Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації технологічного виробництва

Отже, знаходимо перерегулювання - максимальне відхилення регульованої величини від усталеного значення:

Час регулювання - це проміжок часу від початку регулювання до того моменту, коли регульована величина відрізнятиметься від усталеного значення не менше, ніж на 5%. З графіка визначаємо, що

Коливальність (N) - це відношення амплітуди за період коливань. Отже.

Усталена похибка (Д)- це різниця між одиницею та усталеним значенням:

3.3.2. Розрахунок оптимальних настроювальних параметрів регулятора

В тій же системі “SIAM” проведемо оптимізацію параметрів П-регулятора за допомогою квадратичної інтегральної оцінки.

Перехід до режиму оптимізації здійснюється з основного меню функціональною клавішею F8. В результаті отримаємо такі оптимальні параметри регулятора:

k_п = 0,00914 - коефіцієнт підсилення пропорційної складової;

Рис 3.13. Перехідна характеристика оптимізованого процесу

За перехідною характеристикою оптимізованого процесу можна визначити основні показники якості. Якість - це сукупність показників, за допомогою яких можна оцінити характер перехідного процесу, точність в усталеному режимі.

Отже, знаходимо перерегулювання - максимальне відхилення регульованої величини від усталеного значення:

Час регулювання - це проміжок часу від початку регулювання до того моменту, коли регульована величина відрізнятиметься від усталеного значення не менше, ніж на 5%. З графіка визначаємо, що

Коливальність (N) - це відношення амплітуди за період коливань. Отже.

Усталена похибка (Д)- це різниця між одиницею та усталеним значенням:

Оптимізація параметрів П-регулятора суттєво покращує показники якості регулювання, а зокрема зменшується час регулювання і зникає усталена помилка.

Розділ 4. Розрахунок економічної ефективності

4.1. Техніко-економічне обґрунтування проектованого варіанту

Важливим критерієм, який визначається доцільністю автоматизації, а також встановлює головні напрямки і черговість її здійснення, є економічна ефективність. Основними джерелами, отримання економічного ефекту від впровадження систем автоматичного керування є: а) збільшення продуктивності обладнання; б) покращення якості продукції; в) економія робочої сили.

Таблиця 4.1. Основні техніко-економічні показники

№ з/п	Показники	Один, виміру	Роки	Відхилення
			2009	2010	Абсолютне	Відносне
1.	Дохід (виручка) віл реалізації продукції з ПДВ	тис. гри.	7314	8125	811	11
2.	В т. ч. податок на додану вартість	тис. грн.	1095,9	1379,89	283,99	25,9
3.	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції без ПДВ	тис. грн.	6218	6946	728	11,7
4.	Собівартість реалізованої продукції	тис. гри.	4976	5781	807	16,2
5.	Середньорічна вартість основних засобів	тис. гри.	30611	31567	954	3,1
6.	Середньооблікова чисельність працівників	чол.	1055	999	56	5,6
7.	Фонд оплати праці, всього	тис. грн.	9475	13688	4211	44,4
8.	в т,ч. фонд основної заробітної плати	тис. гри.	5941	7605,5	1666,1	28
9.	в т.ч. фонд додаткової заробітної плати	тис. грн.	2947,7	5236,8	2289,1	77,7

4.2 Розрахунок капітальних затрат на автоматизацію

Капітальні витрати - це кошти, витрачені на придбання основних активів за мінусом коштів, отриманих від продажу основних активів.

Відновлення основного капіталу на діючих підприємствах здійснюється за рахунок капітальних вкладень. Капітальні інвестиції - витрати на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючого основного капіталу. До капітальних інвестицій на підприємствах відносяться: витрати на зведення будівель, споруд та інших об'єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість обладнання та інвентаря, які входять до кошторисів будівництва; витрати на придбання машин та обладнання, які не входять до кошторисів будівництва; витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки та інше; витрати на будівництво й обладнання житлових будинків, дитячих дошкільних установ, об'єктів культурно-побутового призначення та інше.

Крім цього, до складу капітальних витрат відносяться: проектно-пошукові витрати; витрати на відтворення земельних ділянок та переселення в зв'язку з будівництвом; витрати на технічний нагляд за будівництвом; витрати на науково-дослідницькі роботи, а передбачені в кошторисах на будівництво; витрати на утримання керівництва підприємств.

Капітальні затрати включають в себе: вартість засобів автоматизації, вартість монтажу, наладка та транспортні витрати.

Вартість куплених апаратів та приладів визначають по діючих заводських даних і заносимо в таблицю 4.2.

Таблиця 4.2. Розрахунок вартості КВП і А

№ з/п	Назва приладу	К-сть	Вартість одного приладу, грн	Загальна вартість, грн
1	Універсальний вимірювач-регулятор	1	1592	1592
2	Давач рівня	1	400	400
3	Персональний комп'ютер		2800	2800
4	Принтер струйний	1	560	560
5	Давач тиску	2	534	1068
6	Давач температури	2	85	170
Всього	6590

За даними таблиці вартості КВП і А

В1 = 6590 грн.

Транспортно-заготівельні витрати враховуються в розмірі 50% оптової ціни контрольно-вимірювальних і регулюючих приладів:

В2 = В1*50% (1)

В2 = 6590*50% = 3295 грн.

