* контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

* здійснення у межах своїх повноважень контролю за законністю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за товари, роботи і послуги, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємницької діяльності;

* забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

* проведення перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів тощо.

Як зазначалося вище, в складі органів державної податкової служби знаходиться податкова міліція, функції і завдання якої дещо відрізняються від функцій і завдань інших структурних підрозділів податкової служби.

Податкова міліція складається зі спеціальних підрозділів з боротьби з податковими правопорушеннями, що діють у складі органів відповідного рівня державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Завданнями податкової міліції є:

* запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

* розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;

* запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

* забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.

Для виконання функцій, покладених на податкову службу, їй надаються досить широкі повноваження. Розглянемо основні.

Органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право:

§ здійснювати у юридичних та фізичних осіб перевірки всіх документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, а також одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення з питань, що виникають під час перевірок;

§ обстежувати будь-які приміщення, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів;

§ зупиняти операції платників податків, інших платежів на рахунках в установах банків;

§ вилучати (із залишенням копій) у платників документи, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків;

§ стягувати до бюджетів та державних цільових фондів донараховані за результатами перевірок суми податків, суми недоїмки з податків, а також суми штрафів та інших санкцій у безспірному порядку, а з громадян -- за рішенням суду або за виконавчими написами нотаріусів;

§ вимагати від керівників підприємств, що перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів і розрахунків; у разі необхідності опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви;

§ матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в боротьбі з порушеннями податкового законодавства, та інші.

Крім вищеназваних повноважень, органи податкової служби мають право накладати фінансові і адміністративні санкції на порушників податкового законодавства:

* стягувати однократний розмір донарахованої за результатами перевірки суми податку, а у разі повторного порушення протягом року після порушення, встановленого попередньою перевіркою, -- у двократному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку;

* стягувати десять відсотків належних до сплати сум податків за неподання або несвоєчасне подання органам державної податкової служби документів, необхідних для обчислення податків, а також за неподання або несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податків;

* застосовувати до установ банків або юридичних осіб, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, фінансові санкції у вигляді стягнення від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

* накладати адміністративні штрафи на посадових осіб - порушників податкового законодавства, при цьому розмір штрафів установлюється в залежності від виду порушення від одного до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З 1993 року передбачена кримінальна відповідальність за порушення податкового законодавства. Так, за ухилення від сплати податків, що призвело до збитків держави, винні особи можуть бути позбавлені волі на строк до десяти років. Як покарання передбачено також позбавлення права займатися відповідною роботою на строк до п'яти років, а також штраф - до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Посадові особи державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян і підприємств. За невиконання або неналежне виконання посадовими особами державної податкової служби своїх обов'язків вони притягаються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та матеріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету. Посадові особи державної податкової служби зобов'язані дотримуватись комерційної та службової таємниці.

Податкова робота - це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами. Основними елементами податкової роботи є облік платників і надходжень податків до бюджету.

Облік платників податків є однією з основних функцій державних податкових органів, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів.

Юридичні особи (їх філії), у яких згідно з чинним законодавством України виникають податкові зобов'язання, повинні у 20-денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстрацію звернутися до державних податкових органів за своїм місцезнаходженням для взяття на податковий облік.

Для взяття на облік платник податків -- юридична особа повинна подати до підрозділу державного податкового органу, який займається обліком платників податків, за своїм місцезнаходженням такі документи: заяву; нотаріально завірені копії статуту (якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємства), установчих договорів та інших документів, затверджених та зареєстрованих у встановленому чинним законодавством порядку з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію; копію положення (для бюджетних установ); копію свідоцтва про державну реєстрацію.

Взяття на облік платника податків -- юридичної особи (філії) здійснюється державним податковим органом у 2-денний термін від дня надходження заяви. Дані із заяви про взяття на облік заносяться до журналу обліку платників податків і зборів (обов'язкових платежів) -- для юридичних осіб та Єдиного банку даних про платників податків -- юридичних осіб.

Після взяття платника податків на облік державні податкові органи видають йому довідку про взяття на облік для пред'явлення в установу банку, де він вирішив відкрити поточний рахунок. Банк, а також платник зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунка платнику податків (включаючи день відкриття) надіслати повідомлення про це державному податковому органу, в якому взято на облік такого платника податків.

Підрозділи обліку платників податків після взяття на облік платника податків формують його облікову справу з переліком документів, визначених вище, яка на другий день після взяття платника податків на облік закріплюється за інспектором.

З 1996 року в Україні введена державна реєстрація фізичних осіб -- платників податків та інших обов'язкових платежів. Реєстрація фізичних осіб -- платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за місцем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, - за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.

Під час реєстрації до облікової картки фізичної особи -- платника податків та інших обов'язкових платежів вносяться такі дані: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та інших обов'язкових платежів.

Підприємства, установи, організації всіх форм власності зобов'язані подавати до державних податкових інспекцій за місцем постійного проживання платників податків, які працюють на цьому підприємстві, відомості для присвоєння ідентифікаційних номерів фізичним особам.

Виходячи з цих відомостей, Головна державна податкова інспекція України надає фізичній особі - платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.

Ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов'язковим для використання в разі:

* виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України;

* укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єкти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати платежів;

* відкриття рахунків в установах банків.

