Розробка рекомендацій на підвищення якості продукції ЗАТ "Золотий каравай"

16,84

17,29

18,72

1,88

111,2

Фондовіддача у 2009 році порівняно з 2007 роком підвищується за рахунок поступового введення в експлуатацію нових основних засобів для покращення умов пpaцi, що дає змогу знизити собівартість продукції. Вона економічно виправдана. Валова продукція зросла завдяки зниженню цін на продукцію за рахунок закупівлі основної сировини з державного фонду за нижчими цінами.

Виробничі та економічні служби підприємства повинні здійснювати контроль за дотриманням структури товарної продукції, оскільки її зміна впливає на вci економічні показники діяльності: обсяг виробництва в грошовому вираженні, матеріаломісткість, собівартість, прибуток, рентабельність тощо (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Структура товарного асортименту ЖФ ЗАТ «Золотий каравай»

Назва	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. до 2007 р., %
	Обсяги виробленої продукції, тис. т	Питома вага, %	Обсяги виробленої продукції, тис. т	Питома вага, %	Обсяги виробленої продукції, тис. т	Питома вага, %
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Хліб, в. т.ч.:	9261,2	66,4	10448,3	99,0	5612,0	78,6	60,6
- хліб білий	690,9	5,0	1564,7	14,8	631,5	8,9	91,4
- хліб корбутівський	2324,4	16,7	-	-	752,4	10,5	32,4
- хліб обідній	4294,0	30,8	-	-	1387,9	19,5	32,3
- хліб український новий	-	-	7873,1	74,6	2540,1	35,6	-
- гетьманський	-	-	597,3	5,7	186,5	2,6	-
- старослов'янський	1647,6	11,8	-	-	-	-	-
- інші	304,3	2,2	413,1	3,9	113,6	1,6	37,3
2. Булочні вироби, всього:	4226,3	30,3	-	-	1325,3	18,6	31,4
Батон, в т.ч.:	3988,6	28,6	-	-	1265,4	17,7	31,7
- житомирський	3151,0	22,6	-	-	1008,3	14,1	32,0
- підмосковний	564,2	4,0	-	-	228,1	3,2	40,4
- плетінка	137,3	1,0	-	-	29,0	0,4	21,1
- інші	136,0	1,0	-	-	-	-	-
Булки	237,8	1,7	-	-	60,0	0,8	25,2
3. Сухарі панірувальні	76,9	0,6	8,5	0,1	36,8	0,5	47,9
4. Хлібні палички (Тараллі)	52,4	0,4	-	-	32,4	0,5	61,9
5. Кондитерські вироби, в т.ч.:	326,9	2,3	101,4	1,0	129,1	1,8	39,5
- торти	-	-	77,1	0,7	-	-	-
- кекси	46,9	0,3	11,1	0,1	19,3	0,3	41,3
- здоба	185,5	1,3	13,2	0,1	76,2	1,1	41,1
- печиво	9,3	0,1	-	-	-	-	-
- сушка	49,6	0,4	-	-	20,7	0,3	41,8
- сухарі	35,7	0,3	-	-	12,9	0,2	36,0
6. Всього	13943,8	100,0	10558,2	100,0	7135,7	100,0	51,2

Аналіз структури товарного асортименту ЖФ ЗАТ «Золотий каравай» свідчить, що відбулися значні структурні зрушення обсягу випуску продукції. В 2009 році зменшилось виробництво всіх видів хлібобулочних і кондитерських виробів. Виробництво хліба у 2009 році порівняно з 2007 роком зменшилось на 39,4%, в т.ч. хліб корбутівський - на 67,6%, хліб обідній - 67,7%, припинилось виробництво хліба старослов'янського. Також значно зменшилось виробництво булочних виробів - на 68,6%, в т.ч. батону житомирського на 68,0%, батону підмосковного - на 59,6%. Виробництво кондитерських виробів зменшилось на 60,5%, при цьому припинилось виробництво тортів і печива.

В структурі собівартості продукції найбільшу питому вагу займає борошно - 59,1%, дріжджі - 25,3%, олія - 9,7%, інша сировина (сіль, патока, та ін.) - 5,9% (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Структура собівартості «Хліба українського нового»

Готову продукцію підприємство реалізовує в межах міста та області. Обсяг продукції визначається ринками збуту, попитом населення на продукцію, виробничою потужністю підприємства. Житомирська філія ЗАТ «Золотий каравай» один із лідерів з виробництва хліба на регіональному ринку. Разом з іншими заводами, вони забезпечують 65% обласних обсягів хлібобулочної продукції. В середньому на добу реалізується 90 тон хлібобулочних виробів, переробляється 60 тон борошна.

Товариство працює по трьохзмінному графіку роботи. Основними ринками збуту продукції є торгівельна мережа м. Житомира та райони області: Житомирський, Дзержинський, Коростишiвський, Володар-Волинський, Черняхівський, Червоноармійський та Чуднiвський.

Основними клієнтами ЗАТ «Золотий каравай» є спецспоживачi: продовольча база, заклади охорони здоров'я, заклади освіти. Хлібозаводи міста Житомира мають свою особливість i специфіку. Виробничі потужності постійно оновлюються, розширяється та постійно змінюється асортимент продукції. Основними конкурентами підприємства є хлiбозаводи м. Києва, Бердичева, Вінниці і Хмельницька, приватні підприємства, що виробляють кондитерські вироби. Розглянемо основних конкурентів в хлібопекарській галузі (табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Частка основних виробників хлібобулочної продукції на ринку Житомирської області та в м. Житомир

Підприємство	Обсяг реалізації продукції, тис. грн.	Ринкова частка	Зміна, %
	2008	2009	2008	2009
Андрушівський х/з	51264	51764,3	0,15	0,13	-0,02
Хмельницькі х/з	44071,3	52131,4	0,13	0,13	0,00
Київські х/з	71318,8	82685,9	0,20	0,21	0,01
Бердичівський х/з	70946,2	78132,4	0,20	0,20	0,00
Житомирські х/з	59292	64703,4	0,17	0,17	0,00
Вінницькі х/з	53713,9	59839,3	0,15	0,15	0,00
Всього	350606,2	389256,7	1,00	1,00	-

Аналізуючи зміни, які відбулися протягом 2008-2009 року в системі конкурентів, слід зазначити, що на кінець звітного періоду частка ринку хлібзаводів м. Києва збільшується на 1%, і він залишається наймогутнішим виробником (забезпечує продукцією Овруцький, Народицький, Коростенський, Коростишiвський і Радомишльській райони). Втрачено утримувані позиції Андрушівським хлібзаводом на 2%. Бердичівський, Вінницький (забезпечує Бердичівський, Чуднiвський, Любарський райони), хлібзаводи м. Житомир та Хмельницький хлібзавод (забезпечує Баранівський район) утримують свої конкурентні позиції на тому ж рівні.

В цілому вищезазначене відображається на фінансовому стані підприємства. Розрахуємо і проаналізуємо структуру і зміну розмірів операційних витрат (табл. 2.5).

