Злочинність неповнолітніх та її особливості

10. Під втягненням у пияцтво (ст. 304 КК ( 2341-14 ) слід розуміти умисне схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного вживання спиртних напоїв, збудження у нього такого бажання (спільне вживання спиртних напоїв, умовляння їх вжити, пригощання ними, дарування, розрахунок ними за виконану неповнолітнім роботу тощо). Той факт, що неповнолітній, незважаючи на такі дії, не вживав спиртних напоїв, так само як і ступінь його сп'яніння, на кваліфікацію дій винної особи не впливають. Поодинокий випадок доведення неповнолітнього до стану сп'яніння тягне адміністративну відповідальність за ст. 180 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ). Втягнення у заняття жебрацтвом (ст. 304 КК ( 2341-14 ) - це умисне схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб як самостійно неповнолітнім, так і спільно з дорослими особами. Під втягненням у заняття азартними іграми (ст. 304 КК ( 2341-14 ) розуміється умисне схиляння неповнолітнього у будь-який спосіб до систематичної гри на гроші чи інші матеріальні цінності, при якій виграш залежить від випадковості (у карти, рулетку, "наперсток" та ін.). Вживання спиртних напоїв, заняття жебрацтвом або азартними іграми визнаються систематичними, якщо вчинюються не менше трьох разів протягом нетривалого часу.

11. Залучення неповнолітнього у незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ч. 3 ст. 309 КК ( 2341-14 ), а також залучення неповнолітнього чи малолітнього до вчинення таких дій з метою збуту чи до незаконного збуту цих речовин (частини 2, 3 ст. 307 КК) може здійснюватись у різних формах, наприклад в обіцянні матеріальної чи іншої вигоди, використанні їх матеріальної чи службової залежності, обмані тощо. Відповідальність дорослого за ч. 3 ст. 307 КК ( 2341-14 ) настає в тому разі, коли він усвідомлював, що особа, яка залучається ним до вчинення суспільно небезпечних дій, є малолітньою, чи коли він за обставинами справи міг і повинен був про це знати.

12. Схиляння неповнолітнього до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів (ч. 2 ст. 315 КК ( 2341-14 ) або одурманюючих засобів, які не є наркотичними, психотропними чи їх аналогами (ст. 324 КК), полягає у вчиненні умисних ненасильницьких дій (умовляння, залякування, пропонування, давання порад тощо), спрямованих на збудження у неповнолітнього бажання вжити ці засоби (речовини) хоча б один раз.

13. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (ст. 323 КК ( 2341-14 ) - це будь-які умисні дії (умовляння, пропозиції, поради, переконування, примушування, застосування насильства, погрози, шантажу тощо), спрямовані на збудження у такої особи бажання вживати допінг чи спробувати це зробити хоча б один раз. Такі дії можуть полягати у даванні тренерами, керівниками спортивних, культуристських чи інших товариств, клубів, груп, секцій вказівок про застосування допінгу, у погрожуванні відрахуванням у разі відмови тощо.

14. Судам необхідно враховувати, що серед різноманітних способів втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність найбільш небезпечним є примушування до вчинення конкретного суспільно небезпечного діяння. У випадках, коли таке примушування супроводжувалося мордуванням, катуванням, заподіянням середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, погрозою вбивством, умисним знищенням або пошкодженням майна тощо, відповідальність повинна наставати за сукупністю вчинених злочинів.

15. Під примушуванням неповнолітнього до участі у створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості (ч. 3 ст. 300 КК ( 2341-14 ), а також творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп'ютерних програм порнографічного характеру (ч. 3 ст. 301) розуміються будь-які умисні дії, поєднані із застосуванням фізичного (побої, тілесні ушкодження, катування тощо) чи психічного впливу (погрози застосувати насильство, знищити майно, розголосити певні відомості тощо) і спрямовані на те, щоб особа, яка не досягла вісімнадцятирічного віку, виступила автором (співавтором) відповідного твору або взяла участь у його створенні як актор, режисер, оператор тощо.

16. Залучення неповнолітнього до створення або утримання місць розпусти з метою наживи або без такої та до звідництва для розпусти (ч. 3 ст. 302 КК ( 2341-14 ) полягає у вчиненні будь-яких дій, спрямованих на те, щоб неповнолітній взяв безпосередню участь у відкритті місць розпусти під виглядом масажних кабінетів, лазень, нічних та стриптиз-барів, у доборі персоналу чи учасників розпусних дій, у придбанні або найманні приміщень для їх утримання, у забезпеченні їх функціонування, у сприянні сексуальним стосункам між незнайомими людьми тощо, а так само у самих розпусних діях. У разі залучення до створення чи утримання місць розпусти чи до звідництва для розпусти неповнолітніх, які не досягли шістнадцятирічного віку, або вчинення щодо них у наступному розпусних дій має місце сукупність злочинів, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 302 і відповідною частиною ст. 156 КК ( 2341-14 ).

17. Примушування чи втягнення неповнолітнього у заняття проституцією, тобто у надання сексуальних послуг за плату (ч. 3 ст. 303 КК ( 2341-14 ), здійснюється шляхом застосування насильства чи погрози його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу (наприклад, у формі погрози повідомити батькам, сусідам, товаришам неповнолітнього відомості, що його компрометують) або обману (наприклад, у формі обіцяння надати роботу масажистки, артистки, офіціантки, одружитися, сприяти участі у конкурсі без наміру виконати обіцяне). Якщо при цьому винними особами вчинюються й інші злочини, їхні дії кваліфікуються за ч. 3 ст. 303 КК ( 2341-14 ) та статтями, якими передбачено відповідальність за ці злочини (наприклад, статтями 121, 123, 152, 153 КК).

