Ангіна. Форми захворювання. Лікування

· Залити 1 столову ложку подрібненої кори дуба 0,5 л кип'ятку, варити в закритому посуді на слабкому вогні 30 хвилин, настояти, закутавши, 2 години, процідити. Полоскати горло через кожних 2 години при ангіні. Залити 2 столових ложки сухої подрібненої трави звіробою 1 склянкою кип'ятку, тримати в закритому посуді на киплячій водяній бані 15 хвилин, охолодити при кімнатній температурі, процідити. Полоскати горло при ангіні.

· Залити 50 г сухого подрібненого листя суниці і (або) малини 1л холодної води, залишити на ніч, а вранці довести до кипіння, варити на слабкому вогні в закритому посуді 15 хвилин, настояти, закутавши, декілька годин, процідити. Теплим відваром полоскати горло кожні 2 години при ангіні.

· Залити 1 столову ложку сухого подрібненого листя шавлії 1 склянкою кип'ятку, настояти, закутавши, 1 годину, процідити. Полоскати горло кілька разів в день і одночасно приймати всередину по 0,5 склянки 3 рази на день за 15 хвилин до їжі при ангіні.

· 2 ч. л. квіток ромашки лікарської залити 200 кип'ятку, накрити кришкою і нагрівати на киплячій водяній бані протягом 15 хв. Зняту з бані витяжку настояти при кімн. t° 45 хв. Процідити через марлю, віджати залишки рослинного матеріалу і долити кип'яченою водою кімн. t° до вказаного в рецепті об'єму. Пити, залежно від потреби, по 200-600 мл протягом дня.

· 1 ст. л. подрібненого коріння (краще свіжого) з кореневищем (Rhizoma etradix Sanguisorbae) родовика залити 200 мл кип'яченої води кімн. t°, нагрівати на киплячій водяній бані 30 хв., процідити гарячим. Цим відваром полоскати ротову порожнину.[13]



7. Гомеопатія

Для профілактики та лікування ангіни можна використовувати і гомеопатичні препарати, наприклад, "Тонзилотрен", "Вокара" або "Ангін-гран".

Тонзилотрен Міжнародна непатентована назва: Comb drug

Лікарська форма: Таблетки

Форма випуску: Таблетки № 60 (20х3)

Діючі речовини: 1 таблетка містить: Atropinum sulfuricum D5 - 12.5 мг, Hepar sulfuris D3 - 10.0 мг, Kalium bichromicum D4 - 50.0 мг, Silicea D2 - 5.0 мг, Mercurius bijodatus D8 - 25.0 мг

Фармацевтична група: Гомеопатичні засоби

Показання: Гостре запалення мигдаликів, катаральна та лакунарна ангіна, хронічна і хронічно-рецидивна тонзилярна ангіна, збільшення (гіперплазія) мигдаликів, а також симптоматичне лікування після оперативного видалення мигдаликів у дітей і дорослих.

Спосіб застосування: При гострих захворюваннях дорослим та дітям після 12 років приймати 1-2 таблетки кожну годину протягом 1-2 днів до покращання (до 12 разів на день); далі - по 1-2 таблетки 3 рази на день до повного одужання.

Якщо після 7 днів лікування препаратом не спостерігається остаточного видужання або з'явилися нові симптоми захворювання, слід змінити тактику лікування.

Побічна дія: Після застосування можливе підвищене слиновиділення. В цьому випадку дозу потрібно зменшити або припинити прийом препарату. При шкірних реакціях , що спостерігаються зрідка, потрібно відмовитися від прийому препарату.

Протипоказання: Не рекомендується застосовувати пригіпер чутливості до хрому. При захворюваннях щитовидної залози (гіпертиреоз) при тривалому прийомі препарату необхідно проводити контроль показників щитовидної залози. Умови зберігання: Зберігати при кімнатній температурі (15-25 єC) в сухому, недоступному для дітей місці.

