2. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

3. Якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

4. Якщо оподатковуваний дохід виплачується у негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Оподаткування доходів, нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом :

1. Платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

2. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

1.3 Досвід зарубіжних країн по оподаткуванню фізичних осіб

У багатьох країнах світу податки з фізичних осіб відіграють домінуючу роль при наповненні дохідної частини бюджету [21,c.47]. Так, у федеральних доходах США переважають прямі податки. І найбільшу питому вагу серед них має прибуткове оподаткування населення. Податок стягується за прогресивною шкалою. Встановлено неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян та три податкових ставки. Неоподатковуваний мінімум є змінною величиною, яка має тенденцію до зростання На початку 90х років він дорівнював 2 тисячі доларів. Оподатковуватись може або окрема особа, або сім'я. В останньому випадку підсумовуються всі види доходів сім'ї за рік

В центрі системи федеральних податків США знаходиться індивідуальний прибутковий податок (personal income tax), забезпечуючи близько 49% податкових надходжень до федерального бюджету, обсяг якого у 2002/2003 фінансовому році досяг 2 трильйонів доларів.

Найперша проблема прибуткового податку - визначення оподатковуваного доходу як бази оподаткування. Важлива деталь: податковий кодекс США не дає визначення доходу. Згідно поправки до Конституції про запровадження індивідуального прибуткового податку, “Конгрес наділяється правом вводити і збирати податки на доходи з будь-яких джерел”, тобто чіткий перелік конкретних видів доходів не передбачений.

Неоподатковуваний мінімум (personal and dependency exemption) складає 6000 дол. на кожного члена сім'ї у рік (дані 2004 р.), стандартна скидка (basic standard deduction) за даними 2002 р. - 7850 дол. на подружжя (при подачі спільної декларації). Крім того, по відношенню до деяких категорій платників діє додаткова стандартна скидка (each additional standard deduction) у розмірі 900 дол. на сім'ю, 1150 дол. - на самітних, а також на подружжя при подачі окремих декларацій. (Для довідки: межа бідності для сім'ї з чотирьох чоловік складає 14335 дол.; середня величина сімейного доходу дорівнює близько 40 тис. дол.).

Максимальні ставки індивідуального прибуткового податку мають тенденцію до зниження: 1954-1961 рр. - 91%; 1962-1981 рр. - 70%; з 1982 р. - 50%; 1986 р. - 39,6%; 2001 р. - 30,1%; 2002 р. - 38,6%. Мінімальна ставка з 1986 р. знаходилася на рівні 14-15%, в 2002 р. знижена до 10%. З 1998 р. для всіх категорій платників діяла п'ятиступенева прогресія, в 2002 р. установлена шестиступенева шкала оподаткування. Коли нагадати, що до 1986 р. діяла 14ти розрядна шкала, вочевидь значне спрощення адміністрування податку.

Платники індивідуального податку діляться на чотири категорії: самітні фізичні особи; подружні пари, які сплачують податки спільно; члени сімей, які виплачують податок самостійно; глави домогосподарств. Поріг доходу для застосування максимальної ставки для всіх категорій платників єдиний, а для мінімальної ставки різний. У найбільш непривілейованому становищі знаходяться неодружені, що, можливо, є ознакою певної демографічної політики, здійснюваної через фіскальні заходи.

При мінімальній ставці 10% і максимальній - 38,6% фактична (ефективна) норма оподаткування завдяки сумарній дії податкових знижок, за розрахунками американських спеціалістів, не перевищує 8%.

В американській традиції організації державних фінансів відсутнє поняття зведеного або консолідованого бюджету як предмету законодавчих актів, фінансово-економічного аналізу чи показника офіційної статистики. Всі ланки бюджетної системи США автономні, формально незалежні одна від одної.

Основу доходної бази штатних бюджетів складають прибуткові податки з громадян і корпорацій, а також податок із продаж. Ставки прибуткового податку диференційовані в залежності від штату в діапазоні від 2 до 15%. Реальну автономію штатів відображає також порядок визначення оподатковуваного доходу та справляння індивідуального прибуткового податку, що кожен із штатів робить по-своєму. Так, одні оподатковують лише доходи громадян свого штату, незалежно від місця походження доходів. Інші обмежуються доходами, одержаними в межах даного штату. Треті враховують всі доходи, незалежно від території їх походження. Подібний різнобій створює умови для так званої міграції податків із штату в штат, і, звичайно, породжує серйозні труднощі в адмініструванні податків. Крім того, штати мають право установлювати власний неоподатковуваний мінімум.

У Франції прибутковий податок стягується при отриманні доходу, і його питома вага у державному бюджеті складає в середньому 18 %. Ним щорічно оподатковуються доходи, які декларуються на початку року за фінансовими результатами попереднього року. Оподаткуванню підлягає фіскальна одиниця сім'я, яка складається з подружжя та осіб, які знаходяться на утриманні. Для одиноких фіскальною одиницею, зрозуміло, є одна особа. Під доходами розуміються всі грошові надходження, отримані протягом звітного року. До них належать: заробітна плата, премії і винагороди, пенсія, довічна рента, доходи від рухомого майна, землеволодінь, сільськогосподарської, промислової або комерційної діяльності, доходи некомерційного характеру, прибуток від операцій з цінними паперами тощо. Із бази оподаткування вираховуються спеціально визнані законодавством витрати (наприклад, цільова допомога на харчування). Деякі вирахування використовуються для певних соціальних груп: літніх людей, інвалідів тощо.