Якщо фізична особа хоче займатись підприємницькою діяльністю, вона повинна зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності. Порядок реєстрації аналогічний порядку реєстрації для юридичних осіб.

З метою обліку нарахованих і сплачених платежів державними податковими інспекціями щорічно відкриваються особові рахунки. Особові рахунки відкриваються на кожен вид платежу платника. При цьому номери особових рахунків юридичних і фізичних осіб (підприємців) повинні відповідати ідентифікаційним кодам Державного реєстру.

Нарахування платежів в особових рахунках платників проводяться на підставі таких документів:

§ податкових декларацій, звітів, розрахунків, платіжних повідомлень, довідок платників про авансові платежі;

§ рішень начальника (заступника начальника) державної податкової інспекції за актами перевірок, проведених інспекторами державних податкових інспекцій, та інших.

Подані платниками документи про нарахування платежів реєструються, після чого передаються до відділу обліку та звітності для проведення відповідних нарахувань у картках особових рахунків.

Документами, що надходять до органів державної податкової служби як підтвердження сплати платежів до бюджету, є одержані від:

1) органів державного казначейства: відомості про зарахування платежів до бюджету, про повернення надмірно сплачених сум у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; копії розрахункових документів про сплату платежів до державного бюджету за безготівковим розрахунком тощо;

2) фінансових органів: реєстр розрахункових документів про сплату платежів до місцевого бюджету; копії розрахункових документів про сплату до місцевого бюджету за безготівковим розрахунком та ін.

Для забезпечення правильності зарахування платежів згідно з бюджетною класифікацією державні податкові інспекції 1 грудня кожного року подають відповідним установам банків списки платників кожного району, міста із зазначенням виду платежу, а також підрозділів бюджетної класифікації доході в, символів звітності Національного банку та номерів рахунків, на які повинні зараховуватися платежі.

На 1 січня державними податковими інспекціями проводиться звірка розрахунків з бюджетом всіх платників за всіма податками та неподатковими платежами. При збігу сальдо розрахунків за даними платника з даними державної податкової інспекції, розрахунки на 1 січня вважаються звіреними і акт звірки розрахунків не складається. Якщо сальдо розрахунків з бюджетом на 1 січня за даними платника не збігається з даними державної податкової інспекції, звірка розрахунків оформляється складанням акта.

5. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ

Економічний розвиток в умовах структурних змін і стабілізації не може не вплинути на державну політику в бюджетній сфері. Протягом 2000-2003 рр. поряд з високими середньорічними темпами економічного зростання, які оцінюються в 7%, зроблено істотні кроки щодо вдосконалення бюджетної сфери. Але бюджетно-податкова політика сьогодні справляє здебільшого фіскальний вплив і не підпорядковується завданням політики економічного зростання.

В Україні найвищий рівень державних видатків мав місце у 1994 р. і становив 52,4% ВВП. Такий рівень державного споживання можуть собі дозволити лише розвинуті країни; підтвердженням цього є дефіцит зведеного бюджету в зазначеному році розміром 8,9% ВВП, який значною мірою покривався прямою емісією НБУ. У 2003 р. рівень державних видатків знизився до 28,7% ВВП, а дефіцит бюджету досяг мінімальної величини (0,2% ВВП).

Держава фінансує свої видатки, насамперед, за рахунок податкових надходжень. Для будь-якої держави податки - це 80-90% усіх доходів бюджету, інше джерело - прибутки державних підприємств, позики, емісія.

Важливою характеристикою сучасних податкових систем є також структура податків, перш за все, співвідношення прямих і непрямих. Структурний аналіз системи оподаткування України свідчить про значну частку непрямих податків та коливання частки прямих. Частка непрямих податків у загальній сумі податкових надходжень у 1999 р. становила 43,26%, у 2000 р. - 41,73, у 2001 р. - 40,22%. Водночас частка прямих податків зросла в 2000 р. порівняно з 1999 р. на 3,3%, а в 2001 р - зменшилася на 5,9% . [28]

Якщо дослідити структуру податкових надходжень в Україні до бюджетів різних рівнів з 1998 року по 2004, то отримаємо такі результати, відображені в таблиці (додаток 1). [14]

Дивлячись на таблицю, можна зробити такі висновки на прикладі гістограмм.

Рис.5.1 “Доля податку на прибуток підприємства у держбюджеті з 1998 по 2004р.”

1. Як видно з рис.5.1, доля податку на прибуток підприємств у держбюджеті з 1998 по 2004 зростала з кожним роком. У 1998 році кошти від оподаткування підприємств надходили до місцевих бюджетів у повному обсязі, а вже у 1999 році доля цього податку у держбюджеті становила 24,1%. Таким чином до 2004 року цей процент збільшився до 99,2.

2. Аналізуючи рис.5.2, можна побачити, що податок на прибуток громадян надходив у держбюджет лише у 1999 та у 2004 роках. В інші роки (1998, 2000-2003) цей податок надходив до місцевих бюджетів у повному обсязі.

Рис.5.2 “Доля податку на прибуток громадян у держбюджеті з 1998 по 2004р.”

3. Надходження ПДВ у держбюджет на протязі цих років відбувалося у повному обсязі.

Рис.5.3 “Доля акцизного збору у держбюджеті з 1998 по 2004р.”

