Процесуальний порядок постановлення вироку
Суть, значення і властивості вироку, питання, що вирішуються судом при його постановленні. Види вироку, його структура та зміст. Процесуальний порядок постановлення і проголошення вироку. Процесуальні питання, які вирішує суд у стадії виконання вироку.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 13.10.2012 |
| Размер файла | 77,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
4) до набрання вироком законної сили засуджений, який перебуває під вартою, не може бути переведений в місця позбавлення волі, що знаходяться в іншій місцевості;
5) виправдувальний вирок і вирок, що звільняє підсудного від покарання, виконуються негайно після оголошення вироку. Якщо підсудний перебуває під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання.
До набрання вироком законної сили суддя, який ухвалив вирок, або головуючий у справі, якщо справа розглядалася колегіальним складом суду, або голова суду зобов'язані надати дозвіл близьким родичам засудженого за їх проханням на побачення із засудженим, який перебуває під вартою (ст.345 КПК України).
Відповідно до ст.404 КПК України вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили, а якщо справа була в апеляційному чи касаційному суді, то - з дня повернення справи з апеляційного чи касаційного суду. Звернення вироку до виконання полягає в тому, що суд направляє розпорядження про виконання обвинувального вироку тому органу, на який покладено обов'язок виконати вирок [8, 126].
Виконання кримінального покарання здійснюють:
Департамент з питань виконання покарань Міністерства юстиції України та його територіальні органи;
установи виконання покарань (арештні доми, кримінально-виконавчі установи - виправні центри і виправні колонії, спеціальні виховні установи - виховні колонії);
Державна виконавча служба та її територіальні органи;
військові частини, гауптвахта, дисциплінарний батальйон.
Своєчасне звернення до виконання вироку, який набрав законної сили, покладається на суддю або голову відповідного суду, який постановив вирок.
У розпорядженні суду про виконання вироку вказується орган, на який покладено обов'язок приведення вироку у виконання, а також суд, який постановив вирок, час і місце його постановлення, дані про засудженого (прізвище, ім'я і по батькові), час набрання вироком законної сили, вказівка про приведення його у виконання і вимога про повідомлення про час приведення вироку до виконання. Якщо засуджений за вироком позбавлений волі, у розпорядженні пропонується органу, що виконує вирок, повідомити родину засудженого, в яку виправну установу його направили.
З метою забезпечення виховного впливу вироку суд може надіслати його копію в необхідних випадках підприємству, установі, організації за місцем роботи засудженого.
Розпорядження про виконання вироку надсилається:
1) якщо особа, яка засуджена до позбавлення волі, утримується під вартою - адміністрації місця попереднього ув'язнення;
2) якщо особа, яка засуджена до позбавлення волі, не перебуває під вартою - територіальному органу Департаменту з виконання покарань;
3) у випадку, коли за вироком суду засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням (статті 75 і 104 КК України) - кримінально-виконавчій інспекції за місцем проживання засудженого, а щодо неповнолітнього - також службі у справах неповнолітніх, а щодо військовослужбовця - командиру військової частини, що здійснює контроль за поводженням таких засуджених;
4) якщо вироком призначено покарання у виді утримання в дисциплінарному батальйоні - військовому командуванню;
5) у випадку призначення покарання у виді виправних або громадянських робіт - органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого і кримінально-виконавчій інспекції;
6) якщо засудженому призначено покарання у виді обмеження волі - адміністрації виправного центру;
7) у разі засудження до арешту - адміністрації арештного будинку;
8) якщо засудженому призначено покарання у виді позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю - адміністрації за місцем роботи засудженого для виконання і органу внутрішніх справ за місцем проживання засудженого для здійснення контролю за виконанням;
9) якщо вироком передбачено позбавлення засудженого військового або спеціального звання, рангу, чину, кваліфікаційного класу - копія вироку направляється органу, який їх присвоїв;
10) якщо вироком передбачено стягнення штрафу, конфіскація майна, стягнення заподіяної злочином шкоди та інші майнові стягнення, то суд виписує виконавчі листи і передає їх разом з копією вироку і копією акту опису майна до районної державної виконавчої служби за місцем проживання, роботи засудженого або за місцем знаходження майна, яка здійснює виконання у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" [8, 128].
Органи і посадові особи, на яких покладено безпосереднє виконання вироку, зобов'язані забезпечити виконання з додержанням закону і засад, передбачених ст. З Європейської конвенції про захист прав і основних свобод (1950 р.) стосовно того, що жодна людина не може зазнавати катувань чи нелюдського або такого, що принижує її гідність, поводження чи покарання. З цією метою діяльність органів, що виконують вирок, регламентовано законом - Кримінально-виконавчим кодексом України і Законом України "Про виконавче провадження".