Таблиця 2.5. Структура операційних витрат на ЖФ ЗАТ «Золотий каравай»

Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. до 2007 р.
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн. (+,-)	%
Матеріальні затрати	48691,6	76,1	27221	61,6	40754	54,6	-7937,6	83,7
Витрати на оплату праці	8399,9	13,1	8358	18,9	14134	19,0	5734,1	168,3
Відрахування на соціальні заходи	3039,8	4,8	3336	7,5	5688	7,6	2648,2	187,1
Амортизація	1581,6	2,5	1965	4,4	9594	12,9	8012,4	у 6 раз
Інші операційні витрати	2237,5	3,5	3319	7,5	4415	5,9	2177,5	197,3
Всього	63950,4	100,0	44199	100,0	74585	100,0	10634,6	116,6

За даними таблиці можна зробити висновок, що найбільше затрачається коштів на матеріали і оплату праці, в структурі витрат вони займають найбільшу питому вагу. В 2009 році порівняно з 2006 роком матеріальні затрати зменшились з 76,1% до 54,6% (на 16,3%). Зросли витрати на оплату праці - з 13,1% до 19,0% (на 68,3%), відрахування на соціальні заходи - на 87,1%, витрати на амортизацію - в 6 разів, інші операційні витрати - на 97,3%.

Фінансовий стан підприємства визначається сукупністю параметрів, які виражають наявність, доцільність розміщення та ефективність використання фінансових ресурсів, реальні та потенційні фінансові можливості. Якщо господарська діяльність є прибутковою, то утворюються додаткові джерела засобів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового стану підприємства. Брак або неправильне формування і використання активів може виявитися головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості перед постачальниками за одержану сировину та матеріали, неповного та неритмічного забезпечення необхідними ресурсами, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов'язань перед найманими працівниками, власниками та державою.

Аналіз фінансового стану починається з оцінки активів і пасивів балансу. Як відомо, в активі балансу в узагальненому грошовому вираженні показані стан і розміщення засобів підприємства, в пасиві - джерела їх утворення.

Розглянемо структуру та динаміку майна і джерел його утворення ЖФ ЗАТ «Золотий каравай» за 2007-2009 рр. (табл. 2.6).

Таблиця 2.6. Структура та динаміка майна і джерел його утворення

Показник	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. до 2007 р.
	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	Сума, тис. грн.	Питома вага, %	(+/-)	%
Актив Балансу
Необоротні активи	17658,0	47,22	27949,0	48,44	99638,0	78,61	81980,0	у 5 раз
Оборотні активи	19739,7	52,78	29746,0	51,56	25872,0	20,41	6132,3	131,1
Разом	37397,7	100,00	57695,0	100,00	126742,0	100,00	89344,3	у 3 рази
Пасив Балансу
Власний капітал	4444,5	11,88	-3507,0	-6,08	43929,0	34,66	39484,5	у 9 раз
Довгострокові зобов'язання	473,8	1,27	243,0	0,42	2598,0	2,05	2124,2	у 5 раз
Поточні зобов'язання	32479,4	86,85	60959,0	105,66	80215,0	63,29	47735,6	у 2 рази
Всього	37397,7	100,00	57695,0	100,00	126742,0	100,00	89344,3	у 3 рази

Аналізуючи структуру балансу, тобто майна і джерел його утворення, можна зробити висновок, що збільшилась валюта балансу на 89344,3 тис. грн. (у 3 рази). Це зумовлено зміною в структурі майна і джерел його утворення. Так, збільшилась вартість необоротних активів на 81980,0 тис. грн. (у 5 раз), оборотних активів з 19739,7 тис. грн. до 25872,0 тис. грн. - на 31%. Значна частка приросту нематеріальних активів характеризує обрану підприємством інноваційну стратегію, так як вкладаються кошти в патенти, ліцензії, іншу інтелектуальну власність.

Проаналізувавши зміни, що відбулися в структурі активів ЖФ ЗАТ «Золотий каравай», можна зробити висновок, що загальна вартість майна зросла на 89344,3 тис. грн. Такий приріст майна відбувся за рахунок збільшення вартості необоротних активів на 81980,0 тис. грн. і оборотних активів на 6132,3 тис. грн.

Збільшення довгострокових інвестицій на 89344,3 тис. грн. є позитивною тенденцією і свідчить про інвестиційну спрямованість діяльності підприємства. Також відбулося збільшення оборотних активів підприємства на 6132,3 тис. грн., тобто на 31,07%. Це обумовлено передусім збільшенням дебіторської заборгованості за товари, роботи і послуги.

Проаналізувавши склад і структуру пасивів підприємства (додаток Ж), можна сказати, що відбулося збільшення власного капіталу на 39484,5 тис. грн., тобто у 8 раз. Якщо детально розглядати структуру власного капіталу, то найбільшу питому вагу займає інший додатковий капітал 43, 81, 94%. Розмір статутного капіталу зменшився на 35,8% і становить 1800,0 тис. грн., хоча змінилась його питома вага у власному капіталі і відносно загальної суми джерел майна підприємства. Так зменшилась питома вага статутного капіталу у власних джерелах з 7,49% до 1,42%.

Одним із етапів аналізу фінансового стану підприємства є оцінка ліквідності, тобто здатності підприємства перетворити свої активи в грошові кошти для покриття боргових зобов'язань, та платоспроможності, тобто можливості підприємства своєчасно задовольнити платіжні зобов'язання.

Побудуємо баланс ліквідності ЖФ ЗАТ «Золотий каравай» (табл. 2.7).

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки наведених груп активів і зобов'язань.

Баланс підприємства вважають абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні співвідношення:

А1?П1, А2?П2, А3?П3, А4?П4 (2.1)

Таблиця 2.7. Ліквідність балансу ЖФ ЗАТ «Золотий каравай», тис. грн.

Актив	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Пасив	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Платіжний надлишок (+) або нестача (-)
								2007 р. (2 - 6)	2008 р. (3 - 7)	2009 р. (4-8)
A1	201,2	560,0	383,0	П1	27759,4	16990,0	44666,0	-27558,2	-16430,0	-44283,0
A2	19538,5	25883,0	20885,0	П2	4720,0	43969,0	35549,0	14818,5	-18086,0	-14664,0
A3	0,0	3303,0	5836,0	П3	473,8	243,0	2598,0	-473,8	3060,0	3238,0
A4	17658,0	27949,0	99638,0	П4	4444,5	-3507,0	43929,0	13213,5	31456,0	55709,0
Баланс	37397,7	57695,0	126742,0	Баланс	37397,7	57695,0	126742,0	х	х	х

На підприємстві не виконується умови нерівності. Це викликано двома причинами: по-перше, недоцільністю при високій інфляції утримувати в складі активів значну частку високоліквідних активів, так як вони знецінюються в першу чергу. Тому є сенс переводити їх в інші, більш захищені від впливу інфляції види активів (запаси сировини, матеріалів, палива, в устаткування, будівлі, споруди); по-друге, в умовах високої інфляції невигідно своєчасно погашати кредиторську заборгованість, так як за рахунок неї виникає непряме кредитування підприємства.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому можна визначити загальний показник ліквідності за формулою:

(А1*ПВ_а1 + А2*ПВ_а2 + А3*ПВ_а3)/(П1*ПВ_п1 + П2*ПВ_п2 + П3*ПВ_п3), (2.2)

де ПВ_а і ПВ_п - питома вага відповідних груп активів та пасивів в їх загальному підсумку.

