Таким чином підприємство має наступні суми загального податкового навантаження за 2006 та 2007 роки відповідно (табл. 2.4.)

Таблиця 2.4. Розрахунок податкового навантаження на підприємство ТОВ "Кредон", тис. грн

№ п\п	Показники	Факт 2006 рік	Факт 2007 рік	% до базисного значення.
1	ПДВ	4444,3	15774,0	354,93
2	Податок на прибуток	12,9	35,0	271,32
3	Податок на рекламу	0,024	0,026	108,33
4	Комунальний податок	0,816	0,816	100,00
5	Податок на землю	0,186	0,186	100,00

Безумовно левову частку податкового тіара складає ПДВ та поаток на прибуток. Це свідчить по-перше про надотримання принципу пропорційного розподілу податків, оскільки ці податки є загальнодержавними, в той час коли комунальний податок та податок на рекламує місцевими і їх сума дорівнює менше ніж 1 тис. грн. По-друге необхідно реформувати вітчизняну систему оподаткування з тим, щоб домогтися зменшення податкового тягаря на підприємництво, що в свою чергу стимулюватиме його розвиток.

За несвоєчасну та неповну сплату податків, підприємству нараховуються штрафні санкції, згідно Закону України № 8121 від 20.12.2000 року "Про несвоєчасність сплати та подання податкових зобов'язань платниками податків перед цільовими фондами і бюджетами"

3. Шляхи удосконалення функціонування податкової політики України

3.1 Напрямки удосконалення адміністрування податків і зборів до держбюджету

Нині в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку.

Податкова система України виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єкти господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази й періодів оподаткування. Негативно вплинули на результати господарської діяльності підприємницьких структур значні нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, створення податкової заборгованості.

Аналіз економічного стану держави свідчить, що без реформування податкової системи змінити ситуацію на краще не можна.

Серед головних чинників, які зумовлюють необхідність податкової реформи у будь-якій країні, є передусім такі:

– зміна форм власності, умов економічного розвитку та соціально-економічної організації суспільства, що створює об'єктивну основу для реформування податкової системи, визначає основні напрями та цілі податкової реформи, її глибину з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку країни, формує можливості реалізації наявного потенціалу її продуктивних сил;

– закономірний суспільний розвиток, що проявляється в постійному намаганні суспільства оптимізувати податкову систему і неможливості досягнути цього оптимуму. З розвитком суспільства змінюються критерії оптимальності податкової системи, що зумовлює необхідність постійного її вдосконалення;

– зміна концепції оподаткування, яка, як правило, має відображати об'єктивну економіко-політичну ситуацію в країні, соціально-економічний стан її населення та зміну пріоритети держави. Податкова система формується під впливом цілого спектра політичних інтересів і поглядів різних структурованих груп населення, теоретичних шкіл і течій.

Треба зауважити, що у ході реформування податкової системи України йдеться не лише про зниження рівня оподаткування. Нинішній рівень оподаткування в Україні має свої об'єктивні межі, зумовлені системою витрат бюджету.

Суть питання в тому, що за нинішніх умов бюджет є майже єдиним джерелом фінансування витрат на потреби соціального захисту населення та утримання соціально-культурної сфери. Ці витрати здійснюються нині за мінімальними нормативами щодо рівня соціальних благ і послуг, тому скорочення доходів бюджету може призвести до низки небажаних соціальних наслідків.

На будь-якому етапі розвитку держави є певна межа зниження витрат бюджету та рівня його дефіциту, перевищувати яку економічно недоцільно. Зниження рівня оподаткування, як підтвердив досвід проведення податкових реформ у розвинутих країнах, не супроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакцію економічних суб'єктів на зниження податків. Воно не впливає і на темпи економічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих для країн із розвинутою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу -- від моменту зміни податкової політики до зростання доходів бюджету -- становить 2,5 -- 3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростання настають ще пізніше.

Отже, значне зниження податкового тягаря в перші роки супроводжується, як правило, зменшенням податкових надходжень до бюджету. І якщо не вдається суттєво скоротити обсяг видатків, то зростають показники бюджетного дефіциту. Як правило, скорочення видатків бюджету намагаються компенсувати за рахунок скорочення соціальних програм. В Україні, де соціальні витрати зачіпають інтереси майже кожного громадянина, більш-менш значне їх скорочення імовірне лише за створення умов для нормальної праці, її пристойної оплати й забезпечення таким чином незалежності більшості громадян від державної допомоги.

Для задоволення передбачених чинним законодавством соціальних потреб за допомогою податкової системи треба перерозподіляти 39-40% від валового внутрішнього продукту, включаючи кошти Пенсійного фонду. Подальше зменшення питомої ваги обсягу перерозподілу ВВП через податки нереальне і може мати досить негативні й непередбачувані наслідки.

У ситуації, що склалася, стає дедалі очевиднішою необхідність науково обґрунтованої концепції доходів держави. На мою думку, ця концепція має враховувати умови економіки перехідного періоду, особливості й наслідки системи державного регулювання економічних і соціальних процесів, які були в минулому, та прогресивний зарубіжний досвід.

Основним положенням, що має визначати структуру податкової системи, є наявна система витрат держави на економічні й соціальні потреби, визначена законодавством. Без докорінної зміни складу й структури витрат держави не можна реформувати податкову систему.

Зміна бюджетних витрат держави в напрямі їх скорочення неможлива без значного збільшення фонду оплати праці, бо частина благ і послуг, що надаються за рахунок бюджету, мають задовольнятися за рахунок власних коштів населення. Тобто умовою зменшення податкового навантаження на виробника є зростання заробітної плати працівників. Мається на увазі, що кошти, які вивільнятимуться на підприємствах у результаті скорочення податків, повинні значною мірою спрямовуватися на забезпечення зростання оплати праці. Зростання оплати праці підвищуватиме суспільний добробут і суспільний попит, а попит, у свою чергу, пожвавлюватиме виробництво.

