Захист інтересів суб’єктів господарювання від недобросовісної конкуренції

Реєстрація договорів на передачу прав на об'єкти промислової власності свідчить про вкрай незначний обсяг таких операцій, особливо за участю державних установ і спільних підприємств. У 2000р. були зареєстровані лише 372 договори (185 -- про передачу прав та 182 -- ліцензійні договори на використання об'єктів промислової власності), причому переважна частина з них стосувалася знаків для товарів і послуг (233), а стосовно винаходів були укладені 103 договори, промислових зразків -- 33, ко-рисних моделей -- лише три договори. Слід відзна-чити, що галузева структура цих договорів є далекою від оптимальної; у 2000 р. 42,8 % усіх ліцензійних договорів на використання знаків для товарів і послуг стосувалися лікеро-горілчаних і ще 7,5 % -- тютюнових виробів; не було жодного договору в таких сфе-рах, як засоби зв'язку, електроніка, сільське господарство, медицина. У галузі ліцензійних договорів на використання винаходів серед лідерів -- також лікеро-горілчані вироби (16,6%), тоді як на машинобудування припадає 4,8%, електроніку -- 2,4%, сільське господарство -- жодного договору Державний комітет статистики України. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. -К., 2001. -С.284..

Загальний рівень доходу від використання в економіці об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій зріс до 384 млн. грн., порівняно зі 111 млн. грн. в 1995р., при тому, що витрати, пов'язані з охороною прав на об'єкти промислової власності, були менше 1/10 цієї суми -- 33 млн. грн. Середній рівень доходу від використання одного винаходу становив у 2000р. 67,5 тис. грн., порівняно з 16,9 тис. грн. у 1995р., що свідчить про існування достатніх економічних стимулів розвитку інноваційної діяльності за умови ефективної охорони інтелектуальної власності Державний комітет статистики України. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. -К., 2001. -С.237,250.

. Водночас не менш потужними є стимули споживачів до споживання продукції, виготовленої з порушенням прав інтелектуальної власності, -- особливо комп'ютерних програм, аудіовізуальної, фармацевтичної продукції. Такій споживчій орієнтації дуже важко протистояти, коли, наприклад, ціна ліцензованого та піратського комп'ютерних програмних продуктів співвідноситься як приблизно 100:1. Це зумовлює високі прибутки, які можна отримувати внаслідок порушення прав інтелектуальної власності.

Загалом, тенденції у сфері реєстрації і використання прав інтелектуальної власності в Україні залишаються дуже суперечливими та не свідчать про ефективне функціонування створеної протягом останніх років системи охорони інтелектуальної власності. Статистичні дані з даного приводу наведено у Додатку 2.

Перш ніж розглядати вплив недобросовісної конкуренції на кінцевого споживача, важливо розглянути ще одну сферу, де стикаються інтереси промислових виробників та кінцевих споживачів - це торгівля.

Саме в даній сфері завжди спостерігалась найбільша кількість порушень конкурентного законодавства, причому суб'єктами - порушниками виступають як промислові підприємства-виробники так і торговельні посередники.

В даному випадку основним інтересом виробників є збільшення обсягу реалізації продукції ( що досягається через відповідний рівень цін, якість товару та репутацію виробника ).

Інтересами споживачів в даному випадку виступають забезпечення достатнього обсягу споживання ( що залежить від наявності, доступності даного товару або послуги та його ціни ) та належна якість продукції.

З першого погляду все виглядає досить логічно: інтереси виробника і споживача або збігаються або є взаємодоповнюючими, а оптимальний рівень ціни встановлюється внаслідок дії ринкового механізму. Але на практиці так не відбувається. Завжди знаходяться недобросовісні товаровиробники або торговельні посередники.

Якщо розглядати вплив недобросовісної конкуренції в аспекті її впливу на кінцевого споживача, то ситуація в даному випадку є неоднозначною.

Можна виділити два типових типи недобросовісної конкуренції в даному аспекті:

1. Коли ущемляються інтереси як товаровиробника так і кінцевого споживача.

2. Коли ущемленими виявляються лише інтереси товаровиробника, а інтереси кінцевого споживача навпаки задовольняються.

До першої групи відноситься близько 70-80% порушень конкурентного законодавства. В першу чергу це виробництво контрафактної продукції під чужою торговельною маркою, дискредитація конкурента, недобросовісна реклама ( в певній мірі) та інші.

Дана група порушень в узагальненому вигляді описується наступною схемою: діяльність недобросовісного конкурента (як правило підробка чужої продукції та реалізація її за зниженою ціною) призводить до того що знижуються обсяги реалізації добросовісного товаровиробника і дискредитується його ім'я при одночасному отриманні споживачем товару неналежної якості.

Але більш складною, в першу чергу в плані боротьби з нею, є друга категорія порушень. До неї в першу чергу відносяться порушення прав інтелектуальної власності на продукцію творчого та інтелектуального характеру.

За даними ІFРІ (Міжнародний альянс інтелектуальної власності), Україна лідирує у Європі за рівнем піратства з показником близько 95% обсягу ринку. Мільйони компакт-дисків, за твердженням цієї організації, експортуються в понад 30 країн світу - Болгарію, Фінляндію, Німеччину, Грецію, Італію, Ізраїль, Нову Зеландію, Парагвай, Перу, ПАР, Велику Британію та США. Збитки світової музичної індустрії від піратства в Україні становлять, за версією ІFРІ, понад 300 млн. доларів Интерфакс-Украина, 9 октября 2001г.. За експерт-ними оцінками, в Україні щорічно продаються 2,0-2,5 млн. лазерних компакт-дисків, з яких мінімум 50% виробляються нелегально 2001 IFPI Music Piracy Report, June 2001, p.11..

