Виплати за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а саме: допомога по вагітності та пологах; одноразова виплата при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; допомога на поховання, згідно з п. п.4.3.1 Закону №889 не обкладаються податком з доходів фізичних осіб. Зазначені виплати не відносяться до фонду оплати праці. У зв'язку з цим у Податковому розрахунку соціальні допомоги слід відображати окремим рядком з ознакою доходу «22».

Порядок відображення доходів, отриманих платником податків у вигляді орендної плати, залежить від об'єкта оренди. Доходи, що виплачуються платнику податків за оренду об'єкта нерухомості та оподатковуються згідно з п. 9.1 Закону №889; відображаються в Податковому розрахунку за кодом «08». Що стосується плати за оренду рухомого майна, то в Порядку №451 не передбачено окремої ознаки доходу для таких виплат. У зв'язку з цим, доходи слід відображати за кодом «14».

Якщо громадянин виконує роботу (надає послуги) на підприємстві за договором цивільно-правового характеру (на виконання робіт (послуг), підряду), то такі виплати не відповідають визначенню заробітної плати з позиції Закону №889. Такі відносини регулюються Цивільним кодексом. Тому ці доходи підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб у джерела виплати без утримання внесків до фондів соціального страхування і без застосування права на податкову соціальну пільгу. Ознака доходу таких виплат відповідно до Порядку №451 - «01» [16].

Відображення в Податковому розрахунку матеріальної допомоги, виплаченої фізичним особам, залежить від порядку її оподаткування.

Матеріальна допомога, що виплачується систематично, а також усім чи більшості працівників, відповідно до Інструкції №5, включається до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Отже, цю матеріальну допомогу потрібно відображати у формі №1ДФ, як і заробітну плату, за кодом «01».

Порядок відображення у формі №1ДФ разових виплат у зв'язку із сімейними обставинами, а також допомоги, виплаченої особам, котрі не є працівниками підприємства, залежить від порядку оформлення таких виплат.

Відповідно до п. п. 9.7.3 Закону №889 нецільова благодійна допомога не включається до оподатковуваного доходу фізичної особи, якщо сукупно протягом року її сума не перевищує прожиткового мінімуму, що діє для працездатної особи, на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень (у 2008 році - 890 грн.). При цьому одержувач такої допомоги повинен мати право на податкову соціальну пільгуР[17].

Сума нецільової благодійної допомоги, що перевищує розмір, установлений п. п. 6.5.1 Закону №889, підлягає обкладенню податком з доходів. Для відображення в Податковому розрахунку за формою №1ДФ суми нецільової благодійної допомоги, що обкладається податком з доходів, передбачено спеціальну ознаку доходу «17».

Для відображення неоподатковуваної частини нецільової благодійної допомоги окремої ознаки доходів не передбачено. Таку виплату слід включати до Податкового розрахунку за ознакою «14».

У разі якщо платник податків не має права на податкову соціальну пільгу, благодійна допомога підлягає оподаткуванню в повному обсязі. Із приводу відображення такої допомоги існує декілька думок.

По-перше, оподатковувану допомогу в повному обсязі може бути відображено у формі №1ДФ за кодом ознаки доходів «17», незважаючи на те, що в найменуванні ознаки наявна умова застосування до платника податків податкової соціальної пільги.

По-друге, у разі коли нецільова благодійна допомога виплачується роботодавцем, її можна розцінювати як додаткове благо із включенням до Податкового розрахунку за кодом «09».

Якщо працівник підприємства пише заяву на Надання саме нецільової благодійної допомоги і при цьому не має права на податкову соціальну пільгу, її суму слід відображати з ознакою доходу «17».

Якщо нецільова благодійна допомога виплачується фізичній особі, яка не є працівником підприємства, то неоподатковувана її частина відображається з ознакою доходу «14», а оподатковувана частина - з ознакою доходу «17».

Для сум виплати відшкодувань, наданих профспілковою організацією своїм членам, що не включаються до оподатковуваного доходу згідно з п. п. 4.3.5 Закону №889, передбачено ознаку доходу «25».

Що стосується перевищення межі, установленої п. п. 9.7.3 Закону №889, то ця сума має відображатися за кодом «17» як нецільова благодійна допомога, що перевищує неоподатковуваний розмір згідно з п. п. 9.7.3 Закону №889, за умови отримання податкової соціальної пільги [18].

Відображення витрат на навчання в Податковому розрахунку за формою №1ДФ залежить від порядку оподаткування таких сум.

Неоподатковувані суми витрат на навчання в Податковому розрахунку має бути відображено за кодом ознаки доходу «37».

У разі якщо умови, установлені п. п. 4.3.20 Закону №889, не виконуються, суми, сплачені за навчання працівника, та суми, сплачені за навчання його дітей, розглядатимуться як додаткове благо та обкладатимуться податком з доходів фізичних осіб. У формі №1ДФ їх має бути відображено за ознакою доходу «09».

Суми, видані на відрядження або підзвіт, включаються до Податкового розрахунку з ознакою доходу «16».

У Порядку №451 передбачено дві ознаки доходів для відображення в Податковому розрахунку дивідендів залежно від порядку їх оподаткування. Дивіденди, що обкладаються податком з доходів фізичних осіб, відображаються за кодом ознаки доходів «12». Що стосується дивідендів, які не включаються до оподатковуваного доходу, то вони зазначаються в Податковому розрахунку з ознакою «34».

Для відображення в Податковому розрахунку аліментів передбачено ознаку доходу «29».

Для правильного заповнення Податкового розрахунку необхідно з'ясувати ідентифікаційний номер одержувача аліментів.

Для відображення підприємницьких доходів передбачено окрему ознаку 42 «Дохід, виплачений самозайнятій особі».

Доходи, виплачені приватному підприємцю в межах його підприємницької діяльності, оподатковуються за правилами, установленими спеціальним законодавством із цих питань, і відповідно до п. п. 9.12.1 Закону №889 не підлягають оподаткуванню у джерела виплати.