Слід урахувати й те, що збільшення фонду оплати праці, з одного боку, зумовлює зростання надходжень до бюджету у формі податку на доходи громадян, а з другого -- дає змогу скоротити бюджетні витрати на деякі соціальні потреби, які громадяни можуть оплачувати за рахунок власних коштів. Вищезазначене є основною засадою податкової реформи, в результаті якої податкова система може бути побудована на загальновідомих, підтверджених світовою практикою принципах [64].

Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі поетапної податкової реформи. Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути:

– науково обґрунтована державна політика доходів, законодавче закріплення якої має бути відображене в Податковому кодексі;

– система оподаткування має сприяти розвитку певних галузей економіки. Необхідно посилити податкові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. Держава повинна мати змогу впливати на всі складові процесу виробництва - оплату праці, виробничі основні й оборотні фонди, рівень прибутковості;

– система оподаткування повинна мати інвестиційну й соціальну спрямованість;

– зміни в системі оподаткування мають здійснюватися одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, вдосконаленням соціальної сфери;

– розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджету за рахунок оренди державного майна, дивідендів від частки державної власності в акціонерних підприємствах, продажу державного майна;

– основу податкової системи мають становити прямі податки, тобто податки, де об'єктом оподаткування є дохід фізичної особи, прибуток юридичної особи, земля, майно та капітал;

– непрямі податки повинні використовуватися лише у формі акцизів для обмеження споживання деяких видів товарів, можливостей виробника-монополіста в одержанні необґрунтовано високих доходів, а також для оподаткування предметів розкоші, захисту власного виробника;

– потрібно збільшити перелік податків за забруднення навколишнього середовища, наприклад, засмічення місць суспільного призначення і т. і. А також введення податку на види діяльності, які заборонені державою, наприклад, проституція. Краще отримувати від цього доходи у державний бюджет, аніж марно намагатися з цим боротись;

– застосування при оподаткуванні обґрунтованої різності ставок податків залежно від видів діяльності й розміру одержуваного прибутку або доходу;

– умови оподаткування мають бути прості й зрозумілі платникові, податок має стягуватися у зручний для платника час і прийнятним методом;

– чітке розмежування податків, що зараховуються до державного і місцевих бюджетів, розширення прав органів самоврядування у сфері оподаткування;

– подальше використання митних тарифів як механізму вдосконалення оподаткування у зовнішньоекономічній діяльності.

Отже, реформування чинної системи оподаткування повинно здійснюватися у двох напрямах. По-перше, за допомогою вдосконалення обчислення і стягнення окремих податків; по-друге, за допомогою скасування деяких видів податків і зборів. [64]

Основні функції податкової служби наразі неможливо було б виконувати без підрозділів податкової міліції, які беруть активну участь у здійсненні контролю за повнотою та своєчасністю надходжень до бюджету податків та зборів, забезпечують вилучення з тіньової економіки коштів, прихованих від оподаткування.

З цією метою були впроваджені та відпрацьовані чіткі механізми взаємодії підрозділів податкової міліції з підрозділами аудиту, валютного контролю, ПДВ та економічного аналізу, що дозволило з максимальною ефективністю запобігати та виявляти злочини у сфері оподаткування та забезпечувати надходження до держбюджету додаткових коштів.

Для активізації протидії злочинності у сфері оподаткування, забезпече-ння мобілізації коштів до бюджету з тіньового сектора економіки в даний час вживаються організаційні та практичні заходи щодо підвищення ефективності та зміни пріоритетів в діяльності податкової міліції.

В основу організації виявлення і руйнування злочинних схем ухилення від сплати податків та забезпечення відшкодування збитків, завданих державі, покладається комплексне оперативно-економічне відпрацювання інформації про системно організовані злочинні дії міжрегіонального характеру, що призводять до значних втрат державного бюджету.

При цьому особлива увага приділяється відпрацюванню транзитних підприємств та суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності. Саме ці ланки є інструментом, який використовується для ухилення від сплати податків, незаконного відшкодування податку на додану вартість та конвертації безготівкових коштів у готівку.

Разом з тим документування протиправної діяльності безпосередньо спрямовується на притягнення до кримінальної відповідальності організаторів злочинних схем та забезпечення можливості відшкодування завданих державі збитків за рахунок реально діючих підприємств -- замовників послуг з конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов'язань.

Схеми з мінімізації бази оподатковування в значній мірі побудовані і використовуються через недосконалість податкового законодавства. Щоб виявити і зруйнувати злочинний ланцюжок, усі його ланки потрібно відпрацьовувати одночасно. Якщо одна ланка працює в Харкові, а інша -- у Львові, виходить, потрібно паралельно перевіряти як харківські, так і львівські "філії" угруповань. Необхідна комплексна робота по всій Україні, і лише тоді зможемо одержати реальні результати.

Боротьба з мінімізаторами вимагає якісно нового підходу до оцінки діяльності підприємств.

Потрібно зосередити увагу на відпрацьовуванні саме тих підприємств, для яких ці схеми створюються. Тобто потрібно відстежити всі зв'язки мінімізатора і вийти на замовників послуг. Якщо ми ліквідуємо тільки мінімізатора, його клієнти просто знайдуть собі іншого виконавця. А в бюджет нічого не додасться.

Нині основні зусилля податкової міліції спрямовані на захист економіки країни, викриття злочинів у економічній сфері, забезпечення відшкодування завданих державі збитків.

