Собівартість продукції рослинництва та її вплив на ефективність виробництва

Детальнішу інформацію про діяльність підприємства в розрізі галузі рослинництва та тваринництва викладено в додатку 1.

2.2 Динаміка собівартості продукції та її вплив на фінансові результати підприємства

Собівартість продукції є одним із найважливіших показників ефективності виробництва, в якому відображається раціональне використання виробничого потенціалу підприємства. Величина собівартості зумовлює конкурентоспроможність продукції і фінансові результати діяльності підприємства. При цьому необхідно мати на увазі, що на собівартість впливає комплекс взаємопов'язаних природно-економічних умов виробництва: родючість ґрунту і клімат; зміни в розміщенні виробництва продукції; рівень спеціалізації та агропромислової інтеграції; ступінь забезпеченості засобами виробництва та їх використання; ціни на основні і оборотні засоби виробництва; тарифи на послуги; продуктивність праці та рівень її оплати; організаційні форми виробництва та ін.

Метою обчислення собівартості продукції рослинництва є своєчасне, повне і достовірне відображення фактичних витрат на її виробництво, а також контроль за використанням виробничих ресурсів.

У рослинництві, крім урожайності культур, на собівартість продукції істотно впливають такі фактори, як собівартість і якість посівного матеріалу, рівень механізації, а в тваринництві, крім продуктивності тварин, -- затрати кормів на виробництво центнера продукції, собівартість центнера кормових одиниць, трудомісткість виробництва, оплата людино-години, концентрація виробництва, рівень його комплексної механізації тощо.

Аналіз собівартості продукції рослинництва роблять за статтями витрат, видами продукції, затратами для 1 га посівної площі й голову худоби, намітити основні напрями аналізу затрат, знайти резерви зниження собівартості продукції за рахунок зниження її матеріально-, трудо-, енерго- фондомісткості.Аналіз затрат за елементами дозволяє вивчити вплив на рівень собівартості використання трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів. Дані такого аналізу являються базою для:

- встановлення потреб підприємства в матеріальних ресурсах, оборотних засобах, матеріально-технічному постачанню;

- визначення завдань по одиниці собівартості продукції;

- складання кошторису витрат на плановий період;

- розрахунку суми затрат на весь випуск продукції по кожному елементу.

Таблиця 2.7

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1ц зерна пшениці

Показник	2009р.	2011р.
	грн	%	Грн.	%
Витрати на оплату праці,грн.,тис	6,85	11,00	6,22	11,29
Відрахування на соціальні заходи,грн.	1,11	1,79	1,84	3,34
Прямі матеріальні витрати,грн.	42,11	67,62	27,12	49,26
з них: насіння та посадковий матеріал	5,45	8,75	12,07	21,92
мінеральні добрива	13,96	22,42	6,34	11,52
нафтопродукти	13,60	21,84	3,03	5,5
оплата послуг та робіт	2,35	3,78	-	-
решта матеріальних виплат	6,75	10,84	5,69	10,33
Амортизація необоротних активів	3,88	6,33	4,34	7,88
Загальновиробничі витрати	13,32	21,39	15,54	28,29
Виробнича собівартість - усього	62,28	100	55,03	100

Таблиця 2.8

Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1ц кукурудзи на зерно

Показник	2009	2011
	Грн.	%	Грн.	%
Витрати на оплату праці,грн.,тис	11,87	16,27	3,68	11,31
Відрахування на соціальні заходи,грн.	1,68	2,31	1,10	3,39
Прямі матеріальні витрати,грн.	40,73	55,83	14,97	45,98
з них: насіння та посадковий матеріал	10,66	14,61	4,79	14,70
мінеральні добрива	9,09	12,46	5,69	17,46
Нафтопродукти	14,37	19,69	2,13	6,53
оплата послуг та робіт	-	-	2,09	6,41
решта матеріальних виплат	6,60	9,05	0,29	0,88
Амортизація необоротних активів	4,55	6,23	2,09	6,41
Загальновиробничі витрати	14,13	19,36	10,72	32,91
Виробнича собівартість - усього	72,95	100	32,56	100

У ФГ "Власюка В.В.” в структурі витрат на виробництво продукції рослинництва питому вагу займають витрати на оплату праці ( 11% у 2009р., 11,29 % у 2011р. для виробництва 1 ц пшениці), та 16,27% у 2009р. і 11,31% в 2011 році відповідно для виробництва 1 ц кукурудзи на зерно. Насіння та посадковий матеріал(8,75 % у 2009 році, 21,92 % відповідно у 2011р. для 1 ц пшениці) та 14,61% - 2009р. і 14,70% в 2011 році для виробництва 1 ц кукурудзи. Мінеральні добрива (22,42 % у 2009р., 11,52 % у 2011р ).; 12,46 % і 17,46 % відповідно у тіж роки.Зменшення цих затрат можливе за рахунок зниження собівартості виробництва насіння в самому господарстві та державних відпускних цін на покупний посадковий матеріал, більш ефективного використання органічних і мінеральних добрив.

Значне місце займають затрати на нафтопродукти ( 21,84 у 2009р., у 5,5 %у 2011р.) та витрати пов'язані з утриманням основних засобів виробництва,тобто ремонт, запасні частини (21,39% у 2009р., 28,29 % у 2011р.).

Більш продуктивне використання техніки і здешевлення її ремонту, економне витрачання пального є важливим резервом зниження собівартості продукції.

Важливим аспектом реформування зернового виробництва вважаємо оптимізацію структури зернових культур, що дозволяє без додаткових витрат підвищити його ефективність. В даному підприємстві виражена тенденція до підвищення посівних площ зернових культур. Отже, проаналізуємо наступну таблицю.

Таблиця 2.9

Динаміка виробництва зерна у ФГ «Власюка В.В.»