Звернення до виконання виправдувального вироку, який набрав законної сили, відбувається шляхом направлення судом:
1) копії вироку відповідним органам для повернення вилучених у особи, що виправдана, документів, цінностей та інших предметів, зняття арешту з майна і кореспонденції;
2) спеціального повідомлення виправданому про порядок відновлення його порушених прав і законних інтересів, який регулюється Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду" від 1 грудня 1994 р.
На підставі цього закону виправданому:
1) відшкодується заробіток та інші доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій;
2) повертається майно (в тому числі гроші та інші цінності), на яке накладено арешт;
3) відшкодовуються суми, виплачені за надання йому юридичної допомоги;
4) відшкодовується моральна шкода.
3.3 Процесуальні питання, які вирішує суд у стадії виконання вироку
У стадії виконання вироку виникає низка процесуальних питань, які вимагають судового рішення.
Згідно з Кримінально-процесуальним кодексом, до таких питань належать питання: що виникають під час звернення вироку до виконання; при фактичному відбуванні покарання і після відбуття покарання. Розглянемо ці питання.
Питання, що виникають під час звернення вироку до виконання
Ними є питання: про застосування давності виконання обвинувального вироку щодо особи, засудженої до довічного позбавлення волі; питання про звільнення від покарання або пом'якшення покарання у разі прийняття закону, яким усунена карність закону або зменшена санкція закону, на підставі якого особа засуджена (частини 2 і 3 ст.74 КК України). Ці питання вирішуються ухвалою суду за заявою засудженого або поданням прокурора чи органу, що відає виконанням покарання.
Питання, які вирішуються судом у процесі фактичного виконання вироку:
1) про зарахування в строк покарання часу перебування в лікувальній установі засудженого до позбавлення волі під час відбуття покарання;
2) умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким.
Це питання вирішується на підставі статей 81 і 82 КК України ухвалою судді районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженим за спільним поданням органу, що відає відбуванням покарання, і спостережної комісії або служби у справах неповнолітніх, а щодо осіб, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні вирішується суддею
військового суду гарнізону за поданням командування дисциплінарного батальйону.
Зазначене подання розглядається в 10-денний строк у судовому засіданні з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким, яке має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених і попередження вчинення нових злочинів, можливі тільки після фактичного відбуття засудженим частини покарання, передбаченої відповідно статтями 81 і 82 КК України, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (постанова Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміни невідбутої частини покарання більш м'яким" від 26 квітня 2002 р. № 2);
3) звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
Відповідно до ст.83 КК України від відбування покарання звільняються вагітні жінки і жінки, які мають дітей віком до трьох років, крім жінок, засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини, в межах строку, на який згідно із законом, жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, пологами і до досягнення дитиною трирічного строку [14, 403].
Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, здійснюється суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання засудженою за спільним поданням органу, що відає виконанням покарання, і спостережної комісії;
4) звільнення від покарання за хворобою.
Стаття 84 КК України передбачає підстави, за яких засуджений може бути звільнений від покарання за хворобою.
Справа про звільнення від покарання за хворобою розглядається суддею районного (міського) суду за місцем відбування покарання за поданням установи, яка відає відбуванням покарання, та висновку лікарської комісії. Своєю постановою суддя звільняє засудженого від покарання чи подальшого його відбування.
У випадку звільнення від подальшого відбування покарання засудженого, який захворів на хронічну душевну хворобу, суддя вправі застосувати примусові заходи медичного характеру.
Якщо на психічну чи іншу тяжку хворобу захворів засуджений до виправних робіт або штрафу, суддя у всіх випадках виносить постанову про звільнення його від дальшого відбування покарання.
На постанову судді протягом семи діб з дня її оголошення прокурор і засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду;
5) звільнення від покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку.
Звільнення від покарання засудженого до покарання з випробуванням відбувається у випадку, якщо засуджений виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину. Питання про це розглядається суддею за місцем проживання засудженого за заявою засудженого або за поданням прокурора чи органу, що відає відбуванням покарання;
6) скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Скасування звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, призначеного вироком суду, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення (ч.2 ст.78 КК), розглядає суддя районного (міського) суду за місцем проживання засудженого за поданням органу виконання покарання, а щодо неповнолітнього - за спільним поданням органу, який відає відбуванням покарання, та службою у справах неповнолітніх.