Прибутковий податок з фізичних осіб носить прогресивний характер із ставками від 0 до 56,8 %. Не оподатковуються податком (ставка 0 %) доходи, що не перевищують 18140 франків. Максимальна ставка застосовується до доходу, що перевищує 246770 франків.

У Великобританії одним із найважливіших є прибутковий податок з доходів громадян. Уперше він був запроваджений 1799 році як тимчасовий захід з метою фінансування війни проти Наполеона, а з 1842 року назавжди затвердився в англійській податковій політиці.

У Великобританії прийнята шедулярна форма побудови прибуткового податку, згідно з якою дохід ділиться на частини (шедули) залежно від джерела доходу (заробітна плата, рента, дивіденди тощо), кожна шедула оподатковується за особливим порядком. Таке окреме оподаткування доходів має на меті "настигнути доходи біля джерела".

Найбільш універсальною і тому найважливішою з них є особиста знижка, право на яку мають усі платники податку незалежно від джерела доходу, і додатково сімейна знижка, яка застосовується зазвичай для голови сім'ї. Розміри особистих та сімейних знижок переглядаються щорічно з урахуванням зростання індексу роздрібних цін. Сьогодні особиста знижка у Великобританії визначена у розмірі 3445 фунтів стерлінгів.

Діють три ставки прибуткового податку. Оподатковуваний дохід до 2500 фунтів стерлінгів 20 %, від 2501 до 23700 фунтів стерлінгів 25 %, більше 23700 фунтів стерлінгів 40 %.

У Німеччині прибутковий податок з фізичних осіб як головне джерело державних доходів, розподіляється таким чином: 42,5 % надходжень спрямовується до федерального бюджету; 42,5 % до бюджету відповідної землі; 15 % до місцевого бюджету.

Прибутковий податок у Німеччині прогресивний. Його найменша ставка 19 %, найбільша 53 %. Неоподатковуваний мінімум 1536 марок у місяць для одиноких і 3072 марок для сімейних пар. У подальшому враховуються податкові пільги на дітей, вікові пільги, пільги за надзвичайними обставинами (хвороба, нещасний випадок).

Прибутковий податок Японія запровадила однією з перших у 1887 р., що відповідає проголошеному національному девізу вчитися в усього світу. Для прибуткового податку на основі єдиної бази (сукупності доходів платника) передбачено три рівні оподаткування: національний, префектурний, муніципальний. Тобто, за ознакою розподілу надходжень даний податок має комбінований характер за ознакою адміністративно-територіального поділу країни. Після реформи 1988 р. дванадцятиступенева шкала ставок прибуткового податку з прогресією від 10,5 до 60%, була зведена до трьох ставок: 10, 25, 50%, за якими справляється національний прибутковий податок. Ставки префектурного податку диференційовані від 2 до 4%, муніципального - від 3 до 12%. Відповідно загальна норма оподаткування знаходиться в діапазоні від 15 до 76% (!). Під обкладання даним податком попадають заробітна плата, доходи фермерів і осіб вільних професій, дивіденди, проценти, бонуси, допомоги і пенсії, доходи від нерухомого майна, інші грошові заробітки. Серед пільг по даному податку привертає увагу звільнення від сплати податків на строк до 5 років для деяких категорій платників. У 2004 р. уряд прийняв рішення надати додаткові податкові пільги тим, хто інвестує гроші у фінансові ринки шляхом перенаправлення коштів з ощадних депозитів на ринки капіталів.

В Італії прибутковий податок з фізичних осіб резиденти сплачують із усіх видів доходів, одержаних в Італії і за кордоном, нерезиденти - лише з доходів, одержаних в Італії.

По відношенню до всіх категорій платників прибуткового податку за винятком власників капіталу діють єдині норми оподаткування.

Шкала прибуткового податку в Італії:

Оподатковуваний доход (млн. лір) Ставка податку (%%)

До 6 10

6 - 12 22

12 - 30 26

30 - 60 33

60 - 150 40

150 - 300 45

Більше 300 50

Розділ 2. АНАЛІЗ АДМІНІСТРУВАННЯ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ НА РІВНІ ДПІ В СВЯТОШИНСЬКОМУ РАЙОНІ М. КИЄВА

2.1 Етапи розвитку прибуткового оподаткування фізичних осіб в Україні у 1991 - 2006 роках

Прибутковий податок з громадян - резидентів України у 1992 -2003 роках стягувався згідно законодавчим нормам Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян ” [10, c.4].

Відповідно до Декрету оподаткування прибутковим податком доходів громадян здійснювалось за групами або за категоріями платників та залежно від характеру отриманого доходу.

За категоріями платники прибуткового податку розподілялись за наступними ознаками:

робітники та службовці (наймані працівники);

фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни, які здійснюють незалежну професійну діяльність;

громадяни, які отримують інші доходи.

По характеру доходів платники податків розподіляються на:

доходи, отримані за основним місцем роботи;

доходи, отримані не за місцем основної роботи;

доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності або

незалежної професійної діяльності;

інші доходи громадян;

пасивні доходи (дивіденди, проценти, роялті).

Платниками прибуткового податку є фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального і майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії.

