Поліпшення фінансових показників функціонування ВАТ ПБК "Славутич" в місті Запоріжжя

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення, а також зниження ризиків діяльності підприємств.

Оцінка ризиків дозволяє компанії усвідомити й урахувати, у якому ступені потенційні події можуть вплинути на досягнення її цілей. Ці події оцінюються із двох точок зору - імовірності виникнення й ступені впливу. Природним бажанням власника є одержання якоїсь інтегральної оцінки, однак це не дозволяє зробити широкий розкид видів ризиків, а також самі мети власника стосовно контрольованому їм бізнесу.

Задум і випуск нової продукції характеризуються певним ризиком, вимагають певною часу. В середньому лише одна з п'ятдесяти ідей забезпечує комерційний успіх.

Оцінка ризиків дозволяє компанії усвідомити й урахувати, у якому ступені потенційні події можуть вплинути на досягнення її цілей. Ці події оцінюються із двох точок зору - імовірності виникнення й ступені впливу. Природним бажанням власника є одержання якоїсь інтегральної оцінки, однак це не дозволяє зробити широкий розкид видів ризиків, а також самі цілі власника стосовно контрольованому їм бізнесу.

За різними оцінками, порядку 70%-75% ринкової вартості бізнесу великих компаній складають їхні нематеріальні активи, які зосереджені в правах на розробку родовищ корисних копалин, різних патентних розробках, а також кадровому й брендовом потенціалах компаній.

Ризики компаній розподілені нерівномірно й знаходяться у деякій залежності від їхньої галузевої приналежності. Для експортно-орієнтоваиих підприємств високі політичні ризики, у той час як для компаній з переважною орієнтацією на внутрішні ринки характерні соціально-трудові ризики.

Ризики корпоративного управління є найбільш вагомими внутрішніми нефінансовими ризиками в компанії. Основними учасниками в управлінні акціонерною компанією виступають її власники, менеджмент, а також сторонні зацікавленої особи (стейкхолдери).

Ризики реалізації прав акціонерів виражаються в здатності менеджерів або мажоритарних акціонерів компанії впливати на процес реєстрації прав власності. Компанії із чисельністю акціонерів більше 50 зобов'язані виконувати облік прав власності за допомогою реєстратора. При аналізі реєстратора істотне значення має його незалежність від акціонерів і менеджменту компанії.

У складі акціонерів компанії присутні особи, у руках яких концентрація власності становить понад 75%, тому необхідність у колегіальності прийняття управлінських рішень різко падає. Також знижується можливість миноритарных акціонерів брати участь у прийнятті рішень і керуванні компанією, що дестимуює розвиток системи корпоративного управління в акціонерному товаристві.

Показником захищеності прав акціонерів служить поріг угоди (в % від балансової вартості активів), на проведення якої потрібне згода ради директорів. У компанії поріг установлений у розмірі 25%, його зниження, наприклад, до 10%, демонструє небажання власників відійти від керування, продиктоване слабким рівнем менеджменту.

Основним джерелом оцінки компанії із зовнішньої сторони є інформація, що розкриває акціонерним товариством про себе. Її якість багато в чому визначається внутрішнім становищем про інформаційну політику підприємства, що вказує принципи, обсяг і порядок надання інформації зовнішнім користувачам, що дозволяє стейкхолдерам сформувати якісь очікування стосовно компанії. При цьому в українській практиці корпоративного керування якість розкритої інформації багато в чому залежить від того, чи обертаються акції на фондовому ринку, чи готовиться компанія до проведення IPO.

Першим і найбільш доступним джерелом інформації про компанії є її Інтернет-сайт, на якому на російській, англійській й іншій мовах містяться основні документи, а також відображається інформація про основних акціонерів, менеджмент компанії, результатах діяльності. Основним каналом одержання інформації про компанії є її річний звіт, і, мабуть, єдиний, де топ-менеджмент підприємства може опосередковано позначити стратегічні плани розвитку й оцінити досягнуті результати.

Репутаційний ризик супроводжує компанію на всьому її життєвому циклі. Його виникнення обумовлюється впливом внутрішніх і зовнішніх факторів.

Репутационный ризик тісно пов'язаний з реалізацією подій, що входять до складу операційних, ринкових і фінансових ризиків компанії. Таким чином, його оцінка прямо пов'язана з оцінкою пов'язаних фінансових ризиків (наприклад: зниження доходів від продажів, відкликання банківських депозитів вкладниками й т.п.). Управління репутаційними ризиками на аналізованому підприємстві зводиться до формування комунікацій з основними зацікавленими сторонам: органи державної влади хочуть бачити, що компанія чітко виконує норми законів, є гарним платником податків; суспільство хоче бачити в ній високий рівень соціальної відповідальності; акціонери й інвестори зацікавлені у фінансовій успішності й високій прибутковості діяльності; галузеві експерти й ЗМІ бажають максимальній передбачуваності й відкритості компанії. Часом ці потоки суперечать один одному: так витрати на соціальну підтримку співробітників і добродійність прямо впливають на розмір прибутку й дивідендів.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, з урахуванням особливостей складу кожного розділу активу і пасиву балансу для більш повного та точного аналізу, можемо зробити аналіз фінансових ризиків підприємства.

Структура активів з високою долею заборгованості та низькою долею грошових коштів може свідчити про проблеми, пов'язані з маркетинговою політикою підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків.

Досить значна частка в структурі оборотних активів належить виробничим запасам на початок періоду - 47,04 %. Це свідчить про спад активності підприємства , сповільнення оборотності оборотного капіталу, а на кінець року спостерігається їх збільшення: питома вага запасів зросла на 6,10 % і склала - 53,14 %, що не є позитивним.

Зобов'язання підприємства як на початок, так і на кінець звітного періоду майже на 30 % складались із поточних зобов'язань, що свідчить про нераціональну структуру балансу та про існування ризику втрати фінансової стабільності. Протягом звітного періоду сума зобов'язань зменшилась на 5,81 %. Поточні зобов'язання підприємства на початок періоду складалися в основному з кредиторської заборгованості за надані послуги (52,73 %), а на кінець року бачимо зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості до 50,96 %. Довгострокові зобов'язання на початок року складали 23,23%, а вже на кінець зменшились до 19,31%.

