Ефективність виробництва плодово-ягідної продукції

Структура каналів реалізації різниться за районами та агрокліматичними зонами (табл. 2.20)

Таблиця 2.20

Канали реалізації плодово-ягідної продукції за агрокліматичними зонами в Запорізькій області

Райони та агрокліматичні зони	Обсяг реалізації продукції, т	Канали реалізації
		переробним підприємствам	населенню через систему харчування	на ринку	пайовикам	комерційним структурам та підприємствам
Разом по І зоні	2399	206	309	62	636	1186
Разом по ІІ зоні	2061	-	274	69	655	1063
Разом по ІІІ зоні	10597	63	1201	229	3879	5225
Разом по області	15057	269	1784	360	5170	7474

Як свідчать результати дослідження, основними постачальниками плодово-ягідної продукції комерційним підприємствам в області є Мелітопольський (58,0% від загального обсягу продажу за цим каналом реалізації), Веселівський (9,5%), Михайлівський (8,3%) і Запорізький (7,9%) райони. Велику частку в структурі реалізації у деяких районах займає реалізація плодів і ягід населення в рахунок оплати праці, що веде до зниження доходу від реалізації як по господарствах, так і в районах області. Так, на цей канал реалізації припадало в Токмацькому 22,3% в структурі каналів реалізації, Приазовському - 37,4% та Якимівському - 36,1%. Основний обсяг плодів і ягід в області, який реалізується на ринку та у власних магазинах, зосереджений в районах третьої агрокліматичної зони (75,0% від усіх плодів і ягід, реалізованим за цим каналом становить). При цьому в структурі каналів реалізації збут плодів і ягід на ринку становить у Мелітопольському 35,2%, Запорізькому - 46,8%, Веселівському - 45,6%, Михайлівському - 35,2%.

Раціональне використання плодово-ягідної продукції в ринкових умовах повинно здійснюватися відповідно до задоволення попиту населення області на плодово-ягідну продукцію та продукцію її переробки. В останні роки платоспроможність населення визначає не тільки обсяги попиту на плоди та ягоди, а й ціну реалізації. У сільськогосподарських підприємствах області спостерігається зростання цін реалізації плодово-ягідної продукції. Проте темпи їх підвищення істотно різняться (рис. 2.5).

У 2003 р. порівняно з 1998 р. ціни реалізації плодів та ягід заготівельним організаціям зросли на 36,7%, населенню в рахунок оплати праці - на 96,8%, на міських ринках та у власних магазинах на 113,5%. Нижчими вони були у 1997 та 1998 роках (від 160 грн. до 430 грн.). Водночас у 2000-2001 рр. знизилися ціни на продукцію, яка надходить заготівельним організаціям. У порівнянні з 2002 р. ціни за цим каналом реалізації в 2000 і в 2001 роках відповідно дорівнювали 86,0 та 78,7%. Погодні умови 1999 року зумовили спад обсягів виробництва та реалізації продукції і внаслідок цього підвищення цін по основних каналах реалізації. Протягом досліджуваного періоду простежується обернена взаємозалежність між обсягами й ціною реалізації. Так, у 2003 р. порівняно з 1998 р. при збільшенні рівню цін реалізації плодів і ягід в рахунок оплати праці відповідно зменшився на 54,3% обсяг реалізації продукції.

Аналіз рівня цін свідчить про значне відхилення їх залежно від каналів реалізації плодово-ягідної продукції. Так, ціни на плодово-ягідну продукцію, яка реалізується сільськогосподарськими підприємствами на ринку, в 2-3 рази вищі від рівня цін реалізації заготівельним організаціям. Передусім це визначається вищою якістю продукції, яка надходить на ринок.

За досліджуваний період, незалежно від каналів реалізації ягідних культур, ціни реалізації мали тенденцію до постійного збільшення. Так, ціни продажу населенням вирощених ягід збільшились утричі, при збільшенні обсягів реалізації в 4 рази, у тому числі на ринку ціни відповідно зросли в 1,9 рази, тоді як обсяг реалізації ягід на ринку зменшився на 70,0 відсотків.

Слід відзначити також, що протягом 2000-2001 рр. середні ціни на ягідну продукцію, що реалізовувались населенню в рахунок оплати праці, щорічно перевищували рівень середньозваженої ціни на 2-7% відсотків.

Відхилення цін на плодово-ягідні культури визначились не тільки за каналами реалізації та групами культур, але і від регіону їх реалізації (додаток М).

Найвищі ціни встановилися в районах курортної та промислових зон, де зосереджується найбільша частина населення області (Якимівський, Бердянський, Мелітопольський, Запорізький райони). У 2003 р. плодово-ягідна продукція в Якимівському районі реалізовувалася через систему громадського харчування за ціною 687,0 грн./тонн, водночас за цим каналом плоди та ягоди в Чернігівському районі реалізовувались за ціною 217,6 грн./т. Вагомим фактором впливу на рівень цін є проходження траси Москва - Сімферополь через західні райони Запорізької області. Так, у 2003 р. в Запорізькому районі зафіксовані найвищі ціни на кісточкові культури, які реалізовувались на ринку, ціни за 1 т кісточкових плодів відповідно становили 2141,4 грн/тонн.

Причиною високого рівня цін на плодово-ягідну продукцію є відсутність розвинутої ринкової інфраструктури в досліджуваній області. Високі реалізаційні ціни, відсутність оптової торгівлі, неврегульовані економічні відносини між сільськогосподарськими й переробними підприємствами виявилися причиною перетворення галузі садівництва із високорентабельної в низькорентабельну, а в більшості підприємств - навіть у збиткову.

Одночасне існування рентабельних, низькорентабельних і збиткових підприємств вказує на резерви підвищення ефективності виробництва плодів та ягід. Це підтверджують дані групування сільськогосподарських підприємств за рівнем прибутку (табл. 2.21)

Таблиця 2.21

Економічні показники у сільськогосподарських підприємствах Запорізької області , 1996-2001 рр.

Показники	Групи господарств за рівнем прибутку на 1 господарство
	збиткові	прибуткові
1	2	3
Кількість підприємств у групі	58	16
Прибуток на 1 га, грн.	-178,2	541,0
Площа насаджень у плодоносному віці, га	55	78
Урожайність, ц/га	4,7	47,0

Продовження таблиці 2.21

1	2	3
Затрати праці, люд-год.
на 1 га	207,3	555,1
на 1 ц	44,1	11,8
Виробничі витрати на 1 га, грн.	450,2	1652,6
Виробнича собівартість 1 ц плодів і ягід, грн.	100,6	36,5
Ціна реалізації 1 ц плодів і ягід, грн.	53,5	49,0
Прибуток (+), збиток (-)
всього, тис. грн.	-9,8	42,2
на 1 ц реалізованої продукції, грн.	-47,1	12,5
Рівень товарності, %	80,5	92,1
Рівень рентабельності, %	-46,8	47,0

Аналіз даних таблиці свідчить, що серед 74 сільськогосподарських підприємств, розташованих у регіоні південного Степу, сприятливого для вирощування майже всіх плодово-ягідних культур, лише 16 з них були прибутковими. Прибуткові сільськогосподарські підприємства досягли високих результатів господарської діяльності насамперед за рахунок нижчої собівартості виробленої продукції, вищого рівня урожайності й інтенсифікації виробництва, оптимального породно-сортового складу насаджень, удосконалення виробничої структури.

