Система технологій

Добровільна сертифікація продукції провадиться підприємствами за своїм розсудом у тому випадку, коли непередбачена обов'язкова сертифікація. Цілі проведення добровільної сертифікації можуть бути самі різноманітні. Наприклад, перемогти в конкурентній боротьбі, одержати моральне задоволення, одержати переваги при заключені контрактів і т.п. Витрати на добровільну сертифікацію покриваються з прибутку підприємства.

7.3 Управління якістю техпроцесів і продукції на підприємстві

Основна робота з забезпечення якості продукції покладається на підприємства. Саме тут виконуються технологічні процеси, у результаті котрих і створюється готова продукція. Кожне підприємство зобов'язане створювати в себе певну систему управління якістю продукції, що дозволяє забезпечити випуск продукції високої якості.

Основні напрямки робіт із забезпечення якості продукції на підприємствах включають:

Підвищення якості проектів - тобто застосування більш вдосконалених конструкції виробів. Досягається проведенням більш якісним конструкторським підготуванням виробництва, проведенням науково-дослідних робіт і т.п.

За даними американських експертів, не більш 20 % причин браку пов'язано безпосередньо з виробництвом, тоді як 80 % - це помилки, допущені на стадії розробки і проектування. Висока якість японських телевізорів пояснюється тим, що співвідношення інженерів і виробничих робітників у японських фірмах у 2 разу вище, ніж на американських підприємствах.

Підвищення якості технологічного процесу - передбачає використання більш якісних матеріалів, сировини, комплектуючих, прогресивного устаткування, прогресивних технологій і т.п.

Магістральним напрямком є автоматизація технологічних процесів.

Правильною організацією технічного контролю за ходом технологічного процесу. Це цілий комплекс робіт, у результаті яких необхідно: вибрати об'єкти контролю, види контролю і технічні засоби проведення контролю, виконавців контрольних операцій і все це відбити в технологічній документації.

Об'єкти контролю: сировина, матеріали, комплектуючі, паливо, оснащення, засоби виробництва, інструмент.

Види контролю:

- в залежності від методу здійснення: огляд, хімічний аналіз, іспити, геометричний контроль, проба на смак, неруйнуючий (магнітний, вихреструмовий, оптичний, радіаційний, акустичний) контроль, і т.п.

- у залежності від часу виконання: вхідний, проміжний, приймально-здавальний і т.п.,

- у залежності від ступеня охоплення продукції контролем: суцільний або вибірковий,

- у залежності від місця виконання: стаціонарний, тобто на стаціонарних робочих місцях, або рухливий (ковзний), тобто на робочому місці,

- у залежності від характеру процесу контролю: пасивний, тобто тільки констатує факти, або активний, тобто з коригуванням технологічного процесу.

Виконавці контрольних операцій: робітники, майстри, робітники технічного контролю і т.п.

В залежності від обраного виду і методу контролю застосовуються технічні засоби контролю.

Прогресивний напрямок - це проведення контролю з застосуванням вдосконалених електронних і оптичних датчиків, що збирають інформацію, передають її для аналізу в ЕОМ, що приймає рішення про коригування техпроцес, якщо він необхідний.

Впровадженням систем матеріального стимулювання робітників за високу якість продукції. На українських підприємствах накопичений дуже великий досвід по стимулюванню робітників за високу якість випущеної продукції. Наприклад, практикується матеріальне стимулювання робітників за здачу продукції з першого пред'явлення (див. табл. 3). Якщо робітник постійно здає продукцію з першого пред'явлення протягом 1-2 років, то йому дається право працювати на самоконтролі, тобто ставити особисте клеймо. Таким робітникам звичайно провадиться доплата за самоконтроль (7-10%).

Таблиця 3. Система матеріального стимулювання за решту продукції з першого пред'явлення для Львівського заводу "Електрон"

Часто застосовується система стимулювання якості праці інженерно-технічних робітників і майстрів.

Сутність системи: Спочатку кожний робітник одержує визначений коефіцієнт, наприклад, 100. У залежності від специфіки роботи робітника розробляється класифікатор підвищення і зниження коефіцієнта якості за конкретні дії робітника, зроблені ним протягом місяця, кварталу і т.п. (Див. табл. 4):

Таблиця 4. Класифікатор чинників підвищення і зниження коефіцієнта якості праці:

Наприкінці місяця (кварталу) підраховується коефіцієнт якості праці виконавця, і в залежності від цього коефіцієнта розробляється шкала преміювання.