Виробник: "Deutche-Homoeopathic Union DHU-Arzneimittel GmbH & Co.KG", Німеччина [9]

Вокара Міжнародна непатентована назва: Comb drug

Лікарська форма: Краплі

Форма випуску: Краплі для перорального застосування по 20 мл, або по 50 мл, або по 100 мл у флаконах

Діючі речовини: 1 мл крапель містить Salvia D1 0,07 мл, Belladonna D6 0,1 мл, Phytolacca D6 0,1 мл, Lachesis D12 0,1 мл, Mercurius solubilis Hahnemanni D12 0,1 мл; етиловий спирт 43% за вагою

Фармацевтична група: Гомеопатичні засоби

Показання: Лікування запальних захворювань ротоглотки: ангін (в т. ч. Венсана-Плаута), хронічного тонзиліту, фарингітів, ларингітів, стоматитів, гінгівітів, у т. ч. з явищами регіонарної лімфаденопатії та лімфаденіту.

Спосіб застосування: Дорослі та підлітки: по 10 крапель препарату в чистому вигляді або розведеного в 1 столовій ложці води. Діти 5-12 років: по 5-7 крапель препарату, розведених в 1 столовій ложці води;

діти 1-4 років:по 1-4 краплі препарату, розведених в 1 столовій ложці води. Приймати препарат тричі на добу.

Побічна дія: Відсутня

Протипоказання: Відсутні

Умови зберігання: Оскільки Вокара містить рослинні природні компоненти, при зберіганні може спостерігатися незначна зміна смаку, прозорості або кольору розчину, що не призводить до зниження ефективності препарату.

Лікувальний засіб зберігати в щільно закритому флаконі, в оригінальній картонній упаковці при температурі не вище 30°С, в недоступному для дітей місці.

Виробник: Ріхард Біттнер АГ, Австрія

Ангін-Гран Міжнародна непатентована назва: Comb drug

Лікарська форма: Гранули

Форма випуску: Гранули гомеопатичні по 10 г у пеналах полімерних

Діючі речовини: 10 г гранул містять: беладона 1000СН - 20.0 мг, гепар сульфур 1000СН - 20.0 мг, фітолякка 200СН - 20.0 мг, меркуріус солюбіліс 1000СН - 20.0 мг, ляхезис 1000СН - 20.0 мг

Фармацевтична група: Гомеопатичні засоби

Показання: Гострі тонзиліти, рецидивуючі ангіни, збільшення мигдаликів.

Спосіб застосування: У гострому періоді (при болю в горлі, підвищенні температури) - п о 7 гранул під язик, 3-5 разів на день. Для профілактики та при хронічних тонзилітах - по 5 гранул, 1-2 прийоми на день. Дітям від 3 до 7 років - із розрахунку 1 гранула на рік життя (на 1 прийом). Дітям до 3 років - за призначенням лікаря.

Побічна дія: Відсутні

Протипоказання: Відсутні

Умови зберігання: Зберігати у сухому, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25⁰С.

Виробник: ЗАТ "Національна гомеопатична спілка", м.Київ, Україна



7. Опис лікарських рослин, що є найбільш актуальними для лікування ангіни

Алтея лікарська, Althaea officinalis, Алтей лекарственный

Синоніми: Проскурняк, просвірняк, рожа, гордовля, папурник, слизник.

ЛРС: Kopeні алтеї - Radix Allthaeae. Iнодi в фітотерапії використовують листя i квiтки рослини - Folia et Flores Althaeae.

Поширення: Найчастіше росте у південній частині Росії, але трапляється і в середній смузі, а також на Кавказі й у Західному Сибіру, є в Середній Азії та Казахстані, переважно на луках, схилах гір, по берегах озер і річок. В Україні зростає на всій території у вологих місцях -- по берегах озер, ставків, річок, стариць, на болотистих і солонцюватих місцях, серед чагарників. Алтею вирощують на спеціальних плантаціях як лікарську рослину.

Хімічний склад: Корені алтеї містять слиз (до 36 %), основними компонентами якого є полісахариди пентозани і гексозани, що при гідролізі утворюють галактозу і декстрозу. Крім того, в коренях знайдено крохмаль (близько 37%), цукор (9%), аспарагін (2%), бетаїн (4%), жирну олію (1,7%), пектинові речовини (до 16 %). Листки і квітки містять слиз та ефірну олію з валеріановим запахом (близько 0,02 %).