Із збільшенням витрат рентабельними підприємствами на 1 га плодоносних насаджень у 3,7 рази порівняно з нерентабельними господарствами рентабельні господарства забезпечили збільшення показника урожайності майже у 10 разів, а собівартість виробництва плодово-ягідної продукції в них нижча на 64,1 грн., або 63,7 %. Вплив ціни реалізації на рівень прибутку у розрахунку на 1 га був високим, особливо у спеціалізованих підприємствах. Перш за все це було зумовлено наявністю в них переробних потужностей, плодосховищ та мережі фірмових магазинів.

Розвиток внутрішньогосподарської інтеграції дозволив рентабельним підприємствам мінімізувати, з одного боку, витрати на виробництво плодово-ягідної продукції у зв`язку з переробкою нестандартної продукції або швидкопсувної, а з іншого - реалізовувати плоди та ягоди за умов кращої кон`юнктури ринку при використанні сховищ і мережі фірмових магазинів.

Першочерговою метою товаровиробників є активний пошук ринків збуту. В умовах ринкової конкуренції сільськогосподарські підприємства є власниками своєї продукції і самостійно визначають канали збуту, що суттєво впливає на ефективність реалізації продукції (табл. 2.23)

Таблиця 2.23

Ефективність реалізації плодово-ягідної продукції у сільськогосподарських підприємствах Запорізької області

Показники	Роки
	1998	1999	2002	2003
Структура каналів реалізації плодів та ягід, %
- переробним підприємствам;	13,4	2,7	0,2	1,8
- населенню в рахунок оплати праці та через систему громадського харчування;	39,9	35,9	13,1	11,8
- на ринку, через власні магазини;	31,7	38,5	53,1	34,3
- інші канали реалізації	15,0	22,9	33,6	52,1
Ціна реалізації, грн./ц	36,2	89,3	100,8	67,2
Рівень товарності, %	94,9	114,4	114,6	71,0
Прибуток (збиток) від реалізації 1 ц продукції, грн.	-33,3	-24,9	21,0	12,0
Рівень рентабельності, %	-48,9	-22,5	26,4	21,9

Реалізація плодів та ягід населенню в рахунок оплати праці та через систему громадського харчування і переробним підприємствам у 1998 році була одним з основних чинників формування низької ціни реалізації в області, яка становила лише 36,2 грн за 1 центнер продукції. Строкатість рівня товарності свідчить про відсутність у господарствах постійних каналів збуту продукції.

Забезпечення вищої ефективності в ринкових умовах можливе за рахунок підвищення рівня урожайності плодово-ягідних культур, відновлення спеціалізованого виробництва, зменшення витрат на виробництво й реалізацію продукції, удосконалення системи збуту, а внаслідок цього рівня товарності та рентабельності продукції (табл. 2.24).

Таблиця 2.24

Ефективність виробництва плодів та ягід залежно від обсягів їх реалізації сільськогосподарськими підприємствами Запорізької області в середньому за 1996-2001 рр.

Показники	Групи підприємств за обсягами реалізації продукції на господарство, ц
	І до 50,0	ІІ 50,1-500,0	ІІІ 500,1 і більше
Кількість підприємств у групі	27	33	14
Обсяг реалізації плодів та ягід, ц	18,6	155,4	4318,1
Площа насаджень у плодоносному віці, га	19	52	157
Валовий збір плодів і ягід, ц	24,8	190,3	4761,6
Урожайність, ц/га	1,3	3,7	30,3
Затрати праці, люд-год.
на 1 га	92,1	191,3	444,8
на 1 ц	70,6	52,3	14,7
Виробничі витрати на 1 га, грн.	185,3	439,1	1208,3
Виробнича собівартість 1 ц плодів і ягід, грн.	123,1	122,0	41,3
Ціна реалізації 1 ц плодів і ягід, грн.	39,8	62,2	49,0
Прибуток (+), збиток (-)
всього, тис. грн.	-1,55	-9,29	33,09
на 1 га, грн.	-81,6	-178,7	210,8
на 1 ц реалізованої продукції, грн.	-83,3	-59,8	7,7
Рівень товарності, %	75,0	81,7	90,7
Рівень рентабельності, %	-67,7	-49,0	18,5

Господарства першої і другої груп характеризуються низькою концентрацією виробництва - в середньому відповідно 19 і 52 га. Внаслідок цього виробництво в них збиткове. Вища концентрація плодово-ягідних насаджень дає змогу підвищити обсяги виробництва й урожайність, зменшити матеріальні затрати та витрати праці, поліпшити якість продукції, а отже підвищити ціну реалізації та прибуток галузі. Так, у третій групі при середній площі насаджень у плодоносному віці 157 га обсяги реалізації плодово-ягідної продукції дорівнюють 4318,1 ц, ціна реалізації - 49,0 грн/ц, прибуток на 1 га - 210,8 грн.

Дані таблиці свідчать про пряму залежність між змінами обсягів виробництва, прибутком і рівнем рентабельності. При збільшенні обсягів реалізації плодів та ягід у середньому на 4162,7 ц, величина прибутку у третій групі зросла на 23,8 тис. грн., рівень рентабельності - на 67,5 відсотків.

Узагальнення результатів здійсненого аналізу системи реалізації плодово-ягідної продукції дозволяє зробити висновок про те, що в Запорізькій області існують вагомі резерви щодо поліпшення її функціонування. Вони пов`язані зі створенням нових форм ринкової інфраструктури, а саме оптової й роздрібної торгівлі, ярмаркової діяльності та обслуговуючих кооперативів.

Разом з тим для ефективного їх функціонування в сільськогосподарських підприємствах різних форм господарювання у Запорізькій області першочерговим є вирішення таких питань, як розширення асортименту та збільшення обсягів виробництва відповідно до попиту на цей вид продукції на ринку, підвищення якості та конкурентоспроможності плодово-ягідної продукції, перш за все на внутрішньому ринку, удосконалення економічних відносин між переробними і збутовими підприємствами й виробниками плодово-ягідної продукції.

2.4. Забезпеченість населення плодово-ягідною продукцією

Гарантоване продовольче забезпечення населення займає одне з центральних місць у розвитку сільського господарства області. Основними критеріями оцінки продовольчої безпеки є наявність продовольства, його стабільність і доступність. Обсяг споживання продуктів й енергетична цінність добових раціонів залежить від природних і соціальних умов, національних традицій та культури харчування.