Витрати на монтаж системи автоматизації процесу визначають по діючим цінам на монтаж КВП і А. Затрати на матеріали по монтажу приймаються в розмірі 50% затрат на заробітну плату по монтажу.

Таблиця 4.3. Розрахунок вартості монтажних робіт

	Тип		Вартість монтажу одного	Загальна вартість монтажу,
з/п	приладу		приладу, грн	грн.
			Заробітна плата	Матеріали	Заробітна плата	Матеріали
1	Універсальний вимірювач-регулятор	1	320	160	320	160
2	Давач рівня	1	50	25	50	25
3	Персональний комп'ютер	1	250	125	250	125
4	Принтер струйний	1	60	30	60	30
5	Давач тиску	2	130	65	260	130
6	Давач температури	2	80	40	160	80
Всього	1100	550

За даними таблиці вартість монтажних робіт становить:

В3 = 1100+550 = 1650 грн

Вартість налагодження апаратури приймаємо в розмірі 25% вартості КВП і А:

В4 = В1*25% (грн) (2)

В4 = 6590*25%=1647,5 грн.

Капітальні затрати на автоматизацію виробничих процесів, як суму вартості КВП і А, їх монтажу на налагодження із врахуванням транспортно-заготівельних та будівельних витрат:

В = В1+В2+В3+В4 (грн) (3)

В= 6590+3295+1650+1647,5 = 13146,5 грн.

4.3 Визначення виробничої потужності після автоматизації

Виробнича потужність - вихідний елемент планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів з випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності посідає провідне місце в виявленні і оцінці резервів виробництва.

Спроможність галузей промисловості, підприємств і їхніх підрозділів виробляти максимальну кількість продукції залежить від кількості і дієздатності засобів праці, якими вони забезпечені. Засоби праці, передовсім їх активну частину знаряддя праці, слід вважати основним чинником формування виробничої потужності підприємств. Однак з цього не варто робити висновок, що виробничу потужність можна визначати на основі виробничо-технічних параметрів засобів праці без врахування конкретних обставин, які оточують підприємство.

Річний прибуток визначаємо, як сумарну економію, отриману в результаті покращення виробництва, яке викликане застосуванням автоматики.

Економія (прибуток) може бути отримана за рахунок збільшення виробничої потужності обладнання після автоматизації.

Річну виробничу потужність обладнання дії визначаємо за наступною формулою:

М=Е*Пч*(Т-Т₀) (4)

Виробнича потужність технологічного процесу виробництва цегли зростає за рахунок збільшення продуктивності обладнання Пч.

До автоматизації денна продуктивність становила Пч1= 1987 кг/день.; після автоматизації продуктивність становиш Пч = 2169 кг/день. Річна виробнича програма визначається на основі вихідних даних по трудомісткості одиниці продукції.

Розраховуємо річну виробничу потужність до автоматизації та після автоматизації:

М1 = 1*1987*243 = 486000 кг/рік

М2 = 1*2169*243 = 534600 кг/рік

4.4 Розрахунок собівартості річного випуску продукції

Собівартість продукції є найважливішим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. У ньому синтезуються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використання всіх виробничих ресурсів. Зниження собівартості - одна з першочергових і актуальних завдань будь-якого суспільства, кожної галузі, підприємства. Від рівня собівартості продукції залежить сума прибутку й рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства і його платоспроможність, темпи розширеного відтворення, рівень закупівельних і роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію.

Для визначення економії за рахунок застосування більш сучасних засобів автоматизації необхідно розрахувати собівартість річного випуску базового та проектного варіантів.

Для кожного з цих варіантів собівартість продукції визначають по статтях, які змінюються в результаті впровадження нової техніки. До основних статей зміни собівартості продукції відноситься: затрати на заробітну плату виробничих робітників, затрати на енергію для технологічних цілей, витрати на утримання та поточний ремонт виробничих будівель і споруд, інші затрати.

Економію по заробітній платі виробничих робітників визначають у відповідності із зміною чисельності основних та допоміжних робітників та їх середньорічної заробітної штати. Число основних робітників і їх кваліфікацію визначають по кількості робочих місць, встановлених після впровадження автоматизації, і кваліфікації роботи, яка виконується на кожному робочому місці.

Річний фонд заробітної плати визначають по групах робочих в залежності від кваліфікації, умов праці, діючої системи оплати праці. Тарифний фонд заробітної плати робітників визначають перемножуванням кількості робітників кожної спеціальності на плановий річний фонд робочого ефективного часу одного робітника і на тарифну ставку відповідного розряду. Далі визначають погодинний, денний та місячний фонди заробітної плати, враховуючи доплати. Тарифна годинна ставка становить добуток тарифного коефіцієнту необхідного розряду на тарифну годинну ставку 1 -го розряду.

Таблиця 4.4. Штатний розклад робітників

з/п	Посада	Чи-ть, чол.	Розряд	Тарифна годинна станки, гри	Дійсний фонд робочого часу, год.	Сума нарахувань, гри.
						Сума за рік, гри.	Сума за місяць, гри.
1	Основні робітники	10	V	10	2008	200800	16733,33
2	Допоміжні робітники	2	IV	8	2008	32128	2677,33
Всього	12		232928	19410,66

В таблиці 5 наведений штатний розклад службовців.

