Об’єкт злочину

Додатковий об'єкт, так само як і основний безпосередній об'єкт, має важливе значення для визначення соціальної сутності вчиненого злочину, для встановлення тяжкості наслідків, що настали чи могли настати. Ця властивість додаткового об'єкта часто використовується законодавцем для виокремлення кваліфікованих складів, наприклад, вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи (ч. 3 ст. 189), або для утворення самостійних складів злочинів (наприклад, бандитизм - ст. 257).

Розгляд даних питань має важливе значення для перспектив подальшого дослідження проблем, пов'язаних із встановленням складу злочину як підстави кримінальної відповідальності особи та приведення доктрини кримінального права у відповідність до сучасних реалій врегулювання кримінально-правових відносин.

злочин кримінальний потерпілий

3. Значення об'єкта злочину

Поняття об'єкту злочину тісно пов'язане з суттю і поняттям злочинного діяння, його ознаками і, перш за все, основною матеріальною (соціальним) ознакою злочину - суспільною небезпекою. Злочинним може бути визнано лише те, що заподіює або може заподіяти істотну шкоду якому-небудь соціально значимому благу, інтересу, тобто те, що з точки зору суспільства є соціально небезпечним. Якщо діяння не спричиняє за собою настання конкретного збитку або не несе в собі реальної загрози спричинення шкоди що якому-небудь охороняється кримінальним правом інтересу або ця шкода явно малозначна, таке діяння не може бути визнане злочином. Таким чином, немає злочину без об'єкту посягання.

Без об'єкту злочину немає і складу злочину. Чотиричленна структура складу злочину (об'єкт, суб'єкт, об'єктивна сторона, суб'єктивна сторона) вимагає при кваліфікації діяння первинного встановлення об'єкту посягання - того, чому цим діянням причинний або може бути причинний істотна шкода. За відсутності конкретного адресата посягання у вигляді визначеної соціально значимій цінності, що охороняється кримінальним законом, не може йти мова про склад якого-небудь злочину.

Поняття об'єкту злочину найтіснішим чином зв'язане найважливішою ознакою об'єктивної сторони злочину - суспільно небезпечними наслідками. Суспільно небезпечні по следствія - це певна шкода, збиток, що заподіюється або може бути заподіяним якому-небудь соціально значимому благу, інтересу. Суспільно небезпечні наслідки як би висвічують, матеріалізують (у філософському розумінні цього слова) суть і специфіку конкретного об'єкту посягання.

Поняття об'єкту злочину найтіснішим чином зв'язане і з найважливішою ознакою об'єктивної сторони злочину - суспільно небезпечними наслідками. Суспільно небезпечні наслідки - це певна шкода, збиток, що заподіюється або може бути заподіяним якому-небудь соціально значимому благу, інтересу. Суспільно небезпечні наслідки як би висвічують, матеріалізують (у філософському розумінні цього слова) суть і специфіку конкретного об'єкту посягання.

Також необхідно відмітити, що більшість іноземних «криміналістів» як минулого, так і сучасного періоду розглядають об'єкт в двох площинах. По-перше, як нормативну, правову категорію, бо злочин перш за все порушує норму, кримінально-правову заборону. По-друге, злочин зазіхає на благо, що охороняється цією нормою («правове благо»), і заподіює йому шкоду. Причому під таким благом розуміють як матеріальні, так і нематеріальні, але сповна реальні і конкретні явища життя, інтереси [22,27].

З врахуванням викладеного значення об'єкту злочину в основних межах зводиться до наступного.

1. Об'єкт злочину - елемент кожного злочинного діяння, тобто будь-який злочин є таким лише тоді, коли чому-небудь (якій-небудь соціально значимій цінності, інтересу, благу, кримінальним правом, що охороняється) заподіюється або може бути причинний істотна шкода. Це знаходить вираження в такій законодавчо закріпленій ознаці злочину, як суспільна небезпека.

2. Об'єкт злочину - обов'язкова ознака складу злочину. Не може бути жодного конкретного складу злочину (вбивство, крадіжка, державна зрада і ін.) без безпосереднього об'єкту посягання.

3. Об'єкт злочину має принципове значення для кодифікування кримінального законодавства. За ознакою родового об'єкту злочину будується Особлива частина КК України. Безумовно, це найбільш логічний і практично значимий критерій класифікації і систематизації кримінально-правових норм, рубрикації розділів і глав КК України.

