Однак це прохання було відкладене до перепису всіх прибутків, які мали надходити до царської скарбниці з України, а також до укладення реєстру, що мав охопити 60 тисяч козаків;

10) у випадку татарських нападів на Україну передбачалося організовувати проти них спільні походи як з боку України, так і Московської держави;

11) Гетьманський уряд просив установити утримання для козацької залоги кількістю 400 осіб у фортеці Кодак та для запорожців, виконання цього прохання також було відкладене до окремого рішення. Тут же містилася вимога до гетьмана негайно почати укладення реєстру, що мав охопити 60 тисяч козаків, і після завершення роботи треба було надіслати його до Москви.

Важливе значення мала реалізація Б Хмельницьким ідеї пожиттєвого гетьманства. Суверенітет України частково обмежувався в царині зовнішньополітичної діяльності (відносини з Річчю Посполитою і Портою), а також обов'язком виплачувати данину до московської скарбниці.

За своїми формально-правовими ознаками договір нагадував акт про встановлення відносин номінальної протекції, але за змістом найімовірніше передбачав створення під верховенством корони Романових конфедеративного союзу, спрямованого проти зовнішнього ворога

Як оцінити значення цього договору, який проіснував лише до вересня 1658 р (часу укладення українсько-польського Гадяцького договору)? Автор поділяє міркування О. Апанович, що він не був "для України ні трагедією, ні ганьбою".

Значення Договору полягало в наступному:

по-перше, в царині міжнародних відносин він засвідчував юридичну форму відокремлення й незалежності козацької України від Речі Посполитої,

по-друге, він служив правовим визнанням Росією внутрішньополітичної суверенності Української держави, недоторканості існуючих державних інституцій і витвореної системи соціально-економічних відносин,

по-третє, він відкривав перспективу В СОЮЗІ з Московією довести до переможного кінця війну з Річчю Посполитою й завершити об'єднання земель у кордонах національної держави,

переяславська рада гетьманський україна

по-четверте, він виступав у свідомості національно-патріотичної еліти наступних поколінь, за визнанням П Орлика, "найсильнішим і найнепереможнішим аргументом і доказом суверенності України". Смолій В.А., Верстюк В.Ф., Гарань О.В., Гуржій О.І. та інш. Історія України: навчальний посібник / В.А. Смолій - К.: Альтернативи, 1997 - С. 92.

Висновки до ІІ розділу

Таким чином, Віленською умовою Московщина остаточно перекреслила Переяславську умову, і тому Хмельницький не прийняв до уваги ряду пунктів Переяславської умови і, всупереч тим пунктам:

1) удержував війська більше ніж 60 тисяч,

2) незважаючи на московське остереження й протести, провадив переговори з Швецією і склав з нею союзну умову ("вічний союз"), хоча вона була у ворожих відносинах з Московщиною,

3) не посилав Московщині умовленої данини і не звертав уваги на випливаючи з Переяславської умови зобов'язання визнавати важність усталених Москвою західних кордонів, тільки при кожній нагоді намагався звільнити і приєднати все нові українські землі.

Таким чином, ніколи не ратифіковане Переяславське порозуміння, не дотримане москвичами вже під час зафіксування на письмі, яке завжди було для гетьмана Хмельницького лише звичайним оборонним союзом, що в ньому, замість турецького султана, фігурував цим разом московський цар, завдяки несолідності московської сторони перестало морально зобов'язувати ще перед підписанням Московщиною у Вільні сепаратного миру, цебто приблизно по рокові після осягнення порозуміння в Переяславі.

Тому 1655 року підписав Б. Хмельницький військову конвенцію зі Швецією і увійшов до козацько-балканської ліги, яка була під протекторатом шведського короля і лорда-протектора Олівера Кромвеля, та склав умову з турецьким султаном, цебто діяв так, немовби жодної Переяславської умови не існувало.

Після ж підписання москвинами Віденського миру, який затвердив поділ України між Польщею і Москвою, Переяславське порозуміння стало фікцією, актом, що мав таке ж значення, як, наприклад, має нині підписана під час війни в 1941 році союзна "умова дружби" західних держав з московською червоною імперією.

