Приклад застосування

Перклад

"the picture of youth, unprotected innocence, and humble virgin simplicity",

уявлення про юність, незахищену недоторканість, і скромну недоторкану простоту

"shoulders. sparkled"

Плечі іскряться

"the name for God"

ім'я для Бога (в ім'я Бога)

WHILE the present century was in its teens, and on one sunshiny morning in June, there drove up to the great iron gate of Miss Pinkerton's academy for young ladies, on Chiswick Mall, a large family coach, with two fat horses in blazing harness, driven by a fat coachman in a three-cornered hat and wig, at the rate of four miles an hour.

Одного сонячного червневого ранку, коли наше сторіччя тільки-но почалося, до високої залізної брами дівочого пансіону міс Пінкертон під'їхала зі швидкістю чотирьох миль на годину велика родинна карета, запряжена парою ситих коней, якими правував гладкий візник, виряджений у перуку й трикутний капелюх.

A black servant, who reposed on the box beside the fat coachman, uncurled his bandy legs as soon as the equipage drew up opposite Miss Pinkerton's shining brass plate, and as he pulled the bell, at least a score of young heads were seen peering out of the narrow windows of the stately old brick house.

Чорношкірий служник, що дрімав на передку поруч з візником, випростав свої криві ноги, тільки-но екіпаж спинився біля блискучої мідної таблички з прозвищем "Міс Пінкертон", а коли він смикнув за дзвоник, у вузьких вікнах показного старовинного будинку і з'явилося щонайменше два десятки дівочих голівок.

Nay, the acute observer might have recognized the little red nose of good-natured Miss Jemima Pinkerton herself, rising over some geranium-pots in the window of that lady's own drawing-room.

Уважний спостерігач міг би впізнати серед них навіть червоний носик щиросердої міс Джемайми Пінкертон, що майнув над горщечками калачиків у вікні вітальні самої власниці пансіону.

“MADAM-After her six years' residence at the Mall, I have the honour and happiness of presenting Miss Amelia Sedley to her parents, as a young lady not unworthy to occupy a fitting position in their polished and refined circle.

Після шестирічного перебування Емілії Седлі в пансіоні я діждалася честі й радості відрекомендувати її вам як особу, гідну зайняти відповідне становище у вашому вибраному й вишуканому колі.

In leaving the Mall, Miss Amelia carries with her the hearts of her companions, and the affectionate regards of her mistress, who has the honour to subscribe herself.

Покидаючи Чізвік, міс Емілія забирає з собою серця своїх. приятельок і щиру прихильність директорки, яка має честь лишитися вашою, шановна пані, вдячною і покірною слугою-Барбарою Пінкертон".

“For whom is this, Miss Jemima? ” said Miss Pinkerton, with awful coldness.

А цей для кого? - крижаним голосом запитала міс Пінкертон.

“For Becky Sharp,” answered Jemima, trembling very much, and blushing over her withered face and neck, as she turned her back on her sister.

Для Бекі Шарп, - відповіла Джемайма, вся тремтячи, й відвернулася, щоб не видно було, як почервоніло її зів'яле обличчя й шия.

“MISS JEMIMA! ” exclaimed Miss Pinkerton, in the largest capitals.

МІС ДЖЕМАЙМО! - вигукнула директорка таким тоном, що його можна передати тільки великими літерами.

For she could not only sing like a lark, or a Mrs. Billington, and dance like Hillisberg or Parisot; and embroider beautifully; and spell as well as a Dixonary itself; but she had such a kindly, smiling, tender, gentle, generous heart of her own, as won the love of everybody who came near her, from Minerva herself down to the poor girl in the scullery, and the one-eyed tart-woman's daughter, who was permitted to vend her wares once a week to the young ladies in the Mall.

Емілія не тільки співала, як соловейко чи місіс Біллінгтон, танцювала, як Гілісберг чи Парізо, пречудово гаптувала й знала правопис не гірше за самий Словник, але й мала таке добре, веселе, ніжне, чутливе і щедре серце, що прихиляла до себе кожного, хто спілкувався з нею, від самої Мінерви до убогої, скромної посудниці й дочки сліпої на одне око власниці пекарні, якій дозволено раз на тиждень продавати тістечка вихованкам пансіону.

But why speak about her? It is probable that we shall not hear of her again from this moment to the end of time, and that when the great filigree iron gates are once closed on her, she and her awful sister will never issue therefrom into this little world of history.

Але, зрештою, чи варто приділяти їй стільки уваги? Адже цілком можливо, що відтепер аж до судного дня ми нічого про неї не почуємо, і коли висока, філігранно кована брама школи зачиниться, Джемайма і її грізна сестра назавжди залишаться за нею - і за тісними рамками нашої історії.