18. При вирішенні питання про покарання дорослих осіб, винних у втягненні неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність, суди повинні суворо додержувати вимог ст. 65 КК ( 2341-14 ). Визначаючи ступінь суспільної небезпечності такого злочину, треба враховувати форми і способи втягнення, ступінь негативного впливу на нормальний розвиток і здоров'я неповнолітніх, а також інші заподіяні злочином шкідливі наслідки. Звернути увагу судів на те, що втягнення неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність батьками, опікунами, піклувальниками, педагогами, спортивними тренерами, керівниками практики студентів, наставниками неповнолітніх на підприємстві чи в установі, як правило, свідчить про підвищену суспільну небезпечність цих осіб. На високий ступінь їх суспільної небезпечності може вказувати й те, що вони втягнули в зазначену діяльність неповнолітніх, які перебували в матеріальній чи іншій залежності від них, а також те, що останніх було втягнено у злочинні групи, у вчинення тяжких, особливо тяжких злочинів, зокрема поєднаних із незаконним обігом наркотичних засобів чи зброї або посяганням на статеву свободу та статеву недоторканність особи.

19. Суди мають зважено підходити до призначення покарання неповнолітнім, які вчинили злочини внаслідок втягнення їх у злочинну діяльність дорослими, і враховувати, що зазначена обставина, як правило, свідчить про меншу суспільну небезпечність цих неповнолітніх порівняно з тими, які вчинили такі ж злочини без впливу дорослих. Оцінюючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого неповнолітнім діяння, суди мають брати до уваги дані, що характеризують дорослу особу, яка втягнула його у злочин, ступінь її небезпечності, характер стосунків між ними, формальну чи неформальну залежність неповнолітнього тощо. При цьому треба виходити з того, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 66 КК ( 2341-14 ) вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність належить до обставин, які пом'якшують покарання.

20. При призначенні покарання за один і той же злочин суд має диференційовано підходити до особи неповнолітнього, а також дорослого, який втягнув його в цей злочин чи вчинив останній у групі з ним.

21. Судам належить у кожній справі ретельно з'ясовувати причини втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність та умови, що цьому сприяли, і реагувати на них шляхом винесення окремих постанов (ухвал), які мають бути конкретними та відповідати встановленим обставинам.

22. Рекомендувати головам місцевих судів передавати справи про втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність у провадження найбільш кваліфікованим суддям, як правило, тим, які відповідно до внутрішньої спеціалізації розглядають справи про злочини неповнолітніх.

23. Апеляційним судам необхідно регулярно аналізувати судову практику у справах зазначеної категорії та своєчасно вживати заходів до усунення помилок і недоліків. 24. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 1983 р. N 6 ( v0006700-83 ) "Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність" (зі змінами, внесеними постановами від 28 березня 1986 р. N 4, від 12 жовтня 1989 р. N 10, від 4 червня 1993 р. N 3 ( v0003700-93 ) та від 3 грудня 1997 р. N 12 ( v0012700-97 ). Голова Верховного Суду України В.Т. Маляренко Секретар Пленуму Верховного Суду України І.П. Домбровський



5. Формування системи ювенальної юстиції в українському судочинстві

У Верховному Суді України відбувся черговий семінар-тренінг за проектом “Формування системи ювенальної юстиції в українському судочинстві”.

28 березня, 2004 р.

Ці заняття для суддів з регіонів проводили: заступник Голови Верховного Суду П.П. Пилипчук, судді цього суду В.І. Жук, Я.В. Мачужак, С.М. Міщенко, заступник Міністра юстиції України В.В. Лутковська й виконавчий директор Всеукраїнського комітету захисту дітей А.П. Коваленко. Організаційно-методичну роботу здійснила головний консультант Верховного Суду В.І. Мировська. В українському суспільстві, як підкреслювалося на семінарі, все гостріше постає проблема соціального захисту неповнолітніх. Наслідком такої незахищеності є те, що останнім часом злочинність цієї вікової категорії зростає як за кількісними, так і за якісними показниками. Щороку до кримінальної відповідальності притягується більше 20 тисяч неповнолітніх. Питома вага злочинності осіб віком від 14 до 18 років в Україні невпинно збільшується. Торік порівняно з 1993 роком кількість засуджених неповнолітніх зросла більш як на третину. Причому злочинність в нашій країні “помолодшала”. Значно зросла кількість злочинів, вчинених особами, які не досягли шістнадцятирічного віку. Все частіше суб'єктами злочинності стають діти до 14 років. Неповнолітніх втягують у торгівлю зброєю, незаконний обіг наркотиків тощо. Для їхньої протиправної діяльності характерні агресивність, корисливість, насильство. Злочини неповнолітніх часто відбуваються на ґрунті пияцтва та наркоманії. Все це свідчить про неналежну організацію профілактичної роботи серед цієї категорії осіб та інші несприятливі суспільні чинники. Тому боротьба із злочинністю неповнолітніх, як вважає П.П. Пилипчук, є проблемою комплексною, що торкається багатьох сфер суспільства. Отже, й до вирішення її мають бути залучені фахівці та практики різних галузей: права, психології, педагогіки, соціології та інших. У судочинстві нагальною проблемою є правильне застосування законодавства щодо неповнолітніх. Розв'язання її з огляду на соціальні та інші чинники зводиться, звичайно, не лише до проведення семінарів для суддів та прийняття відповідних постанов Пленумом Верховного Суду України. Проте завдяки саме цим заходам проблема останнім часом зрушується з місця. У місцевих судах запроваджено спеціалізацію щодо справ неповнолітніх, їх розглядають найбільш відповідальні судді на високому фаховому рівні. Зростання злочинності неповнолітніх відбувається на фоні загальної злочинності в Україні. Ці два фактори тісно пов'язані між собою, адже особи зазначеної вікової категорії стають суб'єктами злочинності під впливом старших. З метою запобігання цьому явищу Пленумом Верховного Суду України 27 лютого 2004 р. прийнято постанову “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність”. Я.В. Мачужак констатувала, що при розробленні цієї постанови ставилося за мету об'єктивно розкрити причини втягнення неповнолітніх у злочинність. Суддя Верховного Суду зробила огляд статей Кримінального кодексу України, якими передбачено відповідальність за окремі види такого втягнення. У зазначеній постанові розглянуто способи втягнення неповнолітніх у злочинність. Вони поділяються на 2 види: фізичний примус (мордування, катування, побиття тощо) та психологічний вплив (переконання, залякування, погрози, шантаж, підкуп, обман, розпалювання почуття помсти тощо). Приділяється також увага терміну “втягнення в антигромадську діяльність”. Це залучення неповнолітніх до пияцтва, наркоманії, жебрацтва, розпусти та азартних ігор. При цьому, як пояснила суддям із регіонів Я.В. Мачужак, в постанові йдеться: незалежно від того, чи вчинила старша особа щодо неповнолітнього зазначені дії, чи робила спроби, вона має нести відповідальність за це відповідно до чинного законодавства. На семінарі-тренінгу також зазначалося, що у Верховному Суді розробляється ще кілька постанов, які безпосередньо стосуються ювенальної юстиції. Зокрема, на Пленумі розглянуто постанову “Про практику застосування законодавства про злочини неповнолітніх”. В.І Жук та С.М. Міщенко ознайомили колег із розглядом у Верховному Суді конкретних справ щодо неповнолітніх. Семінар-тренінг, на думку його учасників, сприятиме тому, щоб суди в регіонах “не перебували на периферії цієї болючої для України проблеми”.