Таблиця 5. Штатний розклад службовців

№,	Посада	Чи-ть,	Посадова	Сума	Сума нарахувань
з/п		ЧОЛ.	ставка, грн.	нарахувань, грн./міс	за рік, грн.
1	Майстер	1	1950	1950	23400
Всього	-	-	1950	23400

Нарахування прибиральниці становить:

ЗП = S*0,35 (грн) (5)

ЗП = 2808+0,35 = 982,8 грн

За рік ЗП = 702*12 = 11793,6 грн

В таблиці 6 наведений плановий бюджет часу 2011 року.

Таблиця 4.6. Плановий бюджет часу на 2011 р.

з/п	Показники фонду робочого часу	Значення показників
1	Календарний фонд часу, днів	365
2	Кількість неробочих днів, в т.ч.:	114
	- вихідних	109
	- святкових	5
3	Номінальний фонд часу, днів	251
4	Неявки на роботу, днів в т.ч.:	24
	- чергові і додаткові відпустки	24
	- у зв'язку з хворобою	-
	- декретні відпустки	-
	- виконання державних і громадських обов'язків	-
5	Явочний робочий час, днів	227
6	Номінальна тривалість робочого дня, год.	8
7	Витрати часу у зв'язку із скороченням робочого дня, год/рік	32
8	Середня тривалість робочого дня, год	7,94
9	Дійсний фонд робочого часу, год	1803

Розрахунки до табл. 6

Номінальний фонд часу:

Ф_н =Ф_К-К_н = 365-114=251днів;

де Ф_к - календарний фонд часу, днів;

К_н - кількість неробочих днів;

Явочний робочий час:

Тя = Фн - Нр=251-24=227дні;

де Нр - неявки на роботу, днів;

Середня тривалість робочого дня:

Т_свр=((251*8)-32))/251=7,8 год;

Дійсний фонд часу в одну зміну: Фл=Т_СЕ*Ф_и=7,8*251=1958 год.

Економія по заробітній платі вираховується:

Ез = Ф1 - Ф2 ( 6 )

Де Ф1 - Ф2- річний фонд заробітної плати основних робітників, відповідно до і після автоматизації

Ф1 = 200800 грн

Перевівши на інше місце роботи трьох працівників - Vрозрядів, знайдемо річний фонд заробітної плати основних робітників після автоматизації:

Ф2 = 7*10*251*8 = 140560 грн

Ез = 200800-140560 = 60240 грн

За заводськими даними та попередніми розрахунками складаємо кошторис витрат на утримання та експлуатацію обладнання і цехових витрат

Таблиця 4.7. Кошторис витрат на утримання та експлуатацію устаткування

з/п	Статті витрат „	Сума, гри.
1	Витрати на повне відновлення та капітальний ремонт виробничих фондів	5057
2	Витрати на експлуатацію устаткування	5276
3	Витрати на проведення поточного ремонту устаткування і транспортних засобів	1536
4	Витрати на переміщення вантажів (внутрішньозаводські)	1070
5	Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів (МШП) і пристроїв -	2264
б	Інші витрати	1518
Всього	16721

Суму річної економії по експлуатаційних витратах розраховується за формулою:

Ес = (С1-С2)Q2 ( 7 )

де С1-С2 -собівартість одиниці продукції відповідно до і після впровадження автоматизації

Q - Річний випуск продукції після впровадження автоматизації.

С1 = Вир2009/М1 ( 8 )

С1= 7314000/486000 = 15,04 грн

С2= Вир2009+ В/М2 ( 9 )

С2 = (7314000+13146,5)/534600 = 13,7 грн

Q2 = 534600 кг/рік

Ес = (15,04-13,7)*534600 = 716364 грн

Річний економічний ефект від використання нових засобів механізації та автоматизації, контрольно-вимірювальних приладів визначають за наступною формулою:

Ер = Ез+Ес+ДП ( 10 )

Ез - економія по фонду заробітної плати;

Ес - економія витрат;

ДП - збільшення прибутку при зростанні продуктивності;

Ціна = 16,7 грн.

ДП =892782-811620 = 81162 грн.

Ер = 60240+716364+81162 = 837766 грн.

Термін окупності додаткових капітальних затрат:

Т = В/ Ер ( 11 )

Т = 131465/837766 = 0,15 року (1,8 місяців)

Коефіцієнт порівняльної економічної ефективності додаткових капітальних затрат розраховується за формулою:

Е = 1/Т ( 12 )

Е = 1/0,15 = 6,6

Отриманий час окупності і коефіцієнт економічної ефективності відповідають нормативним даним.

4.5 Розрахунок продуктивності праці

Продуктивність праці як економічна категорія це ефективність (плодотворність) трудових витрат, здатність конкретної праці створювати за одиницю часу певну кількість матеріальних благ.

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом робіт-чи послуг), що її виробляє один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання робіт чи послуг).

Внутрішні ті чинники, на які підприємство може безпосередньо впливати (характер продукції, технологія та устаткування, матеріали, енергія; персонал, організація виробництва і праці, система мотивації ефективного використання трудових ресурсів тощо).

Ріст продуктивності праці в результаті впровадження автоматизації визначають за формулою, у %:

ДПП = Ч / (Ч - Ч1)*100-100 ( 13 )

де Ч - спискове число працівників до впровадження автоматизації;

Ч1 - число працівників умовно звільнених в зв`язку з впровадженням автоматизації.