Показник	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. у % до 2009р.
Площа посіву, га	1775	2238	3487	196,5
Урожайність з 1 га, ц	29,91	27,72	18,11	60,55
Валовий збір зерна, ц	53086	62035	63161	118,9
Реалізовано зерна,ц	37408	55774	69402	185,5

Площа зернових культур у господарстві протягом трьох років зросла на 96,5 %. При цьому урожайність знизилась на 39,45 %, валовий збір збільшивсь на 18,9%, і реалізовано зерна також збільшилось на 85,5%. Тому можемо зазначити, що підвищувати урожайності потрібно за рахунок впровадження нових сортів, і за рахунок удосконалення технології вирощування.

Урожайність - це один з найважливіших якісних показників, які безпосередньо впливають на розмір валового збору. Підвищення урожайності на даний час є найбільш актуальною проблемою для сільськогосподарських товаровиробників, оскільки підвищення врожайності впливає не тільки на збільшення валового збору, а й відповідно на зменшення собівартості продукції.

На зміну урожайності впливає ряд факторів, які можуть бути як залежними від людей, так і не зовсім їм підвладні (природно - кліматичні умови).

До “штучних” факторів можна віднести використання органічних і мінеральних добрив, використання хімічних засобів (пестицидів, гербіцидів тощо), застосування високоврожайних сортів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних і індустріальних технологій тощо.

Динаміка рівнів посівних площ зернових та зернобобових, врожайності та валових зборів в ФГ “Власюка В.В.” відображає те, що розміри посівних площі під цими культурами булизначно збільшені. Середня урожайність за останні 3 років по господарству становила 25,2 ц/га. Приріст валового збору відбувався за рахунок підвищення урожайності зернових, які і визначають напрямок зернового господарства і спеціалізацію в цілому.

Проаналізувавши вплив факторів на зміну валового збору зерна у господарстві, ми бачимо, що валовий збір зерна зріс у 2011 році на 10075 ц. Для використання впливу того чи іншого фактора на обсяг валового збору зерна в звітному 2011 p. в порівнянні з базовим 2009 p. проведено порівняльний аналіз. На відхилення від базового періоду валового виробництва по групі зернових культур впливають: кількісний фактор - площа посіву, якісна урожайність І структура посівної площі. Щоб виявити вплив цих факторів застосуємо індексний аналіз (табл.2.10).Зміни валового збору відбулися за рахунок збільшення посівних площ на 1712 га. В загальному ми можемо побачити це так: 10075/53086*100=18,97%. В залежності від площі посіву, прослідковується така тенденція зміни валового збору: 51175/53086*100=96,4 %; від урожайності -41100/53086*100=-77,4 %. Тому можемо зазначити, що зменшення урожайності суттєво впливає на валовий збір зерна, і що є його негативним фактором, адже саме урожайність визначає напрямок зернового господарства і спеціалізацію в цілому.

Таблиця 2.10

Вплив факторів на зміну валового збору зерна у ФГ «Власюка В.В.»

Показник	2009р.	2011р.	Відхилення (+,-)
Площа посіву,га	1775	3487	1712
Урожайність з 1 га,ц	29,91	18,11	-11,8
Валовий збір зерна,ц	53086	63161	10075
Валовий збір зерна при площі 2011р. і урожайності 2009р.,ц	3487*29,9=104261
Зміна валового збору зерна, за рахунок,ц: площі посіву	104261-53086=51175
Урожайності	63161-104261=-41100

2.3 Аналіз структури собівартості сільськогосподарської продукції

Собівартість продукції є якісним показником, що характеризує виробничо-господарську діяльність підприємства. Собівартість відображає витрати підприємства на виробництво і збут продукції, виражені в грошовому вимірюванні. Окрім цього, в собівартості як в узагальнювальному економічному показнику знаходять своє віддзеркалення всі сторони діяльності підприємства: ступінь технологічного оснащення виробництва і освоєння технологічних процесів; рівень організації виробництва і праці, ступінь використовування виробничих потужностей; економічність використовування матеріальних і трудових ресурсів і інші умови і чинники, що характеризують виробничо-господарську діяльність.

Поміж продукції основних галузей визначення собівартості починають саме з продукції рослинництва, оскільки вона значною мірою споживається тваринництвом. Об'єктами розрахунку собівартості в рослинництві є різні види продукції, які одержують від кожної сільськогосподарської культури. Крім того, визначають собівартість незавершеного виробництва, що складається із собівартості сільськогосподарських робіт і вартості спожитих ресурсів для виробництва продукції рослинництва, які виконані (понесені) в поточному році під урожай майбутнього року.

Таблиця 2.11

Собівартість 1ц зерна і фактори її формування

Показник	2009р.	2011р.	Відхилення (+,-)
Витрати на 1га посіву, грн	1384,79	1248,92	-135,87
Урожайність з 1 га,ц	29,91	18,11	-11,8
Собівартість 1ц зерна,грн	77,64	73,38	-4,26
Собівартість 1ц зерна при витратах 2011р і урожайності 2009р., грн	4176
Зміни собівартості 1ц зерна, грн	-35,88
У т.ч. за рахунок: витрат виробництва	37,38-41,76=31,62
урожайності	41,76-31,62=10,14

Собівартість 1 ц зерна зменшилась на 4,26 грн. Зміни собівартості 1 ц зерна відбулись за рахунок зменшення витрат виробництва на 135,87 грн., та за рахунок зменшення урожайності на 11,8 ц з 1 га.

