу ОВДП та покриття ним бюджеу може призвести до побудови „фінансових пірамід”. Слід не допустити повторення практики попередніх років, бо це призведе до занепаду економіки держави.

З 1 січня до 12 липня 2005 року було продано державних цінних паперів на суму 6875,8 млн. грн., що вже перевищило суму, що була запланована у Законі України „Про державний бюджет на 2005рік” - 6243,72 млн. грн.[12] А така ситуація може призвести до утворення піраміди, що в свою чергу вплине на девальвацію національної валюти. І до зниження національного виробництва.

Отже, ситуація в монетарній політиці та застосуванні її знарядь склалась досить складна.

За останні роки в Україні утворились, удосконалювались і реалізовувались на проктиці усі знаряддя грошово-кредитної політики від прямих засобів впливу до непрямих. Це дало можливість досягти економічного піднесення. Але неслід забувати, що досягнення ефективності економіки в державі можливе лиш за злагодженої роботи усіх інституцій держави, а також внесення ряд змін в нормативно-законодавчі акти України. І лиш тоді можливе досягнення фінансової стабільності в державі.

Висновки

Макроекономічне регулювання - це механізм забезпечення пропорційності та збалансованості окремих складових національної економіки, яка ґрунтується на товарній формі виробництва.

Механізм макроекономічного регулювання національної економіки залежить від ринкового механізму, державного регулювання та регулювання з боку фірм і підприємств. Їх співвідношення визначає економічну політику держави.

В історичних умовах склалися різні погляди на взаємозв'язок цих елементів, їх співвідношення. Так, наприклад, кейнсіанці вважають, що держава повинна дуже активно втручатись в регулювання економіки. А монетаристи стверджують, що держава, майже, взагалі не повинна втручатися у господарські процеси. На це в економіці є свої інструментарії, за допомогою яких здійснюється вплив. Одним з цих інструментів є монетарна політика.

Монетарна політика - це один з видів макроекономічної політики, в якій здійснює вплив на стан кредиту і грошового обігу, з метою контролю і регулювання пропозиції грошей. А пропозиція грошей в свою чергу вказує і впливає на економічний стан в країні, обсяг виробництва, темп інфляції, тощо.

До того слід враховувати, що монетарна політика має свої знаряддя, які поділяються на прямі і непрямі.

Прямі методи найчастіше використовуються в країнах з перехідною економікою, де механізм впливу монетарної політики на грошово - кредитну систему ще не набув достатньої стабільності.

У країнах з розвинутою економікою здебільшого застосовують непрямі інструменти, передовсім, операції на відкритому ринку. Вони є більш ефективними і сприяють швидкому подоланню проблем.

У перехідній економіці України у значній мірі здійснено відхід від використання прямих монетарних інструментів. Зокрема, починаючи з 1994 року НБУ ввів кредитні аукціони поряд із прямим кредитуванням банків, що забезпечило встановлення більш реальної процентної ставки.

Поступово відмовлялися від емісії грошей як джерела фінансування дефіциту державного бюджету і перехід до емісії державних цінних паперів(ОВДП) дали змогу впродовж 1996 - 1997 років сповільнити темпи інфляції та знизити номінальну ціну грошей у державі. Однак, цей новий і, на перший погляд, безпечний інструмент фінансування дефіциту державного бюджету пізніше перетворився для уряду України на серйозну проблему. Виконавча влада в особі Міністерства фінансів України, емітуючи все більшу кількість державних цінних паперів, фактично вступила у боротьбу за гроші з приватним сектором економіки. Висока дохідність ОВДП, яка у липні 1998 року становила 66,4%, а у серпні за окремими аукціонами сягала 73,6%, спонукала банки до встановлення ставок за кредити на подібному рівні. Отже, у фінансовому секторі економіки України чітко спостерігався ефект витіснення державними запозиченнями кредитів приватному сектору.