Висновок

на проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту моралі та утвердження гуманістичних цінностей у суспільстві"

Законопроект, внесений на заміну проекту № 5115 від 11.02.04 р., спрямовано на обмеження реклами та розповсюдження продукції сексуального і еротичного характеру. Однією з цілей законопроекту є встановлення кримінальної відповідальності за виготовлення, збут і розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру із зображенням неповнолітніх та адміністративної відповідальності за порушення законодавства в сфері захисту суспільної моралі. Пропонується доповнити Кримінальний кодекс України (КК) статтею 301-1 та Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) статтею 181-1.

Законопроект в цілому заслуговує на підтримку. Разом з тим, доречно висловити до нього окремі зауваження і пропозиції.

Так, законопроектом пропонуються доповнення до статті 1 Закону України "Про захист суспільної моралі", в якому щодо сцен насилля вживається недостатньо визначений термін "смакують", що не має нормативного змісту і буде ускладнювати практикозастосування майбутнього закону (п.1 розділ 1 проекту).

Теж саме стосується й положення (абз. розділ 6 законопроекту) про заборону продажу (ознайомлення) продукції еротичного характеру особам, які не досягли 16, а в окремих випадках 18 років. По-перше, продаж такої продукції до досягнення особами повноліття взагалі вбачається недоцільним. По-друге, в запропонованій редакції не визначені конкретні випадки такої заборони особам до 18 років, що теж унеможливлює практикозастосування такого положення.

Текст законопроекту потребує техніко-юридичного редагування та коригування. Так, після прийняття Закону України "Про телекомунікації" розділ 7 законопроекту вимагає зміни окремих визначень, зокрема, "кабельні мережі"тощо.

Щодо внесення змін до Кримінального кодексу України

1. Із ч. 1 ст. 301-1 проекту слова "Виготовлення продукції сексуального чи еротичного характеру з метою збуту чи розповсюдження або її збут чи розповсюдження" слід замінити словами "Збут чи розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру".

Справа у тому, що, відповідно до ч. 1 ст. 14 КК, виготовлення вказаної продукції з метою її збуту чи розповсюдження є готуванням до її збуту чи розповсюдження. Відповідно ж до ч. 2 ст. 14 КК, готування до злочину невеликої тяжкості (а саме таким, відповідно до ст. 12 КК, є злочин, передбачений ч. 1 ст. 301-1 проекту), не є злочином.

Проект створює колізію, якої слід уникнути.

2. У ч. 3 ст. 301-1 слова "а також примушування неповнолітніх до участі у створенні продукції сексуального чи еротичного характеру" пропонуємо виключити, оскільки ці дії охоплюються ч. 2 ст. 301-1, в якій йдеться про втягнення неповнолітніх. Примушування слід розглядати як один із способів втягнення, яке може здійснюватися шляхом умовлянь, залякування, підкупу, обману, насильства тощо. Натомість ч. 2 ст. 301-1 пропонуємо доповнити після слова "втягнення" словами "шляхом застосування насильства, погроз, обману чи іншим способом".

3. Слова "а також організація й проведення за участю неповнолітніх видовищних заходів сексуального чи еротичного характеру" також пропонуємо виключити із ст. 301-1 проекту.

По-перше, такі дії слід розглядати як адміністративний проступок. Навіть за організацію й проведення за участю неповнолітніх видовищних заходів порнографічного характеру чинний КК не передбачає кримінальної відповідальності.

По-друге, чинне законодавство не містить поняття "видовищних заходів".

По-третє, поняття "проведення" охоплюється поняттям "організація". Адже той, хто проводить захід, і є його організатором.