З початку створення податкова міліція розкрила понад 90 тисяч злочинів у сфері оподаткування. Серед інших виявлено близько 30 фактів безпідставних заявок на відшкодування ПДВ на суму майже 13 мільярдів гривень. Припинено діяльність понад 40 тисяч підприємств з ознаками фіктивності, ліквідовано близько 2 тисяч конвертаційних центрів. Завдяки роботі підрозділів податкової міліції до бюджетів усіх рівнів надійшло понад 30 мільярдів гривень.

За час існування податкової міліції в складі Державної податкової служби, рівень доходів до зведеного бюджету, мобілізованих державною податковою службою збільшився з 21,5 млрд. грн. в 1996 році до 96,1 млрд. грн. в 2006 році, тобто в 4,5 рази.

Податкова міліція, крім виконання основних функцій, здійснює дуже важливу на сучасному етапі розвитку держави роботу -- боротьбу з корупцією в органах державної податкової служби.

Даючи оцінку роботі Державної податкової адміністрації України за 2006 рік, боротьбу з корупцією в органах податкової служби керівництвом країни визначено одним із пріоритетних завдань.

Над цим завданням активно працюють спеціальні підрозділи податкової міліції по боротьбі з корупцією, роблячи усе можливе для усунення причин та умов, завдяки яким існують об'єктивні чинники для проявів корупції в податковій системі.

Практика свідчить, що лише ретельно підготовлена, скоординована у часі діяльність оперативних і слідчих підрозділів податкової міліції у взаємодії з ревізорським апаратом податкової служби та іншими контролюючими органами призводить до бажаного результату.

3.2 Зарубіжний досвід оподаткування та можливості його використання в Україні

Аналіз закордонного досвіду функціонування податкової політики в зарубіжних країнах доцільно провести у тму разі, коли для цього аналізу обрати прогресивні країни. Тому пропонується з початку провести аналіз досвіду оподаткування у Франції.

Податкова система Франції цікава тим, що саме в цій країні було розроблено i в 1954 р. запроваджено податок на додану вартість. На сьогодні податкова система Франції стабільна у незмінності переліку податків i зборів, правил їх справляння, проте ставки податків щороку переглядаються з урахуванням економічної ситуації та напряму економіко-соціальної політики держави. Характеризуючи податкову систему Франції, варто було б виділити її соціальну спрямованість, перевагу непрямих податків, особливу роль прибуткового податку, врахування територіальних аспектів, гнучкість системи у поєднанні з жорсткістю, широку систему пільг i знижок, відкритість для міжнародних податкових угод.

Провідною ланкою бюджетної системи Франції є податок на додану вартість, який враховує характер здійснюваної операції i не залежить від фінансового стану платника податків. Об'єктом оподаткування є продажна ціна товару i послуги. Крім роздрібної ціни до об'єкта оподаткування включаються збори i мита без ПДВ. Із загальної суми вираховується розмір податку, сплаченого постачальникам сировини i напівфабрикатів.

Існує чотири види ставок ПДВ: 18,6% -- нормальна ставка на всі види товарів i послуг; 33,33% -- гранична ставка на предмети розкоші, автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% -- пільгова ставка на товари культурного повсякденного вжитку (книги); 5,5% -- на товари i послуги першої необхідності (продукти харчування, за винятком алкоголю i шоколаду, медикаменти, житло, транспорт). Зараз спостерігається тенденція до зниження ставок i переходу до двох ставок -- 18,6% i 5,5%.

Законодавством Франції передбачено звільнення від сплати ПДВ шляхом його відшкодування при експортних операціях i в результаті застосування різних ставок при покупці i продажу. Крім того, від сплати ПДВ звільняються такі види діяльності: медицина i медичне обслуговування; освіта; діяльність суспільного i благодійного характеру; страхування та гральний бізнес.

У Франції існує перелік видів діяльності, що надає право обирати між ПДВ i прибутковим податком, а саме: надання в оренду приміщень для будь-якого виду економічної діяльності; фінанси i банківська справа; літературна, спортивна, артистична діяльність; муніципальне господарство. Пільги мають підприємства, які роблять інвестиції, шляхом вирахування з ПДВ сум, що спрямовуються на інвестиції.

Слід зазначити, що у Франції при такій гнучкості ПДВ забезпечує 45% усіх податкових надходжень, а це говорить про його ефективність.

Частка податку на прибуток акціонерних товариств у загальній сумі податкових надходжень становить 10% i має тенденцію до зниження, що пов'язано з постійним зменшенням розміру ставки. Цей податок справляється лише з акціонерних товариств. Дохід юридичних осіб, що не є акціонерними товариствами, оподатковується за правилами оподаткування фізичних осіб.

Акціонерні товариства оподатковуються незалежно від виду власності. Об'єктом оподаткування є чистий дохід з усіх видів діяльності. Ставка становить 39% суми оподатковуваного доходу i 42%, якщо цей дохід спрямовано на виплату дивідендів, а не на розвиток.

Сплата здійснюється п'ять разів на рік: чотири рази -- авансовими платежами за спеціальною формою, виходячи з даних минулого року, п'ятий -- за фактичними результатами за рік на основі декларації.

Крім того, у Франції існує податок на акціонерні товариства, що мають самостійні філії. Він обумовлений правилом повної відповідальності філії фірми за кінцевий результат. Відповідно до цього правила дохід кожної філії фірми оподатковується окремо незалежно від результатів у цілому по фірмі.

