Фізико-географічна характеристика національного природного парку "Синевир"

Для розведення всіх видів форелі найдоцільніше використовувати джерельну воду. Майже 95% гірських потоків і приток річки Тереблі, а також водойми - озеро Синевир на території НПП «Синевир» наповнюються джерельною водою. Вона немає загрозливих властивостей для життя риб і не вимагає спеціального очищення, відстоювання або фільтрації.

Гірські потоки найбільш аераційні (насичені киснем) внаслідок стрімкої течії води, знаходження природних перепадів: кам'яні валуни, пороги, невеликі водоспади, а також штучно побудовані перепади - воду яких можна відразу використовувати і подавати в інкубатори ікри, малькові, нагульні ставки та вирощувальні басейни для риб. До того ж зимою в сильні морози воду не потрібно підігрівати, а літом охолоджувати. Вода гірських потоків не загрожує занесенням інфекційних хвороб.

Гірські потоки та річки найбільш багаті на природний корм як живих організмів так і не живих, а особливо найкращим природним кормом для риб являється планктон [60].

Усі лососеві види риб до вмісту кисню у воді надзвичайно вибагливі - коли вміст кисню не перевищує 3 мг/л знаходяться в пригніченому стані, а при меншій його кількості у воді просто гинуть.

Кисневий режим у рибному господарстві (інкубатори, басейни) повинен бути сприятливим. Всі водопроводи встановлюються, так щоб вода із них впадала і бурлила із висоти не менше двох метрів, як при подачі в інкубаційний цех, так і в споруджені басейни. У випадку перепуску води із басейна у басейн - перший наповнюється до відмітки переливання, де ставляться два лотки перепуску води в інший, які би подавали воду при падінні в інший із збагачуваною або насиченою кількістю кисню, таким чином забезпечуючи її постійною бурхливістю.

Однак, до швидкого погіршення кисневого режиму води призводить в першу чергу у випадку зменшення лісистості водозбірної території, що знижує влітку затінення та прохолоду води гірських потоків та джерельних вод, що викликає швидке її прогрівання. Існує природна закономірність - чим вища температура повітря, води, грунту, тим менше у воді гірських потоків аераційних властивостей (насиченість киснем), що зменшує життєвість нелише інкубаційних апаратів (ікринок, малька), але і басейнів (мальок однорічки, нагульні ставки та маточне поголів'я), а також у гірських потоках рибних запасів [3].

Надмірний антропогенний вплив на окремі ділянки лісу, струмків і річок та їх водозбірної площі внаслідок вирубування лісу, будівництва різних таборів, турбаз, кемпінгів або інших господарських споруд, що завдають великих збитків риборозведенню. Однак, немало важливе значення має на сьогодні незаконна і не дозволена ловля риби у гірських потоках і річках, тобто браконьєрставо.

Із вище наведеного зрозуміло, що потрібно вживати природоохоронні заходи як найчастіше, аби уникнути антропогенної трансформації водного середовища для існування різних видів риб, а не лише цінних із наукової точки зору, куди відносять рідкісні і зникаючі види, а у випадку забруднення таких водних систем на території НПП «Синевир» вони можуть стати майже не придатними для холодноводного рибництва. Таким чином Державній службі охорони природних екосистем НПП «Синевир» необхідно нести щоденну і наполегливу охорону по недопущенню у вищеперерахованих природних середовищах порушень як збоку організацій і установ регіону, так і населенням в цілому.

До інкубаційних апаратів закладують ікру видів риб, які являються найбільш цінними на території НПП «Синевир». Відбирання ікри від самок та молочка від самців (маточне поголів'я) проводять вручну та закладають ікринки в інкубаційні апарати. Періоди відбору ікринок та молочка різні, в залежності від виду риб.

До інкубаційних апаратів слід подавати холодну воду, яка не містить завислих частин. Інкубація ікри повинна проводитись за температурою води від 2є до 12 єС, але оптимальною теипературою являються 7-10 єС [30].

Після закладання ікри на інкубацію слід проводити спостереження та визначити ефективність осіменіння її молочком. Запліднену ікру від незаплідненої можна відрізнити тільки під оптичними приладами на стадії подрібнення зародкового диску (у першу добу після запліднення).

Найкраще таке визначення проводити на стадії розвитку ембріона, що характеризується початком пульсації серця і відокремлення задньої частини тіла зародка (через 90-110 градусів днів за оптимальної температури), пробу ікри поміщають у 5% розчин оцтової кислоти з додаванням 7 г кухонної солі на літер розчину [21].

Процент запліднення встановлюється на основі перевірки неменше 100 ікринок із кожної партії відбору.

В період інкубації необхідно проводити науково-дослідний моніторинг та спостереження за регулярною подачею води її температурою, щоденно визначати вміст розчиненого у воді кисню, а при надходженні до інкубаційних апаратів недостатньо чистої води, ікра постійно вкривається шаром із осідаючих частин, внаслідок чого виникає небезпека заморних явищ, ікру слід промивати.

Вести щоденне спостереження при інкубації ікри риб, а при першій появі непередбачених явищ - ікра та вільні ембріони повинні утримуватись в темноті, а лотки накривати кришкою, догляд за ікрою - промивання ікри, спостереження за викльовом ембріона нербхідно проводити в умовах зниженої освітленості апаратів.

В процесі викльову ембріонів, який триває в середньому 5-7 діб, необхідно підтримувати температуру води не вище 12 єС. Вільні ембріони підрощуються у лотках апарату прямокутної форми. Через 5-7 діб спокою у ембріонів виникає позитивне відчуття контакту і в пошуках його вони починають групуватися вздовж бортів лотка.

Після розсмоктування жовткового міхурця на 50% від початкової величини та підйому молоді на плав, повинна бути організована біологічно-обгрунтована годівля личинок кожного окремого виду [34].