В 2007 році загальна ліквідність ЖФ ЗАТ «Золотий каравай» становила 0,85, у 2008 році - 0,65, у 2009 році - 2,0. Цей показник ліквідності балансу показує відношення суми всіх платіжних засобів до суми всіх платіжних зобов'язань з урахуванням їх ліквідності. Він дає змогу порівнювати баланси підприємства за різні періоди.

2.2 Характеристика показників якості продукції підприємства

Різноманітні фізичні і хімічні властивості, важливі для оцінки якості, сконцентровані в споживчій вартості. Важливими властивостями для оцінки якості є: технічний рівень, що відбиває матеріалізацію в продукції науково-технічних досягнень; естетичний рівень, що характеризується комплексом властивостей, пов'язаних з естетичними відчуттями і поглядами; експлуатаційний рівень, пов'язаний з технічною стороною використання продукції; технічна якість, що припускає гармонічне ув'язування передбачуваних і фактичних споживчих властивостей в експлуатації виробу (функціональна точність, надійність, тривалість).

Хімічний склад та енергетична цінність хліба

Назва хліба	Хімічний склад, г/100 г.
	вода	білки	жири	крохмаль	клітковина	інші речовини	Енергетична цінність, ккал/100 г
Паляниця українська із борошна вищого сорту	35,8	7,9	0,9	49,5	0,1	5,0	246
Пшеничний: - із борошна вищого сорту, формовий - із борошна вищого сорту, подовий - із борошна І сорту, формовий - із борошна ІІ сорту, формовий	37,8 36,5 39,1 41,2	7,6 7,8 7,6 8,1	0,8 0,9 0,9 1,3	47,9 49,2 45,6 41,4	0,1 0,1 0,2 0,4	5,1 4,7 5,5 6,2	238 245 231 221
Житній: - із борошна вищого сорту, формовий - із борошна І сорту, формовий - із борошна ІІ сорту, формовий	42,4 45,8 47,0	4,7 5,6 6,6	1,0 1,1 1,2	42,7 36,3 33,0	0,3 0,7 1,1	7,9 9,3 9,9	209 189 181
Житньо-пшеничний, формовий	45,2	7,3	1,3	34,2	1,2	9,5	189
Український із житнього та пшеничного борошна у співвідношенні 60:40, формовий	42,7	6,9	1,3	37,3	1,0	9,5	200

Форму, поверхню і колір хліба і булочних виробів визначають оглядом усіх виробів на 2-3 лотках від кожної вагонетки, контейнера, стелажа або оглядом 10% виробів з кожної полиці.

Форма, поверхня і колір хліба і булочних виробів повинні відповідати вимогам нормативно-технічної документації. Масу хліба і булочних виробів встановлюють зважуванням не менш як 10 виробів, відібраних від тієї самої кількості.

Для контролю органолептичних показників (крім форми, поверхні і кольору) і фізико-хімічних показників методом розсипу вдаються до окремої вибірки. Для цього з кожної вагонетки, контейнера, стелажа, полиці відбирають окремі вироби в кількості 0,2% всієї партії, але не менше як 5 шт. - при масі окремого виробу від 1 кг до 3 кг; 0,3% всієї партії, але не менше від 10 шт. - при масі окремого виробу менше ніж 1 кг. Результати аналізу вибірки поширюють на всю партію.

Порівняємо органолептичні показники «Бородінського» формового хліба від виробника ЗАТ «Золотий каравай» до ГОСТ 2077-84.

Порівняльна характеристика органолептичних показників якості «Бородінського» формового хліба

Найменування показника	Характеристика за ГОСТ 2077-84	Характеристика сорту ЗАТ «Золотий каравай»
Зовнішній вигляд: - форма	Відповідна хлібній формі, в якій проводилась випічка	Відповідає хлібній формі, в якій проводилась випічка
- поверхня	З глянцем, без великих тріщин і підривів, з наявністю коріандру, кмину або анісу	З глянцем, без великих тріщин і підривів. Є наявність коріандру
- колір	Темно-коричневий	Темно-коричневий
- стан м'якушки	Пропечена, липка, не волога на дотик, еластична. Після легкого натискання приймає первинну форму	Пропечена, не липка, не волога на дотик, еластична
- промес	Без грудочок та слідів непромеса	Без грудочок та слідів непромеса
- пористість	Розвинута, без порожнеч і ущільнень	По всій поверхні м'якушки є ущільнення
Смак	Солодкуватий	Солодкуватий
Запах	З легким ароматом кмину, анісу або коріандру	З легким ароматом коріандру

У м'якушці хліба і булочних виробів визначають запах, смак, колір, проміс, пропеченість. Вироби не повинні мати стороннього запаху і смаку, слідів непромісу, бути добре пропеченими і мати відповідний колір. За органолептичними показниками пшеничний формовий хліб виробництва ЗАТ «Золотий каравай» відповідає вимогам ГОСТ 2077-84, але має допустимі недоліки по пористості, що буває в хлібі при недостатньому промесу тіста під час бродіння.

Фізико-хімічні показники визначають протягом встановлених строків реалізації продукції, але не раніше ніж через годину для дрібноштучних виробів масою 200 г. і менше і не раніш як через три години - для решти виробів.

Фізико-хімічні показники хліба із суміші житнього і пшеничного борошна

Сировина для виготовлення хліба	Спосіб випікання	Вологість, % не більше	Кислотність, не більше	Пористість, % не менше
«Український»
Житнє борошно, %	Пшеничне борошно, %
70	30	Подовий	49	10	52
		Формовий	50	10	54
60	40	Подовий	48,5	10	53
		Формовий	49,5	10	55
50	50	Подовий	48	9	53
		Формовий	49	9	55
40	60	Подовий	48	8,5	54
30	70	Подовий	48	8	55
«Український новий»
60	40	Подовий	47	9	56
		Формовий	49	9	58
50	50	Подовий	47	8	57
		Формовий	48,5	9	59
40	60	Подовий	47	8	58
		Формовий	48,5	8	60
«Бородінський»
Борошно житнє - 80%, пшеничне ІІ сорту - 15%, солод житній - 5%	Подовий	45	10	46

Зміст технічного контролю за якістю хлібобулочних виробів полягає в отриманні первинної інформації про фактичний стан об'єкта та зіставлення її з вимогами, встановленими у документації. При відхиленні виробляється рішення щодо управління з метою мінімізації відхилень. Відмінності фактичних параметрів виробу від зазначених у нормативно-технічній документації встановлюються за наявністю дефектів та бракованої продукції.