По-четверте, словосполучення "організація й проведення за участю неповнолітніх" можна трактувати і так, що саме неповнолітні вчинюють ці організаторські дії.

4. Санкції частин 2 і 3 ст. 301-1 необхідно узгодити між собою. Злочин, передбачений ч. 3, є більш тяжким, однак санкція ч. 3 майже однакова з санкцією ч. 2. Виходячи з цього, у санкції ч. 2 ст. 301-1 слова "обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк" пропонуємо замінити словами "обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк".

5. Відповідно до ст. 59 КК, конфіскація майна встановлюється лише за тяжкі та особливо тяжкі злочини. Оскільки злочини, передбачені ст. 301-1 проекту, не є такими, слова "з конфіскацією продукції сексуального чи еротичного характеру" із частин 1, 2 і 3 ст. 301-1 слід виключити.

Це не означатиме, що така продукція буде залишатися у винних осіб. Адже, відповідно до ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу, така продукція підлягатиме знищенню.

Щодо внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. На нашу думку, слово "непередбачених" з абзацу 3 слід виключити, оскільки воно є тотожнім слову "заборонених", і, відповідно до ст. 8 Закону України "Про захист суспільної моралі", розповсюдження продукції сексуального чи еротичного характеру дозволяється лише у спеціально відведених для цього місцях.

Узагальнюючий висновок: за результатами розгляду в першому читанні законопроект може бути взятий за основу з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.

1 червня - Міжнародний день захисту дітей. Традиційно до свята дітям дарують дарунки, говорять й пишуть про них хороше, добре, світле... Проте є й темний бік дитячого віку, і про нього говорять чомусь досить рідко. І марно, бо, може, почувши про подібні речі, батьки, рідні та знайомі замислилися б над тим, чи не варто приділяти своїм дітям більше уваги!

У міжнародному праві одержало загальне визнання положення, що дитина через її фізичну і розумову незрілість потребує спеціальної охорони й піклування, у тому числі належний правовий захист як до, так і після народження. Необхідність особливого захисту дітей вперше проголошено у Женевській декларації прав дитини 1924 р., потім підтверджено у Загальній декларації прав людини 1948 р., Декларації прав дитини 1959 р. і закріплено в Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права (ст. 10), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (ст. 23, 24), у Конвенції про права дитини 1989 р. (ст. 1-49). Цю Конвенцію ратифікували на 1 травня 1996 року 187 держав.

Україна ратифікувала згадані вище конвенції і взяла на себе зобов'язання згідно з п. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини вжити всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітницьких заходів щодо захисту дітей від усіх форм фізичного і психологічного насильства, образи чи зловживань, недбалого піклування чи його відсутності. До речі, ст. 1 Конвенції про права людини проголошує, що підлітковий вік триває до 18 років.

На жаль, у нашій державі, як і у всьому світі, діти і підлітки стають жертвами злочинів. Кількість правопорушень, що вчиняються проти дітей, зростає з кожним роком: безпритульність, злидні, статеві злочини, викрадення і продаж іноземцям - це лише деякі біди, які випадають на долю дітей. Останнім часом поширюються такі злочини, як викрадення дітей з метою продажу на "чорному ринку", де ведеться торгівля людськими органами або використання в будинках розпусти чи порнобізнесі.

Конвенція про права дитини зазначає, що кожна дитина має невід'ємне право на життя (ч. 1 ст. 6).Отже, охорона життя дітей і боротьба з посяганням на нього є завданням людства. Кожного року Україна втрачає 16 тис. дітей віком до 14 років (через травми, самогубства, вбивства).

Вбивство неповнолітнього повинно викликати адекватну реакцію суспільства. Неповнолітні як потерпілі потребують підвищеної кримінально-правової охорони і повинні мати посилений захист свого життя. У Франції, наприклад, умисне вбивство неповнолітнього до 15 років карається довічним позбавленням волі.

По районах та в Ужгороді поширене втягнення неповнолітніх у жебрацтво батьками. За два місяці 2004 р. порушено 14 кримінальних справ, 9 з них проти ромів, які неодноразово притягувалися до адміністративної відповідальності.

Зареєстровані 2 випадки втягнення неповнолітніх у вживання наркотиків. По області 198 молодих людей стоять на обліку в наркодиспансерах..

Міліцією проводяться щотижневі рейди в районах, в містах області, під час яких затримують безпритульних дітей і поміщають їх в притулок у Батьово, інших передають батькам. Через деякий час діти втікають і все повторюється знову.

Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від: усіх форм фізичного і психічного насильства, образи, недбалого і жорстокого поводження з нею, експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, у тому числі з боку батьків або осіб, які їх замінюють; втягнення у злочинну діяльність, залучення до вживання алкоголю, наркотичних засобів і психотропних речовин; залучення до екстремістських релігійних психокультових угруповань та течій, використання її для створення та розповсюдження порнографічних матеріалів, примушування до проституції, жебрацтва, бродяжництва, втягнення до азартних ігор тощо. Держава через органи опіки і піклування, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації праці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства

Враховуючи вищесказане, можна зробити такі висновки: по перше, неповнолітні громадяни найбільше піддаються суспільному впливу, тому потрібно посилити контроль за відношенням дорослих до своїх та чужих дітей, це питання повинне охоплювати усі галузі нашого життя - освіту, та ін. По друге посилити контроль за неблагополучними сім'ями, тобто контроль за нормальним розвитком дітей, за моральним станом неповнолітнього, а також пропагувати ідею прийомних сімей, якщо ситуація в країні не сприяє розвитку дитячих будинків. По- третє, кожна сім'я, кожна інтелектуально розвинена доросла людина повинна усіма засобами перешкодити, не допустити щоб хтось втягував, залучав до антигромадської діяльності, використовував дітей, у своїх цілях, тому, що перш за все, діти - це наше майбутнє, і яке воно буде залежить від нас…



Список використаної літератури

1. Кримінальний кодекс України. 2002р.