Протягом 1997-2002 років фактичне споживання основних сільськогосподарських продуктів порівняно з попередніми роками постійно знижається. Населення намагається замінити необхідні продукти харчування більш дешевими. Фактичне споживання переважної більшості продуктів у цей період було меншим не тільки від раціональної норми харчування, а й мінімальної. Загрозлива ситуація склалася щодо споживання плодів, ягід і винограду. В 2002 р. обсяг споживання на 1 особу становив 27,8% від раціональної та 36,8% від мінімальної норми [142]. Можна стверджувати, що в Запорізькій області більшу увагу приділяють продуктам першої необхідності, визнаючи плоди та ягоди продукт “третього столу”.

Рівень споживання плодів та ягід насамперед залежить від рівня виробництва продукції у розрахунку на 1 особу в області (табл. 2.25)

Таблиця 2.25

Динаміка споживання плодів, ягід і винограду на 1 особу

за рахунок внутрішнього виробництва в Запорізькій області, кг

Показники	1997	1998	1999	2000	2001	2002	Відхилення в % до 2002 р.
							1997	2001
Виробництво	47	10	8	29	22	24	51,1	109,1
Споживання	36	14	12	18	19	25	69,4	131,6
Відхилення рівня споживання від виробництва	11	-4	-4	11	3	-1	*	*
Частка спожитої продукції у виробництві	76,6	140,0	180,0	62,1	86,4	104,2	136,0	120,6

Зниження рівня виробництва протягом 1997-1999 рр. зумовило й зниження споживання плодів і ягід. Так, у порівнянні з 1997 р. рівень виробництва плодів і ягід в 1999 р. знизився на 83,0%, споживання - відповідно на 33,3%. Споживання плодів та ягід в області за рахунок внутрішнього виробництва забезпечувалось лише в 1997, 2000 та 2001 роках. При цьому слід зазначити, що в 2000 та 2001 роках воно збільшилося за рахунок імпорту продукції в область. У 2000 і 2001 рр. імпорт плодів і ягід Запорізькій області перевищував показник експорту відповідно в 12 та 3,8 рази, а сальдо зовнішньоторговельної діяльності становило відповідно -190,73 та 37,79 тис. дол.

Як вже зазначалося, основною проблемою недостатнього рівня харчування населення досліджуваної області є низький рівень їх добробуту.

Одним із факторів низького рівня ефективності виробництва є недостатнє споживання плодово-ягідної продукції в Запорізькій області і залежить від розташування господарств у міській чи сільській місцевості. Це пояснюється тим, що сільські споживачі у більшій мірі є одночасно і виробниками, і споживачами плодово-ягідної продукції (табл. 2.26).

Таблиця 2.26

Рівень споживання фруктів, ягід і винограду в домогосподарствах Запорізької області за місцем проживання, 2002 р.

Показники	Усі домо-господарства	У міських поселеннях	У сільській місцевості
Споживання в середньому за місяць в розрахунку на 1 особу, кг	4,1	3,9	4,7
Частка спожитої плодової продукції, вирощеної в особистих підсобних господарствах (в середньому за місяць), %	30,8	15,7	68,1
Грошові витрати на плодову продукцію в середньому за місяць в розрахунку на 1 домогосподарство, грн.	10,1	12,5	3,2
Частка плодової продукції в усіх грошових витратах в середньому за місяць, %	1,7	2,0	0,5
Частка плодової продукції у витратах на продовольчу групу товарів в середньому за місяць на домогосподарство, %	3,4	3,8	1,2

У 2002 р. рівень споживання плодів і ягід по місяцях в середньому становить 4,1 кг, у тому числі в домогосподарствах міських поселень - 3,9 кг, сільської місцевості - 4,7 кг. Частка спожитої продукції, вирощеної в домогосподарствах сільської місцевості, дорівнює 68,1%, а в міських поселеннях - 15,7%. Тому щомісячні грошові витрати у домогосподарствах сільської місцевості менші в 2,7 рази порівняно з домогосподарствами населення.

Для більш детального аналізу споживання плодів і ягід у регіоні нами було проведено анкетне опитування населення Запорізької області протягом березня - липня 2003 року. Обсяг виборці склав 500 чоловік.

Основним споживачем у сім`ї, за відповідями респондентів є діти дошкільного віку - (13%), або школярі - (11%). При вивченні впливу кількості дітей в сім`ї на обсяги споживання плодово-ягідної продукції було виявлено, що основними споживачами є сім`ї, з двома дітьми (36%), сім`ї з трьома і більше складають лише 8%.

Обсяг і структура споживання плодів та ягід залежать від рівня доходів сім`ї. Найбільшу частку вагу в структурі доходів займають респонденти, рівень доходу яких перевищує 300,1 грн., на них припадає 28%. Групи респондентів з різними рівнями доходів за обсягами споживання плодово-ягідної продукції розподілились таким чином: до 120 грн. - 22%; 120,1-180,0 грн. - 17%; 180,1 - 240,0 грн. - 21%, та 240,1 - 300,0 грн. - 12%. Однак, якщо розглядати суму щомісячних витрат на купівлю плодів і ягід, то основна частка населення в місяць витрачає не більше 25 грн. (49%), від 25 до 50 грн. витрачає 30 респондентів, лише 21% респондентів щомісяця витрачає понад 50 грн. Тому постає потреба визначення залежності щомісячних грошових витрат на плоди та ягоди від середньомісячного доходу (табл. 2.27).

Таблиця 2.27

Щомісячні грошові витрати на плоди та ягоди залежно від середньомісячного доходу (% від числа респондентів, що дали відповідь на запитання)

Група респондентів	Середньомісячний дохід, грн.	Сума витрат, грн.
		до 25	від 25 до 50	понад 50
І	до 120,0	73	27	-
ІІ	120,1-180,0	65	29	6
ІІІ	180,1-240,0	57	38	5
IV	240,1-300,0	33	42	25
V	понад 300,1	21	21	58

Респонденти, які входять у групу із середньодушовим доходом до 120,0 грн., витрачають на купівлю плодів і ягід до 25 грн. Лише 27% цієї групи витрачають у середньому на плодово-ягідну продукцію від 25 до 50 грн. Аналогічна тенденція спостерігається в ІІ і ІІІ групах за середньодушовим доходом, де частка грошових витрат на плоди та ягоди відповідно становить 65 і 57%. Респонденти із середньомісячним доходом 240,1-300,0 грн. інших других давали відповідь “від 25 до 50 грн”.

Отже, респонденти з високим рівнем доходу (понад 240,1 грн.) щомісяця витрачають на купівлю плодів та ягід більше 25 грн., понад 50 грн. витрачають респонденти з рівнем доходу більше 300,1 грн. (58%).

У процесі дослідження встановлено, що середньомісячний дохід впливає час покупки, тут мається на увазі залежність споживання плодів і ягід від пори року (табл. 2.28).