Фармакологічна дія: Корені алтеї застосовують головним чином як протизапальний, відхаркувальний засіб при захворюваннях дихальних шляхів (бронхіті, трахеїті),тонзиліті, а також при хворобах травного каналу (виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гастриті, коліті), особливо тих, що супроводжуються діареєю. У цьому випадку рослина діє як в'яжучий засіб. Дія алтеї пов'язана з наявністю в ній слизистих речовин, зокрема пектину, що набухає у воді й утворює колоїдний розчин. Ці сполуки, вжиті всередину, не проникають крізь слизові оболонки, а лише покривають їх тонким шаром, який залишається досить тривалий час, завдяки вмістові у слизі електронегативних частинок. Застосування: 2 столові ложки подрібнених сухих коренів алтеї на 200 мл окропу. Нагрівають на киплячій водяній бані протягом 10-15 хв., охолоджують, проціджують і віджимають, доливають теплої кип'яченої води до початкового об'єму. П'ють відвар теплим (30-35 °С) по 1/2-1/3 склянки 3-4 рази на день після їди. [1]

Материнка звичайна, Origanum vulgare, душица обыкновенная



Синоніми: Душанка, душинка, орегано, лебідка.

ЛРС: Трава.

Поширення: Широко поширена на більшій частині території Росії, віддає перевагу світлим лісовим галявинам, схилам ярів, заростям чагарників і узбіччям доріг.

Хімічний склад: Трава материнки містить ефірну олію (до 1,2%), флавоноїди, дубильні речовини, аскорбінову кислоту (до 500 мг% ). Головними складовими частинами ефірної олії є тимол і карвакрол, сумарний вміст яких досягає 44 % . Крім того, у складі ефірної олії виявлено сесквітерпени, вільні спирти, геранілацетат та інші речовини.

Фармакологічна дія: Материнка заспокоює нервову систему, посилює секрецію травних і потових залоз, виявляє відхаркувальну дію. Використовують препарати рослини також як болезаспокійливі, протизапальні та антимікробні засоби. Настій трави стимулює перистальтику кишечнику і секрецію жовчі, сприяє скороченню гладкої мускулатури матки, збільшує виділення сечі, регулює менструальний цикл. У сфері оториноларингології використовують настій при гострому риніті, а також інгаляції - при хронічному гаймориті, тонзиліті, фарингіті, трахео бронхіті і ще при хронічному і гострому ларингіті.

Застосування: Внутрішьо -- настій трави (10 г, або 2 столові ложки сировини на 200 мл окропу) по півсклянки 2 рази на день за 15 хвилин до їди (приймати теплим!). Зовнішьо -- настій трави (10 г сировини на 200 мл окропу) для компресів, полоскання та обмивань; настій трави (20--30 г сировини на 2--3 л окропу, настоюють до охолодження, проціджують) для спринцювань (вживати теплим); настій трави (50 г сировини на 10 л води) для ванн. [2]



Аніс звичайний, Anisum vulgare, анис обыкновенный

Синоніми: Ганус, чанус, чануш, ганиж.

ЛРС: Плоди.

Поширення: Батьківщина анісу -- Середземномор'я, але він здавна проник у більш північні райони, і тепер рослину широко культивують у південній частині Західної Європи. У Росії поширений в південних областях -- Липецькій і Воронезькій, інколи дичавіє. В Україні вирощують як ефіроолійну рослину переважно у лісостеповій зоні.

Хімічний склад: Плоди містять ефірне анісове масло від 1,2 до 3,2%, рідше до 6%. До складу масла входять анетол (до 80-90%), метилхавикол (до 10%), анісовий альдегід, анісовий кетон, анісовий спирт і анісова кислота. Ефірне масло отримують перегонкою плодів анісу пором. Крім того, плоди анісу звичайного містять жирне масло (16-28,4%) і білкові речовини.

Фармакологічна дія: Анетол, що міститься в анісовому маслі, виділяється через слизисту оболонку дихальних шляхів незалежно від шляху його введення і надає дратівливу дію на бронхи, яка веде до рефлекторного збудження дихання. Роздратування дихальних шляхів активує війчастий епітелій бронхів, підсилює секрецію бронхіального слизу як прямим, так і рефлекторним шляхом, сприяє виділенню мокроти. Крім того, анісове масло володіє антисептичними властивостями.

