Дослідження менеджерського шляху Лі Якокки

Лі Якокка завжди дотримувався консервативного стилю управління. Якщо він йшов на ризик, то лише після того як технологічні та ринкові дослідження підкріплювали його відчуття. Він був здатний діяти по інтуїції, але тільки якщо його передчуття базувалися на фактах. Він говорив: « Я люблю справжній бій. Ніколи я не був у числі тих, хто може спокійно сидіти і нескінченно займатися виробленням стратегії»[4]. Тому певна ступінь ризику була абсолютно необхідна для нього. Іноді, в роботі менеджера, слід піти на ризик, а потім по ходу справи виправляти допущені помилки.

Політика Лі Якокки - дотримання принципів демократизму аж до моменту прийняття остаточного рішення. У цей момент він ставав безжальним начальником: «О'кей, я всіх вислухав,-говорив він.- А тепер послухайте, що ми будемо робити»[4]. Тому найважливіші рішення в корпораціях фактично приймаються не колективними органами, не комітетами, а окремими особами. На думку Лі Якокки менеджери повинні не тільки володіти вмінням приймати своєчасні рішення, їм належить також роль мотиваторів.

Ще один аспект управління, на думку, Лі Якокки, полягає в тому, що він являє собою не що інше, як стимулювання інших людей до праці. Для цього менеджер повинен володіти ораторським мистецтвом, він повинен вміти правильно висловити свої думки перед аудиторією. Лі вважав, що людина не може бути менеджером, якщо вона не вміє довести до людей свої думки. Але не тільки це характеризує істинного менеджера. На його думку хорошому менеджеру потрібно вміти слухати так само, як вміти говорити, адже справжнє спілкування - процес двосторонній. Цей менеджер також повинен помічати хорошого працівника і вміти заохочувати його.

Лі Якокка ніколи не брав всю роботу на себе. Він завжди пам'ятав слова свого наставника Чарлі Бічема: «Ти прагнеш все робити сам, ти не вмієш передоручати справу іншим»[4]. Саме він навчив Лі того, як ставити перед іншими мету і налаштовувати їх на досягнення поставлених цілей. Однією з сильних сторін менеджера також має бути вміння працювати в колективі. Якщо цього немає, то яким би гарним не був менеджер, він ніколи не зможе внести свій внесок у загальну справу. Є одна фраза в характеристиці будь-якого менеджера, яку Лі Якокка не міг терпіти: «У нього не складаються відносини з людьми». Для менеджерів він вважав це неприйнятним.

Вірний спосіб глибоко розробити ідею полягає у взаємодії з колегами-менеджерами. Взаємодія двох, трьох, або більше співрозмовників може виявитися надзвичайно плідним, саме це відіграло велику роль у власному успіху Лі Якокки.

Менеджер повинен знати собі ціну і вміти подавати себе і свою гідність. Він не повинен ховати від інших свої досягнення. На думку Лі Якокки це може загальмувати його розвиток, тому йому буде важко піднятися по службовим сходам.

Менеджер також зобов'язаний мати тверде «я». За словами Лі Якокки: «Людина що має тверде «я», знає свої сильні сторони. Вона впевнена у собі, вона має тверезе уявлення про те, чого хоче досягти, і рішуче рухається до досягнення своєї мети»[4].

Коли людина стає керівником, люди стежать за кожним її кроком. Коли лідер говорить, люди слухають, а коли лідер діє уважно спостерігають за його дією. Тому йому доводиться обережно вибирати кожне своє слово і кожен свій практичний крок. Потрібно вміти бути тверди і не поступливим, але знати також, коли треба послабити натиск. Тому однією з головних характеристик менеджера є ефективне використання своїх службових обов'язків.

Останнє, що хотів би підкреслити Лі Якокка - це те, що ключ до успіху зовсім не в інформації - він в людях. Тому для заповнення вищих управлінських посад він завжди підшукував лише невтомних працівників: «Це ті самі працівники, які прагнуть робити більше ніж від них вимагається. Сила цих менеджерів у тому, що вони знають, як давати доручення іншим і надихати людей на справу. Вони вміють виявляти «вузькі» місця і визначати пріоритетні завдання. Вони саме той ґатунок керівників, які мають право сказати: «Забудьте цю справу, на неї піде десять років. Ось чим ми повинні зайнятися сьогодні»»[4].