ДПП = 10 /( 10-3)*100 - 100 = 42%

Показники економічної ефективності від впровадження автоматизації заносимо в таблицю 8.

Таблиця 4.8. Техніко-економічні показники автоматизації

Показники	Одиниці вимірювання	Базовий варіант	Проектний варіант
Річний об'єм виробництва продукції	кг/рік	486000	534600
Дохід (виручка) віл реалізації продукції з ПДВ	тис. гри.	7314	8125
Чисельність:
основних робочих	Чол..	10	7
допоміжних робітників, ГТР службовців	Чол.	2	2
Додаткові капітальні вкладення	грн.	-	13146,5
Собівартість одиниці продукції	грн.	15,04	13,7
Фондовіддача	грн./грн.	0,24	0,25
Рентабельність виробництва	%	120	125
Річний економічний ефект	грн.	-	837766
Термін окупності додаткових капітальних вкладень в систему автоматизації	рік	-	0,15
Ріст продуктивності праці	%	-	42
Коефіцієнт економічної ефективності		-	6,6

На основі проведених розрахунків можна стверджувати, що запровадження автоматизації процесу обробки цегли в автоклаві дозволяє:

-річний економічний ефект від впровадження автоматизації становить-837766 гривень, що дозволяє окупити витрати на автоматизацію за 1,8 місяців;

-економія по заробітній платі становить-60240 гривень;

-продуктивність праці зросте на 42%;

-знизиться собівартість одиниці продукції на 1,34 (грн.).

Розділ 5. Охорона праці

5.1 Основне законодавство з охорони праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Закон України “Про охорону праці” визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

Нормативно-технічна документація з охорони праці є основою для розробки заходів щодо забезпечення на всіх робочих місцях безпечних і здорових умов праці. На підприємстві з урахуванням вимог згаданих нормативно-технічних документів розробляють інструкції з охорони праці з урахуванням конкретних умов для кожної робочої професії. Ці інструкції узгоджуються з профспілковим комітетом і затверджуються керівником підприємства.

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

5.2 Організація профілактичної роботи по техніці безпеки і охороні праці

Від ефективності навчання охороні праці великою мірою залежить профілактика травматизму на виробництві, тому вирішенню цієї задачі необхідно приділяти належну увагу.

Належна теоретична підготовка всіх працівників є однією з умов високопродуктивної праці без травм і аварій.

На підприємстві незалежно від характеру і ступеню небезпеки виробництва навчання працівників проводять при підготовці нових робітників, проведенні різноманітних видів інструктажів і підвищенні кваліфікації.

Контроль за своєчасним і якісним навчанням виконує відділ охорони праці чи інженер з охорони праці.

Ті, що вперте поступають на роботу, навчання проходять згідно з "Типовим положенням про підготовку і підвищення кваліфікації робітників безпосередньо на виробництві".

В журналі обліку навчальної роботи реєструють навчальну тему, за якою проводилось навчання.

Інструктаж працюючих поділяють на вступний, початковий, на робочому місці, повторний, позаплановий і поточний.

Вступний інструктаж з усіма, хто поступав на роботу незалежно від їх освіти і стажу роботи по даній професії, проводить інженер з охорони праці за програмою, затвердженою головним інженером підприємства, про проведення вступного інструктажу з обов'язковим підписом того, хто проводив інструктаж і того, хто його отримував.

Початковий інструктаж на робочому місці, повторний, позаплановий і поточний проводить керівник робіт.

Початковий інструктаж на робочому місці проводять при прийомі на роботу нових робітників за інструкцією з охорони праці, розробленою для окремих професій або видів робіт. Всі робітники після цього інструктажу і перевірки знань працюють під наглядом бригадира чи майстра, потім оформляється допуск для їх самостійної праці. Такий допуск фіксується датою і підписом того, хто проводив інструктаж, в журналі реєстрації інструктажу на робочому місці.

Повторний інструктаж проходять всі працівники незалежно від кваліфікації, освіти і стажу роботи не рідше ніж через шість місяців. Його проводять з метою перевірки знання робітниками правил і норм з охорони праці.

Позаплановий інструктаж проводять, коли змінилися правила охорони праці або технологічний процес, обладнання, інструмент, сировина та інші фактори, що вплинуть на безпеку праці; коли працівники порушують правила охорони праці, що можуть призвести чи призвели до травм, аварій чи пожежі, вибуху; коли була перерва в роботі більш як 60 днів, а для небезпечних робіт - більш як З0 днів, його проводять індивідуально чи з групою робітників однієї професії за програмою початкового інструктажу на робочому місці. При його реєстрації вказують причину, яка спричинила його проведення.

Поточний інструктаж проводять перед виконанням робіт, на які необхідно оформити наряд-допуск. Проведення його фіксується в наряді-допуску на виконання робіт.

Робітники, які виявили і незадовільні знання після інструктажу, до роботи не допускаються. Вони обов'язково повинні знову пройти інструктаж.

Підвищення кваліфікації і перевірка знань керівного і інженерно-технічного персоналу здійснюється на спеціальних курсах (семінарах) з охорони праці.

Відповідальність:

1. Відповідальним за проведення профілактичної роботи по охороні праці на підприємстві є генеральний директор підприємства.

