Нормування праці на роботах з обслуговування виробництва

Теоретичне вивчення сутності нормування праці, головною ціллю якого є найбільш точне визначення необхідних затрат, а відповідно і результатів праці і їх відбиток у нормах праці. Підґрунтя для підвищення заробітної плати на ВАТ "Київський завод "Радар".

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 02.02.2011
Размер файла 184,7 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

5.2. При затвердженні міжгалузевих і галузевих (відомчих) норм і нормативів з праці, в тому числі і укрупнених, комплексних норм, встановлюються терміни їх дії залежно від характеру виробництва, технологічного процесу, виду робіт і т.зв., але не більше ніж на 5 років.

У міру затвердження нових або перегляду (перезатвердження) діючих норм і нормативів до переліків вносяться необхідні уточнення, доповнення.

2.3. Підґрунтя для підвищення заробітної плати

Останнім часом у вітчизняній пресі й у фаховій літературі, на превеликий жаль, нормуванню праці приділяють недостатню увагу, попри його безперечну важливість як для окремого підприємства, так і для економіки держави в цілому.

Важливо нагадати аксіому про залежність рівня ефективності національної економіки від результативності праці та її складових, особливо мікрорівня, тобто ефективності функціонування підприємств, установ, організацій. У свою чергу, для цих економічних суб'єктів вона визначається передусім ефективністю використання наявних виробничих ресурсів.; особливе місце серед яких належить трудовим ресурсам. У структурі собівартості виробленої продукції саме вартість витрат праці є традиційно найдинамічнішим елементом, зменшення якого може призвести до скорочення інших виробничих витрат і, як наслідок, -- до зменшення собівартості виробленої продукції.

На нашу думку, подібне скорочення повинно мати раціональну базу, воно, безперечно, актуалізує дослідження питань нормування праці, котре є найважливішою умовою раціональної організації праці на підприємстві.

Отже, нормування праці -- важливий елемент ефективного управління підприємством будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, від якого залежить позиція підприємства на ринку, його конкурентоспроможність та результативність функціонування. Крім цього, нормування праці відіграє також важливу роль у трудовій діяльності працівників підприємства, є важливою складовою їхнього трудового життя, адже від якості встановлених норм праці залежить не лише розмір заробітної плати працівника, а також його психофізіологічний стан та психологічний клімат у колективі.

Слід визнати, що за радянських часів існувала досить міцна система нормування праці, яка повністю відповідала централізованій моделі господарювання;. Майже всі питання нормування праці, починаючи від установлення показників зниження трудомісткості та закінчуючи жорстким контролем якості норм праці, контролювалися зверху. При цьому модель нормування праці була орієнтована -в цілому на виконання та перевиконання планових завдань з випуску продукції встановленої якості.

Через незначний проміжок часу після набуття Україною незалежності та обрання нею ринкового шляху розвитку економіки, 20 березня 1995 р. Кабінет Міністрів України ухвалив постанову "Про заходи поліпшення нормування праці в народному господарстві" (далі -- постанова №197), заходи якої були спрямовані на створення нормативної бази та організаційно-методичну роботу. Ці заходи мали захистити права працівників підприємств щодо оплати праці та підвищити ефективність роботи підприємств. На жаль, постанова №197 не спричинила глибоких змін у сфері організації та нормування праці. У подальші роки в Україні не було зроблено суттєвих кроків на шляху розвитку наукової організації праці та її нормування як у науковому, так і в практичному плані.

У результаті ситуація, яка склалася нині, є такою, що роботодавці, хоча й усвідомлюють важливе значення наукової організації праці, не розглядають її як першочергову. Більш того, на багатьох підприємствах узагалі нехтують нею. А колективи, де застосовується нормування праці (здебільшого це підприємства, на яких ще з радянських часів залишились відповідні традиції), не вдаються до пошуку нових шляхів вирішення проблем, до застосування нових прогресивних форм організації та нормування праці, які з успіхом діють на підприємствах країн з розвинутою ринковою економікою.