Таблиця 2.12

Собівартість і рентабельність виробництва зерна

Показник	2009р.	2010р.	2011р.	2011р. у % до 2009
Повна собівартість 1ц зерна, грн.	77,64	101,33	73,37	94,5
Ціна реалізації 1ц зерна, грн	103,58	99,29	69,55	67,15
Прибуток на 1ц зерна, грн.	25,94	-11,06	-3,82	-14,73
Рівень рентабельності,%	39,4	-10,9	-5,10	х

Проаналізувавши таблицю собівартості і рентабельності виробництва зерна у фермерському господарстві, ми бачимо, що у 2011р. порівняно з 2009 р. собівартість 1 ц зерна зменшилась на 5,5%, прибуток відсутній, підприємство має лише збитки. , це пов'язано із зниженням ціни реалізації на 32, 85 %, в порівнянні звітного 2011р. та базисного 2009 року.

Одним з основних показників економічної ефективності виробництва зерна є маса прибутку, яку одержують від реалізації продукції. На його динаміку впливають різні фактори, зокрема, обсяг реалізованої продукції, ціна реалізації, повна собівартість зерна. Розглянемо вплив основних факторів на зміну маси прибутку від реалізації зерна протягом досліджуваного періоду в ФГ «Власюка В.В.»

Таблиця 2.13

Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації зерна

Показник	2009р.	2011р.	Відхилення(+,-)
Реалізовано зерна,ц	37408	69402	31994
Прибуток, тис грн.	970,3	-265	-705,3
Повна собівартість 1 ц зерна, грн	77,64	7337	-4,27
Ціна реалізації 1 ц зерна,грн.	103,58	6955	-34,03
Прибуток на 1 ц зерна, грн	25,94	-3,82	-29,76
Зміна маси прибутку, тис. грн.
у т.ч за рахунок:
обсягу реалізації зерна	31994*25,94=829924,36	855,33
собівартості зерна	69402*(-4,27)=-296346,54	-305,42
ціни реалізації	69402*(-34,03)=-2361750,06	-2434,04

Проаналізувавши дані таблиці 2.13 можна зазначити, що кількість реалізованого зерна в 2011 р., порівняно з 2009 р., зросла на 31994 ц, при цьому собівартість 1 ц реалізованого зерна зменшилась на 4,27 грн., а ціна реалізації зросла на 34,03 грн. В результаті дії цих факторів маса прибутку від реалізації зерна за аналізований період зменшилась на 705,3 тис. грн.

Аналізуючи вплив факторів на зміну маси прибутку від реалізації зерна, слід відзначити, що в результаті збільшення обсягів реалізації зерна маса прибутку зросла на 855,33 тис. грн., за рахунок зниження ціни реалізації - на 2434,04 тис. грн., собівартість зерна прибутку від реалізації зерна знизилась на 305,42 тис. грн.

Отже, основним фактором збільшення маси прибутку від реалізації зерна є підвищення ціни реалізації зерна. Проте й інші фактори діють в одному напрямку - сприяють збільшенню маси прибутку і відіграють в цьому не останню роль.

Для забезпечення подальшого збільшення прибутку підприємства від реалізації зерна слід розробляти конкретні заходи, спрямовані на зниження рівня собівартості, збільшення обсягів реалізованої продукції, підвищення урожайності зернових культур та продуктивності праці для забезпечення стабільного розвитку підприємства.

Розділ 3. Проектний рівень собівартості основних видів продукції та шляхи її зниження

3.1 Обґрунтування перспективного рівня інтенсифікації виробництва

Інтенсифікація сільського господарства -- це об'єктивний і закономірний процес його розвитку, зміст якого визначається віддачею земельних угідь, що досягається на основі додаткових вкладень. Її не можна зводити лише до нагромадження фондів, головне в ній -- підвищення виходу продукції з розрахунку на одиницю наявних виробничих ресурсів -- земельних угідь, трудових ресурсів, основних фондів і оборотних засобів. Інтенсифікація сільського господарства як особлива форма розширеного відтворення -- це процесконцентрації на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої і живої праці на одну й ту саму земельну площу з метою збільшення виходу продукції з цієї площі при найменших затратах праці і коштів на одиницю продукції.

Прискорення темпів росту сільськогосподарського виробництва та підвищення його економічної ефективності повинні здійснюватися на основі забезпечення високого рівня інтенсивності, що включає формування оптимального ресурсного потенціалу як усього сільського господарства, так і його галузей, а також підвищення рівня його використання в нових економічних умовах [21].

Важливим показником рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва є річні виробничі витрати з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, ріллі або умовну голову худоби. Цей показник дає змогу визначити рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, молока та ін.) шляхом ділення суми річних витрат на площу посіву відповідної культури або середньорічне поголів'я худоби.

Рівень інтенсивності сільського господарства характеризують таким показником, як вартість основних засобів виробництва на одиницю відповідного об'єкта інтенсифікації. Вартість основних виробничих фондів відображає лише затрати уречевленої в засобах виробництва праці.

Для визначення рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва в цілому або окремих його галузей використовують також затрати живої праці з розрахунку на гектар земельної площі або голову худоби. У процесі інтенсифікації абсолютна величина затрат праці на одиницю земельної площі або голову тварин на відміну від інших показників зменшується. Це характеризує підвищення технічної озброєності сільського господарства, що спричиняє відповідні зміни у співвідношенні затрат уречевленої і живої праці.

До натуральних показників рівня інтенсивності рослинництва належать: кількість енергетичних потужностей, спожитої електроенергії (в кВт-г) з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, кількість мінеральних та органічних добрив, обсяг виконаних робіт механізмами в умовних еталонних гектарах на 1 га ріллі, поліпшення сортового складу культур, площа меліорованих земель та ін.

Використання системи показників рівня інтенсивності дає змогу повністю характеризувати суть процесу інтенсифікації. При цьому обчислення натуральних показників дозволяє виявити вплив окремих факторів виробництва на вихід продукції рослинництва або тваринництва.

Таблиця 3.1

Розрахунок рівня інтесивності ФГ „Власюка В.В.”

