Історія Новомиргородського краю в ХІХ - поч. ХХ ст.

Стіни, вікна та дверні отвори, здається, вирізані з монолітного цегляного масиву, прикрашені рельєфами. Арочні завершення відтворюють гармонійний ритм. Все це надає стінам пластичності, а світлотіні підкреслюють рельєфність. Карнизи прикрашені різьбленням різного за змістом орнаменту та трактуванням. Цілісність переднього фасаду підкреслюється горизонтальним аркатурним поясом. Зовнішня лінія аркади вимальована цегляною стрічкою.

Слід зазначити, що інтер'єр будови дотриманий в суворому супокої: гладкі білі стіни і така ж стеля.

Для забезпеченням лікарні світлом при ній було побудовано електростанцію. Динамомашина приводилася в рух двигуном внутрішнього згорання. Приміщення електростанції існує і зараз позаду лікарні.

Якось механік Іванов сказав Ганні, що так як двигун порівняно невеликий, то як би він не був добре відрегульований, а найменша зміна кола обертів буде відбиватися на динамомашині і внаслідок цього світло в лікарні буде нерівномірним, що не дуже добре для хворих.

«Можна виправити таке становище?» - запитала Ганна. Будучи високої кваліфікації, Іванов порадив змонтувати акумуляторну. Акумулятор буде заряджатися від динамо, а з акумуляторної батареї струм буде подаватися на лікарню. Світло в лікарні буде м'яким і рівномірним. «Так і робіть» - розпорядилася Ганна.

По головного лікаря Ганна знову ж поїхала до Києва. Вона розпитала ректора та декана медичного факультету Університету Святого Володимира, які є кращі студенти, що в цьому році кінчили медичний факультет. Їй назвали два-три прізвища студентів, яких мали залишити на кафедрах для підготовки професури. Між ними було прізвище Кміта. Вона знайшла його і запропонувала їхати в Новомиргород лікарем. Він сказав, що має одержувати значну стипендію і буде продовжувати навчання в Києві. Ганна Дмитрян запропонувала йому місячні зароблені втричі більше стипендії.

Прибувши в Новомиргород, лікар Кміта оглянув побудований для нього будинок, лікарню, і забув про Київ і професуру. Лікарню було відкрито в 1912 році.

Обслуговували лікарню лікар Кміта, фельдшер Легкоступ та дві сестри-жалібниці Самойлович та Вітковська.

Для забезпечення лікарні коштами Ганна Дмитрян залишила в банку 300 тисяч карбованців. На відсотки від цих грошей належало видавати платню всім співробітникам лікарні, а також оплачувати ліки і харчування, тобто щоб лікувати хворих безкоштовно. Лікарня була забезпечена трьомастами повних комплектів білизни чоловічої і трьомастами комплектів жіночої. Ліжка також були повністю забезпечені відповідною білизною.

На ґанку біля головного входу лікарні вгорі було вмуровано дві напівкруглі заглибини, в які було вставлено вивіску: «Міська лікарня ім. Ганни Дмитрян». На стіні, праворуч від головного входу, була пригвинчена мармурова табличка, на якій золотими літерами було вирізьблено: «Архітект-художник М. Павученко». Під час революції вивіска і мармурова табличка були зняті.

По відкритті лікарні Ганна Дмитрян з матір'ю виїхали до Єлисаветграда, де на її кошти недалеко від залізничного вокзалу було побудовано лікарню, яка носила назву Червоного Хреста. Вивіски на ній не було, чи її зняли, але при вході в подвір'я лікарні, на лівому стовпчику хвіртки було прибито емальовану табличку з написом білими літерами: «Лікарня святої Анни» (яка висіла приблизно до 1971-1972 років).

Після цього Ганна виїхала в Бобринці, де на її кошти теж було збудовано лікарню. Були чутки, що Ганна в Бобринці померла у великій бідності.