Таблиця містить основні фізико-хімічні показники хліба із суміші житнього і пшеничного борошна, яких дотримується підприємство при виробництві продукції. Ці показники якості відповідають діючим стандартам і технічним умовам, які діють на підприємстві.

Вимоги до виробництва деяких сортів хліба

Сорт хліба	Вимоги	Маса, кг	Довжина, см	Ширина, см	Діаметр, см
Житньо-пшеничний: - формовий - подовий	Допускаються наколи	1 1,5 1	23-25 - -	9-11 - -	- 25-28 23-24
Бородинський	Посипається коріандром, кмином або анісом	0,5	19-19,5	8,5-9	-
Український: - круглий - овальний	Форма правильна кругла або продовгувато-овальна, без бокових притисків	1,5 1 1	- - 26-28	- - 13-15	22-25 20-23 -
Український новий: - круглий - овальний		1 1	- 26-30	- 14-20	21-24 -

Протягом останніх років на хлібопекарські підприємства надходить до 70% борошна із зниженим вмістом клейковини, за якістю слабкою або надмірно пружною.

Якість борошна коригується на борошномельних підприємствах внесенням сухої пшеничної клейковини (СПК), ферментних препаратів тощо. В Україні, на жаль, недоліки борошна виправляються здебільшого майстерністю працівників хлібопекарської промисловості.

Ефективним способом забезпечення належної якості хліба є регулювання структурно-механічних властивостей тіста залежно від сили борошна. З цією метою доцільно застосовувати структуроутворювальні добавки (згущувачі). Добавкою, що покращує структурно-механічні властивості тіста, підвищує газо- і формоутримувальну здатність тістових заготовок, є суха пшенична клейковина, яка містить до 80% білків.

Досліджено вплив СПК на кількість та якість клейковини борошна та на показники якості готових виробів. Використовувалось пшеничне борошно вищого сорту, з вмістом клейковини 21,2% (зі зниженим проти вимог ДСТУ 46004-99). СПК додавали в кількості 1, 2, 3, 4 і 5% до маси борошна.

Результати досліджень показали (табл. 2.16), що кількість сирої клейковини, яка вимивалась з борошна вищого сорту, при внесенні СПК, зростала на 1,8±2% на кожен відсоток внесеної СПК. Для підвищення кількості клейковини в цьому борошні з 21,2% до вимог ДСТУ 46004-99 (24%) необхідно було додати 2% СПК, а до вимог ГОСТ 26574-85 - 4%. Пружність її з кожним внесеним відсотком СПК зменшувалась, покращувалась еластичність.

Вплив сухої пшеничної клейковини (СПК) на кількість і якість клейковини борошна пшеничного вищого ґатунку

Показник якості	Борошно без добавок	Внесено СПК, % до маси борошна
		1	2	3	4	5
Кількість клейковини, %: - сирої - сухої	21,2 7,24	22,9 8,01	24,7 8,75	26,6 9,38	28,4 10,12	30,3 10,96
Пружність, од.	64,2	68,3	70,2	74,8	77,5	80,3
Розтяжність, см	12,0	12,5	13,0	13,0	13,5	13,5
Еластичність	хороша	хороша	більш еластична
Гідратаційна здатність, %	181,9	182,3	181,8	181,4	181,7	181,9

При проведенні досліджень щодо впливу СПК на якість хлібобулочних виробів, тісто готували безопарним способом, тривалість бродіння 170 хв., вистоювання тістових заготовок проводили до готовності.

Додання сухої пшеничної клейковини практично не впливає на початкову кислотність тіста та накопичення кислих речовин під час його дозрівання. В тісті інтенсифікується процес бродіння, і тим сильніше, чим більше додано сухої пшеничної клейковини, зростає кількість виділеного СО₂ і питомий об'єм тіста. У разі використання СПК помітно збільшується об'єм хліба, покращується формостійкість, структура пористості та стан м'якушки, подовжується тривалість збереження виробами свіжості. Так, при доданні 2% СПК об'єм хліба збільшився на 13%, а при 4% СПК - на 16%, пористість зростала на 4 і 6%, зросла формостійкість виробів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2. Вплив СПК на питомий об'єм хліба

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.3. Вплив СПК на пористість хліба

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.4. Вплив СПК на формостійкість хліба

При застосуванні сухої пшеничної клейковини варто взяти до уваги, що під час замішування тіста на кожен 1% СПК необхідно додатково вносити 1,3-1,5% води. СПК може бути застосована і при виготовленні білково-пшеничного або білково-висівкового хліба, а також видів хліба з підвищеним вмістом харчових волокон.

Таким чином, за допомогою сухої пшеничної клейковини можна коригувати хлібопекарські властивості борошна і якість хлібобулочних виробів. Необхідно лише скоординувати спільну роботу зернопереробників і хлібопекарів щодо забезпечення промисловості та споживачів продуктами високої якості.

В умовах ринкової економіки посилюється значення економічних реформ захисту інтересів споживачів від постачання їм неякісної продукції. Однією з форм захисту є право споживача на пред'явлення постачальнику рекламації - претензія, яка пред'являється в зв'язку з поставкою продукція, якість якої не відповідає умовам договору чи контракту на поставку продукції [22, с. 403].

2.3 Оцінка рівня управління якістю продукції підприємства

Нині діяльність із підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств необхідно починати саме з упровадження сучасних систем управління якістю та їх підготовки до сертифікації. Засвоєння стандартів ISO 9000 дозволить підприємствам досягти цієї мети.

Компанії, які впроваджують системи якості у свою практичну діяльність, мають ряд конкурентних переваг за рахунок:

1. можливості поєднання високої якості й низької вартості завдяки зниженню дефектності виробів;

2. підвищення довіри та впевненості замовника під час укладання договорів;

3. можливість виходу на міжнародний ринок і збільшення частки своєї участі в ньому;

4. формування відносин із постачальниками на партнерській основі за умов наявності в них сертифікованих систем якості;

5. чіткого розподілу повноважень персоналу під час виконання завдань та підвищення його обізнаності про цілі компанії;

6. відповідальність керівництва за результати робіт із якості.

Під створенням систем управління якістю розуміється їх розроблення та впровадження у процес діяльності підприємства. Як правило, рішення про створення системи якості приймає керівництво підприємства під впливом вимог конкретних замовників або ситуації на ринках збуту 51.

На ЖФ ЗАТ «Золотий каравай» діє система управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів (СУЯП і ЕВР), яка базується на наступних принципах:

- управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів на всіх етапах життєвого циклу продукції та на всіх рівнях управління підприємством;

- комплексність (одночасна реалізація взаємопов'язаних технічних, організаційних, економічних, соціальних та ідеологічних заходів при управлінні якістю продукції і ефективного використання ресурсів з обов'язковим забезпеченням охорони навколишнього середовища).

