Сутність і об'єктивна необхідність фінансів

Звичайно, за роки свого існування, фінансова система України зазнала значних перетворень. Наразі в Україні діють чимало фінансових установ і інститутів, поступово розвивається валютний ринок та ринок цінних паперів, що, безперечно, є наслідком певного позитивного економічного зрушення в економіці держави. Крім того, постійно зростає роль банківських структур в ході підприємницької діяльності, зростає значення страхових послуг, як реальної можливості застрахувати себе і свою діяльність від небажаних ризиків.

Незважаючи на усі ці приємні зміни, стан розвитку фінансової системи України продовжує бажати кращого, оскільки, на жаль, вона не відповідає усім вимогам економіки країни. Це проявляється в тому, що існуюча фінансова система не завжди дозволяє ефективно та повною мірою акумулювати фінансові ресурси, а в кінцевому результаті - перерозподілити їх між різними її сферами. В результаті цього, гальмуються процеси припливу інвестицій, що так необхідні для економічного зростання, знижується конкурентоспроможність реального сектору економіки.

Серед основних проблем, з якими стикається держава є і розвиток тіньової економіки, що приховує справжній фінансовий стан багатьох підприємств, сюди слід віднести незахищеність прав інвесторів на ринку фінансових послуг, повільні темпи ринкових перетворень реального сектору. Крім того, для України характерна невизначеність моделі розвитку фінансової системи, недостатній рівень капіталізації інститутів фінансової системи, низька якість і конкурентоспроможність фінансових послуг, відсутність консолідованого нагляду за фінансовими установами [11, с. 39].

З метою стабілізації фінансової системи, незаперечним фактом є провадження ефективної фінансової політики всередині держави. Хронічна незбалансованість системи державних фінансів в наш час зумовлені не лише систематичними помилками в процесі провадження бюджетної політики, її суто фіскальною спрямованістю, але й проблемами в провадженні податкової політики. Основною перешкодою в сфері провадження бюджетної політики є такий рівень видатків, що абсолютно не відповідає дохідній частині бюджету, а отже результатом цього є хронічний дефіцит фінансових ресурсів. З метою підвищення доходності державного бюджету постійно зростає податкове навантаження, що не завжди має обґрунтований і раціональний характер та не завжди відповідає принципу соціальної справедливості. Країна характеризується нераціональною структурою витрат і неефективним витрачанням бюджетних коштів. Для сфери фінансів реального сектору характерний низький рівень забезпеченості суб'єктів господарювання власними оборотними коштами, що масово поширює значну кредиторську заборгованість.

Збалансованість фінансової системи держави - це оптимальне поєднання регульованих важелів впливу держави на забезпечення виконання програмних фінансових надходжень до державного бюджету й дотримання видаткової частини у межах, які не перевищують припустимих [2, с. 78].

Здійснюючи фінансову політику, не слід забувати, що розвинута та збалансована фінансова система країни завжди створює сприятливі умови для розвитку підприємств усіх секторів економіки, адже вона забезпечує приплив інвестицій та різноманітних капіталовкладень в дані сфери, а отже підвищує їх здатність ефективно функціонувати на ринку в сьогоднішніх умовах.

Таким чином, для подолання проблем фінансової політики, та фінансової системи загалом, варто сприяти збільшенню обсягу фінансових ресурсів країни, проводити контроль за ефективністю використання наявних фінансових ресурсів та їх цільовою направленістю. Немалу роль слід приділити моменту удосконалення існуючої законодавчої бази, яка, на жаль, є фрагментарною і неповною. В плані податкової політики значну увагу слід приділити порядку вдосконалення системи податків, поліпшенню законодавчої бази з питань пільг та привілеїв, та, безумовно, з питань уникнення подвійного оподаткування. В плані державних фінансів варто зрівняти державні зобов'язання з реальною можливістю їх фінансування. Для того, щоб фінансова система України розвивалась збалансованою, варто спершу визначити модель, за якою вона розвиватиметься, удосконалити систему ризик-менеджменту, шляхом постійного вивчення можливих ризиків, запровадити нагляд за діяльністю фінансових інституцій, забезпечити захист прав інвесторів.