Інша міжнародна організація - Асоціація виробників програмного забезпечення ( Business Software Alliance ) у своєму останньому „Звіті про піратство” віднесла Україну до десятки країн-піратів програмного забезпечення, де вона (разом з іншими країнами-членами СНД) із показником піратства 89% ділить з Індонезією третє-четверте місця після В'єтнаму та Китаю, випереджаючи Росію.

Водночас, при дуже високому відносному рівні піратства в Україні його абсолютні обсяги не є значними. Принаймі, за абсолютними обсягами піратства Україна не належить до країн-лідерів. Десятка країн з найбільшими абсолютними обсягами піратства наведена в таблиці .

Таблиця 3.1.3.

Обсяги піратської продукції на ринках окремих країн Sixth Annual BSA Global Software Piracy Study, May 2001, p.3,5-6..

Країна	Обсяг піратської продукції, млн.дол.	% піратської продукції на ринку
Китай	600	90
Росія	240	65
Мексика	220	65
Бразилія	200	50
Італія	180	25
Парагвай	110	95
Тайвань	100	45
Індонезія	65	55
Малайзія	40	65
Греція	40	50

Втрати доходу світових виробників комп'ютерних програм через українське піратство, внаслідок обмеженої кількості комп'ютерів в Україні, становили в 2000 році лише 29,7 млн. дол. , тоді як загалом ці втрати в світі склали 11,75 млрд. дол. Sixth Annual BSA Global Software Piracy Study, May 2001, p.10..

Водночас, зараз в Україні також розпочинається розвиток власних програмних продуктів та відбувається значний розвиток вітчизняного шоубізнесу. Вони також в значній мірі потерпають від піратства.

Але, як вже було вказано вище, даний вид порушень зачіпає інтереси в першу чергу виробників та власників авторських прав. Інтереси кінцевого споживача навпаки є задоволеними на найвищому рівні, оскільки він отримує продукт незмінної якості за ціною, що в 10-20 разів менше ціни оригінального продукту. Саме в цьому і полягає складність боротьби з даним видом порушень.

Від піратства потерпає також економіка в цілому. Так, згідно з дослідженням компанії Datamonitor, здійсненим на замовлення ВSА, втрати ВВП України від порушень в галузі авторських прав на програмні продукти в 2000 р. становили 265 млн. доларів, податкові втрати бюджету -- 94 млн. доларів. За умови збереження піратства на рівні 89 % до 2004 р. внесок індустрії розробки програмного забезпечення в український ВВП становитиме лише 57 млн. доларів, а при зниженні до середньосвітових показників піратства (34 %) -- зросте до 332 млн. доларів. Відповідно, податкові надходження можуть становити при 89 % -- 21 млн., а при 34 % - 93 млн. доларів.

Що стосується впливу на кінцевого споживача, то тут потрібно зробити декілька важливих зауважень.

По-перше, все, що робиться для захисту інтересів суб'єктів господарювання в кінцевому випадку переслідує мету розвитку та ефективного функціонування економіки, а ефективне функціонування економіки в будь-якому випадку позитивним чином відіб'ється на кінцевому споживачі.

По-друге, існування здорової конкуренції є не лише в інтересах суб'єктів господарювання, оскільки сама суть конкуренції (добросовісної звичайно) полягає в тому, щоб завоювати прихильність споживача шляхом якнайповнішого задоволення його потреб по взаємовигідній ціні.

Проте існуюча економічна ситуація в країні змушує споживача поступатись своїми інтересами відносно якості продукції на користь низької вартості підробок. В результаті споживач як правило залишається незадоволеним низькою якістю, а добросовісний товаровиробник, що виробляє оригінальну продукцію під даною маркою, втрачає довіру покупця або, в гіршому випадку, терпить збитки.

А недобросовісна конкуренція в окремих галузях навіть може привести до трагічних наслідків для споживача, що наприклад може відбуватись у фармацевтичній галузі та виробництві і реалізації продуктів харчування тощо.

В масштабі міжнародних економічних зв'язків України вплив захисту інтересів суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції можна розглядати з двох точок зору:

1. З точки зору захисту вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції з боку закордонних товаровиробників.

2. З точки зору політико-економічних відносин.

Досить відчутним чинником, що негативно позначається на розвитку економіки є недобросовісна конкуренція з боку закордонних товаровиробників. В першу чергу це стосується так званого „сірого” імпорту. За різними оцінками в загальному обсязі імпорту товарів народного споживання обсяг „сірого” імпорту складає по різним групам товарів від 40 до 70%. В значній частині випадків дані товари маркуються відомими в Україні торговими марками, досить часто це марки, відомі ще з часів СРСР, зокрема така практика поширена в галузі автозапчастин. За різними оцінками від 20 до 50 % автозапчастин до вітчизняних та російських авто, що реалізуються в Україні вироблені в Китаї та інших країнах, але несуть позначення машинобудівних заводів України та СНД.

Крім того останнім часом зустрічаються випадки дискредитації вітчизняних товаровиробників західними конкурентами, що мають високі фінансові можливості і нерідко можуть лобіювати свої інтереси в уряді.

Також наявність недобросовісної конкуренції негативно позначається на політико-економічних стосунках України з іншими країнами, і в першу чергу, з США та Європейським Співтовариством.