Впровадження ефективних форм організації і управління якістю продукції на підприємстві. Передбачає встановлення на підприємстві визначеної системи управління якістю продукції. Тобто створення такого порядку, коли всемірне забезпечення якості перетворилося б у "спосіб життя" усіх робітників, стало їх природною і повсякденною турботою.

Прикладом може служити комплексна система управління якістю продукції, заснована на стандартах підприємства. Така система була застосована на підприємствах Львова в 1972-1973 роках. На кожному підприємстві була створена система стандартів підприємства (СП), що регламентували якість продукції на етапі її проектування, виготовлення, експлуатації і реалізації. Ці стандарти були обов'язкові для виконання всіма робітниками.

Перевагами системи була гнучкість, тому що при зміні продукції, вимозі до неї і т.п., вносяться зміни в окремі стандарти (або вводяться нові стандарти) без порушення загального порядку на виробництві.

У ряді закордонних країн широке поширення одержали так звані гуртки якості. У Японії, наприклад, гуртки якості стали створюватися з 1962 року. Так, у результаті постійної роботи з персоналом і на основі формування суспільної думки про важливість високої якості продукції для виживання фірми, робітники, спеціалісти і т.п. стали об'єднуватися в гуртки якості (зразковий склад 3-12 чоловік), в яких після роботи аналізували і вирішували проблеми, пов'язані з підвищенням якості продукції що випускається.

У 1980 р. в Японії працювало 115 тис. гуртків якості, у яких брали участь 10 млн. чоловік. Результати роботи гуртків якості були просто приголомшуючі. Наприклад, на фірмі "Тойота мотор" за рік було зроблено 85 тис. пропозицій по удосконаленню якості або 17,7 пропозицій на одного робітника. Реалізація цих пропозицій дала фірмі вигоду в 30 млн. доларів.

Гуртки якості були створені й у США. Піонером тут виявилася аерокосмічна корпорація "Локхід", де гуртки якості були створені в 1974 році. В результаті за 5 років число дефектів на підприємствах корпорації знизилося з 20-30 до 6 на 1 тис. годин роботи виробів. Але в США гуртки якості грають більш обмежену роль, які зводяться в основному до самоконтролю на робочих місцях.

Проведення на підприємствах так званих "Днів якості", коли щомісяця на підприємстві і у всіх підрозділах проводиться докладний аналіз стану якості продукції що випускається, і розробляються заходи щодо його підвищення. Заслуговує на увагу досвід американської компанії АБМ, що встановила такий порядок, коли будь-який робітник підприємства, що вносить пропозиції по підвищенню технічного рівня виробництва завжди має рацію якщо спеціалісти фірми не доведуть йому обернене.

Постійне підвищення кваліфікації, як самих робітників, так і робітників технічного контролю. Зрозуміло, що більш кваліфікований робітник при тих самих умовах праці буде припускати менше браку. Тому проблема підвищення кваліфікації робітників коштує дуже гостро. Наприклад, японці вважають, що робітник протягом перших 10 років своєї роботи біля 500 годин повинен навчатися на виробництві, або в середньому 1 день у тиждень. Для робітників технічного контролю практикується, щоб їхній розряд був вище розряду робітників, що виготовляють цю продукцію.

Підвищення загальної культури виробництва - передбачає цілий ряд задач, що необхідно вирішити на підприємстві. Наприклад, створення на виробництві комфортних умов праці: t = 25 С, повна відсутність шумів, ідеальна чистота і т.п.; формування в трудових колективах сприятливого морально-психологічного клімату; впровадження наукової організації праці і т.п.

Застосування прогресивних методів контролю - передбачає широке впровадження статистичних методів контролю, а також нових методів забезпечення високої якості продукції. Головна задача цих методів - витрати на запобігання браку повинні бути набагато менше витрат на організацію контролю якості кінцевої продукції або на усунення браку.

Останнім часом широке поширення одержав метод контролю, що отримав назву "дизайн що тестується".