Коефіцієнт фінансового ризику, що характеризує співвідношення залучених коштів і власного капіталу, у 2007 р. становить 1,17, а у 2008 р. дорівнює 0,85.

Критичне значення коефіцієнта фінансового ризику - 1, тому значення 0,85 говорить про зменшення фінансового ризику підприємства за аналізований період.

3. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВАТ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ПИВЗАВОД "СЛАВУТИЧ"

3.1 Напрямки поліпшення фінансових показників ВАТ ПБК «Славутич»

Виходячи із завдань, які стоять перед ВАТ ПБК "Славутич" у цей час, весь комплекс заходів щодо зміцнення фінансового стану підприємства можна об'єднати в шість більших груп:

ѕ удосконалювання фінансування діяльності підприємства;

ѕ підвищення ефективності використання поточних активів;

ѕ удосконалювання стратегії фінансової політики на підприємстві;

ѕ удосконалювання тактики фінансової політики на підприємстві;

ѕ удосконалювання фінансового планування й прогнозування на підприємстві;

ѕ удосконалювання внутрішнього фінансового контролю.

Під вищезгаданими напрямками варто розуміти наступне.

Удосконалювання фінансування діяльності підприємства припускає:

ѕ визначення раціональної структури пасивів підприємства (співвідношення між позиковими, притягнутими й власними засобами) з урахуванням припустимого рівня фінансового ризику.

ѕ розробку дивідендної політики, роблячи розрахунки по розподілі чистого прибутку на винагороду інвесторів, з одного боку, і самофінансування розвитку й нарощування власних засобів, з іншої сторони;

ѕ формування найкращої структури позикових засобів за формою (кредиторська заборгованість, кредит, облігаційна позика), по строках (короткострокові, довгострокові) і вартості.

Удосконалювання фінансової сторони експлуатації активів припускає:

ѕ визначення основних напрямків витрати засобів, що відповідають стратегічним і тактичним цілям підприємства;

ѕ формування найкращої структури активів;

ѕ регулювання маси й динаміки фінансових результатів з урахуванням прийнятного рівня підприємницького ризику.

Удосконалювання стратегії фінансової політики припускає проведення інвестиційної політики, здійснюючи аналіз інвестиційних проектів господарського й фінансового характеру, відбір найкращих з них і наступний фінансовий моніторинг перетворення проектів у життя.

Удосконалювання тактики фінансової політики припускає:

ѕ здійснення комплексного оперативного керування оборотними активами й короткостроковими зобов'язаннями підприємства (коштами, дебіторською заборгованістю, запасами сировини й готової продукції, з одного боку, і кредиторською заборгованістю й короткостроковими кредитами, з іншої сторони);

ѕ осмислення цінових й інших маркетингові рішення з погляду їхнього впливу на фінансові результати.

Удосконалювання фінансового планування й прогнозування розвитку підприємства припускає визначення фінансових перспектив розвитку підприємства, а також тактичних кроків по забезпеченню своєчасного проведення розрахунків між постачальниками й покупцями з метою попередження нарощування величин дебіторської й кредиторської заборгованостей.

Удосконалювання внутрішнього фінансового контролю припускає аналіз даних бухгалтерського й операційного обліку, а також звітність підприємства, користуючись ними:

а) як матеріалом для оцінки результатів діяльності підприємства, всіх його підрозділів і самого себе;

б) як інформаційною базою для прийняття фінансових рішень.

Виходячи зі специфіки проведеного аналізу фінансової діяльності об'єкта дослідження й теоретичних основ фінансової політики підприємства в умовах втрати платоспроможності, пропонуються наступні напрямки вдосконалювання методів керування оборотними коштами підприємства у ВАТ ПБК "Славутич".

По вдосконалюванню фінансування діяльності підприємства можна запропонувати додати структурі пасивів більш раціональну основу. З іншими кредиторами необхідно провести переговори про продовження строків погашення кредиторської заборгованості. При цьому повинен бути складений план погашення кредиторської заборгованості на наступний рік, що є складовою частиною загального фінансового плану підприємства. Резерви для погашення кредиторської заборгованості в підприємства є. Це, насамперед скорочення дебіторської заборгованості, можливість більше раціонального використання основних засобів (продаж і здача в оренду невикористовуваних автотранспортних засобів, тобто мобілізація необоротних активів), і прискорення оборотності оборотних коштів.

Тому, як основна пропозиція по вдосконалюванню фінансової сторони експлуатації активів пропонується збільшення суми грошових активів у поточному періоді досягається за рахунок наступних основних заходів:

ѕ ліквідації портфеля короткострокових фінансових вкладень, по непрофілюючих сферах діяльності;

ѕ прискорення обороту дебіторської заборгованості, особливо по товарних операціях за рахунок скорочення строків надаваного комерційного кредиту;

ѕ нормалізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей.

У табл. 3.1 представлена динаміка структури оборотних коштів підприємства за 2006-2008 рр.



Рис. 3.1. Основні напрямки вдосконалювання методів керування оборотними коштами ВАТ ПБК "Славутич"

Таблиця 3.1 - Динаміка структури оборотних коштів підприємства за 2006-2008 рр., %

Показник	2006 г.	2007 г.	2008 г.
	в оборотних активах	у майні	в оборотних активах	у майні	в оборотних активах	у майні
Запаси	31,71	29,95	62,53	56,01	53,74	49,74
у тому числі готова продукція	1,54	1,45	26,26	23,52	24,90	23,05
Дебіторська заборгованість	12,50	11,81	21,25	19,03	25,49	23,60
Кошти	5,46	5,16	4,04	3,62	1,21	1,12

За даними табл. 3.1 варто говорити про дуже високу частку запасів, причому її питома вага росте не тільки у вартості оборотних активів ВАТ ПБК "Славутич" (з 31,71 % до 53,74 %), але й у вартості його всього майна (з 29,95 % до 49,74 %).

Запаси в частині готової продукції, створеної на підприємстві ВАТ ПБК "Славутич" так само мають істотну динаміку до росту: у вартості оборотних активів (з 1,54 % до 24,90 %), але й у вартості його всього майна (з 11,81 % до 23,60 %).