4. На рис.5.3 бачимо, що відсоток надходжень у держбюджет акцизного збору на протязі 1998-2004 рр. коливався від 67,3 до 99,3. У

2004 році спостерігалося його найбільше значення.

Якщо дослідити податкові надходження до місцевих бюджетів країни, то отримуємо таку картину.

1. З 1998 року спостеріга-ється тенденція спадання долі податку на прибуток підприємств у місцевих бюджетах. Якщо у 1998 році вона становила 100%, то у 2004 - лише 0,8%.

Рис.5.4 “Доля податку на прибуток підприємства у місцевих бюджетах з 1998 по 2004р.”

2. Якщо податок на прибуток громадян надходив у держбюджет лише у 1999 та у 2004 роках, то, звичайно, до місцевих бюджетів у 1998, 2000-2003 рр. цей податок надходив у повному обсязі, натомість як у 1999 та 2004 роках він становив відповідно 70,2 то 95,2%.

Рис.5.5 “Доля податку на прибуток громадян у місцевих бюджетахз 1998 по 2004р.”

3. ПДВ з 1999 по 2004 рр. до місцевих бюджетів не надходив, адже це державний податок і він надходить до держбюджету у повному обсязі.

4. Надходження акцизного збору до місцевих бюджетів (рис.5.6) порівняно не велике. Лише у 1999 році доля акцизного збору становила 32,7% (найбільше значення),а у 2004 вона досягла свого найменшого значення за ці роки і становила 0,7%.

Рис.5.6 “Доля акцизного збору у місцевих бюджетах з 1998 по 2004р.”

Тепер проведемо дослідження в іншому ракурсі. Визначимо долю кожного податку у зведеному бюджеті за 1998-2004 роки окремо. Беручи за основу таблицю 5.1, отримуємо кругові діаграми (рис.5.7-5.13) з відсотками податків, які представлені в таблиці, від загальної суми податкових надходжень до зведеного бюджету.

Таблиця 5.1

Доля податкових надходжень у зведеному бюджеті за 1998-2004 рр.

Види податків / роки	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
1) Податок на приб.підпр.	5694,4	6352,5	7698,4	8280	9398,3	13237,2	16161,7
2) ПП з громадян.	3570,6	4434,4	6377,7	8774,9	10823,9	13521,3	13213,3
3)) Податки на власність	193,1	296,2	529,5	552,4	587,3	600,2	658,7
4)) Платежі за використ. прир.ресурсів	1488,3	1456,3	1977,1	2269	2449,8	2780,3	3383,9
5) Внутр. податок за тов. і послуги	9247,9	10762,5	12246,7	13604,2	18192,2	18560,9	27738,6
6) ПДВ	7460,1	8409,2	9441,4	10348,4	13471,2	1259,8	16233,2
7) Акцизний збір	1288,8	1787,6	2239,7	2654,3	4098,2	5246,1	6204,4
8) Под. на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	972,7	1238,1	1560,7	1945,3	2366,2	3794,6	5066,9
9) Інші внутр. податки за тов. і послуги	499	565,7	565,6	601,5	622,8	12055	5301
10) Інші податки (в тому числі місцеві)	459,9	590,4	927,4	1290	1574,8	1826,8	1938,6
11) Держ. мито	285,8	257,5	268,9	242	263,7	263,1	331,8

За даними Кабінету Міністрів України, план надходжень до загального фонду держбюджету за 2006 рік перевиконано.

За оперативними даними Державного казначейства України, надходження до загального фонду державного бюджету за 2006 рік (з офіційними трансфертами) склали 101,3 млрд. гривень, що становить 104,1% плану та більше плану на 4 млрд. гривень. Проти минулого року надходження до загального фонду держбюджету склали 121,9%. Планові показники року виконали Державна податкова адміністрація і Державна митна служба України. Так, Державна податкова адміністрація України забезпечила надходження до загального фонду державного бюджету в сумі 56,9 млрд. грн., що більше плану на 0,4 млрд. грн. або становить 100,6% плану. Державна митна служба України мобілізувала 37,8 млрд. грн., що більше річного плану на 2,2 млрд. грн. або становить 106,1% плану. Виконано планові надходження 2006 року по 40 джерелах надходжень. Найвагоміші з них:

ы ПДВ з вироблених в Україні товарів надійшло 31,9 млрд. гривень;

ы ПДВ із ввезених на територію України товарів надійшло 30,6 млрд. гривень;

ы податок на прибуток підприємств склав 25,4 млрд. гривень;

ы надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України склали 1,3 млрд. грн.;

ы надходження митних зборів склали 1 млрд. грн.

Загалом, надходження, які забезпечуються Державною податковою адміністрацією та Державною митною службою, становлять 93,4% доходів загального фонду державного бюджету України.

Планові показники грудня цього року виконанні на 110,8%. До загального фонду держбюджету за грудень надійшло 11,4 млрд. грн., що на 1,1 млрд. грн. більше плану. [26]

У цілому структура податкової системи України відповідає загальним закономірностям, притаманним розвитку податкових систем перехідного періоду. В умовах падіння реальних доходів підприємств, зростання кількості збиткових підприємств, низького рівня доходів громадян неможливо забезпечити переважання у структурі податкової системи прямих податків.