Таблиця 2.28

Сезонне споживання плодів і ягід залежно від середньомісячного доходу (% від числа респондентів, що дали відповідь на запитання)

Середньомісячний дохід, грн.	Час покупки
	взимку, менше літом	влітку, менше зимою	в сезон збору врожаю	однакова кількість протягом року	важко відповісти
до 120,0	4	36	51	5	4
120,1-180,0	-	53	41	6	-
180,1-240,0	5	38	40	17	-
240,1-300,0	-	17	50	33	-
понад 300,1	4	29	25	37	5

Тільки незначна частка населення може споживати однакову кількість плодів і ягід протягом року незалежно від календарної пори. Основною причиною такого явища є збільшення цін на плодово-ягідну продукцію взимку та весною. Тому лише респонденти з високим рівнем доходу (від 240,1 грн.) більше від інших груп населення споживають плоди рівномірно протягом року. У групах з рівнем доходу від 240,1-300,0 та понад 300,1 грн. частка споживання плодової продукції рівномірна протягом року і відповідно дорівнює 33 та 37%. Споживання однакової кількості плодів і ягід протягом року в сім`ях з низьким середньодушовим доходом пояснюється наявністю в них дітей дошкільного віку. Так, 39% респондентів із середньодушовим доходом 180,1-240,0 грн. відповіли, що основними споживачами плодів і ягід в сім`ї є діти дошкільного та шкільного віку.

Як свідчать результати дослідження, населення Запорізької області споживає більше плодів та ягід влітку - це черешня, персик, горіхоплідні, або в сезон збору урожаю - ягідні культури і вишня (продукція, що швидко псується), яблука і груші (сезон збору урожаю - вересень і жовтень).

Слід вказати, що плоди і ягоди, які закуповуються населенням у сезон збору урожаю, використовуються не тільки на споживання, а й на зберігання і переробку в домашніх умовах. Обсяг заготовленої плодово-ягідної продукції в сім`ї залежить не тільки від рівня середньодушового доходу, а й від кількості членів сім`ї, особливо дітей дошкільного віку (табл. 2.29).

Таблиця 2.29

Обсяг заготівель плодів та ягід

залежно від кількості членів сім`ї, %

Кількість членів сім`ї, чол.	Обсяг плодів і ягід для домашніх заготовок, кг
	до 10 кг	від 10 до 25 кг	понад 25 кг	разом
1	5	-	5	10
2	7	4	10	21
3 і більше	5	24	40	69
Разом	17	28	55	100

Основний обсяг заготівель у домашніх умовах припадає на сім`ї, у складі яких налічується три або більше членів і складає 69%, при чому 40% респондентів цієї групи заготовляють щорічно понад 25 кг плодово-ягідної продукції. Саме цим і пояснюється висока частка витрат на купівлю плодів і ягід в сезон збору врожаю. Дуже низьким обсягом заготівель характеризуються перша і друга групи респондентів, частка яких відповідно становить 10 і 21%. На запитання “Яким плодам Ви віддаєте перевагу: свіжим, замороженим, сушеним, консервованим чи сокам ”, 83% першої групи дали відповідь: “свіжим”.

З метою подальшого визначення видової структури плодово-ягідної продукції для удосконалення стратегії реалізації на регіональному ринку, нами було запропоноване розподілити її залежно від переваги споживання (плодові, ягідні, горіхоплідні, цитрусові, тропічні).

Види плодів та ягід залежно від відповідей респондентів розподілилися в такому порядку: плодові - 1-е місце, цитрусові - 2-е, ягідні та тропічні - 3-є, горіхоплідні - 4-е місце. Більшість опитуваних віддають перевагу яблукам (83%), як традиційна плодова культура була визначена черешня (58%), лідерами також є абрикос і персик, частка яких відповідно дорівнює 47 і 42%. Інші види продукції розподілилися таким чином: слива і груша - по 16%, вишня - 17 відсотків.

Взагалі, населення Запорізької області дуже часто віддає перевагу свіжим плодам, ніж переробленим (мається на увазі промислова переробка). Для визначення ставлення споживача до плодів та ягід за різних видів переробки (заморожені, сушені, консервовані, соки) нами використана шкала Богардуса, яка дозволяє визначити реальний крок, який відділяє відношення до одного виду плодів від відношення до іншого [95, с.229]. Щодо кожного виду переробленої продукції були визначені відповіді, які в свою чергу поділені за балами (чим менший бал, тим позитивніше становлення):

- купую сам і рекомендую знайомим - 1 бал;

- купую дуже часто - 2 бали;

- купую за необхідністю - 3 бали;

- покупаю рідко - 4 бали;

- особливої прихильності до продукту немає - 5 балів;

- не купую взагалі - 6 балів.

Середній бал переваги при споживанні того чи іншого виду плодів розраховувався як статистична середня.

Таким чином, можемо констатувати, що респонденти віддають перевагу свіжим плодам (середній бал 3), сокам (4,5 бала), консервованим плодам (4,8 бала), сушеним (5,3 бала) і замороженим (5,8 бала). Отже, більшість опитуваних віддають перевагу натуральним плодам, а не переробленим. На запитання “Чи берети Ви до уваги вміст корисних речовин у плодово-ягідній продукції” 83% респондентів відповіли “так”, 17% - “ні” і лише 10% не змогли визначитися.

При купівлі і споживанні плодово-ягідної продукції населення віддає перевагу вітчизняним плодам порівняно з імпортованими, за винятком цитрусових (табл. 2.30).

Таблиця 2.30

Надання переваги якості вітчизняним плодам перед імпортованими, %

Варіанти відповідей	Вітчизняна продукція	Імпортована продукція
Однозначно так	54	1
Так, але тільки деяких видів	7	2
Іноді	12	3
Ні, так не вважаю	4	3
Важко відповісти	14	-
Разом	91	9

Таким чином, 91% респондентів віддають перевагу вітчизняним плодам, ніж імпортованим, при цьому 54% з них стверджують, що якість вітчизняних плодів вища. 7% опитаних вважають, що якість краще тільки деяких видів вітчизняних плодів та ягід, таких як черешня, абрикос, смородина, полуниця. Серед імпортованих фруктів за кращими показниками якості 2% респондентів визнали іспанські яблука.

Сукупно оцінити якість плодово-ягідної продукції з точки зору споживчої переваги можна, узагальнити за допомогою оцінки різноманітних за складом показників (табл. 2.31)

У процесі дослідження нами визначено, що більша частина респондентів приділяє увагу смаковим якостям (68%) та свіжості продукції (65%). Вагомим чинником також є корисність плодів для здоров`я (53%) та вміст вітамінів і мінеральних речовин (28%).

Таблиця 2.31

Оцінка якості плодово-ягідної продукції за показниками споживчої переваги

Місце	Умови, які визначають попит	% до числа опитаних
1	Смакові якості продукції	68
2	Свіжість	65
5	Натуральність	50
6	Зовнішній вигляд	41
7	Вміст вітамінів і мінеральних речовин	28
4	Корисність для здоров`я	53
14	Мода чи престижність продукції	5
11	Термін зберігання	20
13	Дизайн та розмір упаковки	6
10	Маса	22
3	Рівень цін	57
12	Знижки при купівлі	11
8	Сорт продукції	25
9	Регіон вирощування	24
8	Екологічні критерії	25

Як визначає А.О. Бабич, “плоди і ягоди містять практично всі необхідні для організму речовини - вуглеводи, білки, жири, органічні кислоти, вітаміни, ферменти та мінеральні солі. Нестача їх в щоденному раціоні, тим більше відсутність, призводить до серйозних захворювань” [9, с. 354].