Кошти ВАТ ПБК "Славутич" мають істотну динаміку до скорочення: у вартості оборотних активів (з 5,46 % до 1,21 %), але й у вартості його всього майна (з 5,16 % до 1,12 %).

Тому для поліпшення платіжної дисципліни підприємства необхідно контролювати рівень запасів і витрат, тому що основним джерелом виникнення коштів є надходження від покупців, а також посилити вимоги до споживачів продукції підприємства з метою своєчасного виконання платежів за виконані роботи й послуги й відвантаження готової продукції ВАТ ПБК "Славутич".

Зробимо розрахунок нормативу запасів готової продукції ВАТ ПБК "Славутич" з наступних умов:

ѕ випуск продукції по виробничій собівартості за 2008 р. 44976 тис. грн.;

ѕ кількість днів у періоді 360 дн.;

ѕ норма оборотних коштів на готову продукцію - 52 дн. розрахована з умов: час, необхідне на комплектування й нагромадження продукції до необхідних розмірів (37 дн.), на зберігання продукції на складі до відвантаження (3 дн.), на впакування й маркування продукції (4 дн.), на доставку її до станції відправлення й навантаження (8 дн.) 44876/360*52=6482 тис. грн. (округлено до 6500 грн.)

Таким чином, нормування запасів готової продукції дозволило виявити, що для оптимізації структури оборотного капіталу підприємства без шкоди для виробничого й збутового процесу, необхідно скоротити величину запасів і витрат у частині готової продукції з 11586 тис. грн. в 2008 р. до 6500 тис. грн. Даний показник дозволить здійснювати збутовий процес без яких або труднощів з боку підприємства.

Таким чином, підприємству необхідно здійснити реалізацію готової продукції покупцям і замовникам у розмірі 5086 тис. грн.

Даний захід потребує витрат у розмірі 120 тис. грн. за рахунок активізації рекламної компанії підприємства з метою найбільшого залучення споживачів й їхньому інформуванні про діяльності ВАТ ПБК "Славутич" як в Запоріжжі, так і за його межами. Дані витрати будуть віднесені на собівартість.

У цілому це забезпечить вивільнення коштів і дозволить направити їх на погашення кредиторської заборгованості підприємства.

Також запропоновано вивести з обороту короткострокові фінансові вкладення (короткотермінові вклади в банку, що не приносять істотного доходу) у розмірі, рівної 5086 тис. грн. і направити їх на поповнення коштів ВАТ ПБК "Славутич".

У цей час короткострокові фінансові вкладення практично не приносять доходів ВАТ ПБК "Славутич" за рахунок інфляційних процесів, які хоча й не можуть бути розцінені як стагфляція, але і їхня наявність знижує платоспроможність вкладених грошових коштів, тобто засобів, витягнутих з обороту підприємства.

Треба активну увагу приділити розрахункам по дебіторській заборгованості.

Повинна проводитися активна робота з відсилання письмових попереджень, повинні братися й простежуватися виконання гарантійних листів від підприємств й організацій, у яких вони зобов'язуються погасити свою заборгованість за послуги з наданням графіка погашення, на злісних неплатників повинні подаватися справи в арбітражний суд.

Увага повинна бути приділена й бартерним операціям, що забезпечують власні потреби, а так само потреби інших підрозділів ВАТ ПБК "Славутич" у матеріалах, що комплектують й ін.

Робота з невиправданою дебіторською заборгованістю ВАТ ПБК "Славутич" повинна стати стратегічним напрямком фінансової діяльності, і повинна проводитися щодня.

З юридичними особами фахівцям ВАТ ПБК "Славутич" рекомендується проводити:

ѕ автопрозвонку (щодня);

ѕ прозвін фахівцями групи по роботі з дебіторською заборгованістю великих боржників (більше 100 тис. грн.);

ѕ виставляння претензій юридичною службою підприємства;

ѕ проведення взаємозаліку й бартеру;

ѕ необхідно доробити, відповідно до вимог сьогоднішнього дня програми "санкцій" з метою гнучкого застосування до боржників;

ѕ розроблятися положення про проведення взаємозаліків, бартерних й інших операцій, пов'язаних з відшкодуванням боргу;

ѕ розроблятися, відділом комп'ютерних технологій, нові форми й програми аналізу по різних напрямках дебіторської заборгованості;

ѕ вестися робота із проведення вексельних заліків.

Пропонується за рахунок активізації роботи з дебіторами скоротити величину дебіторської заборгованості до 5274 тис. грн., тобто скоротити на 6586 тис. грн.

За рахунок вивільнених коштів пропонується здійснити розрахунки по кредиторській заборгованості підприємства.

Щоб підтвердити ефективність здійснення даних операцій було зроблено їхнє економічне обґрунтування. По зроблених розрахунках цей напрямок забезпечить зміцнення фінансового стану підприємства й дозволить досягти стійкості.

При цьому коефіцієнти, що характеризують фінансовий стан, приймуть значення, наведені в табл. 3.2.

Показано вплив пропонованих заходів щодо керування оборотними коштами ВАТ ПБК "Славутич" на його фінансову стійкість, ліквідність і платоспроможність.

Пропонується за рахунок активізації роботи з дебіторами скоротити величину дебіторської заборгованості до 5274 тис. грн., тобто скоротити на 6586 тис. грн.

За рахунок вивільнених коштів пропонується здійснити розрахунки по кредиторській заборгованості підприємства.

Щоб підтвердити ефективність здійснення даних операцій було зроблено їхнє економічне обґрунтування. По зроблених розрахунках цей напрямок забезпечить зміцнення фінансового стану підприємства й дозволить досягти стійкості.