4. Правильне встановлення об'єкту злочину дозволяє відмежувати злочин від інших правопорушень і аморальної провини. Крім того, при явній малозначності реальної або можливої шкоди якому-небудь благу, що навіть охороняється кримінальним правом, не може йти мова про злочин (ч. 2 ст. 11 КК України - малозначне діяння), оскільки об'єкт не зазнає тієї шкоди, яка передбачається від злочину.

5. Об'єкт злочину дозволяє визначити характер і міру суспільної небезпеки злочинного діяння, тобто якому саме соціально значимому благу, що охороняється кримінальним законом, і в якій мірі (наскільки серйозно) нанесена або могла бути нанесена шкода.

6. Об'єкт злочину має важливе, а інколи і вирішальне, значення для правильної кваліфікації діяння і відмежування одного злочину від іншого. Наприклад, головним чином по об'єкту посягання можна розмежувати між собою такі злочини, як вбивство у зв'язку із здійсненням потерпілим службової діяльності або виконанням громадського обов'язку, посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, осягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця і терористичний акт (п. 8 ч. 2 ст. 115, ст. 379, 348 та 258 КК України); диверсія і терористичний акт (ст. 113 і 258 КК України) та ін.

Неприйняття до уваги специфіки об'єкту посягання, неправильне його встановлення призводять на практиці до судових помилок.

Висновок

Будь-який злочин завжди посягає на певні цінності, блага, відносини і спричиняє їм шкоду або створює загрозу спричинення такої шкоди. В науці кримінального права те, на що посягає злочин, дістало назву об'єкта злочину.

Об'єкт злочину -- надзвичайно важливий, хоч і юридично рівноправний, рівнозначний, обов'язковий елемент складу будь-якого кримінального, протиправного і суспільно небезпечного діяння. Загальна теорія об'єкта злочину детально й глибоко розроблена в юридичній науці, проте питання, пов'язані з його визначенням, є одними з найбільш проблемних. Правильне встановлення об'єкта злочину має велике теоретичне та практичне значення. Саме об'єкт суттєво сприяє визначенню поняття злочину, значною мірою впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак злочинів, є провідним критерієм для класифікації злочинів, а також для побудови системи Особливої частини КК України. Завдяки об'єктові з'ясовується характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, вирішується питання про правильну кваліфікацію діяння, а також про його відмежування від суміжних суспільно небезпечних посягань. Чим більш важливим є об'єкт, тим більш небезпечним є злочин, а відтак, тим більш пріоритетною повинна бути кримінально-правова охорона даного об'єкта.

В науці кримінального права нагальним було та залишається визначення поняття об'єкта злочину. Протягом тривалого часу відомі вітчизняні й іноземні вчені підходили до вирішення цієї проблеми з різних позицій.

Найпоширенішою в теорії кримінального права є позиція вчених, які вважають, що об'єктом злочину є охоронювані кримінальним законом суспільні відносини. Такої точки зору дотримуються Бажанов, Тацій, Сташис, Фролов, Баулін, Борисов та інші вчені. Таким чином, об'єкт злочину - це охоронювані кримінальним законом суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди або створюючи загрозу завдання такої шкоди.

Об'єкт злочину, як і будь-яке інше явище об'єктивної дійсності, піддається класифікації та систематизації.

В юридичних джерелах, які торкаються проблем об'єкта злочину, дано класифікацію об'єктів «по вертикалі». Розрізняють загальний об'єкт, родовий (іноді його називають груповим [14, 106-121] або спеціальним [3, 31]) та безпосередній [15, 207; 16,37].

Визначаючи загальний об'єкт злочину, М.І.Бажанов зазначив, що ним називають усі суспільні відносини, які охороняються, захищаються нормами кримінального права [3, 31]. Фактично в це поняття входять і відносини власності, і відносини господарювання, і такі природні блага людини, як життя, здоров'я, інтереси миру та ін.

Однак не всі вчені однозначно визнають існування загального об'єкта злочину. Наприклад, П.С.Матишевський та Є.В.Фесенко зазначили, що практично вся сукупність суспільних відносин не може бути об'єктом складу злочину. Але така теорія вважається необгрунтованою.