Препарати анісу збуджують апетит, мають відхаркувальні, спазмолітичні, протизапальні, сечогінні й бактерицидні властивості. Їх застосовують для лікування захворювань органів дихання (ларингітів, трахеїтів, фарингітів, тонзилітів запалення легень, бронхіальної астми, кашлюку), шлунково-кишкового тракту (ентеритів, ентероколітів, метеоризму). Настій плодів допомагає при болючих менструаціях, його використовують як засіб, що стимулює пологову діяльність, а також для поліпшення виділення молока у матерів-годувальниць. Плоди анісу входять до складу багатьох лікарських форм і зборів: грудного еліксиру, грудних та шлункових чаїв; напоїв, що поліпшують апетит.

Застосування: Настій плодів. 1-2 чайні ложки плодів на 200 мл окропу. Настоюють 15 хв., проціджують. Приймають по 1/4 склянки 3-4 рази на день за 30 хв. до їди. Настойка плодів. 20 г плодів настоюють протягом тижня на 300 мл 40% спирту (можна на горілці). Приймають по 20-30 крапель 2-3 рази на день. Анісова олія, аптечний препарат. По 2-3 краплі на шматочок цукру 2-3 рази на день як відхаркувальний засіб.

Звіробій звичайний, Hypericum Perforatum , зверобой обыкновенный



ЛРС: Надземна частина рослини (трава).

Поширення: Поширений майже по всій території Україні, а також на Кавказі, в Західному Сибіру, Середній Азії. Росте на сухих луках, пагорбах, галявинах, у лісових посадках та між чагарниками.

Хімічний склад: Трава звіробою звичайного містить близько 10--12 % дубильних речовин, ефірну олію, каротин ( до 55 мг%), червоний і жовтий смолисті барвники, гіперицин, флавоноїди, антоціани, рутин, вітаміни С і РР, кверцетин, цериловий спирт, сапоніни, холін, фітонциди та антибіотики, чим пояснюється широкий спектр лікувальних властивостей рослини.

Фармакологічна дія: При місцевому застосуванні звіробою з особливою силою проявляється його протизапальна, в'яжуча і бактеріостатична властивості. Так, настій і відвари звіробою використовують при фарингітах, тонзилітах,опіках, гінгівітах, пітиріазі обличчя, виразці гомілки та для гоєння ран.

Найчастіше звіробій використовують як лікарський засіб при хворобах травного тракту. Вживання рослини ефективне при захворюваннях жовчних шляхів (застої жовчі, холециститі, жовчнокам'яній хворобі), проносах та геморої. Спиртова настойка трави підвищує секрецію залоз шлунка і поліпшує апетит, крім того вона -- ефективний засіб проти круглих паразитичних червів -- гостриків. Препарати звіробою застосовують також для лікування захворювань нирок, в тому числі сечокам'яної хвороби у початковій стадії.

Застосування: Відвар трави. 1,5 столової ложки сировини на 200 мл окропу. Нагрівають на киплячій водяній бані 15-20 хв., проціджують, доводять теплою кип'яченою водою до початкового об'єму. Приймають по 1/3 склянки тричі на день за 30 хв. до їди.

Настойка трави. Траву звіробою заливають 40%-ним спиртом (горілкою) у співвідношенні 1:5, настоюють протягом тижня. Приймають по 40-50 крапель 3 рази на день.



Нагідки лікарські, Calendula officinalis, ноготки лекарственные

Синоніми: Крокіс, календула.

ЛРС: Квіти.

Поширення: Батьківщина нагідок -- Центральна і Південна Європа. У Росії та Україні дикорослі нагідки не трапляються, проте рослина широко розповсюджена, її вирощують для медичних потреб на спеціальних плантаціях, саджають на городах і присадибних ділянках.

Хімічний склад: Квіткові кошики містять гірку речовину календен, слизові речовини (до 4 %), смоли (близько 3,44 %), яблучну (6,48 %), сліди саліцилової кислоти, незначну кількість алкалоїдів, ефірну олію (близько 0,02 %). Своєрідний запах квіткам надає ефірна олія. Лікувальна дія залежить частково від жовтогарячого пігменту каротину (провітаміну А). Сорти нагідок з жовтогарячими квітковими кошиками містять удвічі більше каротину, ніж ясно-жовті.