Управління якістю продукції і ефективним використанням ресурсів здійснюється на основі реалізації таких функцій як прогнозування технічного рівня продукції і розвитку підприємства; планування підвищення якості продукції і ефективності виробництва; нормування і організація розробки нової продукції на виробництві; забезпечення стабільності запланованого рівня якості продукції при її розробці, виготовленні, зберіганні, збуті та експлуатації; організація метрологічного забезпечення; контроль якості та випробування.

Політика підприємства повинна бути спрямована на досягнення високої якості. Брак, що є її протилежністю, може виникнути на будь-якому підприємстві. Але в будь-якому випадку витрати на брак також необхідно аналізувати. При аналізі браку розраховують абсолютні і відносні показники.

Абсолютний розмір браку являє собою суму витрат на остаточно забраковані вироби і витрат на виправлення поправного браку. Абсолютний розмір втрат від браку одержують вирахуванням з абсолютного розміру браку вартості браку за ціною використання, суми утримань з особи-винуватців браку і суми стягнень з постачальників за постачання неякісних матеріалів.

Відносні показники розміру браку і втрат від браку розраховують процентним відношенням абсолютного розміру браку чи втрат від браку відповідно до виробничої собівартості товарної продукції.

Розрахунок показників браку

Показник	Рік	2009 р. до 2007 р.
	2007	2008	2009	(+,-)	%
Собівартість браку, грн.	1700	2400	1100	-600	64,7
Витрати на виправлення браку, грн.	780	1550	960	180	123,1
Абсолютний розмір браку, грн.	2480	3950	2060	-420	83,1
Вартість браку по ціні використання, грн.	1300	850	465	-835	35,8
Суми, стягнені з осіб - винуватців браку, грн.	-	900	682	-	-
Суми, стягнені з постачальників, грн.	-	1200	-	-	-
Абсолютний розмір втрат від браку	1180	1000	910	-270	77,1
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	37141,9	54726,8	30308,8	-6833,1	81,6
Відносний розмір браку, %	6,7	7,2	6,8	0,1	-
Відносний розмір втрат від браку, %	3,2	1,8	3,0	0,2	-

З таблиці 2.19 можна зробити висновок, що основною причиною браку виявилося постачання неякісної сировини чи інших видів матеріальних ресурсів. У 2008 році, ґрунтуючись на досвіді 2007 року, виробник склав договір на постачання матеріалів, що передбачає компенсацію у випадку їхньої низької якості, що і дозволило скоротити абсолютний розмір втрат від браку на 270 грн. чи на 77,12%. Відносний розмір втрат від браку знизився на 0,2%.

Розглядаючи систему якості як сукупність організаційних структур, методик і ресурсів, необхідних для здійснення загального керівництва якістю, варто зазначити її «внутрішньофірмову» спрямованість. Вона є складовою частиною системи управління підприємством й створює у керівництва і споживача впевненість, що продукція відповідає встановленим вимогам до її якості. При цьому масштаби системи якості відповідають завданням організації в сфері якості, а витрати на її створення і функціонування не перевищують «позитивного ефекту» від експлуатації чи споживання продукції.

Система управління якістю продукції представляє собою регламентований стандартами підприємства порядок регулювання виробничих процесів, що направлений на забезпечення необхідного рівня якості продукції при її розробці, виготовленні та експлуатації. Вона є невід'ємною частиною системи управління виробництвом та призначена для посилення впливу механізму управління на підвищення якості роботи та ефективність виробництва за рахунок концентрації зусиль на найбільш важливих на даний час, ключових трудових процесах та виробничих функціях [23, с. 127]. В управлінні якістю приймають участь всі підрозділи підприємства.

Ефективність функціонування системи управління якістю продукції і ефективність використання ресурсів в значній мірі визначається складом стандартів, що в неї входять, тому робота по розробці та впровадженню нових стандартів має дуже важливе значення. Основним джерелом формування номенклатури стандартів є оцінка якості продукції та технології її виготовлення. Після проведення цього аналізу на основі принципів наукової організації праці з урахуванням досягнень науки, техніки та передового досвіду розробляють чітку послідовність виконання кожного виду робіт. Стандарти періодично змінюються за складом та змістом, що пов'язано з тим, що з часом у виробництві з'являються нові проблеми, які потребують свого вирішення, а також з необхідністю впровадження нових, більш раціональних способів виконання стандартизованих раніше робіт.

Контроль досягнення цілей і завдань підприємства в галузі якості продукції і ефективного використання ресурсів здійснюється генеральним директором ЖФ ЗАТ «Золотий каравай». В разі необхідності генеральний директор організовує комісію по проведенню аналізу причин, які заважають досягненню поставлених цілей і задач, а також розробку і виконання з удосконалення системи.

Також до функцій системи управління якістю продукції відносяться здійснення правового забезпечення; технологічної підготовки виробництва; організації матеріально-технічного забезпечення; раціонального використання трудових ресурсів.

Розробку заходів щодо удосконалення методів контролю якості виготовлення продукції, впровадження прогресивних методів контролю, виявлення причин і винуватців браку здійснює відділ технічного контролю, головний обов'язок якого полягає в запобіганні випуску продукції, що не відповідає стандартам та інструкційно-технологічним картам, технічним описам.

Відділ технічного контролю виконує такі завдання, як регулювання відносин із замовниками, регулювання якості виробів, що випускаються, координація робіт всіх відділів, виробничих ділянок підприємства, що направлені на забезпечення стабільного високого рівня якості продукції підприємства. ВТК контролює якість сировини, напівфабрикатів по всьому виробничому циклу, а також здійснює контроль якості готової продукції.

Технолог зобов'язаний здійснювати постійний контроль за якістю продукції, що випускається в технологічних процесах; здійснювати класифікацію дефектів, давати оцінку якості на даній ділянці.

Технолог має право призупиняти виготовлення продукції, яка не відповідає нормативно-технічній документації, і відразу інформувати про це начальника ВТК; вимагати від майстрів і робітників дотримання технологічної дисципліни; вимагати від технологів цехів належності технологічного обладнання на робочих місцях; вимагати від механіків справності обладнання і устаткування.

Відповідно до стандартів ISO 9000 можна виділити чотири напрями діяльності в сфері якості, з допомогою яких система якості впливає на процес формування якості продукції та послуг на різних етапах життєвого циклу (рис. 2.6) [16].

Кожний напрямок діяльності має свої особливості, і разом вони являють собою чотири основні функціональні підсистеми системи якості.

Планування якості включає в себе діяльність зі встановлення цілей і вимог до якості й застосування елементів системи якості. Планування якості продукції й послуг охоплює ідентифікацію, класифікацію й оцінку якості, встановлення цілей і нормування вимог до якості продукції чи процесів, підготовку програми якості, вироблення пропозицій щодо покращення якості, підготовку застосування системи якості, включаючи складання стандартних графіків її введення в дію і застосування.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.6. Процес управління якістю продукції ЖФ ЗАТ «Золотий каравай»

Управління якістю включає в себе методи й види діяльності оперативного характеру, які використовуються для виконання вимог до якості. До складу процедур управління якістю входять контроль якості, розробка й реалізація заходів для корегування процесів. Основне призначення управляння якістю - виявляти кожне відхилення від встановлених вимог до якості продукції, застосовувати рішення щодо подальшого використання продукції, яка має дефекти, не допускати повторних відхилень за рахунок своєчасного розроблення й реалізації корегуючи засобів.