Доходи за місцем основної роботи - це сукупність доходів, отриманих фізичною особою від юридичних осіб усіх форм власності, з якими громадянин має трудові відносини, з обов'язковим веденням трудової книжки.

Окрім доходів за виконання трудових обов'язків, до сукупного оподатковуваного доходу працівників включаються і інші доходи, що утворилися в результаті надання за рахунок коштів цих юридичних осіб своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі, зокрема, вартість квартир, рухомого і нерухомого майна, у вигляді подарунків, оплата юридичною особою вартості лікування та утримання працівників у лікувальних закладах тощо.

Доходи, одержані громадянами не за місцем основної роботи, це доходи від підприємств, установ, організацій і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за виконання разових та інших робіт, здійснюваних за договорами цивільно-правового характеру, доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які разом з доходами за місцем основної роботи одержують доходи від здійснення підприємницької діяльності.

Оподаткуванню також підлягають доходи громадян від здійснення незалежної професійної діяльності (від приватної нотаріальної та адвокатської діяльності).

Інші доходи від регулярної діяльності це доходи від:

здавання в оренду або в найм рухомого і нерухомого майна;

збір та/або заготівля і продаж продукції флори і фауни;

Порядок обчислення і сплати прибуткового податку з громадян встановлено Декретом [10, c.13 ].

Платниками прибуткового податку (суб'єктами оподаткування) в Україні є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства як ті, що мають, так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні. До громадян, що мають постійне місце проживання в Україні, належать громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні в цілому не менше 183 днів у календарному році.

Об'єктом оподаткування прибутковим податком у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаних з різних джерел в Україні. Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.

Прибутковий податок з громадян відноситься до прямого виду податку, у результаті чого обкладається податком безпосередньо дохід самого платника. В той же час, у разі отримання платником доходу від підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, обов'язки по нарахуванню, утриманню, повноті і своєчасності перерахування прибуткового податку з громадян до бюджету покладено на юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які виплачують доходи працівникам.

Проте, якщо з метою отримання доходу громадяни самостійно, від свого імені здійснюють діяльність, то обов'язки щодо своєчасного і повного нарахування прибуткового податку та перерахування його до бюджету покладено саме на таких громадян.

До цієї категорії громадян відносяться фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, громадяни, які здійснюють незалежну професійну діяльність, здавачі в найм нерухомості тощо.

Таблиця 2.1 Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1994 1997 роки (введення національної валюти гривні) [10]

Місячний сукупний Оподатковуваний доход	Ставки і розміри податку
До 17 грн. (з доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму)	Не оподатковується
18 грн. 170 грн.(від 1 до 10 неоподатковуваних мінімумів)	10 % суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму
171грн. 340 грн.(від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів)	15 грн.30 коп. + 20 % з суми, що перевищує 170 грн.
341грн. 510 грн. (від 20 до 30 неоподатковуваних мінімумів)	49 грн.30коп. + 35 % з суми, що перевищує 340 грн.
510 і вище (понад 30 неоподатковуваних мінімумів)	108 грн.80коп. + 50 % з суми, що перевищує 510 грн.

Із сум доходів, одержаних громадянами не за місцем основної роботи та громадянами, які не мають постійного місця проживання в Україні, податок нараховується за ставкою 20 % .

Таблиця 2.2 Ставки прибуткового податку за основним місцем роботи станом на 1998 2003 роки [10]

Місячний сукупний Оподатковуваний доход	Ставки і розміри податку
До 17 грн. (з доходу в розмірі одного неоподатковуваного мінімуму)	Не оподатковується
18 грн. 85 грн.(від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів)	10 % суми доходу, що перевищує розмір одного неоподатковуваного мінімуму
86 грн. - 170 грн.(від 5 до 10 неоподатковуваних мінімумів)	6 грн.80коп. + 15 % з суми, що перевищує 85 грн.
171грн. 1020 грн.(від 10 до 60 неоподатковуваних мінімумів)	19 грн.55 коп. + 20 % з суми, що перевищує 170 грн.
1021грн. 1700 грн. (від 60 до 100 неоподатковуваних мінімумів)	189 грн.55коп. + 30 % з суми, що перевищує 1020 грн.
1701 і вище (понад 100 неоподатковуваних мінімумів)	393 грн.55коп. + 40 % з суми, що перевищує 1700 грн.

Податок з доходів громадян - резидентів України у 2004 -2006 роках стягується гідно Закону України “Про оподаткування доходів фізичних осіб” [9,c.3].

Враховуючи алгоритм нарахування податкової соціальної пільги по Закону України “Про оподаткування доходів фізичних осіб” [9,c.45] та рівні мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму, встановлені у 2004 - 2006 роках Законами України “Про державний бюджет України” [3], [4], [5],[6], в табл. 2.3 - 2.5 розраховані ставки податків у вигляді порівняння з табл.2.2.