Рівень цін має велике значення для 57% респондентів, знижки при купівлі - 11%. Отже, населення приділяє увагу не тільки ціновим факторам, а й внутрішньому складу продукції, смаковим якостям плодів і ягід, що набуває великого значення при вирішенні питань поліпшення якості продукції з технологічної точки зору. Ринок потребує продукції, яка відповідає не тільки державним і міжнародним стандартам, а й вимогам споживачів.

При прийнятті рішення про купівлю плодів і ягід для населення досліджуваної області має значення й місце торгівлі. Нами було запропоновано обрати 3 види купівлі плодово-ягідної продукції, якими найчастіше користуються респонденти (рис. 2.6)

За відповідями респондентів, 38% опитуваних купують плодово-ягідну продукцію на місцевих ринках, 12% - у магазинах, 10% - в пунктах оптової торгівлі. Слід зазначити, що 30% респондентів споживають продукцію власного виробництва, при цьому 24% з них - жителі сільської місцевості.

Вибір місця купівлі залежить від соціального статусу респондентів. Основними споживачами плодово-ягідної продукції на місцевому ринку є інженерно-технічні робітники (7%), підприємці (6%), студенти (5%) , а також медики, наукові працівники та вчителі (5%). Вибір такого типу ринку пояснюється зручністю місце розташування, низьким рівнем цін, можливістю знижок при купівлі та дегустація безпосередньо на ринку смакових якостей плодів.

Небажання респондентів купувати плоди та ягоди в магазині пояснюється високим рівнем цін, відсутністю широкого асортименту вітчизняної продукції та несвіжістю продукції. У Запорізькій області ще достатньо не розвинута фірмова торгівля, особливо плодами та ягодами, що віддаляє споживачів від виробника сільськогосподарської продукції і ставить виробників у залежність від посередників.

На думку опитуваних, якісні плоди та ягоди потребують реклами. При купівлі плодово-ягідної продукції респонденти в основному спираються на власний досвід (41%), досвід знайомих (18%), поради продавця (9%), зовнішній вигляд (9%), рекламу (7%), інформацію з періодичних видань (5%). Причиною такого явища є насамперед за все відсутність інформації в друкованих засобах. У дослідженому регіоні не розвинута ярмаркова торгівля та виставкова діяльність. Виробники продукції відмовляються брати в них участь, оскільки на їх погляд такий тип торгівлі неефективний.

Таким чином, забезпечення якісною плодово-ягідною продукцією населення досліджуваної області постає вагомою проблемою у формуванні садівництва в ринкових умовах. Великі контрасти в рівнях виробництва плодів і ягід та в системі їх реалізації у сільськогосподарських підприємствах та господарствах населення спостерігаються як в окремих районах, так і в області в цілому. Між тим Запорізька область має реальні можливості для регулювання виробництва продукції та доведення її до споживачів з високими якісними кондиціями та за нижчими цінами.

Висновки до розділу 2

1. Запорізька область характеризується зональним розміщенням плодово-ягідних насаджень. Основна частка насаджень розташована в третій агрокліматичній зоні і дорівнює 52,6% від загальної площі насаджень області. В подальшому удосконалення розміщення багаторічних насаджень необхідно зробити у напрямку збільшення площ під кісточковими культурами і ягідниками в курортній зоні та в районах, які розташовані біля великих міст, під зернятковими - в районах переробних підприємств.

2. Основною культурою в породно-сортовому складі насаджень є черешня, яка займає 33,8% і яблуня - 42,0%. Низьку частку в структурі насаджень складають ягідники, які займають 0,6%. Породно-сортовий склад насаджень в Запорізькій області необхідно змінити відповідно з попитом на продукцію в літні місяці, збільшення насаджень яблуні, сливи і абрикосу згідно з потребою у переробній промисловості та насаджень черешні відповідно з експортом в інші області і регіони України.

3. Сільськогосподарські підприємства області характеризуються низьким рівнем урожайності, який в середньому за останні 6 років дорівнює 10,4 ц/га, у тому числі по зернятковим - 14,7 ц/га, кісточковим - 8,0 ц/га. Сільськогосподарські підприємства не дотримуються умов сучасної технології вирощування плодових культур. У подальшому важливим напрямком відтворення садівництва і підвищення ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах області є застосування сучасних технологій вирощування плодових культур, взагалі черешні та яблуні .

4. Строкатість урожайності плодово-ягідних культур та її низький рівень виявилися основними факторами низьких обсягів валового збору, який був максимальний в 2003 році і дорівнював 834,8 тис.ц за всіма категоріями господарств. Основна частка валової продукції зосереджена в особистих господарствах населення і в 2003 році складала 74,6%.

5. В структурі валового збору в Запорізькій області основне місце займають кісточкові культури (47,8%), зокрема черешня (10,7%) і абрикос (19,4%). Незважаючи на те, що яблука займають 33,7% в структурі валового збору, цього не достатньо для задовільного споживання населенням Запорізької області згідно раціональної норми.

6. Основним каналом реалізації, який реально відображає ринкову ситуацію є реалізація продукції через власні магазини та міські ринки, який в 2003 році дорівнював 34,3%. Незважаючи на це досить переважає частка реалізації плодово-ягідної продукції в рахунок оплати праці, яка складає 11,8%. Існуюча структура реалізації є недосконалою для сільськогосподарських підприємств. В подальшому, вкрай необхідно реалізувати заходи по удосконаленню структури реалізації плодово-ягідної продукції за районами та агрокліматичними зонами відповідно до їх спеціалізації.

7. Одночасне існування рентабельних, низькорентабельних і збиткових підприємств вказує на наявність резервів підвищення ефективності виробництва плодів та ягід. Групування сільськогосподарських підприємств ІІІ агрокліматичної зони дозволило виявити пряму залежність підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції за рахунок таких факторів як рівень концентрації та спеціалізації галузі, обсяги виробництва та реалізації плодів і ягід, рівню прибутку на 1 га плодоносних насаджень.

8. За 1997-2002 роки в Запорізькій області склалася загрозлива ситуація щодо споживання плодів і ягід. У 2002 році обсяг споживання на 1 особу становив 29,8% від раціональної норми. За даними анкетного опитування встановлена чітка залежність рівня споживання плодів від кількості членів в сім`ї, соціального статусу, сезонності виробництва, місця виробництва, рівня цін та якості продукції. Дослідженнями встановлено, що з точки зору споживчої переваги, основними умовами, які визначають попит на плоди і ягоди на ринку є смакові якості продукції, свіжість продукту та рівень цін.