Під родовим об'єктом злочину слід розуміти соціальні цінності, на які посягає певна група злочинів [5, 129]. Він є критерієм класифікації всіх злочинів і кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за їх вчинення. Саме ця його властивість і є основою побудови Особливої частини КК України.

За визначенням, безпосередній об'єкт -- це суспільні відносини, яким спричиняє шкоду конкретний злочин. Інакше кажучи, -- це об'єкт окремого конкретного злочину [3,32].

У теорії кримінального права наявна класифікація безпосередніх об'єктів злочинів "по горизонталі". Є.А.Фролов вважає доцільним розрізняти серед декількох безпосередніх об'єктів основний, додаткові та факультативні об'єкти.

Додатковий безпосередній об'єкт, в свою чергу, може бути двох видів:

· обов'язковий (необхідний);

· необов'язковий (факультативний).

Визначення об'єкта злочину є дуже важливим через те, що:

1. він є елементом кожного злочинного діяння;

2. він є обов'язковою ознакою складу злочину;

3. він має принципове значення для кодифікування кримінального законодавства;

4. правильне встановлення об'єкту злочину дозволяє відмежувати злочин від інших правопорушень і аморальної провини;

5. дозволяє визначити характер і міру суспільної небезпеки злочинного діяння;

6. має важливе, а інколи і вирішальне, значення для правильної кваліфікації діяння і відмежування одного злочину від іншого.

Таким чином, вчення про об'єкт злочину є одним із ключових у кримінальному праві, досить цікавим та дискусійним.

Використана література

1. Конституція України від 28.06.1996 р.

2. Кримінальний Кодекс України від 05.04.2001 р. (КК України)

3. Бажанов М.И. Уголовное право Украины. Общая часть. -- Днепропетровск: Пороги, 1992

4. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / М.І. Бажанов, Ю.В., Баулін, В.І. Борисов та ін.; за ред. М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. -- К. -- X.: Юрінком Інтер -- Право, 2001

5. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. / Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та Ін.; За ред. П.С. Матишевського та ін. -- К.: Юрінком-Інтер, 1997

6. Трайнин А.Н. Общее учение о составе преступления. -- М.: Госюриздат, 1957

7. Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления. Методологические аспекты. -- М.: Издательство НОРМА,2001

8. Фролов Е А. Спорные вопрсы общего учения об обьекте преступления // Сборник научных трудов. Выпуск 10. -- Свердловск: Свердловский юридический институт, 1969

9. Таций В.Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. -- X.: Выща школа, 1988.

10. Матишевський П.С., Яценко С.С. Кримінальне право України. -- К.: ЮрІком, 1998

11. Советское уголовное право, часть Общая, -- М., 1952

12. Бажанов М.І. «Кримінальне право України»

13. Кримінальне право України. Загальна частина / за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка. Глава VII. Об`єкт злочину

14. Никифоров Б.С Обьект преступления по советскому уголовному праву. -- М.: Госюриздат, 1960. -- С. 106-121.

15. Курс уголовного права. Общая часть: Учебник / Под ред. Н.Ф. Кузнецовой, И.М. Тяжковой. -- М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1999. -- Т. 1. Учение о преступлении.

16. Уголовное право. Общая часть: Учебник / Под ред. М.П. Журавлева, А.Й. Рарога. -- М: Институт международного права И экономики, 1996

17. Коржанский Н.И. Обьект й предмет уголовно правовой охраны. -- М., 1980

18. Уголовное право: Часть Общая. Часть Особенная: Учебник/ Под общ. ред. Л.Д. Гаухмана, Л.М. Колодкина и С.В. Максимова. -- М.: Юриспруденция, 1999

19. Советское уголовное право. Общая часть. -- М.: Юриздат, 1939

20. Тацій В.Я. Об'єкт і предмет злочину в кримінальному праві України: Навч. посіб. -- X.: Укр. ЮА, 1994. -- С. 10

21. Кригер Г.А. Об ошибочности освещения ряда вопросов в вузовском учебнике по Общей части советского уголовного права // Вестник Московского университета. -- 1954. -- N91.

22. Гавриш С.Б. Теоретические предпосылки исследования объекта преступлений // Право и политика. - №11. - 2000.

Размещено на Allbest.ru