Показники	2009	2010	2011	Співвідношення 2011 р. до 2009р.
Площа с./г. угідь,га	2974	5349	5403	182
Річні витрати виробництва,тис. грн.	5088,0	6338,3	5754,6	113,10
Середньовічна вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	3084,55	4432,5	5357,5	173,69
Затрати праці, тис. люд.-год.	235	231	256	108,94
Припадає на 1 га с./г. угідь: -річних витрат виробництва, тис. грн -середньорічної вартості основних виробничих фондів, тис. грн -затрат праці, людино-годин	1,70 1,03 79.01	1,18 0,83 43,19	1,07 0,99 47,38	62,94 96,11 59,97

Розрахувавши показники рівня інтенсивності ФГ „Власюка В.В.” відзначимо такі зміни. За період 2009-2011рр. річні витрати виробництва зросли на 13,1%, середньовічна вартість основних виробничих фондів знизилась на 63,79%, затрати праці збільшились на 8,94% ,площа с./г. угідь не змінилася, що зумовили зменшення річних витрат виробництва в розрахунку на 1 га с./г. угідь на 37,06%, середньорічної вартості основних виробничих фондів на 1 га с./г. угідь - на 3,89%, та затрат праці на 1 га с./г. угідь - на 40,03.

Аналіз інтенсифікації виробництва сільськогосподарської продукції ФГ „Власюка В.В.” дав змогу одержати конкретні дані про зміни ї рівня та вплив на фінансові результати і економічну ефективність розвитку підприємства. Разом з тим темпи нарощування інтенсивності не високі, мають місце коливання по роках. Це вимагає розробки відповідних рекомендацій на перспективу. Вони повинні охоплювати питання, що стосуються зміцнення матеріально-технічної бази, яка забезпечувала б економію живої та уречевленої праці, відповідала сучасним вимогам спеціалізованого виробництва, передбачала комплексне й ефективне функціонування всіх її елементів. Треба обгрунтувати, створити і впровадити високоефективні системи машин, обладнання та технологій, які забезпечують механізацію й автоматизацію виробничих процесів, одночасне виконання кількох робочих операцій. Застосування комбінованих агрегатів сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню витрат паливно-мастильних матеріалів, виконанню робіт в оптимальністроки.

Знану увагу слід приділити також хімізації, яка передбачає широке використання різних видів продукції хімічної промисловості в усіх його галузях. Йдеться, зокрема, про застосування мінеральних добрив, засобів захисту і стимуляторів росту рослин, різноманітних препаратів та кормових добавок у тваринництві, полімерних матеріалів та ін. Їх використання дає змогу значно підвищити природну родючість грунту і врожайність культур тому, що вона сприяє підвищенню ефективності застосування інших засобів інтенсифікації. Застосування кормових добавок (карбамід, амінокислоти, мікроелементи, інші продукти хімічної та мікробіологічної промисловості) підвищує продуктивність тварин, збільшує обсяг виробництва продукції тваринництва, підвищує його ефективність.

Одним із головних шляхів підвищення ефективності виробництва є меліорація,яка сприяє підвищенню економічної родючості грунту. Зрошення земель під сільськогосподарськими культурами, лук, пасовищ забезпечує збільшення їх продуктивності внаслідок збирання двох урожаїв за рік.

Важливе значення має селекція. Зокрема, за допомогою спрямованої селекції у рослин розвиваються цінні господарсько-біологічні ознаки, внаслідок чого досягають поліпшення якісних показників, підвищення стійкості рослин проти хвороб і несприятливих кліматичних умов. Використання стійких проти хвороб сортів дає змогу не тільки знизити втрати врожаю, а й зекономити значні кошти за рахунок зменшення застосування хімічних засобів захисту рослин. Маючи сорти з різними строками достигання, можна певною мірою регулювати строки збирання, пом'якшуючи тим самим напруженість у період збиральних робіт. Потрібно посилити увагу до виведення продуктивних, скороспілих порід худоби та птиці, здатних ефективно окупити корми, давати більш високоякісну продукцію.

Для одержання високих результатів діяльності необхідно дбати про оптимальні умови для вирощування сільськогосподарських культур, проведення повного комплексу науково обґрунтованих прийомів обробітку ґрунту та одержання врожаю. Особливо важливим при цьому є дотримання технологічної дисципліни, виконання заходів, спрямованих на максимальне використання біоенергетичного потенціалу ґрунту.

Важливим фактором є рівень розвитку соціальної сфери. Поліпшення матеріально-побутових, житлових умов працівників, матеріальне їх стимулювання сприяють підвищенню ефективність виробництва.

3.2 Підвищення продуктивності праці

Продуктивність праці є узагальнюючим показником, в якому відображуються всі сторони виробництва в сільському господарстві. Заходи, які сприяють збільшенню виходу продукції та зниженню затрат праці на її виробництво, можна назвати шляхами підвищення продуктивності праці. Але оскільки її рівень визначають відношенням обсягів валової продукції до затрат робочого часу на її виробництво, то підвищення продуктивності праці можливе лише за таких умов: збільшення обсягу валової продукції при незмінних затратах праці; скорочення затрат праці при незмінному обсязі виробництва продукції; одночасне збільшення обсягу виробництва продукції і скорочення затрат праці;збільшення виробництва продукції та збільшення затрат праці при випереджаючих темпах росту виробництва продукції. При цьому доцільно зазначити, що в ринкових умовах продуктивність праці залежить також від рівня цін на робочу силу і засоби виробництва. Якщо робоча сила дешева (коли її пропозиція перевищує попит на неї), а засоби виробництва через низьку купівельну спроможність сільськогосподарських підприємств є для них надто дорогими, то для досягнення певного обсягу виробництва продукції використовується більше робочої сили, ніж засобів виробництва. Адже у виробничому процесі на рівні підприємства відбувається заміна одних виробничих ресурсів іншими з метою зниження витрат виробництва до мінімуму. В такому випадку продуктивність праці знижуватиметеся. Однак сучасний стан ринку робочої сили на селі такий, що наведене явище є, швидше, винятком, ніж правилом.[22]

Слід також зауважити, що всі шляхи підвищення продуктивності праці відображують специфіку сільського господарства, оскільки виробництво в цій галузі пов'язане з використанням землі і тварин. Тому продуктивність праці в сільському господарстві в кінцевому рахунку залежить від урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин, з одного боку, і від затрат праці з розрахунку на 1 га посіву чи голову худоби -- з другого. Все, що впливає на урожайність і продуктивність, на рівень затрат праці з розрахунку на 1 га посіву та голову худоби, прямо впливає на продуктивність праці.