Прибутковий податок з фізичних осіб становить 20% податкових доходів бюджету, це пов'язано з історичними особливостями i з тим, що уряд використовує прибутковий податок для здійснення своєї соціальної політики: в умовах нерозвинутості суспільних фондів споживання прибутковий податок є інструментом стимулювання сім'ї, надання допомоги малозабезпеченим. На прибутковий податок покладено функції стимулювання вкладів населення у заощадження, нерухомість, придбання акцій. Усе це створює складну систему розрахування податку i застосування численних пільг i вирахувань. Так, з 25 млн. платників фактично сплачують податок лише 15 млн., або 52%. Потенційні платники -- усі фізичні особи, а також підприємства i кооперативи, що не є акціонерними товариствами. Податок обчислюється за єдиною прогресивною шкалою з огляду на економічні, соціальні умови, сімейне становище i вік кожного платника. Ставки прогресії -- від 0 до 56,8% залежно від доходів. Щороку шкала уточнюється, що дає змогу враховувати інфляційні процеси [40].

Прибутковий податок повинні сплачувати всі мешканці Франції з доходів, отриманих у країні та за кордоном з урахуванням угод. Принципова особливість -- оподаткуванню підлягає дохід не фізичної особи, а сім'ї. Якщо платник неодружений, для оподаткування -- це сім'я з однієї особи. Податок сплачується особами починаючи з 18-річного віку. Оподаткування здійснюється за сукупним доходом, заявленим у декларації, що складається самим платником раз на рік щодо доходів за попередній рік. Це ускладнює контроль за повнотою справляння, сповільнює оборот надходження податку до бюджету. Крім того, якщо протягом року доходи зменшилися, можуть виникнути проблеми зі сплатою. Доходи платника податків поділяються на сім категорій: плата за роботу за наймом; земельні доходи (від надання в оренду землі та будівель); доходи від оборотного капіталу (дивіденди i відсотки); доходи від перепродажу будинків; цінних паперів; доходи від промислової i торговельної діяльності підприємств, що не є акціонерними товариствами; некомерційні доходи (доходи осіб вільних професій); сільськогосподарські доходи.

У Франції при боротьбі з ухиленнями від сплати податків податкові центри володіють інформацією з банківських баз даних: до них надходить інформація про кожен відкритий рахунок, великий переказ грошей, який формально може стати приводом для детальнішої перевірки декларації, заповненої самим платником податків [71].

Крім того, податкові центри користуються окремими базами даних щодо земельного оподаткування, щодо податків на житло, а також базами даних щодо наявності скакових коней, яхт, літаків. Податкові центри володіють також інформацією про покупки автомобіля, нерухомості i навіть про декларації, що заповнює платник податків при прийомі на роботу. Податкові органи активно співпрацюють i обмінюються інформацією з митницею, поліцією i такими компаніями, як "Франс-Телеком", "Електрисіте де Франс" та "Газ де Франс".

Такий обсяг інформації дає змогу в будь-який момент, не встаючи з робочого місця, перевірити правдивість декларації про доходи, поданої платником податків, який відтепер не може таємно від податкового відомства відкрити банківські рахунки, наприклад, у Парижі, Ліллі та Марселі.

Таким чином можемо констатувати факт досить раціонального поєднання розподілу податкових надходжень між загальнодержавним та регіональним рівнем, таку систему перерозподілу коштів, яка мінімізує втрати від корупції доцільно використовувати і в Україні, до того ж досить цікавий досвід у сфері оподаткування саме акціонерних товариств, на що було зроблено особливий аспект у Франції.

Далі проаналізуємо досвід оподаткування Фінляндії.

Щороку компанії повинні подавати до податкових органів фінансову звітність. Ця вимога є обов'язковою незалежно від того, здійснювала компанія діяльність чи ні. В останньому випадку компанія подає "нульову" звітність. Податкові декларації подаються до податкової інспекції протягом чотирьох місяців після завершення звітного періоду.

Більшість підприємств у Фінляндії - малі або середні. Для підтримки їхньої діяльності виділяються кошти з регіональних фондів і фондів ЄС. Індивідуально-приватне підприємництво створюється лише для однієї особи. Для того щоб відкрити фірму в Фінляндії, потрібно підготувати комплект документів і подати їх у Бюро патентів і реєстрацій Фінляндії, сплативши мито.

Розпочинаючи діяльність за деякими видами бізнесу (зокрема, видавничим, фармацевтичним й іншим) потрібно повідомити відповідні інстанції про початок роботи. Те ж саме стосується і бізнесу, що ліцензується (станції техобслуговування, аптеки, фірми, що надають платні послуги зі стягнення боргів, тощо).

Оподатковуваний прибуток розраховується на підставі чистого прибутку за звітами про прибутки й збитки. Витрати, що підлягають вирахуванням, включають видатки на отримання комерційного доходу, видатки на придбання матеріально-виробничих запасів, витрати на придбання основних фондів вираховуються шляхом амортизації. Збитки можуть бути перенесені на наступний період і зараховані протягом наступних десяти звітних періодів.

Мінімальний розмір активів, що підлягає обкладанню податком на власний капітал/чисті активи, установлено в розмірі 185 000 євро. Ставка податку при такому розмірі активів становить 80 євро.

Основними прямими податками у Фінляндії є податок на прибуток і податок на власний капітал. Ставка податку на прибуток - 29% оподатковуваного доходу. Згідно із законом про оподаткування доходів від комерційних операцій компанії, що є резидентами Фінляндії, обкладаються податком на прибуток з усіх доходів. Нерезидентні компанії підлягають оподаткуванню з доходів, отриманих на території Фінляндії, а також доходів від постійного представництва у Фінляндії. Якщо компанію зареєстровано у Фінляндії, вона вважається резидентом Фінляндії з метою оподаткування. Резиденти й нерезиденти Фінляндії сплачують податки однаково.

Дивіденди, що підлягають виплаті фінською компанією акціонерам, обкладаються податком у джерела виплати за ставкою 29%.