Таблиця 2.3 Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2004 році

Мінімальна заробітна плата в місяць	237 грн.
Прожитковий мінімум на місяць	365 грн.
Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга(сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)	511 грн.
Рівень соціальної пільги(15 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку)	35,55 грн.
Місячний сукупний Оподатковуваний доход	Ставки і розміри податку
До 511 грн.	13% від різниці суми доходу та соціальної пільги(- 35,55 грн.)
Більше 511 грн./місяць	13 % від суми доходу

Таблиця 2.4 Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2005 році

Мінімальна заробітна плата в місяць	350 грн.
Прожитковий мінімум на місяць	453 грн.
Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга(сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)	634 грн.
Рівень соціальної пільги (25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку)	87,50 грн.
Місячний сукупний Оподатковуваний доход	Ставки і розміри податку
До 634 грн.	13% від різниці суми доходу та соціальної пільги(- 87,50 грн.)
Більше 634 грн./місяць	13 % від суми доходу

Таблиця 2.5 Ставки податку на доходи фізичних осіб у 2006 році

Мінімальна заробітна плата в місяць(на 1 січня 2006 року)	350 грн.
Прожитковий мінімум на місяць(на 1 січня 2006 року)	485 грн.
Гранична заробітна плата на місяць, при якій застосовується соціальна пільга (сума місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.)	680 грн.
Рівень соціальної пільги (50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, для будьякого платника податку з 07.07.2005);	175,00 грн.
Місячний сукупний Оподатковуваний доход	Ставки і розміри податку
До 680 грн.	13% від різниці суми доходу та соціальної пільги(- 175,00 грн.)
Більше 680 грн./місяць	13 % від суми доходу

2.2 Роль податку з доходів фізичних осіб в місцевих бюджетах

Згідно з Бюджетним Кодексом України [1,c.32] - податок з доходів фізичних осіб закріплений в розмірі 100% за місцевими бюджетами.

В Україні в структурі бюджетів місцевих рад питома вага прибуткового податку (податку з доходів фізичних осіб) складає значну частку і коливається в межах від 25 до 60 %. Тобто прибутковий податок істотно впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.

Місцеві бюджети у 2005 році отримали 2450,8 млн.грн. податків, зборів та обов'язкових платежів, що становить 102,9 відс. до завдань встановлених місцевими Радами Київської області, понад план до місцевих бюджетів надійшло 69,1 млн.грн. Темп росту до 2004 року склав 133,5 відс., приріст склав 614,8 млн.грн.



Рис.2.1. Щомісячні надходження платежів до місцевих бюджетів у 2004 2005 роках по Київській області

В табл.Б.1 Б.2 додатку Б наведені динаміка та структура податків в місцеві бюджети по Київські області в 2003 - 2005 роках.

Найбільші суми до місцевих бюджетів надходять по податку з доходів фізичних осіб та платі за землю, які в сумі складають 83,6 відс. до загальних надходжень.

Рис.2.8. Питома вага основних податків у загальній сумі надходжень до місцевих бюджетів по Київській області у 2005 році

Рис. 2.9. Динаміка та обсяги надходження податків до державного та місцевих бюджетів по Київській області у 2003 - 2005 роках



Рис. 2.10. Динаміка та обсяги надходження податків з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів по Київській області у 2003 - 2005 роках

Як показує спільний аналіз графіків рис.2.8 - 2.10:

структурна частка податку з доходів фізичних осіб в місцевому бюджеті становить від 67,2% у 2003 році до 64,4% у 2005 році;

структурна частка податку з доходів найманих працівників в податку з доходів фізичних осіб становить від 97,3% у 2003 році до 97,15% у 2005 році;

2.3 Структура та динаміка податків з фізичних осіб в ДПІ у Святошинському районі за 2003 - 2005 роки

В табл.В.1 - В.2 Додатку В наведені структуровані таблиці аналізу динаміки надходження податків в місцевий бюджети у 2003 - 2005 роках по ДПІ у Святошинському районі м. Києва (у розрізі груп податків та окремих податків).

На рис.2.11 - 2.12 представлені в графічному вигляді результати структурного аналізу динаміки надходження податків у 2003 2005 роках по ДПІ у Святошинському районі м. Києва .

Як показує спільний аналіз даних табл.В.1 - В.2 Додатку В та графіків рис.2.11-2.12:

структурна частка податку з доходів фізичних осіб в місцевому бюджеті по Святошинському району становить від 60,0% у 2003 році до 59,1% у 2005 році, тобто є визначальною для бюджету району, хоч і меншою на 5%, ніж в середньому по Київській області;

структурна частка податку з доходів найманих працівників в податку з доходів фізичних осіб становить від 95,0% у 2003 році до 96,6% у 2005 році, що на 2,0% є нижчою, ніж середній показник по Київській області.

Знайдені тенденції є характерними для районів великого міста, де розвинутий індивідуальний бізнес і значно більша частка надходжень податків з доходів приватних підприємців, ніж в цілому по області.

Рис. 2.11. Динаміка та обсяги надходження податків до державного та місцевих бюджетів по ДПІ у Святошинському району м. Києва у 2003 - 2005 роках

Рис. 2.12. Динаміка та обсяги надходження податків з доходів фізичних осіб до місцевих бюджетів по ДПІ у Святошинському районі м. Києва у 2003 - 2005 роках

Розділ 3. ОЦІНКА НАСЛІДКІВ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ТА НАПРЯМКИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ

3.1. Особливості методики перерахунку податку з фізичних осіб при отриманні податкового кредиту за даними сукупного доходу за рік

Згідно з „Інструкцією про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб” (ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Державної податкової адміністрації України від 22 вересня 2003 р. N 442), яку розроблено на підставі пункту 5.5 статті 5 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон), Закону України "Про систему оподаткування в Україні", Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших нормативно-правових актів, встановлюється порядок нарахування платником податку податкового кредиту для повернення надміру сплаченого податку [12, c.4].