3.2 Видатні цитати і афоризми Лі Якокки

« Персонал підприємства - це як футбольна команда : хлопці повинні грати як єдина команда, а не як гурт яскравих особистостей».

«Все управління у кінцевому рахунку зводиться до стимулювання активності інших людей».

«Хорошому керівнику потрібно вміти слухати не менше, ніж вміти говорити».

«Всі господарські операції зводяться до трьох слів: люди, продукт, прибуток. На першому місці стоять люди. І якщо у вас немає надійної команди, то з іншими факторами, що залишилися мало, що вдасться зробити».

«Комп'ютер видає тільки те, що в нього ввели. Секрет успіху - не інформація, а люди».

«Підвищення - це момент, коли зручніше за все покласти на людину додаткову відповідальність».

«Люди часто відкушують більше, ніж можуть прожувати. Але будь-який начальник, який чогось вартий, завжди віддасть перевагу мати справу з людьми, які замахуються на зайве, ніж з тими, які намагаються зробити поменше».

«Коли секретарі байдикують і займаються балачками - це явна ознака того, що підприємство знаходиться в стані занепаду».

«Зовсім не обов'язково приймати кожну раціоналізаторську пропозицію, але якщо вигукнути: «Дуже добре придумано!» - і не поплескати, того хто придумав, по спині, він вже ніколи нічого вам більше не запропонує. Такого роду реакція показує людині, що вона щось значить».

«Управління являє собою не що інше, як налаштування інших людей на працю».

«Я завжди дотримувався лінії максимальної демократичності до моменту, коли потрібно ставити крапку над «і». І ось тут я перетворююся на безжалісного диктатора.Ну я вислухав всіх, - кажу я.-А тепер будемо робити те-то і те-то!».

«Наслідування - це найвідвертіша форма похвали».

«Шкода, що не існує навчального закладу, де навчали б слухати».

«Найбільш значне , що може зробити менеджер - це наймати придатних для справи працівників».

«Невдачі утворюють природну складову частину життя, і треба ретельно вибирати способи реагування на них».

«Треба пам'ятати, що кожен, хто купує що-небудь - будинок, автомобіль, або акції й облігації, - стане виправдовувати свою покупку, навіть якщо він і зробив помилку».

«Помилки становлять невід'ємну частину життя, повністю уникнути їх неможливо. Слід сподіватися лише на те, що вони не обійдуться дуже дорого і що одну й ту ж помилку ви не зробите двічі».

«Гру в покер я люблю до цих пір і часто виграю. Це розумна гра, що дозволяє навчитися, коли слід скористатися перевагою, коли пасувати, а коли і блефувати.(Це мистецтво особливо знадобилося мені згодом в ході важких переговорів з профспілкою)».

«У житті кожної людини трапляються моменти, коли з нещастя народжується щось корисне. Бувають часи, коли все представляється у такому похмурому світлі, що вам хочеться схопити долю за комір і міцно її струснути» .

«Поки ви йдете по життю, вам трапляються тисячі вузьких бічних стежок, але дійсно широкі розвилки, що визначають вибір подальшого шляху, зустрічаються дуже рідко - це момент критичного випробування, момент істини».

«Будь-яка компанія втрачає хороших працівників, які просто опинилися не на своєму місці, вони, можливо, отримали б більше задоволення і досягли б великих успіхів, якщо б їх не звільняли, а переводили на більш придатну для них роботу».

«Якби мені довелося б одним словом охарактеризувати якості, необхідні хорошому менеджеру, я б сказав, що всі вони зводяться до поняття «рішучість»».

«Якщо завдання полягає в тому, щоб підприємство рухалося вперед, головне - мотивувати співробітників».

«Якщо пропозиція японського робітника виражається питанням «Чим я можу допомогти?», то позицію американського працівника найчастіше характеризує відмовка «Це не моя справа»».

