Державне регулювання виробництва зерна за кордоном засноване на економічних заходах впливу на хід та розвиток зернового господарства з використанням таких економічних категорій, як ціна, податки, дотації, позички, кредити. Як базові інструменти політики захисту фермерів у розвинених країнах застосовуються митні збори й компенсаційні платежі, які покривають різницю між внутрішніми й імпортними цінами, а також компенсаційні платежі експортерам, які дозволяють вивозити зерно на світовий ринок, де склалися більш низькі ціни.

Одним із головних механізмів у системі державного регулювання аграрного ринку, зокрема ринку зерна в зарубіжних країнах є підтримка відповідного рівня цін і цінової рівноваги. Наприклад, в Європейському Союзі сільгоспвиробники за рахунок ціни отримуютьлише частину прибутку, а решту сплачує держава. Так, бюджет Європейського Союзу на 2013 р. із загальними видатками 150 млрд євро передбачає 60,3 млрд євро (39,9%) на підтримку агропромислового комплексу.

І це при тому, що АПК ЄС генерує всього 1,22% його валової продукції (для прикладу, українські аграрії формують біля 10% валового продукту країни, однак їх підтримка є незначною у порівнянні з європейською). У країнах ЄС, як вже зазначалося, основна частина бюджету використовується для підтримки цін на сільськогосподарську продукцію і на захист від впливу світового ринку.

Комісія ЄС періодично регулює ціни за трьома головними напрямками:

- рекомендовані ціни (індикативні - для зернових культур, молока, цукру, соняшника; орієнтовні - для великої рогатої худоби, вина; цільові - для тютюну);

- мінімальні ціни імпорту (граничні - для зернових, цукру, молочних продуктів; довідкові - для фруктів, овочів, вина, рибопродуктів; шлюзові - для свинини, яєць, птиці). Захист від імпорту відбувається шляхом обкладання додатковим митним збором, що дорівнює різниці між національною торговельною ціною й ціною імпорту. Окрім захисту від імпорту, стимулюється експорт за межі ЄС - експортні субсидії;

- мінімальні ціни, ціль яких гарантувати виробникові нормальний рівень доходу й диференціювати заготівельні ціни по районах за видами продукції.

Характерно, що розмір бюджетних коштів, які виділяються товаровиробникам, прямо залежить від того, наскільки рентабельне виробництво зерна у конкретному господарстві, наскільки ефективно використовуються в ньому наявні ресурси. Перевага надається більш економічно потужним господарствам, вклад капіталу в які дозволить досягти значного збільшення виробництва дешевого зерна високої якості [41].

Головними напрямками державного регулювання ринку зерна у США є програма підтримки фермерів “Стабілізація доходів фермерів” (до складу якої належать такі програми: “Державна програма підтримки цін”, “Страхування врожаю” і “Сільськогосподарський кредит”), на яку витрачається до 50% всіх бюджетних аграрних асигнувань. Окрім того, значні обсяги фінансових ресурсів у США направляються на закупівлю надлишків сільськогосподарської продукції у фермерів із метою утримання закупівельних цін і гарантування дохідності виробників зерна.

У США програми підтримки виробництва зернових передбачають встановлення мінімальних цін на продукцію, однак за цього площі, які використовують фермери у виробництві, обмежуються. Головна роль у державному регулюванні виробництва зерна у США належить двом механізмам - політиці підтримки ринкової ціни та політиці підтримки фермерських доходів за допомогою так званих контрольних цін. Завдяки першому виробник одержує можливість, у разі низьких цін на його продукцію, розмістити частину своєї продукції у відповідні склади в обмін на наданий йому кредит за пільговою ставкою відсотку. В подальшому фермер може або повернути одержаний кредит разом з відсотком за нього і зберегти за собою зерно, або після закінчення терміну кредитування, розрахуватися за одержаний кредит своїм зерном, який зберігається на складі.

У випадку, якщо ринкова ціна виявляється нижчою за контрольну, мінімальну ціну, встановлену державою, виплачуються дотації. Обсяг дотацій - це різниця між ринковою і контрольною цінами. Крім того, у США широко застосовується пряма цільова фінансова допомога фермерам, а також система підтримки цін, стимулювання експорту, розвитку інфраструктури.