У разі якщо податковий агент виплачує приватному підприємцю дохід, не пов'язаний з його підприємницькою діяльністю, він зобов'язаний утримати податок з доходів фізичних осіб і відобразити суму такого доходу в Податковому розрахунку із відповідною ознакою (наприклад, «01» - заробітна плата, «08» - доходи від здавання в оренду нерухомості, «14» - інші доходи).

Якщо фізична особа надає підприємству послуги не як приватний підприємець (у свідоцтві про сплату єдиного податку не зазначено такий вид діяльності, в рамках якого надаються послуги), доходи, отримані від цього виду діяльності, підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб при їх виплаті. При цьому доходи за надані за договором підряду маркетингові послуги у формі №1ДФ відображатимуться за кодом «01».

Ознака доходу «42» застосовується також при виплаті доходів нотаріусам, адвокатам та іншим самозайнятим особам [19].

Для відображення у формі №1ДФ доходів, отриманих від продажу чи обміну об'єктів рухомого майна передбачено такі ознаки доходів:

07 «Доходи від операцій з рухомим майном згідно з положеннями ст. 12 Закону №889 (п. п. 4.2.6, крім п. п. «ж» п. 1.3 Закон №889)»;

40 «Доходи від операцій з рухомим майном згідно з положеннями ст. 12 Закону №889 (п. п. «щ» п. 1.3 Закону №889)».

Графа 6 заповнюється тільки на тих фізичних осіб, які приймались на роботу у звітному періоді. Графа 7 заповнюється тільки на тих фізичних осіб, які були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували доходи у звітному періоді. Для тих фізичних осіб, які не змінювали місця роботи у звітному періоді, графи 6 та 7 не заповнюються. У разі неодноразового прийняття фізичної особи на роботу і її звільнення з роботи у звітному кварталі про таку особу потрібно заповнювати стільки рядків, скільки разів інформація про зміну місця роботи особи зустрічається у звітному кварталі.

У графі 6 "Дата прийняття на роботу" відображається дата (число, порядковий номер місяця, рік) прийняття фізичної особи на роботу.

У графі 7 "Дата звільнення з роботи" відображається дата звільнення фізичної особи з роботи.

У графі 8 "Ознака податкової соціальної пільги" відображається ознака податкової соціальної пільги згідно з довідником ознак податкових соціальних пільг, наведеним у Додатку Е до Порядку. Графа 8 заповнюється тільки для фізичних осіб, які мали пільги щодо податку у звітному періоді згідно з чинним законодавством, за місцем отримання основного доходу. За відсутності у фізичної особи пільг у звітному періоді графа 8 заповнюється прочерком. При заповненні графи 8 слід враховувати ту ознаку пільги, яка відповідає нарахованому доходу. Допускається наявність кількох рядків з однією ознакою доходу тільки у разі наявності у фізичної особи кількох ознак пільг за такою ознакою доходу (наявність різних пільг у кожному з трьох місяців кварталу).

У графі 9 "Ознака (0, 1)" відображається ознака "0", якщо рядок потрібно ввести, чи ознака "1", якщо рядок потрібно вилучити. Графа 9 заповнюється тільки для нового звітного та уточнюючого податкових розрахунків.

У разі потреби довідники ознак доходів та ознак податкових соціальних пільг можуть доповнюватись Державною податковою адміністрацією України у випадку змін у чинному законодавстві України.

У останньому рядку розрахунку вказуються загальні суми нарахованого доходу за графою 3а, виплаченого доходу за графою 3, нарахованого податку за графою 4а та перерахованого податку за графою 4.

У кінці податкового розрахунку проставляються: кількість заповнених рядків, кількість фізичних осіб, на яких подано інформацію, та кількість аркушів у розрахунку. При визначенні кількості заповнених рядків підсумковий рядок відповідно не враховується; десятирозрядний ідентифікаційний номер керівника підприємства, який подає розрахунок; десятирозрядний ідентифікаційний номер головного бухгалтера підприємства, який подає розрахунок.

"Дата подання" - проставляється дата подання розрахунку податковим агентом.

У кінці податкового розрахунку проставляються відмітки службових осіб органу державної податкової служби про внесення даних з податкового розрахунку до електронної бази податкової звітності (дата, підпис, прізвище, службові відмітки). Приклад складання форми №1ДФ наведено у Додатку В.

Юридичні й фізичні особи - податкові агенти, зобов'язані відображати всю інформацію, передбачену Податковим розрахунком за формою № 1ДФ, про нарахованим і виплачених фізичним особам доходах.

Податковий розрахунок або друкована копія даних файла на останньому аркуші завіряється: для юридичної особи -- підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою; для фізичної особи -- податкового агента -- підписом особи, яка подає податковий розрахунок, а за наявності печатки -- нею засвідчується.

Обов'язково вказуються службові телефони керівника юридичної особи і головного бухгалтера або фізичної особи -- податкового агента.

У разі коли податковий агент протягом звітного кварталу не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, податковий розрахунок не подається або подається по тих платниках податку, яким нараховані (сплачені) доходи.

Податковий розрахунок подається до органу державної податкової служби за місцезнаходженням податкового агента.

На непошкодженому паперовому носії формату А4 (кількість аркушів не обмежується) розрахунок заповнюється машинописним текстом чи друкованими літерами без замазок, закреслень, виправлень і уточнень. Указуються порядкові номери сторінок. Якщо в інформаційному рядку є незаповнені поля, вони заповнюються прочерками. Подання ксерокопії розрахунку не дозволяється.

За наявності комп'ютерної техніки податкові агенти формують і подають інформацію про доходи й утримані з них податки у вигляді файла даних, який передається в електронному вигляді (можна на дискеті), та його роздрукованої копії (за формою розрахунку).

Податковий розрахунок готується у 2 примірниках. Один примірник подається до органу державної податкової служби. Другий -- з підписом особи, відповідальної за приймання розрахунку, штампом та проставленим номером порції, отриманим при обов'язковій реєстрації розрахунку в органі державної податкової служби, -- повертається податковому агенту.

