Момент виникнення права власності на нерухоме майно за договором

У договорі довічного утримання (догляду), навпаки однією із основних умов є умова щодо можливості його розірвання у випадку неналежного виконання набувачем своїх обов'язків передбачених у договорі.

А щодо договору купівлі-продажу та договору найма,він не є невід'ємною складовою права власності на нерухоме майно,а саме за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі Борщевський І.В. Договір найму (оренди) нерухомого майна: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. - Одеса, 2004. -- С. 7, 8..

Крім правовстановлювального документа на житловий будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної ділянки), якщо воно підлягає державній реєстрації, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно.Підводячи підсумок вище наведеного, хотілося б зазначити, що особи мають різні причини, які спонукають їх укладати договори, направлені на відчуження нерухомого майна, і вільні самі вирішувати, який договір вони будуть укладати в тому чи іншому разі.

ВИСНОВОК

Таким чином, на підставі проведеного аналізу правової доктрини про суть даної теми,а саме «момент набуття права власності на нерухоме майно за договором» можно стверджувати,що:

- важливе теоретичне і практичне значення має правильне визначення конкретного моменту виникнення у особи права власності, адже з цього моменту власник набуває право на захист набутої власності передбаченими законом способами;

- з цього моменту набувач має право здійснювати правомочності власника щодо володіння, користування та розпорядження набутим майном.

Взагалі виносячи висновок, велику увагу зосереджую на чинному цивільному законодавстві,який передбачає правила про визначення моменту виникнення права власності,як на рухоме, так і на нерухоме майно, щодо випадків переходу майна від однієї особи до іншої за договорами.

Так, відповідно до ст. 128 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Наведеною нормою встановлено загальне правило про виникнення у набувача права власності на майно з моменту передачі речі.

Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправлення набувачеві і здача на пошту для пересилання набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа про речі (ч. 2 ст. 128 ЦК).

Водночас сторони на свій розсуд мають право визначити угодою будь-який інший момент, який не збігатиметься з моментом передачі речі.

Між тим у ЦК України відсутні норми, які б безпосередньо визначали законодавче той чи інший момент виникнення права власності. Лише останнім часом подібні норми було закріплено в деяких законодавчих актах, зокрема у законодавстві про приватизацію.

Можна сказати,що аналіз чинного законодавства України свідчить про наявність значних, не завжди виправданих розбіжностей та прогалин у підходах до вирішення проблеми моменту виникнення права власності.

Тому в ЦК України бажано було б сформулювати єдині критерії щодо виникнення права власності залежно від правових підстав придбання майна (створення нового об'єкта, придбання за цивільно-правовими договорами, придбання у порядку приватизації, одержання заробітної плати тощо).

Такий підхід законодавця був підданий критиці ще в літературі соціалістичного періоду, в якій зверталася увага на відсутність у ЦК РРФСР визначеного терміну, протягом якого договір про відчуження, зокрема жилого будинку, має бути зареєстрований у виконавчому комітеті. Щоб уникнути цього недоліку, пропонувалося передбачити певний строк для реєстрації угоди про відчуження жилого будинку. Однак у ЦК РФ ці пропозиції не було враховано.

На мій погляд, у ЦК України варто зберегти випробуваний практикою текст ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР. Водночас необхідно врахувати вже введені новими законодавчими актами особливі випадки визначення моменту виникнення права власності, а також окремо передбачити цей момент щодо новостворюваного майна.

Підводячи підсумок, можу впевнено стверджувати, що я зробила ретельний аналіз та провела чимало досліджень у галузі нерухомого майна, та його права набуття.

Для своєї курсової я використовувала чимало нормативно-правових актів, зокрема мені допомогло цивільне законодавство України, закони України, постанови Кабінету Міністрів України та Конституція України.

Виходячи з вище усього сказано, кажу, що інститут нерухомого майна зараз знаходиться на рівні розвитку,на рівні внесення,змін,доповнення всіх тих прогалин,які заважають нормально і чітко функціювати в наш час.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України. - Х.: Одісей, 2014.- 352 с.

3. Повітряний кодекс України від 04.05.1993р. // ВВР України. - 1993. - № 25. Ст. 46.

4. Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. // ВВР України. - 2003. - № 38. - Ст. 1.

5. Закон України «Про збір на обов'язкове пенсійне страхування» від 26.06.1997 р. // ВВР України. -1997.- № 400. - Ст. 1.

6. Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 р. // ВВР України. - 2000. - № 39. - Ст. 333.

7. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. // ВВР. України. - 2003. - № 889. - Ст. 1.

8. Закон України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991р. // ВВР України. - 1991. - № 47. - Ст. 1.

9. Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992р. // ВВР України. - 1992. - № 30. - Ст.4.

10. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. // ВВР. України. - 2003. - № 889. - Ст. 1.

11. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. // ВВ Р України. - 2004. - № 51. - Ст. 6

12.Кабінет Міністрів України: Постанова, Порядок, Перелік від 17.10.2013 № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень

13. Борщевський І. В. Договір найму (оренди) нерухомого майна: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова. - Одеса, 2004. - С. 32.

14. Гатин А.М. Громадянське право: Під ред. Гатіна. М.: Дашков і Ко, 2009.- З. 108

15. ГончаренкоМ. Б. Речеві права на нерухомість: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Університет внутрішніх справ. - Х., 1999. - С. 111.

16. Дзери О.В. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. (кер. авт. кол.), ст.- 89.

17. Дождев Д.В, Римське Приватне Право 1997.- ст. 58.

18. Косарєв А.І, Римське приватне право підручник 1998 р. - ст.55.

19. Новицькі І.Б. Римське право 2002.- ст.66.

20. Ходико Ю.Є. Категорія «нерухома річ» у цивільному праві // Вісник господарського судочинства. - К., 2010. - № 3. - С. 84.

21. Цивільне право України: Академічний курс. Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. Я. М.Шевченко.- Т. 1. Загальна частина. - К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. - С. 111.

Размещено на Allbest.ur