3.2 Перспективи фінансової стабілізації

Процес трансформації планової економіки у ринкову в Україні, характеризується різким зростанням інфляції і глибоким спадом виробництва. Цілком очевидно, що навіть за умови вибору оптимальної стратегії й тактики будь-яке масштабне перетворення економічних відносин не може не супроводжуватися певним падінням виробництва.

Високе зростання цін - феномен, що властивий багатьом країнам у період економічних і політичних ускладнень і катаклізмів. Однак інфляційні струси не завжди супроводжувалися різким спадом виробництва. Так, наприклад, у Німеччині в період гіперінфляції в 1922 р. при зростанні цін більш як у 42 рази виробництво продукції підвищилося на 1 1,7%.

Більш сучасний приклад з інфляції в Латинській Америці: у 1983 р в Аргентині темп інфляції становив 344%, приріст ВВП - 2,8%, у 1984 р. відповідно 627% і 2,6%. У Перу в 1991 р. при інфляції 410% приріст ВВП дорівнював 2,6% [19, c. 108].

Розгорнуті програми ринкових перетворень були здійснені у Польщі з початку 1990 р., у Чехословаччині, Угорщині, Болгарії і Румунії - у січні-квітні 1991 р., в Росії - у січні 1992 р Спад виробництва почався на рік чи два раніше. Болгарія, Румунія та Угорщина переживали рецесію уже в 1989 р., а в Чехословаччині та Росії - спад з 1990 р.

Але серед інфляційних негараздів у минулому важко знайти щось подібне тому, що переживає Україна. В Україні спад промислового виробництва почався з 1991 р і становив 5%, у 1992 р. 6% - у 1993 р. - 8% і максимальної позначки досяг у 1994 р. - 28, 1995 р. 12 %, 1996 р. 5%. У 1997-1998 рр. темпи падіння відносно уповільнились, але зупинити цей процес не вдалося.

Сьогодні в економіці України порушено міжгалузевий баланс між попитом і пропозицією: поряд із швидким падінням внутрішнього попиту на засоби виробництва спостерігається зниження купівельної спроможності населення.

Останніми роками перерозподіл робочої сили не супроводжувався перерозподілом капіталу і фінансових ресурсів. З одного боку, Україна переживала небувалі шоки пропозиції за критичним імпортом, з другого - не були прийняті політичні рішення щодо активної зміни структури форм власності. Уряд не розпочав процесу реорганізації підприємств, який мав би стати головною передумовою створення системи ефективної економіки.

Для цього необхідно було вже на початку реформації економіки зменшити податковий тиск, упорядкувати фінансові потоки, поступово звільняючи підприємства від усіх витрат за соціальною інфраструктурою, яка має бути у віданні державного і муніципального секторів економіки, а також розпочати структурно-інституційні перетворення банківської системи, ефективну реорганізацію підприємств. Податкова реформа також має передбачати поступове перенесення податкового навантаження на доходи громадян у процесі зростання особистих доходів населення. Це складний процес, він буде проходити у непростих економічних, політичних і соціальних умовах, але його необхідно впроваджувати як основний регулятор і стимулятор трансформації суспільства [21, c. 34].

В України, як і в інших східноєвропейських країнах, складність макроекономічного аналізу бюджетного дефіциту полягає у тому, що ці дані не відображають дефіциту фінансових ресурсів держави повною мірою тому, що бюджет характеризує видатки і доходи держави у поточному періоді і не відображає перехідні борги минулих років. Наприклад, зобов'язаннями держави є видані на пільгових умовах кредити державним підприємствам державними банками за вказівкою уряду Ці кредити не відображені у бюджеті. В результаті частка боргів держави у ВНП (валовому національному продукті) постійно зростає.

Одночасно бюджетний дефіцит, як і інші, так би мовити, "від'ємні" економічні категорії - інфляція, криза, банкрутство, безробіття тощо, є складовими елементами будь-якої економічної системи. Це своєрідні античастки, об'єктивні діалектичні протилежності, без яких ринкова система перестала б бути життєздатною і певним чином саморегульованою.