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ САДІВНИЦТВА В РИНКОВИХ УМОВАХ

3.1. Перспективи розвитку садівництва в Запорізькій області

Сьогодні сільськогосподарське виробництво в Україні здійснюється в нових ринкових умовах. Споживачі потребують у високоякісній продукції за доступними для них цінами, в той же час як сільськогосподарські підприємства змушені шукати нові канали реалізації продукції, які більш прибуткові та ефективні для них. В господарствах повинні прийматися рішення по збільшенню урожайності сільськогосподарських культур, застосуванню нових інтенсивних технологій виробництва, а в наслідку чого підвищення ефективності виробництва продукції садівництва та поліпшення якості продукції. Необхідно створити умови, які дозволяють забезпечити оптимальний рівень інтенсивності виробництва плодово-ягідної продукції, що дасть можливість не тільки повного забезпечення населення Запорізької області плодами та ягодами, але й дозволить постачати продукцію на експорт.

Виходячи з річної потреби у плодах і ягодах, розрахована потреба в продукції для населення Запорізької області на перспективу (таблиця 3.1)

Таблиця 3.1

Потреба населення Запорізької області в плодово-ягідній продукції на перспективу

Види плодів та ягід	Норма споживання на 1 особу	Потрібно виробити, тис тонн
		2010	2015
1	2	3	4
Яблука	50	95,7	96,1
Груша	7,2	13,8	13,8
Айва	0,3	0,6	0,6
Зерняткові, разом	57,5	110,2	110,6
Слива	7,0	13,4	13,5
Вишня	4,0	7,7	7,7
Черешня	2,0	3,8	3,8
1	2	3	4
Абрикос	2,0	3,8	3,8
Персик	1,0	1,9	1,9
Кісточкові, разом	16,0	30,6	30,7
Горіхи	1,5	2,9	2,9
Ягоди	4,0	7,7	7,7
Разом	79	151,3	151,8

Основною плодовою культурою є яблуня, яка займає 63,3% в структурі споживання плодово-ягідної продукції. Потреба населення Запорізької області в плодах та ягодах в 2010 р. та 2015 р. повинен відповідно складати 151,3 і 151,8 тис. т.

Необхідно визначити, що склад спожитих плодів і ягід може різнитися за районами та сезоном споживання у відповідності з місцевими можливостями виробництва. Тому необхідно прямувати до забезпечення біологічної рівноваги протягом року. У відповідності до рівня виробництва, зберігання і експорту плодів та ягід в Запорізькій області, а також сезонності споживання продукції розрахована щомісячна потреба в плодах та ягодах на 2010 р. (, рисунок 3.1, додаток Н)

Основним періодом споживання плодів є сезон збору урожаю, тобто липень-жовтень, коли збираються кісточкові культури та яблука. Протягом цього періоду споживання яблук збільшується з 19,1 до 114,8 тис. ц, або в шість раз. В червні місяці основною продукцією є черешня і ягоди, які відповідно складають 23,8 і 31,8% від загального обсягу плодово-ягідною продукції цього місяця.

Розвиток виробництва плодово-ягідної продукції спрямовується на удосконалення породно-сортового складу багаторічних насаджень, підвищення урожайності плодово-ягідних культур на основі впровадження сучасних інтенсивних технологій, поглиблення зональної спеціалізації для оптимального забезпечення населення Запорізької області в плодах і ягодах. Прогноз формування і використання плодово-ягідної продукції у Запорізькій області наведений у таблиці 3.2

Таблиця 3.2

Прогноз виробництва плодово-ягідної продукції

у Запорізькій області на 2010 р., тис. т

Види продукції	Потреба у плодах та ягодах за нормами споживання	Виробництво(всі категорії господарств)	У тому числі	Ввезення продукції з інших регіонів	Вивезення продукції у інші регіони	у тому числі експорт
			с.-г. підприємства	особисті селянські господарства
			2010	до 2003 (+/-)	2010	до 2003 (+/-)
Всього плодів і ягід	150,7	156,3	76,5	33,2	79,8	9,6	70,0	75,6	36,0
яблука	95,7	42	28	11,5	14	2,3	53,7
груша	13,8	9,1	1,2	1,1	7,9	0,2	4,7
слива	13,4	6,4	1,6	1,3	4,8	0,8	7
вишня	7,7	9,7	0,6	0,5	9,1	0,2		2
черешня	3,8	58,5	38	13,7	20,5	5,2		54,7	25,0
абрикос	3,8	21,5	6	4,8	15,5	0,5		17,7	11,0
персик	1,9	1,6	0,7	0,3	0,9	0,1	0,3
горіхоплідні	2,9	4,1	0,1	0,0	4	0,0		1,2
ягідні	7,7	3,4	0,3	0,0	3,1	0,3	4,3

Прогнозується збір плодів і ягід у 2010 році обсягом 156,3 тис. т, або 103,3% загальної потреби населення області. Впровадження інтенсивних технологій вирощування продукції та оптимальних параметрів зональної спеціалізації і концентрації виробництва дозволить не лише забезпечити потреби населення Запорізької області в плодах кісточкових культур а і експортувати їх. У 2010 р. планується підвищити урожайність яблуні до 80 ц/га, сливи і черешні до 70 ц/га. Майже у два рази у 2010 р. повинен вирости обсяг валових зборів кісточкових культур порівняно з 2002 р. Основною культурою кісточкових культур являється черешня, валовий збір якої у 2010 р. складатиме 585 тис. ц.

Основною ягідною культурою являється суниця, яка в загальній структурі валових зборів ягідних займає в середньому 50%, тому вирощуванню цієї культури потрібно приділити більшу увагу. В 2015 р. планується вирощувати суницю на площі 400 га, урожайність довести до 36,0 ц.

Значна частка продукції на перспективу прогнозується в особистих господарствах населення (51% загального виробництва). Але таке виробництво буде направлено в основному на забезпечення власних потреб, які за умов дотримання раціональних норм у 2010 році становитимуть 26 тис. тонн. Діяльність сільськогосподарських підприємств буде спрямована на товарне виробництво - 69 тис. тонн, при рівні товарності 90%.

Однією з вагомих причин послаблення економічного розвитку садівництва в Запорізькій області виявилось неврегульованість майнових і земельних відносин щодо володіння, користування та розпорядження багаторічними насадженнями. В багатьох сільськогосподарських підприємствах землі, на яких розміщенні багаторічні насадження залишаються з невизначеною формою власності у постійному користуванні підприємств правонаступників і залишаються на балансі як майно, що не було розпайоване. Тому, сільськогосподарські підприємства зацікавлені лише в експлуатації, а не створенні багаторічних насаджень. Отже виникає необхідність врегулювання земельно-майнових відносин щодо права власності на багаторічні насадження (додатки П.1, П.2).