Фармакологічна дія: Препарати з календули мають антисептичну і протизапальну дію, допомагають у зміцненні стінок судин, сприяють відновленню клітин слизової оболонки шлунка і кишечнику. Використовується календула і в суміші з ромашкою для підвищення жовчовиділення. Настоянку з календули використовують при захворюваннях дихальних шляхів: фарингітів, тонзилітів, бронхіті,трахеїті. Також календулу використовують для симптоматичного лікування неоперабельних форм раку стравоходу, шлунка, кишечнику, досягаючи при цьому тимчасового поліпшення.

Застосування: вживають календулу при захворюваннях печінки, жовчного міхура, при гастритах, колітах. Препарати календули впливають заспокійливо на центральну нервову систему, знижують артеріальний тиск, викликають загибель багатьох хвороботворних мікроорганізмів, особливо стрептококів і стафілококів. Календулу використовують для симптоматичного лікування неоперабельних форм раку стравоходу, шлунка, кишечнику, досягаючи при цьому тимчасового поліпшення.

При ангіні: 2 столові ложки квіток залити склянкою окропу в термосі, настояти 1 годину і пити по 1 -2 столові ложки 3 рази на день або застосовувати для інгаляцій, полоскань.



Перстач прямостоячий, Potentilla erecta, Лапчатка прямостоячая

Синоніми: Калган дикий, калган, пупошна трава, пупошник, узик, дикий калган, дубровка, завязник.

ЛРС: Кореневище.

Поширення: На більшій частині території України -- на вогких луках, пасовиськах, у степовій зоні -- по долинах рік, в лісах Закарпаття, Карпат, на Поліссі, зрідка в Лісостепу. Не росте в Криму.

Хімічний склад: Кореневище перстачу прямостоячого (калгану) мiстить до 30% дубильних речовин (насамперед катехiни i катехінові флобафени - «торментилове червоне»). Кореневище перстачу мiстить також глiкозиди торментол i торментилiн, xiнну та елагову кислоти, смолистi речовини, ефiрну олiю тощо.

Фармакологічна дія: Перстач і препарати з нього мають адстрингентну, протизапальну i кровоспинну властивості. Приписують при запальних захворюваннях травного тракту - гострих та хронічних гастритах i колiтах, шлунковій ахiлiї, шлунковiй виразцi, eнтериті, дiареї, диспепсiї, дизентерiї, запальних процесах в ротовiй порожнині, стоматитах, фарингiтах, тонзилітах, гінгівіті, афтах. Через добру кровоспинну дію засiб вживається при крововиливах рiзного характеру - кровохарканні (при туберкульозi), рясних менструаціях та iн.

Зовнiшньо застосовується при опiках, мокрих екземах, потрiсканнi шкiри на руках, ногах чи губах i деяких захворюваннях шкіри.

Застосування: При ангіні 20 г подрібненого кореня перстачу залити 1 л води, кип'ятити на повільному вогні 10 хв. Процідити. Відваром полоскати горло.

Родовик лікарський, Sanguisobra officinalis, кровохлёбка аптечная

Синоніми: Стягникров, сухозлотиця, кровоголовка, красноголовка, рядовик. ЛРС: Кореневище і корінь.

Поширення: Родовик лікарський поширений у Європейській частині Росії (у північних областях рідко), Сибіру (північна межа зростання доходить до тундри) й на Далекому Сході. В Україні росте по всій території на луках, узліссях, по берегах річок, водойм, біля боліт.

Хімічний склад: Кореневища родовика містять дубильні речовини пірогалової групи (до 25%), органічні кислоти, ефірну олію, сапоніни, гіркоти, флавоноїди, крохмаль (близько 30%), цукри (майже 1%), оксалат кальцію, вітамін С (30-60 мг%). У надземній частині містяться дубильні речовини, ефірна олія, крохмаль, цукри, вітаміни С (до 900 мг%) і К, а також каротин (провітамін А).

Фармакологічна дія: Застосовують як сильний протизапальний засіб, в'яжучий, болезаспокійливий, бактерицидний, кровоспинний, судинозвужувальний засіб. Застосовують галенові препарати родовика лікарського при кровотечах, холециститах, ентероколiтах, ангiнi.