Оцінка податків провадиться щороку в один і той самий час, протягом десяти місяців після закінчення звітного періоду платника податків, регіональною податковою інспекцією за адресою реєстрації компанії. Після проведення оцінки платники податків отримують податкове повідомлення, у якому зазначається остаточний розмір податку, що підлягає сплаті.

Стандартна ставка ПДВ у Фінляндії - 22%, хоча для деяких товарів і послуг можуть застосовуватися знижені ставки - 17% (для продуктів харчування й кормів для тварин) і 8% (послуги громадського транспорту, житлові послуги, квитки в театри, на концерти, у музеї та інші культурні й розважальні заклади, медичні послуги і торгівля книгами). Продаж товарів і послуг може звільнятися від сплати ПДВ, якщо він здійснюється за межами Фінляндії або якщо застосовуються особливі умови при просуванні компанією суспільного товару. ПДВ сплачується до 15-го числа кожного місяця.

Фізична особа, що перебуває на території Фінляндії більше шести повних місяців, уважається резидентом цієї країни для цілей оподаткування. У Фінляндії для уточнення принципу резидента враховується, чи має особа постійне житло або інше майно на її території. Громадяни Фінляндії, які емігрують, вважаються як мінімум ще три роки резидентами країни, якщо вони офіційно не повідомили владу про те, що не мають ніяких істотних зв'язків, які єднають їх із Фінляндією. Громадяни Фінляндії та іноземні громадяни, що мають статус резидента, зобов'язані сплачувати як державні, так і місцеві податки із усього доходу, отриманого в країні й за її межами. Нерезиденти мають податкове зобов'язання лише щодо доходів, отриманих з фінських джерел.

У Фінляндії прибутковий податок справляється також на двох рівнях. Ставку муніципального податку встановлено на рівні 15% і 20%, залежно від місцевих законодавчих актів. Податки також сплачують парафіяни Фінської церкви за ставкою 1 - 2%. Додатково з громадян справляються такі податки: внески до соціальних фондів за ставкою 1,9%, пенсійного фонду - 4,3% і 1,5% до фонду зайнятості. Суми, сплачені до соціальних фондів й фонду зайнятості, повністю вираховуються з оподатковуваної бази. Державний прибутковий податок сплачується за прогресивними ставками, диференційованими від 7% до 39% залежно від рівня доходу. Прибутковий податок розраховується й утримується із заробітної плати працівника роботодавцем. Недоплачений податок утримується додатково, а переплачений - відшкодовується. Нерезиденти сплачують податок на фінські джерела доходу за ставкою 28% на дивіденди, авторські гонорари, відсотки, а на заробітну плату й пенсії - 35% [40].

З оподатковуваного доходу фізичній особі надано право вираховувати витрати на банківську позику за кредитом на квартиру, у якій постійно проживає фізична особа. Якщо сім'я фізичної особи проживає за кордоном, то дозволено вираховувати з оподатковуваного доходу транспортні витрати (зазвичай за вартістю найдешевшого виду транспорту), пов'язані з відвідуванням сім'ї. З оподатковуваного доходу можна вираховувати не більше ніж 4700 євро на рік за транспортними витратами. З оподатковуваного доходу, виплачуваного у Фінляндії, дозволено вираховувати частину виплачуваних на підставі рішення суду аліментів, але не більш як 80 євро на кожну дитину. Можуть також вираховуватися встановлені законом пенсійні виплати працівника й виплати утримуваних із працівника страхових сум по безробіттю. Крім того, у Фінляндії в певних розмірах можуть вираховуватися добровільні пенсійні страхові внески, що виплачуються на території Європейського Союзу.

Після закінчення трудового року потрібно подати до податкового органу податкову декларацію. Податкова служба повідомляє фізичну особу довідкою про утримані податки. У довідці зазначається сума до сплати або до відшкодування податку, а також наводяться правила подання апеляції у разі внесення змін до декларації.

Цікавий також є досвід оподаткування в Данії перш за все через те, що датські холдингові компанії мають багато пільг в сфері оподаткування. Датський холдинг по організаційно-правовому статусі досить близький до вітчизняних ПФГ. Отже датський холдинг звільняється від сплати таких податків:

податку на дивіденди, одержувані від закордонних дочірніх підприємств, за умови, що холдинг є держателем не менш як 25% акцій таких підприємств, дивіденди за ними нараховуються протягом 12 місяців, а дочірні підприємства не є фінансовими компаніями і не знаходяться в країні з низьким рівнем оподаткування (тобто податок на прибуток - не нижче 24%);

податку з джерела виплати за умови, що холдинг виплачує дивіденди закордонним материнським компаніям (при цьому рівень оподаткування в країні реєстрації материнської компанії значення не має);

податку на приріст капіталу у разі продажу акцій закордонних дочірніх підприємств за умови, що холдинг тримав акції понад 3 роки.

Оскільки Данія - повноправний член ЄС, датський холдинг може використовувати переваги, надані Директивою 90/435/ЄЕС, що виписує не утримувати податок у джерела виплати на дивіденди при розрахунках усередині ЄС.

Прибутковий податок з фізичних осіб - один з найважливіших, оскільки забезпечує приблизно половину загальної суми податкових надходжень.

Розмір податкової відповідальності в Данії залежить від статусу платника податків (резидента або нерезидента) та від джерела доходу. До резидентів належать фізичні особи, які перебувають на території країни протягом повних шести місяців, навіть якщо вони не мають постійного житла.

Ставку державного податку диференційовано залежно від доходу - від 5 до 15%.

Резиденти сплачують податок з усього доходу, отриманого як у країні, та і за її межами, нерезиденти - лише з доходів, отриманих на території Данії. Різні види доходів оподатковуються за різними ставками. Для цілей оподаткування доходи поділяються на такі групи: особисті доходи, доходи від капіталу, оподатковувані прості доходи і доходи від акцій.