У зв`язку з тим, що вартість багаторічних насаджень відноситься до основних засобів виробництва, виникає необхідність визначення шляхів її відчуження. Перший напрямок - це відчуження шляхом передачі, згідно акту прийому-передачі від підприємства-правонаступника повноважним, що діють на підставі Договору про Спільну часткову власність на земельну ділянку під багаторічними насадженнями за умови наявності рішення зборів співвласників. При цьому виникають проблеми з оподаткування, тому що залишкова вартість багаторічних насаджень не була включена до майна, що підлягає паюванню.

Другий напрямок - це відчуження шляхом попереднього включення залишкової вартості багаторічних насаджень до пайового фонду, визначення майнової частки багаторічних насаджень як рівної долі кожного співвласника, видачі окремих майнових сертифікатів на частки в витратах на багаторічні насадження, на засадах яких потім, згідно акту прийому-передачі, здійснюється передача залишкової вартості витрат на багаторічні насадження. В цьому випадку, майнові частки в багаторічних насадженнях, як долі пайового фонду не будуть оподаткуватися. Разом з тим, цей напрямок не дає змоги враховувати більшість особливостей функціонування багаторічних насаджень.

Третій напрямок є найбільш доцільним - це здійснювати відчуження залишкової вартості витрат на багаторічні насадження на підставі законодавчо затвердженої методики експертної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення визначення справедливої вартості земельних ділянок в розрізі відокремлених земельних масивів багаторічних насаджень, що надасть змогу оптимально її поділити з врахуванням конкретної залишкової вартості багаторічних насаджень, яка припадає на цю земельну частку 107, с.23-24.

Такий підхід надає змогу диференційовано підійти до визначення розміру орендної плати в розрізі відокремлених земельних масивів багаторічних насаджень.

Розмір однієї земельної частки визначається шляхом поділу загальної площі земель під багаторічними насадженнями в незалежності від породи, сорту і строку експлуатації, яка знаходиться у колективній власності співвласників, на загальну кількість осіб, що мають право на земельну частку. Земельна ділянка з масиву багаторічних насаджень може бути виділена тільки у розмірі, кратному кварталу, з відокремленого масиву багаторічних насаджень першочергового поділу. При виділенні площ багаторічних насаджень (кварталів) рекомендується формувати групи співвласників за сімейною, вуличною і змішаною ознаками, які б могли б одержати суміжні ділянки у кварталі і більш ефективно використовувати ці насадження 107, с.24-26.

Таким чином, до кінцевого вирішення земельних і майнових питань розподілу багаторічних насаджень до 2015 року великих зрушень в породно-сортовій структурі плодово-ягідних насаджень не пропонується.

Таблиця 3.3

Фактична та проектна породно-сортова структура плодово-ягідних насаджень в Запорізькій області

Культура	2002	2010	2015
	питома вага в насадженнях, %	в % до групи порід	питома вага в насадженнях, %	в % до групи порід	питома вага в насадженнях, %	в % до групи порід
1	2	3	4	5	6	7
Зерняткові	40,9	100,0	37,5	100,0	38,1	100,0
Яблуня	35,5	86,7	33,0	88,1	33,8	88,9
Груша	5,2	12,5	4,3	11,6	4,1	10,8
Айва	0,2	0,4	0,1	0,4	0,1	0,4
Кісточкові	50,2	100,0	54,9	100,0	53,6	100,0
Слива	5,3	10,6	6,7	12,1	6,3	11,8
Вишня	0,6	11,8	5,8	10,5	5,9	10,9
Черешня	26,4	52,6	29,7	54,2	29,3	54,6
Абрикос	10,3	20,5	11,2	20,4	10,7	20,0
Персик	1,9	3,7	1,5	2,8	1,5	2,7
Горіхоплідні	3,9	100,0	3,6	100,0	3,4	100,0
Ягідники	5,0	100,0	4,5	100,0	4,9	100,0
Суниця	1,9	38,8	1,8	38,8	2,6	52,6
Малина	1,8	36,1	1,6	36,1	1,6	31,6
Смородина	0,7	14,6	0,7	14,6	0,8	15,8
Разом	100,0	*	100,0	*	100,0	*

Для більшого забезпечення населення Запорізької області абрикосом необхідно поступово збільшити площі насаджень в 2010 році до 1625 га, в 2015 році до 1640 га. В породно-сортовій структурі насаджень в 2010 році абрикос буде займати 11,2%.

Запорізька область є одним з небагатьох регіонів України, де вирощується черешня, тому необхідно збільшити площі черешні за рахунок сортів, які районовані в Інституті зрошуваного садівництва УААН, таких як Крупноплідна, Дилема, Приазовська, Престижна, Талісман, Електра, Дружба, середня урожайність яких 50-60 кг з дерева. В структурі плодово-ягідних насаджень в 2010 та 2015 роках черешня відповідно буде займати 29,7 і 29,3%.

Для забезпечення відтворення плодово-ягідного виробництва щорічно необхідно закладати 5-10% молодих насаджень від загальної площі плодово-ягідних насаджень і довести їх площі з 15,4 тис. га у 2003 р. до 16,6 тис. га у 2010 р. і 18,5 тис. га у 2015 р. Щорічна потреба капіталовкладень дорівнюватиме 48 млн. грн. у 2010 р. і досягне 93 млн. грн. у 2015 році. Окупність капіталовкладень у 2015 р. дорівнюватиме 165%.

Породно-сортова структура насаджень в Запорізькій області різнитиметься за агрокліматичними зонами та районами. Наприклад, насадження яблуні планується закласти в першій агрокліматичній зоні і Михайлівському районі, черешні - в Якимівському і Мелітопольському районах, вишні - в Бердянському, ягідники - в Запорізькому, Бердянському і Якимівському районах. Взагалі, третя агрокліматична зона являється рекреаційною зоною, тому в цій зоні необхідно приділити увагу таким плодово-ягідним насадженням як вишня, черешня, ягідні.

Ефективність виробництва плодово-ягідної продукції в ринкових умовах залежить не тільки від витрат на її виробництво, застосування нових удосконалених технологій, в тому числі поліпшення породно-сортового складу, але й налагодження ефективних каналів збуту і розподілу плодово-ягідної продукції. В кінцевому підсумку вміння виробником вигідно реалізувати вироблену продукцію є показником ефективності його діяльності (додаток Р).

Значну частку товарної продукції плодів та ягід на перспективу планується одержати у сільськогосподарських підприємствах. Так, виробництво плодів і ягід в 2010 р. та 2015 р. відповідно буде складати 48,9 і 54,6%. Виробництво плодово-ягідної продукції у господарствах населення в основному буде направлено на задоволення особистих потреб. У 2010 р. витрати для особистого споживання в господарствах населення планується у обсязі 259 тис. ц, або 32,5% від обсягу виробництва в цьому році, в 2015 р. витрати на особисте споживання відповідно складуть 31,6% від обсягу виробництва та 30,5% від загального обсягу витраченої продукції.

У запланованому періоді планується поступово зменшувати обсяг продукції, яка поступає населенню в рахунок оплати праці та збільшити обсяг продукції, яка поступає пайовикам.