Про недосконалість сучасної податкової системи України свідчить також чималий податковий тягар, що лягає на підприємницьку діяльність і споживачів. Він не тільки зменшує надходження до бюджету, а й підриває фінансову стійкість підприємств і сприяє розвитку тіньової економіки (понад 40% ВВП). Підтвердженням цього є постійне зростання заборгованості підприємств перед бюджетом: недоїмка по податках та обов'язкових платежах зросла з 6,7 млрд. у 2001 р. до 15,3 млрд. грн. у 2003 р. [27]

6. ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС ЯК РЕГУЛЮЮЧИЙ ДОКУМЕНТ

Як свідчить стаття 1 Податкового кодексу "Сфера дії Податкового кодексу" (розділ 1), "1.1. Податковий кодекс України регулює відносини, пов'язані із встановленням, зміною та скасуванням податків і зборів в Україні, встановлює вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, визначає платників податків і зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів та повноваження їх посадових осіб при здійсненні податкового контролю, порядок оскарження рішень контролюючих органів, дій (бездіяльності) їх посадових осіб, а також відповідальність за порушення податкового законодавства; 1.2. Відносини, що виникають у зв'язку із оподаткуванням операцій з переміщення товарів через митний кордон України, регулюються цим Кодексом та митним законодавством".

У статті 2. "Податкове законодавство" зазначається: "2.1. Податкове законодавство України базується на Конституції України та складається з цього Кодексу, Митного Кодексу України (у частині визначення особливостей оподаткування операцій з переміщення товарів через митний кордон України), законів України, що регулюють відносини, передбачені статтею 1 цього розділу (податкові закони); міжнародних договорів з питань оподаткування, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та інших податкових законів; рішень органів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу та інших податкових законів".

Стаття 3. "Основні засади податкового законодавства" свідчить: "3.1. Основним принципом податкового законодавства є забезпечення загальності та рівності оподаткування. Кожна особа зобов'язана сплачувати законно встановлені податки, платником яких вона визнається". [31]

Із зміною влади в нашій державі (2000 р.) Податковий кодекс України також зазнає змін. Проект його вдосконалення й переробки почав розглядатися іще у 2000 році та продовжується до тепер. Сьогодні держава не лише задекларувала, але й упритул наблизилася до реформування податкової системи в Україні. Кабмін своїм розпорядженням від 19 лютого 2007 року схвалив Концепцію реформування податкової системи. І хоча документ розрахований на довготривалий період - аж до 2015 року, вже нині є підстави стверджувати про непоганий старт для досягнення цієї мети. Зокрема, триває напружена робота над проектом Податкового кодексу, який за місяць має бути винесено на розгляд парламенту. [33]

На відміну від країн ЄС податкова система України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави. Вона не сприяє зростанню економічної активності суб'єктів господарювання, а формування державних доходів віддзеркалює недосконалість перехідної економіки. Протягом усіх років незалежності наша влада намагалася "відремонтувати" податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, однак вони були неадекватними. Скажімо, зменшили нарахування на фонд заробітної плати, ставки ПДВ - з 28 до 20 відсотків, на прибуток підприємств - з 30 до 25, запровадили єдину ставку оподаткування доходів громадян - 15 відсотків. У деяких країнах ЄС також здійснено перехід до пропорційного оподаткування доходів громадян, однак за значно вищою ставкою: в Естонії - 24%, Латвії - 25%, Литві - 33%. Водночас в Україні найнижчі ставки акцизного збору - від 15 до 21%, тоді як у Франції, Великобританії, Португалії, Німеччині та Мальті на тютюнові вироби - понад 60%. Країни ЄС відмовилися від спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, натомість запровадили інші форми державної підтримки.

Недоліки нашої податкової системи полягають, насамперед, у фіскальній спрямованості, що є лейтмотивом більшості змін, які вносяться до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання. Тим часом, у податкових системах колишніх соціалістичних держав - нових членів ЄС податкове навантаження на капітал знижено. Скажімо, в Литві, Естонії та Словаччині капітал оподатковувався за нижчими середніми ефективними ставками, ніж праця та споживання. [33]

Робота над законопроектом починалася не з чистого аркуша. У ВР України є прийнятий ще кілька років тому в другому читанні Податковий кодекс. Тоді концепцію реформування податкової системи не було схвалено суспільством, і її вади були враховані розробниками нинішньої версії законопроекту. За словами заступник міністра фінансів, із прийняттям кодексу податкова система України виконуватиме не тільки фіскальну, а й стимулюючу функцію. Йдеться насамперед про механізми стимулювання інноваційних процесів в економіці та про впровадження ефективнішої системи соціального захисту громадян. [32]

ДПА України свідчить про позитивні зміни для платників податків в контексті проекту Податкового кодексу:

ы стабільності та досконалості податкового законодавства;

ы реального зниження податкового навантаження;

ы збалансування податкового тиску на різні категорії платників податків;

ы реального забезпечення прав платників податків;

ы стимулювання інвестиційних та інноваційних процесів і підтримки технологічного оновлення суспільства;

ы усунення неузгодженості податкового законодавства з нормами законодавства інших галузей права, їх гармонізація та взаємодія;

ы прозорості та зрозумілості причинно-наслідкових механізмів оподаткування; прозорості процедур адміністрування податків;

ы підвищення добровільності сплати податків;

ы зменшення кількості непродуктивних податків, витрати на адміністрування яких перевищують їх надходження;

ы уникнення безсистемного та невиправданого надання податкових пільг та привілеїв.