Якщо податковий агент виявив помилку в Податковому розрахунку за формою № 1ДФ за поточний звітний квартал, що був наданий до закінчення граничного строку надання, він зобов'язаний подати новий Податковий розрахунок. При цьому штрафні санкції й адміністративні штрафи до податкового агента не застосовуються, а раніше поданий Податковий розрахунок за формою № 1ДФ скасовується.

У випадку якщо податковий агент виявить помилку вже після закінчення граничного строку надання Податкового розрахунку за формою № 1ДФ, йому потрібно буде надати уточнений податковий розрахунок.

Якщо в розрахунку за формою №1ДФ були допущені помилки, то згідно з податковим законодавством (Закон №2181) штрафні санкції не застосовуються, тому що податковий розрахунок за формою №1ДФ не є податковою декларацією (не відповідає критеріям податкової декларації, визначеним у п.1.11 Закону №2181) [19].

Згідно зі ст. 1634 КупАП за неповідомлення або несвоєчасне повідомлення державних податковий інспекцій за встановленою формою відомостей про доходи громадян накладається адміністративний штраф у розмірі від 2 до 3 НМДГ (від 34 до 51 грн.).

При повторному такому порушенні протягом року накладається штраф у розмірі від 3 до 5 НМДГ (від 51 до 85 грн.). Але такий адміністративний штраф може бути стягнуто лише через суд.

Якщо протягом звітного кварталу податковий агент не виплачує доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, податковий розрахунок не подається або подається по тим платникам податку, яким нараховані (виплачені) доходи. Отже, Податковий розрахунок за формою № 1ДФ із прочерками подавати в податковий орган не потрібно.

В Податковому розрахунку за формою № 1ДФ відображаються як оподатковувані, так і неоподатковувані доходи, нараховані (виплачені) фізичним особам у звітному кварталі.

2.5 Особливості та проблеми нарахування та стягнення податку на доходи фізичних осіб в ДП МОУ "Південьвійськбуд"

Відповідно КЗот і Закону про оплату праці виплата заробітної плати один раз на місяць є порушенням трудового законодавства. Проведення цих виплат не може бути рідше двох разів на місяць через проміжок времент, що не перевищує шістнадцять календарних днів[4].

Зароботна плата на ДП МОУ «Південьвійськбуд» виплачюється два рази на місяць. Перша половина місяця - 16 числа поточного місяця, а за другу - 2 числа наступного місяця. Так у касу підприємства працівник може звернеться в процесі трьох днів, включаючи день, установлений удень початку виплат, після закінчення цього строку суми неполуенной зароботної плати депонується.

Роботодавець виплачуючи зароботню плату, зобов'язаний перелічити в бюджет суму ПДФО, утриману з такої виплати. Тобто дістаючи грошові кошти з каси банку на виплату заробітної плати, він зобов'язаний надати платежку на сплату ПДФО. Дістати грошові кошти з каси банку для виплати заробітної плати без ПДФО - платежки не вийде , оскільки банкам заборонено приймати платіжні документи на виплату доходу, якщо вони не супроводжуються платежкою на сплату ПДФО.

Це не було б проблемою якби заробітна плата виплачувалася однією сумою. Точно визначити суму частини заробітної плати не завжди виходить у чинність відсутності в бухгалтерії на момент проведення виплати достовірних даних про відпрацьований час, і як у слідстві розрахувати суму ПДФО. Адже не маючи остаточної суми заробітної плати, неможливо точно нарахувати пенсійно-соціальні внески, щоб визначити базу втримання ПДФО

3. Основні тенденції удосконалення податку на доходи фізичних осіб в Україні

3.1 Основні шляхи розвитку й проблеми застосування податку на доходи фізичних осіб

В Україні конституційно закріплено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених чинним законодавством, та визначено, що система оподаткування встановлюється виключно шляхом прийняття відповідних законів. Податкова система - основа фінансово-кредитного механізму державного регулювання та один з найважливіших важелів впливу на економіку.

Одним з основних податків в Україні, що відіграє значну роль у формуванні доходної частини бюджету України разом з податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість, є податок з доходів фізичних осіб, який на сьогодні потребує значного вдосконалення основних засад його справляння.

По-перше на що слід звернути увагу, то це на не логічну структуру Закону України № 889-IV. Це зумовлено що після статті, що визначає об'єкт оподаткування, розташовані статті, що регулюють податковий кредит та соціальні пільги. А тільки потім законодавець переходить до характеристики податкових ставок. Подібна структура порушує цілісність законодавчого акта і не дозволяє сформувати чітко врегульований, раціонально діючий податковий механізм. По-друге законодавчі акти не повною мірою доступні платникам податків, тому спостерігаеться тенденція звернення громадян до газет та журналів з проханням про трактування положень законодавства.

По-друге «тіньова економіка». До основних причин, що сприяють посиленню і росту тіньового сектора економіки на сучасному етапі, можна віднести:

- податковий прес, який не під силу у теперішніх економічних умовах більшості фізичних і юридичних осіб, що діють у межах законодавчого поля України;

- правову незахищеність суб'єктів економічної діяльності від зловживань, утисків, протидії з боку чиновників державного апарата на всіх його рівнях;

- незахищеність громадян і підприємств від зазіхань злочинних формувань;

- відсутність стабільного і збалансованого законодавства, яке б регламентувало економічну діяльність;

- законодавча неврегульованість багатьох сторін діяльності комерційних банків;

- правовий нігілізм влади і населення країни;

- відсутність інвестиційної альтернативи тіньовим капіталам;

- міждержавну інтеграцію тіньового сектора і суб'єктів тіньової економічної діяльності;

- безконтрольне зростання кількості кримінальних структур і безкарність їхньої діяльності, пасивна згода держави на легалізацію кримінальних авторитетів‚ тотальна криміналізація підприємницьких структур і т.п.

У значній мірі зростання тіньової економіки пов'язаний з об'єктивною реакцією підприємств і населення на нездатність держави ефективно управляти економічними процесами, із необхідністю компенсувати неофіційною індивідуальною діяльністю обвальне падіння рівня соціального захисту.

Існування настільки величезного тіньового сектора неможливо без потужної підтримки і прикриття сформованої в державі системи корупційних відносин.