Отже, практично на кожному підприємстві нині існують проблеми, обумовлені насамперед скороченням сфери діяльності служб організації, нормування та оплати праці. Так, на більшості підприємств нормування праці не використовується для визначення чисельності допоміжних робітників та працівників інженерного складу, що іноді призводить до необґрунтованого скорочення штату працівників та зростання соціального напруження в колективі, а також не проводяться аналізи основних показників, які свідчать про ефективність використання трудових ресурсів та робіт, пов'язаних з виявленням резервів зростання продуктивності праці, з подальшими розробками організаційно-технічних заходів щодо її підвищення.

Таким чином, сьогодні можна казати про фактичний занепад нормування праці, основною причиною чого є, на нашу думку, відсутність чіткої позиції з боку держави щодо цих проблем або часткове (викривлене) продовження політики, яка більше відповідає системі централізованого управління економікою, коли сфера нормування праці була прерогативою лише уряду. Так, сьогодні основна функція держави з розвитку нормування праці полягає в розробці та впровадженні на підприємствах галузевих та міжгалузевих нормативних довідників, які містять певні затрати робочого часу на виконання визначених робіт. Такі нормативи розробляються виходячи з нормальних умов праці та згідно зі ст.85 КЗпП України "Норми праці", застосування яких є обов'язковим для підприємств усіх форм власності. Причому усупереч ст.88 КЗпП "Умови праці, які мають враховуватися при розробленні норм виробітку, норм часу і норм обслуговування підприємства" саме під час розробки та впровадження нормативів умови праці підприємства до уваги не беруться.

Ситуація ускладнюється й тим, що в Україні виробництво промислової продукції здебільшого здійснюється на зношеному устаткуванні, яке було придбане ще за радянських часів. Так, за оцінками фахівців, ступінь зношення основних фондів підприємств становить 50--60%, а часом і більше. Звісно, що за таких умов фактичні витрати робочого часу на виконання працівником робіт будуть вищими, ніж зазначено в нормативних довідниках. Тобто встановлені норми (на основі нормативних довідників) не відповідають трудовому внеску робітника та призводять до заниження заробітної плати. До того ж виконання виробничих планів, розроблених на основі названих нормативів, для багатьох робітників буде недосяжним, що безумовно позначиться на кінцевому розмірі заробітної плати.

Слід також зауважити, що встановлення норм на основі нормативних довідників негативно позначається на якості проведення економічних розрахунків на підприємствах, оскільки ці норми не відображають реального стану речей і призводять до нераціонального використання виробничих ресурсів (як матеріальних, так і людських). Деякі підприємства за відсутності сучасних нормативних довідників змушені зазвичай використовувати нормативні довідники, розроблені ще в радянські часи і розраховані з міркувань технічного прогресу на найближчі п'ять років. Усе це спричинило ситуацію, коли значна кількість підприємств була змушена взагалі відмовитись від нормування праці оскільки воно було неефективним. Інші підприємства, фактично порушуючи чинне законодавство щодо застосування галузевих та міжгалузевих нормативів з оплати праці, встановлювали норми праці виходячи з фактичних витрат робочого часу.

На жаль, маємо констатувати той факт, що до недавнього часу інтереси підприємців, як правило, були спрямовані на одержання прибутку здебільшого шляхом простого підвищення цін на свою продукція (це найпростіший варіант вирішення проблеми підвищення прибутку) без ефективної організації виробництва. Так, свого часу передбачалося, що розробка та впровадження на підприємствах виробничої сфери галузевих та міжгалузевих нормативів дасть змогу налагодити організаційну роботу підприємств та захистить права працівників щодо заробітної плати, але на практиці цього не відбулося.

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою та продекларований Україною європейський шлях розвитку змушують упроваджувати нові досягнення в організації та нормуванні праці, що забезпечують справедливість установлення норм часу, обумовлених у колективних угодах між працівниками та підприємцями. Діяльність Міністерства праці та соціальної політики в цій сфері полягає лише в аналізі стану нормування праці та розробці відповідних рекомендацій щодо сучасних підходів до такого нормування.