З одного боку це призводить до негативних економічних наслідків та перешкоджає ефективній інтеграції України у міжнародні економічні структури. А з іншого боку, це досить часто слугує приводом для тиску з боку іноземних країн на уряд країни. Яскравий приклад - взаємовідносини України і США з приводу піратства на ринку аудіовізуальної продукції та програмного забезпечення. До речі, такий тиск є не завжди цілком обґрунтованим, а має певні політичні мотиви. Зокрема, яскравими прикладами такого тиску є :

13 березня 2001 р. Україну було внесено до розділу „Пріоритетна іноземна країна” (Priority Foreign Country) так званого „Списку 301”, згідно з яким Офіс торгового представника США визначає країни, що не забезпечують адекватний та ефективний захист прав інтелектуальної власності або відмовляються від надання справедливого і рівноправного доступу на ринок американським товарам, пов'язаним з використанням прав інтелектуальної власності.

7 серпня 2001 р. Уряд США як попередній захід прийняв рішення про призупинення спеціально-го статусу безмитної торгівлі з Україною у зв'язку з неспроміжністю України зупинити незаконне виробництво оптичних носіїв інформації, зокрема компакт-дисків (CD, CD-ROM, DVD), і 24 серпня 2001р. реалізував це рішення. Американське торговельне представництво відзначило, що Україна -найбільший експортер нелегальної оптичної медіа-продукції, черз що американська промисловість зазнає щорічних збитків у розмірі 200 млн доларів http://www.MIGnews.com.ua/event, хоча ця цифра ставиться в Україні під сумнів .

Крім того, сама загроза можливості певних проявів недобросовісної конкуренції в Україні через недосконалість механізму захисту часто відлякує іноземні компанії. Яскравий приклад - за даними української Асоціації іноземних виробників фармацевтичної продукції, в Україні на етапі реєстрації в Фармакологічному експертному центрі Міністерства охорони здоров'я України не враховується наявність патентного захисту винаходів і промислових зразків, не проводиться патентна експертиза препаратів, що подаються на реєстрацію. Це призводить до порушення патентних прав на оригінальні лікарські препарати. Як наслідок, провідні фармацевтичні компанії можуть відмовитись від поставок на Український ринок інноваційних лікарських препаратів.

Приблизно ті ж побоювання присутні і в іноземних інвесторів, перш за все тих, хто намагається принести на ринок України високі промислові технології та високотехнологічну продукцію. В результаті це негативно позначається на загальному рівні розвитку економіки.

3.2. Вдосконалення засад захисту від недобросовісної конкуренції та застосування світового досвіду захисту від недобросовісної конкуренції в Україні

На основі вищенаведеної інформації очевидною стає необхідність вдосконалення засад захисту від недобросовісної конкуренції в трьох основних напрямках:

1. Вдосконалення нормативної бази.

2. Вдосконалення організаційних засад діяльності.

3. Адаптація світового досвіду до умов України.

Останнім часом вітчизняні законодавці проробили значну кількість роботи по вдосконаленню українського законодавства.

Була прийнята ціла низка законодавчих актів, які прямо чи опосередковано покликані захищати добросовісну конкуренцію в економічному просторі України. Але, на жаль, на даний час в законодавстві залишається достатньо велика кількість білих плям.

Більшість недоліків законодавства була розглянута в Розділі 2.3. даної роботи, тому повторюватись немає сенсу. Потрібно лише додати, що вдосконалення потребують Кримінальний кодекс України та Кодекс про адміністративні правопорушення України. Зокрема у Кримінальному кодексі України досі відсутній захист такого об`єкту інтелектуальної власності і потенційного об`єкту зловживань у вигляді недобросовісної конкуренції як ноу-хау.

Також з Кодексу про адміністративні правопорушення України останніми змінами були виключені окремі пункти з статті 164-3 , що стосуються незаконного використання фірмового найменування та маркування, не передбачене покарання за імітацію упаковки та оформлення товару тощо.

Існує також необхідність подальшого аналізу та внесення змін у Закони України : „Про рекламу”, „Про охорону прав на промислові зразки”, „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг ” та інші.

Крім того, вдосконалення потребує сам механізм прийняття нормативних актів.

Хочеться, щоб цей процес відбувався на демократичних засадах, а саме шляхом залучення представників підприємців та Спілок споживачів до обговорення законопроєктів, пов”язаних з конкурентним законодавством, також їх присутність як заседателів при розгляді конфліктних справ, як це закріплено законодавством проти недобросовісної конкуренції Німеччини.

В світлі необхідності інтеграції України в європейські економічні структури з перспективою подальшого входження до Європейського Співтовариства, постає проблема зближення законодавства та приведення його у відповідність до європейських норм.

Слід відзначити, що саме в сфері конкуренції українським законодавцем було здійснено суттєве реформування законодавства й успішно прийнято ряд законодавчих актів, які імплементували основні положення законодавства ЄС. Серед них Закон України "Про захист економічної конкуренції" від 11.01.2001, Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції" від 07.06.1996 та інші нормативні акти, які загалом адаптували основні положення регулювання конкуренції в Європейському праві. Основа для такого узгодження законодавства закладена Угодою про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами та Україною (УПС) від 1994 року, якою Україна взяла на себе зобов'язання із забезпечення відповідності законодавства в пріоритетних сферах, серед яких конкуренція займає не останнє місце. Аналізуючи УПС, цікаво відзначити, що в ній основна увага приділяється положенням щодо конкуренції, які впливають на торгівлю між Співтовариством та Україною. Стаття 49 Угоди визначає, що сторони погоджуються співпрацювати з метою виправлення або усунення, шляхом застосування своїх антимонопольних законів тих чи інших обмежень, до яких вдаються підприємства, або таких, що викликані державним втручанням, якщо вони можуть впливати на торгівлю між Співтовариством та Україною. Отже, положення статті спрямовані на забезпечення необхідних умов та заходів у сфері взаємної торгівлі сторін. Ці положення УПС установлюють м'які вимоги щодо реформування законодавства, тоді як у Договорах про приєднання, укладених між державами-кандидатами на членство в ЄС, містяться більш жорсткі та конкретні вимоги з реформування внутрішнього законодавства. Проте, розглядаючи статтю в контексті всієї угоди, можна дійти висновку, що така співпраця передбачає також і реформування регулювання внутрішнього ринку України. Відповідно до статті 51 УПС „Україна вживає заходів до забезпечення того, щоб її законодавство поступово було приведено у відповідність до законодавства Співтовариства”, (п.1 ст. 51) , остаточна мета достатньо чітко зрозуміла - це приведення внутрішнього законодавства України у відповідність до законодавства ЄС.