As she is not a heroine, there is no need to describe her person; indeed I am afraid that her nose was rather short than otherwise, and her cheeks a great deal too round and red for a heroine; but her face blushed with rosy health, and her lips with the freshest of smiles, and she had a pair of eyes which sparkled with the brightest and honestest good-humour, except indeed when they filled with tears, and that was a great deal too often; for the silly thing would cry over a dead canary-bird; or over a mouse, that the cat haply had seized upon; or over the end of a novel, were it ever so stupid; and as for saying an unkind word to her, were any persons hard-hearted enough to do so-why, so much the worse for them.

Зате її рум'яне личко пашіло здоров'ям, на устах цвіла усмішка, а очі сяяли найчистішою і найщирішою радістю, за винятком, звичайно, тих хвилин, коли наповнювалися слізьми, а таке траплялося досить часто.

Even Miss Pinkerton, that austere and god-like woman, ceased scolding her after the first time, and though she no more comprehended sensibility than she did Algebra, gave all masters and teachers particulars orders to treat Miss Sedley with the utmost gentleness, as harsh treatment was injurious to her.

Навіть міс Пінкертон, ця сувора й неприступна жінка, перестала її лаяти після першого разу, і хоч вразливе серце вона розуміла не краще, ніж, скажімо, алгебру, а все ж дала всім вихователям і вчителям особливий наказ ставитись до міс Седлі якнай-лагідніше, бо суворість, мовляв, просто шкодила її здоров'ю.

Well, he is a lofty man of genius, and admires the great and heroic in life and novels; and so had better take warning and go elsewhere.

Ну що ж, він людина високого лету, можна сказати, геніальна, в житті та в романах захоплюється тільки великим і героїчним, тож йому краще врахувати ці застереження і знайти собі якусь іншу розвагу.

Well, then. The flowers, and the presents, and the trunks, and bonnet-boxes of Miss Sedley having been arranged by Mr. Sambo in the carriage, together with a very small and weather-beaten old cow's-skin trunk with Miss Sharp's card neatly nailed upon it, which was delivered by Sambo with a grin, and packed by the coachman with a corresponding sneer-the hour for parting came; and the grief of that moment was considerably lessened by the admirable discourse which Miss Pinkerton addressed to her pupil.

Та повернемося до своєї розповіді. Самбо поскладав квітки, подарунки, скрині та коробки з капелюшками міс Седлі у карету разом із невеличкою, витертою шкіряною валізкою, до якої була старанно пришпилена картка Ребеки Шарп і яку він подав візникові, шкірячи зуби, а той прилаштував у кареті, і собі зневажливо скривившись. Нарешті настав час прощатися. Але смуток тієї гіркої хвилини трохи згладила блискуча промова, з якою директорка звернулася до своєї вихованки.

Then came the struggle and parting below. Words refuse to tell it.

Потім відбулося галасливе прощання внизу. Слова тут безсилі.

She was small and slight in person; pale, sandy-haired, and with eyes habitually cast down: when they looked up they were very large, odd, and attractive; so attractive, that the Reverend Mr. Crisp, fresh from Oxford, and curate to the Vicar of Chiswick, the Reverend Mr. Flowerdew, fell in love with Miss Sharp; being shot dead by a glance of her eyes which was fired all the way across Chiswick Church from the school-pew to the reading-desk.

Ребека була маленька, тендітна бліда дівчина з рудими косами, що звичайно ходила, опустивши очі та коли підіймала їх, вони здавалися великими, загадковими й чарівливими, такими чарівливими, що велебний містер Хрумлі, якого щойно спекли в Оксфорді і прислали в Чізвік. заступником в Флауердью, закохався в міс Шарів; вона Вбила його тими очима, стрельнувши ними через усю чізвікську церкву - з лавки для пансіонерок до кафедри.

By the side of many tall and bouncing young ladies in the establishment, Rebecca Sharp looked like a child.

Поряд з іншими, високими і квітучими вихованками пансіону, Ребека Шарп здавалася дитиною.

I have nourished a viper in my bosom.

Я пригріла в себе на грудях гадюку.

Thus the world began for these two young ladies. For Amelia it was quite a new, fresh, brilliant world, with all the bloom upon it.

Так перед обома дівчатами відкрився світ. Для Емілії то був зовсім незнаний, свіжий, чарівний світ, який ще тільки буйно розквітав.

The meaning of the above series of queries, as translated in the heart of this ingenious young woman, was simply this: - “If Mr. Joseph Sedley is rich and unmarried, why should I not marry him?

Справжній зміст усіх наведених вище запитань, якщо їх перекласти мовою серця цієї винахідливої молодої особи, був дуже простий: "Коли Джозеф Седлі багатий і неодружений, чому б мені не вийти за нього заміж?