2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 від 27.02.2004р.

3. «Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність»

4. «Кримінальне право України» Особлива частина - підручник: М.І.Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тація: Юрінком Інтер-Право - 2002р.

5. «Провадження у справах про злочини неповнолітніх, як диференціація кримінально-процесуальної форми» навчальний посібник: Г.М. Омельяненко: Київ Атака -2002р.

6. «Кваліфікація злочинів» Навчальний посібник 2-ге видання: М.Коржанський Київ Атака -2002р.

7. Закон України «Про захист суспiльної моралi» - 2003р.

8. Закон України «Про охорону дитинства» ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 30, ст.142 )

9. Газета "ВІСТІ"

10. Газета «Факти» Львів

11. Газета «Час»

12. Прес-служба прокуратури області Газета "Ужгород

13. Анна ДАНИЛЮК, газета "ДОБА" ВИРТУАЛЬНЫЙ ТЕРМИНАЛ

14. Газета «ЧИННІСТЬ ЗАКОНУ», 03.2005 рік

15. Журнал «Право України» № 18-19

16. Стан правопорядку в Україні, результати діяльності органів внутрішніх справ за 2004 рік, основні проблеми, прогноз/Аналітичні матеріали. - К., 2005.

17. Джуджа О.М., Корецький С.М. Проблеми девіантної поведінки (кримінологічний аспект) / Науковий вісник. - 1999. - № 1. с. 74.

18. Корецький С.М. Профілактика девіантної поведінки молоді як протидія організованій злочинності / Уряду України… - К ., 2001. - Т.22. - с.636-640.

19. Васильев В. Юридическая психология: Учебник для вузов. - СПб.: Питер, 2003. с. 422 - 465.

20. Максименко Е.М. Роль микросреды в возникновении девиации / Образование и общество. 2004. № 2. www.education.rekom.ru.

21. Соціологія права: Навч. Посіб. / О.М. Джуджа, І.Г. Кириченко, В.С. Ковальський та ін.; за заг. ред. О.М. Джуджи. - К.: Юрінком Інтер, 2004. с. 158 - 173.



Додатки

1. Приклади із джерел масової інформації

1.1 Дiти вулицi: чиї ж вони насправдi?

Маленькi люди з довiрливими очима. Вони знають, як змiнити свiт на краще, але свiт сам з часом змiнює їх. Це -нашi дiти, адже чужих дiтей не буває. I вони прагнуть любовi. Та, на жаль, справжню батькiвську любов знають не всi дiтлахи. I причина не тільки в тому, що не мають рідних чи взагалі ніяких батьків. Адже нерiдко й рiднi поводяться зi своїми чадами, м'яко кажучи, не по-людськи - б'ють їх, примушують жебракувати або вимагають заробляти грошi iншим злочинним шляхом. Немало й пiдлiткiв, якщо i не терплять знущань, то принаймi залишаються без належного нагляду з боку дорослих. Та й як батьки можуть доглядати та виховувати дiтей, коли вони постiйно в роз'їздах по близькому та далекому зарубiжжю? Треба ж комусь заробляти на життя.

Дiтей тим часом виховує вулиця. А вона не найкраща нянька - ця сувора панi звела на криву дорогу не одну маленьку долю. Залишених без батькiвського нагляду дiтей вона привчає до своїх "звiрячих" законiв, занадто рано i жорстоко вiдкриває їм темнi сторони життя, перетворюючи довiрливий дитячий погляд на колючий i зухвалий. Поки iншi дiтлахи, ситi i одягнутi, спокiйно граються з однолiтками, цi думають, де дiстати кусень хлiба та сигарети. Вони вважають себе дорослими, але заздрять отим чистим та доглянутим, якi не обдiленi батькiвською любов'ю. Тодi, напевне, й виникає перше бажання вкрасти, вбити, принизити.

Це не вони такими стають, це ми, дорослi, їх такими робимо. Вiддаючи у школи-iнтернати, з яких вони втiкають, або взагалi залишаючи малюка у пологовому будинку, звiдки той потрапляє у будинок дитини.

Проведений прокуратурою областi аналiз злочинiв, вчинених неповнолiтнiми на територiї обласного центру. показав, що лише трьома вихованцями однiєї iз закарпатських шкiл-iнтернатiв було вчинено 17(!) кримiнально-карних дiянь (в основному крадiжки державного та особистого майна, пограбування), бiльшiсть iз яких здiйснювали пiд час навчального процесу. I такий приклад не єдиний - їх багато, як i дiтей, котрi рано подорослiшали i стали "зiпсованими" або "важкими" пiдлiтками.

Двоє таких учнiв Тур'є-Реметiвської школи скоїли 15 злочинiв. Та цi злочини неповнолiтнiх - дрiбницi порiвняно з тими, якi чиняться дорослими щодо дiтей. Наприклад, у Мiжгiрському районi мати неповнолiтньої дiвчинки не дозволяла тiй ходити на заняття, примушуючи жебракувати. На щастя, так тривало недовго - горе-матерi довелося вiдповiдати за знущання над дочкою. Прокурором району проти неї було порушено кримiнальну справу за втягнення неповнолiтньої у заняття жебракуванням. Справа завершена розслiдуванням та розглянута мiсцевим судом з винесенням обвинувального вироку, а дiвчинка повернулася на навчання.