Отже, територія Новомиргорода славилася ( хоч і не багатьма), але незвичайними архітектурними спорудами та відомими історичними постатями. Одне з таких архітектурних див ХІХ століття є Златопільська гімназія.

Златопільська гімназія - видатна пам'ятка архітектури. Це один із кращих зразків будівель провінційних навчальних закладів. Серед її вихованців і викладачів немало видатних людей. Помічник класних наставників гімназії, письменник Григорій Грушевський друкувався з 1889 року в журналах «Зоря», «Правда», «Дзвінок». Надсилав він також композитору Миколі Лисенку записи українських народних пісень.

Приміщення гімназії - це чудо, виконане в стилі Українського бароко, зупинило лік часу, ніби в дрімоті аналізувало пройдені історичні віхи.

Не менш цікавою архітектурною спорудою залишається лікарня Святої Ганни. Роки, коли будувалася лікарня, відзначаються складним періодом в українській архітектурі. Треба було на основі своєї національної культури, на основі досягнень народної архітектури, пристосовуючись до потреб, опрацювати свій стиль, виробити свої методи в архітектурній розробці деталей.

В цьому відношенні лікарня в Новомиргороді являє собою і повинна залишатися як невмируща пам'ятка народних новомиргородських майстрів Кам'яновичів, Морозів та архітектора-художника М. Павученка, що гідно вийшли переможцями в складній і тривалій боротьбі.

ВИСНОВКИ

Отже, 1803 року Новомиргород увійшов до складу Херсонської губернії як повітове місто. Внаслідок його важливого торгового значення, тут мешкали польський, венеціанський та австрійській консули. Пізніше Новомиргород отримав статус заштатного міста.

З лютого 1820 року Новомиргород підпорядкували відомству військових поселень. Серед жителів міста відбувалися заворушення, які були придушені військовими.

Слід зазначити, що економічний розвиток Новомиргорода прискорився з 60-х років ХVІІІ століття. Характеризуючи економічну сторону краю, як і раніше основними заняттями Новомиргорода залишалися торгівля і промисли, а також розвиток ремесел: гончарне, шевське, кравецьке. В цей час м. Златопіль набуває статусу торгово-промислового центру. Значимість містечка додає те, що через нього проходив Чумацький шлях, поштова дорога з Києва та воєнно-транспортна. Збирались великі ярмарки, на яких торгували кіньми та великою рогатою худобою. Великий вплив на економічний розвиток краю мало будівництво графом О.О. Бобринським цукрового заводу в с. Капітанівці та відкриття у 1848 році шкіряного заводу Ф. Леве у Златополі.

Основну масу населення Новомиргорода в середньому становили військові поселенці. Протягом десяти років в ХІХ столітті поселенці під наглядом офіцерів виконували роботи на поселенських громадських ланах, забезпечували кавалерію продовольством, фуражем, паливом, а також мусили здавати квартири під постої.

Після ж скасування військових поселень в місті більшу частину населення становили рангові селяни, меншу - державні.

Суспільно-політичний рух Новомиргородського краю був досить активним, а також широкомасштабним. Великий вклад в історію Новомиргородщини внесли певна кількість декабристів, які покладали на місто великі надії зі спробами виступати проти сваволі військової верхівки. Це такі декабристи, як Володимир Ліхарєв, Олександр Поджіо ,Володимир Печерін, Євген Оболєнський, до речі на його честь названо вулицю в місті і встановлено меморіальну дошку.

Крім того, з історією Новомиргородщини ХІХ-поч.ХХ ст. тісно пов'язані життя та діяльність видатних особистостей того часу. Тут побували І. П. Котляревський, який саме в Новомиргороді підписав перший документ, приступивши до виконання обов'язків корпусного ад'ютанта генерала Мейендорфа, а також О.С. Пушкін, який на рукописній карті серез багатьох міст накреслив і Новомиргород., Т. Г. Шевченко, який згадує ці часи у повісті «Наймичка». Значний слід в історії Новомиргородського краю залишили І. К. Тобілевич (Карпенко-Карий), С.А. Подолинський, В.К. Винниченко, який саме у Златопільській гімназії отримував знання.