Крім того, у США, відповідно до Закону “Щодо продовольства, охорони природних ресурсів та енергетики” від 18.06.2008 р., державна підтримка спрямовується на розвиток товарного виробництва та підвищення рівня доходів фермерів і включає прямі виплати і цільові ціни. Передбачено субсидії при вирощуванні пшениці, кукурудзи, ячменю, вівса, рису, горошку, чечевиці, нуту.

Також у цьому законі посилено державну підтримку розвитку фермерських ринків через виділення ґрантів для фермерських придорожніх ринків та інших форм продажу сільськогосподарськими товаровиробниками продукції безпосередньо в місцях її виробництва. Вводиться в дію програма часткової компенсації витрат на сертифікацію органічної продукції в обсязі 22 млн дол. США протягом 5 років.

Одним із головних напрямків державного регулювання ринку зерна в Китаї є регулювання цін, тобто встановлення раціональних цін, гарантованих державою. У Китаї зберігається “дворівнева система цін” (державні фіксовані ціни й різні види недержавних цін). Ціни на зерно визначаються ринком, але за безпосереднього контролю з боку держави для гарантування рівня і стабільності цін. Підтримка балансу між попитом та пропозицією на ринку здійснюється за допомогою системи перехідних страхових і резервних запасів зерна. Ці резерви використовуються для цілей цінового регулювання, товарних поставок на ринок і пом'якшення циклічних коливань в аграрному виробництві.

Основними заходами державного регулювання аграрних ринків у Японії є державні ціни, зовнішньоторговельне регулювання, а також структурні програми. Наприклад, на рис, пшеницю і ячмінь держава встановлює тверді закупівельніціни, а цінове регулювання перебуває у тісному взаємозв'язку і з зовнішньоторговельним регулюванням. Так, в Японії проводиться політика обмеження на ввіз продовольства за тими продуктами, за якими імпорт може конкурувати із внутрішнім виробництвом, встановлюються високі імпортні бар'єри. Наприклад, практично заборонено імпорт рису. І це незважаючи на те, що держава купує й продає його на внутрішньому ринку за цінами, що перевищують світові у декілька разів.

До основних заходів державної підтримки аграрного сектора Японії належать встановлення гарантованих закупівельних цін і державних закупівель сільськогосподарської продукції, підтримка сільськогосподарської науки та сільськогосподарського машинобудування. Значне місце в аграрному бюджеті займають екологічні програми й програми сільського розвитку, а також державна політика, спрямована на укрупнення ферм.

В інших країнах застосовуються відмінні форми державного регулювання ринку зерна. В Угорщині держава гарантує виробникові прийнятні ціни на пшеницю, що використовується на виробництво борошна. У Румунії в складі мінімальної ціни за пшеницю включено гарантований бонус. У Польщі створене спеціальне державне агентство, яке для підтримки ринкових цін і гарантування додаткового прибутку фермерам за спеціальною програмою здійснює інтервенційні операції під час перенасичення зерном внутрішнього ринку країни. В Узбекистані, відповідно до програми щодо самозабезпечення зерном з метою подвоєння його виробництва, держава збільшила закупівельні ціни на пшеницю, жито і ячмінь до 300% від рівня ринкових цін. У країнах Північної Африки, які часто потерпають від посух, держава оперативно реагує підвищенням мінімальної ціни, насамперед на продовольчу пшеницю для запобігання збитків фермерів. В Індії діють не тільки програми підвищення мінімальної ціни підтримки на пшеницю, рис, сорго, кукурудзу і ячмінь, але й програма підтримки експорту пшениці через значні субсидії, які роблять її значно дешевшою на зовнішньому ринку. У Таїланді для збільшення виробництва рису, держава реалізує програму продажу фермерам насіння гібридів рису за ціною майже в 10 разів меншою, ніж їхня комерційна вартість.

Доцільно зазначити, що у всіх розвинених країнах існують програми зі страхування врожаю зернових культур. Система компенсаційних платежів із державного бюджету страхує фермерів на випадок несприятливих погодних умов, повеней, епідемій тощо. Також існують бюджетні платежі, пов'язані з “регіональною підтримкою”, завдяки яким у фермерів з'являється можливість ведення сільськогосподарського виробництва на розширеній основі в зонах із несприятливими погодними умовами.