При цьому коефіцієнти, що характеризують фінансовий стан, приймуть значення, наведені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 - Коефіцієнти, що характеризують фінансовий стан

№	Найменування показника	Умовна позначка	На 01.01.09 р.	За станом на 01.01.09 р. з урахуванням зроблених заходів
1	2	3	4	5
1	Матеріальні запаси	ЗЗ	26573	21487
2	Короткострокові фінансові вкладення	КФВ	6000	914
3	Дебіторська заборгованість	ДЗ	11860	5274
4	Кошти	ДС	563	5649
5	Оборотні активи всього	ОА	46523	34851
6	Кредиторська заборгованість	КЗ	25869	14197
7	Вартість майна	ВБ	50623	38951
8	Коэф. незалежності	0,5 - 0,6 и більше - високе позитивне	0,24	0,31
9	Питома вага позикових засобів у вартості майна	не більше 0,4	0,76	0,68
10	Коеф. заборгованості	не більше1	3,12	2,17
11	Питома вага дебіторської заборг. у вартості. майна	не більше 0,4	0,24	0,14
12	Частка дебіторської заборгованості в поточних активах	не більше 0,7	0,25	0,16
13	Коеф. забезпеченості мат. запасів власними оборотними коштами	близьким к 1	0,28	0,48
14	Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами	не менш 0,1	0,18	0,24
15	Сума власних оборотних коштів підприємства	СОС	8449	8449
16	Сума власних оборотних коштів підприємства	И	30443	23857
17	СОС - МЗ	-	-18124	-13038
18	КФ - МЗ	-	-16346	-11260
19	И - МЗ	-	3870	2370
20	Коефф. поточної ліквідності	більше 2,0	1,06	1,34
21	Коефф. абсолютної ліквідності	0,2 - 0,25	0,02	0,27
22	Коефф. загальної платоспроможності	не менш 1	0,32	0,46

Показано вплив пропонованих заходів щодо керування оборотними коштами ВАТ ПБК "Славутич" на його фінансову стійкість, ліквідність і платоспроможність.

Таким чином, ВАТ ПБК "Славутич" буде мати більше високий ступінь фінансової стійкості, але усе ще буде зберігатися недостатність вільних засобів для маневрування, оскільки процес поліпшення фінансового стану на основі керування оборотними коштами - процес не щохвилинний, а створюваний протягом усього звітного періоду.

Після пропонованих заходів буде отриманий більше високий ступінь платоспроможності й ліквідності підприємства.

Таким чином, пропоновані заходи щодо керування оборотними коштами ВАТ ПБК "Славутич" економічно доцільні.

Аналіз господарської діяльності є елементом у системі керування виробництвом, діючим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів, основою розробки науково обґрунтованих планів й управлінських рішень.

ВАТ ПБК "Славутич" можна запропонувати наступні шляхи зміцнення фінансового стану.

На стадії створення виробничих запасів:

ѕ впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

ѕ проведення маркетингових досліджень по виявленню близько розташованих постачальників;

ѕ механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах;

ѕ розширення складської системи;

ѕ використання тривалих зв'язків між підприємствами.

На стадії незавершеного виробництва:

ѕ прискорення науково-технічного прогресу, тобто використання нової техніки й безвідхідних технологій;

ѕ розвиток стандартизації;

ѕ удосконалювання форм організації виробництва;

ѕ використання більше дешевих конструкційних матеріалів;

ѕ збільшення частки продукції, що користується попитом у загальному обсязі випуску продукції.

На стадії обігу:

ѕ проведення маркетингових досліджень по виявленню близько розташованих споживачів;

ѕ удосконалювання системи розрахунків;

ѕ збільшення обсягу реалізованої продукції;

ѕ ретельна й своєчасна добірка відвантажує продукції, що, по партіях;

ѕ своєчасне відвантаження продукції відповідно до контракту.

Так, наприклад, пропонується за рахунок активізації роботи з дебіторами скоротити величину дебіторської заборгованості до 5274 тис. грн., тобто скоротити на 6586 тис. грн.

За рахунок вивільнених коштів пропонується здійснити розрахунки по кредиторській заборгованості підприємства.

По зробленому економічному обґрунтуванню пропонованого треба, щоб цей напрямок забезпечить зміцнення фінансового стану підприємства й дозволить досягти стійкості: ВАТ ПБК "Славутич" буде мати більше високий ступінь фінансової стійкості, але усе ще буде зберігатися недостатність вільних засобів для маневрування, оскільки процес поліпшення фінансового стану на основі керування оборотними коштами - процес не щохвилинний, а створюваний протягом усього звітного періоду. Після пропонованих заходів буде отриманий більше високий ступінь платоспроможності й ліквідності підприємства.

3.2 Проектування заходів, спрямованих на поліпшення фінансових показників діяльності підприємства

В стратегічному плануванні виділяються такі основні напрямки дальшого розвитку підприємства:

1. розроблення (створення) нових видів продукції, тобто розробка, виробництво і продаж нових товарів на вже існуючих для підприємства ринках;

2. розширення ринків збуту, тобто продаж товарів на нових ринках;

3. диверсифікація виробничо-збутової діяльності, тобто розробка і виробництво нових товарів з послідуючим продажем їх на нових ринках.

Якщо, наприклад, підприємство поставило перед собою завданих дальшого росту, а виготовлена ним продукція добре себе зарекомендувала серед споживачів і користується достатньо гнучким попитом, то таке підприємство може вибрати для себе стратегію - дальше просування на ринок і тактику - зниження ціни. Завдання дальшого розвитку підприємства може бути також вирішене шляхом розроблення (створення) нових видів продукції, що потребує витрат на технологічні дослідження, або розширення ринків збуту, що потребує витрат на маркетинг цих ринків. Якщо оточення даного підприємства представлено порівняно невеликими фірмами, які відрізняються за своїм орієнтуванням на ринок і технологічними можливостями, то можна вибрати стратегію диверсифікації, намагаючись придбати або контролювати інші фірми. Треба також мати на увазі ще такі особливості поведінки підприємств. Щоб вижити, вони застосовують різні варіанти стратегії, які передбачають:

ѕ розпорошення ризику, тобто здійснення своїх операцій не на одному, а на кількох ринках, а також виробництво цілого ряду товарів широкого асортименту;

ѕ адаптацію до умов, що змінюються, тобто інвестування в маркетинг, пошук можливостей випуску нових товарів для того, щоб оперативно реагувати на зміну зовнішнього середовища;

ѕ пасивний маркетинг, тобто відмова від наступу на позиції конкурента, а звідси - відсутність ризику зустрічного удару;

ѕ цільові відрахування з прибутку, тобто створення відповідних резервів в результаті успішної комерційної діяльності на "чорний день".