В умовах розбудови ринкової економіки в Україні повинна зростати соціально-економічна роль малого бізнесу, який здатен створювати нові робочі місця, розширювати самозайнятість населення, залучати до легального економічного обороту ті коштів, що перебувають поза банківською сферою. До того ж, малий бізнес має вирішальне значення й для формування конкурентного середовища та створення середнього класу.

Відповідно до ст. 1 Указу Президента Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва спрощена система оподаткування застосовується громадянами СПД, якщо обсяг виручки не перевищує 500,0 тис. грн. У разі перевищення фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності. переходить на загальну систему оподаткування з наступного кварталу.

Автором пропонує збільшити обсяг виручки для СПД 1 млн. грн. Так як мінімальна заробітна плата та прожитковий мінімум громодян з рік у рік з більшуеться ( у 2008 році - 890 грн., в 2009 році - 940 грн., у 2010 році 1220 грн.), а обсяг виручки залишаеться не змінним з 1998 року.

Збільшення суб'єктів підприємницької діяльності забезпечє зростання кількості робочих місць, що позитивно вплинє на рівень соціальної грипи населення.

Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентам, що має індивідуальний ідентифікаційний код [1]. Особи, які офіційно відмовилися від ідентифікаційного номера, зокрема на релігійні переконання, втрачають право на податковий кредит. На думку автора це є дискримінація людей з релегійними переконаннями.

Пунктом 5.3.3 передбачені витрати, які можно включити в податковий кредит, а саме суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення. Але так як Україна рівняється на Европейські Страни, то на сьогодній день більша частина дитячих закладів, закладів дошкільного виховання та довузівської підготовка є платною. Тому актуальним було би включити до податкового кредиту і ці витрати.

Обмеженням щодо одержання права на податковий кредит є : якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься. Автор пропонує збільшити термін на скористання права одержання податкового кредиту до трьох років.

Заробітна плата є особливим видом доходу фізичних осіб. Вона складає найбільшу частку як в загальній структурі доходів українців, так і в структурі доходу, що підлягає оподаткуванню. Це визначає її надзвичайну фіскальну значимість. Тому невідкладною задачею є реформування і вдосконалення чинної системи оподаткування саме заробітної плати, адже нерідко податок з доходів фізичних осіб асоціюється саме із податком із заробітної плати.

Враховуючи реалії національної економіки, менталітет українців та досвід зарубіжних країн, розроблена модель оподаткування трудових доходів фізичних осіб.

В Україні в 1991- 1992 роках діяла прогресивна шкала ставок оподаткування доходів громадян з чотирма ставками, мінімальна з яких становила 12 %, а максимальна 30 %. В період з 1993 по 2003, функціонувала інша прогресивна шкала прибуткового податку з громадян, що містила 5 ставок, при цьому мінімальна ставка складала 10 %, а максимальна - 40 %. Впровадженням такої прогресивної шкали законодавці намагались забезпечити виконання дохідної частини зведеного бюджету України в умовах обвалу національної економіки, що в свою чергу призвело до виплати значної частини заробітної «в конвертах». В 2004 році прогресивна система оподаткування була замінена пропорційною єдиною ставкою в розмірі 13 %, яка в 2007 році зросла до 15% [1].

Запровадження пропорційної шкали ставок оподаткування доходів громадян обґрунтовувалося необхідністю забезпечити однакове податкове навантаження на різні верстви населення; стимулювати ініціативу приватних підприємців та самозайнятих осіб, з вищим рівнем оплати праці; запровадити дійову систему соціального захисту найбіднішої частини населення; спростити порядок нарахування та скоротити масштаби ухилення від сплати даного податку.

Проте, слід зазначити, що з введення пропорційної системи оподаткування доходів фізичних осіб в Україні не вдалося отримати бажаних результатів. Так у 2004 р. абсолютна сума надходжень до зведеного бюджету від податку з доходів фізичних осіб зменшилася в порівнянні з попереднім роком на 308 тис. грн., або на 2,3 % (при зростанні ВВП на 29,1%). З 2005 р. абсолютні надходження податку з доходів фізичних осіб почали зростати, що зумовило збільшення частки мобілізованих сум від зазначеного податку у ВВП, але в 2006 р. цей показник (4,2 %) був меншим, ніж у 2001 р. (4,3 %), хоча протягом 2000-2003 рр. він щороку зростав у середньому на пів відсотка. Загалом, як свідчать результати досліджень окремих вчених, темпи зростання сум податку з доходів фізичних осіб протягом 2004-2008 років значно відстають від темпів росту надходжень прибуткового податку з громадян протягом 1993-2003 років [6].

Зазначені недонадходження податку до бюджету були б цілком виправданими, якби при цьому зменшився рівень «тіньової заробітної плати» та одночасно збільшилися реальні доходи населення. Проте, відсутність позитивних зрушень стосовно «неконвертованих виплат заробітної плати» та надходжень ПДФО до бюджетів засвідчує існування певних недоліків механізму його справляння. Зокрема, до його недоліків, можна віднести наступне:

- механізм справляння ПДФО не забезпечив рівномірного навантаження на доходи різних верств населення, в результаті чого 95 % податку надходить від громадян з доходами в розмірі до 1000 грн. на місяць;

- запровадження пропорційної системи оподаткування доходів громадян не зумовило скорочення обсягів виплат заробітної плати «в конвертах». На нашу думку, причиною цього є те, що нині «тонізацію» заробітної плати спричиняє значний розмір соціальних внесків, який з реформуванням податку з доходів фізичних осіб не знизився і становить понад 40 % від фонду оплати праці підприємств;

- запровадження єдиної ставки податку в розмірі 13 %, а потім її підвищення до 15 % (замість мінімальної ставки прибуткового податку з доходів громадян, що складала 10 % суттєво підвищило рівень податкового навантаження на біднішу частину населення України;

- не було досягнуто головної мети зміни системи оподаткування - зростання рівня доходів зведеного бюджету України.