У більшості розвинутих країн експорт сільськогосподарської продукції стимулюється шляхом торгового фінансування (товарного кредиту) під гарантії експортно-кредитних агентств (ЕКА), що дозволяє імпортеру продукції залучити кошти на тривалий термін (3 - 7 років), за цього вартість такого фінансування значно менша, ніж при традиційному кредитуванні. Експортно-кредитне агентство - це державна установа, що підтримує експортний потенціал країни шляхом надання банкам гарантій по кредитах, які видаються зарубіжним компаніям на купівлю продукції, виробленої в цій країні.

ВИСНОВКИ

Ринок зерна являє собою систему товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна, на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначенні цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням. Суб'єктами ринку зерна є виробники зерна, підприємства по зберіганню зерна, установи державного регулювання ринку зерна, суб'єкти заставних закупок, акредитовані біржі та інші.

Складовими елементами ринку зерно є: товарна пропозиція зерна; попит споживачів на зерно; ціна зерна. Ринок зерна хоча і існує об'єктивно, але в силу особливого стратегічного призначення такого товару як зерну, він розвивається в залежності від багатьох факторів, ключовим я\з яких є державне регулювання процесу зерновиробництва та ринку зерна

Для потреб оцінки функціонування ринку зерна слід виділити дві основні групи показників, які є такими, що в основному визначають оцінку рівня і стану ринку зерна:

- макроекономічні показники товарного ринку;

- показники стану та розвитку складових інфраструктури товарного ринку

Існуюча база наукових досліджень рекомендує в обох вказаних вище групах велику кількість показників і індикаторів, стан яких при оцінці ринкової кон'юнктури ринку зерна в деяких випадках або взагалі не представляється можливим або це врахування несе в собі значну неточність, що може призвести до помилкових висновків. Виходячи з цих посилок, з кожної з вказаних вище двох груп доцільно відібрати лише по два показники, які дозволять у підсумку зробити об'єктивні висновки та рекомендації для вирішення основної задачі, достовірність яких є в достатній мірі високою.

Аналіз ринку зерна в Україні продемонстрував, що зернові культури в Україні в 2012 році вирощували 36,5 тис. аграрних підприємств. Слід зазначити, що продуктивність велико товарних підприємств значно вища за середній показник по цій категорії виробників. Так, 2,3 тис. виробників зернових і зернобобових культур з обсягом виробництва понад 5,0 тис. т кожний отримали з гектара на 10,5 ц збіжжя більше, ніж у середньому по аграрних підприємствах.

Слід зазначити, що у 2012 р. отримано рекордний за роки незалежності врожай зернових і зернобобових культур переважно за рахунок підвищення їхньої врожайності до середньосвітового рівня. Такий урожай зернових культур зумовлено, в першу чергу, значним зростанням виробництва зернової кукурудзи, питома вага якої досягла 40 % у загальному валовому зборі зерна (при середньому показнику за десять років 21 %). Зерна продовольчих культур зібрано 23,7 млн т (42 % загального обсягу), що на 34 % більше, ніж у 2011 р.

В сучасних умовах на зерновий ринок України впливають такі головні фактори: демографічний; енергетичний; транснаціональний

За підсумками 2012 р. експорт сільськогосподарської продукції (група 1-24 УКТ ЗЕД) склав $12,8 млрд, імпорт - $6,3 млрд, що забезпечило додаткове надходження валютної виручки в Україну у сумі $6,5 млрд при загальному від'ємному зовнішньо-торглвельному сальдо країни $14,2 млрд. Така позитивна динаміка «аграрного» зовнішньо-торгівельного сальдо була досягнута значною мірою за рахунок активного нарощування експорту зерна та технічних культур (до $5,5 млрд).

Значною мірою перешкоджають розвитку вітчизняного ринку зерна такі чинники, узагальнені за результатами аналізу проблематики:

- нерозвиненість інфраструктури АПК;

- низька капіталізація вітчизняних сільськогосподарських підприємств, яка обмежує їх можливості щодо залучення додаткових коштів для розвитку бізнесу;

- низький рівень розвитку вітчизняної фінансово-кредитної системи, у зв'язку з чим - висока вартість банківських кредитів та позик, відсутність галузевих кооперативних банків, нерозвиненість сфери страхування кредитних та виробничих ризиків;