Застосування: Внутрішньо--відвар (15--30 г подрібненого кореневища на 2 склянки окропу, настоюють 8 год, після чого кип'ятять 5--10 хв і проціджують) по 2-- 5 столових ложок на день, порошок з кореневища -- по 0,5 г, а рідкий екстракт--по 3О-50 крапель 3--5 разів на день.

Ромашка лікарська, Chamomilla recutita, Ромашка лекарственная

Синоніми: Ромашка аптечна, рум'янка, романець, рум'янок аптечний, рум'янок лікарський. ЛРС: Суцвіття.

Поширення: У дикорослому стані рослина трапляється в Сибіру, на Алтаї, Кузнецькому Алатау, у степовій частині Забайкалля, на Тянь-Шані, Памірі, у країнах Прибалтики. Після введення в культуру в середній смузі Росії широко розселилась по краях полів, узбіччях доріг, біля житла, на пустищах і перелогових луках -- як бур'ян. В Україні невеликими групами росте майже по всій території у подібних місцях. Відносно великі площі, засаджені дикорослою ромашкою лікарською, розташовані поблизу озера Сиваш, у причорноморських районах Херсонської області на засолених луках, перелогах, серед посівів. Рослину культивують для отримання лікарської сировини на спеціальних плантаціях.

Хімічний склад: Квітки ромашки лікарської містять до 0,8% блакитно забарвленої ефірної олії, головними складовими частинами якої є специфічна біологічно активна речовина хамазулен, сесквітерпенові вуглеводні фарназен і кадинен, сесквітерпеновий спирт бісаболол та його оксиди, лактони матрицин (прохамазулен) і матрикарин, аліфатичний терпен, мірцен, каприлова, нонілова, ізовалеріанова і ін. кисломти. Крім ефірної олії у квітках ромашки присутні апігенін-глікозиди (6-7%), кумаринові сполуки (умбеліферон та його метиловий ефір герніарин), ситостерин, колін, вітамін С, в-каротин, органічні кислоти, полісахариди, мінеральні солі (12%).

Фармакологічна дія: Багатий склад ромашки i ефiрної олiї обумовлюють рiзнобiчну її дiю i застосування. Ефiрна олiя ромашки має протизапальну i пом'якшувальну дiю при захворюваннях травного тракту - кольки у шлунку i кишках, гастрит, колiт, метеоризм (зменшує утворення газiв), стоматит, гінгівіт i при запальних процесах дихальних шляхів тонзилiт, фарингiт, ларингiт. Застосування: Витяжку ромашки готують холодною з 10 ч.л. квіток i 2 чашок холодної води. Настояти протягом 8 год.

Для напару ромашки 1 ст.л. квiток заливають 200 г окропу, залишають настоятися 1 год. Процiджений напар ромашки приймають за один раз. Звичайно випивають 3 чашки щоденно, але всяку дозу треба готувати свіжою.



Шавлія лікарська, Salvia officinalis L., Шалфей лекарственный

ЛРС: Листя.

Поширення: У нашій країні в дикому вигляді не зустрічається. Культивується як лікарська рослина на півдні України і Молдови, іноді вирощується в городах, на грядках і клумбах.

Хімічний склад: Листя шавлії містить ефірну олію (1-2,5%), сапоніни, дубильні речовини (катехіни - 3-8%), глікозиди, гіркі речовини, смолисті речовини (5-6%), фумаринову кислоту, олеїнову кислоту, хлорогенову кислоту, пентозу, воски, амінокислоти (аспарагiн, глутамiн), вітамін С, Р, РР, каротин, фітонциди.

Ефірна олія складається з туйолу (30-50%), борнеолу (8-14%), туйону, цинеолу (15%), камфори, пінену, сальвену та iнших терпенів.

Фармакологічна дія: Застосовується як зовнішній засіб через виражену протизапальну і дезинфікуючу дію. Шавлію застосовують для полоскань при ангіні, грипі, ГРВІ, стоматитах, а також для клізм, ванн і спринцювань. Настій використовують при лікуванні гнійних ран, свищів і виразок і при випаданні волосся. У народній медицині його призначають всередину при хворобах печінки і нирок, гастритах, виразковій хворобі, ентероколітах, проносах, бронхітах. Вважається, що шавлія нормалізує діяльність статевих залоз.