Аналогiчну кримiнальну справу порушено i тячiвським районним прокурором проти мiсцевої мешканки, яка протягом двох рокiв не пускала свою неповнолiтню доньку до школи, а вимагала грошей, якi дитина також повинна була здобувати жебракуванням.

Найбiльша мрiя дiтей, залишених без батькiвської опiки - мати власну сiм'ю i маму. Вони, вихованцi дитячих будинкiв, ладнi пробачити усе, навiть те, що їх залишили ще немовлям у пологовому будинку, за оте найжаданiше у свiтi вiдчуття материнського тепла й ласки. Але часто воно так i залишається мрiєю. Саме для таких дiточок i створюються дитячi будинки сiмейного типу, де б вони могли вiдчути турботу справдi близьких людей, родинне тепло та отримати повноцiнне виховання. На жаль, за благородними намiрами усиновителiв, буває криється просто бажання декого отримати велику квартиру, автомобiль та кошти вiд держави на утримання таких дiтей. I якби тiльки це.

На Закарпаттi функцiонує дев'ять подiбних закладiв, в яких на вихованнi 74 неповнолiтнiх, в тому числi - 60 вихованцiв та 14 рiдних i усиновлених дiтей. В першому iз них виявленi факти грубих порушень прав його вихованцiв, серед яких не тiльки незабезпечення вiдповiдних умов проживання й виховання, а навiть застосування до дiтей фiзичних знущань та сексуальних домагань. Цi факти не залишились поза увагою прокуратори, якою порушено кримiнальну справу проти таких горе-вихователiв.

На жаль, держава не має достатньо коштiв, аби забезпечувати будинки дитини усiм необхiдним. Але намагається зробити усе можливе, аби вони були принаймнi ситi та в теплi. I от, коли у бюджетi нарештi з'явилися грошi на потреби будинку дитини, знайшлася людина, котра вирiшила використати їх в особистих iнтересах. Це сталося в одному з мiст Закарпаття. Заступник головного лiкаря будинку дитини закупив на видiленi державою кошти устаткування для ремонту котелень, знаючи наперед про їхню нелiквiднiсть та технiко-економiчну непридатнiсть. Тобто дiтки так i залишилися в погано опалюваних примiщеннях, а кошти, причому немалi - 18 тисяч 696 гривень, пущненi "добрим дядечком" на вiтер. Районна прокуратура порушила за даним фактом кримiнальну справу, i йому довелося нести вiдповiдальнiсть за свої протизаконнi дiї.

Слiд зазначити, що прокуратура областi завжди придiляла особливу увагу захисту прав неповнолiтнiх. Особливо у справi усиновлення дiтей-сирiт та дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, iноземними громадянами.

Упродовж 2001-2002 рокiв в областi усиновлено 180 дiтей. З них 39 - громадянами України, а 141 - iноземними громадянами. По кожному випадку мiсцевими судами винесенi вiдповiднi рiшення. У розглядi цих справ узяли участь прокурорськi працiвники, якi висловили суду свою думку щодо вiдповiдностi усиновлення iнтересам дитини. Проте прослiдкувати долю усиновлених iноземцями українських дiточок, з'ясувати, чи не порушуються їхнi права за кордоном, досить складно. Але у себе вдома, на Закарпаттi, прокурори виявили непоодинокi факти порушення порядку передачi дiтей, якi є громадянами України, на усиновлення українцям та iноземцям. Не завжди здiйснюється належний контроль за умовами проживання дiтей у сiм'ях усиновителiв. Не дотримуються строки повiдомлення керiвникам державних дитячих закладiв у вiдповiднi вiддiли освiти про вихованцiв, якi залишились без пiклування батькiв, строки постановки таких дiтей на первинний облiк, заповнення за встановленою формою анкет, а також передачi їх копiй в управлiння освiти та науки облдержадмiнiстрацiї. Це значною мiрою уповiльнює процес усиновлення, а отже, й можливiсть для дiтлахiв з дитячого будинку потрапити у сiм'ю.

Прес-служба прокуратури області

Газета "Ужгород

1.2 Діти не винні

Порушено три кримінальні справи за втягнення дітей у жебрацтво

Малолітній Олесь Д. буквально за руки хапає перехожих і слізно випрошує гроші на хліб. Рідко хто з людей, проходячи мимо, не подасть напівроздягнутій дитині бодай пару копійок. За якихось кілька годин кишені хлопчика відвисають від ваги монет, поданих жалісливими чернівчанами у давно не миті дитячі руки. Звідки їм знати, що у скверику навпроти церкви за "роботою" сина стежить помутнілими після нічних розваг очима його мати. Тому хлопчина з усіх сил намагається бути і "голодним", і "нещасним", інакше мама знову поб'є його по плечах кулаками. Сховати хоча б копійку Олесь не наважується - за це теж дістає важкого стусана. От коли хтось подасть щось їстівне... Булочку чи яблуко хлопчина встигає проковтнути за лічені хвилини - він і справді ходить завжди голодний, бо всю виручку мама з друзями забирає на горілку.

Проти мами Олеся та ще двох таких самих працівники Ленінського райвідділу внутрішніх справ нещодавно порушили кримінальні справи за статтею 304 нового КК України "Про втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом". Усі троє дітей, які випрошували милостиню на вулицях Чернівців, - з неблагополучних сімей, вони не відвідували занять у школах, з ранніх років були втягнуті батьками у жебрацтво. Справу стосовно горе-матері незабаром розглядатиме Ленінський суд. За вищезгаданою статтею їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі до п'яти років.