Зауважимо, що в багатьох розвинутих країнах допомогу підприємствам у розробці нормативів надають спеціально створені з цією метою консультативні центри (центри продуктивності), які діють практично в кожному регіоні. Наші підприємства здебільшого змушені звертатися до сторонніх організацій з цих питань, і лише невеличка їхня кількість має в штаті спеціалістів, які вирішують такі проблеми. При цьому нормативи розробляються виходячи з технічного оснащення конкретного підприємства, що дає змогу справедливо встановлювати норми затрат робочого часу. До складу консультативних центрів входять національні і регіональні організації, фірми з проблем управління та профспілкові об'єднання, а фінансування відбувається з боку приватних компаній, урядових організацій та місцевих органів влади.

Розділ ІІІ. Нормування складально-монтажних робіт на підприємстві ВАТ «Київський завод «Радар»

3.1 Слюсарно-складальні роботи на підприємстві ВАТ «Київський завод «Радар»

При нормуванні слюсарно-складальних операцій залежно від типу виробництва застосовують диференційовані або укрупнені нормативи часу. Необхідно враховувати, що будь-які нормативи передбачають раціональну організацію робочих місць: деталі доставляються на робоче місце допоміжними робітниками; трудовий процес протікає в нормальних санітарно-гігієнічних умовах; переміщення деталей або складальних одиниць у процесі складання не перевищує 2м. Нормативи слюсарно-складальних робіт передбачають переміщення деталей вручну масою до 20кг. На всі відхилення від нормальних умов роботи в нормативах наведені поправочні коефіцієнти.

При нормуванні слюсарно-складальних робіт прямі витрати праці не поділяють на основні та допоміжні, тому в нормативах дано оперативний час.

Штучно-калькуляційний час на слюсарно-складальну операцію при нормуванні за диференційованими нормативами (5):

Тш-к = ?tоп Я kп-з, обс, от. л kпkуд, (3.1)

Де tоп Я - оперативний час на один елемент (перехід) слюсарно-складальної операції (визначають за машинобудівельними чи галузевими нормативам); kп-з, обс, от. л - коефіцієнт, що враховує час на підготовчо-завершальну роботу, обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби (табл. 3.1 та 3.2 ); kп - коефіцієнт, що враховує розмір партії збираючих складальних одиниць (табл. 3.1 та 3.2); kуд - коефіцієнт, що враховує вплив ступеня зручності виконання елементу слюсарно-складальних робіт (табл. 3.3).

Для прискорення процесу нормування складальних робіт використовують укрупнені нормативи, які виражають вплив головних факторів на тривалість збірки. Укрупнені нормативи на складальні роботи несуть, як правило, галузевий характер.

Таблиця 3.1: Поправочні коефіцієнти на оперативний час для умов одиничного та малосерійного виробництва:

Число деталей в партії, шт..

kп-з, обс, от. л

kп

1

1,11

1,3

2

1,10

1,12

3 - 5

1,09

1,00

6 - 10

1,08

0,90

Більше 10

1,08

0,80

Укрупнені нормативи часу містять штучно - калькуляційний час, який включає оперативний час збирання та додатковий час у розмірі 10-15% на підготовчо-завершальну роботу, обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби. У норму штучно-калькуляційного часу на складальну операцію не включають чисто слюсарні операції, які нормують окремо.

Таблиця 3.2: Поправочні коефіцієнти на оперативний час для умов середньо серійного виробництва:

Число деталей в партії, шт..

K п-з, обс, от. л

kп при тривалості операції, не більше минути,

10

20

Більше 20

1

1,09

0,90

1,00

1,10

2

1,08

0,80

0,90

0,90

3 - 5

1,07

0,70

0,80

0,85

6 - 10

1,06

0,65

0,70

0,75

11 - 30

1,06

0,60

0,65

0,70

31 - 80

1,05

0,55

0,60

0,70

81 - 240

1,05

0,55

0,60

-

Св. 240

1,07

0,.55

-

-

Час на розбирання виробів після проведеного випробування згідно з технічними умовами визначають за тими ж нормативами, що і на складання, приймаючи поправочний коефіцієнт, що дорівнює 0,85.