Підвищення врожайності всіх культур може бути забезпечене при впровадженні інтенсивних технологій їх вирощування. Суть останніх полягає в оптимізації умов вирощування сільськогосподарських культур на всіх етапах їх росту і розвитку. Вона включає такі фактори: розміщення посівів після попередників, передбачених сівозмінами; впровадження високоврожайних сортів інтенсивного типу; оптимальне забезпечення рослин елементами мінерального живлення з урахуванням їх вмісту в ґрунті; порціонне внесення азотних добрив у період вегетації відповідно до вимог культури; інтегровану систему захисту рослин від бур'янів, шкідників і хвороб; своєчасне й високоякісне виконання всіх технологічних прийомів, спрямованих на захист ґрунтів від ерозії, нагромадження вологи, створення сприятливих умов для розвитку сільськогосподарських культур.

До того ж інтенсивні технології, як правило, ґрунтуються на комплексній механізації, а тому сприяють не лише підвищенню врожайності, а й зниженню затрат праці на 1 га посіву.

Підвищення продуктивності праці безпосередньо пов'язане з досягненнями науково-технічного прогресу, послідовною інтенсифікацією виробництва.

Інтенсифікація, а отже, і підвищення фондо- та енергоозброєності праці дають змогу насамперед економити працю, знижувати її затрати. На практиці це виражається у збільшенні площ, що обробляються, та навантаження на працівника, в зниженні затрат праці на одиницю земельної площі чи голову худоби та ін.

Підвищення рівня технічної оснащеності сільського господарства завдяки поліпшенню якості виконання робіт і дотриманню оптимальних строків їх виконання сприяє зменшенню потреби у праці, підвищенню врожайності культур та продуктивності тварин. Нині фондоозброєність праці в сільському господарстві вдвоє нижча, ніж у промисловості, а світова практика свідчить, що повинно бути навпаки.

Основними шляхами підвищення продуктивності праці є комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів. Слід зазначити, що в рослинництві рівень механізації виробництва багатьох видів продукції становить 100% або наближається до цієї цифри. Однак у таких галузях, як картоплярство, овочівництво, садівництво й виноградарство, багато виробничих процесів виконується вручну. Значна частина робіт виконується вручну і в тваринництві, особливо на невеликих фермах.

Ряд факторів одночасно впливає на збільшення обсягів виробництва та скорочення затрат праці. До них насамперед потрібно віднести раціональне розміщення і спеціалізацію сільськогосподарського виробництва, виробничу кооперацію та агропромислову інтеграцію, оптимальну концентрацію посівів сільськогосподарських культур. У свою чергу високий рівень продуктивності праці привиробництві окремих видів продукції є показником правильного розміщення і спеціалізації сільського господарства.

На підвищення продуктивності праці в сільському господарстві впливає вдосконалення форм організації виробництва і праці. Наукова організація останньої передбачає застосування найсучасніших прийомів та методів виконання операцій, сучасних форм кооперації і поділу праці, найбільш раціональне розміщення людей у процесі виробництва. Вона дає змогу якнайкраще поєднати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, створити умови для найефективнішого використання матеріальних та трудових ресурсів, підвищення продуктивності праці.

Удосконалення технічного нормування і науково обґрунтовані норми, розроблені з урахуванням повного використання техніки, впровадження прогресивних технологій, передових методів організації виробництва забезпечують раціональне використання робочої сили, підвищення матеріальної заінтересованості, а отже, і продуктивності праці.

На підвищення продуктивності праці впливають також перехід до ринкових відносин, реформування власності та розвиток нових форм господарювання. Роздержавлення і приватизація в сільському господарстві створюють передумови для більшої мотивації до праці. Однак почуття власника необхідно відродити, бо частина майна кожного учасника корпоративного підприємства ще не робить його психологічно власником. Спонукатимуть до продуктивнішої праці й економічні засади, що виникають у нових господарських формуваннях, які ґрунтуються на товарно-грошових відносинах.

Не слід відмовлятися і від орендних форм організації праці, які останнім часом почали згортатися. Але при цьому важливо не тільки забезпечити добровільність формування орендних колективів, а й створити умови для дотримання сторонами зобов'язань, передбачених угодою про оренду. Поряд з орендою доцільно ширше впроваджувати різні форми кооперативних об'єднань, що утворюються в реформованих колгоспах та радгоспах. Адже підвищення матеріальної заінтересованості працівників у результатах своєї праці -- один з найважливіших факторів зростання її продуктивності.

Підвищення продуктивності праці можна досягти й завдяки зміцненню трудової дисципліни, особливо в умовах розвитку багатоукладної економіки, створення нових форм господарювання. Безперечно, що перехід до ринкових відносин сприятиме розвитку демократії, хоча в окремих випадках демократія сприймається як вседозволеність. Тому необхідно створювати умови для широкої участі трудівників села у вирішенні всіх питань спільного життя, розвивати вимогливість до порушників трудової дисципліни.