Закон України "Про захист економічної конкуренції" інкорпорував основні положення законодавства ЄС щодо згаданих вимог, хоча є деякі відмінності стосовно термінологічних визначень, які пов'язані із специфікою національного правового регулювання. У Законі дається поняття та детально регулюються відносини щодо узгоджених дій суб'єктів господарювання, антиконкурентних узгоджених дій, зловживання монопольним становищем (із зазначенням видів та порушень), зроблено винятки для середніх та малих підприємств, для угод у сфері прав інтелектуальної власності встановлені критерії для визначення узгоджених дій, зловживання монопольним становищем, концентрації суб'єктів господарювання відповідно до аналогічних критеріїв, які використовуються в Європейському законодавстві. Зокрема, Закон дає поняття (нове в українському законодавстві) концентрації суб'єктів господарювання, встановлює дозвільну процедуру на проведення узгоджених дій, створення концентрації чи надання державної допомоги.

Уповноваженим органом, який має приймати рішення в сфері регулювання конкуренції виступає Антимонопольний комітет, завдання і повноваження якого регулюються Законом України "Про Антимонопольний комітет України". Закон встановлює строки, повноваження, розміри штрафів та процесуальні питання подання заяв на отримання дозволів, які, з невеликими розбіжностями, відповідають тим, за якими працює Європейська Комісія.

Сфера дії згаданого Закону "Про захист економічної конкуренції" поширюється на відносини, які за формулюванням ст. 2 Закону "впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України". Це означає, що Закон установлює національний режим, але положення ст. 2 мають гнучке застосування, і відносини поза межами території України можуть трактуватися як такі, що можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України, а отже, підпадають під дію Закону.

Проте на сьогоднішньому етапі імплементації законодавства ЄС у галузі конкуренції необхідно також забезпечити механізм його виконання, а саме: заходи щодо впровадження законодавства, прийнятого у відповідності до законодавства ЄС, у тому числі Закону України про захист економічної конкуренції. Серед іншого, це включає в себе підвищення обізнаності працівників органів Антимонопольного комітету й його відділень з нормами європейського законодавства, заходи з правової освіти в цій галузі. Це насамперед переклад і публікація законодавства ЄС у сфері конкуренції, на підставі якого мають прийматися інші законодавчі та підзаконні акти; також це проведення постійного моніторингу законодавства ЄС і запровадження відповідних змін до законодавства України. На наш погляд, особливу увагу треба зосередити на процедурних питаннях вирішення таких справ у судах, беручи до уваги загальні вимоги, які встановлюються Комісією та Радою в таких актах, як повідомлення, зауваження та доповіді, та використовуючи практику Європейського Суду.

Також необхідно створити додаткові органи з незалежного контролю за виконанням законодавства про конкуренцію, особливо, в частині державної допомоги. Дії щодо державної допомоги вважаються особливо небезпечними, це стосується, зокрема, рішень державних органів щодо надання пільг та змін в оподаткуванні. Для ефективного моніторінгу цих порушень, контролю та швидкого реагування необхідно створення незалежного неупередженого органу, який би додатково виконував функції Антимонопольного комітету, якому навряд чи вдасться ефективно поєднувати згадані обов'язки. Треба зауважити, що в Угодах про приєднання держав - кандидатів на членство в Європейському Союзі особлива увага приділяється саме виявленню та боротьбі з діями органів влади, які можуть призвести до порушення конкуренції на ринку (державна допомога) та створенню додаткових органів контролю за порушенням антимонопольного законодавства.

У зв'язку з прийняттям нового Закону необхідно внести відповідні зміни й доповнення до багатьох нормативно-правових актів, у тому числі до Положення Про створення територіальних відділень Антимонопольного Комітету України від 14.01.94 в частині компетенції відділень, до Закону України "Про Антимонопольний комітет України", який визначає порядок накладення штрафів та розгляду справ, проте не регулює процедуру надання дозволів на проведення узгоджених дій, тому також потребує відповідних змін, до Кодексу України про адміністративні правопорушення тощо.

Останнє, що важливо зазначити, Закон уживає переважно оціночні поняття, які поширені в Європейському праві (що пояснюється специфікою правового регулювання, заснованого на судовому прецеденті), але не поширені в Україні з її позитивістською правовою спадщиною. Саме тому при прийнятті рішень Антимонопольним комітетом та судовими органами України, - при застосуванні законодавства про конкуренцію та з'ясуванні, чи мало місце порушення законодавства, - необхідно враховувати практику Європейського Суду, яка роз'яснює та деталізує багато питань застосування законодавства, або імплементовувати цю практику в законодавство України.