Після того, як стратегія подальшого розвитку підприємства остаточно вибрана, вона мас бути перетворена в конкретний оперативний план по маркетингу, виробництву, інвестиціям, прибутку. Якщо фінансово-господарський стан підприємства визнано поганим, розробляються пропозиції стосовно його санації. Санація підприємства може здійснюватись шляхом: погашення боргів підприємства;

ѕ злиття збиткового підприємства з фінансове міцним підприємством;

ѕ переоформлення короткотермінових кредитів у довготермінові;

ѕ випуску і розміщення цінних паперів для мобілізації фінансових ресурсів;

ѕ продажу майна підприємства-боржника іншому підприємству.

При цьому враховуються соціальні наслідки можливого припинення діяльності підприємства або його окремого виробництва.

Заходи щодо поліпшення фінансового стану ВАТ ПБК «Славутич» .

Так само, як аналіз фінансової підсистеми підприємства припускає комплексну оцінку діяльності всіх аспектів його діяльності, заходи щодо поліпшення фінансового стану припускають вироблення рекомендацій, що стосуються всіх сторін виробничо-господарської діяльності підприємства, включаючи виробничу, маркетингову, і власне фінансову підсистему.

Реорганізація всіх сторін діяльності ВАТ ПБК «Славутич» припускає:

1. Серйозну постановку маркетингової діяльності підприємства по глибокому і всебічному дослідженню ринків збуту по видах продукції, просування зазначених товарів на ринку.

2. Постановку фінансової функції як в операційної, інвестиційної, так і власне фінансової діяльності з використання сучасних методик керування фінансами.

3. Ліквідації всіх технологічних недоліків. ( придбання оптимальної кількості необхідного устаткування).

4. Упровадження максимально гнучкої системи ціноутворення на ВАТ ПБК «Славутич».

5. Пристосованої до потреб ринків.

Керування оборотними активами і поточними зобов'язаннями підприємства. З проведеного в роботі аналізу можна зробити висновок про те, що однієї із самих гострих проблем підприємства є стан поточних активів і пасивів - дефіцит власних оборотних коштів, надзвичайно низькі показники ліквідності й оборотності, високий розмір дебіторської і кредиторської заборгованості, що погіршується ситуація в сфері взаємних розрахунків фірми й ін. Це свідчить як про несприятливість умов зовнішнього економічного, правового фінансового середовища (дефіцит оборотних коштів у покупців і постачальників, дорожнеча і важкоприступність довгострокових кредитів для інвестування виробничої діяльності підприємства, модернізації його технологій і відновлення застарілих основних фондів і ін.). Однак крім об'єктивних проблем функціонування виробничо-господарської діяльності підприємства, очевидні недоліки і прорахунки в керуванні оборотними активами і поточними зобов'язаннями, що, у сполученні з несприятливістю зовнішнього середовища, привели підприємство до досить хитливого фінансового стану. Виходячи з вищевикладеного, одним з основних заходів щодо поліпшення фінансового положення підприємства є оптимізація керування його оборотними активами. При оптимальному керуванні поточні активи і поточні пасиви можуть змінюватися щодня і вимагають ретельного моніторингу. При дефіциті засобів керування поточними активами погіршується і їхнє використання в іншім місці може виявитися найбільш ефективним (наприклад, зменшення витрат на обслуговування кредитів, проведення довгострокових перспективних фінансових вкладень і ін.). В даний час компанія користається кредитами на поповнення оборотних коштів в основному з місцевих джерел. Цьому сприяє наявність на складі величезних запасів готової продукції і товарів, що не призначені під конкретні замовлення.

Можна намітити основні напрямки реформування організації.

Таблиця 3.3 - Форми організаційного поводження

Характеристики системи	Поводження
	Прирістне	Підприємницьке
Цілі	Оптимізація прибутку	Оптимізація потенціалу одержання прибутку
Шляхи досягнення цілей	Екстраполяція минулих підходів	Вироблення якісно нової взаємодії із приводу одержання прибутку
Обмеження	Облік факторів зовнішнього середовища Облік факторів внутрішнього середовища	Здатність нейтралізувати вплив зовнішнього середовища Здатність створити необхідне внутрішнє середовище Здатність виробити альтернативи розвитку

У процесі проведення заходів, спрямованих на забезпечення прибутковості організації необхідно створити надійну соціально-економічну систему. Створити такого роду систему можливо тільки на основі поетапних перетворень; на кожному етапі необхідно одержати результати, що забезпечують подальший економічний ріст. Створюючи образ майбутньої організації необхідно визначити, чи буде їй властиве прирістне або підприємницьке поводження. Не у всіх випадках приріст поводження варто вважати консервативним. Підприємство, що випускає споживчі товари, у початковий період свого становлення в нових економічних умовах може ставити завдання збереження робочих місць й орієнтуватися на ріст продажів по тим товарам, які традиційно випускалися. При цьому елементи підприємницького поводження будуть з'являтися поступово з витисненням прирістного поводження. Стосовно до підприємства це не відповідає вимогам ринкових перетворень і будівельні організації можуть вибрати тільки підприємницьке поводження. Обґрунтування неминучості такого роду перетворень опирається на наступне:

ѕ обмеженість ресурсів у підприємств, що вимагає більше ефективного їхнього освоєння, і в цьому зв'язку забезпечити собі пріоритети в одержанні замовлень можливо лише за рахунок прогресивних технологій, ефективних проектних рішень;

ѕ наявність істотних розривів у часі між окремими возводимими будівельними об'єктами, що вимагає нового підходу до виконання чергового замовлення при зовнішніх умовах, що змінилися;

ѕ обмеження можливості росту обсягів робіт без постійної диверсифікованості в результаті падіння рівня життя, несприятливої демографічної ситуації;

ѕ наявність кризової ситуації у виробництві і соціальній сфері.

У відповідність із умовами, які висуваються організації при участі в торгах, конкурентні переваги має організація, що володіє двома головними властивостями. По-перше, сама організація повинна бути конкурентноздатна. Це виражається в її майновому комплексі, накопиченому ринковому досвіді, стійкому фінансовому становищі. Організація активно розвивається й здатна забезпечити низькі витрати будівництва. По-друге, організація робить конкурентноздатну продукцію, що виражається в характеристиках майбутніх виробництв, ефективних конструктивних й об'ємно-планувальних рішеннях, оптимальній вартості будівництва.