Таблиця 3.3: Поправочні коефіцієнти на зміну умов роботи:

Характеристика робочого стану або виконання роботи

kуд

Характеристика робочого стану або виконання роботи

kуд

Виконання зручне, рухи робітника не обмежені

1,0

При стельовому положенні

1,3

Установка деталей зверху або збоку

На колінах або сидячи навпочіпки

1,4

Установка деталей (складальних одиниць) знизу

1,1

Сидячи з зігнутим корпусом

1,5

У важкодоступних місцях, рух рук пригнічений

1,2

Лежачи на спині, на боці, на животі і з опорою на лікті

1,6

Норму часу за укрупненими нормативами визначають залежно від форми організації складального процесу. Слід розрізняти одно вузловий і багато вузловий процеси складання. Одно вузловий процес складання представляє таку форму організації складального процесу, при якій зборку кожного наступного виробу (складальної одиниці) з партії однакових виробів починають після закінчення повної збірки попереднього виробу. Багато вузловий процес передбачає одночасну збірку кількох однакових виробів.

Норма штучно-калькуляційного часу на складання виробу при користуванні укрупненими (тобто, нормування за укрупненими нормативами дано на прикладі галузевих укрупнених нормативів, розроблених в електротехнічній промисловості) нормативами (6):

Тш-к = Т 'ш-к k10k11k12 + t1,…,7 - t8 + t9 , (3.2)

де Тш-к - штучно-калькуляційний час складання виробу, що визначається за таблицями укрупнених нормативів залежно від маси і сумарної кількості деталей і кріпильних елементів (табл. 3.4 - див. додатки); k10; k11; k12; t1-8; t9 - значення коригувальних коефіцієнтів і часу, що визначаються за таблицями 3.5 - 3.6 залежно від характеру і значення додаткового чинника трудомісткості, індекси відповідають номерам поправок до табл. 3.5 (див. додатки) - 3.6.

Таблиця 3.5: Поправка на норму штучного часу залежно від способу запресовування, хв.

Спосіб запресовування

Маса деталі, кг

До 1

2 - 3

4 - 8

9 - 20

Вручну

0,5

0,8

1,2

1,6

На гідравлічному пресі

0,5

0,6

0,7

0,9

Примітка: Час добавляють на кожну деталь, встановлену на напружену, плотну, тугу або пресову посадку.

Таблиця 3.6: Поправочні коефіцієнти на норму штучного часу в залежності від типу виробництва, форми, організації та складності збирання:

Вид виробництва

Коефіцієнт k10 при числі збираємих деталей

1 - 3

4 - 5

6 - 7

8 і більше

Дрібносерійне

1,0

0,95

0,9

0,85

Одиничне

1,3

1,1

1,0

0,90

Форма організації збирання

Коефіцієнт k11 при масі збираємих деталей, кг

До 30

31 - 100

101 - 300

301 - 1000

1001 - 3000

Одно вузлова

1,0

1,0

1,2

1.15

1,1

Багато вузлова

0,8

0,9

1,0

1,0

1,0

Вид збірки

Коефіцієнт k12

Проста

0,8

Середньої складності

1,0

Складна

1,35

Для механізації процесу нормування або підвищення точності встановлення норм часу на складання можна використовувати математичні залежності, які наведені в табл. 3.7(див. додатки).

За даними таблиць визначимо норму штучно-калькуляційного часу на складання електросхем за укрупненими нормативами.

Маса складальної одиниці 97кг; сумарне число деталей і кріпильних елементів на даній операції - 83, в тому числі чотири деталі масою 0,85кг кожна, деталі встановлюють за напруженою посадкою вручну, розмір складальної партії 7 шт. Форма організації складального процесу багато вузлова.

За табл. 3.5 залежно від маси складальної одиниці (97кг) і числа складальних елементів 83 знаходимо, що Тш-к = 41,3 хв.; за табл. 3.1, 3.7 та 3.8 знаходимо поправки на норму часу в залежності від додаткових факторів: на установку чотирьох деталей по напруженій посадці вручну 4 0,5 = 2 хв. (табл. 3.7); на розмір складальної партії - коефіцієнт 0,9 (табл. 3.1); на форму організації складального процесу - коефіцієнт 0,9 (табл. 3.8).

Тоді норма штучно-калькуляційного часу з урахуванням додаткових факторів становить:

Тш-к = (41,3 + 2) 0,9 0,9 = 35,1 хв.

Отже, ми бачимо, що штучно-калькуляційний час на складання електросхем за укрупненими нормативами становить 35,1 хв., і це є дуже позитивним для нашого підприємства.