Залишається відкритою проблема ратифікації Україною окремих міжнародних угод, зокрема:

1. Віденської угоди про Міжнародну класифікацію зображувальних елементів знаків.

2. Мадридської угоди про припинення використання неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження товарів.

3. Гаазької угоди про міжнародне депонування промислових зразків.

4. Лісабонської угоди про захист назв місця походження та їх міжнародну реєстрацію.

Ще однією прогалиною в нормативному забезпеченні захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції є відсутність єдиної методики визначення збитків від недобросовісної конкуренції. Хоча дане питання є дуже важливим, оскільки проблема визначення збитків постає кожного разу при розгляді випадків недобросовісної конкуренції.

Далі наводиться один з варіантів розв”язання даної проблеми у вигляді певної методики визначення збитків від недобросовісної конкуренції.

Методика визначення збитків суб'єкта господарювання від недобросовісної конкуренції.

Проект.

1. Загальні положення.

1.1. Методика визначення збитків субєкта господарювання від недобросовісної конкуренції ( надалі - Методика) розроблена відповідно до Законів України "Про захист економічної конкуренції" і "Про Антимонопольний комітет України".

1.2. Методика встановлює порядок визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках в процесі конкурентної боротьби.

1.3. Метою визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань відшкодування збитків суб”єктам господарювання при розгляді справ про недобросовісну конкуренцію.

1.4. Всі терміни в даній Методиці використовуються в значенні, визначеному пунктом 1.3. Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою

Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 5 березня 2002 року № 49-р.

2. Визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції.

2.1. Визначення збитків суб”єкта господарювання від недобросовісної конкуренції включає в себе наступні етапи:

a. визначення об'єкту недобросовісної конкуренції - товару або послуги ;

b. визначення періоду існування недобросовісної конкуренції, який не може бути меншим за 12 місяців; в разі, якщо цей період менше 12 місяців, він прирівнюється до 12 місяців;

c. визначається обсяг реалізації об”єкту недобросовісної конкуренції за період, що визначений попереднім пунктом Методики;

d. здійснюється розрахунок суми відшкодування в цінах реалізації підприємства, в інтересах якого відбувається відшкодування за формулою :

СВ = ОР1 / 12 * ТНК

де СВ - сумма відшкодування;

ОР1 - обсяг реалізації об”єкту недобросовісної конкуренції в цінах реалізації підприємства, в інтересах якого відбувається відшкодування;

ТНК - період існування недобросовісної конкуренції.

2.2. В разі, якщо об”єкт недобросовісної конкуренції відсутній або визначити його неможливо, сума збитків визначається експертним шляхом.

3. Джерела інформації.

Джерелами інформації є дані бухгалтерського обліку підприємств, що приймають участь у справі. В разі відсутності даних бухгалтерського обліку необхідні показники визначаються експертним шляхом.

Дана методика не претендує на досконалість і 100% об'єктивність.

Але суть пропозиції в тому, що необхідний єдиний порядок розрахунку, який би дозволяв вирішувати дане питання однозначно і не допускати зловживань. Але поки що цього не зроблено.

Що стосується вдосконалення організаційної складової, то першочерговими шляхами її вдосконалення є:

1. Покращення координації діяльності державних органів, задіяних в системі захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції.

2. Покращення матеріально-технічного забезпечення даних органів.

3. Створення системи підготовки та перепідготовки кваліфікованих кадрів для даної сфери.

4. Створення системи інформаційного забезпечення діяльності щодо захисту суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції та системи інформаційно-роз'яснювального спрямування, направленої на розповсюдження матеріалів щодо добросовісної конкуренції та її переваг в широкі верстви населення.

Що стосується можливості застосування зарубіжного досвіду, то власне це вже робилось не раз в процесі розбудови системи захисту від недобросовісної конкуренції.

Але, на жаль, це часто робилось без врахування української специфіки та без належного обґрунтування. В параграфі 2.3. даної роботи здійснено порівняльний аналіз німецького законодавства щодо захисту від недобросовісної конкуренції та його українського аналога. Також там визначено окремі види порушень, яким недостатнью приділено уваги в українському законодавстві і наведено варіанти їх вирішення згідно з німецьким законодавством. На думку автора роботи, наведені варіанти є цілком прийнятними для застосування в Україні.

На даний момент суттєвою проблемою залишається те, щоб теоретичні положення, що вже розроблені або лише розробляються, не залишались лише в теорії, а якнайшвидше втілювались в життя.

3.3. Формування етичних норм поведінки сучасній діловій практиці

Як вже зазначалось, ефективний розвиток економіки можливий лише за умови забезпечення збалансованості і рівноправності інтересів всіх її суб'єктів.

Крім належного державного захисту інтересів суб'єктів господарювання для досягнення цілей даного захисту необхідне формування певних етичних норм в діловій практиці.

Моральні цінності суб'єктів ринку -- це той суб'єктивний смисл, який індивіди вкладають в свої дії та поведінку (внутрішні та зовнішні вчинки) стосовно інших людей. Таким чином, це суб'єктивна мотивація індивіда або групи та орієнтація на інших, тобто „передбачення” відповідної реакції оточуючих. Моральні цінності є визначними для розуміння свідомої дії індивіда. Вони спрямовують, можна сказати, задають орієнтацію на досягнення ясно усвідомлюваних цілей особистості, відіграють важливу роль у виборі засобів досягнення цих цілей. Розглядаючи ринок як соціально-філософську категорію з точки зору його еволюції, можна представити його як закінчену форму економічної реалізації підприємливості в умовах панування економічних, ринкових способів прояву приватної ініціативи. Мотивацією підприємництва слугує ринковий прагматизм та суто людська підприємливість, яка набуває форми підприємництва.