Зниження ставки податків передбачаються для:

ы податку на прибуток підприємств - з 25 до 20 відсотків;

ы податку на додану вартість - поетапне зниження з 20 до 18 відсотків;

ы єдиного податку - у 2 рази для юридичних осіб за рахунок виключення зі складу єдиного податку внесків до державних цільових фондів. Зменшення до 20% розміру надбавки, яка застосовується до ставок єдиного податку за кожного найманого працівника фізичної особи - платника податку.

Також передбачається зменшення переліку місцевих податків і зборів та посилення захисту прав платників податків.[31]

7. ПОДАТКОВІ ЗМІНИ У 2007 РОЦІ

Нижче викладені найважливіші податкові нововведення на 1 січня 2007 року.

З 1 січня 2007 року в Законі про податок на прибуток відновлено визначеність у податковому обліку сум емісійного доходу -- такі суми не повинні включатися до складу валових доходів одержувача -- емітента акцій чи корпоративних прав. Нагадаємо, що починаючи з другої половини 2004 року норму про невключення цієї суми до складу валового доходу було вилучено із Закону про податок на прибуток, що дозволило податківцям негайно заявити про обкладення цієї суми податком на прибуток.

1 січня 2007 року Закон про податок на прибуток поповниться також досить логічним звільненням від сплати авансового внеску при виплаті дивідендів для тих компаній, доходи яких, у свою чергу, переважно (понад 90%) складаються з отриманих дивідендів. Адже у них під оподаткування підпадає максимум 10% доходів (отримані дивіденди до валових доходів не включаються згідно з п.п. 4.2.11 Закону про податок на прибуток). Отже, таким компаніям суму авансового внеску просто нема з чим заліковувати: податок на прибуток буде менше авансового внеску.

Що стосується податку на додану вартість, то з 1 січня 2007 року зобов'язання щодо нього визначатимуться виходячи зі звичайної ціни лише в тому випадку, якщо вона перевищує договірну ціну більше ніж на 20%. Водночас запроваджено нове правило, за яким звичайні ціни застосовуватимуться і при визначенні податкового кредиту, але тільки в тому випадку, якщо договірна ціна буде вищою за звичайну більше ніж на 20%. Наприклад, якщо договірна ціна дорівнює 100 грн., а звичайна-- 50 грн., то податковий кредит можна буде відображати лише виходячи з 50 грн.

31 січня 2007 року від обкладення ПДВ звільняються операції з поставки відходів і брухту чорних металів за переліком, який ще має бути затверджено Кабміном. Отже, доки немає переліку, ця пільга на практиці не діятиме.

Серед інших змін у сфері податків та зборів варто звернути увагу на такі.

Запроваджуються збільшені базові нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин, їх розмір установлено безпосередньо в додатку 1 до Закону № 398. Кабмін позбавився на 2007 рік повноважень на встановлення нормативів плати за користування надрами для видобування корисних копалин. Отже, базові нормативи, наведені в додатку до постанови Кабміну від 12.09.97р. № 1014, у 2007 році не можуть застосовуватися. Однак продовжує діяти порядок справляння такої плати, затверджений названою постановою КМУ.

У декілька разів стосовно діючих збільшено розмір нормативів збору за спеціальне водокористування в частині використання поверхневих та підземних вод згідно з додатком 2 до Закону № 398. Відповідні нормативи, установлені постановою КМУ від 18.05.99 р. № 836, у 2007 році не застосовуватимуться.

Як і в попередні роки, установлено заборону на надання відстрочень строків сплати податкових зобов'язань, котра, проте, не зачепила розстрочень податкових зобов'язань.

Від земельного податку буде звільнено, зокрема, вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту, що повністю утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів. Саме так звучатиме п. 4 ст. 12 Закону про плату за землю. Причому дію цієї норми не обмежено 2007 роком.

Крім того, вповільнюється дія пільги, визначеної п. З ст. 12 Закону про плату за землю для органів державної влади і місцевого самоврядування, прокуратури, закладів, установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком військових формувань, створених відповідно до законів України, крім Збройних Сил України і Державної прикордонної служби України), спеціалізованих санаторіїв України для реабілітації хворих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів, санаторно-курортних та оздоровчих закладів громадських організацій інвалідів, реабілітаційних установ громадських організацій інвалідів, дитячих санаторно-курортних і оздоровчих закладів України, громадських організацій інвалідів України, підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, що засновані громадськими організаціями інвалідів та є їх власністю, де кількість інвалідів, котрі мають там основне місце роботи, становить протягом попереднього звітного періоду не менше 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом попереднього звітного періоду не менше 25% суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу).

Зміни у розмірах плати за ліцензії та ставках акцизного збору щодо алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

1 січня 2007 року набирає чинності Закон України від 17.11.2006 р. № 374-V, яким буде змінено розміри плати за ліцензії та ставки акцизного збору щодо алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

У цілому ці зміни будуть корисні виробникам, імпортерам та експортерам алкоголю та тютюну. Для них зменшено плату за ліцензії за всіма основними напрямками діяльності. А от плату за ліцензії на право оптової торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим буде суттєво підвищено з 85000 гривень до 500000 гривень, так само як і плату за ліцензію на оптову торгівлю алкогольними напоями і тютюновими виробами - з теперішніх 250 000 грн. 125 000 грн. до 500 000 грн.