Об'єктивність цих категорій означає, що їх не можна повністю ліквідувати ніякими постановами чи указами. Треба визнавати реальний факт існування бюджетного дефіциту і навчитись опановувати його, тобто пізнавати і компенсувати відповідно до його природи. Маніпуляції з дефіцитом (зниження офіційного і приховування перехідного) призводять лише до поглиблення фінансової кризи.

На сьогодні в Україні у реальній економіці державний і приватний сектори мають однакову питому вагу, тому виникає необхідність проведення бюджетної реформи. Заходи бюджетної реформи повинні спрямовуватись на використання бюджетних інструментів для скорочення системи субсидій і стимулювання інвестицій, а також на раціоналізацію бюджетного режиму щодо міжнародної торгівлі та змін у політиці обмінного курсу.

Для підвищення дієвості прогресивних змін у системі податкового регулювання необхідно терміново впроваджувати всі інші елементи фінансової і стабілізаційної політики: досконало обґрунтувати обсяги фінансових ресурсів держави і за кожним напрямком бюджетної системи зробити інвентаризацію витрат, змінити підходи до соціальної політики щодо підтримки лише малозабезпечених верств населення, ліквідувати субсидування виробничої сфери через державні фінанси, розбудувати нову структуру банківської системи.

Висновок

Фінанси - це система відносин з приводу розприділення і використання фондів грошових засобів (фінансових ресурсів). Фінанси, кредит, гроші виступають основними регулювальниками як економіки, так і суспільних відносин взагалі. Ці регулювальники і забезпечують постійний розвиток суспільства. Безпосередні умови для виникнення фінансових відносин створюють грошові відносини. Але поява грошей не означала появу фінансів - фінанси є певна частина грошових відносин. Наявність фінансів передбачає обов'язкове існування грошей. Виконуючи функцію засобу звертання гроші за певний період стають капіталом, тобто тією вартістю, що забезпечує отримання додаткового приросту в ході реалізації продукту - додаткової вартості.

Фінанси - зустрічні потоки грошових коштів, послуг, різні форми вияву інтересів підприємства з одного боку і рушення платіжних коштів з іншою.

Грошові відносини перетворилися в фінанси коли рух грошей придбав відому самостійність. Внаслідок виробництва товарів і їх реалізації формуються грошові прибутки, формуються фінансові ресурси підприємства у вигляді різноманітних фондів. З'являється самостійна сфера діяльності кожного підприємства, що виходить за рамки його виробничих функцій, але виявляючи собою частину виробничих відносин, суть якої полягає в певній системі організації грошових потоків. Ця частина і є фінанси.

Фінанси підприємств забезпечують кругообіг основного та оборотного капіталу, взаємовідношення з державними органами, податковою системою, бюджетами, банками і іншими кредитними установами, страховими компаніями і так далі. У кожній державі будь-яка державна система включає фінансову систему. Вона складається з двох підсистем:

- загальнодержавні фінанси;

- фінанси господарюючих суб'єктів.

Фінансові процеси, що відбуваються на підприємстві,- це всі надходження грошових коштів і всі здійснювані виплати.

Надходження - це результат господарської діяльності підприємства, тобто результат продажу товарів, надання послуг, слідство різних банківських операцій, отримання дивідендів.

Виплати, переліки - також результат господарської діяльності, пов'язаної із закупівлею початкових видів сировини і матеріалів, оплатою сторонніх послуг і праці власних працівників.

Функції фінансів підприємств: розподільча, контрольна.

В умовах товарного виробництва розподіл - зв'язуюча ланка між виробництвом та споживанням. Також за допомогою фінансів відбувається розподіл суспільного продукту.

На поверхні ми бачимо: надходження виручки від реалізації і використання її на відшкодування витрачених засобів виробництва і утворення валового прибутку, подальший розподіл отриманого прибутку в ході формування бюджетних коштів, позабюджетних фондів, формування фонду оплати труда, різних фондів і резервів, тобто того, що забезпечує життєдіяльність і розвиток підприємства.