В умовах науково-технічного прогресу і переведення сільськогосподарського виробництва на індустріальну основу рівень продуктивності праці значною мірою залежить від удосконалення професійно-кваліфікаційного складу кадрів, диференційованого розвитку як спеціалізації, так і універсалізації праці з урахуванням застосування нової, досконалішої техніки і прогресивних технологій. Це висуває особливі вимоги до організації підготовки кадрів, систематичної їх перепідготовки та підвищення кваліфікації. Адже при підвищенні кваліфікації, наприклад, механізатора з IIIдо І класу продуктивність його праці зростає на 25--30%.[24]

Продуктивність праці тісно пов'язана з поліпшенням її умов, збереженням здоров'я і працездатності робітників, із зниженням виробничого травматизму та професійної захворюваності. Служба охорони праці безпосередньо впливає на рівень продуктивності праці: чим вища культура виробництва і сприятливіші умови праці, тим вищий рівень її продуктивності.

3.3 Поглиблення спеціалізації виробництва на базі різних форм господарювання

Одним із головних напрямів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є дальше вдосконалення його спеціалізації. Її поглиблення дасть змогу ефективніше використовувати природні та економічні умови господарювання, сприятиме концентрації виробничих ресурсів на виробництві конкретних видів продукції, створить можливості для впровадження досягнень науково-технічного прогресу, зумовить удосконалення технології виробництва на основі впровадження комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів, забезпечить умови для застосування нових форм організації виробництва і праці, підвищить його культуру. Все це сприятиме збільшенню обсягів виробництва продукції, підвищенню ефективності функціонування всього аграрного сектора економіки країни.

Поглиблення спеціалізації полягає в поступовій ліквідації на підприємствах дрібних, низькоефективних галузей, зменшенні кількості та збільшенні розмірів головних і додаткових галузей.

У кожному підприємстві необхідно мати такі головні, додаткові та допоміжні галузі, які найкраще поєднуються між собою, не перешкоджають розвитку одна одній і в цілому забезпечують високий рівень ефективності виробництва всього підприємства.

Науково обґрунтована внутрішньогосподарська спеціалізація визначає організаційну структуру підприємства, відображує характер поділу праці між виробничими підрозділами. Раціональна внутрішньогосподарська спеціалізація встановлюється з урахуванням розподілу між внутрішньогосподарськими підрозділами сільськогосподарських угідь, концентрації окремих видів та груп худоби, використання кормових угідь, місцерозташування пунктів переробки іреалізації продукції.

Специфічні умови сільського господарства значно впливають на спеціалізацію. При її плануванні необхідно враховувати природно-економічні умови, сезонність виробництва, просторову розосередженість, особливості виробничого циклу та інші фактори. Господарювання у ринкових умовах, перехід до різних форм власності тощо вимагають особливого підходу до спеціалізації сільського господарства. Виникає проблема щодо визначення оптимальної спеціалізації селянських (фермерських) господарств залежно від їх розмірів, природно-економічних умов та інших факторів. Постають питання зміни спеціалізації підприємств у зв'язку із зміною ціноутворення на засоби виробництва та сільськогосподарську продукцію, участю у міжнародній торгівлі. За таких умов необхідно визначити оптимальний рівень спеціалізації, який забезпечить умови для дальшої інтенсифікації галузі з метою збільшення виробництва продукції та підвищення її економічної ефективності.

Певному рівню розвитку продуктивних сил, інтенсивності і спеціалізації сільського господарства відповідають певні розміри підприємств, які в свою чергу залежать від об'єктивних умов виробництва. Розміри ж підприємств значною мірою впливають на ефективність виробництва.

Розміри сільськогосподарських підприємств повинні бути оптимальними, оскільки як малі, так і занадто великі мають недоліки.

Переваги великих підприємств полягають у тому, що при вищому рівні забезпеченості ресурсами вони зміцнюють свою матеріально-технічну базу, швидше впроваджують прогресивні технології виробництва, ефективніше використовують техніку, застосовують прогресивні форми організації праці і на основі цього забезпечують підвищення її продуктивності. Такі підприємства мають змогу в ширших масштабах здійснювати меліорацію, хімізацію, комплексну механізацію та автоматизацію виробництва на основі впровадження наукової системи землеробства, спеціалізації виробництва, повніше та ефективніше використовувати земельні угіддя, виробничі приміщення, оборотні засоби, а на основі поділу, спеціалізації та кооперування праці -- трудові ресурси. Такі підприємства, організуючи масове й ритмічне виробництво сільськогосподарської продукції, забезпечують високий рівень продуктивності праці та зниження собівартості продукції.

Водночас за умов різноманітності форм власності та господарювання, появи селянських (фермерських) господарств, розвитку орендних відносин досить високоефективними можуть бути і відносно невеликі за площею земельних угідь чи поголів'ям тварин підприємства, оскільки розміри виробництва залежать від багатьох факторів і насамперед від рівня інтенсивності. Невеликий колектив на основі досягнень науково-технічного прогресу, використовуючи місцеві природні та соціально-економічні умови, в змозі організувати велике виробництво. Використовуючи різні організаційні форми, поєднуючи кооперацію з дрібними та великими підприємствами, такий колектив досягає високого рівня ефективності виробництва. Саме завдяки інтенсифікації можна одержати значний вихід продукції з одиниці земельної площі при економії виробничих ресурсів.

Для використання досягнень науково-технічного прогресу в сільському господарстві необхідний дедалі вищий рівень концентрації виробництва. В даний час сільськогосподарські підприємства є великими господарствами, однак їх межі в певних умовах стають тісними для дальшого поглиблення спеціалізації. Проте з цього не слід робити висновок про необхідність їх механічного укрупнення.