Зміни в оподаткуванні доходів фізичних осіб.

Перше, про що варто пам'ятати напередодні нового 2007 року всім платникам податку з доходів і податковим агентам, -- це те, що перехідна 13-відсоткова ставка перестає діяти і замість неї у відповідних випадках має застосовуватися 15-відсоткова ставка.

Однак лише цим зміни не вичерпуються. 1 січня 2007 року набуває чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» щодо оподаткування спадщини» від 19.01.2006р. №3378-IV.

У результаті з доходів від операцій з продажу об'єктів нерухомого майна доведеться сплачувати податок з доходів фізичних осіб. Причому сплачувати за абсолютно новими правилами: дохід від продажу нерухомості оподатковуватиметься за однаковими правилами незалежно від того, чи перебував об'єкт у власності платника до 01.01.2004 р., чи був придбаний ним після цієї дати. Замість передбаченого раніше оподаткування за ставкою 1 % чи 15% не оподатковуватиметься взагалі дохід, який було отримано не частіше одного разу на календарний (звітний) рік при продажу житла (будинку, квартири чи її частини, кімнати, садового будиночка), включаючи землю під цим житлом і господарськими будовами, -- якщо площа такого житла не перевищує 100 квадратних метрів. А от дохід від продажу житла понад таку площу або дохід від продажу інших видів нерухомості (у тому числі незавершеного будівництва) замість передбачених раніше 5 % оподатковуватиметься за ставкою 1 %.

Що стосується об'єктів нерухомості, придбаних (споруджених) після 01.01.2004 р., то оподатковуватиметься не прибуток, як було встановлено раніше (тобто дохід, отриманий від продажу, підлягав зменшенню на суму витрат), а теж уся сума доходу, отриманого від продажу таких об'єктів.

Стосовно доходу від продажу рухомого майна передбачаються радикальні зміни. Замість сьогоднішнього повного звільнення від сплати податку стосовно доходу від продажу один раз на рік легкового автомобіля та іншого подібного майна з 1 січня 2007 року продавцю доведеться сплачувати податок за ставкою 1 %.

Крім того, з 1 січня 2007 року щодо будь-якого виду об'єктів успадкування члени сім'ї першого ступеня споріднення сплачуватимуть податок за ставкою 0 % (тобто фактично не сплачуватимуть його), а всі інші спадкоємці -- за ставкою 5 %.

І нарешті, звільнення від оподаткування подарунків буде поширено, крім подарунків членів подружжя один одному, також і на подарунки батьків своїм дітям і дітей батькам.

Державному реєстратору потрібно буде подавати річну фінансову звітність.

З 1 січня 2007 року у підприємств з'явиться ще один обов'язковий напрямок подання фінансової звітності. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3422-IV до статті 14 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-ХIV зі змінами та доповненнями, буде внесено доповнення, згідно з яким усі підприємства, крім бюджетних установ, зобов'язані не пізніше 1 червня наступного року подавати (або надсилати рекомендованим листом) своєму державному реєстратору фінансову звітність у складі Балансу і Звіту про річні фінансові результати. Отже, ця норма «спрацює» вже стосовно звітності за 2006 рік, яка поповнить наявні в Єдиному державному реєстрі відомості про юридичну особу (частина 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV, зі змінами та доповненнями).

Набуває чинності П(С)БО ЗО «Біологічні активи».

1 січня 2007 року набуде чинності П(С)БО ЗО «Біологічні активи», норми якого мають застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім банків та бюджетних установ) стосовно сільськогосподарської діяльності. Нове положення визначає принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про біологічні активи та про отримані у процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи та сільськогосподарську продукцію, а також порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності. При цьому під біологічним активом у П(С)БО ЗО розуміється тварина чи рослина, яка у процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Таким чином, у 2007 році з'явиться спеціальне П(С)БО, що враховує специфіку обліку та звітності сільгосппідприємств та сільгоспдіяльності. До цього, крім загальновідомих П(С)БО 7 «Основні засоби», П(С)БО 9 «Запаси», П(С)БО 15 «Дохід», П(С)БО 16 «Витрати», для цілей обліку та визначення собівартості сільгосппродукції застосовувалися Методичні рекомендації, затверджені наказом Мінагрополітики від 18.05.2001 р. № 132, та Інструкція щодо обліку молодняку тварин, птиці та тварин на відгодівлі, затверджена наказом Мінсільгосппроду від 15.01.97р. № 7. Утім, і після 1 січня 2007 року ці документи застосовуватимуться в частині норм, що не суперечать нормам П(С)БО ЗО.

Набуває чинності П(С)БО 31 «Фінансові витрати».

1 січня 2007 року набуде чинності Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затверджене наказом Мінфіну від 28.04.2006р. № 415, норми якого мають застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності в межах формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові витрати і її розкриття у фінансовій звітності.

Нові заходи боротьби з палінням.