Ринок -- це не тільки простір для вирішення суто економічних питань. Ринок -- це поле міжособистісного спілкування, де неможливо існувати та досягати своєї мети без дотримання норм моралі. У галузі економіки не обійтися без економічної культури. Це, по-перше, такі цілі та цінності, інтереси та потреби, заради яких люди здійснюють ті чи інші дії та вчинки; по-друге, самі ці дії та вчинки -- способи та засоби організації своєї підприємницької діяльності. У всіх випадках, коли люди виявляють будь-яку економічну активність, вони керуються тим, що для них цінно, необхідно, важливо, тобто тими чи іншими моральними цінностями. Беручи участь в економічній діяльності, особистість вимушена визнавати неоднаковість інтересів різних соціальних груп, погоджуватися із тим, що кожен має право на власні економічні інтереси, які можуть не збігатися з інтересами інших. Тільки за бажання двох сторін досягти взаєморозуміння, піти на компроміс можливо встановити партнерські відносини. Ринок є морально-духовним механізмом взаємодії між учасниками економічної діяльності. Ефективність ринку прямо пропорційна рівню моралі його суб'єктів. Моральність як необхідна умова ефективного функціонування ринку включає в себе повагу до чужої власності, що формує певні моральні межі дії ринкової конкуренції.

Крім того, саме суспільство повинно усвідомити, що панування в країні добросовісної конкуренції, етичні взаємовідносини суб'єктів господарювання та споживачів є вигідними обом сторонам.

В Україні ж характерною стала пануюча в суспільстві зневага щодо захисту конкуренції та прав інтелектуальної власності. На важливість цього чинника звернув увагу майже кожний другий експерт, що взяв участь в опитуванні УЦЕПД Річний звіт Державного департаменту інтелектуальної власності, 2000 рік.. Як свідчать результати загальнонаціонального опитування, досить високою є частота покупки населенням контрафактної продукції -- 22 % купують її регулярно і ще 47,2 % -- нерегулярно; лише п'ята частина населення ніколи не купує такої продукції. На відміну від експертів, більше половини громадян не відносять проблеми охорони інтелектуальної власності до числа першорядних проблем економічного розвитку України .

Така модель поведінки населення значною мірою є наслідком культурно-етичної спадщини минулого, коли в суспільстві панувала державна власність, а результати діяльності в науковій та культурній сферах вважа-лися надбанням усього народу. В 90-х роках така позиція знайшла й економічне підґрунтя -- внаслідок обмеження доходів переважної частини населення. Через це 42,4 % громадян України купують товари, які дешевші, навіть якщо вони можуть бути підробленими. Майже для 40 % українських споживачів якість підроблених товарів виявляється цілком прийнятною. Це вказує на те, що деформація правових понять у значної частини громадян підтри-мується невибагливістю їх вимог до якості -- що є нормою для малозабезпечених верств населення.

Є чимало свідчень про те, що внаслідок низької правової та економічної культури суб'єкти науково-технічної та економічної діяльності нерідко добровільно відмовляються від використання вже існуючих механізмів захисту своїх інтересів як власників.

А високий рівень зневаги до питань інтелектуальної власності та захисту конкуренції на рівні окремих органів державного регулювання може пояснюватися, передусім, високим рівнем корупції, корисливими інтересами чиновників, які у багатьох випадках мають прямий зиск від недостатньо сильної та неефективної системи охорони інтелектуальної власності, зокрема, передачі за безцінь за кордон цінної інформації щодо об'єктів, які мають захищатися законом, замість укладання на нормальних умовах договорів про надання прав на користування (трансфер технологій).

Враховуючи вищенаведене, очевидно, що існує необхідність широкого висвітлення проблем, пов”язаних з недобросовісною конкуренцією в засобах масової інформації, введення спецкурсів з даної тематики у вищих навчальних закладах тощо. Це має сприяти формуванню певної суспільної свідомості, розуміння важливості добросовісної конкуренції в економічній діяльності як у підприємців так і у кінцевих споживачів.

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Конкуренція виявляється, перш за все, як суперництво між учасниками ринкового господарства за кращі умови виробництва, купівлі і продажу товарів. Причому вона є добросовісною в тому випадку, коли не суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Як показує практика, конкуренція сама по собі рідко не виходить за межі добросовісної. Без відповідного регулювання вона рано чи пізно трансформується в недобросовісну. Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Створення ефективної системи захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції має винятково велике значення для розвитку України в XXI столітті. Ця комплексна проблема потребує об'єднаних зусиль держави, всіх її органів управління та інститутів громадянського суспільства. Від успішної реалізації даного завдання виграє абсолютна більшість населення України, адже захист інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції є фундаментом для забезпечення інноваційної моделі розвитку країни, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності у світовій соціально-економічний системі. Ефективна система захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції сприятиме створенню робочих місць у нових галузях економіки. Одночасно це є запорукою створення цивілізованого ринково-го середовища, у якому і підприємці, і споживачі будуть надійно захищені від недобросовісної конкуренції, пов'язаної з неправомірним використанням об'єктів інтелектуальної власності, виробництвом фальсифікованих товарів.

Проблеми захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції мають одночасно внутрішній і зовнішній виміри, які є однаково важливими.