Висновки

Поразка козацького війська під Берестечком завершує період висхідного розвитку визвольної боротьби. Укладений Білоцерківський мирний договір звів нанівець автономію козацької України, спричинив значне загострення соціальних суперечностей на території Наддніпрянщини та створив тут реальну небезпеку громадянської війни. Незважаючи на блискучу перемогу під Батогом у червні 1652р., внутрішньополітичне становище України та геополітична ситуація в регіоні не лише не поліпшилися, але під впливом різноманітних обставин значно ускладнилися. Перед Хмельницьким постала трагічна дилема: відмовившись від усіх здобутків у царині державотворення, визнати владу польського короля або ж спробувати заручитися військовою допомогою чужоземних правителів навіть ціною певної поступки власним суверенітетом, оскільки на середину 1653р. шанси на політичне розв'язання конфлікту з Річчю Посполитою через задоволення королем та шляхетським станом вимог Війська Запорозького були вельми мізерними.

За тих умов, які склалися на кінець 1653р., прийняття протекції російського царя ставало чи не єдиним шляхом виходу зі скрутного становища.

Безперечно, українська влада вважала головним дипломатичним завданням:

1) втягнути Московщину у війну з Польщею, домогтися одночасно запевнення від Московщини, що вона не зложить зброї доти, доки Україна не буде звільнена від польського панування, і

2) гарантувати цілковите фактичне невтручання до українських державних справ і не допустити більшим московським силам укріпитися на українській території.

Решту справ уважала українська влада за справи побічні, про які можна дискутувати, але які не мають стати на перешкоді осягненню тих головних цілей.

Наявні документи свідчать про договірний характер українсько-російського об'єднання.

Після підписання москвинами Віденського миру, який затвердив поділ України між Польщею і Москвою, Переяславське порозуміння стало фікцією, актом, що мав таке ж значення, як, наприклад, має нині підписана під час війни в 1941 році союзна "умова дружби" західних держав з московською червоною імперією.

Список використаних джерел і літератури

Джерела аналізу:

1. Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России. - СПб., 1861. - Т.3. - 272 с.

2. Акты относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией: Т.10: (Дополнение к 3-му тому) Переговоры об условиях соединения Малороссии с Великой Россией - Спб., 1878. - 838 с.

3. Документи Богдана Хмельницького (1648-1658) / Упор.І. Крип'якевич, І. Бутич. - К.: Вид. акад. наук УРСР, 1961. - 639 с.

4. Документи з історії українсько-російських відносин другої половини XVII ст. // Київська старовина. - 1999. - №3. - С.155-158.

5. Російський державний архів давніх актів. - Ф.89: Сношения России с Турцией. - Оп.1: Книги и дела. - Спр.1653, № 1 ("Перевод с письма к царю грека Фомы Иванова из Царь-града. "). - Арк.1-2.

Використана література:

6. Андреев А.Р. История Крыма. Краткое описание прошлого Крымского полуострова. / А.Р. Андреев М.: Изд-во Межрегиональный центр отраслевой информатики Госатомнадзора России. - 255 с.

7. Апанович О. Українсько-російський договір 1654 р.: Міфи і реальність. / О. Апанович - К., 1994. - 92 с.

8. Бойко О.Д. Історія України: посібник. - 2-ге вид., доп. / О.Д. Бойко - К.: видавничий центр "Академія", 2002. - 656 с.

9. Брехуненко В. Переяславська рада 1654 року в російській історіографії // Переяславська рада 1654 року (Історіографія та дослідження) / В. Брехуненко - К.: Смолоскип, 2003. - 890 с.

10. Горобець В.Н. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини XVII - перш. чверті XVIII ст. / В.Н. Горобець - К., 1995. - 69 с.

11. Горобець В.М. Московська політика Богдана Хмельницького: завдання та способи їх реалізації // Україна і Росія в історичній ретроспективі: нариси в 3-х томах /В.М. Горобець Інститут історії України НАН України. - Київ: Наукова думка, 2004. - Т.1. - 504 с.

12. Грушевський М. Історія України-Руси. / М. Грушевський - Т. ІХ. - Ч. ІІ. Київ, 1994 - 1631 с.

13. Гуляй А.М. Українсько-російські політичні відносини 1654 - 1668 рр. Автореф. дис. канд. іст. наук: 07.00.01/А.М. Гуляй; Нац. ун-т "Києво-Могил. акад." - К., 2006. - 19 с.

14. Документально-історичні пам'ятки доби Руїни в збірці Національного музею історії України // Нові дослідження пам'яток українського козацтва XVI-XVIII ст. - Київ, 1998. - Випуск 7. - С.41-46.

15. Кaппeпеp А. Мaлa історія Укpaїни / Пep. з німецької. / А. Каппепер - К.: "К.I. C.", 2007 - 264 с.

16. Кордуба М. Між Замостєм і Зборовим / М. Кордуба // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка (далі - ЗНТШ). - Львів, 1922. - Т.33 - С.43-45.