Неблагополучних сімей, у яких розмінною монетою аморального життя є неповнолітні діти, лише у Ленінському районі Чернівців є майже 100. До них належать і неповнолітні, які скоїли злочини, але не взяті під варту під час слідства, а також ті, хто є умовно засудженими або звільнились із місць позбавлення волі та потрапили під амністію. Інші за рішенням суду мають відстрочку виконання вироку. А є ще малолітні наркомани. За словами начальника відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх Ленінського району Чернівців Геннадія Кирсті, на обліку у цьому районі перебуває одна наркоманка та п'ятеро токсикоманів. Цю цифру, без сумніву, потрібно множити на десять. Адже на майже 40 тисяч підлітків, а саме така приблизна кількість малолітніх у цьому районі, припадає... 6 міліціонерів, які займаються профілактикою правопорушень підлітків. Ленінський район - найчисленніший у Чернівцях, тому і різноманітних злочинів, скоєних у тому числі і неповнолітніми, теж чи не найбільше. Найефективнішою формою роботи міліціонерів є проведення рейдів у вечірній та нічний часи. Кримінальну міліцію у справах неповнолітніх тривожить той факт, що замість занять у школі підлітки проводять час у комп'ютерних залах міста. Власники цих закладів закривають на такі порушення очі, іноді продовжують працювати і у нічний час, забуваючи, що їхні відвідувачі - неповнолітні, яких вдома чекають стурбовані їхньою відсутністю батьки. Іноді аналогічні порушення щодо неповнолітніх допускають у розважальних закладах. Під час останнього міліцейського рейду у чернівецьких барах "Клеопатра" та "Альонушка" неповнолітнім відпускали спиртні напої.

- Хотілось би, - говорить Геннадій Кирстя, - щоб за долю наших дітей боролись не лише правоохоронці. Кримінальна ситуація у місті настільки складна, що лише наших зусиль недостатньо. Потрібно, щоб до справи виховання підлітків підключалось якомога більше людей. Дитячі душі треба рятувати усім миром, тоді буде менше випадків наркоманії, крадіжок, хуліганства та інших злочинів. Діти справді не винні у тому, що суспільство не в змозі захистити їх від жорстоких батьків та недолугих законів. З початку року в Ленінському районі восьмеро чернівчан позбавлено материнських прав. За 2001 рік ця цифра була у кілька разів більшою. А скільки ще у місті розбитих дитячих доль, яким потрібен наш спільний захист!

Розглядаючи справу про Олеся Д. можна сказати, що суд кваліфікував її за ст. 304 ККУ «Втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність». В даному випадку мати Олеся використовує неповнолітнього сина для власного збагачення у вигляді жебракування. Своїми діями вона заважає нормальному розвитку дитини (син не ходить до школи тощо) та своїми діями може заподіяти шкоду його здоров'ю, так як він насправді був постійно голодним та піддавався регулярному побиттю.

Враховуючи усі обставини справи можна визначити:

Об'єкт злочину є нормальний та фізичний розвиток неповнолітнього Олеся Д.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні мамою Олеся дій, якими вона примусила неповнолітнього сина до заняття жебрацтвом з метою власного збагачення.

У даному випадку має місце втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність супроводжувалось заподіянням тілесних ушкоджень, побоями, погрозами вчинити вбивство або іншими діями, що утворюють самостійний склад злочину, відповідальність має наставати за сукупністю вчинених злочинів - за ст.. 304 та відповідною статтею КК, про злочини проти особи (126 ККУ «Побої і мордування».

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини: мати Олеся навмисно примусила його до жебрацтва, вона усвідомлювала небезпечність своїх дій і бажала настання їх результату.

Суб'єкт цього злочину спеціальний - мати Олеся, використовувала його залежність від неї самої, у антигромадських цілях, з метою власного збагачення.

1.3 Благодійники стільки не заробляли

За повідомленням ЦГЗ УМВС Івано-Франківській в області

Протягом певного часу біля тепер уже колишнього військового госпіталю в Івано-Франківську жебракувала 13-річна циганка в інвалідному візку. Коли малолітньою жебрачкою зацікавилися правоохоронці, з'ясувалося, що вона цілком здорова. Опікувалася дівчинкою її тітка. Обидві їздили містами Західної України, визначивши, що в Івано-Франківську люди найбільш милосердні. Щоправда, навряд чи вони такої думки щодо правоохоронців, котрі наразі вирішують питання про притягнення "опікунки" малолітньої жебрачки до кримінальної відповідальності за 304-ю статтею ККУ - втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність.

Газета «Час»

Об'єктом злочину є нормальний розвиток неповнолітньої.

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дій, якими винна особа спонукає або примушує неповнолітнього до заняття жебрацтвом з метою власного збагачення. Схиляння може виявитись у підмовлянні або примушуванні неповнолітнього до самостійного зайняття такою антигромадською діяльністю.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини: винний усвідомлює, що своїми діями втягує і використовує неповнолітню у занятті жебрацтвом.

Суб'єкт цього злочину спеціальний, тобто неповнолітня перебуваючи у залежності опікуна, під його впливом займалася жебрацтвом, а опікун повинен нести відповідальність за зловживання опікунськими правами та втягнення неповнолітньої у таку антигромадську діяльність, як жебрацтво.

Дії опікунів і піклувальників, котрі, зловживаючи опікунськими правами з корисливою метою, втягнули неповнолітніх підопічних у антигромадську діяльність, додатково кваліфікуються за ст. 167 КК ( 2341-14 ). У данному випадку, «опікун» неповнолітньої дівчини буде нести відповідальність за ст. 304 ККУ, тобто за втягнення неповнолітньої у заняття жебрацтвом.