В основному вже сформувалася глобальна система захисту від недобросовісної конкуренції. Україні слід адаптуватися до неї, якщо мас намір розвиватися як складова світового господарства, а не як економіка, відгороджена від світових тенденцій соціально-економічного і технологічного розвитку. Останніми роками Україна значно активізувала процес входження у світові структури. Однак проблемою залишається незавершеність процесів набуття членства в СОТ та участі в Угоді про торгові аспекти прав інтелектуальної власності, а також приєднання до ряду міжнародних конвенцій і договорів. Велике значення для ефективного захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції має процес входження України до регіональних європейських структур регулювання цієї сфери. Домінуючу роль у сфері двосторонніх відносин у цій галузі відіграють США, які є світовим технологічним та економічним лідером, і власне, піонером у галузі створення ефективної системи захисту від недобросовісної конкуренції. Саме цей чинник, а не лише загроза санкцій, є потужним стимулом розвитку системи захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції в Україні.

Система органів регулювання сфери захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції Україні знаходиться у завер-шальній фазі формування; вона регулюється цілою низкою законів і підзаконних актів, здатна виконувати свої основні функції. Однак ефективність системи знижується неадекватним технічним осна-щенням інфраструктури та недостатнім розвитком недержавних установ регулювання діяльності у цій сфері. Про незавершеність формування системи свідчить відсутність нової редакції норм Цивільного кодексу щодо даного питання, чітких правових норм охорони фірмових найменувань, комерційної таємниці і ноу-хау.

Тенденції у сфері реєстрації та використання прав інтелектуальної власності, як одній із сфер, що потребує захисту від недобросовісної конкуренції, залишаються суперечливими і не свідчать про ефективне функціонування системи її охорони. Нестабільність умов для винахідницької і раціоналізаторської діяльності через, головним чи-ном, погіршення матеріально-технічних і фінансових умов у інноваційній сфері, спричинила зменшення, порівняно з 1995р., чисельності винахідників, авторів промислових зразків і раціоналізаторів майже на третину, а кількості підприємств, що беруть участь у створенні та використанні об'єктів промислової власності, -- удвічі. Украй незначними є операції з укладання договорів на передачу прав стосовно об'єктів промислової власності.

У структурі системи охорони інтелектуальної власності недорозвинутими є елементи, що забезпечують комерціалізацію запатентованих досягнень. За несприятливого клімату для іноземного інвестування це спричиняє низький показник високотехнологічного експорту на душу населення, за яким Україна майже вдесятеро відстає від його середньосвітового значення.

Експертне опитування свідчить, що найбільш гострими є проблеми недобросовісної конкуренції у сферах охорони знаків для товарів і послуг (товарних знаків), комп'ютерних програм і баз даних, охорони виробників аудіовізуальної продукції тощо.

Ключове значення для розв'язання комплексу проблем захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції має ліквідація недоліків економіко-правової системи країни, у тому числі недосконалостей законодавчої бази, забезпечення виконання законів, неефективної судової гілки влади. Досить значну негативну роль відіграє пануюча в суспільстві зневага до захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції та охорони прав інтелектуальної власності.

Спостерігається певна недооцінка соціально-економічних механізмів охорони інтелектуальної влас-ності. В умовах обмеженої платоспроможності широких верств населення діють потужні стимули до придбання і споживання продукції, виготовленої з порушенням правил добросовісної конкуренції. Майже 70% населення України споживає підроблену продукцію, марковану загальновідомими товарними знаками.

Стратегічно важливе значення мають адаптація системи захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції в Україні до загальносвітових технологічних змін, забезпечення ефективної охорони нових технологічних об'єктів, передусім, пов'язаних із функціонуванням мережі Інтернет.

Незважаючи на активізацію зусиль правоохоронних органів та органів із захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, загальний рівень правопорушень у цій сфері залишається високим, особливо стосовно аудіовізуальної продукції, програмного забезпечення (частка піратської продукції становить відповідно 95 та 89 % ринку), фармацевтичних препаратів, реклами та виробництва лікеро-горілчаних виробів.

Ключові проблеми організації та забезпечення функціонування системи захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції в Україні: відсутність належної координації діяльності органів державного управління; недостатня ефективність діяльності структур, що забезпечують захист інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції; низький розвиток системи підготовки та перепідготовки спеціалістів у сфері захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, науково-методичного забезпечення цього процесу; недостатність сучасних техно-логій управління, технічного та інформаційного забезпечення в системі відомств з питань захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції; недостатність у держави коштів для розгортання надійної системи охорони інтелектуальної власності; недоліки вартісної оцінки, обліку та статистики у сфері захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції.

Виходячи з них висновків, нагальним є завершення формування цілісної та ефективної системи захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції в Україні за такими пріоритет-ними напрямами:

1. Вдосконалення роботи системи органів захисту інтересів суб'єктів господарювання, а саме: покращення матеріально-технічного та кадрового забезпечення, викорінення корупційних проявів, вдосконалення координації діяльності між даними органами в процесі боротьби з недобросовісною конкуренцією.

2. Систематизація норм законодавства зі створенням єдиного Конкурентного Кодексу.

3. Модифікація норм вітчизняного законодавства в напрямку наближення до норм Європейського Співтовариства та ратифікація міжнародних угод, які досі не були ратифіковані.

4. Проведення інформаційно - роз'яснювальної роботи, направленої на висвітлення переваг добросовісної конкуренції як для підприємців, так і для споживачів, порядку захисту їх від недобросовісної конкуренції.

Вцілому, для ефективного захисту інтересів суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції необхідно не просто боротись з нею нормативними та адміністративними методами, а створити такі умови, за яких було б невигідно порушувати правила чесної конкуренції.

Список використаних джерел:

1. Конституція України. -К.:Українська правнича фундація, 1996.