Таким чином, проведений аналіз показав, що в умовах перехідної економіки як пропорційна, так і прогресивна шкала оподаткування доходів фізичних осіб виявилася неефективною. Тому, на думку автора, в Україні необхідно ввести прогресивну але з помірною шкалою податкових ставок систему оподаткування доходів фізичних осіб. Для цього ставку податку з доходів фізичних осіб, які менші від двох мінімальних заробітних плат (МПЗ), необхідно зменшити до 10 %, з доходів від 2 до 4 МПЗ - до 13 %, що відповідає рівню 2004-2006 рр., і зберегти ставку 15 %, що діє з 2007 р. для оподаткування доходів працівників у межах 4-8 МПЗ, збільшити до 20% - з доходів від 8 до 15 МПЗ і до 25% більше 15 МПЗ. В результаті пропонована максимальна ставка відрізнятиметься від мінімальної в 2,5, а від чинної ставки - в 1,67 рази.

Система оподаткування доходів фізичних осіб повинна, крім фіскальної (мобілізація фінансових ресурсів до бюджетів), виконувати регулюючу функцію (підвищення рівня соціальної захищеності найбідніших верств населення за рахунок багатшої частини суспільства). Для цього необхідно запровадити помірно прогресивну шкалу ставок податку на доходи фізичних осіб.

На сучасному етапі механізм функціонування податку з доходів фізичних осіб має ряд недоліків, які при прийнятті Податкового кодексу необхідно уникнути з урахуванням як українського досвіду, так і досвіду іноземних країн. Так, в Україні неоподатковуваний мінімум втратив ознаки як економічної категорії, так і соціального нормативу, бо не відповідає ні прожитковому мінімуму, ні мінімальній заробітній платі. Ця ситуація призводить до негативних соціально-економічних наслідків, тобто рівень податкового навантаження не відповідає принципу податкоспроможності.

Таким чином, оподаткування доходів фізичних осіб в Україні має ряд недоліків:

1) низький рівень доходу, до якого застосовується податкова соціальна пільга;

2) надмірне навантаження нарахувань на заробітну плату, що сприяє ухленню від оподаткування;

3) неефективність застосування податкової соціальної пільги;

4) неефективне оподаткування доходів, отриманих від систематичного продажу нерухомого майна;

5) низький рівень доходу, до якого застосовується право на отримання податкового кредиту за сплачені платником податку кошти закладам освіти;

6) недоцільність визначення резиденства за характеристиками;

7) подвійне оподаткування спадщини податком з доходів фізичних осіб та сплатою державного мита;

8) неефективне та надмірне оподаткування подарунків;

9) неефективне оподаткування доходів іноземних громадян;

10) недосконале інформування населення про свої права на застосування податкового кредиту.

Ще одніею проблемою є оподаткування спадщини. В статті 13.2 визначен обьект спадщини, так за нульовою ставкою оподатковуеться спадщина спадкоємцями першого ступеня споріднення. А в пп. 13.2.3 законодавцем передбачена ставка 15 відсотків при отриманні спадщини від спадкодавця-нерезидента. Тобто якщо спадкоємець є членом першого ступеня споріднення спадкодавця-нерезидента то ця спадщина буде оподаткованна за ставкою не нульовою, а 15 відсотковою.

Не зрозумілим є і ті категорії платнеків податків яких законодавець звільнив від обов'язку подання річної декларація про майновий стан і доходи, а саме які: знаходяться в розшуку станом на кінець звітного податкового року; знаходяться під арештом або є затриманими або засудженими до позбавлення волі, знаходяться в полоні або висновку на території інших держав за станом на кінець граничного терміну представлення декларації. Так можно зробити висновок що, платники які знаходяться в полоні, але на території України вони повинні подати декларацію.

У перспективі прийняття податкового кодексу необхідно вирішити наступні проблеми:

1) зниження рівню тіньової заробітної плати;

2) визначення неоподатковуваного мінімуму;

3) перегляд податкової соціальної пільги (особливо для сімей, які мають трьох дітей);

4) визначення справедливого оподаткування населення (прогресивні чи пропорційні ставки);

5) визначення принципу резиденства з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Цей ряд недоліків необхідно уникнути при розробці проекту Податкового кодексу, зокрема оподаткування доходів фізичних осіб.

Механізми податкового регулювання насамперед залежать від цілей державної податкової політики. Для розвинених країн метою держави повинно бути не тільки максимальне наповнювання бюджету грошовими коштами, а й забезпечення добробуту населення, на який безпосередньо впливає оподаткування доходів громадян.

Пропозиції щодо реформування податкової системи України передбачено наступні заходи щодо реформування оподаткування доходів фізичних осіб:

1) поетапне підвищення граничного значення доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, до двох прожиткових мінімумів для працездатної особи в 2011р. і 3 прожиткових мінімумів в 2013р., а також розміру цієї пільги до розміру мінімальної заробітної плати. На думку автора, податкова соціальна пільга має бути замінена неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, застосування якого незалежить від граничного розміру доходу;

2) підвищення граничного значення доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу до двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, які мають трьох і більше дітей роком до 18 років.

3) запровадження змін до умов одержання права на податковий кредит в 2010 р., а саме механізм документального підтвердження витрат, бо цей механізм є дуже складним, тому треба, підвищити витрати на адміністрування;

4) запровадження з 2012 р. оподаткування пенсій, отримуваних платником податку в рамках системи загальнообов'язкового пенсійного страхування (крім мінімальних пенсій за віком, пенсій військовослужбовцям та учасникам бойових дій чи членам їх сімей), а також з іноземних джерел, якщо відповідні страхові внески не підлягали оподаткуванню. Доцільність такого кроку зумовлена необхідністю повнішої реалізації принципів прибуткового оподаткування, властивих соціальним державам, зокрема принципу оподаткування економічного потенціалу, згідно з яким об'єктом оподаткування прибутковим податком має бути дохід, отриманий протягом усього життя індивіда, що передбачає розкладання доходу на весь період його життя й, відповідно, оподаткування всіх надходжень на забезпечення життя, у тому числі не лише заробітної плати, а й пенсійних виплат, якщо внески до фондів обов'язкового пенсійного страхування було звільнено від оподаткування;

5) підвищення з 2015 року ставки податку на доходи фізичних осіб до 18% та запровадження замість соціальної податкової пільги неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, диференційованого в залежності від видів діяльності платника. На думку автора, необхідно встановити прогресивну шкалу оподаткування доходів фізичних осіб, що буде відповідати принципу соціальної справедливості;

6) встановлення вищого неоподатковуваного мінімуму доходів для окремих категорій платників податку, а саме для соціально вразливих верств населення. Вважаємо, що неоподатковуваний мінімум повинен бути однаковим для всіх верств населення;

7) запровадження єдиної ставки (10%) оподаткування доходів, одержаних у формі процентів і дивідендів. Такий заход буде стимулювати ухиленню від оподаткування шляхом сплати заробітної плати у вигляді процентів, що відбувається в Російській Федерації;

8) застосування непрямих методів для визначення об'єкту оподаткування (за витратами платника). Такий захід значно підвищить затрати на адміністрування платників податку.