У судовому засіданні беруть участь представники органів, які відають відбуванням покарання і на які згідно з ч.2 ст.76 КК покладено контроль за поведінкою таких засуджених.
На постанову судді протягом семи діб з дня її оголошення прокурор і засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду;
7) скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.
Після досягнення дитиною жінки, звільненої від відбування покарання, трирічного віку або в разі смерті дитини, або відмови засудженої від дитини, або передачі її у дитячий будинок, або, коли засуджена зникла з місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, звільнення від покарання може бути скасовано.
Суддя районного (міського) суду за поданням органу кримінально-виконавчої системи за місцем проживання засудженої розглядає питання про скасування звільнення засудженої від відбування покарання або заміну його більш м'яким чи направлення засудженої для відбування покарання, призначеного за вироком [14, 406].
Зазначені подання надсилаються до суду з матеріалами, які підтверджують обставини, передбачені частинами 4 і 5 ст.83 КК і розглядаються суддею в десятиденний строк з моменту надходження їх до суду з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженої, і, як правило, самої засудженої.
На постанову суду з питань, визначених у цій статті, протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджена вправі подати апеляції до апеляційного суду;
8) заміна штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт штрафом, обмеження чи позбавлення волі службовим обмеженням, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні.
Питання про заміну штрафу покаранням у виді громадських робіт відповідно до ч.4 ст.53 КК України, виправних робіт штрафом відповідно до ч. З ст.57 КК України, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні відповідно до ч.1 ст.62 КК України, обмеження чи позбавлення волі службовим обмеженням для військовослужбовців відповідно до ч.1 ст.58 КК України вирішуються суддею районного (міського) суду за поданням органу, що відає відбуванням покарання, або за клопотанням колективу.
Всі ці питання розглядаються судом за місцем виконання вироку з участю прокурора, представника органу, що відає виконанням покарання, і, як правило, засудженого. Суд заслуховує пояснення викликаних осіб і думку прокурора, потім у нарадчій кімнаті виносить постанову.
На постанову суду протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляцію до апеляційного суду;
9) застосування судом примусового лікування до засуджених, які є алкоголіками чи наркоманами, і його припинення.
Якщо вироком суду не було призначено примусове лікування засудженому до позбавлення волі, який є алкоголіком або наркоманом, питання про застосування примусового лікування вирішується суддею районного (міського) суду за місцем відбування ним покарання за поданням адміністрації виправно-трудової установи на підставі висновку лікарської комісії.
Питання про припинення примусового лікування від алкоголізму чи наркоманії, призначеного судом, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем знаходження виправно-трудової установи або медичного закладу, де засуджений перебуває на лікуванні, за поданням адміністрації цієї установи чи закладу на підставі висновків лікарської комісії [14, 408].
Зазначені питання розглядаються з участю прокурора, представника адміністрації виправно-трудової установи або медичного закладу, що звернулись з поданням, представника лікарської комісії, що дала висновок, і, як правило, засудженого.
Неявка в судове засідання прокурора не зупиняє розгляду суддею цих питань.
У судовому засіданні заслуховуються пояснення викликаних осіб і думка прокурора, після чого суддя в нарадчій кімнаті виносить постанову. На постанову протягом семи діб з дня її проголошення прокурор і засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду;
10) визначення порядку застосування покарання при наявності декількох вироків
Коли щодо засудженого є вирок, який не виконано і про який не було відомо суду, що постановив останній за часом вирок, суд за місцем виконання вироку зобов'язаний визначити порядок застосування покарання за всіма вироками відповідно до ст.71 КК України.
Це питання вирішується і постановою районного (міського) суду, якщо всі вироки постановлені суддями одноособово; ухвалою районного (міського) суду, якщо хоча б один з вироків постановлено районним (міським), міжрайонним (окружним) чи військовим судом гарнізону в колегіальному складі; ухвалою апеляційного суду АРК, апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя, якщо хоча б один з вироків постановлено апеляційним судом АРК, апеляційним судом області, міст Києва і Севастополя, військовим апеляційним судом регіону, Військово-Морських Сил;
11) про тимчасове залишення засудженого в слідчому ізоляторі чи в тюрмі і переведення з виправно-трудової установи у слідчий ізолятор чи тюрму.