«Навіть найкращий менеджер часом опиняється в становищі хлопчика з величезною собакою. Він дивиться куди вона тягне повідець і веде її в цей бік».

«Твердий порядок письмового викладу будь-якої ідеї - це перший крок до її втілення в життя. У розмові можна часто, навіть не віддаючи собі в цьому звіт, висловлювати будь-якого роду непевні і безглузді ідеї. Коли ж ви викладаєте свої думки на папері, відбувається щось таке, що спонукає вас вникнути в конкретні деталі. При цьому набагато важче ввести в оману самого себе, або когось іншого».

«Бути звільненим з компанії «Форд Мотор» досить кепсько. Але піти на дно з кораблем «Крайслер» - це було б вже занадто».

«Тому, хто не вміє ладити з людьми не можна займатися бізнесом, тому що саме люди нас оточують».

«Щоб досягти успіху в бізнесі, як і майже у всьому іншому, найголовніше це вміти зосередитись і раціонально користуватися своїм часом».

Висновок

Лі Якокка - один з найбільш відомих і успішних менеджерів ХХ ст. Почавши кар'єру в бізнесі інженером-стажером компанії «Форд мотор» він зумів стати її президентом. А після того, як особисті відносини Лі Якокки з власником «Форд мотор» Генрі Фордом II, м'яко кажучи, не склалися, йому довелося очолити іншу найбільшу автомобілебудівну компанію «Крайслер», яка перебувала на межі банкрутства.

Завдяки блискучому управлінню діяльністю компанії «Крайслер» йому в досить короткі терміни вдалося не тільки відновити хитке становище компанії, але і вивести її на друге місце в автомобільній індустрії США та світу, потіснивши такого гіганта, як «Форд мотор».

Лі Якокка був людиною з великими неабиякими здібностями. Ще в роки навчання він показав себе одним з кращих учнів і в школі і в університеті. На роботі у нього були кращі результати серед інших співробітників, і його успіх був помітний, це служило запорукою швидкого просування по службових сходинках. Крізь роки наполегливої праці він зрозумів, що справжній менеджер - це та людина, яка не боїться труднощів, людина яка вміє ризикувати, коли цього вимагає момент. Людина, яка може підштовхнути людей до серйозної трудової діяльності, людина , за якою йдуть і яку слухають люди. І тому справжній менеджер завжди знайде вихід з ситуації, що склалася і вийде з неї переможцем.

Ще однією рисою характеру Лі Якокки є новаторство. Саме тут він показує себе людиною з великим потенціалом, і цей потенціал проявляється в різних нововведеннях, які він використовує у своїй роботі. Це новий стиль керівництва компанією менеджера-лідера і це розуміння того, що завжди потрібно прагнути до чогось більшого, ніж просто виконувати свої обов'язи «від і до».

Всі ці якості допомагали Лі Якоккі в його важкій роботі. Але якби він не був таким працьовитим і наполегливим він ніколи б не став одним з найкращих менеджерів у світі. Тому його праця була винагороджена високими почестями, які він отримав під кінець своєї трудової діяльності.

Його ім'я стало відомим у багатьох країнах світу. У Росії вийшов переклад його книги «Кар'єра менеджера». У США за короткий проміжок часу було продано 6,5 млн примірників цієї книги - це дуже високий показник популярності її автора.

Опитування, проведені в 1984 р. в США показали, що Лі Якокка за популярністю займав друге місце після президента США Рональда Рейгана, а в 1985 р. входив до десятки найбільш популярних діячів світового масштабу, будучи в цій елітній десятці єдиним представником ділового світу. Лі Якокка представляє для нас інтерес не тільки, як популярна особистість, а перш за все, як одна з найяскравіших і найуспішніших фігур у сучасному менеджменті.

Веселий, енергійний, завжди рішучий він втілював все, що так подобається американцям: працездатність, успішність, легкість, дотепність, демократизм.

Якокка завжди наполягав, що єдине в чому він дійсно є професіоналом - менеджерська робота в автомобільній індустрії. Розвагами він вважав сімейні обіди, а знайомства зі знаменитостями розглядав виключно в рекламному ракурсі. Він не став балатуватися в президенти, вважаючи себе недостатньо дисциплінованим для державної служби.