В таблиці 3.1 приведені пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства в сфері оподаткування фізичних осіб.

Таблиця 3.1 - Пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства в сфері оподаткуванні фізичних осіб.

№ п/п	Ситуація	Пропозиції
1	2	3
1	Витрати, які можно включити в податковий кредит, а саме суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення	Включити до податкового кредиту витрати з дитячих закладів, закладів дошкільного виховання та довузівської підготовка.
2	Податковий кредит може бути нарахований виключно резидентам, що має індивідуальний ідентифікаційний код.	Надання можливості одержання податкового кредиту особам,які з релігіозних преконнанях відмовилися від індивідуального ідентифікаційног коду.
3	фізичні осіби, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.	Збільшити обсяг виручки для СПД до 1 млн. грн.
4	Особа, яка має та виховує трьох чи більше дітей віком до 18 років. Має право на соціальну пільгу в розмірі 200%,місячної заробітної плати що не перевищує 1 прожиточного мінімумаездатної особи.	Підвищення значення доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу до двох прожиткових мінімумів для працездатної особи, які мають трьох і більше дітей роком до 18 років.

Також до прийняття податкового кодексу України вест «податок на роскіш». Об'єктом розкоші є елітні квартірі на рівні 20 гривень за кожен м2 площі, що перевищує 300 м2. Ця норма також стосуватиметься дачних, садових будинків площею понад 500 м2. Поряд з підвищенням в п'ять разів коефіцієнта для земельних ділянок несільскогосподарського призначення площею понад 50 соток, якими володіють і користуються фізичні особи. Збільшити акцизний збір на нові автомобілі вартістю більше 50 тис. євро і мотоцикли, ціна яких перевищує 10 тис. євро.

Сьогодні акцизний збір на нові автомобілі з бензиновим двигуном об'ємом більше 3 тис. куб см і з дизельним двигуном понад 2,5 тис. куб см складає 1 євро за куб див. Передбачається збільшити збір для вказаних категорій автомобілів вартістю 50-100 тис. євро в два рази, 100-150 тис. євро - в три рази, а понад 150 тис. євро - в чотири рази. Яхти, літаки і вертольоти включать в підакцизний товар і стануть обкладати по ставці 10%".

Наприклад в Росії спецподаток платять власники житлових будинків, квартир, дач і ділянок вартістю понад 65 тис. доларів, а також дорогих приватних літаків, вертольотів, яхт, катерів. У США оподатковуються коштовності, хутра, яхти, приватні літаки, автомобілі, ціна яких перевищує 40 тис. доларів.

За даними Держкомстату, середній розмір квартир, що вводяться в експлуатацію в Україні в січні-березні 2010 року, склав 118,9 м2 загальної площі, при цьому в сільській місцевості - 145,1 м2, в міських поселеннях - 108,5 м2. На первинному ринку житла в Україні середня площа 6-кімнатної квартири складає 249,4 м2, 7-кімнатною - 311,6 м2.

За попередніми підрахунками, від впровадження такого податку очікується щорічний вступ до бюджету більше 350 млн. грн.

При прийнятті Податкового кодексу України має бути забезпечений: перехід до визначення податку на прибуток підприємств із застосуванням методу зіставлення доходів і витрат платників податку з врахуванням світового досвіду; поступове зниження ставки податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість; подача в обов'язковому порядку податкової звітності в електронному вигляді; забезпечення поетапного підвищення ставок акцизного збору з метою адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу; встановлення ставок акцизного збору на компоненти бензинів на рівні ставок на бензини; введення додаткового оподаткування доходів громадян з високим рівнем доходів, зокрема, шляхом введення податку на розкіш; введення єдиного платежу - плати за користування надрами для видобутку корисних копалин замість двох платежів, що діють (платежі за користування надрами для видобутку корисних копалин і збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок засобів державного бюджету); введення податкових канікул для родинного бізнесу.

Невідкладне проведення податкової реформи необхідне як для улучшєня бізнес середовища, так і для стабілізації державних фінансів. Складність податкової системи істотно погіршує міжнародну конкурентоспроможність української економіки, про що свідчить позиція України в міжнародному рейтингу простоти ведення бізнесу (181 місце з 183 в рейтингу по показнику "сплата податків" в 2010 р.).

3.2 Удосконалювання системи сплати ПДФО

Удосконалення вітчизняної практики застосування прямих і непрямих податків об'єктивно потребує звернення до зарубіжного досвіду використання процедур оподаткування при зіставленні різних норм фінансового державного регулювання.

Існування проблеми податкового обліку в Україні є результатом насамперед значними розбіжностями між Законами України “Про бухгалтерський облік в Україні” і “Про податок з доходів фізичних осіб”. Інша причина - не відпрацьованість самої системи бухгалтерського обліку, її неспроможність забезпечити складання податкової декларації

В умовах становлення ринкової економіки в України постійно ведуть роботу з удосконаленням податкової системи, але вона й досі не відповідає світовим стандартам. Недоліки податкової системи відображаються на веденні податкового обліку на підприємстві.

Головними причинами виникнення непорозумінь у податковому обліку - це недостатнє знання законодавчої податкової бази, тому що податковий облік не виділяється як самостійна галузь, а ведеться на основі бухгалтерського і йому не приділяється достатньої уваги.