3.2 Електромонтажні та намотувальні роботи

При значному різноманітті електромонтажних робіт їх можна підрозділити на такі види:

а) заготівельні - заготівля кінців дроту, кабелю, що екранує плівки, ізоляційних і хлорвінілових трубок, металевих і паперових бирок, пресшпану та інших матеріалів, необхідних для виробництва електромонтажних робіт;

б) розділювальні - оброблення кінців м'якого і жорсткого проводів, кабелю різних марок і перерізів; надягання ізоляційних і гумових трубок та екрануючу плетінку та інші роботи;

в) монтажні - укладання дротів за шаблоном; в'язання джгутів нитками, волосінню і стрічками; укладання джгута в корпусу блока, приладу, на панель і інші пристрої; кріплення скобами; підключення вивідних кінців джгута або жил кабелю до електроелементів.

Передбачено застосування спеціального обладнання, ручного інструменту та пристроїв залежно від характеру виконуваного технологічного переходу.

Розрахунок норм на електромонтажні роботи залежно від типу виробництва здійснюють:

1) за нормативами оперативного часу на прийоми робіт в умовах середньо серійного виробництва;

2) за нормативами оперативного часу на комплекси технологічних прийомів в умовах дрібносерійного виробництва (1).

Розрахунок норми часу виробляють підсумовуванням оперативного часу виконанням прийомів (комплексів прийомів) електромонтажних робіт з урахуванням часу організаційно-технічного обслуговування, часу на відпочинок та особисті потреби і підготовчо-заключного часу на партію деталей за такою формулою:

Тш-к = Топ (1 + аобс + аот. л / 100 ) + Тп-з / nп , (3.3)

де Топ - сумарний оперативний час на виконання прийомів і комплексів прийомів.

У таблиці 3.8 - 3.11 дані витрати оперативного часу на окремі прийоми електромонтажних робіт. Укрупнені нормативи часу на комплекси прийомів для умов дрібносерійного виробництва встановлюють за диференційованими нормативами часу на прийоми робіт для умов середньо серійного виробництва з коефіцієнтом 1,2.

Нормативи часу на організаційно-технічне обслуговування включають витрати часу на прибирання робочого місця протягом зміни, зміну інструмента, підналагодження інструменту і пристосувань, складають:

а) для умов середньо серійного виробництва 2%;

б) для умови дрібносерійного виробництва 3% від оперативного часу.

Нормативи часу на відпочинок та особисті потреби, розроблені в залежності від факторів стомлюваності (фізичного зусилля, маси переміщуваного вантажу, темпу роботи тощо), представлені в табл. 3.12.

Таблиця 3.12: Час на відпочинок та особисті потреби, %від оперативного часу ( середньо серійного та дрібносерійного виробництва ):

Час, під час якого затрачено фізичні зусилля

Мас переміщених вантажів, кг

Час на відпочинок

Час на особисті потреби

Всього

Більша половина суми оперативного часу під час зміни

До 4

5

2

7

5 - 15

5

2

7

16 - 30

7

2

9

Менша половина суми оперативного часу під час зміни

5 - 15

4

2

6

16 - 30

6

2

8

Нормативи підготовчо-заключного часу включають витрати часу, що відносяться до всієї партії виготовлених або зібраних виробів; на отримання технічної документації, інструменту і пристосувань, ознайомлення з технічною документацією, отримання та здачу роботи. Вони становлять: для умов середньо серійного виробництва 11,5 хв.; для умов дрібносерійного виробництва 15,5 хв.

За даними таблиць розраховуємо норму штучно-калькуляційного часу на виготовлення джгута з дроту перетином 0,2 мм2, попередньо виготовленого, з поліхлорвінілової ізоляцією, на шаблоні, розташованому в горизонтальному положенні.

Середня довжина дроту 2,2м, 6 проводів; діаметр джгута 5мм; розмір партії - 20 джгутів; середньо серійне виробництво. Розрахунок оперативного часу проводять за формою 3.1.

В електротехнічній промисловості для умов дрібносерійного виробництва розроблені нормативи штучного часу (3).