- недостатня гармонізація українських стандартів якості з міжнародними (лише 52% українських стандартів для сільськогосподарської продукції гармонізовано з міжнародними);

- недостатність державного цільового фінансування наукових розробок в аграрному секторі, що зумовлює незадовільну якість насіннєвого матеріалу, обмежує продуктивність виробництва зернових культур;

- практична відсутність державної підтримки родючості ґрунтів, яка спричинює збільшення частки ґрунтів, які є непридатними для ведення сільського господарства (до 20% орних земель);

- занепад вітчизняної машинобудівної галузі та обмеженість фінансових можливостей сільськогосподарських виробників, які зумовили зменшення кількості сільськогосподарської техніки, 85% сільськогосподарської техніки є фізично та морально застарілою.

Для обґрунтування напрямів підвищення конкурентоспроможності зернопродуктового підкомплексу аграрного сектору необхідно здійснювати:

- достовірне об'єктивне оцінювання економічних процесів і явищ з урахуванням відмінностей кліматичних умов та якісних характеристик ґрунтів підприємств регіону;

- комплексний аналіз проводити з визначенням напрямків використання зерна, його якості, вмісту клейковини та білка, засміченості, вологості, інших якісних параметрів зерна.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Закон України «Про зерно та ринок зерна в Україні» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

2.Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

3.Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку. Інформаційно-аналітичний зб. - Вип. 6 / За ред. П.Т. Саблука. - К.: ІАЕ УААН, 2013. - 764 с.

4.Белозерцев А. Основы формирования рынка зерна в России // Международный сельскохозяйственный журнал [Текст]. -- 2010. -- № 3. -- С. 15--20.

5.Братерский М. В. Экономические инструменты внешней политики и политические риски / М. В. Братерский. - М.: Изд. дом Гос. ун-та Высшей школы экономики, 2010. - 231 с.

6.Власов В. І. Підтримка сільгоспвиробників у зарубіжних країнах / В. І. Власов // Економіка АПК [Текст]. -- 2004. -- № 5. -- С. 22--26.

7.Гриньков Д. М. ЭКАлогическая цепь / Д. М. Гриньков // Бизнес [Текст]. -- 2011. -- № 34 (971). -- С. 36--40.

8.Державний комітет статистики України. Статистичний щорічник України за 2012 рік / [за ред. О. Г. Осауленка]. -- К. : Держ. ком. статистики України, 2013. - С. 91.

9.Доповідь продовольчої та сільськогосподарської організації ООН [Електронний ресурс]: вересень, 2013 р. - Режим доступу: http://www.un.org.

10.Дружко В. В Євросоюзі нашому зерну ввімкнули червоне світло / В. Дружко // Пропозиція. - 2012. - № 11. - С. 13-20.

11.Кириленко І.Г. Формування зернового ринку в Україні: стратегія розвитку / І.Г. Кириленко // Економіка АПК. - 2009. - №9. - С. 79-84.

12.Кондратюк О.І. Стан і перспективи розвитку зернового під комплексу в умовах глобалізації / О.І. Кондратюк // Актуальні проблеми економіки. - 2011. - №6. - С. 37-42.

13.Коркунов И. Н. Цели и задачи обеспечения продовольственной безопасности в КНР / И. Н. Коркунов // Продовольственная безопасность КНР и роль государственного регулирования [Текст]. -- М. : РАН, Институт Дальнего Востока, 2012. -- С. 9--44.

14.Кузнецова І. Яка ж роль відведена Україні в світовому виробництві та експорті зерна / І. Кузнецова // Зерно і хліб.- 2013. - № 2. - С. 3-6.

15.Купман Р. Державне регулювання сільського господарства в розвинених країнах / Р. Купман // Пропозиція [Текст]. -- 2012. -- № 6. -- С. 8, 9.

16.Купман Р. Державне регулювання сільського господарства в розвинених країнах. -- К. : НІСД, 2011. -- С. 8, 9.

17.Кучуков Р. Ценообразование в АПК стран с развитой рыночной экономикой / Р. Кучуков // АПК: экономика, управление [Текст]. -- 2007. -- № 7. -- С. 50--56.

18.Лобас М. Г. Розвиток зернового господарства / М. Г. Лобас. - К. : 2012. - 448 с.

19.Лозинська Т. М. Національний продовольчий ринок в умовах глобалізації : [моногр.] / Т. М. Лозинська. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2013. - 272 с.