17. Кравченко В. Концепції Переяслава в українській історіографії // Переяславська рада 1654 року: (Історіографія та дослідження). / В. Кравченко - К.: Смолоскип, 2003. - 890 с.

18. Крип'якевич П. Богдан Хмельницький. / П. Крип'якевич - 2-е вид. - Львів, 1990. - 408 с.

19. Крип'якевич П. Історія України. / П. Крип'якевич - Львів, 1990. - 520 с.

20. Лащенко Р. Переяславський договір 1654 р. між Україною і царем московським / Р. Лащенко // Ювілейний збірник в честь професора доктора Станіслава Дністрянського. - Прага, 1923. - 76 с.

21. Лівобережна Україна у сфері впливу московської політики за наказного гетьмана Якима Сомка (1660-1663) // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - К., 2003. - №1. - С.126-128.

22. Липинський В. Україна на переломі.1657-1659: Замітки до історії українського державного будівництва в ХVІІ-ім столітті. / В. Липинський - Відень, 1920. - 346 с.

23. Мицик Ю.А. Джерела в Історії національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. / Ю.А. Мицик - Дніпропетровськ, 1996. - 262 с.

24. Мякотин В. Очерки социальной истории Украины в XVII-XVIII в. - Т.1. Вып.1. / В. Мякотин - Прага, 1924. - 289 с.

25. Мякотин В. "Переяславский договор" 1654 г. / В. Мякотин // Сборник статей, посвященных Павлу Николаевичу Милюкову 1859-1929. - Прага, 1929. - С.241-261.

26. Окіншевич Л. [Рец. на:] Яковлев А. Договір гетьмана Богдана Хмельницького з Москвою року 1654. / Л. Окіншевич - 521 с.

27. Сохань П. Переяславська Рада 1654 року (Історіографія та дослідження/ П. Сохань. - Київ: Смолоскип, 2003. - 890 с.

28. Петровський М.Н. Визвольна війна українського народу проти гніту шляхетської Польщі і приєднання України до Росії (1648-1654). / М.Н. Петровський - К., 1940. - 255 с.

29. Петровський М. Причинок до питання про статті Богдана Хмельницького/ М.Н. Петровський // Записки Ніжинського Інституту народної освіти. - 1929. - Т. ІХ. - С.76-79.

30. Прокопович В.К. "Вічне підданство". До питання про правну природу з'єднання України і Москви. / М.Н. Петровський - Париж, 1976. - 136 с.

31. Смолій В.А., Степанков В. С Богдан Хмельницький. / В.А. Смолій - К, 1995 - 502 с.

32. Смолій В. А, Верстюк В.Ф., Гарань О.В., Гуржій О.І. та інш. Історія України: навчальний посібник / - К.: Альтернативи, 1997 - 416 с.

33. Стороженко І. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у визвольній війні українського народу середини XVII ст. / І. Стороженко - Дніпропетровськ, 1996 - Вип.1. - Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1996. - С.28-29.

34. Україна в системі управління Росії (1659-1669 рр.) // Київська старовина. - 2004. - №3. - 29 с.

35. Федорук Я. Зовнішньополітична діяльність Богдана Хмельницького і формування його політичної програми (1648 - серпень 1649 рр.). /Я. Федорук - Львів, 1993. - 70 с.

36. Федорук Я. Міжнародна дипломатія і політика України.1654-1657. Частина 1.1654р. / Я. Федорук - Львів. 1996. - 262 с.

37. Федорук Я. Українсько-Московська угода 1654 р. в історико-правових дослідженнях кінця ХІХ - початку 50-х рр. ХХ ст. / Я. Федорук // Україна в Центрально-Східній Європі, № 4, 2004. - С.437-439.

38. Цибульський В.І. Визвольна війна українського народу середини XVII ст. у зарубіжній історіографії. / В.І. Цибульський - Рівне: Песпектива, 2000. - 179 с.

39. Яковлів А. "Статті Богдана Хмельницького" в редакції 1659 року // Ювілейний збірник ВУАН на пошану академіка Михайла Сергійовича Грушевського. - Т.1. / А. Яковлів - К., 1928. - С. 194-196.

40. Яковлів А. Українсько-московські договори в XVII-XVIII віках / А. Яковлів // Переяславська рада очима істориків, мовою документів. - С.124-130.

Додатки

Додаток № 1. Статейний список російського посольства на чолі з В. Бутурліним про урочисту зустріч послів населенням України, про Переяславську Раду, умови прийняття присяги населенням українських міст і сіл.

Размещено на Allbest.ru