Забезпечення якості включає в себе всі заплановані й систематично здійснювані види діяльності в рамках системи якості, які необхідні для створення й підтвердження достатньої впевненості в тому, що продукт задовольняє встановлені вимоги до якості.

Покращення якості включає в себе всі заходи, які здійснюються на підприємстві з метою підвищення ефективності й результативності діяльності й процесів для отримання прибутку.

Для досягнення високих кінцевих результатів необхідно поліпшувати якість роботи. Якість виступає як комплексний фактор, який визначає виробничо-економічну, а на цій основі і соціально-економічну ефективність виробництва. Вона включає якість організації праці, виробництва, технології, управління, господарської діяльності на всіх рівнях. Основним є поліпшення якості самої продукції [66, с. 206]. Працювати якісно означає виробляти продукцію високих споживчих властивостей, в необхідному для задоволення суспільних потреб обсязі, із найменшими питомими втратами виробництва.

У цілому значення та необхідність управління якістю на рівні організації визначається тим, що сприяє задоволенню все більших потреб та очікувань споживачів і, відповідно, підвищенню конкурентоспроможності підприємства.

Отже, виконання вимог до якості хлібобулочних і кондитерських виробів неможливе без проведення суворого контролю всіх параметрів виробів. При цьому необхідно виходити з того, що якість продукції закладається при розробці проекту, забезпечується під час її виготовлення та підтримується в процесі експлуатації.

3. Основні напрями підвищення якості продукції

3.1 Економічні резерви забезпечення високого рівня якості продукції ЖФ ЗАТ «Золотий каравай»

якість продукція підприємство резерв

Для досягнення позитивного результату керівництво підприємства повинно забезпечити зростання рівня якості продукції та максимальне задоволення споживачів при одночасній мінімізації витрат на її виготовлення й реалізацію. З цією метою необхідно розробити комплекс заходів з удосконалення організації виробництва, звернувши увагу на раціоналізацію та стимулювання ефективності виробництва, оновлення й модернізацію основного технічного парку підприємства, створення системи мотивації управління працею, підготовку персоналу.

Проблема якості багатогранна, адже вона стосується не тільки кінцевих продуктів, які використовують для задоволення особистих потреб, а й засобів виробництва і, власне самої праці. Тому вирішення її має бути комплексним.

У цьому зв'язку ефективними є комплексна система управління якістю продукції, яка спрямована на забезпечення найповнішого використання передових форм і методів організації виробництва та її основних елементів (праці, її засобів і предметів), а також на вдосконалення структури управління для поліпшення якості продукції. Ця система управління якістю передбачає чітке визначення та комплексне використання всіх можливих шляхів підвищення якості виробів, які можна об'єднати в три взаємозв'язані групи: технічні, організаційні й соціально-економічні (рис. 3.1).

Серед технічних шляхів підвищення якості продукції визначальне місце належить постійному вдосконаленню техніко-технологічної бази підприємства. Досягнення запропонованого рівня якості будь-якої продукції можливе лише за умови високої технічної оснащеності виробництва, застосування найновішої технології, суворого дотримання технологічної дисципліни. Підвищенню якості продукції, її конкурентоспроможності на світовому й національному рівнях сприяє поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації і забезпечення заданого рівня якості.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3.1. Основні шляхи підвищення якості продукції підприємства

До організаційних чинників підвищення якості продукції на підприємстві належать: запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які уможливлюють ефективне застосування прогресивної (бездефектної технології); удосконалення методів технічного контролю і розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції; вивчення і освоєння вітчизняного і зарубіжного досвіду щодо проектування і виготовлення високоякісних виробів.

На особливу увагу заслуговують розробки і використання різноманітних форм і методів дієвого соціально-економічного впливу на всю низку процесів формування та забезпечення виробництва високоякісної і конкурентоспроможної продукції. До форм і методів економічного впливу на ці процеси належить система прогнозування та планування якості продукції, установлення прийнятних для виробників і споживачів цін на окремі види товарів, достатньо потужна мотивація праці всіх категорій працівників ЖФ ЗАТ «Золотий каравай», соціальна активізація людського чинника, створення належних умов праці та життєдіяльності.

Варто приділити увагу мінімізації витрат на виробництво продукції [28]. Витрати сировини і матеріалів на одиницю продукції залежить від їхньої якості, заміни одного виду матеріалу іншим, зміни рецептури сировини, техніки, технології й організації виробництва, кваліфікації працівників, відходів сировини та інше. Розрахунок впливу факторів на суму прямих матеріальних витрат на одиницю продукції показано в таблиці 3.1.

Вплив витрат на сировину на суму прямих матеріальних витрат на одиницю продукції на ЖФ ЗАТ «Золотий каравай»

Сировина	Витрати сировини на одиницю продукції	Відхилення від прогнозу
	фактично за плановими цінами, грн.	фактично, грн.	прогноз на 2010 р., грн.	загальне, грн.	в т.ч. за рахунок
					маси, грн.	ціни, грн.
Борошно пшеничне	533,88	546,01	523,42	22,59	10,46	12,13
Борошно житнє	655,21	659,76	642,37	17,39	12,84	4,55
Дріжджі	235,62	249,90	231,00	18,90	4,62	14,28
Сіль	7,96	7,96	7,81	0,15	0,15	0,00
Олія	11,88	10,81	11,7	-0,89	0,18	-1,07
Сода харчова	1,17	1,13	1,14	-0,01	0,03	-0,04
Всього	1445,72	1475,57	1417,44	58,13	28,28	29,85

З таблиці 3.1 можна зробити висновок, що витрати сировини на виробництво «Хліб український новий» зменшаться за сприятливих умов кон'юнктури ринку на 58,13 грн., у тому числі за рахунок зміни структури виробництва та зміни ціни на матеріальні ресурси.

Вагоме зниження ціни відбудеться по пшеничному борошну 2-го ґатунку - на 22,59 грн., яке займає 37% у структурі фактичних витрат на одиницю продукції «Хліб український новий». Також зниження ціни відбудеться за рахунок зниження вартості борошна житнього на 17,39 грн., яке займає 45% у структурі фактичних витрат.

