Показники гранулоцитів дітей різних вікових періодів

2.2 Фіксація препаратів крові

Фіксація - засіб впливу на клітинну структуру для максимального збереження морфологічної будови та хімічних властивостей клітини. Механізм дії фіксаторів заснований на тому, що фіксуючі рідини надають форменним елементам крові стійкість по відношенню до води, що міститься у фарбах, яка без фіксації мазків лізує еритроцити та змінює будову лейкоцитів. Крім того, фіксація викликає коагуляцію клітинних білків та стабілізацію ліпідів, прикріплює клітини до скла, підвищує спорідненість до фарбників, попереджує посмертні зміни в клітинах (аутоліз). На якість фіксації впливає ряд чинників: рН середовища, ізотонічність розчину, температура, тривалість фіксації. Для більшості фіксаторів рН дорівнює 7,2. При зміщенні рН в кислий або лужний бік змінюється спорідненість структурних елементів клітин до фарбників. З метою нейтралізації рН використовуються буферні суміші. При порушенні ізотонічності змінюється об'єм клітини, ядерно - цитоплазматичне співвідношення, структура хроматину тощо.

Температурний фактор впливає на тривалість фіксації. При підвищенні температури час фіксації скорочується, при зниженні - продовжується. При виконанні термінових цитологічних досліджень допускається короткочасне підвищення температури при фіксації, але при цьому якість препаратів знижується.

Тривалість фіксації залежить від виду фіксуючих рідин. Необхідно пам'ятати, що корегувати неправильну фіксацію препаратів не можливо. Критерієм оцінки якості фіксації є: стійке утримання препарату на поверхні предметного стекла при використанні проміжної промивки, відсутність гемолізу, зберігання в клітині певних біологічно активних речовин.

За складом фіксатори розподіляються на прості та складні. До простих фіксаторів відносяться: хімічно чистий метиловий спирт (метанол), етиловий 96? спирт, денатурований спирт, пари формаліну, пари фенолу. До складних фіксаторів відносяться: суміш Никифорова, етиловий спирт з попередньою обробкою 15%-вим водним розчином сірчанокислого цинку, розчин сірчанокислого цинку, виготовлений на ізотонічному розчині хлориду натрію, фіксатор - барвник Мея - Грюнвальда.

При фіксації метиловим спиртом мазки витримують не менше 5 хв.; в етиловому, денатурованому спирті - не менше 30 хв.

Іноді для підвищення якості фіксації мазків етиловим спиртом за рахунок попередньої їх обробки цитратом та оксалатом натрію (фіксація за Яхонтовою) призводиться наступним чином:

Готують два реактиви:

Реактив №1 - в циліндр з об'ємом 100 мл вносять 1,5 г цитрату, приливають 1,5 мл дистильованої води, розмішують скляною паличкою та для прискорення розчинення поміщають циліндр у водяну баню. Утворюється мутнуватий розчин, до нього приливають етиловий спирт до об'єма 100 мл та на протязі 5 - 8 хв розмішують. При цьому на дні утворюється клейка біла речовина, що тягнеться за паличкою. Розчин залишають на добу;

Реактив №2 готують аналогічним чином, але замість цитрату беруть оксалат натрію.

Через добу прозорі реактиви №1 та №2 зливають в різних кількостях та в цій суміші фіксують мазки крові 20 - 30 с, висушують та фарбують [25].

2.3 Фарбування препаратів крові за Романовським -- Гімзою

На сухі нефіксовані мазки наливають фарбник Романовського, що складається з однієї частини готового фарбника Романовського та 3 частин етилового 90? спирта, на 1 - 1,5 хв. не зливаючи фарбника, додають до нього таку ж кількість буферної води, слідкуючи за тим, щоб вода при з'єднанні з фарбником не зливалась з мазку. Через 20 - 30 хв. Фарбник змивають водою, мазок висушують [22].

2.4 Підрахування лейкоцитарної формули

Лейкоцитарна формула (лейкограма) - це відсоткове співвідношення різних видів лейкоцитів в мазку крові.

Підрахування лейкограми слід проводити в тонких ділянках мазку по верхньому та нижньому його краю, переміщуючи мазок по лінії меандра. Рекомендується підраховувати клітини в декількох ділянках мазку (по 25 клітин), сумарна кількість клітин не повинна бути менша за 100. При наявності відхилень від норми необхідно підрахувати ще 100 клітин. Реєстрацію кількості клітин при підрахуванні лейкоформули призводять за допомогою 11 - клавішного лічильника СЛФ - ЭЦ - 01 - 09.