Основними недоліками податкового обліку на підприємстві вважаються:

1) високий рівень оподаткування;

2) нестабільність податкового законодавства, а саме зміна бази оподатковування, податкових ставок, методики вирахування й порядку їхнього введення в дію. Закони про податки часто приймають поспішно, без належного обґрунтування й розрахунків. Внесення змін у щойно прийняті закони призводять до нестабільності податкового законодавства. Нестабільність системи податкового законодавства України здебільшого пояснюється не змінами в економічному середовищі України, а недосконалістю аналітичних напрацювань, які повинні застосовуватися як при розробленні нових законодавчих актів щодо податків і платників, так і при підготовці змін та доповнень до чинних законів про податки. Не можна не врахувати й того факту, що внесення змін до чинного податкового законодавства відбувається також під тиском деяких народних депутатів, які захищають свої вузькі групові бізнесові інтереси. Постійні зміни порушують порядок ведення податкового обліку на підприємстві;

3) наявність розбіжностей тлумачень окремих термінів та положень, визначених у законах і підзаконних актах;

На ДП МОУ «Південьвійськбуд» податковий облік ведеться на основі бухгалтерського, що не потребує окремого працівника, що є економією коштів підприємства. Тому, необхідно підвищувати знання бухгалтерів стосовно податкового законодавства та його змін, так як від знання чи незнання законодавства залежить розуміння чи нерозуміння певної ситуації, що в кінцевому результаті може мати досить-таки негативні наслідки.

Загалом цілеспрямована діяльність підприємства зорієнтована на максимальне використання всіх нюансів чинного податкового законодавства, з метою зменшення платежів до бюджету.

4 Охорона праці та навколишнього середовища

4.1 Загальні питання охорони праці

Охорона праці на ДП МОУ «Південьвійськбуд» це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я й працездатності людини в процесі праці.

Відповідальність за створення безпечних умов праці на підприємстві покладена на роботодавця, що відповідає вимогам статті 15 Закону України «Про охорону праці»[34]. У таблиці 4.1 приведені закони і нормативні документи, які використані в розділі.

Таблиця 4.1 - Закони і нормативні документи, які використані в розділі

№ П№ п/п	Позначення закону чи нормативного документа	Назва закону чи нормативного документу	Дата затвердження та введення у дію	Орган влади, що затвердив документ
1	2	3	4	5
11	Закон України	Про охорону праці	Нова редакція 25.11. 2002 р.	Верховна рада України
22	Закон України	Про охорону навколишнього середовища	25.06. 1991 р.	Верховна рада України
33 3	ГОСТ 12.0.003 - 74 ССБТ	Опасные и вредные производственные факторы.	01.01.1976	Верховна рада України
44	ГОСТ 12.1.005 - 88 ССБТ	Классификация Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны	01.01.89	Кабінет Міністрів

Продовження таблиці 4.1

1	2	3	4	5
55	ГОСТ 12.1.003 - 89 ССБТ	Шум. Общие требования безопасности	01.07.89	Кабінет Міністрів
6	НПАОП 0.03-3.14-85	Санітарні норми допустимих рівнів шуму на робочих місцях № 3223-85	1985	Кабінет Міністрів
6 67	ГОСТ 12.1.012-90 ССБТ	Вибрационная безопасность. Общие требования	01.07.91	Верховна рада України
78	НПАОП 0.00 -1.31-99	Правила охорони праці при використанні ПЕОМ	10.02.1999	Кабінет Міністрів
89	ISO 14001-97	Система керування навколишнім середовищем	1998	Кабінет Міністрів
110	ГН 3.3.5-8-6.6.1 2002 р.	Гігієнічна класифікація праці. Гігієнічні нормативи	2001	Наказ Міністерства охорони здоров'я України
111	ДБН В.1.1-7-2002	Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва	2002	Кабінет Міністрів
112	ГОСТ 12.1.004-91 ССБТ	Пожарная безопасность. Общие требования	01.07.91	Кабінет Міністрів

Одним із головних документів, який забезпечує чітке виконання службових обов'язків працівниками, є Кодекс законів про працю України (КЗпП).

Робота фахівця в сучасному автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і машини при якій відбувається мобілізація психологічних і фізичних функцій людини. Тому важливим є дотримання оператором ПЕОМ режиму праці і відпочинку.

Проведемо аналіз небезпечних і шкідливих виробничих факторів ГОСТ 12.0.003-74* ССБТ [35] і НПАОП 0.00-1.31-99 [43].

Таблиця 4.2- Небезпечні й шкідливі виробничі фактори

Найменування фактора	Джерела виникнення
Висока електрична напруга	Мережа живлення ПЕОМ й інших периферійних пристроїв
Підвищений рівень статичної електрики	Висока напруга, електронно-променева трубка монітора, діелектричні поверхні
Електромагнітні випромінювання	Електронно-променева трубка монітора
Підвищений рівень іонізації повітря	Рентгенівське випромінювання монітора й статична електрика
Рентгенівське випромінювання	Електронно-променева трубка монітора
Підвищений рівень шуму й Вібрації	Пристрою охолодження ЕОМ, друкувальні пристрої
Підвищена пульсація світлового випромінювання	Лампи денного світла, екран монітора
Несприятливі метеоумови	Стан систем опалення, вентиляції
Пряма й відбита блесткість	Зовнішні джерела світла, що впливають на екран
Найменування фактора	Джерела виникнення
Пожежонебезпека приміщення	Наявність спаленних матеріалів і джерел запалювання
Психофізіологічні фактори	Перенапруга зору, монотонність праці, розумові й емоційні перевантаження пози

4.2 Аналіз санітарно-гігієнічних умов на робочому місці

Робота на ПЕОМ не вимагає фізичної напруги, але вимагає максимальної концентрації уваги, і, отже, тримає її в постійній напрузі. Тому ця робота, відповідно до ГОСТ 12.1.005-88 та ГН 3.3.5-8-6.6.1 2002 р. віднесена до легкої категорії 1б - легка фізична, виходячи з таких чинників: категорії важкості робіт, періоду року. Енерговитрати складають до 139 Вт.