Сутність методу: при проектуванні пристрою і його іспиті в нього вставляються спеціальні електронні блоки, що виконують роль збиральників інформації (шпигунів) про процеси, що відбуваються всередині пристрою. Зібрана інформація аналізується спеціальним комп'ютером і даються рекомендації по підвищенню якісних параметрів виробу.

Японським інженером Г.Тагучі був розроблений метод, що одержав назву "гарантована, міцна якість". Сутність методу: замість того, щоб постійно підбудовувати устаткування для забезпечення необхідного рівня якості, потрібно при проектуванні закладати в продукцію такі параметри "міцності", що дозволяли б одержувати високоякісну продукцію, незважаючи на будь-які непередбачені відхилення в технологічному процесі.

Порівняно простий по ідеї метод водночас важкий з точки зору його практичного втілення через великі фінансові витрати.

7.4 Організація роботи відділу технічного контролю

Для організації контролю якості технологічних процесів і продукції на підприємствах створюються спеціальні підрозділи - відділи технічного контролю ВТК.

Відділ технічного контролю очолює заст. директора підприємства - начальник ВТК. До складу відділу входить ряд підрозділів і бюро, що виконують визначені функції. Наприклад, бюро зовнішнього приймання - визначає контроль за матеріалами , що надходять; бюро служби експлуатації - веде облік браку, вивчає дефекти, визначає причини браку, розробляє заходи щодо їхнього усунення; цехові бюро - здійснюють основну роботу по проміжному і вихідному контролю. Без акта, підписаного ВТК, жодний виріб не може бути реалізовано. Центральна вимірювальна лабораторія разом із контрольно-перевірочними пунктами в цехах відповідає за стан вимірювальної техніки, проводить точні виміри деталей і т.п. Інспекторська група здійснює інспекційні перевірки якості продукції, проводить перевірку якості продукції там, де зняті постійний контроль і т.п.

Основними функціями відділу технічного контролю є:

- проведення різноманітних контрольних операцій,

- врахування й аналіз браку,

- розробка організаційних форм здійснення контрольних операцій і т.п.,

- оформлення документів, що засвідчують відповідність продукції установленим вимогам, а також оформлення претензій до постачальників сировини, матеріалів, що комплектують і т.п.,

- участь в іспитах нових видів продукції, в узгодженні технічної документації і т.п.

Для здійснення різноманітних контрольних операцій необхідно розрахувати потрібну (необхідну) кількість контролерів (С). Є два основних способи розрахунку числа контролерів:

- по трудоємності контролю:

[26]

де:

- Ni - число деталей i-гo типу, шт.,

- ni - число контрольних операцій над одною деталлю, шт.,

- dі - коефіцієнт вибірковості контролю,

- ti - середній час виконання однієї контрольної операції для деталі типу i, хв.,

- - коефіцієнт, що враховує додаткові витрати часу контролера на виписку нарядів, оформлення документації і т.п.,

- Fд - дійсний річний фонд часу роботи контролера, год.,

- m - число найменувань деталей.

- на підставі норм обслуговування:

[27]

де: - Ря - явочне число основних робітників,

- Рс- число робітників на самоконтролі,

- Н - норма обслуговування основних робітників одним контролером.

Однією з основних функцій ВТК є облік й аналіз продукції, визнаної браком. Будь-який брак, виявлений ВТК, повинен враховуватися. Облік здійснюється шляхом складання спеціального акта. У ньому вказується вид браку, винуватець (робочий, наладчик), причина, поправний або непоправний брак і т.п. Для спрощення складання акта про брак на ряді підприємств розробляється класифікатор браку у виді визначених шифрів (Див. табл. 5).

Таблиця 5. Класифікатор браку

Важливу частину в роботі служби ВТК займає розробка організаційних форм здійснення контрольних операцій. Існують такі організаційні форми здійснення контрольних операцій:

- постійний контроль - здійснюється над усіма виробами,

- періодичний (кільцевий) контроль - здійснюється за графіком,

- летучий (раптовий) - здійснюється позапланово, звичайно для невідповідальних операцій,

- статистичний - це вибірковий контроль, заснований на опрацюванні результатів вимірів контролера за допомогою математичних методів,

- інспекційний контроль - проводиться після звичайного контролю при наявності визначених обставин. Проводиться за наказом керівника підприємства або вищестоящої організації.

Размещено на Allbest.ru