1.4 Дитяча злочинність: рівень зменшується, але залишається загрозливим

Згідно зі статистичними даними, минулого року кількість злочинів, скоєних неповнолітніми, дещо зменшилася (на 4,4 % порівняно з 2001 роком). Але 431 злочин - усе ж таки значний показник як для маленької Буковини. Отже, торік особами, які не досягли 18-річного віку, скоєно 1 вбивство, 6 розбійних нападів, 32 крадіжки державного і 284 особистого майна. Це менше, ніж у 2001 році. Скоротилася на 48 % групова злочинність, на 53 % менше злочинів, скоєних у стані алкогольного сп'яніння. Це лише цифри. Що за ними, розповідає начальник відділу карного розшуку міліції у справах неповнолітніх старший лейтенант міліції Робертин Русу.

Прикладом втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність є кримінальна справа стосовно 20-річного чернівчанина Костянтина Торопія, раніше двічі засудженого за крадіжки та наркотики, а також п'яти 13-16-річних мешканців обласного центра Андрія Іванова, Валерія Морошана, Кирила Касапчука, Сергія Буракова та Ярослава Міська, яким вищеназваний Костянтин Торопій пообіцяв «легкі» гроші та розповів як і де їх можна здобути. Впродовж двох місяців під різними приводами вони вимагали у неповнолітнього 50 доларів США, погрожуючи розповсюдити про нього інтимну інформацію. Погрозами та шахрайським шляхом вони відібрали у підлітка та його батьків 3870 грн. За скоєне Торопій засуджений на 5 років позбавлення волі, Морошан - на 3 роки реального покарання, інші учасники групи - на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком.

Сказане ще раз переконує у актуальності проблеми попередження злочинності серед неповнолітніх.

Інформацію надано газетою "ВІСТІ"

При вирішенні питання про кваліфікацію злочину, вчиненого дорослою особою із залученням неповнолітніх осіб, які внаслідок свого віку (ст. 22 КК ( 2341-14 ) чи неосудності (ст. 19 КК) не є його суб'єктами, треба мати на увазі, що таке спільне вчинення злочину не утворює співучасті. У зазначених випадках відповідно до ч. 2 ст. 27 КК доросла особа розглядається як виконавець злочину, і її дії кваліфікуються за статтями КК, якими передбачено відповідальність за цей злочин і за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. У цьому випадку Костянтин Торопій повинен нести відповідальність за ст. 189 ККУ «Вимагання» та за ст. 304 ККУ «Втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність».

Розглядаючи окремо злочин вчинений щодо неповнолітніх то можна виділити:

Об'єкт злочину - нормальний розвиток неповнолітніх.

Об'єктивна сторона злочину полягає у втягненні, зокрема схилянні (підмовлянні) до вчинення злочину.

Злочин вважається закінченим з моменту підмовляння неповнолітніх до вчинення конкретного злочину.

Суб'єктивна сторона цього злочину полягає в умисному втягненні неповнолітніх у скоєння даного злочину. Костянтин Торопій розумів і бажав настання злочинного наслідку.

Суб'єкт злочину - повнолітній (як зазначалось, 20-ть років) Костянтин Торопій.

1.5 Іще один випадок втягнення неповнолітніх у заняття жебрацтвом було зафіксовано у Сторожинецькому районі

Працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх зафіксовано випадок із 34-річний Д., мешканець одного із сіл Сторожинецького району (до речі, громадянин Молдови) тривалий час змушував жебракувати двох 13- та 11-річних дівчаток. Зі старшою із жебрачок він познайомився біля Кафедрального собору обласного центру. Дитина заробляла на життя саме жебрацтвом. Родичів з Кіцманського району навіть не цікавила тривала відсутність дівчинки. А молодшу 30-річній співмешканці злочинця дала на правах оренди (!) родичка. Діти у будній день повинні були здавати по 50 гривень, а у святкові і вихідні - 150. Щоби заробіток був стабільний, винахідливий "підприємець" купив два інвалідні візки, на яких розвозив дітей до велелюдних місць. Тепер він відповідатиме за це згідно з чинним кримінальним законодавством.

Питання підліткової злочинності багатогранне, і тому перебуває на особливому контролі міліції. Однак успіхів від профілактичної роботи не буде, якщо правоохоронцям не допомагатимуть органи освіти й місцевого самоврядування.

Інформацію надано газетою "ВІСТІ"

Ця справа можна кваліфікуватися за своїми ознаками за ст. 304 ККУ «Втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність». В даному випадку 34-річний використовує неповнолітніх, 13 та 11 річних дівчаток у вигляді жебракування, для власного збагачення. Своїми діями він заважає нормальному розвитку дитини.

Враховуючи усі обставини справи можна визначити:

Об'єкт злочину є нормальний моральний та фізичний розвиток неповнолітніх дівчаток..

Об'єктивна сторона злочину полягає у вчиненні дорослим Д. дій, якими він втягнув неповнолітнього сина до заняття жебрацтвом з метою власного збагачення.

У даному випадку має місце втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність супроводжувалось заподіянням тілесних ушкоджень, побоями, погрозами вчинити вбивство або іншими діями, що утворюють самостійний склад злочину, відповідальність має наставати за сукупністю вчинених злочинів - за ст.. 304 та відповідною статтею КК, про злочини проти особи (126 ККУ «Побої і мордування».

Суб'єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини: мати Олеся навмисно примусила його до жебрацтва, вона усвідомлювала небезпечність своїх дій і бажала настання їх результату.

Суб'єкт цього злочину спеціальний - мати Олеся, використовувала його залежність від неї самої, у антигромадських цілях, з метою власного збагачення.