Прогноз матеріальних витрат на виробництво «Хліб український новий» на підприємстві ЖФ ЗАТ «Золотий каравай»

Сировина	Фактично за 2009 р.	Прогноз на 2010 р.	Відхилення від прогнозу, (+,-) грн.
	Маса, кг	Ціна, грн/кг	Сума, грн.	Маса, кг	Ціна, грн/кг	Сума, грн.
Борошно пшеничне	303,34	1,80	546,01	297,40	1,76	523,42	22,59
Борошно житнє	455,01	1,45	659,76	446,09	1,44	642,37	17,39
Дріжджі	71,40	3,50	249,90	70,00	3,30	231,00	18,90
Сіль	22,74	0,35	7,96	22,30	0,35	7,81	0,15
Олія	1,32	8,19	10,81	1,30	9,00	11,70	-0,89
Сода харчова	0,45	2,50	1,13	0,44	2,60	1,14	-0,02
Всього	х	х	1475,57	х	х	1417,44	58,13

Як бачимо з таблиць 3.1 і 3.2 розрахунок впливу факторів на зміну суми матеріальних витрат на виробництво «Хліб український новий» на основі планово-прогнозних і звітних калькуляцій відбулося по такими матеріалами:

1. збільшення питомої витрати пшеничного борошна 2-го ґатунку на 10,45 грн. за рахунок збільшення ціни на 12,13 грн. у перерахунку зі збільшенням кількості на 5,94 кг;

2. збільшення питомої витрати борошна житнього на 12,84 грн. за рахунок збільшення ціни на 4,56 грн. у перерахунку зі збільшенням кількості на 8,92 кг;

3. збільшення питомих витрат дріжджів на 4,62 грн. за рахунок значного збільшення ціни на 14,28 грн. у перерахунку із збільшенням кількості на 1,40 кг.;

4. збільшення питомих витрат солі на 0,15 грн. без збільшення ціни;

5. збільшення питомих витрат олії на 0,18 грн. за рахунок зменшення ціни на 1,07 грн. у перерахунку із збільшенням кількості на 0,02 кг;

6. збільшення питомих витрат соди харчової на 0,03 грн. за рахунок зменшення ціни на 0,04 грн. у перерахунку зі збільшенням кількості на 0,01 кг.

Розрахунок впливу факторів на зміну суми матеріальних витрат на випуск одиниці виробу «Хліб український новий»

Фактор	Розрахунок впливу	Розмір впливу, грн.
Збільшення питомих витрат борошна пшеничного 2-го ґатунку	(303,34-297,40) х1,76	10,45
Збільшення ціни борошна пшеничного 2-го ґатунку	(1,80-1,76) х303,34	12,13
Збільшення питомих витрат борошна житнього	(455,01-446,09) х1,44	12,84
Збільшення ціни борошна житнього	(1,45-1,44) х455,01	4,56
Збільшення питомих витрат дріжджів	(71,4-70,0) х3,30	4,62
Збільшення ціни на дріжджі	(3,50-3,30) х71,40	14,28
Збільшення питомих витрат солі	(22,74-22,30) х0,35	0,15
Зміна ціни на сіль	(0,35-0,35) х22,74	0
Збільшення питомих витрат олії	(1,32-1,30) х9,00	0,18
Зменшення ціни на олію	(8,19-9,00) х1,32	-1,07
Збільшення питомих витрат соди харчової	(0,45-0,44) х2,60	0,03
Зменшення ціни на соду харчову	(2,50-2,60) х0,45	-0,04
Всього	х	58,13

В результаті аналізу, можна зробити висновок, що витрати на виробництво продукції є найважливішими показниками, що характеризують виробничо-господарську діяльність підприємства.

Одержання найбільшого ефекту з найменшими витратами - основне завдання підприємства i залежить від того, як виpiшyє підприємство питання зниження витрат виробництва. Аналізуючи собівартість виробництва продукції на підприємстві за допомогою різних показників, можна виявити резерви для її зниження.

Фактори зниження собівартості продукції:

1. удосконалення галузевої структури підприємства з орієнтацією на вимоги ринку, досягнення при цьому раціональної концентрації виробництва, що забезпечує краще використання ресурсів, більш швидке запровадження досягнень науки, техніки, передової практики;

2. підвищення продуктивності праці на основі комплексної механізації а автоматизації виробництва і раціональної побудови організаційної структури, впровадження досконалого внутрішньогосподарського економічного механізму;

3. дотримання режиму економії при використанні матеріально-грошових засобів у процесі виробництва продукції;

4. вдосконалення системи управління виробництвом і впровадження наукової організації праці;

5. підвищення кваліфікації кадрів, матеріальна зацікавленість працівників у результатах своєї праці, широке використання моральних стимулів.

Таким чином, зниження собівартості продукції забезпечується за рахунок підвищення продуктивності праці. 3 ростом продуктивності праці зменшуватимуться витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшуватиметься i питома вага заробітної плати в структурі собівартості.

3 ростом продуктивності праці збільшуватиметься обсяг виробництва, що приведе до економії по інших статтях витрат, зокрема до скорочення витрат по обслуговуванню виробництва i управління. Відбуватиметься це тому, що в цехових витратах значна частина витрат - постійні витрати (амортизація устаткування, утримання будинків, утримання цехового апарата й інші витрати), що не залежать від ступеня виконання плану виробництва. Це значить, що їхня загальна сума не змінюється або майже не змінюється в залежності від виконання плану виробництва. Звідси випливає, що, чим більше випуск продукції, тим менше частка цехових i інших витрат у її собівартості.

3 ростом обсягу випуску продукції прибуток підприємства збільшуватиметься не тільки за рахунок зниження собівартості, але i внаслідок збільшення кількості випущеної продукції. Таким чином, чим більше буде обсяг виробництва, тим за інших рівних умов буде більше сума одержуваного підприємством прибутку.

Важливе значення в боротьбі за зниження собівартості продукції на підприємств має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства.

Одним з напрямів підвищення якості продукції підприємства вважається використання досягнень НТП, запровадження новітньої технології виробництва. Тому з метою обґрунтування ефективних напрямів зростання якості хлібобулочних виробів досліджуваного підприємства розроблено інвестиційний проект «Нова лінія з виробництва хлібобулочних виробів». До складу технологічної лінії входить тунельна хлібопекарна піч А2-ХПК-25, камера якої розділена на 4 автономних зони обігріву, що обслуговуються індивідуальними системами обігріву. Це дозволить встановлювати в кожній з камер необхідні за технологією режими випікання виробів. В технологічній лінії піч експлуатується разом з універсальною шафою вистоювання тістових заготовок А2-ХШУ та дозаторами борошна та рідких інгредієнтів. Даний проект буде розповсюджений на декілька товарних позицій, які в даний час виробляються на одному з видів обладнання.

Специфікою проекту є те, що лінія вводитиметься і буде функціонувати паралельно з вже існуючим обладнанням, яке виробляє відповідну продукцію. З часом, у довгостроковій перспективі підприємство має зняти відповідні товарні позиції з існуючого обладнання і повністю перейти на нове обладнання.

При впровадженні нової технологічної лінії, на ній планується виробляти 4 товарні групи: хліб білий, хліб «Гетьманський», батон «Звичайний», хлібці «Висівкові». Реалізація даного проекту планується на 4 квартал 2010 року. Обсяг продукції, що планується випускати буде встановлений, виходячи зі сформованого попиту на дану продукцію.