2. Відповідальним за організацію профілактичної роботи по техніці безпеки на дільниці є майстер, в зміні - начальник зміни, в цеху - начальник цеху.

Проведення профілактичних робіт:

В профілактичній роботі по забезпеченню додержання правил техніки безпеки приймає участь увесь колектив зміни, служби і виробництва в цілому.

Організаційними формами роботи є:

1. Контроль зі сторони керівників і спеціалістів за додержанням працюючими правил і інструкцій по техніці безпеки.

2. Комплексні перевірки охорони праці.

3. Цільові перевірки додержання виробничим персоналом встановлених правил безпеки при проведенні технологічних процесів, експлуатації обладнання.

4. Проведення нарад по питаннях техніки безпеки і охорони праці керівників і спеціалістів в цехах і службах підприємства.

5. Проведення учбових тривог по плану ліквідації аварійних ситуацій і аварій.

6. Проведення заходів по пропаганді охорони праці і техніки безпеки.

5.3 Організація і проведення контролю по охороні праці

Начальник зміни кожного дня перевіряє стан робочих місць, справність обладнання, аварійно-блокуючих і сигналізуючих пристроїв, механізмів, приладів, інструментів, засобів пожежогасіння, справність огороджень, необхідність інструкцій і попереджувальних плакатів по техніці безпеки, роботу вентиляційних установок.

Перевірка здійснюється шляхом огляду робочих місць, опитування працюючих, а при необхідності випробування обладнання, інструменту та ін.

Виявлені порушення і недоліки записуються в журнал для профілактичної роботи для прийняття рішень усунення недоліків начальником цеху.

Якщо виявленні порушення створюють загрозу життю обслуговуючого персоналу, вони ліквідуються негайно. Начальник зміни кожного дня перевіряє стан робочих місць, справність обладнання, аварійно-блокуючих і сигналізуючих пристроїв, механізмів, приладів, інструментів, засобів пожежогасіння, справність огороджень, необхідність інструкцій і попереджувальних плакатів по техніці безпеки, роботу

вентиляційних установок.

Перевірка здійснюється шляхом огляду робочих місць, опитування працюючих, а при необхідності випробування обладнання, інструменту та ін.

Виявлені порушення і недоліки записуються в журнал для профілактичної роботи для прийняття рішень усунення недоліків начальником цеху.

Якщо виявленні порушення створюють загрозу життю обслуговуючого персоналу, вони ліквідуються негайно.

Державний нагляд і контроль здійснюють спеціалізовані органи нагляду, які не залежать в своїй діяльності від адміністрації підконтрольних організацій і їх вищестоящих органів; технічні і правові інспекції, що підпорядковані профспілковим органам.

Інспектори державного нагляду узгоджують правила. Інструкції і норми з техніки безпеки, беруть участь в розслідуванні нещасних випадків і аварій на підконтрольних об'єктах, проводять на підприємствах експертизи, підготовку кадрів для своїх об'єктів і атестацію їх знань.

Державний комітет веде нагляд за безпечним обслуговуванням електричних і теплових установок, дає дозвіл на введення їх в експлуатацію, стежить за раціональним використанням електроенергії у всіх галузях народного господарства.

Громадський нагляд і контроль за виконанням законодавства про працю і правил з охорони праці здійснюють профспілкові органи на місцях і трудові колективи.

При профкомах профспілок створюється комісія з охорони праці, до складу якої входять робітники і адміністративно-технічні працівники. Очолює комісію один з членів профспілкового комітету. Голова комісії одночасно є старшим інспектором з охорони праці.

Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про охорону праці здійснюється генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Державний і громадський контроль і нагляд в галузі охорони праці не знімає відповідальності з керівників і власників підприємства за охорону праці. Відомчий нагляд за охороною праці здійснюється відомствами відносно підлеглих їм підприємств, установ і організацій.

Відповідальність за порушення вимог охорони праці

Законом про охорону праці України встановлено відповідальність посадових осіб за порушення правил охорони праці. Відповідальність може бути дисциплінарна, адміністративна, кримінальна і матеріальна.

Дисциплінарну відповідальність накладають у випадках, коли з вини посадових осіб, власника, адміністративно-технічних і адміністративно-господарських працівників допускаються порушення охорони праці, які не призводять до тяжких наслідків. Вона полягає в тому, що на посадову особу в порядку підлеглості накладають такі стягнення: догана, звільнення з роботи.

Основним документом, який регулює дисципліну праці є типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств. Вони зобов'язують останніх незалежно від їх посади виконувати вимоги, передбачені відповідними правилами та інструкціями. На підставі цих типових або галузевих правил адміністрація розробляє, інструкції, положення, невиконання яких є дисциплінарним проступком.

Якщо з дня викриття поступка пройшов 1 місяць або 6 місяців з дня здійснення поступка - адміністрація вже не має права вирішувати питання про дисциплінарне стягнення.

Адміністративна відповідальність настає тоді, коли особи адміністративно-управлінського персоналу порушили правила охорони праці в будівництві, санітарно-гігієнічні правила, правила пожежної безпеки, правила охорони атмосферного повітря, землі, надр, лісів, водних ресурсів і рибних багатств, правила безпечної експлуатації і використання транспортних засобів.