Після виходу у відставку, протягом трьох років він був «на заслуженому відпочинку», але як він потім зізнався журналістам, за цей час він втомився більше, ніж за попередні 47 років роботи. У 90-ті роки Лі Якокка керував мережею ресторанів «Ку-ку-ру», був виконавчим директором компанії «Ів Глобал Моторс». Серед фінансових пожертвувань Лі Якокки близько 15 млн. доларів переведених Інституту дослідження конкуренції імені Якокки при університеті в якому він навчався.

Ще працюючи у «Крайслері», Якокка щорічно отримував близько 8000 запрошень виступити з лекціями. Після виходу з корпорації, він став читати по 5-6 лекцій на рік і за півгодинний виступ отримував 50-60- тис. доларів.

В 2000р в пресі з'явилися повідомлення про те, що Якокка почав співпрацювати з сервером з продажу використаного промислового обладнання www.OnlineAssetExchange.com. Вважаючи, що тут приховано багато можливостей, тому що, за його власними словами «електрона комерція відкриває глобальні ринки». Лі вклав у компанію особисті кошти і став її представником з громадських зв'язків. «Я пішов працювати в Інтернет, щоб навчитися новому і передати молодим свої знання. Мене і раніше звали в різні компанії - і Autobytel, і CarsDirect. Вони хотіли, щоб я став їхнім лідером. Але я звик працювати з звичайними дилерами, мені здається, вони добре роблять свою справу і рано ще "бігти з корабля". А ось нова компанія - інша справа: мене завжди засмучувало, як багато якісного обладнання пропадає в США. Коли я працював в "Крайслер", я спеціально займався утилізацією такого обладнання . Воно може принести масу грошей. І найзручніше торгувати ним саме через Інтернет. У нас на сайті невелика енергетична компанія намагається продати цілу електростанцію.

Я розумію, що незабаром з'явиться велика конкуренція, тому що ідея лежить на поверхні, але у мене є пара непоганих прийомів, які допоможуть нам залишатися на плаву. Я налагодив хороші зв'язки з Китаєм, куди я продавав устаткування, ще працюючи в "Крайслер". У ті далекі роки я відчував, що розвиток повинен йти в бік глобальних ринків - Інтернет реалізує моє бачення. Вже тоді я говорив, що покупець - цар і бог, і вся наша діяльність повинна бути спрямована на служіння йому. Тільки зараз Інтернет-спільнота доростає до цієї простої думки, значить, мене рано ще списувати з рахунків»[13]. Цілком імовірно, що незважаючи на солідний вік, Лі Якокка зуміє знову здивувати діловий світ Америки новими оригінальними управлінськими рішеннями.

Лі Якокка - найяскравіший приклад справжнього лідера, який вміє долати кризові ситуації, триматися на плаву і не опускати руки у найважчі часи.

Список літератури

1. Веснин В.Р. Менеджмент для всех . - М.: Знание, 1994. - 173 с. 

2. Глухов В.В. Менджмент. С.Пб.: Спец. Лит. 2000; 

3. Кузьмин И. А. Психотехнология и эффективный менеджмент . - М.: Россмен, 1995. - 491 с. 

4. Ли Якокка Карьера менеджера. - Прогрес, Москва, 1991г. - 222с.

5. Майталь Ш. Экономика для менеджеров: десять важных инструментов для руководителей. М.: Дело. 1996. 416 с. 

6. Мескон М. Х. Основы менеджмента. - М.: Человек, 1995.- 275 с. 

7. Щокін Г.в, Головатий М.Ф, Антонюк О.В менеджмент.- МАУП, київ, 2007р.- 812 с.

8. Афоризмы и цитаты: Якокка Ли [Електронний ресурс] - Режим доступа http://murzilka.biz/aphorism/author/338/

9. Деятельность Ли Якокки в крупнейшей американской корпорации Крайслер [Електронний ресурс] - Режим доступа http://www.antikrizisno.ru/?p=277