“What! you who have shown the poor orphan what happiness and love are for the first time in her life-quit you? never!" and the green eyes looked up to Heaven and filled with tears; and Mrs. Sedley could not but own that her daughter's friend had a charming kind heart of her own.

Місіс Седлі не могла не визнати, що в товаришки її дочки ніжне й добре серце.

“The poor child is all heart,” said Mrs. Sedley.

Бідна дитина має добре серце, - сказала місіс Седлі.

“I am sure he will to-night, dear," Amelia said, as she pressed Rebecca's hand; and Sedley, too, had communed with his soul, and said to himself, “'Gad, I'll pop the question at Vauxhall. ”

А Седлі, порадившись зі своїм серцем, сказав сам до себе: - Я таки освідчуся їй у Воксголі, хай йому біс!

But after a scene in which one person was in earnest and the other a perfect performer-after the tenderest caresses, the most pathetic tears, the smelling-bottle, and some of the very best feelings of the heart, had been called into requisition-Rebecca and Amelia parted, the former vowing to love her friend for ever and ever and ever.

Та після сцени, в якій одна дійова особа переживала щиро, а друга чудово грала свою роль, після сцени, в якій було все - і ніжні обійми, і гіркі сльози, і пляшечка з нюхальною сіллю, і трохи щирого зворушення, Ребека й Емілія розлучилися, і перша заприсяглася любити свою товаришку вічно.

Having passed through Gaunt Square into Great Gaunt Street, the carriage at length stopped at a tall gloomy house between two other tall gloomy houses, each with a hatchment over the middle drawing-room window; as is the custom of houses in Great Gaunt Street, in which gloomy locality death seems to reign perpetual.

Звернувши з Гонт-сквер на Грейт-Гонт-стріт, карета нарешті спинилася біля високого похмурого будинку, затиснутого між двома іншими такими самими непривітними високими будинками; кожен із них мав над середнім вікном вітальні траурний герб, як і всі інші будинки на цій невеселій вулиці, де, здається, завжди панує смерть.

As the only endowments with which Nature had gifted Lady Crawley were those of pink cheeks and a white skin, and as she had no sort of character, nor talents, nor opinions, nor occupations, nor amusements, nor that vigour of soul and ferocity of temper which often falls to the lot of entirely foolish women, her hold upon Sir Pitt's affections was not very great.

Оскільки природа наділила леді Кроулі тільки рожевими щоками та білою шкірою, оскільки вона не мала ні яскравої вдачі, ні хисту, ні власної думки, ні улюбленої справи чи розваги, навіть тієї душевної сили і бурхливого темпераменту, то часто притаманні навіть найдурнішим жінкам, вона недовго чарувала сера Пітта.

Her roses faded out of her cheeks, and the pretty freshness left her figure after the birth of a couple of children, and she became a mere machine in her husband's house, of no more use than the late Lady Crawley's grand piano.

Троянди на її щоках зів'яли, від стрункої, знадливої постаті не лишилося й сліду після народження двох дітей, і вона стала в домі свого чоловіка просто машиною, з якої було стільки користі, скільки з рояля небіжчиці леді Кроулі.

“Poor little Emmy-dear little Emmy. How fond she is of me," George said, as he perused the missive-“and Gad, what a headache that mixed punch has given me!" Poor little Emmy, indeed.

Бідолашна Еммі, люба моя дівчинка! Як вона мене кохає! - сказав Джордж, перебігаючи очима листа. - Ох і болить же голова, просто розвалюється від того пуншу. Справді, бідолашна Еммі!

Who'd ever go to marry you without a shilling to your vortune? ” “Married! married! ” Rebecca said, in an agony of tears-her voice choking with emotion, her handkerchief up to her ready eyes, fainting against the mantel-piece-a figure of woe fit to melt the most obdurate heart.

Одружена? Ви жартуєте! крикнув баронет після першої хвилі люті й подиву. - Ви глузуєте з мене, Бекі! Кому б спало на думку одружуватися з вами, коли ви не маєте ані шилінга в кишені? - Одружена! Одружена! - сказала Ребека, обливаючись гіркими слізьми. Голос у неї зривався від хвилювання, вона приклала хусточку до заплаканих очей і знеможено прихилилася до каміна, мов статуя скорботи, що могла зворушити найчерствіше серце.

LOVE may be felt for any young lady endowed with such qualities as Miss Swartz possessed; and a great dream of ambition entered into old Mr. Osborne's soul, which she was to realize.

Можна запалати коханням до кожної молодої особи, наділеної такими достойностями, як міс Суорц, а тут ще в серці старого Осборна зародилася одна шанолюбна мрія, яку та дівчина повинна була, здійснити.