Застосування: Шавлія застосовується у вигляді напару. 1 ст.л. дрібно нарізаного листя шавлії лікарської залити 300 г окропу. Залишають настоятись протягом 20 хв. Напар проціджують і п'ють по 120 г тричі на день до їди. Полоскання роблять також напаром протягом 2-3 днів через 3 год.

Ехінацея пурпурова, Echinacea purpurea,эхинацея пурпурная

ЛРС: Коріння і квіткові кошики. (Рослина неофіцинальна)

Поширення: Походить із східної частини США. На Україні, переважно в південних районах, розводять як декоративну рослину.

Хімічний склад: У наземній частини ехінацеї пурпурової містяться полісахариди, смоли, слиз і дубильні речовини, ефірні (0.15-0.50%) і рослинні (близько 1.4%) масла, органічні кислоти, флавоноїди, оксикоричних кислоти (цікоріевая, феруловая, кумарова, кавова), сапоніни, поліаміни, ехінацін (амід поліненасиченої кислоти), ехінолон (ненасичений кетоспирт), ехінакозід (глікозид, що містить кавову кислоту і пірокатехин), фітостерини, пальмітинова, лінолева, ціротіновая кислоти, ферменти, вітаміни і мінеральні речовини (залізо, алюміній, магній, калій і інші).

Кореневища і коріння рослини містять значну кількість інуліну (до 6%), полісахариди (7%), смоли, ефірну (до 1.4%) і жирні олії, фітостерини, фенолкарбоновие кислоти, бетаїн, ехінацін, ехінакозід, ферменти, вітаміни, макро-і мікроелементи, та інші біологічно активні речовини. У квітках ехінацеї виявлено ефірне масло (0.13-0.48%).

Фармакологічна дія: Застосування: рослина володіє високою бактерицидною властивістю і використовується як антисептичний засіб для внутрішнього і зовнішнього вживання. Водний настій коренів і квіткових кошиків має болезаспокійливу властивість, стимулює грануляцію тканин, підвищує активність фагоцитів, прискорює процес загоєння ран і виразок. Всередину призначають при інфекційних і септичних станах, зовнішньо - при фурункулах, карбункулах, гнійних ранах і виразках, особливо при опіках і пролежнях.

У медичній практиці ехінацею пурпурову застосовують, насамперед, як сильний імуностимулюючий засіб.

Застосування: ст. л. сирого подрібненого кореня (або 20-30 г суцвіть (кошики) ехінацеї пурпурової) залити 100 мл 70% спирту і настояти 10 діб у темному прохолодному місці. Пити по 5-10 крапель, розчинених у 1 ст. л. води, за 15 хв. до їди.



Висновок

Ангіна - загальне інфекційне захворювання, для якого характерно гостре запалення компонентів лімфаденоїдного глоткового кільця.

Розрізняють три типи ангіни: первинні (катаральна, лакунарна, фолікулярна), вторинні ( ангіна, яка розвивається як супутнє захворювання при корі, скарлатині, дифтерії, сифілісі та ін.) і специфічні( грибкова ангіна і виразково-плівчаста ангіна Симановського-Плаута-Венсана).

Переважно (майже у 80%) ангіну викликають бета-гемолітичні стрептококи групи А. Str. pyogenes. Також домінуюче значення мають стафілокок, аденовіруси, грибки. Розвитку захворювання сприяють несприятливі кліматичні умови та умови праці (запиленість, загазованість повітря), охолодження організму, нераціональне харчування, наявність хронічних гнійних вогнищ в порожнині рота (каріозні зуби) і гнійних синуситів, утруднене носове дихання (гіпертрофічний риніт, аденоїди).

Збудник хвороби потрапляє на мигдалини і починає там розмножуватися. При цьому бактерії виділяють отруту, що викликає пошкодження тканин. Частина токсинів потрапляє в кров, розноситься по всьому організму, викликаючи загальну інтоксикацію - високу температуру, озноби і інші явища.

При усіх формах ангін хворі скаржаться на біль в горлі, а також на головний біль, загальну слабкість, відчуття "розбитості". Голос у них стає характерний - ангінозний. Підвищується температура тіла і іноді до (39-40С). Піднебінні мигдалини збільшуються, відзначається їх гіперемія (почервоніння). На поверхні мигдалин і в лакунах - нальоти. Довколишні лімфатичні вузли (підщелепні, шийні та ін.) збільшені і хворобливі при пальпації.