Накладати штрафи в адміністративному порядку мають право інспекції державного нагляду з охорони праці і місцеві органи.

Підприємство сплачує штраф за кожний нещасний випадок та випадок професійного захворювання, які сталися на виробництві з його вини.

Максимальний розмір штрафу не може перевитрати 2% місячного фонду заробітної плати підприємства. Якщо встановлено факт приховання нещасного випадку, власник сплачує штраф в десятикратному розмірі. Кошти по сплаті штрафів повинні надходити до державного та галузевого фондів охорони праці.

Штраф може бути оскаржений не пізніше одного місяця з дня скоєння злочину. Штраф повинен бути сплачений після остаточного вирішення не пізніше місячного строку.

Якщо порушення дисципліни і охорони праці носило злочинний характер, крім дисциплінарного стягнення порушується кримінальна справа.

5.4. Основні небезпечні та шкідливї виробничі фактори, характерні для цього виробництва, особливості їх дії на працівників

Основним небезпечними та шкідливими виробничими факторами на заваді є: несприятливі метеорологічні умови, пил, шум, вібрація, тиск.

На роботах у шкідливих умовах праці робітникам і службовцям безкоштовно видається по 0,5 л молока, за змін}'. Жири, мінеральні солі і вітаміни, що містяться в молоці підвищують опір організму людини дії несприятливих факторів. До різних захворювань може призвести систематична дія наступних факторів:

-несприятливі метеорологічні умови - до простудних захворювань, обморожень і перегрівів;

- підвищена запиленість і тривале вдихання пилу до пневмокеніозів, силікозів та інших захворювань дихальних шляхів;

-недостатнє освітлення робочих місць - до близорукості;

-робота з шкідливими токсичними речовинами до отруєння.

-систематичне зіткнення з подразнювальними хімічними речовинами

- гострим хронічним захворюванням шкіри:

-виробничий шум, перевищуючий припустимі межі гучності - до прогресуючого пониження слуху;

-струс, викликаний роботою з вібруючими інструментами - до вібраційної хвороби.

Перераховані фактори, виявляють несприятливу дію на здоров'я або самопочуття працюючого, називають виробничими шкідливостями, а захворювання, що виникають в результаті їх дії - професійними.

Важливе значення має санітарно-побутове обслуговування робітників. З цією метою обладнують спеціальні приміщення: умивальні, душові, приміщення для приймання їжі.

При роботі на відкритому повітрі в холодну пору необхідно періодично влаштовувати зігрівання або припинити роботу на відкритому повітрі.

При роботі в приміщеннях або ємкостях для зменшення виділення пилу в повітря необхідно застосовувати вентилятори переносного типу. Для захисту органів дихання від вапняної, цементної і. азбестової куряви адміністрація зобов'язана забезпечити робітників респіраторами.

Для захисту органів зору від виробничого пилу необхідно користуватися спеціальними протипиловими захисними окулярами, потрібно оберігатися осліплюючої дії світла електричної дуги при електрозварці.

Для боротьби з виробничим шумом застосовують засоби індивідуального захисту проти шуму (навушники, заглушки).

До факторів, які шкідливо діють на організм людини відноситься" і вібрація, підрозділена на загальну (вібрація робочого місця, конструкції) і місцеву (вібрація ручного інструменту).

До роботи, яка зв'язана з дією загальних вібрацій не допускаються особи, молодші 18 років, жінки в період вагітності в також жінки, які страждають жіночими хворобами.

5.6 Безпека при експлуатації систем під тиском.

5.6.1 Посудини, що працюють під тиском, та причини аварії і нещасних випадків при експлуатації систем, що працюють під тиском

До посудин, що працюють під тиском, належать:

герметичне закриті ємності, які призначені для здійснення хімічних і теплових процесів, а також для зберігання і перевезення стиснених, зріджених і розчинених газів і рідин;

посудини, які працюють під тиском води з температурою вище 115 ⁰С або іншої рідини з температурою, що перевищує температуру кипіння при тиску 0,007 МПа (0,7 кгс/см²), без врахування гідростатичного тиску;

посудини, що працюють під тиском пари або газу, вищим 0,07 МПа (0,7 кгс/см²);

балони, призначені для транспортування і зберігання зріджених, зріджених і розчинених газів під тиском, вищим 0,07 МПа (0,7 кгс/см²);

цистерни та бочки для транспортування і зберігання зріджених газів, тиск пари котрих при температурі до 50 ⁰С перевищує тиск понад 0,07 МПа (0,7 кгс/см²);

цистерни і посудини для транспортування і збереження зріджених, стиснутих газів, рідин і сипких тіл, в яких тиск вище 0,07 МПа (0,7 кгс/см²) утворюється періодично для їх випорожнення; барокамери.

Причинами вибухів котельних установок є перегрівання стінок котла (внаслідок упускання води), або недостатнє охолодження внутрішніх стінок внаслідок накопичення накипу, а також раптове руйнування стінок котла внаслідок появи в них тріщин або втомних утворень, зумовлених перевищенням тиску порівняно з розрахунковим у випадку несправності запобіжних пристроїв.