Відсотковий вміст різних форм лейкоцитів не відображує їх істинної кількості в 1 літрі крові, тому для оцінки стану лейкограми крім загальної кількості лейкоцитів та відсоткового вмісту окремих видів лейкоцитів слід враховувати абсолютний вміст останніх.

Визначити абсолютний вміст окремих видів лейкоцитів в одиниці об'єму крові можна за формулою:

Х=(А?Б)/100; де

А - вміст певного виду лейкоцитів (%);

Б - загальна кількість лейкоцитів (Г?л-1) [25].

Для дослідження забиралася кров у здорових дітей, які проходили обстеження в дитячій лікарні №2. Всього вивчено показники лейкоцитів у 35 дітей основних вікових груп. Для аналізу і зіставлення використовувалися середні показники.

2.5 Підрахування кількості лейкоцитів

При підрахуванні кількості лейкоцитів в камері Горяєва кров, що досліджують, розводять в 20 разів. Для цього в аглютинаційну пробірку наливають 0,4 мл 3%-вого розчину оцтової кислоти, підфарбованого метиленовим синім та 20 мкл крові. Кінчик піпетки слід витерти фільтрувальною бумагою. Кров видувають на дно пробірки, перемішують.

Лічильну камеру Горяєва готують наступним чином: ретельно знежирюють, витирають насухо та притирають покривне скло до камери до появи по краях райдужних кілець, що свідчить про те, що висота камери дорівнює 0,1 мм. Розведеною та ретельно перемішаною кров'ю заповнюють лічильну камеру, слідкуючи за тим, щоб кров рівномірно, без пухирців повітря заповнила усю поверхню сітки, не затікаючи в борозди.

Підрахування кількості лейкоцитів здійснюють через 1-2 хв в камері Горяєва в 100 великих квадратах, що не розкреслені. Розрахунок кількості лейкоцитів призводять за формулою:

Х=(В?250?20)/100=В?50; де

В/100 - середнє число лейкоцитів в 1 великому квадраті;

20 - розведення крові;

250 - множник, що призводить результат до об'єму 1 мкл [25].

Розділ 3. Результати власних досліджень та їх обговорення

В результаті власних досліджень виявлено, що абсолютний вміст лейкоцитів в крові дітей різних вікових періодів постійно зменшується від народження до 21 року (Див. рис.3.1).

Досліджуючи абсолютний вміст лейкоцитів в крові можна зробити висновок: в перший віковий період за А. А. Маркосяном (період новонародженості) абсолютний вміст лейкоцитів в крові найвищий і становить 12,7?109/л. У наступному періоді - грудному - абсолютний вміст лейкоцитів знижується до 9,1?109/л. Динаміка поступового зниження абсолютних показників лейкоцитів продовжується до 6 періоду і становить 6,8?109/л і лише в кінці підліткового віку і весь період юнацького віку абсолютний вміст лейкоцитів підвищується і дорівнює нормі дорослої людини.

Рис.3.1 Абсолютна кількість лейкоцитів, (n?109/л)

Еозинофіли мають округлу форму, їх розміри складають в діаметрі 12 - 15 мкм. Поліморфне ядро еозинофіла займає більшу частину клітини і зазвичай складається із двох, рідше трьох - чотирьох широких та округлих сегментів.цитоплазма клітини містить велику кількість великих і майже однакових за величиною, але неоднорідних по формі зерен (гранул) - округлих, овальних чи видовжених. Фарбуються еозинофіли, за Романовським - Гімзою, в оранжево-червоний колір. На рис.3.3 зображено мікрофото еозинофіла.

Рис.3.3 Морфологія еозинофіла

Розглянувши графіки відсоткового і абсолютного вмісту еозинофілів в формулі крові з отриманими показниками в результаті досліджень спостерігається наступна динаміка: в період новонародженості (за А. А. Маркосяном) і відсоткові, і абсолютні показники найвищі і складають в першому графіку (рис.3.2) 3,4%, в другому (рис.3.4) - 0,43?109/л. Починаючи з грудного періоду показники обох графіків знижуються до першого дитинства, а вже з п'ятого періоду (друге дитинство) відсоткові і абсолютні показники зростають включно до юнацького віку і складають 3% (рис.3.2) і і 0,2?109/л (рис.3.4).