Податковий кредит - це сума (вартість) витрат, понесених платником податку резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених Законом.

Платник податку резидент, який має індивідуальний ідентифікаційний номер, має право на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації.

Річна податкова декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою на це платником податку. Декларація подається до податкового органу за місцем податкової адреси платника до 1 квітня року, наступного за звітним.

До складу податкового кредиту включаються наведені в Інструкції фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Загальна сума нарахованого платником податку податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного податкового року як заробітна плата.

Якщо сума нарахованого платником податку податкового кредиту перевищує суму загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата, податковий кредит надається такому платнику податку в розмірі суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного податкового року як заробітна плата.

Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

До складу податкового кредиту платник податку резидент має право включити такі витрати, фактично понесені ним протягом звітного податкового року:

1. У разі, якщо за рахунок іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений платником податку резидентом як основне місце його проживання, платник податку резидент має право включити до складу податкового кредиту частину фактично сплаченої протягом звітного податкового року суми процентів за таким іпотечним житловим кредитом.

2. Суму коштів або вартість майна, переданих платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, зареєстрованим в Україні, у розмірі, що перевищує два відсотки, але не є більшим п'яти відсотків від суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року.

3. Суму коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості середньої професійної або вищої форми навчання такого платника податку, іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення.

Такі витрати включаються до податкового кредиту:

а) при навчанні платника податку або іншого члена його сім'ї першого ступеня споріднення до податкового кредиту одного з таких членів за їх вибором;

б) при навчанні обох членів подружжя окремо до податкового кредиту кожного, відповідно до вартості його навчання.

Загальна сума коштів, сплачена платником податку на користь навчального закладу протягом звітного податкового року, яку платник податку або члени його сім'ї першого ступеня споріднення мають право включити до податкового кредиту, не повинна перевищувати суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень, помноженої на кількість місяців (повних або неповних) навчання протягом такого звітного податкового року.

4. Суму власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування.

До складу податкового кредиту не включаються витрати на:

а) косметичне лікування або косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями);

б) водолікування та геліотерапію, не пов'язані з лікуванням хронічних захворювань;

в) лікування та протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни;

г) аборти, крім абортів, які проводяться за медичними показаннями, або якщо вагітність стала наслідком зґвалтування;

ґ) операції з переміни статі;

д) лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких стало нестатеве зараження або зґвалтування;

е) лікування тютюнової чи алкогольної залежності;

є) клонування людини або її органів;

ж) придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплату вартості медичних послуг, які не підпадають під перелік життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України.

Компенсація платнику податку витрат на оплату послуг з лікування, що включаються до складу податкового кредиту, здійснюється за умови підтвердження понесених платником податку витрат відповідними розрахунковими документами (платіжне доручення на безготівкове перерахування коштів; або квитанція банку чи відділення зв'язку; або касовий ордер, інші), що визначають суму таких витрат.

5. Суму витрат платника податку на сплату за власний рахунок страхових внесків, страхових премій страховику-резиденту за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного страхування як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, яка не перевищує (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):

а) при страхуванні платника податку суму, визначену у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону, тобто розміру, що не перевищує суми місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень;

б) при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення 50 відсотків від суми, визначеної у частині "а" цього підпункту, у розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї.

Якщо платник податку або члени його сім'ї першого ступеня споріднення були застраховані їх працедавцями згідно з підпунктом "в" підпункту 4.2.4 пункту 4.2 статті 4 Закону, то гранична сума, зазначена в частині "а" або "б" цього підпункту, зменшується для відповідної застрахованої особи на суму страхових внесків, сплачених її працедавцем протягом такого звітного податкового року.

6. Суми витрат платника податку із:

штучного запліднення, незалежно від того, чи перебуває він у відносинах шлюбу з донором або ні;

оплати вартості державних послуг, включаючи сплату державного мита, пов'язаних з усиновленням дитини.

Відповідно до підпункту 20.4.2 пункту 20.4 статті 20 Закону за неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у тому числі внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:

якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, у розмірі 10 відсотків від такої суми;

якщо платник податку не отримує таку суму у строк, визначений цим Законом, при затримці від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, у розмірі 100 відсотків від такої суми.

3.2 Напрямки оптимізації оподаткування доходів фізичних осіб

Основними напрямками оптимізації оподаткування фізичних осіб є:

удосконалення та зниження ставок оподаткування для окремих верств населення та цивільних відносин;

розширення бази оподаткування за рахунок виведення в зону оподаткування реальних рівнів заробітної плати та ліквідація виплат заробітної плати в “конвертах”.

Так, Законом України від 22 травня 2003 року N 889IV "Про податок з доходів фізичних осіб" [9,c.12] запроваджено оподаткування доходів, отриманих платниками податку фізичними особами внаслідок прийняття у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав. Порядок оподаткування визначено статтею 13, яка набрала чинності з 1 січня 2005 року.

З метою оподаткування об'єкти спадщини платника податку поділяються на:

1. Об'єкти нерухомого майна (у таблиці 3.1 "н").