1 січня 2007 року набуває чинності частина норм Закону України «Про заходи щодо запобігання та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення» від 22.09.2005р. № 2899- IV, що обмежує паління у громадських та на робочих місцях, запроваджує суворіші норми вмісту нікотину і смоли, нові вимоги до маркування тютюнових виробів, ужорсточує відповідальність за порушення законодавства у сфері боротьби з тютюнопалінням.

Новий 2007 рік принесе в цьому плані багато змін:

- на упаковці тютюнових виробів мають бути наявні «подвійні» медичні попередження про шкоду паління;

- буде заборонено продавати тютюнові вироби, на упаковці яких відсутні «подвійні» медичні попередження та наявні написи, назви, зображення і знаки, що можуть увести в оману щодо характеристик тютюнових виробів, у тому числі такі характеристики, як «легкі», «ультралегкі», «м'які», «з низьким умістом смол»;

- набуде чинності стаття 20, що встановлює відповідальність за порушення норм цього Закону,

- за паління в не відведених для цього місцях порушників почнуть притягати до адміністративної відповідальності за новою статтею 175№ КУпАП (попередження чи адмінштраф від 17 до 85 грн., повторно - адмінштраф від 85 до 119 грн.).

Зменшаться ставки держмита.

1 січня 2007 року набуває чинності Закон України «Про внесення змін до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 17.01.2006р. №3352-IV, яким змінено розміри держмита за нотаріальне посвідчення деяких видів договорів.

Так, за нотаріальне посвідчення договорів застави справлятиметься держмито в розмірі 0,01 % від вартості предмета застави, але не менше 5 нмдг (тобто 85 грн.) і не більше 50 нмдг (тобто 850 грн.). У такому ж розмірі справлятиметься держмито за нотаріальне посвідчення договорів оренди (суборенди) об'єктів нерухомості.

Закінчується строк мораторію на відчуження земель сільгосппризначення.

1 січня 2007 закінчується строк мораторію на відчуження земель сільгосппризначення, установлений пунктом 15 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ. Отже, якщо цей строк не буде продовжено, то з 1 січня 2007 року громадяни та юридичні особи, які мають у власності земельні ділянки для ведення селянського (фермерського) господарства та іншого товарного сільськогосподарського виробництва, а також громадяни України -- власники земельних часток (паїв) отримають право продавати чи будь-яким іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї).

Допомогу при народженні та по догляду за дитиною виплачуватимуть органи соцзахисту населення, а не Фонд.

За умови набрання чинності відповідною нормою Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з нового року почав діяти наказ Міністерства праці та соціальної політики України «Про передачу функцій призначення та виплати допомоги при народженні дитини і по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку застрахованим особам від страхувальників та робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та його відділень органам праці та соціального захисту населення» від 16.12.2006 р. № 453 , і Фонд соцстраху з тимчасової втрати працездатності не виплачуватиме допомогу при народженні дитини і допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Ці суми виплачуватимуться органами праці та соціального захисту населення.

Перераховувати суми допомог на рахунки роботодавців, щоб останні виплачували їх своїм працівникам, органи соцзахисту будуть лише у першому кварталі 2007 року.

А з квітня 2007 року застраховані особи одержуватимуть допомогу при народженні дитини і допомогу по догляду за дитиною безпосередньо від органів соцзахисту, а не через підприємство.

Зміни в патентуванні.

31 січня 2007 року набуває чинності Закон України «Про внесення зміни до статті 1 3акону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.02.2006р. № 3476-IV, згідно з яким підприємства та організації військової торгівлі, аптеки, що перебувають у державній власності, а також розташовані в селах, селищах і містах районного значення підприємства та організації споживчої кооперації та торговельно-виробничі державні підприємства робочого постачання звільняються від придбання торгового патенту. [8]

8. ВДОСКОНАЛЕННЯ РОБОТИ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

8.1 Реформування податкової системи

Нині в Україні створено податкову систему, яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави, здійснювати їхній розподіл і перерозподіл на цілі економічного й соціального розвитку.

Податкова система України виявилася неадекватною щодо умов перехідної економіки, створила значні податкові навантаження на суб'єкти господарювання, призвела до невиправданого вилучення обігових коштів підприємств, виникнення додаткової потреби в кредитних ресурсах. Значними є деформації та нестабільність у ставках, визначенні бази й періодів оподаткування. Негативно вплинули на результати господарської діяльності підприємницьких структур значні нарахування на фонд оплати праці. Надмірна кількість податкових пільг зумовила необґрунтований перерозподіл валового внутрішнього продукту, створила неоднакові економічні умови для господарювання. Усе це призвело до виникнення значного неофіційного сектору економіки, ухилень від оподаткування, створення податкової заборгованості.

Аналіз економічного стану держави свідчить, що без реформування податкової системи змінити ситуацію на краще не можна.

Серед головних чинників, які зумовлюють необхідність податкової реформи у будь-якій країні, є передусім такі:

ы зміна форм власності, умов економічного розвитку та соціально-економічної організації суспільства, що створює об'єктивну основу для реформування податкової системи, визначає основні напрями та цілі податкової реформи, її глибину з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку країни, формує можливості реалізації наявного потенціалу її продуктивних сил;

ы закономірний суспільний розвиток, що проявляється в постійному намаганні суспільства оптимізувати податкову систему і неможливості досягнути цього оптимуму. З розвитком суспільства змінюються критерії оптимальності податкової системи, що зумовлює необхідність постійного її вдосконалення;

ы зміна концепції оподаткування, яка, як правило, має відображати об'єктивну економіко-політичну ситуацію в країні, соціально-економічний стан її населення та зміну пріоритети держави. Податкова система формується під впливом цілого спектра політичних інтересів і поглядів різних структурованих груп населення, теоретичних шкіл і течій.