Спеціалізація і концентрація -- процес багатогранний. Він представлений численними формами, які залежать як від природних і економічних умов, так і від рівня соціально-економічного та науково-технічного розвитку суспільства і переплітаються та доповнюють одна одну. Проте на кожному етапі розвитку домінує та чи інша форма. Суспільний поділ праці, з одного боку, відокремлює різні сфери виробництва й спеціалізує їх на одержанні певного виду продукції, з другого -- передбачає чіткий кооперативний зв'язок між ними. У процесі вдосконалення зв'язків між підприємствами виникають нові організаційні форми великого спеціалізованого виробництва. Кооперування підприємств в одній і тій же галузі та сфері діяльності називається горизонтальною інтеграцією. Її слід розглядати в двох аспектах: по-перше, як об'єднання окремих спеціалізованих підприємств, що виконують певні функції в загальному процесі виробництва; по-друге, як об'єднання зусиль та коштів кількох господарств для створення спільних великих спеціалізованих підприємств.

Таким чином, міжгосподарську кооперацію можна визначити як об'єднання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів сільськогосподарських підприємств для здійснення спільного виробництва певних видів продукції. Головною метою при цьому є високоефективне виробництво продукції та максимізація прибутку з розрахунку на одиницю витрат.

Міжгосподарська кооперація охоплює сферу виробництва сільськогосподарської продукції (виробництво продукції тваринництва, кормів та ін.), сервісну сферу (будівництво, ремонт, технічне обслуговування) та невиробничу сферу (культурно-побутові, оздоровчі заходи).

Найпоширенішою формою виробничої кооперації є кооперовані системи постадійно спеціалізованих підприємств. Вони склалися в ряді галузей, насамперед у тваринництві, й сприяли збільшенню виробництва продукції, поліпшенню її якості та підвищенню ефективності. Ефективною організаційною формою міжгосподарської кооперації є міжгосподарські підприємства, які дають змогу повніше використати переваги концентрації і спеціалізації,сприяють переведенню сільськогосподарського виробництва на промислову технологію та вирішенню завдань соціально-економічного розвитку. Міжгосподарські підприємства, які є юридичними особами й мають самостійний апарат управління, створюються добровільним об'єднанням частини матеріальних, трудових та фінансових ресурсів підприємств -- учасників кооперації з метою ефективного їх використання. Водночас досвід функціонування ряду таких підприємств свідчить про відсутність необхідних умов для цієї організаційної форми, що пов'язано з певними труднощами в управлінні, забезпеченні міжгосподарського підприємства необхідними ресурсами та ін. Тому ефективною організаційною формою міжгосподарської кооперації на сучасному етапі є надання існуючим спецгоспам виробничих функцій міжгосподарських підприємств.

Однією з форм кооперації в сучасних умовах є об'єднання кооперативів, які утворилися на основі виробничих підрозділів сільськогосподарського підприємства і входять до його складу на принципово нових умовах як самостійні.

Однією з перспективних форм господарювання в сучасних умовах стають агрофірми -- підприємства, які організовують не тільки виробництво сільськогосподарської продукції, а й її зберігання, переробку та реалізацію, У таких умовах забезпечується оптимальне поєднання в часі та просторі різноманітних елементів сільськогосподарського та промислового виробництва, що сприяє підвищенню ефективності функціонування всього агропромислового комплексу, рівня рентабельності та зниженню собівартості одиниці продукції;.

Міжгосподарська кооперація за умов її правильного формування та функціонування має бути вигідна всім її учасникам незалежно від форм власності та господарювання. Вона створює можливості для швидкої окупності капітальних вкладень, ефективного використання земельних, матеріальних та трудових ресурсів.

Висновки та пропозиції

ФГ «Власюка В.В.» приватної форми власності галузі сільського господарства, розміщене в зоні сприятливій для здійснення господарської діяльності.

Підприємство має слабкий рівень спеціалізації, виробничий напрямок зернові та зернобобові.Частка зернових культур в підприємстві «Власюка В.В.» становить 41,9 % , що є вищим ніж рекомендована вага зернових (30 - 35%), але характерним для даної зони де рекомендована вага сягає 48 - 60%. Для більш ефективної діяльності та отримання прибутку йому необхідно розширити свою діяльність, розвивати галузь тваринництва, адже воно має всі передумови для цього.

Частка орендованої землі на якійФГ «Власюка В.В.» здійснює свою діяльність становить 99%. Рівень розораності в господарстві є дуже високим і становить 2009р - 93,8, 2010р - 93,3, 2011р - 93,2, показник протягом трьох років майже не змінився при тому, що допустимий рівень розораності 30,5%. З даних показників можна зробити висновок, що підприємство не раціонально використовує земельні ресурси. ФГ «Власюка В.В.» необхідно зменшити кількість ріллі та збільшити площу сіножаті, багаторічних насаджень і т. д.

В 2009 та 2010 роках підприємство має високу оцінку можливості банкрутства, а в 2011 році цей показник досягнув дуже високого рівня можливості банкрутства. До цього могли призвести: соціально - економічний стан держави, природно - кліматичні умови, політичні, а також дефіцит коштів, низька якість менеджменту,ціноутворення та стратегія розвитку підприємства. Фермерському господарству необхідно покращити свою роботу , організаційну структуру, розробити нову стратегію розвитку та запровадити ефективний інвестиційний проект для покращення свого становища.

Підприємству важливо покращувати якість своєї продукції, це дасть їй змогу конкурувати на ринку з продукцією інших виробників, а також збільшити грошові надходження за рахунок більш високої ціни продукції та обсягів її реалізації.

Ще одним завданням підприємства на шляху до збільшення прибутків є зменшення витрат виробництва. Це питання є дуже актуальним для даного підприємства оскільки на ньому спостерігаються значні обсяги витрат. Для зниження витрат доцільним є:

- покращення галузевої структури підприємства;

- впровадження прогресивних систем землеробства;

- підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації виробництва, а отже необхідно забезпечити ефективне використання машинно-тракторного парку, транспортних засобів;

- вдосконалювати систему управління виробництвом на підприємстві.