2. Об'єкти рухомого майна (у таблиці 3.1 "р"):

3. Об'єкти комерційної власності (у таблиці 3.1 "комерц", "роялті"),

4. Суми страхового відшкодування (страхових виплат) (у таблиці 3.1 "с") за страховими договорами, укладеними спадкодавцем;

5. Кошти (у таблиці 3.1. "кошти"),

Ставки оподаткування залежать від виду об'єкта спадщини і ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем (0 %, 5 %, 13 %, 26 %).

Як показано в табл.3.1, на протязі 2004 -2006 років поступово знижуються ставки оподаткування доходів від отримання спадщини, оскільки зростання вартості нерухомості привело фактично до неможливості сплачувати податок на спадщину (особливо для першого ступеня споріднення).

Таблиця 3.1 Залежність ставки оподаткування від об'єкта спадщини та ступеня споріднення

Ставки податку з доходів фізичних осіб щодо успадкованого майна
ЗУ N 889 (ред. ЗУ N 1958) з 01.01.2005	ЗУ N 889 (ред. ЗУ N 2505) з II кварталу 2005 р.	ЗУ N 889(ред.ЗУ N 3378) з 01.01.2007
Подружжя 0 % н, р, кошти 5 % с 13 % роялті 26 % від нерезидента	Подружжя 0 % н, р, кошти 5 % с 13 % комерц, роялті26 % від нерезидента	Подружжя 0 % н, р, с, кошти, комерц 15 % від нерезидента
I ступінь спорідн 5 % н, р, кошти < 100 х МЗП, 13 % с, комерц, кошти > 100 х МЗП, роялті 26 % від нерезидента	I ступень спорідн 0 % н, р 5 % кошти < 100 х МЗП 13 % с, комерц, кошти > 100 х МЗП, роялті 26 % від нерезидента	I ступінь споріднення 0 % н, р, с, кошти, комерц 15 % від нерезидента
II ступінь споріднення 13 % н, р, с, комерц, кошти 26 % від нерезидента	II ступінь споріднення 0 % н, р 13 % с, комерц, кошти, роялті 26 % від нерезидента	II ступінь споріднення 5 % н, р, с, кошти, комерц 15 % від нерезидента
		Інваліди I гр, дитина сирота 0 % н, р, кошти

(Ставка податку 13 відсотків діє до 31 грудня 2006 р. З 1 січня 2007 року ставка податку становитиме 15 відсотків).

При отриманні спадщини будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента до будь-якого об'єкта спадщини застосовується ставка 26 відсотків.

Якщо спадкоємець отримує доходи у вигляді плати за використання права інтелектуальної (промислової) власності спадкодавця, у тому числі у вигляді роялті, то такі доходи оподатковуються при їх нарахуванні (виплаті) за їх рахунок, за ставкою 13 відсотків незалежно від того, чи є їх отримувач спадкоємцем першого ступеня споріднення, чи ні. Якщо спадкодавцем є нерезидент, то за ставкою 26 відсотків.

Розширення бази оподаткування за рахунок виведення в зону оподаткування реальних рівнів заробітної плати та ліквідація виплат заробітної плати в “конвертах” забезпечує системний підхід до адміністрування податку, впроваджений в усіх держподатінспекціях області, який передбачає здійснення певного комплексу заходів, в залежності від категорії платників податку.

По відношенню до першої категорії (групи) - крупні підприємства електроенергетики, хімічної промисловості, машинобудування, транспорту (понад 800 тисяч працівників), які прозоро і легально виплачують високу заробітну плату, працюють у правовому полі податковою службою застосовувались звичайні заходи податкового супроводження, включаючи роз'яснювальні заходи, планові перевірки та ін.

До цієї групи віднесено понад 1,5 тис. підприємств області, які виплачують заробітну плату понад 1000 гривень на місяць.

До підприємств середнього бізнесу (друга група), який на 90 відсотків входить до 65 регіональних та міжрегіональних фінансово-промислових груп, і де працює понад 330 тисяч чоловік із заробітною платою 500600 грн. на місяць, у поточному році був примінений принцип узгодження та контролю виконання бізнес-планів фінансової діяльності, в якому на перше місце було поставлено питання підвищення легальної заробітної плати та наближення її до середньо-обласного рівня.

Як результат - сотні керівників підприємств середнього бізнесу починаючи з ІІ кварталу п.р. офіційно отримують заробітну плату від 20 до 50 тис.грн. за місяць зі сплатою відповідних податків.

(Наприклад: керівник “Транстехсервіс” отримав протягом 2 кварталу п.р.

25 тис.грн. середньомісячної заробітної плати, а у 1 кварталі 300 грн., середньомісячна заробітна плата управлінської ланки фірми “Гіпротехсервіс” - від 30 до 80 тисяч гривень.)

Значна увага податківців у поточному році була звернута на підприємства, які мінімізують сплату податку (третя група), шляхом виплати заробітної плати “у конвертах” або використовуючи найману працю без відповідного оформлення трудових відносин.

Керівників зазначених підприємств систематично заслуховували на засіданнях в ДПІ області, аналітична інформація щодо діяльності цих підприємств направляється до органів прокуратури; в ході планових документальних перевірок розглядаються питання моніторингу заробітної плати.

Результатом роботи податкових органів на цій ділянці стало зменшення кількості підприємств мінімізаторів заробітної плати з 12 тис. на початок року до 3 тис. на 01.01.06, середньомісячна заробітна плата по області зросла на 37 відс., з 667 до 914 грн., у тому числі у грудні 2005 року - до 1116 грн.(рис.Г.1Г.3 Додатку Г).