Інакше, розподільча функція фінансів підприємств - це направлена діяльність по розподілу і перерозподілу грошових прибутків підприємства.

Контрольна функція (функція відображення) - поняття, що відображає фінансово-господарські процеси, що протікають на підприємстві.

У фінансах підприємств відбиваються всі процеси, що відбуваються на підприємстві. За допомогою даної функції встановлюються, виявляються та реалізовуються найважливіші економічні пропорції, забезпечується контроль на всіх стадіях здійснення задач, забезпечується контроль за величиною фінансового результату (в т.ч. по стадіях його досягнення). У свою чергу функція контролю дозволяє не тільки виявляти неефективні дії, але і знаходити резерви, попереджати можливі втрати та непродуктивні витрати.

Список використаної літератури

1. Бандурака О.М. Фінансова діяльність підприємств: Підручник/ О.М. Бандурака, Н.Л. Коробов, П.І. Орлов, К.Л. Петрова. - К.: Либідь, 1998. - 394 с.

2. Бандурка А.М. Финансово-экономический анализ/ А.М. Бандурка, И.М. Червяков, О.В. Посылкина. - Х.: Изд-во Харьк.ун-та внутр дел, 1999. - 394 с.

3. Бандурка О.М Фінансова діяльність підприємства: Підручник/ О.М. Бандурка, М.Л. Коробов, П.І. Орлов, К.Л. Петрова. - К.: Либідь, 2002. - 384 с.

4. Брігхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. - К.: Ніка - Центр: Ольга, 1999. - 256 с.

5. Ван Хорн Дж.К. Основы управления финансами: Пер.с англ. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 800 с.

6. Василенко Л.П. Фінанси підприємства у схемах і таблицях. - К.: Дакор, 2006. - 344 с.

7. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: ПІОС, 2001. - 416 с.

8. Зятковський І.В. Фінанси підприємств: Навч. пос. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Кондор, 2003. - 364 с.

9. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч.пос. - К.: Т-во «Знання» КОО, 2000. - 378 с.

10. Костіна Н.І. Фінанси: система моделей і прогнозів: Навч. посібник/ Н.І. Костіна, А.А. Алексєєв, О.Д. Василик. - К.: Четверта хвиля, 1998. - 304 с.

11. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб'єктів господарювання. Монографія. - К.: КНЕУ, 2001. - 387 с.

12. Маслова С.О. Фінансовий ринок: Навч. посібник/ С.О. Маслова, О.А. Опалов. - К.: Каравела, 2003. - 344 с.

13. Онисько С.М. Фінанси підприємств/ С.М. Онисько, П.М. Марич. - Л.: Магнолія Плюс, 2004. - 367 с.

14. Основи фінансового аналізу: Навч. пос./ За ред. Я.І. Єлейко. - Л.: Банк. ін-т НБУ, 2000. - 141 с.

15. Партин Г.О. Фінанси підприємств: Навч. пос./ Г.О. Партин, А.Г. Загородній. - Львів: ЛБІ НБУ, 2003. - 265 с.

16. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник/ А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк. - 5-те вид., перероблене і доповнене. - К.: КНЕУ, 2004. - 546 с.

17. Стасюк Г.А. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2007. - 480 с.

18. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. - К.: КНЕУ, 2002. - 125 с.

19. Финансы предприятий: Учебник/ Под ред. Н.В. Колчина. - М.: ЮНИТИ, 2002. - 447 с.

20. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2005. - 400 с.

21. Фінанси підприємств: Навч. пос.: Курс лекцій/ За ред. д.е.н., проф. Г.Г. Кірейцева. - К.: ЦУЛ, 2002. - 268 с.

22. Чернов В.А. Финансовая политика организации: Учебн. пособие/ Под ред. М.И. Бяконова. - М. ЮНИТИ: Дана, 2003. - 247 с.

23. Чернявский О.П. Теорія фінансів: Навч. посібник для студентів економічних спеціальностей/ За ред. О.П. Чернявського, П.В. Мельника, В.М. Мельника. - К.: Дія, 2000. - 235 с.

Размещено на Allbest.ru