Попит на хлібобулочні вироби у середньому зростає на 2% в рік. Виходячи з показників обсягу реалізації продукції в 2008 році, і маючи відповідну тенденцію зниження обсягів реалізації в 2009 році, було скориговано обсяг реалізації в 2010 році до показника, який би задовольняв зростання попиту до відповідного рівня. Плануючи запуск нового проекту, обсяг реалізації продукції було розподілено на дві частини, одна з яких буде вироблена на існуючому обладнанні, а інша на новому.

Обсяг реалізації продукції ЖФ ЗАТ «Золотий каравай» (скорегований), тонн

Показник	Роки
	2007	2008	2009	2010
Обсяг реалізації, тонн	13267,8	9077,7	6956,4	12256
Обсяг реалізації продукції, виробленої на новій лінії, тонн	-	-	-	1865
Обсяг реалізації з урахуванням запуску проекту, тонн	-	-	-	14121

В 2008 році обсяг реалізації становив 9077,7 тонн, збільшення попиту спонукає підприємство збільшити обсяг реалізації в 2010 році до 14121 тонни. Від встановленого обсягу за попитом віднімаємо прогнозований обсяг, встановлений на рівні 12256 тонн. Різниця складає 1865 тонн, що припадає на продукцію, що буде вироблятися в 4-му кварталі 2010 року, після запуску нового проекту.

Прогнозована динаміка обсягу реалізації продукції ЖФ ЗАТ «Золотий каравай», тонн

	Роки
	2010	2011	2012	2013	2014
Обсяг реалізації прогнозований, тонн	14121	14544,6	14980,9	15430,3	15893,2
В т.ч. обсяг реалізації продукції, виробленої на новій лінії, тонн	1865	4467	5067	5872	6492
Питома вага реалізації продукції, %	13,2	30,7	33,8	38,1	40,8

Враховуючи реалістичний сценарій обсягів реалізації нової продукції, розрахуємо показник чистої приведеної вартості, що дозволить оцінити майбутні грошові потоки з урахуванням дисконту. Розрахунок ЧПВ представлений у таблиці 3.6.

Розрахунок приведеного грошового потоку по проекту за реалістичним сценарієм

Показник	Роки
	2010	2011	2012	2013	2014
Дисконтна ставка, %	20	20	20	20	20
Обсяги продаж, тонн	1865	4467	5067	5872	6492
Запланована виручка від реалізації, тис. грн.	6649,6	18014,2	21234,0	25453,9	29539,7
Змінні витрати, тис. грн.	4654,7	12609,9	14863,8	17817,7	20677,8
Постійні затрати, тис. грн.	600,0	705,0	410,5	416,6	198,2
Витрати на обладнання, тис. грн.	8894,0	-	-	-	-
Грошовий приток по проекту, тис. грн.	1394,9	3666,7	4602,8	5539,0	6614,0
Грошовий відтік по проекту, тис. грн.	8894,0	0	0	0	0
Загальний грошовий потік по проекту, тис. грн.	-7499,1	3666,7	4602,8	5539,0	6614,0
Дисконтований грошовий потік, тис. грн.	-6249,3	2546,3	2663,6	2671,2	2658,0
Кумулятивний грошовий потік, тис. грн.	-6249,3	-3703,0	-1039,3	1631,9	4289,9
В цілому по проекту
ЧПВ, тис. грн.	4289,9
Термін окупності	2 роки 8 місяців

За приведеними розрахунками, ефективність проекту при екстраполяції даних на основі минулих періодів є високою. При оцінці ефективності впровадження нової лінії має враховуватися такий фактор як обсяг реалізації продукції, з супроводжуючими чинниками такими як: ціна продукції, амортизаційні відрахування, податкові відрахування, постійні і змінні витрати. Проте при визначенні ефективності відсутній досить вагомий фактор такий як джерело фінансування даного проекту, вартість якого значна - 8894,0 тис. грн. Взявши до уваги розмір даних інвестицій, підприємство має залучати дані кошти з зовнішніх джерел, вартість яких також може суттєво вплинути на ефективність проекту.

Виходячи з умов фінансування, підприємство має залучати кредитні кошти, вартість яких досить висока. Тому необхідно обрати найкращий варіант фінансування або альтернативу, при яких фінансування шляхом зовнішнього кредиту відбувається за трьома сценаріями:

- 100% кредитування проекту;

- 10% - власні кошти підприємства, 90% - введення зовнішнього кредиту;

- 20% - власні кошти підприємства, 80% - введення зовнішнього кредиту.

Для визначення ефективності даного проекту, необхідно здійснити оцінку запропонованих альтернатив шляхом вирахування чистої приведеної вартості та терміну окупності проекту, результати за якими дадуть можливість визначити найоптимальніший сценарій фінансування проекту по введенню нової лінії. Підприємство при фінансуванні проекту по запуску лінії, може використати зовнішнє джерело фінансування - довгостроковий кредит.

Розраховано суму виплат по кредиту, взятому для вкладення в обладнання за сценарієм 100-відсоткового зовнішнього кредитного фінансування (табл. 3.7).

Розрахунок повернення суми кредиту, тис. грн.

Роки	Відсоткова ставка, %	Залишок коштів на кінець року	Погашення суми боргу	Відсоткові виплати	Сума до виплати
2010	20	8894,0	-	-	-
2011	20	5336,4	1778,8	1778,8	3557,6
2012	20	2490,3	1778,8	1067,3	2846,1
2013	20	213,4	1778,8	498,1	2276,9
2014	20	0	1778,8	42,7	1821,5
2015	20	0	1778,8	-	1778,8
Всього	х	х	8894,0	х	12280,8

Можна прослідкувати, що при отриманні результату сума складає 12280,8 тис. грн., що перевищує вартість обладнання на 3386 тис. грн. Дана цифра має бути включена до розрахунку ефективності даного проекту (ЧПВ), так як суттєво вплине на грошові потоки підприємства і тим самим підтвердить чи заперечить доцільність реалізації даного процесу технічного розвитку підприємства. Розрахунок ЧПВ, враховуючи суму кредиту представлений у таблиці 3.8.

3.2 Державна політика у сфері управління якістю продукції

На підприємствах України дуже мало менеджерів і фахівців, які володіють необхідними знаннями у сфері управління якістю. Нині ще не створено багаторівневої цілісної системи підготовки персоналу з якості. Як наслідок, більшість вітчизняних підприємств не застосовують сучасні методи управління якістю на основі ТQМ (тотального менеджменту якості). А досвід окремих підприємств України, які мали високі досягнення у сфері якості продукції, не поширюється через відсутність ефективної системи інформаційного забезпечення. В Україні фактично було призупинено проведення наукових досліджень у галузі якості, не сформовано відповідної інфраструктури сприяння підприємствам у підвищенні якості. Потрібно змінити ставлення держави до цієї проблеми, саме цьому вчить успішний досвід інших країн.