Ці нормативи представлені в одно строковій формі, що дозволяє більш компактно, порівнюючи з табличною формою нормативів, розмістити більший об'єм нормативних матеріалів і спростити розрахунки норми штучно-калькуляційного часу.

Форма 3.1: Розрахунок оперативного часу на виготовлення джгута із провода:

1). Зміст роботи: Відмотати від бухти кінець провода, встановити його в отвір, положить провід на шаблон ( шаблон знаходиться на столі ), відкусити провід плоскогубцями, вставити інший кінчик провода в отвір. За таблицею 3.12 кількісне значення становить 6, а середня довжина провода 0,17.

Отже, розраховуємо оперативній час:

0,176 = 1,02 хв.

2). Зміст роботи: Взяти нитку, відрізати, закріпити начало в'язки, в'язати джгут одинарним вузлом, одночасно рихтуючи джгут. Закріпити кінець в'язки, відрізати ножицями надлишок нитки ( діаметр джгута 5мм, шаг обв'язки 10мм, довжина джгута 2м.). за таблицею 3.13 приміткою 2 кількісне значення становить 2, а довжина джгута 5,91.

Отже: 5,91 • 2 = 11,82хв. Але враховуючи примітку 2, при заправці нитки чи шнура в голку до часу з даної таблиці додають 0,3 минути на 1 м джгута: 0,3 • 2 = 0,6 хв.

3). Зміст роботи: Зняти джгут з шаблону (провід закріплений на отворі) за таблицею 3.14. кількісне значення фактора становить 6, то оперативний час становить 0,26.

4). Зміст роботи: Зняти ізоляцію з кінців джгута механічною машинкою за таблицею 3.11. Кількісне значення фактора становить 12.

Отже, розраховуємо оперативний час: 0,043 • 12 • 1,1 = 0,57 хв.

5) Всього витрачають оперативний час на виготовлення джгута із провода:

1,02 + 11,82 + 0,6 + 0,26 + 0,57 = 14,27хв.

6) Тепер ми можемо розрахувати норму штучно-калькуляційного часу, якщо підготовчо-завершальний час становить 11,5 хв.; аобс = 2%; аотл= 7% (за таблицею 3.15) : Тш-к = 14,27 ( 1 + 2+7/100 ) + 11,5/20 = 14,27 • 1,09 + 0,58 = 16,1 хв.

Отже, штучно-калькуляційного час становить 16,1 хв.

Намотувальні роботи широко поширені на машинобудівних підприємствах з різним типом виробництва. До них відносяться складальні, ізоляційні, бандажировочні, зварювальні, паяльні і контрольні роботи. Норму штучного часу на всі види намотувальних робіт визначають підсумовуванням машинного часу і часу виконання ручних прийомів, з урахуванням часу організаційно-технічного обслуговування, часу на відпочинок і особисті потреби (2):

Тш = ( Тм k1 + Тв )( 1 + аобс + аот. л / 100 ), (3.4)

де Тм - машинний час намотування; k1 - коефіцієнт, що враховує час на усунення обривів обмотувального дроту і заміну бобін з проводом,% до машинного часу; Тв - сума витрат допоміжного часу ручних прийомів, пов'язаних з намотуванням котушок.

Машинний час намотування котушок на намотувальних верстатах встановлюють на підставі параметрів режиму намотування - частоти обертання шпинделя і числа намотуваних витків ( табл. 3.13 - додатки ). У табл. 3.14 - 3.18( Додаток ) наведені витрати оперативного часу на окремі прийоми при виконанні складальних, ізоляційних, бандажировочних і паяльних робіт.

Оперативне час на виконання ручних прийомів розроблено для умов середньо серійного виробництва; для умов великосерійного виробництва приймати поправочний коефіцієнт, що дорівнює 0,9; для дрібносерійного - 1,2.

У табл. 3.19 ( додаток ) наведено час на обслуговування робочого місця, відпочинок і особисті потреби. З метою спрощення нормування робіт для умов дрібносерійного виробництва розроблені нормативи штучного часу на укрупнені комплекси прийомів (4).

3.3 Заходи щодо вдосконалення нормування праці на підприємстві ВАТ «Київський завод «Радар»

В умовах розвитку ринкових відносин поглиблення економічної самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці тощо.