Треба зауважити, що у ході реформування податкової системи України йдеться не лише про зниження рівня оподаткування. Нинішній рівень оподаткування в Україні має свої об'єктивні межі, зумовлені системою витрат бюджету.

Суть питання в тому, що за нинішніх умов бюджет є майже єдиним джерелом фінансування витрат на потреби соціального захисту населення та утримання соціально-культурної сфери. Ці витрати здійснюються нині за мінімальними нормативами щодо рівня соціальних благ і послуг, тому скорочення доходів бюджету може призвести до низки небажаних соціальних наслідків.

На будь-якому етапі розвитку держави є певна межа зниження витрат бюджету та рівня його дефіциту, перевищувати яку економічно недоцільно. Зниження рівня оподаткування, як підтвердив досвід проведення податкових реформ у розвинутих країнах, не супроводжується швидким зростанням податкових надходжень до бюджету через уповільнену реакцію економічних суб'єктів на зниження податків. Воно не впливає і на темпи економічного зростання. За оцінками різних економіко-математичних моделей, розрахованих для країн із розвинутою ринковою економікою, тривалість зовнішнього лагу -- від моменту зміни податкової політики до зростання доходів бюджету -- становить 2,5 -- 3 роки. Зміни ж у темпах економічного зростання настають ще пізніше.

Отже, значне зниження податкового тягаря в перші роки супроводжується, як правило, зменшенням податкових надходжень до бюджету. І якщо не вдається суттєво скоротити обсяг видатків, то зростають показники бюджетного дефіциту. Як правило, скорочення видатків бюджету намагаються компенсувати за рахунок скорочення соціальних програм. В Україні, де соціальні витрати зачіпають інтереси майже кожного громадянина, більш-менш значне їх скорочення імовірне лише за створення умов для нормальної праці, її пристойної оплати й забезпечення таким чином незалежності більшості громадян від державної допомоги.

Для задоволення передбачених чинним законодавством соціальних потреб за допомогою податкової системи треба перерозподіляти 39-40% від валового внутрішнього продукту, включаючи кошти Пенсійного фонду. Подальше зменшення питомої ваги обсягу перерозподілу ВВП через податки нереальне і може мати досить негативні й непередбачувані наслідки.

У ситуації, що склалася, стає дедалі очевиднішою необхідність науково обґрунтованої концепції доходів держави. На мою думку, ця концепція має враховувати умови економіки перехідного періоду, особливості й наслідки системи державного регулювання економічних і соціальних процесів, які були в минулому, та прогресивний зарубіжний досвід.

Основним положенням, що має визначати структуру податкової системи, є наявна система витрат держави на економічні й соціальні потреби, визначена законодавством. Без докорінної зміни складу й структури витрат держави не можна реформувати податкову систему.

Зміна бюджетних витрат держави в напрямі їх скорочення неможлива без значного збільшення фонду оплати праці, бо частина благ і послуг, що надаються за рахунок бюджету, мають задовольнятися за рахунок власних коштів населення. Тобто умовою зменшення податкового навантаження на виробника є зростання заробітної плати працівників. Мається на увазі, що кошти, які вивільнятимуться на підприємствах у результаті скорочення податків, повинні значною мірою спрямовуватися на забезпечення зростання оплати праці. Зростання оплати праці підвищуватиме суспільний добробут і суспільний попит, а попит, у свою чергу, пожвавлюватиме виробництво.

Слід урахувати й те, що збільшення фонду оплати праці, з одного боку, зумовлює зростання надходжень до бюджету у формі податку на доходи громадян, а з другого -- дає змогу скоротити бюджетні витрати на деякі соціальні потреби, які громадяни можуть оплачувати за рахунок власних коштів. Вищезазначене є основною засадою податкової реформи, в результаті якої податкова система може бути побудована на загальновідомих, підтверджених світовою практикою принципах.

Удосконалення системи оподаткування має відбуватися шляхом поступового зниження податкового тягаря в процесі поетапної податкової реформи. Основними відправними елементами цієї реформи повинні бути:

ы науково обґрунтована державна політика доходів, законодавче закріплення якої має бути відображене в Податковому кодексі;

ы система оподаткування має сприяти розвитку певних галузей економіки. Необхідно посилити податкові методи регулювання темпів і пропорцій розвитку економіки. Держава повинна мати змогу впливати на всі складові процесу виробництва - оплату праці, виробничі основні й оборотні фонди, рівень прибутковості;

ы система оподаткування повинна мати інвестиційну й соціальну спрямованість;

ы зміни в системі оподаткування мають здійснюватися одночасно з реформуванням системи оплати праці, пенсійного забезпечення, вдосконаленням соціальної сфери;

ы розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджету за рахунок оренди державного майна, дивідендів від частки державної власності в акціонерних підприємствах, продажу державного майна;