Вже за підсумками ІІІ кварталу 2006 майже 2 тисячі підприємств області довели розмір середньомісячної заробітної плати на своїх підприємствах до 1000 грн. та більше, 609 підприємств сплачують заробітну плату у сумі понад 1500 грн. на місяць.

З початку року організовано та проведено співбесіди з посадовими особами понад 8 тис. підприємств, з яких майже 6 тис. підвищили або зобов'язалися підвищити розмір середньомісячної зарплати до передбаченого законодавством рівня. Підвищено розмір заробітної плати і по працівниках, які мають трудові відносини з 2877 приватними підприємцями області.

Проводилась системна робота з підприємствами та підприємцями, що мають заборгованість по заробітній платі. В результаті проведених заходів 1277 підприємств та 589 підприємців розпочали виплату боргів по заробітній платі, погашено заборгованість на загальну суму 52,6 млн.грн., що сприяло надходженню до бюджету 9,7 млн.грн. податку з доходів фізичних осіб.

З питань приховування доходів фізичних осіб від оподаткування перевірено понад 3,2 тис. підприємств та 629 підприємців, порушення встановлені в 2766 випадках. За матеріалами перевірок донараховано 11,8 млн.грн. податку, штрафних санкцій та пені, до адмінвідповідальності притягнуто 1763 посадові особи та підприємця на суму 135,6 тис.грн.

ВИСНОВКИ

Україна, услід за Росією, з 2004 року відмінила систему прогресивних ставок податку на доходи з фізичних осіб, який згідно з Бюджетним Кодексом України закріплений виключно за місцевими бюджетами. В той же час, світовий досвід показує, що прогресивна шкала ставок податку на доходи фізичних осіб застосовується практично в усіх розвинутих країнах світу, а в ряді країн - податок з доходів фізичних осіб є основою державного бюджету країни.

Аналіз впливу впровадження у 2004 році нових ставок оподаткування (13% замість прогресивного ряду 10 - 40% у 1998 - 2003 роках) та нового методологічного підходу Закону України “Про оподаткування фізичних осіб” на рівень наповнення місцевих бюджетів показав:

1. Рівень податку з доходів фізичних осіб по Київській області у 20032005 роках становив:

2003 - 1,238 млрд.грн.

2004 - 1,190 млрд.грн.

2005 - 1,579 млрд.грн.

2. Рівень податку з доходів фізичних осіб у Святошинській ДПІ м.Києва у 20032005 роках становив:

2003 - 20,124 млн.грн.

2004 - 20,844 млн.грн.

2005 - 31,242 млн.грн.

Таким чином, після зупинки росту обсягів стягнених податків з доходів фізичних осіб у 2004 році відносно 2003 року, у 2005 році обсяг стягнених податків з фізичних осіб зріс на 40 - 50%.

Основною тенденцією оптимізації наповнення місцевих бюджетів за рахунок податків з доходів фізичних осіб після зниження податкових ставок з 01.01.2004 року є розширення бази оподаткування, тобто „виведення з тіні” виплачуємих обсягів заробітної плати та законодавче регулювання рівней заробітної плати через встановлення більш вищих мінімальних рівней заробітної плати.

Аналіз впливу податку з доходів фізичних осіб на рівень місцевих бюджетів по Київській області показав, що:

структурна частка податку з доходів фізичних осіб в місцевому бюджеті становить від 67,2% у 2003 році до 64,4% у 2005 році;

структурна частка податку з доходів найманих працівників в податку з доходів фізичних осіб становить від 97,3% у 2003 році до 97,15% у 2005 році.

Результати структурного аналізу динаміки надходження податків у 2003 2005 роках по ДПІ у Святошинському районі м. Києва показали, що:

структурна частка податку з доходів фізичних осіб в місцевому бюджеті по Святошинському району становить від 60,0% у 2003 році до 59,1% у 2005 році, тобто є визначальною для бюджету району, хоч і меншою на 5%, ніж в середньому по Київській області;

структурна частка податку з доходів найманих працівників в податку з доходів фізичних осіб становить від 95,0% у 2003 році до 96,6% у 2005 році, що на 2,0% є нижчою, ніж середній показник по Київській області.

Знайдені тенденції є характерними для районів великого міста, де розвинутий індивідуальний та малий бізнес і значно більша частка надходжень податків з доходів приватних підприємців та єдиного податку з малих підприємств в місцевий бюджет, ніж в цілому по області.

Таким чином, місцевий бюджет вкрай заінтересований в рівні надходження податку з доходів фізичних осіб, бо він є основою місцевих бюджетів. Це дає можливість податковій адміністрації спиратися в своїх діях на місцеві комісії по питанням рівня заробітної плати в місцевих Радах та спільно розширювати базу оподаткування за рахунок впливу на керівників місцевих підприємств.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 21 червня 2001 року N 2542 III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 червня 2004 року N 1801IV)

2. Закон України “Про систему оподаткування в Україні” // від 25.06.1991 N 1251XII (із змінами станом на 5 червня 2003 року N 906IV)

3. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2004 рік» // від 27 листопада 2003 року N 1344IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 червня 2004 року N 1801IV)

4. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2003 рік» // від 26 грудня 2002 року N 380IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11 грудня 2003 року N 1397IV)