До особистих доходів належать: заробітна плата, сума повернутого податку, вартість безкоштовного житла, витрати на службовий автомобіль, використаний в особистих цілях, пенсії, чистий дохід від підприємницької діяльності (крім витрат). Доходи від капіталу складаються з чистих відсотків, оподатковуваного прибутку від продажу акцій, що перебувають у власності понад три роки, дивідендів від закордонних компаній (у разі, якщо податок, утриманий в іноземній державі, менше датського), суми орендної плати за житло, надане внайми. Із 100 датських родин 54 володіють власними будинками.

Оподатковувані прості доходи - це сукупність особистого доходу і доходу від капіталу, за винятком пільг, відрахувань і звільнень. До доходів від акцій належать: оподатковуваний прибуток від продажу акцій, утримуваних понад три роки, дивіденди, отримані від датських або закордонних компаній (якщо належний податок закордонної держави істотно нижче датського), і деякі доходи, що розподіляються інвестиційними трастами.

Кожен громадянин, якому більше 18 років, може розраховувати на неоподатковуваний мінімум (у 2004р. він становив 36800 датських крон (близько 5000 євро) на рік); з усіх заробітків понад мінімум утримується прибутковий податок. Крім того, на суму утримуваного прибуткового податку впливають різні відрахування - внески до пенсійного фонду, виплати відсотків за позикою, витрати на проїзд до місця роботи і профспілкові внески.

Адміністрування платників податків здійснюється шляхом доступу фахівців регіональних управлінь до єдиного інформаційного ресурсу. Систему доступу певних фахівців обмежено безпосередніми функціональними обов'язками.

Адміністрування митних і податкових платежів включає службу приставів, які здійснюють примусове стягнення недоїмки, у тому числі шляхом реалізації вилученого майна.

Останнім часом широко пропагується можливість подання декларацій за допомогою Інтернету. Захист інформації забезпечується присвоєнням платнику податків індивідуального пінкоду, який повідомляється йому лише поштою. На сьогодні за допомогою Інтернету декларується близько 30% нарахувань.

Сплата податкових платежів здійснюється через комерційні банки, Інтернет, чеками і через регіональні управління податкової служби готівкою.

Платежі через банки та Інтернет надходять до бази даних лише в електронному вигляді. Своєчасність і правильність перерахування банками податкових платежів забезпечується стягуванням з них штрафу в розмірі 3% від суми затриманого або відправленого не за належністю податку.

Таким чином аналіз закордонного досвіду в сфері оподаткування дав змогу зробити певні висновки щодо сучасних податкових тенденцій в світі.

По-перше все частіше застосовується прогресивна податкова ставка, що свідчить про певні механізми соціального вирівнювання, що засновані на принципах соціалістичного походженні політики держави.

По-друге, досить часто застосовується система пільг, особливо щодо оподаткування великих холдингових чи акціонерних компаній, що свідчить про високу соціальну відповідальність яку покладає на такі підприємства держава. Це проявляється в тому, що великі компанії частіше за все можуть забезпечити досить високий рівень соціально-економічного розвитку регіону в я киому розташовані через інструменти регулювання зайнятості населення та рівня їх доході. Через це держава певним чином компенсує це підприємствам за рахунок податкових пільг.

Висновки

Збір податків - виключне право держави, жоден інший суспільний інститут не має такого права. Адже держава є політичною організацією, яка представляє все населення на певній території на відміну від будь-якої іншої організації, що діє в суспільстві і представляє окремі локальні групи інтересів за ознакою. Тому держава повноважна встановлювати і збирати податки з усіх суб'єктів (фізичних і юридичних осіб), що перебувають на її території, як певну плату за послуги, які вона надає суспільству, забезпечуючи ті чи інші спільні потреби всіх громадян. Податки - основа формування бюджету країни, а отже і фінансування цілої низки суспільно необхідних галузей життя - освіти, науки, культури, медицини, соціальних та економічних програм тощо, утримання державного апарату. Світова практика збирання податків накопичила величезний обсяг знань у податковій сфері. Практика податкової системи України функціонує і розвивається в одному напрямі з податковою практикою інших держав світу, що розвиваються. Аналізуючи історичне минуле, зазначимо, що за певних обставин податки можуть бути вирішальним чинником розвитку суспільства в цілому - допомогати йому виходити з кризового стану, або, навпаки, - призводити до кризу, зміцнювати існуючу владу чи спричиняти її падіння. Податки можуть бути інструментом впливу на зростання економічної ефективності й економічного прогресу суспільства, сприяти розвитку передових технологій, нових галузей економіки, конкурентоспроможних галузей на світовому ринку. Таким чином, податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості. Система доходів бюджету має включати насамперед такі, які б забезпечували сталу фінансову базу держави. Найкращими для виконання цього завдання є непрямі податки, а також податки на майно, землю, прибутковий податок з населення. Таких податків у системі доходів бюджету рекомендується мати в середньому до п'яти видів на випадок зриву у виконанні плану мобілізації одного з них.

Отже, надійність та ефективність податкової системи залежать від двох факторів: раціональності побудови податкової системи і рівня організації податкової служби держави (це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів). До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України; державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах., а також у складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція).

Врешті, необхідно формувати суспільну свідомість доброзичливого ставлення до податків, до обов'язку їх добросовісної сплати. При цьому платники податків обов'язково повинні бачити суспільну ефективність їх сплати і відчувати цю ефективність особисто. Тільки дотримуючись принципу: "Я дбаю про країну, а потім країна дбає про мене" можна побудувати могутню економічно розвинуту державу.