2. Про Антимонопольний комітет України: Закон України від 26 листопада 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - 2000. -№30. -Ст.238.

3. Про захист економічної конкуренції: Закон України від 11 січня 2001 р. // Урядовий кур”єр. -2001. -21 березня.

4. Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 р.

5. Річний звіт 2000.Антимонопольний комітет України. - К., 2000.

6. Річний звіт 2001.Антимонопольний комітет України. - К., 2001.

7. Річний звіт Державного департаменту інтелектуальної власності, 2000. -К., 2000.

8. Алленова А. Кризис жанра. Разгул пиратства и слабость закона, - так оценивают владельцы интеллектуальной собственности проблему защиты своих прав в Украине // Юридическая практика. - 2000. - 22 июня. - С. 4.

9. Аналіз сучасного стану в сфері боротьби з недобросовісною конкуренцією. - WIPO, Pub. #725 (E) (1994).

10. Андрощук Г. Закон на захисті добросовісної конкуренції // Голос України. - 1999. - 28 вересня.

11. Андрощук Г., Крайнев П. Экономическая безопасность предприятия: защита коммерческой тайны. - К., 2000.

12. Андрощук Г. Знаки для товарів та послуг: деякі аспекти термінології та застосування законодавства // Інтелектуальна власність. - 2001. - № 8.

13. Андрощук Г. Про юридичну дійсність у національному праві міжнародних договорів з охорони промислової власності // Предпринимательство, хазяйство, право. - 2000. -№ 9. -С. 38-40.

14. Андрощук Г., Крайнев П., Кавасс И. Право интеллектуальной собственности: торговые аспекты. - К., 2000.

15. Безух О. Захист від недобросовісної конкуренції як інститут конкурентного права// Підприємництво,господарство і право.-2001.-№7.

16. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. -- М., 1999. -- С.172.

17. Бернатович А. Сводка с антипиратского фронта // Компьютерное обозрение. - 2001. - № 36.

18. Богданов Б. Монополистический синдром.100лет спустя.//Материально-техническое снабжение.-1990.-№12.-С.51

19. Бриных Е.В. Антимонопольное право: 6 нарушений, 4 средства.//ЭКО.-1991.-№1.

20. Горский В. Маастрихстский договор: экономические аспекты//Joint entures.-1993.-№1.-С.3-6

21. Гуревич В. Тупики тотального монополизма// Экономика и жизнь.-1990.-№12.-С.42 .

22. Гражданское право ГДР/Под ред. Д.М.Генина.-М.: Ин. литература, 1957 год.

23. Державний комітет статистики України. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. - К., 2001.

24. Жаров В., Шевелева Т. Шлях до СОТ: чи готова Україна виконувати свої зобов”язання у сфері інтелектуальної власності? // Інтелектуальна власність. - 2001. - № 8.

25. Зовнішня торгівля України. -К.: Державний комітет статистики України, 2001.

26. Інформаційний лист голови Державної податкової адміністрації України М. Азарова від 1 жовтня 2001 р.

27. Інформаційний лист Головного управління Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України від 3 жовтня 2001 р.

28. Козловски П. Этика капитализма. Пер. с нем. -- СПб., 1996.

29. Конкурентная политика в Росии и других странах с переходной экономикой// Конкурент.-1997.-№5.

30. Кочеткова А. Міжнародний обмін патентною документацією // Інтелектуальна власність. - 2001. - № 7.

31. Красовська А. Український інститут промислової власності: перспективи та проблеми розвитку // Національна безпека і оборона. - 2001. - № 10. - С. 54 - 56.

32. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт запада.-Москва: Дело, 1992

33. Мартыненко А. Точка зрения специалистов по интеллектуальной собственности // Бизнес. - 2001. - 16 апреля. - С.39.

34. Маців Х. Права інтелектуальної власності в Україні: захист торгових знаків та правозастосування // Українсько - європейський журнал міжнародного та порівняльного права. - 2000.

35. Мельниченко О. Захист суб”єктів господарювання від недобросовісної конкуренції: правові аспекти // Національна безпека і оборона. - 2001. -№ 10.

36. Мироненко Н., Штефан О. Щодо питання про захист інтелектуальної власності за законодавством України // Українське комерційне право. - 2001. - № 1. - С.30-32.

37. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. -К., 2001.

38. Охорона інтелектуальної власності: проблеми України та зарубіжний досвід // Національна безпека і оборона. - 2001. -№ 10.

39. Охрана промышленной собственности в Украине / Под. ред. А.Д. Святоцкого, В.Л. Петрова. - К., 1999.

40. Паладій М. Розвиток державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні: здобутки та проблеми // Національна безпека і оборона. - 2001. -№ 10.

41. Патон Б. Інноваційний шлях розвитку економіки України // Україна на порозі XXI століття: уроки реформ і стратегія розвитку. Матеріали наукової конференції. - К., 2001.

42. Романюк О. Захист авторських прав: панацея чи кийок? // День. - 2001. - 16 серпня.

43. Южанов И.А. Десять лет российским антимонопольным органам. Итоги и перпективы// Вестник МАП России.-2000.-№5.

44. Яцків Я. Забезпечення правового захисту інтелектуальної власності - одна з передумов вступу України до СОТ // Наука і суспільство. - 2001. - № 9 - 10.

45. 2001 IFPI Music Piracy Report, June 2001.

46. WIPO Annual Report 2000. -P. 7 - 8.

47. Sixth Annual BSA Global Software Piracy Study, May 2001.

48. Web-site : http://www.spou.kiev.ua

49. Web-site : http:/wd.org.ua

50. Web-site : http://MIGnews.com.ua