Рис 3.2 - Основні напрямки перетворень будівельної організації для забезпечення конкурентних переваг

Створення конкурентних переваг у процесі перетворень можливо шляхом реалізації комплексу мер, що перебувають у нерозривній єдності.

Реалізація кожного з названих заходів вимагають зміни системи керування, іншої якості управлінських рішень по кожному із зазначених заходів.

Організаційні зміни в організації вимагають швидких, сконцентрованих, але в той же час зважених мір. У результаті повинна бути створена організаційна структура, що забезпечує ефективне керування господарською діяльністю.

Таблиця 3.4 - Систематизація організаційних заходів

Складового механізму керування	Організаційні заходи
	Поточні	Довгострокові
Базисні організаційні елементи	Скорочення рівнів ієрархії. Створення нових структурних одиниць. Скорочення структурних одиниць, неадекватних ринку. Створення проектних команд. Впровадження нових інформаційних технологій. Система мотивації праці. Система делегування повноважень.	Маркетинг. Оптимізація виробничих процесів. Керування кінцевими результатами. Керування взаємодією з партнерами.
Базисні організаційні елементи	Маркетинг. Оптимізація виробничих процесів. Керування кінцевими результатами. Керування взаємодією з партнерами.	Створення нової організованої культури.

Організаційна структура повинна сприяти створенню такої сукупності управлінських впливів, що здатна забезпечувати надійність організації на тривалий період часу. Ефективної варто вважати структуру, що, не дивлячись на управлінські витрати й число рівнів ієрархії, забезпечує можливість приймати неї в рамках ефективні управлінські рішення. Для успіху проведених заходів необхідно виділити базисні організаційні елементи й інтегровані організаційні змінні й забезпечити ефективні заходи впливу на них. Стосовно до промислової організації це можна представити в такий спосіб.

Таблиця 3.5 - Фази й основні напрямки організаційних змін

Основною метою проведених заходів є зміна господарської діяльності організації й перетворення її в надійну систему, при цьому повинна бути забезпечена фінансова стійкість й економічний ріст організації. Схема заходів щодо збільшення прибутковості роботи організації наведена на мал. 3.5.

При проведенні заходів варто враховувати, що організаційно-економічний механізм досягнення поставлених цілей здатний ефективно функціонувати, якщо будуть враховані не тільки явні цілі. Ідентифікація неявних цілей, переслідуваних працівниками різних рівнів ієрархії свідчить про те, що вони не збігаються у виді різноманіття економічних інтересів, небажання, або невміння пристосуватися до нової економічної ситуації.

Керування процесами перетворень у напрямку підвищення конкурентно здатності продукції вимагає керування витратами, їхньої оптимізації, з метою створення конкурентних переваг на ринку.

Дана будівельна організація, як і багато інших організацій, зберегла внутрівиробничі норми витрати матеріалів, норми запасів, однак у практичній діяльності вони не використаються.

Формування системи керування витратами необхідно будувати на основі нормування всіх витрат з подальшим моніторингом відхилень від норм. Керуючий вплив доцільно направляти на ліквідацію відхилень. У таких випадках керування витратами здобувають цільові настанови, дозволяє концентрувати зусилля на найбільш значних напрямках, що дають істотну економію витрат. У будівництві центри виникнення витрат збігаються з кожною створюваною одиницею продукції - об'єктом будівництва. Однак це не повною мірою ставитися до накладних витрат, які нормуються у відсотках до прямих витрат по об'єктах будівництва, але реально значна частина цих витрат виникає за межами об'єкта й управляють цими витратами керівники організації.



Рис.3.5 - Заходу щодо збільшення прибутковості організації



Рис. 3.6 - Заходу щодо оптимізації витрат

З огляду на взаємозв'язок і взаємозалежність між показниками фінансово-економічного стану, структурою основних засобів, системою керування підприємством можна виділити ряд загальних напрямків діяльності для створення надійної організації й збільшення прибутковості:

ѕ розширення сфери діяльності, розвиток і збільшення обсягів робіт, освоєння нових видів послуг;

ѕ удосконалювання організаційно-технічного рівня будівництва, забезпечення;

ѕ ефективне використання гнучкої цінової політики, активна участь у підрядних торгах і конкурсах інвестиційних проектів і постійне вдосконалювання розрахунків із замовниками за виконані обсяги робіт;

ѕ удосконалювання технології виробництва, застосування прогресивних ресурсо- і енергозберігаючих технологій, корінне поліпшення якості продукції з урахуванням вимог ринку й підвищення конкурентної здатності;

ѕ впровадження різноманітних форм матеріального й морального стимулювання і відповідальності за результати праці, рішення соціальних проблем колективу.

3.3 Фінансово-економічна оцінка запропонованих заходів з урахуванням ризиків

В залежності від змісту запропонованих заходів, спрямованих на поліпшення фінансово-господарського стану підприємства, можливі різні кінцеві результати від їх впровадження:

ѕ зростання продуктивності праці, обсягів виробництва і прибутку внаслідок повнішого завантаження виробничих потужностей;

ѕ збільшення обсягів реалізації і прибутку внаслідок прискоренні обертання оборотних коштів, кращого їх використання;

ѕ збільшення випуску традиційної продукції і прибутку внаслідок розширення виробничих потужностей, додаткових капітальних вкладень, залучення позикових коштів;

ѕ збільшення прибутку від впровадження заходів, спрямованих н. зниження собівартості продукції;

ѕ збільшення прибутку внаслідок зростання випуску вже освоєно конкурентоспроможної продукції;

ѕ збільшення прибутку шляхом освоєння виробництва нових конкурентоспроможних виробів;

ѕ покращення результатів діяльності внаслідок поліпшення структури власних і позичених коштів, підвищення ліквідності, більш раціонального використання коштів і т. ін.