Рис.3.2 Відсотковий вміст еозинофілів в формулі крові, (%)

Рис.3.4 Абсолютна кількість еозинофілів, (n?109/л)

Базофільні гранулоцити представляють собою клітини округлої форми. Їх розміри складають 8 - 10 мкм. Цитоплазма при фарбуванні набуває рожево-фіолетового кольору, вона оксифільна, тобто фарбується кислими барвниками, що обумовлено кислими властивостями структур, які фарбуються. В цитоплазмі міститься велика кількість гранул, які фарбуються базофільними (основними) барвниками в темно - фіолетовий колір. На рис.3.6 зображено мікрофото базофіла.

Рис.3.6 Морфологія базофіла

Розглянувши графіки відсоткового і абсолютного вмісту базофілів в формулі крові з отриманими показниками в результаті досліджень спостерігається наступна динаміка: в період новонародженості (за А. А. Маркосяном) і відсоткові, і абсолютні показники найвищі і складають в першому графіку (рис.3.5) 0,6%, в другому (рис.3.7) - 0,076?109/л. У грудному періоді спостерігається зниження обох показників, а в третьому періоді - показники дещо підвищуються. У першому та другому дитинствах показники знову знижуються: відсоткові показники у цих періодах однакові - 0,4%, а абсолютні дещо відрізняються - у четвертому 0,03?109/л, і 0,028?109/л у п'ятому. У останніх двох періодах (шостий і сьомий) і відсоткові, і абсолютні показники знову підвищуються і становлять: відсотковий вміст підліткового та юнацького років однакові і дорівнюють 0,6%, а абсолютні показники базофілів становлять 0,04?109/л у шостому періоді і 0,041?109/л - у сьомому.

Рис.3.5 Відсотковий вміст базофілів в формулі крові, (%)

Рис.3.7 Абсолютна кількість базофілів, (n?109/л)

Паличкоядерний нейтрофіл має розміри 10 - 16 мкм. В цитоплазмі цих лейкоцитів, яка займає більшу частину клітини, розташоване ядро, яке має форму палочки, букви S, підкови і т.д. Мікрофото палочкоядерного нейтрофіла у третьому віковому періоді зображено на мал.3.9.

Рис.3.9 Морфологія паличкоядерного нейтрофіла

Аналізуючи відсоткові і абсолютні показники паличкоядерних в формулі крові можна сказати наступне: як і в інших графіках відсоткові і абсолютні показники найвищі у період новонародженості. Далі аналізуючи відсоткові показники паличкоядерних можна сказати, що суттєвих змін в їх кількості в різних вікових періодах не спостерігаєтьсяі вони становлять 2%, крім четвертого періоду (перше дитинство), в якому показник підвищується до 2,2?109/л. Це може бути пов'язано з тим, що в цей період відбувається другий перехрест нейтрофілів і лімфоцитів.

Розглядаючи абсолютну кількість паличкоядерних нейтрофілів можна помітити, що починаючи другого періоду (грудного) відбувається поступове зниження показників аж до останнього періоду (юнацького).

Рис.3.8 Відсотковий вміст паличкоядерних в формулі крові, (%)

Рис.3.10 Абсолютна кількість паличкоядерних, (n?109/л)

Сегментоядерний нейтрофіл - діаметр 10 - 15 мкм. Ядро темно - фіолетового кольору, займає центральне положення, складається із 2 - 5 сегментів. Окремі частини ядра з'єднані тонкими перетяжками. Ядерний хроматин нерівномірний. Цитоплазма оксифільна, заповнена великою кількістю пилеподібних нейтрофільних гранул. Мікрофото сегментоядерного нейтрофіла зображено на рис.3.11.

Рис.3.11 Морфологія сегментоядерного нейтрофіла

Розглянувши графіки відсоткового вмісту і абсолютної кількісті сегментоядерних нейтрофілів в формулі крові спостерігається, що в першому періоді (новонародженості) їхній вміст підвищений і становить 48,4% та 6,1?109/л. У грудному періоді показники обох графіків найнижчі і дорівнюють 30,4% ті 2,7?109/л. Починаючи з періоду раннього дитинства спостерігається динаміка поступового збільшення відсоткових і абсолютних показників. В останньому періоді вони найвищі і становлять 70,4% і 4,8?109/л.

Мал.3.12 Відсотковий вміст сегментоядерних в формулі крові, (%)

Мал.3.13 Абсолютна кількість сегментоядерних, (n?109/л)

Розглянувши всі вище вказані графіки було встановлено таку закономірність, що найвищі відсоткові і абсолютні показники гранулоцитів у першому періоді - періоді новонародженості. Це пов'язано з тим, що що імунітет новонародженого ще не сформований до кінця. Дитина народжується стерильною і відразу ж оточується величезною кількістю найрізноманітніших антигенів. Уроджений імунітет у нього недосконалий, шкіра і слизові оболонки тонкі, і також не можуть захистити дитину від проникнення в організм бактерій і вірусів. Придбаний клітинний імунітет ще не працює на повну потужність - адже він вперше стикається з різними антигенами, тому Т-лімфоцити ще не навчилися розпізнавати ворогів, а кілери вбивати їх. Відповідальність за боротьбу з чужорідними елементами, представленими вірусам і бактеріями, лежить на білих тільцях крові - лейкоцитах. Лейкоцити можуть розрізняти типи збудників, здатних привести до розвитку інфекції.