У другій половині 1998 - на початку 1999 років уряд України, не маючи змоги сплачувати значний державний борг, накопичений у попередні роки, у тому числі внаслідок емісії ОВДП, провів їх конверсію. У результаті цієї конверсії, яку деякі економісти прирівнюють до дефолту за борговими зобов'язаннями держави, починаючи з другої половини 1998 року практично єдиним покупцем ОВДП, що емітуються Міністерством фінансів, виступає НБУ, який таким чином продовжує фінансувати бюджетний дефіцит за рахунок емісії платіжних засобів, створюючи в економіці інфляційний потенціал.

Замість ОВДП Національний банк України для короткострокового регулювання грошової маси використовує власні боргові зобов'язання - депозитні сертифікати. Проте їх використання є надто дорогим і у перспективі не зможе замінити боргові зобов'язання держави.

Тенденція до стабілізації реальних процентних ставок за кредити на високому рівні була зламана у 2000 році. Досить ефективна процентна політика НБУ в цьому році стимулювала пожвавлення економіки в цілому. Постійно знижувалась облікова ставка. Необхідно зазначити, що ця ставка все таки носить більше інформативний характер у перехідній економіці України, особливо беручи до уваги надзвичайно низький обсяг рефінансування комерційних банків Національним.

Зниження процентних ставок за кредити в більшій мірі відбулось у результаті стабілізації вітчизняної економіки, зокрема її монетарної сфери, зміцнення національної валюти, економічного зростання та оптимістичних настроїв суб'єктів ринку.

На сьогодні монетарна політика викоримтовує знаряддя непрямого впливу, шо дає змогу досягати фінансової стабільності держави, без втрати індикаторів ринкової економіки, таких як облікова ставка, ціна, тощо. Хоч в економіці відбулись зміни, і вони мають негативний характер, такий як спад ВВП, збільшення рівня інфляції. Але якщо вжити відповідних заходів повязаних із зміною макросередовища і налагодження діяльності всіх інститутів держери на досягнення єдиної цілі, можливе покращення економічної ситуації та фінансової стабільності.

Список використаних джерел

1. Кучма Л. Шляхом радикальних економічних реформ: Доповідь Президента України про основні засади економічної та соціальної політики // Голос України. - 1994. - 13 жовтня.

2. Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка / Ред. З. Ватаманюк і С. Панчишин - К.:Альтернатива, 2001. - С. 307-326.

3. Бальцерович Л. Перехід до ринкової економіки: Польща, 1989 - 1993 рр. в порівняльній перспективі. У зб. «Уроки реформ». К.: Основи, 1995. - С.79-109.

4. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє.-К.: Наукова думка, 1990. - 196 с.

5. Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи. К.: Наукова думка, 1992. - 126 с.

6. Гребеник Н. Особливості інструментів монетарної політики Національного банку України // вісник НБУ. - 2000. - №6. - С. 2-4.

7. Гребенюк Н. Тенденції розвитку управління грошово-кредитним ринком в Україні // Банківська справа. - 1999.- №6.- С.31-36.

8. Гетьман В. НБУ із 1993-го по 1997-й: здобутки і прорахунки // Вісник Національного банку України.- 1997.- №3.-С.54-56.

9. Дзюбик О. Особливості застосування політики облікової ставки як інструмента управління грошово-кредитними відносинами // Банківська справа. - 2000. - №3. - С. 39-42.

10. Ющенко В. Монетарна політика України: результати і перспективи // Вісник Національного банку України. - 1996. - №4. - С. 5-13.

11. Ющенко В. Проблеми ремонетизації економіки України // Вісник Національного банку України. - 1997. - №6. - С. 3-19.

12. http: //www.bank.gov.ua - сторінка Національного банку України.

Додаток 1:

Механізм грошово - кредитного регулювання за допомогою політики облікової ставки центрального банку

Додаток 2:

Динаміка реального валового внутрішнього продукту