З урахуванням реалізації запропонованих заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану припустимо основні доходи і витрати в 2008 році. Як наслідок активної діяльності відділу маркетингу, реалізації заходів підвищувальних якість, зовнішній вигляд, асортимент продукції планується підвищити обсяг реалізації продукції, при цьому недоліку чи потужностей недостачі оборотних коштів для виконання плану не відбудеться.

Оскільки збільшення реалізації продукції вимагає незначних додаткових витрат, то збільшення собівартості реалізованої продукції буде прямо пропорційно збільшенню обсягу реалізації.

Прибуток від реалізації розраховується виходячи з обсягів реалізації і собівартості реалізованої продукції.

Таблиця 3.6 - Оцінка ефективності прийнятих рішень

№ п/п	Запропонований захід	Опис ефекту від запропонованих заходів
1	Організація раціональної системи керування збутом	Поліпшення роботи відділу маркетингу, розширення ринків збуту продукції
2	Диверсифікованість виробничої діяльності	Збільшення обсягу реалізації продукції Збільшення виторгу від реалізації продукції Балансового прибутку
3	Зменшення дебіторської заборгованості	Поповнення оборотних коштів Тривалість обороту дебіторської заборгованості - зменшується; Коефіцієнт абсолютної ліквідності - збільшується.

Відповідно до цього застосовуються різні показники для розрахунків і фінансово-економічної оцінки очікуваних результатів: валові доход, валовий прибуток, балансовий прибуток, чистий прибуток, чистий доход тощо.

З урахуванням реалізації запропонованих заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану ВАТ ПБК «Славутич» припустимо основні доходи і витрати в 2009 році. Як наслідок активної діяльності відділу маркетингу, реалізації заходів підвищувальних якість, зовнішній вигляд, асортимент продукції, планується підвищити обсяг реалізації продукції, при цьому недоліку чи потужностей недостачі оборотних коштів для виконання плану не відбудеться. Оскільки збільшення реалізації продукції вимагає незначних додаткових витрат, то збільшення собівартості реалізованої продукції буде прямо пропорційно збільшенню обсягу реалізації.

Установлено, що забезпечення ефективності функціонування підприємства вимагає створення системи керування, спрямованої не тільки на одержання доходу, але й на підтримку високого рівня стійкості, що можливо за допомогою обліку факторів ризику при прийнятті управлінських рішень.

Ризик як економічна категорія являє собою результуючу впливу прийнятих рішень, зовнішніх і внутрішніх умов виробництва на цільові показники в умовах невизначеності, імовірність якої піддається оцінці з деяким ступенем точності.

Для мінімізації несприятливих наслідків ризикових подій пропонується використати в практиці керування виробництвом алгоритми обліку й мінімізації ризиків при розробці й реалізації рішень. Вони, відповідно до принципу прийнятності ризику, передбачають методику відбору й застосування прийомів керуючого впливу, оцінку їхньої ефективності.

При оцінці ринкового ризику підприємств установлено, що на варіацію вартості реалізованої продукції впливають зміна обсягу виробництва, тенденція розвитку й випадкова колеблемость реалізаційних цін. Отримані параметри трендів і коефіцієнти цін доцільно використати при розробці заходів щодо зниження ринкових ризиків.

Найбільш тісний зв'язок з рівнем фінансового ризику підприємств мають коефіцієнти фінансової незалежності, що тече ліквідності, критичної оцінки, динаміка коефіцієнта рентабельності. Отримані за допомогою кореляційного аналізу оцінки рекомендується використати для порівняльного аналізу сили впливу факторів на фінансовий ризик і для прогнозування фінансової стійкості підприємств.

Для зниження ризиків виробництва рекомендуються наступні методи й прийоми:

ѕ диверсифікованість видів діяльності, галузей, ринків, партнерів, інвестицій;

ѕ страхування; самострахування; дотримання технологій; застосування якісної сировини;

ѕ збір і використання інформації; використання виробничих і ринкових контрактів;

ѕ організація фінансового менеджменту;

ѕ забезпечення наукової організації праці працівників підприємства;

ѕ підбор і грамотне розміщення персоналу; навчання й підвищення кваліфікації працівників.

Диверсифікованість галузей і видів продукції підприємства повинна забезпечувати оптимальне їхнє сполучення з погляду мінімізації ризиків і підвищення стійкості підприємства. Із цією метою необхідно використати оптимизационные моделі стохастического програмування, розв'язувані на максимум математичного очікування валового прибутку, що враховують імовірнісний характер рівня врожайності сільськогосподарських культур.

При виконанні цих заходів підприємство покращить ефективність своєї діяльності, вийде з кризи прибутковості, почне зміцнювати свій ресурсний потенціал і ефективно його використовувати, бо неефективне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій. Підбиваючи підсумок розгляду сутності комплексної оцінки фінансового стану підприємства, слід ще раз підкреслити, що необхідність та значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

заключение

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції, послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування виробництвом, подолання безгосподарності, активізації підприємництва, ініціативи.

У цих умовах керівник підприємства не може розраховувати тільки на свою інтуїцію. Управлінські рішення і дії сьогодні повинні бути засновані на точних розрахунках, глибокому й всебічному економічному аналізі. Вони повинні бути науково обґрунтованими, мотивованими, оптимальними. Жодне організаційний, технічний і технологічний захід не повинний здійснюватися доти, поки не обґрунтована його економічна доцільність.

Важлива роль у реалізації цих задач приділяється аналізу фінансової діяльності підприємств. З його допомогою виробляється стратегія й тактика розвитку підприємства, улаштовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

Велика роль приділяється аналізу в справі визначення й використання резервів підвищення ефективності виробництва. Він сприяє ощадливому використанню ресурсів, виявленню і впровадженню передового досвіду, наукової організації праці, нової техніки й технології виробництва, попередженню зайвих витрат, різних недоліків у роботі. У результаті цього змінюється економіка підприємства, підвищується ефективність виробництва.

У даній роботі був розглянутий фінансовий стан ВАТ ПБК "Славутич".

В умовах переходу до ринкових відносин самі організації уживають деяких заходів до адаптації, і в окремих випадках це приводить до позитивних фінансових результатів. Як правило мова йде про пасивну адаптацію: продаж і здача майна в оренду; непрофільна діяльність, невиконання договірних зобов'язань, у т.ч. і стосовно своїх працівників; перекручування оподатковуваної бази; бартерні відносини; порушення встановленого порядку розрахунків за роботи й послуги; завищення цін на продукцію й послуги; демпінгова цінова політика, що не забезпечує якість продукції.