Підвищення відсоткової та абсолютної кількості гранулоцитів у підлітковому віці можна пояснити тим, що це період статевого дозрівання, в якому відбуваються зміни в діяльності ендокринних залоз, особливо статевих.

Висновки

Гранулоцити - це зернисті лейкоцити, білі кров'яні клітини, що містять в цитоплазмі специфічну зернистість. По здатності зерен забарвлюватися гранулоцити поділяють на еозинофіли, базофіли і нейтрофіли. У крові людини гранулоцити складають основну масу лейкоцитів. Відсоткове співвідношення між окремими видами гранулоцитів змінюється з віком, фізіологічним станом і при захворюваннях.

Еозинофіли мають округлу форму, їх розміри перевищують розміри нейтрофілів і складають в діаметрі 12-15 мкм. Поліморфне ядро еозинофіла займає більшу частину клітини і зазвичай складається із двох, рідше трьох-чотирьох широких та округлих сегментів, з'єднаних перемичкою. Цитоплазма клітини містить велику кількість великих і майже однакових за величиною, але неоднорідних по формі зерен (гранул) - округлих, овальних або видовжених.

Головні функції еозинофілів - клітин імунної системи - полягають в участі в механізмах захисту при гельмінтозах, паразитозах і в реакціях гіперчутливості повільного типу, пов'язаних з гострою алергією. В знищенні антигенів (паразитів, алергенів) приймають участь різноманітні фактори, включаючи гістамін базофілів тучних клітин. Еозинофіли контролюють надлишкове виділення гістаміну і нейтралізують його.

Базофільні гранулоцити представляють собою клітини округлої форми. Їх розміри складають 8 - 10 мкм. Цитоплазма при фарбуванні набуває рожево-фіолетового кольору, вона оксифільна, тобто фарбується кислими барвниками, що обумовлено кислими властивостями структур, які фарбуються. В цитоплазмі міститься велика кількість гранул, які фарбуються базофільними (основними) барвниками в темно - фіолетовий колір. Функції базофілів пов'язують з їх участю в алергічних і запальних реакціях за рахунок вмісту в них біологічно активних речовин, зокрема, гістаміну та гепарину.

Нейтрофільні гранулоцити представляють собою найбільшу групу циркулюючх лейкоцитів. Середній діаметр нейтрофіла 9 - 15 мкм. Зрілий нейтрофіл характеризується помірно компактним ядром паличкоподібної або полісегментованої форми; при полісегментації ядра зазвичай є 2 - 4 сегменти, з'єднаних перетяжками ядерної речовини. Цитоплазма фарбується в рожевий колір, наповнена дрібною (пилеподібною) зернистістю, яка слабо сприймає азур та еозин, тобто нейтральною.

Нейтрофіли, яких ще називають макрофагами, є головними ефекторними клітинами при гострому запаленні, першою лінією захисту, і їх основні функції заключаються у фагоцитозі - захопленні і перетравленні чужорідного матеріалу (мікробних агентів, грибів та інших частин) та секреції цитокінів.

Проаналізувавши результати, які було встановлено в результаті дослідження, було встановлено таку закономірність, що найвищі відсоткові і абсолютні показники гранулоцитів у першому періоді - періоді новонародженості. Це пов'язано з тим, що що імунітет новонародженого ще не сформований до кінця. Дитина народжується стерильною і відразу ж оточується величезною кількістю найрізноманітніших антигенів. Уроджений імунітет у нього недосконалий, шкіра і слизові оболонки тонкі, і також не можуть захистити дитину від проникнення в організм бактерій і вірусів. Придбаний клітинний імунітет ще не працює на повну потужність - адже він вперше стикається з різними антигенами, тому Т-лімфоцити ще не навчилися розпізнавати ворогів, а кілери вбивати їх.

Підвищення відсоткової та абсолютної кількості гранулоцитів у підлітковому віці можна пояснити тим, що це період статевого дозрівання, в якому відбуваються зміни в діяльності ендокринних залоз, особливо статевих.

Размещено на Allbest.ru