Для ведення наукового моніторингу необхідно проводити триразові на тиждень записі та відмітки всіх необхідних даних, що були вище перелічені у спеціальний журнал, що розпочинається від відлову маточного поголів'я для дойки до повного завершення інкубаційного процесу та випуску малька в басейни, потоки та річки із відміткою дат (число, місяць, рік, а в окремих випадках години дня, що супроводжує відповідний їх характер), або інші відмітки, що характерні для процесу розвитку, розмноження як лососевих видів риб, так і інших видів риб.

ВИСНОВКИ

Загалом результати дослідження дозволили зробити такі висновки:

1. Національний природний парк «Синевир» - це провідна природоохоронна науково-дослідна установа, що займається охороною, збереженням і вивченням унікальної частини Карпат - верхів'я Тереблянської долини Закарпаття.

2. Визначено, що фізико-географічне районування, території НПП «Синевир» охоплює західну частину масивуГорган і розміщена в двох фізико-географічних областях: північна частина - у Водороздільно-Верховинській, а південна - у Полонинсько-Чорногірській області Східних Карпат. Більшість території НПП відноситься до Горганського високогір'я, з висотами від 440 до 1719 м н. р. м.

3. Встановлено, що основним рельєфом є різке вертикальне розчленування, зглибокими поперечними долинами, гострими гребенями та вершинами, які мають чисельні відроги й кам'яні розсипи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агрокліматичний довідник по Закарпатській області. - К.: Держсільгоспвидав, 1960. - 123 c.

2. Андрущенко Г. А. О вертикальной почвенной зональносте Советских Карпат / Г. А. Андрущенко. - Геогр. сб. Львов. ун-та, 1957, вып. №4. C. 34-36.

3. Анучин В. А. География Советского Закарпатья / В. А. Анучин. - М.: Географгиз, 1956. - 296 с.

4. Бабаев В. В. Температурний режим и термальные воды Закарпатья. В кн.: Проблеми гидрологии и инженерного грунтоведения / В. В. Бабаев. - К., 1970. - С. 172-181.

5. Берко Й. М. Фітоценотичний нарис смерекових лісів (Piceeta abietis) на Горганах / Й. М. Берко // Укр. ботан. журн. - 1970. - № 28. - С. 608-613.

6. Берко И. Н. Растительность Горган и ее народнохозяйственное значение: aвтореф. канд. дис. - 1967. - 19 с.

7. Білик Г. І. Сіножаті та пасовища Закарпатської області й заходи щодо їх поліпшення і раціонального використання / Г. І. Білик // Ботан. журн. - 1950. - Т. 7, № 1. - С. 46 - 58.

8. Богданов А. А. Основные черты тектоники Восточных Карпат / А. А. Богданов // Сов. геология. - 1949. - №40. - С. 9 - 22.

9. Брадіс Є. М. Високогірна рослинність. У кн. Рослинність Закарпатської області / Є. М. Брадіс, О. О. Зап'ятова. - Київ: Вид-во АН УРСР, 1954. - С. 137-210.

10. Бучинський І. О. Клімат Українських Карпат / Бучинський І. О., Волеваха М. М., Коржов В. О. - К.: Наукова думка, 1971. - 172 с.

11. Василевський Г. А. Водні багатства Карпат / Г. А. Василевський - Ужгород: Карпати, 1973. - 240 с.

12. Визначник рослин України. - Київ: Наукова думка, 1965. - 878 с.

13. Визначник рослин Українських Карпат. - Київ: Наук, думка. - 1977. - 435 с.

14. Генсірук С. А. Ліси Українських Карпат та їх використання / С. А. Генсірук. - К.: Урожай, 1964. - 291 с.

15. Геоботанічне районування Української РСР. - Київ: Наук. думка, 1977. - 301 с.

16. Геренчук К. I. Ландшафти / К. І. Геренчук // Природа Українських Карпат. - Львiв: Вид-во Льв.ун-ту, 1968. - С.208-238.

17. Геренчук К. І. Природа Закарпатської області / К. І. Геренчук. - Львів: Вища школа. Вид-во при Львів. ун-ті, 1981. - 156 с.

18. Голубец М. А. Ельники Украинских Карпат / М. А. Голубец. - Киев: Наук. думка, 1978. - 264с.

19. Голубець М. А. Темнохвойні ліси / М. А. Голубець // Рослинність УРСР. Ліси УРСР. - Київ: Наук. думка, 1971. - С. 84-133.

20. Гринів Л. Розвиток рекреаційного підприємництва в Українських Карпатах / Л. Гринів, В. Мацола // Проблеми регіональної політики: 36. наук. пр. - Ін-т регіональних досліджень. - Львів, 1995. - С. 109-118.

21. Дербак М. Ю. Характеристика Колочавськкого лісництва Національного природного парку «Синевир» / М. Ю. Дербак // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Проблеми екологічної стабільності Східних Карпат», присвяченої 10-річчю створення Національного природного парку «Синевир» (24-27 червня 1999). - Синевир, 1999. - С. 59-60.

22. Державна фітосанітарна інспекція Закарпатської області: Ґрунтово-кліматичні умови Закарпаття та їх вплив на розповсюдження шкідливих організмів. - 2012.

23. Євдокименко В. К. Соціальна інфраструктура Карпатського реґіону: пошук перспектив розвитку / Євдокименко В. К., Садова У. Я., Шевчук Л. Т. - Чернівці: Прут, 1995. - 80 с.

24. Збереження флористичного різноманіття Карпатського регіону. Матеріали науково-практичної конфекенції (Синевир 1-4 жовтня 1998). - Синевир, 1998. - 180 с.

Размещено на Allbest.ru