Подальше вдосконалення нормування праці на підприємстві ВАТ «Київський завод «Радар» передбачає:

· максимальне охоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва та управління ним;

· широке впровадження технічно обґрунтованих норм, тобто розроблення норм виробітку, часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технології виробництва, передових методів праці тощо;

· підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм. Якщо технічне обґрунтування полягає у виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне -- у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне -- у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначенні правильного чергування робочого навантаження і відпочинку тощо;

· поліпшення якості нормування на основі науково-технічних рекомендацій;

· широке застосування методів прямого нормування, що дає змогу визначити трудомісткість робіт і нормованих завдань, установлювати оптимальне завантаження працівників, ширше використовувати прогресивні форми матеріального стимулювання;

· формування єдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми й нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних процесів;

· створення автоматизованих робочих місць для нормувальників;

· комп'ютеризація проектування технологічної та організаційної документації, а також норм затрат часу;

· підвищення кваліфікаційного рівня нормувальників.

Мета нормування праці в нових умовах господарювання полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

Система управління нормуванням праці персоналу організації на підприємстві ВАТ «Київський завод «Радар» охоплює:

· Структуру органів та підрозділів, що займаються нормуванням праці.

· Організацію розробки, затвердження та впровадження методичних та нормативних матеріалів.

· Організацію роботи з установлення, перегляду, обліку виконання норм.

· Планування роботи з нормування праці.

· Планування, облік та аналіз трудомісткості продукції.

· Аналіз використання робочого часу.

· Організацію вивчення та розповсюдження сучасного досвіду в галузі нормування праці.

· Організацію підготовки та підвищення кваліфікації кадрів, зайнятих нормуванням, праці.

· Аналіз стану нормування праці у організації.

· Звітність питань нормування праці.

Стан нормування праці у організації характеризують наступні показники:

1. відповідність інформаційної та нормативної бази сучасним умовам;

2. середній коефіцієнт (відсоток) виконання норм аналізованою сукупністю працівників, їх розподіл за даним показником, рівень використання ЕОМ у нормуванні праці;

3. наявність автоматизованих робочих місць нормувальників;

4. загальна кількість норм, що застосовуються;

5. питома вага технічно обґрунтованих норм у цілому по організації та за групами працівників;

6. частота перегляду норм;

7. економія від зниження трудомісткості продукції у результаті удосконалення нормування праці.

Управління нормуванням праці персоналу організації у сучасних умовах набуває все більшого значення у зв'язку з тим, що ці питання тепер повністю стали прерогативою організації. На державному, галузевому рівнях залишилися тільки функції з методичної допомоги, обліку та загального контролю.

Незважаючи на надану підприємству самостійність, нормування праці в умовах розвитку ринкової економіки є одним із важливіших факторів забезпечення конкурентоспроможності виробництва, яке повинно ґрунтуватися на жорстких, науково-обґрунтованих системах нормування матеріальних, енергетичних, фінансових, а також трудових витрат. Нормування праці залишається важливішим елементом управління економічним, технічним і соціальним розвитком підприємства незалежно від організаційно-правової форми власності.

Отже, як свідчить зарубіжний досвід, організація виробництва й нормування праці традиційно вважаються важливими складовими внутрішньовиробничого управління. Підприємці провідних країн не тільки не знижують вимоги до нормування праці, а й розширюють сферу його застосування та підвищують якість чинних норм праці.

Висновки

Нормування праці -- це основа її організації на підприємстві. В загальному визначенні нормування праці -- це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Зміст роботи з нормування праці на підприємстві включає: аналіз виробничого процесу; поділ його на частини; вибір оптимального варіанта технології й організації праці; проектування режимів роботи обладнання, прийомів і методів роботи, систем обслуговування робочих місць, режимів праці і відпочинку; розрахунок норм у відповідності з особливостями технологічного і трудового процесів; їх впровадження і подальше коректування в зв'язку зі зміною організаційно-технічних умов трудової діяльності.