5. ЗАКОН УКРАЇНИ „ Про Державний бюджет України на 2005 рік” // Закон України від 25 березня 2005 року N 2505IV цей Закон викладено в новій редакції (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 7 липня 2005 року N 2771IV)

6. ЗАКОН УКРАЇНИ „ Про Державний бюджет України на 2006 рік” // 20 грудня 2005 року N 3235IV

7. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов'язкових платежів» // 22 грудня 1994 року N 320/94ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 20 лютого 2003 року N 551IV)

8. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” // від 15 травня 2003 року N 755IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 22 вересня 2005 року N 2919IV)

9. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про податок з доходів фізичних осіб» // від 22 травня 2003 року N 889IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 3 червня 2005 року N 2642IV)

10. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про прибутковий податок з громадян” // від 26 грудня 1992 року N 1392(Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на22 травня 2003 року N 889IV)

11. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про місцеві податки і збори” // від 20 травня 1993 року N 5693 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 25 березня 2005 року N 2505IV)

12. ІНСТРУКЦІЯ про порядок нарахування платником податку податкового кредиту щодо податку з доходів фізичних осіб / Наказ Державної

податкової адміністрації України 22.09.2003 № 442

13. ІНСТРУКЦІЯ про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів //(у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 3.09.2001 N 342)

14. Інструкція про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби // Наказ Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року N 110 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Державної податкової адміністрації України станом на 11 квітня 2003 року N 174)

15. Про затвердження Податкового роз'яснення щодо порядку сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету // ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ від 22 квітня 2004 року N 232

16. Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. N 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку //Наказ Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 року N 451 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Державної податкової адміністрації України станом від 9 лютого 2005 року N 67)

17. Про затвердження форми податкового розрахунку резидента, що виплачує дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб // Наказ Державної податкової адміністрації України від 4 грудня 2003 року N 586

18. Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу // Наказ Державної податкової адміністрації України від 16 жовтня 2003 року N 490

19. Щодо затвердження форм заяв і повідомлення з питань отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування платників податку // Наказ Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2003 року N 461

20. Андрущенко В.Л., Данілов О.Д.Податкові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. - К.: Комп'ютер прес, 2004. - 300 с.

21. Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. -

М.: БераторПресс, 2002. - 390 с.

22. Бондаренко Г.І., Данілов О.Д., Лекарь С.І., Зайцев В.І. Оподаткування фізичних осіб. Навч.посібник. - Ірпінь, Видавництво: АДПСУ , 2001. - 248 с.

23. Буряковский В.В., Кармазин В.Я., Каламбет С.В., Водолазская О.А. Налоги. Днепропетровск, “Пороги”, 1998.

24. Буряк П.Ю., Беркита К.Ф., Ярема Б П. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання. Київ Видавництво: Вид. дім "Професіонал", 2004. - 224 с.

25. Василик О.Д. Податкова система України. Навч.посібник. - Київ, Видавництво: Поліграф книга, 2004, 478 с.

26. Гаєвська Л., Паєнко Т. Про механізми реформування податку з доходів фізичних осіб в Україні // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право), 2003, №3(21), с.7985

27. Глухов В.В., Дольдэ И.В., Некрасова Т.П. Налоги: теория и практика: учебник. 2е изд., испр., и доп. СПб.: Издательство «Лань»,2002.448 с.

28. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування. Навч.посібник. Київ Видавництво: Парламентське вид-во, 2001.216 с.

29. Загорський В.С. Бюджетно-податкова система України: теорія і практика. Монографія. - Ірпінь, Видавництво: НАДПСУ, 2006, 304 с.

30. Законодавство України про оподаткування фізичних осіб // Бібліотека офіційних видань парламенту, 2006. - 136 с.

31. Захожай В.Б., Литвиненко Я.В., Захожай К.В., Литвиненко Р.Я. Система оподаткування та податкова політика. Навч.посібник. - Київ, Видавництво: Центр навч. лри, 2006. - 468 с.

32. Золотько І.А. Податкова система. Навч.посібник. Київ, Видавництво: КНЕУ, 2005, 204 с.

33. Економіка підприємства: Навч.метод. посібник для самост. вивч. дисц./ І. О.Швиданенко, С.Ф.Покропивний, С.М.Клименко та ін. К.: КНЕУ, 2000 248 с

34. Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф.Покропивного Вид 2ге, перероб. та доп. К.: КНЕУ, 2000. 528с.

35. Князев В.Г., Пансков В.Г. Налоговая система России. Учебное пособие. М.: Российская экономическая академия, 2002.

36. Концепція реформування податкової системи України (Підготовлено робочою групою Секретаріату Президента України у складі: В.Ланового, І.Акімової, М.Альперовича, Д.Боярчука, І.Голоднюк, Дубровського, М.Катеринчука, С.Кисельова, С.Ковалюка, Ляпіної, О.Пасхавера, М.Полудьоного, О.Рогозинського, А.Федоренка) Київ, вересень, 2005 р.

37. Кривіцький В.Б., Нікітішин А.Л. Адміністрування податку з доходів фізичних осіб // Фінанси України, 2005, № 9, с.3439

38. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система. Посібник. - Тернопіль, Видавництво: Картбланш, 2004, 331 с.

39. Крохина Ю.А. Налоговое право России, М.: Норма, 2003.

40. Кучеров И.И. Налоговое право России: Курс лекций. М.: ЮрИнфоР, 2001.