В Україні сучасний зміст основних податків неадекватний тим, що діють у країнах з розвинутою ринковою економікою. Вони не стали специфічною підсистемою виробничих відносин.

Податки не сприяють нарощуванню виробництва і фінансовому оздоровленню підприємництва. У чинній системі оподаткування преважають фіскальні інтереси бюджету і не працюють функції регулювання і стимулювання. Оподаткування досягло такого рівня, що робить виробництво невигідною сферою вкладення капіталу, гальмує структурну перебудову підприємства.

Діюча податкова система України не повною мірою відповідає вимогам нинішнього стану економіки та суспільних взаємовідносин і вимагає кардинальної заміни окремих елементів податкових механізмів. Для цього не обов'язково повністю замінювати чинні елементи податкової системи, оскільки це може призвести до хаосу, знищення звичних для платників податків механізмів. Тому при підготовці розділу проекту Податкового кодексу України, яким регулюється справляння податків, не ставилася мета вносити кардинальні зміни до порядку його справляння, а лише передбачалося їх вдосконалити. При цьому ставилися такі головні цілі:

– по-перше, послабити податкове навантаження на платників податків за рахунок зниження ставок окремих податків;

– по-друге, зробити податки нейтральними по відношенню до всіх категорій платників податків шляхом скасування цілої низки пільг та винятків в оподаткуванні;

– по-третє, спростити адміністрування всіх податків.

Але, як свідчить світова практика, введення нових економічних реформ приносить очікуваний ефект не одразу, а через певний час. То наслідки від цих нововведень проявляться лише через 10-15 років.

Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України зі змінами від 1.01.2004 - Х., Одисей..

2. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 p., №168/97-ВР (В редакції Закону N 1352-IV від 28.11.2003).

3. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. (з наступними змінами і доповненнями).

4. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" N 335/94-вр від 28.12.94. В редакції Закону N 440-ІV від 16.01.2003.

5. Закон України „Про Державний бюджет України на 2004 рік" від 27 листопада 2003 року N 1344-IV.

6. Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004 року N 2285-IV.

7. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб" 22 травня 2003 року № 889-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). -2003. -N 37., ст.308.

8. Закон України 21 листопада 2002 року, №228-ІУ "Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу".

9. Азаров М. Податкова політика в Україні: принципи і реалії // Вісник податкової служби України. - 2005. - №15. - С. 6-9.

10. Амоша О., Вишневський В. До питання про оцінку рівня податків в Україні // Економіка України. -- 2002. -- № 8. -- С. 11-19.

11. Аналіз закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік". Видатки. SEFR. Лютий 2005. -20 с.

12. Аналіз розвитку податкових відносин: Дис... канд. екон. наук: 08.06.04 / А.М. Шиш; Нац. аграр. ун-т. -- К., 2002. -- 243 с.

13. Барулин С.В. Налоги как цена услуг государства // Финансы. - 1995. - №2. - С. 25-27.

14. Білостоцька В. О., Островецький В. І. Податкове навантаження в Україні //Фінанси України. -- 2006. -- №12. -- С. 75-80.

15. Бюджетний моніторинг: Аналіз положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік". - Київ, 2004. - 51 с.

16. Бюкенен Дж. Конституция экономической политики. // Вопросы экономики. - 2004. - №6. - С. 104-114.

17. Все начиналось с десятины: Пер. с нем. Общ. Ред. И вступ. Ст. Б.Е. Ланина. М.: Прогресс, 1992. - 408 с.

18. Гольбах, Поль Анри. Избранные произведения: В 2-х томах. - М.: Соцэкгиз, 1963. - Т.2.

19. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV.

20. Держава-податки-бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки): Монографія/ В.М. Суторміна, В.М. Федоров, В.Л. Андрущенко. - К.: Либідь, 2005. - 328 с.

21. Державне управління процесами адаптації податкової системи України до вимог Європейського Союзу: Автореф. дис... кадн. наук з держ. упр.: 25.00.02 / Г.В. Дмитренко; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. -- К., 2004. -- 20 с. -- укp.

22. Єлисєєв А. Мінімізація податків законними способами.// Український дiловий тижневик "Контракти" / № 36 вiд 08-09-2003.

23. Єлисєєв А., Підлужний М. Податкове планування. Мінімізація податків законними способами. -Львів, Центр Бізнес-Сервісу, 2003, - 320 с.

24. Каламбет С.В. Податковий потенціал: теорія, практика, управління.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. - 304с.

25. Калугин В. Власть смотрит в тень. // Бизнес.-2003.-№25.- С.44-46.

26. Клименко І. Що таке податки і навіщо їх платити? - К.: Інститут громадянського суспільства; СП "Інтертехнодрук", 1999. - 72 с.

27. Куровский С.Н. Нові шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України // Наукові праці НДФІ, № 1-2, 2004р. - с.27-29

28. Конрад Ю., Луніна І. Податкова політика в Україні: підходи і перспективи // Економіка України. - 2005. - С. 29-37.

29. Концепція реформування податкової системи України / Б. Губський, В. Альошин, І. Белоусова та ін. -- К., 2000. -- 50 с.

30. Косарчук В.П. Система оподаткування в Україні. Методичний посібник. К:ДПА, 2003 рік.

31. Кузьменко В.П., Макаренко Л.Л., Кузьменко Н.В., Попадюк Л.П.Вплив бюджетно-податкової та грошово-кредитної політик на подолання криз і соціально-економічне зростання країн (теоретичний аспект) // Стратегічна панорама. -2003. -№2.

32. Кузьменко В.П., Макаренко Л.Л., Кузьменко Н.В., Попадюк Л.П.Вплив бюджетно-податкової та грошово-кредитної політик на подолання криз і соціально-економічне зростання країн (практичний аспект) // Стратегічна панорама. -2003. -№3-4.