Питання про тимчасове залишення в слідчому ізоляторі чи в тюрмі засудженого до позбавлення волі з відбуванням покарання у виправно-трудовій установі або виховно-трудовій колонії, дисциплінарному батальйоні, а також про тимчасове переведення засудженого з виправно-трудової установи в слідчий ізолятор чи тюрму у разі необхідності розгляду іншої справи в суді чи проведення слідчих дій у справі іншої особи вирішується судом або слідчим, в провадженні якого перебуває справа.
Питання, що вирішуються судом після відбуття покарання:
1) клопотання про зняття судимості.
Клопотання осіб, які відбули покарання, і колективу підприємства, установи чи організації про дострокове знаття судимості відповідно до ст.91 КК розглядаються суддею районного (міського) суду за місцем постійного проживання осіб, щодо яких порушені клопотання.
Таке клопотання розглядається за участю особи, яка його порушила, а у разі звернення з клопотанням колективу підприємства, установи, організації - за участю також їх представника. Клопотання розглядаються суддею без витребування судової справи. Суддя, якщо визнає потрібним, може витребувати необхідні документи.
У розгляді цих клопотань бере участь прокурор. Неявка прокурора в судове засідання не зупиняє розгляду клопотання суддею.
Після розгляду клопотань суддя виносить мотивовану постанову в нарадчій кімнаті. Постанова судді оголошується в судовому засіданні і копія її видається особі, щодо якої вирішено питання про дострокове зняття судимості.
На постанову судді протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.
Якщо суддя відмовив у достроковому знятті судимості, повторне клопотання може бути порушено не раніше як через рік з дня відмовлення;
2) клопотання про включення часу відбування виправних робіт до загального трудового стажу.
Питання про включення до загального трудового стажу часу відбування виправних робіт у випадках, передбачених Кримінально-виконавчим кодексом України, вирішується суддею районного (міського) суду за місцем проживання особи, яка відбула покарання [14, 410].
Зазначене питання розглядається суддею щодо особи, яка відбула покарання, за її клопотанням. До клопотання повинні бути додані копія вироку, довідка про відбуття покарання і характеристика власника підприємства, установи чи організації або уповноваженого ним органу про роботу і поведінку особи в період відбуття нею покарання.
Про час і місце розгляду клопотання повідомляється прокурор, а також орган, що відає виконанням покарання, і особа, щодо якої вирішується питання.
У судовому засіданні суддя оголошує клопотання, потім вислуховуються пояснення особи, яка порушила клопотання, досліджуються докази і заслуховується думка прокурора, якщо він бере участь у розгляді справи. Після цього суддя виносить у нарадчій кімнаті мотивовану постанову.
На постанову протягом семи діб з дня її оголошення прокурор, засуджений вправі подати апеляції до апеляційного суду.
Копія постанови після набрання нею чинності видається особі, яка порушила клопотання.
Крім вищезазначених питань, які прямо вказані у законі, суди у стадії виконання вироку мають право вирішувати й деякі інші питання, які не змінюють вирок по суті, не погіршують становище засудженого, не розширюють і не звужують обсяг обвинувачення, не стосуються прогалин і недоліків вироку в частині кваліфікації злочину, призначення покарання, вирішення цивільного позову. Як правило, це питання про уточнення і усунення неясностей.
Пленум Верховного Суду України в постанові "Про практику застосування судами України процесуального законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків" від 21 грудня 1990 р. № 11 називає низку питань, які найчастіше вирішуються судами. Це такі питання:
про застосування акту амністії, якщо його застосування є обов'язковим і суд при постановленні вироку не обговорював цього питання;
про звільнення з-під варти особи, засудженої умовно з випробуванням чи до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, якщо підсудний був під вартою і суд не вирішив питання про зміну запобіжного заходу;
про скасування запобіжного заходу, якщо при виправданні підсудного або засудженні його зі звільненням від покарання суд у вироку не вказав про його скасування;
про зарахування попереднього ув'язнення в строк відбуття покарання, якщо таке зарахування не проведено судом або допущено неточність при його обчисленні; про скасування заходів по забезпеченню цивільного позову чи можливої конфіскації майна, якщо при виправдувальному вироку чи відмові у позові або незастосуванні конфіскації вироком ці заходи не скасовані;
про виключення з акту опису майна, на яке за законом не допускається звернення стягнення;
про долю речових доказів, якщо вироком суду її не вирішено;
про оплату захисника;
про долю неповнолітніх дітей засудженого, які залишилися без догляду, і передачу їх для піклування установам, родичам або іншим особам, якщо суд не вирішив це питання;
про усунення неточностей, допущених у вироку при написанні прізвища, імені, по батькові чи інших біографічних даних засудженого, очевидних описок, які не стосуються суті вироку і не тягнуть погіршення становища засудженого [14, 411].