Стосовно систем трубопроводів причиною розгерметизації може бути замерзання конденсату, деформації внаслідок теплових розширень. Балони можуть вибухати від ударів, падіння, взаємних ударів, перегрівання, внутрішнього тиску, що підвищується, порушення роботи вентилів, наповнення іншим газом. У випадку сумісного зберігання балонів, наповнених різними газами, в приміщенні може утворюватися вибухонебезпечне середовище від суміші газів, котрі незначно просочуються через вентилі. Вибух ацетиленових балонів може бути викликаний старінням пористої маси (активоване вугілля) в ацетоні, в котрій розчиняється ацетилен. Внаслідок цього газ переходить з розчиненого у вільний стан, а оскільки балон знаходиться під тиском, то він полімеризується з вибухом. Утворення вибухонебезпечної суміші в кисневих балонах пов'язується з проникненням в його вентиль масла, а у водневих - викликається проникненням кисню, появою в них окалини.

5.6.2 Загальні вимоги до посудин, що працюють під тиском. Розміщення посудин, та реєстрація

Кожна посудина, що працює під тиском, повинна мати паспорт форматом 210х297 мм у твердій обкладинці. У паспорті вказується реєстраційний номер. При передачі посудини іншому власнику разом з нею передається паспорт. У паспорті наводиться характеристика посудини (робочий тиск, МПа, температура стінки, ⁰С, робоче середовище та його корозійні властивості, місткість, м³), відомості про основні частини посудини (розміри, назва основного металу, дані про зварювання (паяння)), дані про штуцери, фланці, кришки і кріпильні вироби, про термообробку посудини та її елементів. Наводиться перелік арматури, контрольно-вимірювальних приладів та приладів безпеки. В паспорті також записуються відомості про місцезнаходження посудини, вказується особа, відповідальна за справний стан і безпечну дію посудини. Записуються інші дані про встановлення посудини (корозійність середовища, протикорозійне покриття, теплова ізоляція, футеровка), відомості про заміну і ремонт основних елементів посудини, що працюють під тиском та арматури. До паспорта вносяться дані щодо результатів опосвідчення. Після реєстрації посудини на останній сторінці записуються реєстраційний номер та реєструючий орган.

Посудини повинні встановлюватись на відкритих майданчиках у місцях, що виключають скупчення людей, або в окремо розташованих будинках.

Допускається встановлення посудин:

у приміщеннях, що прилягають до виробничих будівель, за умови відокремлення їх від будівлі капітальною стіною;

у виробничих приміщеннях у випадках, передбачених галузевими правилами безпеки;

із заглибленням у грунт за умови забезпечення доступу до арматури і захисту стінок посудини від корозії під дією грунту та блукаючих струмів.

Не допускається встановлювати посудини в житлових, громадських і побутових будинках, а також у прилеглих до них приміщеннях. Встановлення посудин має виключати можливість їх перекидання. Я Встановлення посудин повинне забезпечувати можливість огляду, ремонту та очищення їх як з внутрішнього, так і з зовнішнього боку. Для зручності обслуговування посудин повинні бути зроблені площадки і сходи. Для огляду і ремонту можуть застосовуватись колиски та інші пристрої, котрі не повинні порушувати міцності та стійкості посудини, а приварювання їх до посудини має бути виконане за проектом згідно з вимогами „Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском. Посудини до пуску їх у роботу повинні бути зареєстровані в ЕТЦ.

Реєстрація посудини здійснюється на підставі письмової заяви адміністрації власника посудини. Для реєстрації повинні бути подані:

- паспорт посудини встановленої форми;

- посвідчення про якість монтажу;

- схема включення посудини із зазначенням джерела тиску, параметрів її робочого середовища, арматури, контрольно-вимірювальних приладів, засобів автоматичного керування, запобіжних та блокувальних пристроїв.

Схема повинна бути затверджена власником посудини;

- паспорт запобіжного клапана з розмахуванням його пропускної здатності.

Посвідчення про якість монтажу складається організацією, що виконувала монтаж, і має бути підписане керівником цієї організації, а також керівником підприємства, яке є власником посудини, і скріплено печаткою.

У посвідченні повинні бути наведені такі дані:

- найменування монтажної організації;

- найменування підприємства - власника посудини;

- найменування підприємства-виготовлювача і заводський номер судини;

- відомості про матеріали, застосовані монтажною організацією додатково до вказаних у паспорті;

- відомості про зварювання, що включають вид зварювання, тип і марку електродів, термообробку, режим термообробки і діаграми;

- прізвища зварників і термістів, номери їх посвідчень; результати випробувань контрольних стиків (зразків), а також результати неруйнівного дефектоскопічного контролю стиків;

- висновки про відповідність проведених на посудині монтажних робіт нормативним документам, проекту, технічним умовам та інструкції з монтажу і придатності їх до експлуатації при вказаних в паспорті параметрах;

- копія дозволу органів Держнаглядохоронпраці на монтаж посудини.

ЕТЦ зобов'язаний протягом 5 днів з дня отримання заяви розглянути подану документацію. При відповідності документації на посудину вимогам нормативної документації, ЕТЦ в паспорті посудини ставить штамп про реєстрацію, пломбує документи і повертає їх власнику посудини. Про відмову в реєстрації повідомляється власнику посудини в письмовій формі із зазначенням причин відмови та з посиланнями на відповідні статті нормативних документів. При перестановці посудини на нове місце або переданні посудини іншому власнику, а також при внесенні змін у схему її включення посудина до пуску в роботу повинна бути перереєстрована в ЕТЦ. Для зняття з обліку зареєстрованої посудини власник зобов'язаний подати в ЕТЦ заяву про причини зняття і паспорт посудини. При відсутності паспорта заводом-виготовлювачем скеровується його дублікат. У випадку відсутності дубліката ЕТЦ складає в установленому порядку новий паспорт за встановленою формою.