При діагностиці ангіни, як правило, не виникає яких-небудь складнощів. Основним діагностичним прийомом є фарингоскопія (оглядання ротоглотки). Також оцінюються скарги, загальна симптоматична картина і анамнез захворювання. Основними препаратами для лікування ангіни є антибіотики, наприклад: цефтриаксон, пеніцилін, фромілід. Для місцевого застосування використовують таблетки для розсмоктування такі як декатилен чи трахісан, і аерозолі - інгаліпт, ангілекс або ж аерозолі з природної сировини такі як пропосол чи хлорофіліпт. Також потрібно полоскати горло розчином фурациліну або соди. Після закінчення (або під час) курсу антибіотиків приймають пробіотики (лактовіт, лацидофіл), для відновлення мікрофлори кишечнику.

Крім застосування медичних препаратів ефективними є також фітотерапія і народна медицина.

Народна медицина рекомендує почати лікування з полоскання горла трав'яними відварами або ж настоями з ромашки, календули, шавлії. Також потрібно пити теплі напої, не гарячі, наприклад тепле молоко чи чай. Вони не повинні подразнювати слизову оболонку горла.

Вибір лікарських рослин обумовлений їх хімічним складом. Наприклад алтея лікарська містить слизисті речовини, які покривають слизову оболонку горла, і тим самим запобігають її подразненню, в результаті чого ушкоджена тканина скоріше регенерується і припиняється запалення. Материнка звичайна за рахунок своєї ефірної олії, головними складовими якої є тимол і карвакрол, має антисептичну, протизапальну дію, знищує мікроби, грибки, віруси. А от за рахунок дубильних речовин, ефірної олії звіробій звичайний має бактеріостатичну і в'яжучу дію. Він обмежує ріст патогенних бактерій ( в основному грампозитивних) . Віт С, який міститься в звіробої сприяє підвищенню опірності організму до інфекцій та несприятливого впливу зовнішнього середовища. Фітонциди, які входять до складу шавлії лікарської, вбивають і пригнічують зростання грибкових і найпростіших бактерій. Ефірне масло багате летючими ароматними речовинами і має протимікробну і протизапальну дію. Смоли мають протимікробну дію і мають приємний запах, а цинеол посилює антисептичні властивості шавлії. Ангіна -- це та хвороба, яку ні в якому разі не можна ігнорувати. По-перше, зневага до свого стану може обернутися переходом захворювання в більш важку форму. По-друге, це може стати причиною хронічного тонзиліту, після чого лікувати ангіну доведеться як мінімум раз на рік. Ну і останнє -- ангіна здатна негативно вплинути не тільки на органи дихальної системи, але і привести до необоротних наслідків у всьому організмі. Вона може стати причиною важких хронічних хвороб, таких як ревматизм (хвороба суглобів), серцева та ниркова недостатність.

Для профілактики ангіни рекомендується уникати переохолодження, дотримуватися особистої гігієни, уникати простуди захворювання, зміцнювати імунітет, займатися загартовуванням організму, вести здоровий спосіб життя.

Отже, правильно сплановані та виконані заходи з профілактики ангіни є ефективним засобом запобігання та лікування цієї хвороби.



Список використаної літератури

1. http://fitoapteka.org

2. http://fitovita.com.ua

3. http://mdovidka.com/angina.html

4. http://medicina.ua/diagnosdiseases/diseases/2815/2816/

5. http://mozdocs.kiev.ua

6. http://bolezni.at.ua

7. www.pharmencyclopedia.com.ua

8. http://www.vnarode.net/

9. http://compendium.com.ua

10. http://mediclab.com.ua

11. http://uk.wikipedia.org/

12. http://medicine.co.ua/

13. http://apteka-traw.com

14. Фармакотерапія: підручник для студентів фарм. факультетів/Під ред. О.В. Крайдашенка, І.Г. Купновицької, І.М. Кліща, В.Г. Лизогуба. - Вінниця: Нова Книга, 2010.

15. М.Д.Машковський. Лекарственные средства. Т.1,2. Харьков, Торсинг, 2001.

16. Д.А. Муравйов «Фармакогнозия». М., «Медицина», 1978

Размещено на Allbest.ru