Місцевість Новомиргорода славилася великими культурними здобутками, а саме архітектурними спорудами, хоч їх було і дуже мало.

Найцікавішою і найвидатнішою пам'яткою ХІХ століття є Златопільська гімназія, історія якої починається 31 березня 1836 року, коли в містечку Златопіль Чигиринського повіту Київської губернії було засновано чотирикласне дворянське училище.

У жовтні 1863 року надійшов дозвіл Міністерства народної освіти перетворити четвертий клас училища в гімназичний клас з правом вступу до п'ятого класу гімназії без іспитів. Таким чином, за рівнем організації навчального процесу Златопільське дворянське училище отримує статус прогімназії.

Уже 1885 року Златопільське дворянське училище перетворене в класичну чоловічу гімназію. У зв'язку з цим на засіданні господарського комітету гімназії розглядається питання про можливість будівництва нового приміщення.

Будівництво нового корпусу гімназії велося з 1885 по 1891 рік на земельній ділянці, переданій у пожертву Лопухіними - власниками Златопільської садиби, на кошти Лазаря Бродського та Митрофана Цвіткова. Автором проекту вважається архітектор Чекмарьов (за іншими даними, Архипов). Відкриття будівлі відбулось 12 травня 1891 року.

У жовтні 1920 року Златопільська гімназія припинила своє існування.

Не менш визначною пам'яткої залишається лікарня Ганни Дмитрян, була відкрита в 1912 році. На посаду головного лікаря Ганна Дмитрян запросила одного з кращих випускників медичного факультету Київського Імператорського Університету Святого Володимира лікаря Кміту. Для забезпечення лікарні коштами Ганна Дмитрян залишила в новомиргородському банку 300 тисяч карбованців. Відсотки від цих грошей призначались для виплат всім співробітникам лікарні та безкоштовного харчування й лікування всіх хворих. Лікарня була забезпечена шістьмастами повними комплектами чоловічої та жіночої білизни. Відповідною білизною було забезпечено і всі ліжка. Вікна лікарні були завішені багатими фіранками пісково-золотавого кольору з шовковими шнурами та пишними китицями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Невмитий Ю. А. Новомиргородщина і декабристи. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2011 - 23с.

2. Мокрицький О. В. Історія Новомиргородського району. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2004 - 202с.

3. Дзеверін І. Про В. Винниченка та його ранню прозу // Винниченко В. Краса і сила - Повісті та оповідання.- К., 1989. - 750 с.

4. Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область. - К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. - 450 с.

5. Затока В. В. Златопільська гімназія. Сторінки історії. - Кіровоград, 1998. - 132 с.

6. «Новомиргородщина. Перша ластівка. Література рідного краю». - К.,2007. - 285 с.

7. Омельчук І. В. Рідний край. Історико-краєзнавчі дослідження. - К.: КМЦ «Поезія», 2004. - 492 с.

8. А.А. Андриевский» Историческая записка о златопольской гимназии 1887 г.». - К., 1887. - 69 с.

9. Соколовський А.А., Г.В. Безвушко. Нариси з історії Новомиргородського району. - Кіровоград: Центрально-Українське видавництво, 2000 - 198 с.

10. Доля Р. П. Златопіль. Економічно-географічна характеристика селища міського типу. - Черкаси, 1959. - 235с.

11. Кіровоградський облдержархів. - Ф. Р-7141. - Оп. 1. - Спр.312. - 1-10 с.

12. Записки Одеського наукового при ВУАН товариства. Секція соціально-історична, ч. 5, 1989. - с.12.

13. Статистичні дані про соціально-економічний розвиток району, 1987-2004 рр. - 250 с.

Размещено на Allbest.ru