Згідно з НПАОП 0.00-1.31-99 умови праці за ПЕОМ повинні бути оптимальними. Проведемо аналіз санітарно-гігієнічних умов в приміщенні офісного типу. Температура в приміщенні (22-22 °С), швидкість руху повітря - 0,1 м/с, відносна вологість не перевищує 75%. Видалення шкідливих речовин, надлишку тепла, вологи, подача свіжого повітря здійснюється за допомогою вентиляції, як механічної так і природної. Проаналізувавши можна зробити висновок, що санітарно-гігієнічні умови в даному приміщенні відповідають нормативним значенням.

Оптимальні норми температури, відносної вологості та швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень наведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 - Оптимальні параметри мікроклімату [4].

Категорія робіт по тяжести	Період року	Температура, 0С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря в приміщення, м\с
		Постійні робочі місця
1а	Холодний	22 - 24	40 - 60	0.1
1а	Теплий	23 - 25	40 - 60	0.1

Для забезпечення оптимальних параметрів мікроклімату згідно СНиП 2.04.05-93 [39] у приміщенні в літню пору рекомендується застосовувати кондиціонер і приточно - витяжну вентиляцію приміщення, а в зимовий період централізоване водяне опалення.

Завданням вентиляції й провітрювання приміщення, є забезпечення чистоти повітря й заданих метеорологічних умов у виробничих приміщеннях.

Освітлення повинне забезпечувати необхідний спектральний склад світла для правильної світлопередачи. Правильну світлопередачу створюють природне освітлення й штучні джерела світла зі спектральною характеристикою, близької до природного висвітлення. Стан освітлення виробничих, службових і допоміжних приміщень відповідно до нормативних вимог ДБН В.2.5-28-2006 (49) являє III розряд. Припустимі норми освітленості приміщення наведені в таблиці 4.4.

Таблица 4.4 - Освітлення у виробничому приміщенні

Найменування робіт	Площа підлоги, кв. м.	Розряд зорових робіт	Освітлення
			Природне	Штучне
			вид освітлення	КПО, %	Нормоване освітлення Е, лк
Відділ фінансів	20	IIIв	бокове	1,5	300-500

Розрахунок штучного освітлення:

Формула для розрахунку світлового потоку лампи.

де Е - необхідна горизонтальна освітленість, лк;

S - площа приміщення, м;

Кз - коефіцієнт запасу;

U - коефіцієнт використання;

N - кількість світильників, шт.;

Визначення площі приміщення:

S = а· b

де a - ширина приміщення, м; b - довжина приміщення, м.

Згідно з НПАОП 0.00-1.31-99 [43] коефіцієнт запасу для даного приміщення дорівнює 1,4.

Визначення коефіцієнта використання.

Попередніми визначимо індекс приміщення (i) за формулою:

де h1 - висота приміщення, м;

h2 - висота розрахункової поверхні, м.

Знаючи індекс приміщення, а також коефіцієнти відбиття стелі, стін і підлоги знаходимо коефіцієнт використання.

Табл. 4.4 Таблиця коефіцієнтів відбиття.

Матеріал	Коефіцієнт відбиття %
Поверхність білого кольору	70-80
Світла поверхність	50
Поверхність сірого кольору	20
Поверхність темно-сірого кольору	20
Темна поверхність	10

Розрахунок приміщення:

Необхідно знайти таку кількість світильників в офісі зі світлими стінами, сірим ковроліном і світла стеля, що забезпечить середню освітленість 300 лк на рівні 0,8 м від підлоги. Ширина - 4 м, довжина - 5 м, висота - 3,5 м. Світильники - ЛПО, юпитер. В одному світильнику 4 лампи потужністю 40 Вт. Світловий потік лампи - 2100 лм. Вибираємо коефіцієнт запасу дорівнює 1,4. Коефіцієнт відбиття стелі - 50%, стін - 30%, підлоги - 10%.

Знаходимо площу приміщення: S = а · b = 5· 8 = 20 м2;

Визначаємо індекс приміщення:

Визначаємо коефіцієнт використання.

Знаючи коефіцієнти відбиття стелі, стін і підлоги, а також індекс приміщення, знаходимо коефіцієнт використання який дорівнює U=0,51.

Визначаємо за формулою світловий потік однієї лампи.

Знайдений світловий потік дорівнює 2059 лм, що відповідає значенню технічної характеристики лампи що використовується, отже кількість світильників і встановлених в них ламп достатньо для освітлювання офісу.

Обчислимо потужність освітлюваної установки за допомогою наступного виразу:

P = 4 · 8 · 18 = 576 Вт, або 0,58 кВт.

Шум є одним з найпоширеніших у виробництві шкідливих факторів. Відповідно до ГОСТ 12.1.003-89 [36] у приміщеннях програмістів обчислювальних машин рівні звуку й еквівалентні рівні звуку не повинні перевищувати 50 дБА. Відповідно до ГОСТ 12.1.012-90 [46] рівень вібрації для категорії 3, тип в, в умовах “комфорту” не повинна перевищувати 75 дБ. Для зменшення рівня звуку й вібрації застосовуються матеріали, що демпфірують (гумова прокладка під принтер).

Основним джерелом електромагнітного випромінювання, у тому числі рентгенівського, у приміщенні є електронно-променеві трубки (ЕПТ) моніторів. Згідно НПАОП 0.00-0.31-99 [43] потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання трубки в будь-якій крапці перед екраном на відстані 5 см від його поверхні не повинна перевищувати 100 мкР/год. Захист користувачів ЕОМ від ЕМВ й рентгенівського випромінювання забезпечується за допомогою екранів зі спеціального затемненого скла.

Відповідно до ГОСТ 12.1.045-84 [37] припустимий рівень напруженості електростатичних полів повинен бути не більше 20 кВ/м. У приміщеннях для запобігання утворення статичної електрики й захисту від нього повинні бути нейтралізатори й зволожувачи повітря, підлога повинна мати антистатичне покриття, а також необхідно робити заземлення екрана дисплея.