20.Майстро С. В. Національний аграрний ринок в умовах глобалізації: механізм державного регулювання : [моногр.] / С. В. Майстро. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2013. - 240 с.

21.Михайлов Ю. Колапс зернового ринку: винні всі / Ю. Михайлов // Пропозиція. - 2008. - № 9. - С. 8-10.

22.Михасюк І. Державне регулювання економіки [Текст] / І. Михасюк, А. Мельник, М. Крупка [та ін.]. -- К. : Атіка ; Ельга-Н, 2012. -- 592 с.

23.Наумов О.Б. Визначення економічної ефективності виробництва за узагальнюючими показниками // Економіка АПК. - 2013. - №5. - С. 39-41.

24.Олійник В. О. Державне регулювання у сфері забезпечення продовольчої безпеки: зарубіжний досвід / В. О. Олійник // Державне управління та місцеве самоврядування [Текст] : зб. наук. пр. -- Вип. 1 (12) / редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. -- Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2012. -- С. 103--111.

25.Ортіна Г. В. Особливості та тенденції зернового ринку України / Г. В. Ортіна // Держава і регіони. - 2011. - № 2. - С.173-176.

26.Поточна кон'юктура і прогноз ринків с.-г. продукції та продовольства в Україні на 2012/13 маркетинговий рік. - 2013. - Вип. 18. - 50 с.

27.Притула Н. М. Сучасний ринок зерна в Україні / Н. М. Притула // Держава і регіони. - 2008. - № 1. - С. 137-140.

28.Програма “Зерно України - 2015”. - К. : ДІА, 2011. - 48 с.

29.Рыбчинский С. Цены на пшеницу диктуют экспортеры / С. Рыбчинский // Инвест-газета. - 2012. - № 35 (561). - С. 11. - (5 сен.).

30.Саблук П. Т. Основи організації сільськогосподарського ринку / П. Т. Саблук, Д. Я. Карич, Ю. С. Коваленко. - К., 2013. - 188 с.

31.Сільське господарство України : Стат. щоріч. за 2012 рік / за заг. кер. Ю. М. Остапчука ; Держкомстат України. - К., 2012. - 386 с.

32.Сільське господарство України : Стат. щоріч. за 2013 рік / за заг. кер. Ю. М. Остапчука ; Держкомстат України. - К., 2013. - 380 с.

33.Собкевич О. В. Щодо розбудови механізмів державної підтримки сільськогосподарского виробництва в Україні [Електронний ресурс] : аналіт. зап. / О. В. Собкевич, В. М. Русан, А. Д. Юрченко. -- Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/910.

34.Спільна аграрна політика Європейського Союзу: можливості та виклики для України [Текст]. -- К. : НІСД, 2011. -- 19 с.

35.Тимошенко М.М. Стан та перспективи торгівлі України зерном на світовому ринку / М.М. Тимошенко // Всеукраїнський науково-виробничий журнал ЖНАУ Інноваційна економіка. - 2012. - № 32. - С. 298-302.

36.Уланчук В.С., Колесов О.С. Формування ринку зерна та продуктів його переробки // Економіка АПК. - 2010. - №10. - С. 74-76.

37.Худолій Л.М. Розвиток ринку зерна в Україні / Л.М. Худолій // Економіка АПК.- 20007. - № 9. - С. 59-66.

38.Черевко Г.В., Гарасим П.М., Колодійчук В.А. Економіка зернопродуктового комплексу АПК. - Львів: Українські технології, 2012. - 198 с.

39.Черняков Б. А. Законодательные и административные основы продовольственной безопасности США: опыт для России / Б. А. Черняков // США. Канада: экономика, политика, культура [Текст]. -- 2012. -- № 8. -- C. 89--104.

40.Чужиков В. І. Глобальна регіоналістика: історія та сучасна методологія: [монографія] / В. І. Чужиков. - К.: КНЕУ, 2012. - 272 с.

41.Шпаар Д. Реформа Общей аграрной политики в Евросоюзе и ее последствия для ФРГ / Д. Шпаар, К. Беме // АПК: экономика, управление [Текст]. -- 2013. -- № 7. -- С. 67--76.

Додаток А

Частка регіонів у виробництві зернових культур в 2012 році

Размещено на Allbest.ru