33. Кучерявенко Н.П. Основы налогового права. - Харьков: Изд-во "Константа", 2005. - 320 с.

34. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч. посібник. - К.:МАУП, 2006. - 224 с.

35. Макконелл Л., Брю С. Экономикс: принципы, проблемы и политика: Пер. с англ. - К.: Хагар-Демос, 2000. - 785 с.

36. Маршалл А. Принципы экономической науки: В 3-х т. - М.: "Прогресс Универс", 1993. - 1076 с.

37. Милль Дж.С. Основы политической экономии. Пер. с англ. -М.: Прогресс, 1981. - Т.3. - 447 с.

38. Моделювання податкової політики у трансформаційній економіці: Автореф. дис... д-ра екон. наук: 08.03.02 / А.В. Скрипник; Київ. нац. екон. ун-т. -- К., 2004. -- 32 с.: рис., табл. -- укp.

39. Мосейчук В. Оподаткування доходів громадян - усе по-новому // Дебет-Кредит. -2003. -№32.

40. Налоги: Учеб. пособие / Под ред. Д.Г. Черника. - 3-е изд. - М.: Финансы и статистика, 2005. - 688 с.

41. Оподаткування підприємств та шляхи його вдосконалення в Україні: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / М.П. Бадида / Київ. нац. екон. ун-т. -- К., 2003. -- 19 с. -- укp.

42. Організація управління оподаткуванням на промислових підприємствах України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / О.Т. Замасло; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. -- Л., 2004. -- 20 с. -- укр.

43. Особливості оподаткування доходів фізичних осіб // http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=4173670&cat_id=103615

44. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). Київ: КНЕУ, 2005 240 с.

45. Опарін В.М., Малько В.І., Кондратюк С.Я., Коломієць Г.Б. Бюджетна система. Київ: КНЕУ, 2006 336 с.

46. Пасічник Ю.В. Бюджетна ситема України та зарубіжних країн. Київ: Знання-Прес, 2006 с.

47. Панасюк В.М. Ковальчук Є.К. Бобрівець С.В. Податковий облік: Навчальний посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 260 с.

48. Податкова система України: Підручник / В.М. Федосов, В.М. Опарін, Г.О. П'ятаченко та ін.; за ред. В.М. Федосова. - К.: Либідь, 2004. - 464 с.

49. Попович П.Я. Економічний аналіз та аудит на підприємстві. - 2. вид., перероб. і доп. - Снятин: ПрутПринт, 2003. - 120 с.

50. Порядок ведення і складання податкового звіту про результати діяльності виконавця довгострокових договорів (контрактів). Затверджено наказом ДПА від 31.07.1997 p., №275.

51. Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва -- юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, затверджений наказом ДПАУ від 13.10.1998 р. №477.

52. Порядок ведення Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг). Затверджено наказом ДПА України від 08.10.1998 p., №469.

53. Порядок заповнення податкової накладної. Затверджено наказом ДПА від 30.05.1997 p., №165 (з наступними змінами і доповненнями).

54. Порядок заповнення та подання податкової декларації про податок на додану вартість. Затверджено наказом ДПА від 30.05.1997 p., №166 (з наступними змінами і доповненнями).

55. Послання Президента України до Верховної Ради України. "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" - К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002 р. - 74 с.

56. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №180 "Програма розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 роки// Офіційний вісник України, 2002, №12. - С.30-40.

57. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році: Послання Президента України до Верховної Ради України. -- Офіційне інтернет- представництво Президента України, 2004.

58. Пушкарева В.М. История финансовой мысли и политики налогов: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 1996. - 192 с.

59. Рева Т.М. Податковий менеджмент: навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2003. - 282 с.

60. Рикардо Д. Начала политической экономии и налогового обложения: Пер. с англ. // Сочинения: в 3-х томах. - М.: Госполитиздат, 1955. - Т. 1. - 288 с.

61. Смирнов А. Налогообложение: модели оптимизации // Экономист. - 2002. - №2. - С. 68-76.

62. Сомоев Р.Г. Общая теория налогов и налогообложения. М., 2000.

63. Стельмащук А.М. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. для студ. екон. спец. / Тернопільська академія народного господарства. - Т.: Економічна думка, 2000. - 316 с.

64. Слобода Н.О. Підходи до збалансованості державного бюджету України // Фінанси та економіка, № 7, 2004р. - с.5-9

65. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки. Київ: Вікар, 2003, 262 с.

66. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. - К.:"Каравела", 2003. - 432 с.

67. Тень, закрывающая солнце //Бизнес.-2003.-№22.-С. 36-46.

68. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.

69. Фіскальна політика в перехідній економіці України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / О.М. Жовтанецький / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. -- Л., 2002. -- 20 с. -- укp.

70. Шляхи реформування податкової системи України в трансформаційний період: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Ю.В. Чередніченко; Укр. акад. банк. справи. -- Суми, 2005. -- 22 с. -- укp.

71. Юткина Т.Ф. Налоги и налогообложение: Учебник. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 429 с.

72. Юрій С.І., Бескид Й.М., Дем`янишин В.Г. Бюджетна система. Вишкіл студії. Київ: Таксон, 2002, 256 с.

73. Якобсон Л.И. Экономика общественного сектора. Основы теории государственных финансов. -М.: Аспект-Пресс, 1996. - 319 с.

74. Stern N.H. On the Specification of Models of Optimum Income Taxation// Journal of Public Economics. 6 (1976): P. 123-162.

75. Матеріали Держкомстату України

76. Матеріали Міністерства фінансів України

Додаток

Модель ПДВ