Важливу роль у зниженні собівартості продукції відіграють такі соціально-економічні фактори, як підвищення кваліфікації кадрів, матеріальна заінтересованість працівників у результатах своєї праці, широке використання моральних стимулів.

Тільки комплексний підхід до проблеми дасть змогу підприємству покращити конкурентоспроможність своєї продукції, що в свою чергу дасть йому можливість вийти на аграрний ринок і зайняти достойні позиції. Дієва політика, щодо покращення становища підприємства одразу в усіх напрямках є необхідною умовою його процвітання.

Список використаних джерел

1. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. - 2-е вид.доп. і перероблене. - К.:КНЕУ, 2002 - 624 с.

2. Виробнича економіка / За ред.. В.П. Галушко, Г. Штрьобеля. Навчальний посібник. - Вінниця: Нова Книга, 2005.-400с.

3. Дієсперов В.С. економіка сільськогосподарської праці. - К.: ІАЕ УААН, 2004 - 488с.

4. Економіка підприємства: Підручники / За аг. ред. С.Ф. Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.:КНЕУ,2001 - 528с.

5. Зубовський В. Економіка підприємств. -К.: УФІМБ, 1999. - 64 с.

6. Івахненко В.М., Горбатюк М.Т., Льовочкін В.С. Економічний аналіз: навч. Посіб. - К.: КНЕУ, 2000р.

7. Коваленко Ю.С. Сільськогосподарське підприємство в ринковому середовищі. - К.: ІАЕ УААН, 2000. - 200 с.

8. Коваленко Ю.С., Охріменко І.В., Демченко О.В. Про стан аграрного ринку (аналітичний огляд і методичні аспекти формування). - К.: ІАЕ УААН, 2004. - 32 с.

9. Кондратюк О.І. Підвищення конкурентоспроможності виробництва сільськогосподарської продукції// Економіка АПК. -2005. -№10. -СІ 09-112.

10. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства;
Підручник. - К.: Вища школа, 1994.-415 с.

11. Наумов Ю.Ф. Про конкурентоспроможність аграрних підприємств у сучасних ринкових умовах // Економіка АПК. - 2003. - №8. - С. 124-127.

12. Основи аграрної економіки: Підручник,/ В.П. Галушко, Гвідо Ван Хулєнбрук, О.А. Ковтун та ін. - К.: Вища освіта, 2003. - 399 с.

13. Підприємництво в аграрній сфері економіки / За ред. П.Т.Саблука, М.Й. Маліка. - К.: ІАЕ УААН, 1997. - 420 с.

14. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Вікар, 2001.-178с.

15. Формування та функціонування ринку агропромислової продукції (практичний посібник) / За ред. П.Т. Саблука. -: ІАЕ.-2000.-555 с.

16. Ухачевич Я. Роль держави у забезпеченні конкурентоспроможності продукції // Економіка України - 2004. - №8. - С. 82-83.

17. Формування виробничого потенціалу та ринку засобів виробництва / За ред. П.Т.Саблука. -К.: Урожай, 2002. -264 с.

18. Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. - 2-ге вид., перероб. І доп. - К.: КНЕУ, 2004. - 699 с.

Додаток 1

Вартість валової продукції ФГ «Власюка В.В.» Рівненської області, Корецького району, с. Іванівка, 2009р.

Вид продукції	Вироблено продукції, ц	Порівняльна ціна з 2005р,грн.	Вартість валової продукції, тис. грн.
Пшениця озима	17141	40,58	695,6
Пшениця яра	620	40,58	25,2
жито	2509	36,47	91,5
Кукурудза на зерно	12892	35,88	462,6
Ячмінь ярий	19493	47,54	926,7
Ріпак озимий	2901	113,57	329,5
Ріпак ярий	1236	81,85	101,2
Цукрові буряки	8949	16,99	152,04
Всього по рослинництву	Х	Х	2784,2
ВРХ	95	664,71	63,2
Свині	24	1004,88	24,1
Всього по тваринництву	Х	Х	87,3
Всього по підприємству	Х	Х	2871,5

Вартість валової продукції ФГ «Власюка В.В.» Рівненської області, Корецького району, с. Іванівка, 2010р.

Вид продукції	Вироблено продукції,ц	Порівняльна ціна з 2005р,грн.	Вартість валової продукції
Пшениця озима	19381	40,58	786,5
жито	4276	36,47	155,9
Кукурудза на зерно	14879	35,88	533,9
Ячмінь ярий	22410	47,54	1065,4
Овес	87	35,5	3,1
Просо	1000	30,93	30,9
Ріпак озимий	8262	113,57	938,3
Ріпак ярий	2132	81,85	174,5
Всього по рослинництву	Х	Х	3688,5
ВРХ	110	664,71	73,1
Свині	Х	1004,88	17,1
Всього по тваринництву	Х	Х	90,2

Вартість валової продукції ФГ «Власюка В.В.» Рівненської області, Корецького району, с. Іванівка, 2011р

Вид продукції	Вироблено продукції,ц	Порівняльна ціна з 2005р,грн.	Вартість валової продукції
Пшениця озима	24450	40,58	992,2
Пшениця яра	663	40,58	26,9
Жито	72	36,47	2,6
Кукурудза на зерно	366	35,88	13,1
Ячмінь	941	47,54	44,7
Овес	92	35,5	3,3
Соя	3	98,91	0,29
Ріпак	361	113,57	41
Всього по рослинництву	Х	Х	1124
Свині	45	1004,88	45,2
Всього по тваринництву	Х	Х	45,2
Всього по підприємству	Х	Х	1169,2

Размещено на Allbest.ru