У своїй господарській діяльності виробники мають приймати не тільки рішення щодо виробництва сільськогосподарської продукції та ефективності організації виробничого процесу, але в тому числі рішення про реалізацію виробленої продукції. В умовах відсутності централізованих державних закупок плодів та ягід для багатьох виробників актуальною проблемою залишається необхідність диверсифікації каналів збуту виробленої продукції (додатки С.1, С.2)

Основним каналом збуту плодів і ягід на перспективу передбачається прямий продаж продукції сільськогосподарськими підприємствами на ринку та через власні магазини. В 2010 році через цей канал планується реалізувати 37,6%, в тому числі через фірмову торгівлю - 16,7% від загального обсягу реалізованої продукції, в 2015 році планується реалізувати відповідно - 38,8 та 13,1%. При цьому, основними видами плодів, які продаються через цей канал являються яблука (35%) і черешня (23%). Разом з прямою реалізацією плодово-ягідної продукції сільськогосподарські підприємства реалізовуватиме продукцію комерційним структурам. В 2010 році через цей канал планується реалізувати 21,3 тис. ц, або 31% від товарної продукції. Переважна частина плодів та ягід закуповуватиметься посередниками, і потім реалізовуватиметься на роздрібних ринках та за межами області.

Протягом запланованого періоду планується збільшити частку продукції, що надходить за межі області, насамперед черешні, яка являється стратегічною культурою. В 2010 р. за межі області планується реалізувати 33,1% від всього обсягу черешні. Серед інших каналів збуту зазначимо продаж через аукціони, ярмарки та виставки. В 2010 р. 20,1 ц плодів та ягід пропонується реалізувати саме таким чином, в тому числі 7,2 ц яблук та 5,6 ц черешні.

Переробні підприємства в структурі реалізації продукції займають лише 1,5-3,0 %. У регіональному розрізі цей канал має особливе значення для підприємств Куйбишевського, Оріхівського та Мелітопольського районів. Це пояснюється, передусім, наявністю переробних цехів на базі сільськогосподарських підприємств.

На перспективу для продовження постачання продукції на споживчому ринку протягом року прогнозується збільшити виробництво сухофруктів (табл. 3.4 )

Таблиця 3.4

Виробництво сухофруктів у Запорізькій області, тонн

Види продукції	2010 р.	2015 р.
	кількість сировини	кількість сухофруктів	кількість сировини	кількість сухофруктів
Сухофрукти
Яблука	3000	428	4000	571
Слива	2800	622	3000	665
Абрикос	5000	1000	8000	1600
Мочені яблука	900	843	2000	1800

Планується збільшити виробництво сушеного абрикоса до 1,6 тис. тонн в 2015 р., що потребує 8 тис. тонн сировини, а також мочених яблук - 1,8 тис. тонн, що потребує 2 тис. тонн свіжих яблук. Розрахунки свідчать, що для планомірного відтворення плодосховищ щорічні капіталовкладення на їх створення складатимуть 309,3 тис. грн. і досягнуть у 2015 р. 1,3 млн. грн.

Взагалі кожний район і кожна агрокліматична зона характеризується своєю структурою реалізації (додатки Т.1, Т.2).

В Запорізькій області необхідно провести заходи по удосконаленню структури реалізації плодово-ягідної продукції. Так, в 2010 та 2015 роках планується зменшити обсяг продукції, яка реалізується населенню в рахунок оплати праці з 26,4 до 13,6 тис.ц. В 2015 планується збільшити обсяг плодів та ягід, які реалізуються на ринку до 251 тис. ц, в тому числі у третій агрокліматичній зоні до 161 тис. ц. Це пояснюється наявністю курортної зони в цьому регіоні, а саме в Бердянському, Якимівському, Приморському та Приазовському районах. Частка реалізації плодів і ягід на ринку в цих районах складе 50-70 %. Так, в Бердянському районі в 2015 р. на ринку планується реалізувати 38 тис. ц плодів і ягід, або 66% від товарної продукції.

Набуває значення в досліджуваній області фірмова торгівля, особливо в Мелітопольському, Запорізькому і Веселівському районах. Це дає можливість господарствам не тільки мати постійний канал збуту продукції, а й реалізувати плоди та ягоди за встановленими цінами. Основна частка плодово-ягідної продукції через цей канал збуту реалізується в сільськогосподарських підприємствах третьої агрокліматичної зони і в 2010 році дорівнюватиме 115 тис. ц, або 16,7 % від всього запланованого обсягу товарної продукції. Так, в Мелітопольському і Веселівському районах планується реалізувати відповідно 35 та 20 тис. ц плодів та ягід, а саме черешні, абрикоса і яблук.

Здійснення організаційно-економічних та технологічних заходів по підвищенню урожайності, а внаслідок цього збільшення обсягів валової і товарної продукції призведе до підвищення ефективності виробництва галузі як в цілому по області, так і зокрема в сільськогосподарських підприємствах і господарствах населення.

Досвід передових садівницьких господарств підтверджує, що в ринковій економіці в умовах конкуренції, інтенсифікація виробництва відкриває широкі можливості для підвищення урожайності, швидкого наповнення ринку плодово-ягідною продукцією, забезпечує значне зниження витрат праці і коштів на одиницю продукції, підвищує ефективність виробництва 116, с.79.

Немаловажним фактором підвищення ефективності виробництва плодово-ягідної продукції в умовах ринкової економіки є формування ринкової інфраструктури, пошук каналів реалізації, налагодження економічних взаємовідносин з інтеграційними структурами.

Групування сільськогосподарських підприємств за рівнем спеціалізації, обсягами виробництва і рівнем товарності свідчать про те, що при поглибленні спеціалізації значно підвищуються показники ефективності виробництва плодово-ягідної продукції. Була встановлена чітка залежність ефективності садівництва від факторів, які характеризують рівень інтенсивності виробництва плодів і ягід, а саме: при збільшенні частки виручки від реалізації плодів і ягід в загальній виручці з 0,25 до 5,0 % зменшуються витрати праці на 1 ц з 62,0 до 17,7 люд.-год., знижується собівартість 1 ц продукції з 247,0 до 80,7 грн. В той же час, при середньому рівні спеціалізації 5 % рівень рентабельності на 1 господарство складає 21 %.

Аналізуючи економічні показники залежності галузі від рівню товарності визначимо, що достатньо ефективне ведення садівництва в сільськогосподарських підприємствах Запорізької області забезпечується лише при рівню товарності більш ніж 90 %. Дану тенденцію підтверджують дані ефективності виробництва плодів і ягід в окремих сільськогосподарських підприємствах різних форм власності за 2002 р. Так, в ТОВ «Агрофірма Червоний фронт» Михайлівського району при рівні товарності 99,7 %, рентабельність виробництва дорівнювала 51,8 %, в приватному підприємстві «Росія» Токмацького району рівень рентабельності дорівнював 21,7%, при рівні товарності 96,8%.