Зазначені питання вирішує суд, який постановив вирок, у судовому засіданні з участю прокурора. В судовому засіданні може брати участь засуджений, а за його клопотанням - і захисник, а якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову - то й цивільний позивач і цивільний відповідач.
Висновки
Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасного кримінального процесу України - стадії виконання вироку. Дослідження та аналіз низки літературних джерел дали змогу зробити такі висновки і узагальнення.
Вирок суду - це рішення суду, постановлене в судовому засіданні, про винуватість або невинуватість підсудного і про застосування до винуватого покарання.
Вирок може бути обвинувальним або виправдувальним. У свою чергу, обвинувальний вирок буває двох видів:
1) з призначенням покарання;
2) без призначення покарання. Обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях і постановляється за умови, якщо в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину повністю доведено.
Вступна частина вироку - як обвинувального, так і виправдувального - згідно зі ст.333 КПК повинна містити ряд важливих даних, що логічно підводять до викладу його мотивувальної частини.
Перш за все у вступній частині повинно бути зазначено, що вирок постановлено іменем України. Це надає йому необхідного авторитету, завдяки чому він сприймається громадянами і самим засудженим як правова оцінка державою вчиненого діяння. Далі зазначається повна назва суду, який постановив вирок (будь-які скорочення є недопустимими).
Мотивувальна частина обвинувального вироку (ст.334 КПК) повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, що визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких грунтується висновок суду щодо кожного підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою - підстави для цього.
У резолютивній частині обвинувальноговироку повинні бути зазначені; прізвище, ім'я та по батькові підсудного; кримінальний закон, за яким підсудного визнано винним; покарання призначене підсудному по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними; остаточна міра покарання, обрана судом; початок строку відбуття покарання; тривалість іспитового строку, якщо застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням; рішення про цивільний позов; рішення про речові докази і судові витрати; рішення про залік досудового ув'язнення; рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили і вказівка про порядок і строк оскарження вироку.
У резолютивній частині виправдувального вироку зазначається прізвище, ім'я та по батькові виправданого; вказується, що підсудний в пред'явленому обвинуваченні визнаний невинуватим і судом виправданий; вказується про скасування запобіжного заходу про скасування заходів до забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна, про речові докази, судові витрати і про порядок та строк оскарження вироку (ст.335 КПК).
У сфері кримінального судочинства виконання вироку має більш обмежений зміст: вчинення комплексу кримінально-процесуальних дій, які регламентовані переважно Кримінально-процесуальним кодексом. Вирішальна роль у цій діяльності належить суду: він звертає вирок до виконання і вирішує всі важливі правові питання, котрі можуть виникнути у процесі фактичного виконання вироку. Виконання вироку - це стадія кримінального процесу, в якій суд:
звертає вирок до виконання;
здійснює контроль за приведенням його відповідними органам до реального виконання;
вирішує у передбаченому законом судовому порядку важливі правові питання, які виникають у зв'язку, а також при виконанні вироків.
Виконання вироку є завершальною стадією кримінального процесу, в якій реалізується прийняте судове рішення, що набрало законної сили, і реалізується конституційний принцип (засада) кримінального процесу про обов'язковість судового рішення. Судочинство у справі вважається здійсненим лише у випадку, коли вирок або інше завершальне судове рішення звернено до виконання і виконано.
Значення стадії виконання вироку в тому, що створюються передумови для реалізації приписів суду, що зазначені у вироку, формується переконання про невідвертість покарання, забезпечується охорона прав і законних інтересів особи, утверджується режим законності у суспільстві. Саме в стадії виконання вироку має бути досягнута мета, яку ставить держава, передбачаючи кримінальне переслідування особи, яка вчинила злочин.
У стадії виконання вироку виникає низка процесуальних питань, які вимагають судового рішення.
Згідно з Кримінально-процесуальним кодексом, до таких питань належать питання: що виникають під час звернення вироку до виконання; при фактичному відбуванні покарання і після відбуття покарання.
Список використаних джерел
1. Конституція України. - К.: Парламентське видавництво, 1996.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України. - К.: Атіка, 2001.
3. Кримінально-процесуальний кодекс. Науково-практичний коментар. - К.: Форум, 2003.
4. Кримінальний кодекс України. - К.: Юрінком Інтер, 2001.
5. Кримінально-виконавчий кодекс України. - К.: Парламентське видавництво, 2003.
6. Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами України законодавства при вирішенні питань, пов'язаних з виконанням вироків" від 21 грудня 1990 р. № 11 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963-2000). - Т.2. - С 373-379. - К.: А.С.К., 2000.
7. Білоусенко В.Г. Складання вступної частини вироку // Коментар судової практики з кримінальних справ. - К.: Юрінком, 1997. - С.122-125.
8. Білоусенко В.Г. Виклад мотивувальної частини обвинувального вироку // Коментар судової практики з кримінальних справ. - К.: Юрінком, 1997. - С.125-127.
9. Грошевой Ю.М. Правові властивості вироку акта правосуддя. - X.: Вища школа, 1994.
10. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 576 с.
11. Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник. - К.: Юрінком. Інтер, 2004.
12. Маляренко В.Т. Кримінальний процес України. - К., 2004. - 600 с.
13. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. - К.: Либідь, 1999.
14. Назаров В.В., Омельяненко Г.М. Кримінальний процес України: Підручник. - К.: Юридична думка, 2005. - 548 с.
15. Омельяненко Г.М. Постановления вироку // Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. - К.: Форум, 2003. - Ґл.28.
16. Омельяненко Г.М. Питання перевірки законності та обгрунтованості вироків вищестоящою судовою інстанцією // Коментар судової практики з кримінальних справ. - К.: Юрінком, 1997. - С.128-169.
17. Савченко А.В., Кузнєцов В.В., Штанько О.Ф. Сучасне кримінальне право України. - К., 2005. - 640 с.
18. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. - К.: А.С.К., 2003.
19. Толочко О.М. Судовий вирок і його мотивування. - К., 1991.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Поняття "всебічності", "повноти" та "об’єктивності" у кримінальному процесі та їх співвідношення. Однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства як підстава для скасування вироку. Процесуальний порядок скасування вироку суду.
дипломная работа [124,1 K], добавлен 12.09.2010Аналіз наукових праць, норм законодавства, а також судових рішень, що стосуються вагітності засудженої або наявності в неї малолітньої дитини як підстави відстрочки виконання вироку. Короткий аналіз прикладів рішень суду з даної категорії питань.
статья [22,2 K], добавлен 17.08.2017Поняття рішення іноземного суду, його визнання і виконання доручень. Процедура надання дозволу на примусове задоволення вироку. Відкриття виконавчого провадження. Умови і порядок визнання рішень зарубіжного суду, які не підлягають примусовій реалізації.
курсовая работа [29,8 K], добавлен 08.11.2010Зміст стадії касаційного провадження. Право засудженого на оскарження судових рішень у касаційному порядку згідно Кримінально-процесуального кодексу України. Право заявляти відводи, клопотання та висловлювати свою думку. Захист за допомогою адвоката.
статья [31,0 K], добавлен 17.08.2017Характеристика умисного тяжкого тілесного ушкодження, його об'єктивних, суб'єктивних, кваліфікованих ознак, відмежування тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, від умисного та необережного вбивства. Винисення вироку, апеляція.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 05.02.2011Звернення до суду та відкриття провадження в адміністративній справі. Питання, що розглядаються судом, та порядок складання позовної заяви. Постановлення суддею ухвали про відкриття провадження у справі чи відмову від нього. Прийняття судом рішення.
реферат [62,3 K], добавлен 20.06.2009Історія розвитку, сутність та особливість наказового провадження. Процесуальний порядок скасування судового наказу. Стадії наказового провадження та його значення у цивільному процесі України. Порушення наказового провадження та видання судового наказу.
курсовая работа [50,0 K], добавлен 06.09.2016Поняття та значення строків у Цивільному процесуальному кодексі України. Види процесуальних строків: встановлені законом, встановлені судом, абсолютно та відносно визначені. Порядок обчислення, зупинення, поновлення та продовження процесуальних строків.
контрольная работа [56,5 K], добавлен 03.08.2010Поняття й принципи спадкування згідно з чинним законодавством. Процес спадкування за законом та за заповітом, порядок його черговості. Особливості спадкування за спадковим договором. Процесуальний порядок та головні етапи реалізації права на спадщину.
курсовая работа [42,9 K], добавлен 08.01.2011Процесуальне становище та самостійність слідчого при вирішенні питання про порушення кримінальної справи і про відмову в цьому, при вирішенні питання про притягнення особи як обвинуваченого. Оцінка доказів слідчим як вияв його процесуальної самостійності.
контрольная работа [32,2 K], добавлен 19.10.2012