Складність і взаємозв'язок проблем, що стоять перед організаціями, дозволяє зробити висновок, що змінити ситуацію шляхом одноразових заходів не можна: потрібні системні й поетапні перетворення з використанням сучасних підходів і методів, а також цілеспрямоване керування ринковими змінами на внутріфірмовому ринку.

Однієї з особливостей існування підприємства в перехідній економіці є те, що повинні бути вирішені проблеми забезпечення задовільного поточного фінансового стану, а також вжиті заходів по забезпеченню економічного росту в перспективі. Для цього необхідно ефективне керування. У цей час керування підприємством є проміжним, перехідним, тому що воно є вже не командно-адміністративним, але ще й не ринковим.

Аналіз діяльності підприємства є елементом у системі керування виробництвом, діючим засобом виявлення внутрішньогосподарських резервів, основою розробки науково обґрунтованих планів й управлінських рішень.

Виходячи із завдань, які стоять перед ВАТ ПБК "Славутич" у цей час, весь комплекс заходів щодо зміцнення фінансового стану підприємства можна об'єднати в шість більших груп:

ѕ удосконалювання фінансування діяльності підприємства;

ѕ підвищення ефективності використання поточних активів;

ѕ удосконалювання стратегії фінансової політики на підприємстві;

ѕ удосконалювання тактики фінансової політики на підприємстві;

ѕ удосконалювання фінансового планування й прогнозування на підприємстві;

ѕ удосконалювання внутрішнього фінансового контролю.

Виходячи зі специфіки проведеного аналізу фінансової діяльності об'єкта дослідження й теоретичних основ фінансової політики підприємства в умовах втрати платоспроможності, пропонуються наступні напрямки вдосконалювання методів керування оборотними коштами підприємства у ВАТ ПБК "Славутич".

По вдосконалюванню фінансування діяльності підприємства можна запропонувати додати структурі пасивів більш раціональну основу. З іншими кредиторами необхідно провести переговори про продовження строків погашення кредиторської заборгованості. При цьому повинен бути складений план погашення кредиторської заборгованості на наступний рік, що є складовою частиною загального фінансового плану підприємства. Резерви для погашення кредиторської заборгованості в підприємства є. Це, насамперед скорочення дебіторської заборгованості, можливість більше раціонального використання основних засобів (продаж і здача в оренду невикористовуваних автотранспортних засобів, тобто мобілізація необоротних активів), і прискорення оборотності оборотних коштів.

Тому, як основна пропозиція по вдосконалюванню фінансової сторони експлуатації активів пропонується збільшення суми грошових активів у поточному періоді досягається за рахунок наступних основних заходів:

ѕ ліквідації портфеля короткострокових фінансових вкладень, по непрофілюючих сферах діяльності;

ѕ прискорення обороту дебіторської заборгованості, особливо по товарних операціях за рахунок скорочення строків надаваного комерційного кредиту;

ѕ нормалізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на взаємозв'язок і взаємозалежність між показниками фінансово-економічного стану, структурою основних засобів, системою керування підприємством можна виділити ряд загальних напрямків діяльності для створення надійної організації й збільшення прибутковості:

ѕ розширення сфери діяльності, розвиток і збільшення обсягів робіт, освоєння нових видів послуг;

ѕ удосконалювання організаційно-технічного рівня будівництва, забезпечення;

ѕ ефективне використання гнучкої цінової політики, активна участь у підрядних торгах і конкурсах інвестиційних проектів і постійне вдосконалювання розрахунків із замовниками за виконані обсяги робіт;

ѕ удосконалювання технології виробництва, застосування прогресивних ресурсо- і енергозберігаючих технологій, корінне поліпшення якості продукції з урахуванням вимог ринку й підвищення конкурентної здатності;

ѕ впровадження різноманітних форм матеріального й морального стимулювання і відповідальності за результати праці, рішення соціальних проблем колективу.

У процесі проведення заходів, спрямованих на забезпечення прибутковості організації необхідно створити надійну соціально-економічну систему. Створити такого роду систему можливо тільки на основі поетапних перетворень; на кожному етапі необхідно одержати результати, що забезпечують подальший економічний ріст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Артеменко В.Г., Беллендер М.В. Финансовый анализ. - М. 1997. - 548 c.

2. Бабушкина Е. Анализ финансовых показателей и коэффициентов в системе стратегического планирования компании // http://www.intalev.ua/?id=22700

3. Бень Т.Г. Довбня С.Б. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. - 2002. - №6. - С. 21-35.

4. Бердникова1 Т.Б. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия: Учеб. пособие. - М.:ИНФРА-М, 2001. - 215 с.

5. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами. - К. 1996. - 655 с.

6. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1997. - 620 с.

7. Гордеева Л.П., Редина Н.И. Финансы Украины: Учебное пособие. -Днепропетровск: Наука й образование, 1997. - 574 с.

8. Грачева Р. Як визначити реальний фінансово-майновий стан свого підприємства. Дебет-кредит 2000. - 34 с..

9. Закон України “Про власність” від 7 лютого 1991 р. №697-XII // http://zakon.rada.gov.ua/

10. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27 березня 1991р. №887- XI. // http://zakon.rada.gov.ua/

11. Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР // http://zakon.rada.gov.ua/

12. Зубкова В.И. Экономический анализ: Учебное пособие.- Симферополь: КНЭУ, 2005.- 133 с.

13. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия. - М. 1995. - 540 с.

14. Ковалёв В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. - 2- е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 518 с.

15. Количественные методы финансового анализа / Под ред. С. Дж. Брауна и М. П. Крицмена. -- М.: ИНФРА - М, 1996. -- 336 с.

16. Колчина Н.В. Финансы предприятий. - М. 1998. -488 с.

17. Кононенко3 О. Анализ финансовой отчётности. - Харьков: «Фактор», 2002. - 143 с.

18. Крейнина М. В. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки. -- М.: ИКЦ «ДИС», 1997. -- 224 с.