автоматизація силікатний цегла регулятор

5.7 Пожежна безпека

Основні задачі пожежної безпеки вирішуються в процесі проектування, будівництва та експлуатації споруд. Вони зводяться до комплексу профілактичних заходів, направлених на попередження пожеж, обмеження сфери розповсюдження вогню в випадку загоряння, створення умов для евакуації людей і матеріальних цінностей з будівлі, що горить, а також для дії підрозділів пожежної охорони по гасінню пожеж.

Протипожежний захист - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження його поширення, а також на створення умов для успішного гасіння пожежі.

План евакуації у вигляді інструкцій і планів споруд з вказівкою евакуаційних маршрутів вивішуються в приміщенні на видному місці.

Керівництво підприємства призначає відповідальних за евакуацію, організовує тренувальні заняття з імітацією умов пожежі.

В опалювальних виробничих приміщеннях передбачається внутрішній протипожежний водопровід з пожежними кранами, які встановлюються в спеціальних шафах.

Джерелами загоряння можуть бути електронні схеми, прилади, що застосовуються для технічного обслуговування; пристрої електроживлення, кондиціонування повітря, де в результаті різних порушень утворюються перегріті елементи, електричні іскри і дуги, здатні викликати загоряння горючих матеріалів.

Для гасіння пожеж використовують воду, повітряно-механічну піну, водяну пару, пісок або спеціальні хімічні речовини. Найбільш поширеним засобом гасіння є вода. Однак воду не можна використовувати для гасіння електроустановок, які знаходяться під напругою, так як внаслідок електропровідності води можливе враження людини електричним струмом. Забороняється користуватися для цього вогнегасниками з хімічною піною. Якщо не вдається знеструмити електроустановки, то для їх гасіння використовують вуглекислотні вогнегасники або сухий пісок.

В кожному приміщенні, де є небезпека загоряння і пожежі, повинен бути комплект ручного протипожежного інвентарю: лопата, ломи, ящики з піском, бочки з водою, відра, вогнегасники. Протипожежний інвентар і вогнегасники розміщуються в легкодоступних місцях. Для гасіння невеликої ділянки можна користуватися ручними вогнегасниками.

Повинні бути наступні засоби пожежегасіння:

- внутрішній пожежний кран. Він забезпечується рукавом, діаметр якого 50мм, довжина 20м ( в приміщенні є два пожежних крани);

- вогнегасники хімічні, пінні типу ОХП-10.

На підприємстві встановлені також автоматичні системи гасіння пожежі водою - спринклерні та дренчерні установки.

Отже, вид, кількість і розміщення первинних засобів пожежогасіння по об'єктах підприємства відповідає нормам «Правил пожежної безпеки України».

Список використаної літератури

1. Адабашьян А.І. Монтаж контрольно-вимірювальних приладів і апаратури автоматичного регулювання. М: Стройиздат. 1969.

2. Герасимов С.Г. Автоматичне регулювання котельних установок. М.: Госенергоіздат, 1950.

3. Голубятников В.А., Шувалов В.В. Автоматизація виробничих процесів і АСУП в хімічній промисловості. М. Хімія, 1978.

4. Іцкович А.М. Котельні установки. М.: Нашіц, 1958.

5. Казьмін П.М. Монтаж, наладка та експлуатація автоматичних пристроїв хімічних виробництв., 1979.

6. Ктоев А.С. Проектування систем автоматизації технологічних процесів. Довідковий посібник. М.: Енергоіздат, 1990.

7. Лохматов В.М. Автоматизація промислових котелень. Л.: Енергія, 1970.

8. Монтаж засобів вимірювань і автоматизації. Під ред. Ктоева А.С. М.: Енергоіздат, 1988.

9. Мурин Т.А. Теплотехнічні вимірювання. М.: Енергія, 1979.

10. Мухін В.С., Саків І.А. Прилади контролю і засоби автоматизації теплових процесів. М.: Вища школа. 1988.

11. Прилади і засоби автоматизації. Каталог. М.: Інформпрібор, 1995.

12. Прилади та засоби автоматизації. Номенклатурний перелік. М.: Інформпрібор, 1995.

13. Путілов А.В., Коплеев А.А., Петрухін Н.В. Охорона навколишнього середовища. 1991.

14.М. П. Вахніна, А. О. Аніщенко "Виготовлення Сілікатної цегли" 1989.

15. Раппопорт Б.М., Седанов Л.А., Ярхо Г.С., Рудінцев Г.І. Пристрої автоматичного регулювання та захисту котельних гірничих підприємств. М.: надра, 1974.

16. Фейерштейн В.С. Довідник з автоматизації котелень. М.: Енергія, 1972.

17. Фаніков В.С., Віталієм В.П. Автоматизація теплових пунктів. Довідковий посібник. М.: Енергоіздат, 1989.

18. Шіпетін А.І. Техніка проектування систем автоматизації технологічних процесів. 1976.

Размещено на Allbest.ru