Норми праці -- це складова частина організації оплати праці на підприємстві, це активний засіб забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та мірою її оплати, що відповідає вимогам соціальної справедливості у розподілі фонду споживання. Встановлення точних, рівно напружених норм праці для кожного робочого місця дає можливість об'єктивно визначити розмір трудового внеску окремих колективів та виконавців у загальний результат діяльності підприємства. Це означає, що науково обґрунтовані норми є ефективним засобом позитивної мотивації праці, спрямованої на активізацію трудової віддачі працівників.

Різноманітність видів трудової діяльності людей обумовлює різноманітність об'єктів нормування праці. Найширше узагальнення дозволяє виділити дві форми витрат праці: витрати робочого часу та витрати робочої сили (фізичної та нервової енергії людини). Відповідно до цього виділяємо і дві групи об'єктів нормування праці: 1) ті, що характеризуються переважно витратами робочого часу; 2) ті, що характеризуються переважно витратами робочої сили.

У практиці нормування праці користуються досвідно-статистичними і аналітичними методами. За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові і аналітично-дослідні. На практиці найпоширеніший аналітично-розрахунковий метод, оскільки його застосування менше.


Подобные документы

  • Класифікація видів праці. Способи навчання та підвищення кваліфікації персоналу. Продуктивність праці, способи визначення. Людський капітал та його оцінка. Фактори формування умов праці. Способи вимірювання та нормування праці. Структура заробітної плати.

    шпаргалка [39,6 K], добавлен 21.03.2009

  • Функції та складові заробітної плати як соціально-економічної категорії. Визначення розміру мінімальної заробітної плати. Принципи організації оплати праці, характеристика її елементів: нормування праці, тарифна система, форми і системи заробітної плати.

    реферат [28,8 K], добавлен 14.04.2010

  • Основні поняття організації праці. Аналіз використання робочого часу, продуктивності праці, трудомісткості продукції ВАТ "Електрон-Газ", ефективність нормування праці. Побудова моделі Брауна для короткострокового прогнозування динаміки фонду оплати праці.

    дипломная работа [601,0 K], добавлен 16.07.2010

  • Нормування як елемент наукової організації праці в галузі рослинництва і тваринництва. Визначення норм праці на основних трудових процесах на прикладі ТОВ "Маяк" Мелітопольського району Запорізької області. Методи порівняння та аналітичного спостереження.

    курсовая работа [80,7 K], добавлен 12.05.2013

  • Огляд організаційних типів виробництва. Сутність і завдання організації праці. Поділ і кооперація праці; обслуговування робочих місць. Вивчення основ нормування праці та основні методи встановлення норм. Матеріальне та моральне стимулювання працівника.

    курсовая работа [101,4 K], добавлен 31.08.2014

  • Розгляд основних вимог щодо здійснення нормування праці на підприємстві. Характеристика розрахунково-аналітичного, дослідно-статичного та експертного методів оцінки трудомісткості. Визначення етапів розробки нормативів часу в бухгалтерській службі.

    контрольная работа [25,8 K], добавлен 11.09.2010

  • Суть оплати праці і напрямки її статистичного вивчення. Годинний та місячний фонди оплати праці. Норматив заробітної плати на карбованець продукції. Аналіз виконання плану по фонду заробітної плати. Темпи зростання рівня оплати і продуктивності праці.

    курсовая работа [421,1 K], добавлен 26.09.2009

  • Економічна суть оплати праці, її економічне значення, форми та системи заробітної плати, заохочувальні виплати та надбавки. Формування фонду оплати праці та види відрахувань із плати на підприємстві. Методи підвищення заробітної плати співробітникам.

    курсовая работа [68,8 K], добавлен 24.11.2010

  • Поняття ринку праці. Суб’єкт ринку праці, працездатний член суспільства. Проблеми зайнятості, безробіття, рівня заробітної плати. Властивості конкурентного ринку праці. Співвідношення обсягів попиту і пропозиції праці. Двостороння монополія і ринок праці.

    реферат [220,4 K], добавлен 17.12.2008

  • Аналіз якості норм праці водіїв автомобілів, їх відповідність організаційно-технічним, соціально-економічним умовам та особливостям виробництва. Визначення витрат робочого часу, розробка технічно обґрунтованих норм виробітку; оплата праці та преміювання.

    курсовая работа [236,5 K], добавлен 10.02.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.